Скрыть
4:1
4:17
4:20
4:21
4:24
4:30
Церковнославянский (рус)
А́ще обрати́шися, Изра́илю, глаго́летъ Госпо́дь, ко мнѣ́ обрати́ся: и а́ще отъ­и́меши ме́рзости твоя́ от­ у́стъ тво­и́хъ, и от­ лица́ мо­его́ убо­и́шися,
и клене́шися, живе́тъ Госпо́дь, во и́стинѣ и въ судѣ́ и въ пра́вдѣ, и благословя́тъ въ не́мъ язы́цы и въ не́мъ восхва́лятъ Бо́га во Иерусали́мѣ.
Сiя́ бо глаго́летъ Госпо́дь муже́мъ Иу́динымъ и обита́телемъ Иерусали́млимъ: понови́те себѣ́ поля́ и не сѣ́йте на те́рнiи:
обрѣ́житеся Бо́гу ва́­шему и обрѣ́жите жестосе́рдiе ва́­ше, му́жiе Иу́дины и обита́ющiи во Иерусали́мѣ, да не изы́детъ я́ко о́гнь я́рость моя́, и воз­гори́т­ся, и не бу́детъ угаша́яй, ра́ди лука́в­ст­ва начина́нiй ва́шихъ.
Возвѣсти́те во Иуде́и, и да услы́шит­ся во Иерусали́мѣ: глаго́лите, воспо́йте трубо́ю на земли́, возопі́йте зѣло́ и рцы́те: собери́теся, и вни́демъ во гра́ды тве́рды.
Воздви́гше [зна́менiе] бѣжи́те въ Сiо́нъ, потщи́теся, не сто́йте, я́ко зла́я а́зъ навожду́ от­ сѣ́вера и сотре́нiе вели́ко.
Взы́де ле́въ от­ ло́жа сво­его́, и погубля́яй язы́ки воз­дви́жеся и изы́де от­ мѣ́ста сво­его́, да положи́тъ зе́млю твою́ въ пусты́ню, и гра́ди тво­и́ разоря́т­ся, оста́в­шiи безъ обита́телей.
О си́хъ препоя́шитеся во вре́тища и пла́чите и рыда́йте, я́ко не от­врати́ся гнѣ́въ я́рости Госпо́дни от­ ва́съ.
И бу́детъ въ де́нь то́й, глаго́летъ Госпо́дь, поги́бнетъ се́рдце царе́во и се́рдце нача́лниковъ, и свяще́н­ницы ужа́снут­ся, и проро́цы удивя́т­ся.
И реко́хъ: о, Влады́ко Го́споди, еда́ обольсти́лъ еси́ лю́ди сiя́ и Иерусали́ма, рекі́й: ми́ръ бу́детъ ва́мъ? и се́, про́йде ме́чь да́же до души́ и́хъ.
Во вре́мя о́но рече́т­ся лю́демъ си́мъ и Иерусали́му: ду́хъ заблужде́нiя въ пусты́ни, пу́ть дще́ре люді́й мо­и́хъ, не ко очище́нiю, ниже́ во свято́­е:
ду́хъ исполне́нiя от­ си́хъ прiи́детъ мнѣ́, и ны́нѣ а́зъ воз­глаго́лю суды́ моя́ къ ни́мъ.
Се́, я́ко о́блакъ взы́детъ, и я́ко ви́хрь колесни́цы его́, быстрѣ́е орло́въ ко́ни его́: го́ре на́мъ, я́ко бѣ́д­ст­вуемъ.
Омы́й от­ лука́в­ст­ва се́рдце твое́, Иерусали́ме, да спасе́шися: доко́лѣ бу́дутъ въ тебѣ́ помышле́нiя бѣ́дъ тво­и́хъ?
Гла́съ бо воз­вѣща́ющаго от­ Да́на прiи́детъ, и слы́шана бу́детъ болѣ́знь от­ горы́ Ефре́мли.
Рцы́те язы́комъ: се́, прiидо́ша: воз­вѣсти́те во Иерусали́мѣ: полцы́ и́дутъ от­ земли́ да́льнiя и да́ша на гра́ды Иу́дины гла́съ сво́й,
а́ки стра́жы се́лнiи бы́ша надъ ни́мъ о́крестъ: я́ко прене­бре́глъ мя́ еси́, глаго́летъ Госпо́дь.
Пути́ твоя́ и начина́нiя твоя́ сотвори́ша тебѣ́ сiя́: сiе́ лука́в­ст­во твое́, поне́же го́рько, я́ко при­­косну́ся се́рдцу тво­ему́.
Чре́во мое́, чре́во мое́ боли́тъ мнѣ́, и чу́в­ст­ва се́рдца мо­его́, смуща́ет­ся душа́ моя́, терза́ет­ся се́рдце мое́: не умолчу́, я́ко гла́съ трубы́ услы́шала душа́ моя́, во́пль ра́ти и бѣды́:
сотре́нiе [на сотре́нiе] при­­зыва́ет­ся, поне́же опустѣ́ла вся́ земля́, внеза́пу опустѣ́ жили́ще мое́, расторго́шася ко́жы моя́.
Доко́лѣ зрѣ́ти и́мамъ бѣжа́щихъ, слы́шащь гла́сы тру́бныя?
Поне́же вожде́ве люді́й мо­и́хъ мене́ не позна́ша: сы́нове бу́iи су́ть и безу́мни, му́дри су́ть, е́же твори́ти зла́я, бла́го же твори́ти не позна́ша.
Воззрѣ́хъ на зе́млю, и се́, ничто́же, и на не́бо, и не бѣ́ свѣ́та его́.
Ви́дѣхъ го́ры, и трепета́ху, и вси́ хо́лми воз­мути́шася.
Воззрѣ́хъ, и се́, не бѣ́ человѣ́ка, и вся́ пти́цы небе́сныя ужаса́хуся.
Ви́дѣхъ, и се́, карми́лъ пу́стъ, и вси́ гра́ди сожже́ни огне́мъ от­ лица́ Госпо́дня, и от­ лица́ гнѣ́ва я́рости его́ погибо́ша.
Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: пуста́ бу́детъ вся́ земля́, сконча́нiя же не сотворю́.
О си́хъ да пла́четъ земля́, и да помрачи́т­ся не́бо свы́ше: поне́же глаго́лахъ, и не раска́юся: устреми́хся, и не от­вращу́ся от­ него́.
От гла́са яздя́щихъ и напряже́н­на лу́ка побѣже́ вся́ка страна́: внидо́ша въ разсѣ́лины и въ дубра́вы сокры́шася и на ка́менiе взыдо́ша: вси́ гра́ди оста́влени су́ть, не обита́етъ въ ни́хъ человѣ́къ.
Ты́ же, запустѣ́лая, что́ сотвори́ши? а́ще облече́шися во багряни́цу и украси́шися мони́сты златы́ми, а́ще нама́жеши сти́вiемъ о́чи тво­и́, всу́е украше́нiе твое́: от­ри́нуша тя́ любо́вницы тво­и́, души́ тво­ея́ и́щутъ.
Гла́съ бо я́ко родя́щiя слы́шахъ стена́нiя тво­его́: а́ки первородя́щiя гла́съ дще́ре Сiо́ни иста́етъ, и опу́ститъ ру́цѣ сво­и́: го́ре мнѣ́, я́ко исчеза́етъ душа́ моя́ надъ убiе́н­ными.
Рус. (Юнгеров)
Если обратишься. Израиль, говорит Господь, ко Мне обратись, и если удалишь мерзости твои из уст твоих и убоишься Лица Моего,
То будешь клясться: жив Господь! в истине, и в суде и в правде. Им будут благословлять народы и им будут хвалить Бога в Иерусалиме.
Так говорит Господь мужам Иуды и жителям Иерусалима: распашите себе новыя нивы и не сейте в тернии;
Обрежьтесь Богу вашему и обрежьте жестокое сердце ваше, мужи Иуды и жители Иерусалима, чтобы не вышла, как огонь, ярость Моя, и не воспылала неугасимо, по причине лукавых дел ваших.
Возвестите в Иудее, и пусть слышно будет в Иерусалиме, говорите, возвещайте трубою по земле, взывайте громко и говорите: соберитесь и войдем в укрепленные города.
Подняв (знамя) бегите в Сион, спешите, не стойте, ибо Я наведу бедствие с севера и большое разрушение.
Вышел лев из логовища своего и поднялся истребитель народов, и вышел с места своего, чтобы обратить землю твою в пустыню, и города твои раззорены будут, оставшись без жителей.
Посему препояшьтесь вретищем, и плачьте, и рыдайте, ибо неотвратим от вас гнев ярости Господней.
В тот день, говорит Господь, замрет сердце у царя, и сердце у начальников, и священники ужаснутся, и изумятся пророки.
И я сказал: о Владыко, Господи, ужели Ты обольщал (только) народ сей и Иерусалим, говоря: мир будет у вас, а вот меч дошел даже до души их?
В то время скажут народу сему и Иерусалиму: дух блуждания в пустыни – путь дочери народа Моего: не к очищению и не к святости.
От сего придет ко Мне дух исполнения: теперь же Я выскажу им суды Мои.
Вот, как облако, он поднимется и как вихрь колесницы его, быстрее орлов кони его: горе нам, ибо бедствуем!
Омой от лукавства сердце твое, Иерусалим, чтобы спастись тебе; доколе будут пребывать в тебе лукавыя помышления твои?
Ибо несется голос вестника из Дана и слышно будет о бедствии с горы Ефремовой.
Скажите народам: вот пришли. Возвестите в Иерусалиме: войска идут из земли дальней и огласили криком своим города Иудины.
Как полевые сторожа, они окружили его, ибо ты пренебрег Мною, говорит Господь.
Пути твои и деяния твои причинили тебе это: таково – лукавство твое, оно горько (до того), что дошло до сердца твоего.
Чрево мое, чрево мое болит во мне, и чувства сердца моего (страдают), волнуется душа моя, терзается сердце мое, не могу молчать, ибо звук трубы услышала душа моя, звук войны и бедствия.
Раззорение (за раззорением) наступает, ибо опустела вся земля, внезапно опустело жилище мое, разорвались кожаные покровы мои.
Доколе я буду видеть бежащих, слышать звук трубы?
Ибо вожди народа Моего Меня не познали, они - дети глупыя и неразумныя, они умны делать зло, а добра делать не умеют.
Посмотрел я на землю, – и вот ничего нет, и на небо, – и света нет на нем.
Смотрел я на горы, – и дрожали, и все холмы колебались.
Взглянул я, – и вот нет человека, и все птицы небесныя испугались.
Посмотрел я, – и вот Кармил пуст, и все города пожжены огнем от Лица Господа, и от гнева ярости Его погибли.
Так говорит Господь: пуста будет вся земля, но совершенного истребления не сделаю.
О сем пусть плачет земля и да помрачится небо вверху, ибо Я сказал и не раскаюсь; устремился и не возвращусь от того.
От шума всадников и натянутого лука разбежалась вся страна, удалились в пещеры и скрылись в дубравы, и влезли на скалы, все города оставлены, никто в них не живет.
А ты, опустошенная, что сделаешь? если оденешься в багряницу и нарядишься в золотой убор, и обрисуешь краскою глаза свои, – напрасно убранство твое: отвергли тебя любовники твои, души твоей они ищут.
Ибо я слышал, как бы голос родильницы, стоны твои, как бы рождающей в первый раз, голос дочери Сиона: она ослабевает и опускает руки свои (говоря): „горе мне, ибо изнывает душа моя над убитыми“.
Латинский (Nova Vulgata)
«Si converteris, Israel, ait Dominus, ad me convertere; si abstuleris abominationes tuas a facie mea, non effugies.
Et iurabis: "Vivit Dominus!" in veritate et in iudicio et in iustitia, et benedicentur in ipso gentes et in ipso gloriabuntur.
Haec enim dicit Dominus viro Iudae et Ierusalem: Novate vobis novale et nolite serere super spinas.
Circumcidimini Domino et auferte praeputia cordium vestrorum, viri Iudae et habitatores Ierusalem, ne forte egrediatur ut ignis indignatio mea et succendatur, et non sit qui exstinguat, propter malitiam operum vestrorum.
Annuntiate in Iuda et in Ierusalem auditum facite; et loquimini et canite tuba in terra, clamate fortiter et dicite: "Congregamini, et ingrediamur civitates munitas".
Levate signum in Sion, fugite, nolite stare, quia malum ego adduco ab aquilone et contritionem magnam.
Ascendit leo de cubili suo, et praedo gentium se levavit; egressus est de loco suo, ut ponat terram tuam in solitudinem: civitates tuae vastabuntur, remanentes absque habitatore.
Super hoc accingite vos ciliciis, plangite et ululate, quia non est aversa ira furoris Domini a nobis.
Et erit in die illa, dicit Dominus, peribit cor regis et cor principum, et obstupescent sacerdotes, et prophetae consternabuntur».
Et dixi: «Heu, Domine Deus! Ergo decepisti populum istum et Ierusalem dicens: "Pax erit vobis"; et ecce pervenit gladius usque ad animam».
In tempore illo dicetur populo huic et Ierusalem: «Ventus urens collium, qui sunt in deserto, invadit filiam populi mei non ad ventilandum et ad purgandum.
Ventus plenior his veniet mihi, nunc et ego loquar iudicia mea cum eis».
Ecce quasi nubes ascendet, et quasi tempestas currus eius; velociores aquilis equi illius. Vae nobis, quoniam vastati sumus!
Lava a malitia cor tuum, Ierusalem, ut salva fias; usquequo morabuntur in te cogitationes iniquae?
Vox enim annuntiantis a Dan et notam facientis calamitatem de monte Ephraim.
Nuntiate gentibus. Ecce adsunt! Auditum facite hoc super Ierusalem: «Custodes venerunt de terra longinqua et dederunt super civitates Iudae vocem suam;
quasi custodes agrorum facti sunt super eam in gyro, quia adversus me contumax erat», dicit Dominus.
Via tua et opera tua fecerunt haec tibi; ista malitia tua, quia amara, quia tetigit cor tuum.
Viscera mea, viscera mea! Doleo. Parietes cordis mei! Turbatur in me cor meum: non tacebo, quoniam vocem bucinae audivit anima mea, clamorem proelii.
Contritio super contritionem vocata est, quoniam vastata est omnis terra, repente vastata sunt tabernacula mea, subito tentoria mea.
Usquequo videbo vexillum, audiam vocem bucinae?
«Quia stultus populus meus: me non cognoverunt; filii insipientes sunt et vecordes: sapientes sunt, ut faciant mala, bene autem facere nesciunt».
Aspexi terram, et ecce vacua erat et deserta; et caelos, et non erat lux in eis.
Aspexi montes, et ecce movebantur, et omnes colles conturbati sunt.
Aspexi, et ecce non erat homo, et omne volatile caeli recesserat.
Aspexi, et ecce hortus desertus, et omnes urbes eius destructae sunt a facie Domini et a facie irae furoris eius.
Haec enim dicit Dominus: «Deserta erit omnis terra, sed tamen consummationem non faciam.
Super hoc lugebit terra, et maerebunt caeli desuper, eo quod locutus sum, statui et non paenitet me nec avertar ab eo».
A voce equitis et mittentis sagittam fugit omnis civitas; ingressi sunt silvas condensas et ascenderunt rupes; universae urbes derelictae sunt, et non habitat in eis homo.
Tu autem, vastata, quid facies? Cum vestieris te coccino, cum ornata fueris monili aureo, et pinxeris stibio oculos tuos, frustra componeris; contempserunt te amatores tui, animam tuam quaerent.
Vocem enim quasi parturientis audivi, angustias ut puerperae; vox filiae Sion intermorientis expandentisque manus suas: «Vae mihi, quia defecit anima mea propter interfectores!».
«АГАР ту, эй Исроил, – мегӯяд Парвардигор – баргардӣ, агар сӯи Ман баргардӣ, ва агар қабоҳатҳои худро аз пеши Ман дур кунӣ, оворагард нахоҳӣ шуд.
Ва агар дар ростӣ, инсоф ва адолат ́ба ҳаёти Парвардигор!́ гӯён қасам ёд кунӣ, он гоҳ халқҳо дар вай баракат хоҳанд ёфт ва бо вай фахр хоҳанд кард».
Зеро ки Парвардигор ба мардони Яҳудо ва Ерусалим чунин мегӯяд: «Киштзори худро шудгор кунед, ва дар миёни хорҳо накоред.
Худро барои Парвардигор махтун намоед ва ғилофаки дилҳои худро дур кунед, эй мардони Яҳудо ва сокинони Ерусалим, мабодо ғазаби Ман, ба сабаби бадии аъмоли шумо, мисли оташ берун омада, аланга занад, ва касе набошад, ки онро хомӯш кунад.
Дар Яҳудо эълон намоед, ва дар Ерусалим бишнавонед ва бигӯед, ва бар замин шох навозед, ва бо овози баланд хитоб намуда, бигӯед: ́Ҷамъ шавед, то ки ба шаҳрҳои истеҳкомдор паноҳ барем́.
Байрақе ба ҷониби Сион барафрозед, сӯи истеҳкомҳо биравед, таваққуф накунед, зеро ки Ман мусибате ва таҳлукаи бузурге аз шимол меоварам.
Шере аз бешаи худ боло баромадааст, ва талафкунандаи халқҳо ҳаракат карда, аз макони худ берун омадааст, то ки замини туро ба биёбон табдил диҳад, ва шаҳрҳои ту хароб шуда, ғайримаскун гардад».
Бинобар ин палос пӯшида, мотам гиред ва навҳа кунед, зеро ки оташи ғазаби Парвардигор аз мо барнагаштааст.
«Ва дар он рӯз воқеъ хоҳад шуд, – мегӯяд Парвардигор, – ки дили подшоҳ ва дили мирон афсурда хоҳад шуд; ва коҳинон маъюс хоҳанд гардид, ва анбиё дар ҳайрат хоҳанд афтод».
Ва гуфтам: «Ё Худоё Парвардигоро! Дар асл Ту ин қавм ва Ерусалимро фирефта карда, гуфтаӣ: ́Шуморо осоиштагӣ хоҳад буд́, ва ҳол он ки шамшер ба ҷон расидааст».
Дар он замон ба ин қавм ва ба Ерусалим гуфта хоҳад шуд: «Боди самум аз теппаҳои биёбон бар роҳи духтари қавми Ман мевазад, на барои бод додани хирман ва на барои тоза кардани он.
Боди шадиде аз он ҷо барои Ман хоҳад омад; акнун Ман низ бар онҳо довариҳо эълон хоҳам кард».
Инак, вай мисли абрҳо боло мебарояд, ва аробаҳояш мисли тундбод аст, ва аспонаш аз уқобон чобуктаранд; вой бар мо, зеро ки гирифтори тороҷ хоҳем шуд!
Дили худро аз шарорат шустушӯй намо, эй Ерусалим, то ки наҷот ёбӣ; то ба кай фикру хаёлҳои бади ту андаруни ту сокин бошад?
Зеро овозе аз ҷониби Дон, ва хабари мусибат аз кӯҳи Эфроим меояд:
«Ба халқҳо хотиррасон намоед, ба Ерусалим хабар диҳед, ки аз кишвари дурдаст муҳосиракунандагон меоянд, ва шаҳрҳои Яҳудоро бо овози худ пур мекунанд.
Онҳо мисли посбонони киштзор вайро иҳота менамоянд, зеро ки вай Маро ба хашм овардааст, – мегӯяд Парвардигор.
Роҳи ту ва аъмоли ту ин чизҳоро бар ту овардааст; ин бадии туст, ки сабаби талхкомии ту гардида, то ба дили ту расидааст».
Амъои ман, амъои ман! Маро ларза гирифтааст! Пардаҳои дили ман! Дили ман андаруни ман ба ҳаяҷон омадааст, наметавонам хомӯш монам; зеро ки ту, эй ҷони ман, овози шох ва нидоҳои ҷангро шунидаӣ.
Таҳлука бар таҳлука рӯй дода, тамоми замин валангор шудааст; хаймаҳои ман ногаҳон гирифтори тороҷ гардида, чодарҳои ман дар як он барбод рафтааст.
То ба кай ман байрақро бубинам ва овози шохро бишнавам?
«Зеро ки қавми Ман беақланд, Маро намешиносанд; онҳо писарони ҷоҳиланд ва фаҳме надоранд; ба бадӣ кардан ақлашон мерасад, вале кардани кори нек аз дасташон намеояд».
Ба замин нигоҳ кардам, ва инак, дар ҳолати ҳарҷумарҷ аст; ва сӯи осмон нигаристам, ва ҳеҷ нур надошт;
Ба кӯҳҳо нигоҳ кардам, ва инак, онҳо меларзанд, ва ҳамаи теппаҳо ба ҷунбиш омадаанд.
Нигоҳ кардам, ва инак, касе нест, ва ҳамаи мурғони осмон парида рафтаанд.
Нигоҳ кардам, ва инак, боғистон ба биёбон мубаддал шудааст, ва ҳамаи шаҳрҳои он аз ҳузури Парвардигор, аз оташи ғазаби Ӯ хароб шудааст.
Зеро ки Парвардигор чунин мегӯяд: «Тамоми замин валангор хоҳад шуд, вале онро комилан несту нобуд нахоҳам кард.
Замин дар ин хусус мотам хоҳад гирифт, ва осмон аз боло тира хоҳад шуд, зеро ки Ман инро гуфтам ва азм намудам, ва пушаймон нахоҳам шуд, ва аз ин азм нахоҳам гашт».
Аз ғулғулаи саворон ва тирандозон тамоми аҳли шаҳрҳо мегурезанд: ба ҷангалҳои анбӯҳ дохил мешаванд ва бар кӯҳпораҳо мебароянд; ҳамаи шаҳрҳо тарк карда мешаванд, ва касе дар онҳо боқӣ намемонад.
Ва ту, эй тороҷшуда, чӣ хоҳӣ кард? Агарчи либоси қирмизӣ мепӯшӣ, агарчи худро бо зеварҳои тилло оро медиҳӣ, агарчи ба чашмони худ сурма мекашӣ, лекин бар абас худро зинат медиҳӣ: хушдоронат аз ту нафрат пайдо кардаанд, ва қасди ҷони ту доранд.
Зеро овозе ба гӯшам мерасад, мисли фарёди зане ки дарди зоиш дорад ва ҳамчун зани навзой азоб мекашад, яъне овози духтари Сион, ки базӯр нафас гирифта ва дастҳои худро дароз карда, фиғон мекашад: «Эй вой бар ман, ки ҷонам аз дасти қотилон бемаҷол шудааст!»

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible