Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
5:2
5:4
5:11
5:16
5:20
5:23
см.:Втор.31:27;
5:24
см.:Втор.11:14;
5:25
5:26
см.:Притч.1:11;
5:27
5:30
Обыди́те пути́ Иерусали́мскiя и воззри́те, и позна́йте и поищи́те на сто́гнахъ его́, а́ще обря́щете му́жа творя́щаго су́дъ и и́щуща вѣ́ры: и милосе́рдъ бу́ду ему́, глаго́летъ Госпо́дь.
Живе́тъ Госпо́дь, глаго́лютъ, сего́ ра́ди не во лжа́хъ ли клену́тся?
Го́споди, о́чи твои́ [зря́тъ] на вѣ́ру: би́лъ еси́ и́хъ, и не поболѣ́ша, сокруши́лъ еси́ и́хъ, и не восхотѣ́ша прiя́ти наказа́нiя: ожесточи́ша ли́ца своя́ па́че ка́мене и не хотѣ́ша обрати́тися.
А́зъ же рѣ́хъ: не́гли убо́зи су́ть [и бу́iи], того́ ра́ди не возмого́ша, я́ко не увѣ́даша пути́ Госпо́дня и суда́ Бо́га своего́.
Пойду́ ко держа́внымъ и возглаго́лю и́мъ, ті́и бо позна́ша пу́ть Госпо́день и су́дъ Бо́га своего́. И се́, единоду́шно сі́и сокруши́ша и́го, расторго́ша у́зы.
Сего́ ра́ди порази́ и́хъ ле́въ от дубра́вы, и во́лкъ да́же до домо́въ погуби́ и́хъ, и ры́сь бдя́ше надъ града́ми и́хъ: вси́ исходя́щiи от ни́хъ бу́дутъ я́ти, я́ко умно́жиша нече́стiя своя́, укрѣпи́шася во отвраще́нiихъ свои́хъ.
О че́мъ от си́хъ милосе́рдъ бу́ду тебѣ́? сы́нове твои́ оста́виша мя́ и кля́шася тѣ́ми, и́же не су́ть бо́зи: насы́тихъ и́хъ, и прелюбодѣ́йствоваша и въ домѣ́хъ блудни́цъ обита́ша,
ко́ни женонеи́стовни сотвори́шася, кі́йждо ко женѣ́ и́скренняго своего́ ржа́ше.
Еда́ от си́хъ не посѣщу́? рече́ Госпо́дь: или́ язы́ку сицево́му не мсти́тъ душа́ моя́?
Взы́дите на стѣ́ны его́ и разори́те, оконча́нiя же не сотвори́те: оста́вите подпо́ры его́, я́ко Госпо́дни су́ть.
Преступле́нiемъ бо преступи́лъ е́сть на мя́ до́мъ Изра́илевъ и до́мъ Иу́динъ, глаго́летъ Госпо́дь.
Солга́ша Го́споду своему́ и реко́ша: не су́ть сiя́, ниже́ прiи́дутъ на на́съ зла́я, и меча́ и гла́да не у́зримъ:
проро́цы на́ши бы́ша на вѣ́тръ, и сло́во Госпо́дне не бѣ́ въ ни́хъ, та́ко бу́детъ и́мъ.
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: зане́же глаго́лали есте́ сло́во сiе́, се́, а́зъ даю́ словеса́ моя́ во уста́ твоя́ о́гнь, и лю́ди сiя́ древа́, и поя́стъ и́хъ.
Се́, а́зъ наведу́ на ва́съ язы́къ издале́ча, до́ме Изра́илевъ, рече́ Госпо́дь, язы́къ си́льный, язы́къ ста́рый, его́же язы́ка не увѣ́си, [ни уразумѣ́еши, что́ глаго́летъ]:
ту́лъ его́ я́ко гро́бъ отве́рстъ, *вси́ крѣ́пцыи–
–и поядя́тъ жа́тву ва́шу 17и хлѣ́бы ва́шя, и поядя́тъ сыно́въ ва́шихъ и дще́рей ва́шихъ, и снѣдя́тъ ове́цъ ва́шихъ и телце́въ ва́шихъ, и поядя́тъ виногра́ды ва́шя и смо́кви ва́шя и ма́сличiя ва́ша, и сокруша́тъ гра́ды ва́шя тве́рдыя, на ни́хже вы́ упова́сте, мече́мъ.
Оба́че во дне́хъ о́нѣхъ, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, не сотворю́ ва́съ во истребле́нiе.
И бу́детъ, егда́ рече́те: почто́ сотвори́ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ на́мъ сiя́ вся́? И рече́ши къ ни́мъ: я́ко оста́висте мя́ и послужи́сте бого́мъ чужди́мъ въ земли́ ва́шей, та́ко послу́жите бого́мъ чужди́мъ въ земли́ не ва́шей.
Возвѣсти́те сiя́ до́му Иа́ковлю и слы́шано сотвори́те въ дому́ Иу́динѣ [реку́ще]:
слы́шите сiя́, лю́дiе бу́iи и не иму́щiи се́рдца, и́же, имѣ́юще о́чи, не ви́дите, и у́шы, и не слы́шите:
мене́ ли не убоите́ся? рече́ Госпо́дь: или́ от лица́ моего́ не устыдите́ся? и́же положи́хъ песо́къ предѣ́лъ мо́рю, за́повѣдь вѣ́чну, и не превзы́детъ его́, и возмути́тся и не возмо́жетъ: и возшумя́тъ во́лны его́, и не пре́йдутъ того́.
Лю́демъ же си́мъ бы́сть се́рдце непослу́шно и непокори́во, и уклони́шася и поидо́ша,
и не реко́ша въ се́рдцы свое́мъ: убои́мся Го́спода Бо́га на́шего, даю́щаго на́мъ до́ждь ра́ннiй и по́здный во вре́мя исполне́нiя повелѣ́нiя жа́твы и храня́щаго на́мъ.
Беззако́нiя на́ша уклони́ша сiя́, и грѣси́ на́ши отри́нуша блага́я от на́съ.
Я́ко обрѣто́шася въ лю́дехъ мои́хъ нечести́вiи, и сѣ́ти поста́виша, е́же погуби́ти му́жы, и улови́ша.
А́ки клѣ́тка поста́влена полна́ пти́цъ, та́ко до́мы и́хъ по́лни ле́сти: сего́ ра́ди возвели́чишася и обогати́шася:
уты́ша и утолстѣ́ша и преступи́ша словеса́ моя́ злѣ́йшiи: прю́ вдови́цы не суди́ша, суда́ си́ра не упра́виша и суда́ убо́гимъ не суди́ша.
Еда́ си́хъ ра́ди не посѣщу́? рече́ Госпо́дь: или́ язы́ку сицево́му не отмсти́тъ душа́ моя́?
У́жасъ и стра́шная содѣ́яшася на земли́:
проро́цы проро́чествоваша непра́ведная, и свяще́нницы восплеска́ша рука́ми свои́ми, и лю́дiе мои́ возлюби́ша такова́я. И что́ сотворите́ въ послѣ́дняя си́хъ?
περιδράμετε ἐν ταῖς ὁδοῖς Ιερουσαλημ καὶ ἴδετε καὶ γνῶτε καὶ ζητήσατε ἐν ταῖς πλατείαις αὐτῆς ἐὰν εὕρητε ἄνδρα εἰ ἔστιν ποιῶν κρίμα καὶ ζητῶν πίστιν καὶ ἵλεως ἔσομαι αὐτοῖς λέγει κύριος
ζῇ κύριος λέγουσιν διὰ τοῦτο οὐκ ἐπὶ ψεύδεσιν ὀμνύουσιν
κύριε οἱ ὀφθαλμοί σου εἰς πίστιν ἐμαστίγωσας αὐτούς καὶ οὐκ ἐπόνεσαν συνετέλεσας αὐτούς καὶ οὐκ ἠθέλησαν δέξασθαι παιδείαν ἐστερέωσαν τὰ πρόσωπα αὐτῶν ὑπὲρ πέτραν καὶ οὐκ ἠθέλησαν ἐπιστραφῆναι
καὶ ἐγὼ εἶπα ἴσως πτωχοί εἰσιν διότι οὐκ ἐδυνάσθησαν ὅτι οὐκ ἔγνωσαν ὁδὸν κυρίου καὶ κρίσιν θεοῦ
πορεύσομαι πρὸς τοὺς ἁδροὺς καὶ λαλήσω αὐτοῖς ὅτι αὐτοὶ ἐπέγνωσαν ὁδὸν κυρίου καὶ κρίσιν θεοῦ καὶ ἰδοὺ ὁμοθυμαδὸν συνέτριψαν ζυγόν διέρρηξαν δεσμούς
διὰ τοῦτο ἔπαισεν αὐτοὺς λέων ἐκ τοῦ δρυμοῦ καὶ λύκος ἕως τῶν οἰκιῶν ὠλέθρευσεν αὐτούς καὶ πάρδαλις ἐγρηγόρησεν ἐπὶ τὰς πόλεις αὐτῶν πάντες οἱ ἐκπορευόμενοι ἀπ᾿ αὐτῶν θηρευθήσονται ὅτι ἐπλήθυναν ἀσεβείας αὐτῶν ἴσχυσαν ἐν ταῖς ἀποστροφαῖς αὐτῶν
ποίᾳ τούτων ἵλεως γένωμαί σοι οἱ υἱοί σου ἐγκατέλιπόν με καὶ ὤμνυον ἐν τοῖς οὐκ οὖσιν θεοῖς καὶ ἐχόρτασα αὐτούς καὶ ἐμοιχῶντο καὶ ἐν οἴκοις πορνῶν κατέλυον
ἵπποι θηλυμανεῖς ἐγενήθησαν ἕκαστος ἐπὶ τὴν γυναῖκα τοῦ πλησίον αὐτοῦ ἐχρεμέτιζον
μὴ ἐπὶ τούτοις οὐκ ἐπισκέψομαι λέγει κύριος ἢ ἐν ἔθνει τοιούτῳ οὐκ ἐκδικήσει ἡ ψυχή μου
ἀνάβητε ἐπὶ τοὺς προμαχῶνας αὐτῆς καὶ κατασκάψατε συντέλειαν δὲ μὴ ποιήσητε ὑπολίπεσθε τὰ ὑποστηρίγματα αὐτῆς ὅτι τοῦ κυρίου εἰσίν
ὅτι ἀθετῶν ἠθέτησεν εἰς ἐμέ λέγει κύριος οἶκος Ισραηλ καὶ οἶκος Ιουδα
ἐψεύσαντο τῷ κυρίῳ ἑαυτῶν καὶ εἶπαν οὐκ ἔστιν ταῦτα οὐχ ἥξει ἐφ᾿ ἡμᾶς κακά καὶ μάχαιραν καὶ λιμὸν οὐκ ὀψόμεθα
οἱ προφῆται ἡμῶν ἦσαν εἰς ἄνεμον καὶ λόγος κυρίου οὐχ ὑπῆρχεν ἐν αὐτοῖς οὕτως ἔσται αὐτοῖς
διὰ τοῦτο τάδε λέγει κύριος παντοκράτωρ ἀνθ᾿ ὧν ἐλαλήσατε τὸ ῥῆμα τοῦτο ἰδοὺ ἐγὼ δέδωκα τοὺς λόγους μου εἰς τὸ στόμα σου πῦρ καὶ τὸν λαὸν τοῦτον ξύλα καὶ καταφάγεται αὐτούς
ἰδοὺ ἐγὼ ἐπάγω ἐφ᾿ ὑμᾶς ἔθνος πόρρωθεν οἶκος Ισραηλ λέγει κύριος ἔθνος οὗ οὐκ ἀκούσῃ τῆς φωνῆς τῆς γλώσσης αὐτοῦ
*πάντες ἰσχυροὶ
καὶ κατέδονται τὸν θερισμὸν ὑμῶν καὶ τοὺς ἄρτους ὑμῶν καὶ κατέδονται τοὺς υἱοὺς ὑμῶν καὶ τὰς θυγατέρας ὑμῶν καὶ κατέδονται τὰ πρόβατα ὑμῶν καὶ τοὺς μόσχους ὑμῶν καὶ κατέδονται τοὺς ἀμπελῶνας ὑμῶν καὶ τοὺς συκῶνας ὑμῶν καὶ τοὺς ἐλαιῶνας ὑμῶν καὶ ἀλοήσουσιν τὰς πόλεις τὰς ὀχυρὰς ὑμῶν ἐφ᾿ αἷς ὑμεῖς πεποίθατε ἐπ᾿ αὐταῖς ἐν ῥομφαίᾳ
καὶ ἔσται ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις λέγει κύριος ὁ θεός σου οὐ μὴ ποιήσω ὑμᾶς εἰς συντέλειαν
καὶ ἔσται ὅταν εἴπητε τίνος ἕνεκεν ἐποίησεν κύριος ὁ θεὸς ἡμῶν ἡμῖν ἅπαντα ταῦτα καὶ ἐρεῖς αὐτοῖς ἀνθ᾿ ὧν ἐδουλεύσατε θεοῖς ἀλλοτρίοις ἐν τῇ γῇ ὑμῶν οὕτως δουλεύσετε ἀλλοτρίοις ἐν γῇ οὐχ ὑμῶν
ἀναγγείλατε ταῦτα εἰς τὸν οἶκον Ιακωβ καὶ ἀκουσθήτω ἐν τῷ Ιουδα
ἀκούσατε δὴ ταῦτα λαὸς μωρὸς καὶ ἀκάρδιος ὀφθαλμοὶ αὐτοῖς καὶ οὐ βλέπουσιν ὦτα αὐτοῖς καὶ οὐκ ἀκούουσιν
μὴ ἐμὲ οὐ φοβηθήσεσθε λέγει κύριος ἢ ἀπὸ προσώπου μου οὐκ εὐλαβηθήσεσθε τὸν τάξαντα ἄμμον ὅριον τῇ θαλάσσῃ πρόσταγμα αἰώνιον καὶ οὐχ ὑπερβήσεται αὐτό καὶ ταραχθήσεται καὶ οὐ δυνήσεται καὶ ἠχήσουσιν τὰ κύματα αὐτῆς καὶ οὐχ ὑπερβήσεται αὐτό
τῷ δὲ λαῷ τούτῳ ἐγενήθη καρδία ἀνήκοος καὶ ἀπειθής καὶ ἐξέκλιναν καὶ ἀπήλθοσαν
καὶ οὐκ εἶπον ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτῶν φοβηθῶμεν δὴ κύριον τὸν θεὸν ἡμῶν τὸν διδόντα ἡμῖν ὑετὸν πρόιμον καὶ ὄψιμον κατὰ καιρὸν πληρώσεως προστάγματος θερισμοῦ καὶ ἐφύλαξεν ἡμῖν
αἱ ἀνομίαι ὑμῶν ἐξέκλιναν ταῦτα καὶ αἱ ἁμαρτίαι ὑμῶν ἀπέστησαν τὰ ἀγαθὰ ἀφ᾿ ὑμῶν
ὅτι εὑρέθησαν ἐν τῷ λαῷ μου ἀσεβεῖς καὶ παγίδας ἔστησαν διαφθεῖραι ἄνδρας καὶ συνελαμβάνοσαν
ὡς παγὶς ἐφεσταμένη πλήρης πετεινῶν οὕτως οἱ οἶκοι αὐτῶν πλήρεις δόλου διὰ τοῦτο ἐμεγαλύνθησαν καὶ ἐπλούτησαν
καὶ παρέβησαν κρίσιν οὐκ ἔκριναν κρίσιν ὀρφανοῦ καὶ κρίσιν χήρας οὐκ ἐκρίνοσαν
μὴ ἐπὶ τούτοις οὐκ ἐπισκέψομαι λέγει κύριος ἢ ἐν ἔθνει τῷ τοιούτῳ οὐκ ἐκδικήσει ἡ ψυχή μου
ἔκστασις καὶ φρικτὰ ἐγενήθη ἐπὶ τῆς γῆς
οἱ προφῆται προφητεύουσιν ἄδικα καὶ οἱ ἱερεῖς ἐπεκρότησαν ταῖς χερσὶν αὐτῶν καὶ ὁ λαός μου ἠγάπησεν οὕτως καὶ τί ποιήσετε εἰς τὰ μετὰ ταῦτα
שׁוֹטְטוּ בְּחוּצוֹת יְרוּשָׁלִַם, וּרְאוּ־נָא וּדְעוּ וּבַקְשׁוּ בִרְחוֹבוֹתֶיהָ, אִם־תִּמְצְאוּ אִישׁ, אִם־יֵשׁ עֹשֶׂה מִשְׁפָּט מְבַקֵּשׁ אֱמוּנָה; וְאֶסְלַח לָהּ׃
וְאִם חַי־יְהוָֹה יֹאמֵרוּ; לָכֵן לַשֶּׁקֶר יִשָּׁבֵעוּ׃
יְהוָֹה, עֵינֶיךָ הֲלוֹא לֶאֱמוּנָה, הִכִּיתָה אֹתָם וְלֹא־חָלוּ, כִּלִּיתָם מֵאֲנוּ קַחַת מוּסָר; חִזְּקוּ פְנֵיהֶם מִסֶּלַע, מֵאֲנוּ לָשׁוּב׃
וַאֲנִי אָמַרְתִּי, אַךְ־דַּלִּים הֵם; נוֹאֲלוּ כִּי לֹא יָדְעוּ דֶּרֶךְ יְהוָה, מִשְׁפַּט אֱלֹהֵיהֶם׃
אֵלֲכָה־לִּי אֶל־הַגְּדֹלִים וַאֲדַבְּרָה אוֹתָם, כִּי הֵמָּה, יָדְעוּ דֶּרֶךְ יְהוָה, מִשְׁפַּט אֱלֹהֵיהֶם; אַךְ הֵמָּה יַחְדָּו שָׁבְרוּ עֹל, נִתְּקוּ מוֹסֵרוֹת׃
עַל־כֵּן הִכָּם אַרְיֵה מִיַּעַר, זְאֵב עֲרָבוֹת יְשָׁדְדֵם, נָמֵר שֹׁקֵד עַל־עָרֵיהֶם, כָּל־הַיּוֹצֵא מֵהֵנָּה יִטָּרֵף; כִּי רַבּוּ פִּשְׁעֵיהֶם, עָצְמוּ מְשֻׁבוֹתֵיהֶם׃ (מְשׁוּבוֹתֵיהֶם)׃
אֵי לָזֹאת אֶסְלוֹחַ־ (אֶסְלַח־) לָךְ, בָּנַיִךְ עֲזָבוּנִי, וַיִּשָּׁבְעוּ בְּלֹא אֱלֹהִים; וָאַשְׂבִּעַ אוֹתָם וַיִּנְאָפוּ, וּבֵית זוֹנָה יִתְגֹּדָדוּ׃
סוּסִים מְיֻזָּנִים מַשְׁכִּים הָיוּ; אִישׁ אֶל־אֵשֶׁת רֵעֵהוּ יִצְהָלוּ׃
הַעַל־אֵלֶּה לוֹא־אֶפְקֹד נְאֻם־יְהוָֹה; וְאִם בְּגוֹי אֲשֶׁר־כָּזֶה, לֹא תִתְנַקֵּם נַפְשִׁי׃ ס
עֲלוּ בְשָׁרוֹתֶיהָ וְשַׁחֵתוּ, וְכָלָה אַל־תַּעֲשׂוּ; הָסִירוּ נְטִישׁוֹתֶיהָ, כִּי לוֹא לַיהוָה הֵמָּה׃
כִּי בָגוֹד בָּגְדוּ בִּי, בֵּית יִשְׂרָאֵל וּבֵית יְהוּדָה נְאֻם־יְהוָה׃
כִּחֲשׁוּ בַּיהוָה, וַיֹּאמְרוּ לֹא־הוּא; וְלֹא־תָבוֹא עָלֵינוּ רָעָה, וְחֶרֶב וְרָעָב לוֹא נִרְאֶה׃
וְהַנְּבִיאִים יִהְיוּ לְרוּחַ, וְהַדִּבֵּר אֵין בָּהֶם; כֹּה יֵעָשֶׂה לָהֶם׃ ס
לָכֵן, כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי צְבָאוֹת, יַעַן דַּבֶּרְכֶם, אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה; הִנְנִי נֹתֵן דְּבָרַי בְּפִיךָ לְאֵשׁ, וְהָעָם הַזֶּה עֵצִים וַאֲכָלָתַם׃
הִנְנִי מֵבִיא עֲלֵיכֶם גּוֹי מִמֶּרְחָק בֵּית יִשְׂרָאֵל נְאֻם־יְהוָֹה; גּוֹי אֵיתָן הוּא, גּוֹי מֵעוֹלָם הוּא, גּוֹי לֹא־תֵדַע לְשֹׁנוֹ, וְלֹא תִשְׁמַע מַה־יְדַבֵּר׃
אַשְׁפָּתוֹ כְּקֶבֶר פָּתוּחַ; כֻּלָּם גִּבּוֹרִים׃
וְאָכַל קְצִירְךָ וְלַחְמֶךָ, יֹאכְלוּ בָּנֶיךָ וּבְנוֹתֶיךָ, יֹאכַל צֹאנְךָ וּבְקָרֶךָ, יֹאכַל גַּפְנְךָ וּתְאֵנָתֶךָ; יְרֹשֵׁשׁ עָרֵי מִבְצָרֶיךָ, אֲשֶׁר אַתָּה בּוֹטֵחַ בָּהֵנָּה בֶּחָרֶב׃
וְגַם בַּיָּמִים הָהֵמָּה נְאֻם־יְהוָֹה; לֹא־אֶעֱשֶׂה אִתְּכֶם כָּלָה׃
וְהָיָה כִּי תֹאמְרוּ, תַּחַת מֶה, עָשָׂה יְהוָֹה אֱלֹהֵינוּ לָנוּ אֶת־כָּל־אֵלֶּה; וְאָמַרְתָּ אֲלֵיהֶם, כַּאֲשֶׁר עֲזַבְתֶּם אוֹתִי וַתַּעַבְדוּ אֱלֹהֵי נֵכָר בְּאַרְצְכֶם, כֵּן תַּעַבְדוּ זָרִים, בְּאֶרֶץ לֹא לָכֶם׃ ס
הַגִּידוּ זֹאת בְּבֵית יַעֲקֹב; וְהַשְׁמִיעוּהָ בִיהוּדָה לֵאמֹר׃
שִׁמְעוּ־נָא זֹאת, עַם סָכָל וְאֵין לֵב; עֵינַיִם לָהֶם וְלֹא יִרְאוּ, אָזְנַיִם לָהֶם וְלֹא יִשְׁמָעוּ׃
הַאוֹתִי לֹא־תִירָאוּ נְאֻם־יְהוָֹה, אִם מִפָּנַי לֹא תָחִילוּ, אֲשֶׁר־שַׂמְתִּי חוֹל גְּבוּל לַיָּם, חָק־עוֹלָם וְלֹא יַעַבְרֶנְהוּ; וַיִּתְגָּעֲשׁוּ וְלֹא יוּכָלוּ, וְהָמוּ גַלָּיו וְלֹא יַעַבְרֻנְהוּ׃
וְלָעָם הַזֶּה הָיָה, לֵב סוֹרֵר וּמוֹרֶה; סָרוּ וַיֵּלֵכוּ׃
וְלֹא־אָמְרוּ בִלְבָבָם, נִירָא נָא אֶת־יְהוָה אֱלֹהֵינוּ, הַנֹּתֵן, גֶּשֶׁם וְיֹרֶה (יוֹרֶה) וּמַלְקוֹשׁ בְּעִתּוֹ; שְׁבֻעוֹת חֻקּוֹת קָצִיר יִשְׁמָר־לָנוּ׃
עֲוֹנוֹתֵיכֶם הִטּוּ־אֵלֶּה; וְחַטֹּאותֵיכֶם, מָנְעוּ הַטּוֹב מִכֶּם׃
כִּי־נִמְצְאוּ בְעַמִּי רְשָׁעִים; יָשׁוּר כְּשַׁךְ יְקוּשִׁים, הִצִּיבוּ מַשְׁחִית אֲנָשִׁים יִלְכֹּדוּ׃
כִּכְלוּב מָלֵא עוֹף, כֵּן בָּתֵּיהֶם מְלֵאִים מִרְמָה; עַל־כֵּן גָּדְלוּ וַיַּעֲשִׁירוּ׃
שָׁמְנוּ עָשְׁתוּ, גַּם עָבְרוּ דִבְרֵי־רָע, דִּין לֹא־דָנוּ, דִּין יָתוֹם וְיַצְלִיחוּ; וּמִשְׁפַּט אֶבְיוֹנִים לֹא שָׁפָטוּ׃
הַעַל־אֵלֶּה לֹא־אֶפְקֹד נְאֻם־יְהוָֹה; אִם בְּגוֹי אֲשֶׁר־כָּזֶה, לֹא תִתְנַקֵּם נַפְשִׁי׃ ס
שַׁמָּה וְשַׁעֲרוּרָה, נִהְיְתָה בָּאָרֶץ׃
הַנְּבִיאִים נִבְּאוּ־בַשֶּׁקֶר, וְהַכֹּהֲנִים יִרְדּוּ עַל־יְדֵיהֶם, וְעַמִּי אָהֲבוּ כֵן; וּמַה־תַּעֲשׂוּ לְאַחֲרִיתָהּ׃
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, то Я їм пробачу!
Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою.
Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи?
Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!
Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!
А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого.
Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали!
Тому лев лісовий їх поб́є, погубить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали!
Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог.
Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,
Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,
волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього…
Чи ж оцього Я не покараю?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм!
Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,
Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,
бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь.
Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!
А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!
Тому вирікає отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх!
Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме.
Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.
І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з́їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся…
Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця!
І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це?
то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!…
то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!…
Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.
Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!
Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм?
Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!
Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!
А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.
І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.
Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро.
Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей…
Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони!
Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження!
і не помагають убогим у їхній справі.
і не помагають убогим у їхній справі.
Чи ж оцього Я не покараю?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
Чудне та страшне стало в краї:
пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає!
І що зробите ви, як кінець тому прийде?
І що зробите ви, як кінець тому прийде?