Скрыть
50:5
50:7
50:9
50:10
50:12
50:14
50:16
50:21
50:22
50:24
50:26
50:28
50:33
50:34
50:35
50:36
50:38
50:42
Церковнославянский (рус)
Сло́во, е́же рече́ Госпо́дь на Вавило́нъ и на зе́млю Халде́йскую иеремі́ею проро́комъ.
Возвѣсти́те во язы́цѣхъ и слы́шано сотвори́те, воз­дви́гните зна́менiе, возопі́йте и не скрыва́йте, рцы́те: плѣне́нъ бы́сть Вавило́нъ, посрами́ся ви́лъ, побѣди́ся мерода́хъ, посрами́шася изва́янiя его́, сокруши́шася кумíры и́хъ.
Я́ко прiи́де на́нь язы́къ от­ сѣ́вера, то́й положи́тъ зе́млю его́ въ запустѣ́нiе, и не бу́детъ живя́й въ не́й от­ человѣ́ка да́же и до скота́: подви́гнушася, от­идо́ша.
Въ ты́я дни́ и въ то́ вре́мя, глаго́летъ Госпо́дь, прiи́дутъ сы́нове Изра́илевы, ті́и и сы́нове Иу́дины вку́пѣ ходя́ще и пла́чуще по́йдутъ и Го́спода Бо́га сво­его́ взы́щутъ.
Во Сiо́нъ испыта́ютъ стези́, та́мо бо обрати́в­ше ли́ца своя́ прiи́дутъ и при­­ложа́т­ся ко Го́споду завѣ́томъ вѣ́чнымъ, и́же забве́нiю не преда́ст­ся.
О́вцы поги́бшыя бы́ша лю́дiе мо­и́, па́стырiе и́хъ соврати́ша и́хъ и сотвори́ша я́ кры́тися по гора́мъ: съ горы́ на хо́лмъ ходи́ша.
Забы́ша ло́жа сво­его́, вси́ обрѣта́ющiи и́хъ снѣда́ху и́хъ, и врази́ и́хъ реко́ша: не пощади́мъ и́хъ, зане́ согрѣши́ша Го́споду, па́жить пра́вды, собира́ющему отце́въ и́хъ Го́споду.
Отиди́те от­ среды́ Вавило́на и от­ земли́ Халде́йски изыди́те, и бу́дите я́ко ко́злища предъ овца́ми.
Я́ко се́, а́зъ воз­дви́гну и при­­веду́ на Вавило́нъ собра́нiя язы́ковъ вели́кихъ от­ земли́ полу́нощныя, и ополча́т­ся на́нь: от­ту́ду плѣне́нъ бу́детъ, я́коже стрѣла́ му́жа си́льна иску́сна не воз­врати́т­ся пра́здна.
И бу́детъ земля́ Халде́йска въ разграбле́нiе, вси́ граби́теле ея́ напо́лнят­ся, глаго́летъ Госпо́дь:
зане́ веселистеся́ и велерѣ́чивасте, расхища́юще наслѣ́дiе мое́, скака́сте бо я́ко телцы́ на травѣ́ и бодо́сте я́коже волы́.
Пору́гана бы́сть ма́ти ва́ша зѣло́, и посрами́ся роди́в­шая ва́съ: се́, послѣ́дняя во язы́цѣхъ пуста́ и непрохо́дна и суха́.
От гнѣ́ва Госпо́дня не поживу́тъ во вѣ́къ: но бу́детъ ве́сь въ запустѣ́нiе, и вся́къ ходя́й сквоз­ѣ́ Вавило́нъ подиви́т­ся и позви́ждетъ надъ вся́кою я́звою его́.
Ополчи́теся на Вавило́нъ, вси́ окре́стнiи наляца́ющiи лу́къ, стрѣля́йте на́нь, не щади́те стрѣ́лъ ва́шихъ, поне́же предъ Го́сподемъ согрѣши́,
воз­ми́те его́: ослабѣ́ша ру́цѣ его́, падо́ша основа́нiя его́, сокруши́шася забра́ла его́, я́ко ме́сть Госпо́дня е́сть: от­мсти́те ему́, я́коже сотвори́, сотвори́те ему́:
потреби́те сѣ́мя от­ Вавило́на, и держа́щаго се́рпъ во вре́мя жа́твы от­ лица́ меча́ е́ллинска, кі́йждо къ лю́демъ сво­и́мъ обрати́т­ся, и кі́йждо въ зе́млю свою́ убѣжи́тъ.
Овча́ заблужда́ющее Изра́иль, льво́ве изнури́ша е́: пе́рвѣе яде́ его́ ца́рь Ассу́ръ, се́й же послѣ́днiй и ко́сти оглода́ ему́ Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй.
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ посѣщу́ на царя́ Вавило́нска и на зе́млю его́, я́коже посѣти́хъ на царя́ Ассу́рска,
и воз­веду́ па́ки Изра́иля на па́жить его́, и упасе́т­ся въ карми́лѣ и Васа́нѣ, и въ горѣ́ Ефре́мли и въ Галаа́дѣ, и насы́тит­ся душа́ его́.
Въ ты́я дни́ и въ то́й ча́съ, глаго́летъ Госпо́дь, по­и́щутъ непра́вды Изра́илевы, и не бу́детъ, и грѣхо́въ Иу́диныхъ, и не обря́щут­ся: я́ко ми́лостивъ бу́ду и́мъ оста́в­шымся.
На зе́млю владѣ́ющихъ взы́ди и на живу́щихъ въ не́й посѣти́, разори́ и убі́й су́щыя по ни́хъ, глаго́летъ Госпо́дь: и сотвори́ вся́, ели́ка заповѣ́даю тебѣ́.
Гла́съ бра́ни и сотре́нiе вели́ко въ земли́ Халде́йстѣй.
Ка́ко сокруши́ся и сотре́ся мла́тъ всея́ земли́? ка́ко обрати́ся въ пусты́ню Вавило́нъ во язы́цѣхъ?
Взы́дутъ на тя́, и плѣне́нъ бу́деши, и не позна́еши, я́ко Вавило́нъ еси́: обрѣ́тенъ и я́тъ еси́, поне́же разгнѣ́валъ еси́ Го́спода.
Отве́рзе Госпо́дь сокро́вища своя́ и изнесе́ сосу́ды гнѣ́ва сво­его́, я́ко дѣ́ло е́сть Го́споду Вседержи́телю въ земли́ Халде́йстѣй:
я́ко прiидо́ша времена́ его́: от­ве́рзите храни́лища его́ и испыта́йте и́, а́ки верте́пъ, и погуби́те его́, да не бу́детъ оста́нка его́.
Изсуши́те вся́ плоды́ его́, и да сни́дутъ въ закла́нiе: го́ре и́мъ, я́ко прiи́де де́нь и́хъ и ча́съ от­мще́нiя и́хъ.
Гла́съ бѣжа́щихъ и избѣ́гшихъ от­ земли́ Вавило́нскiя, да воз­вѣстя́тъ въ Сiо́нѣ от­мще́нiе Го́спода Бо́га на́­шего, от­мще́нiе хра́ма его́.
Возвѣсти́те на Вавило́нъ мно́гимъ, всѣ́мъ наляца́ющымъ лу́къ, ополчи́теся на́нь о́крестъ: да не убѣжи́тъ ни еди́нъ изъ него́: воз­да́йте ему́ по дѣло́мъ его́, по всему́, ели́ка сотвори́, сотвори́те ему́, я́ко воста́ на Го́спода Бо́га свята́го Изра́илева.
Сего́ ра́ди паду́тъ ю́ноши его́ на сто́гнахъ его́, и вси́ му́жiе во́инстiи его́ низве́ржени бу́дутъ въ то́й де́нь, глаго́летъ Госпо́дь.
Се́, а́зъ на тя́, го́рде, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Вседержи́тель, я́ко прiи́де де́нь тво́й и ча́съ посѣще́нiя тво­его́:
и паде́тъ горды́ня твоя́ и разруши́т­ся, и не бу́детъ воз­ставля́яй ю́: и воз­жгу́ о́гнь въ дубра́вѣ его́, и поя́стъ вся́ окре́стная его́.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель: порабоще́нiе терпя́тъ сы́нове Изра́илевы и сы́нове Иу́дины, вку́пѣ вси́ плѣни́в­шiи и́хъ порабо́тиша и́хъ, не хо́щутъ бо от­пусти́ти и́хъ.
Изба́витель же и́хъ си́льный, Госпо́дь Вседержи́тель и́мя ему́, судо́мъ суди́ти и́мать супоста́ты своя́, я́ко да изба́витъ зе́млю, и потрясе́тъ жи́тельми Вавило́нскими.
Ме́чь на халде́евъ, глаго́летъ Госпо́дь, и на жи́тели вавило́нскiя, и на кня́зи и на му́дрыя его́,
ме́чь на обая́тели его́, и бу́iи бу́дутъ, и ме́чь на си́льныя его́, и ослабѣ́ютъ:
ме́чь на ко́ни его́ и на колесни́цы его́, и на вся́ про́чыя лю́ди, и́же су́ть посредѣ́ его́, и бу́дутъ я́ко жены́: ме́чь на сокро́вища его́, и расхи́тят­ся:
ме́чь на во́ды его́, и постыдя́т­ся, я́ко земля́ изва́ян­ныхъ е́сть, и во о́стровѣхъ хваля́хуся.
Сего́ ра́ди поживу́тъ мечты́ во о́стровѣхъ, и поживу́тъ въ не́мъ дще́ри Си́риновъ, и не бу́детъ живу́ща въ не́мъ ктому́ во вѣ́ки, ниже́ согради́т­ся от­ ро́да въ ро́дъ.
Я́коже преврати́ Госпо́дь Cодо́ма и Гомо́рра и окре́стныя гра́ды и́хъ, глаго́летъ Госпо́дь, не пребу́детъ та́мо му́жъ, ниже́ поживе́тъ въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь.
Се́, лю́дiе и́дутъ от­ сѣ́вера, и язы́къ вели́къ, и ца́рiе мно́зи воста́нутъ от­ коне́цъ земли́,
лу́ки и щиты́ иму́ще, гро́зни су́ть и неми́лостиви: гла́съ и́хъ я́ко мо́ре воз­шуми́тъ, на ко́ни воз­ся́дутъ, угото́вани я́коже о́гнь на бра́нь проти́ву тебе́, дщи́ Вавило́ня.
Услы́ша ца́рь Вавило́нскiй слу́хъ и́хъ, и ослабѣ́ша ру́цѣ его́, ско́рбь объя́тъ его́ и болѣ́зни, я́ко ражда́ющую.
Се́, я́ко ле́въ изы́детъ от­ рыка́нiя Иорда́нова на мѣ́сто еѳа́на, я́ко ско́ро от­мщу́ и́хъ от­ него́, и вся́каго ю́ношу надъ ни́мъ поста́влю. Кто́ бо подо́бенъ мнѣ́? и кто́ мо́жетъ стоя́ти проти́ву мене́? и кто́ е́сть па́стырь се́й, и́же воспроти́вит­ся лицу́ мо­ему́?
Тѣ́мже слы́шите совѣ́тъ Госпо́день, его́же совѣща́ на Вавило́нъ, и умышле́нiя его́, я́же умы́сли на зе́млю Халде́йску: а́ще не исто́ргнут­ся а́гнцы ове́цъ и́хъ, а́ще не бу́детъ разме́тана [вку́пѣ съ ними́] па́жить и́хъ.
От гла́са бо плѣне́нiя Вавило́нскаго потрясе́т­ся земля́, и во́пль во язы́цѣхъ слы́шанъ бу́детъ.
Греческий [Greek (Koine)]
27:1λόγος κυρίου ὃν ἐλάλησεν ἐπι­̀ Βαβυλῶνα
27:2ἀναγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν καὶ ἀκουστὰ ποιήσατε καὶ μὴ κρύψητε εἴπατε ἑάλωκεν Βαβυλών κατῃσχύνθη Βῆλος ἡ ἀπτόητος ἡ τρυφερὰ παρεδόθη Μαρωδαχ
27:3ὅτι ἀνέβη ἐπ᾿ αὐτὴν ἔθνος ἀπο­̀ βορρᾶ οὗτος θήσει τὴν γῆν αὐτῆς εἰς ἀφανισμόν καὶ οὐκ ἔσται ὁ κατοικῶν ἐν αὐτῇ ἀπο­̀ ἀνθρώπου καὶ ἕως κτήνους
27:4ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις καὶ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ἥξουσιν οἱ υἱοὶ Ισραηλ αὐτοὶ καὶ οἱ υἱοὶ Ιουδα ἐπι­̀ τὸ αὐτό βαδίζον­τες καὶ κλαίον­τες πορεύ­σον­ται τὸν κύριον θεὸν αὐτῶν ζητοῦν­τες
27:5ἕως Σιων ἐρωτήσουσιν τὴν ὁδόν ὧδε γὰρ τὸ προ­́σωπον αὐτῶν δώσουσιν καὶ ἥξουσιν καὶ κατα­φεύξον­ται προ­̀ς κύριον τὸν θεόν δια­θήκη γὰρ αἰώνιος οὐκ ἐπι­λησθή­σε­ται
27:6προ­́βατα ἀπο­λωλότα ἐγενήθη ὁ λαός μου οἱ ποιμένες αὐτῶν ἐξῶσαν αὐτούς ἐπι­̀ τὰ ὄρη ἀπεπλάνησαν αὐτούς ἐξ ὄρους ἐπι­̀ βουνὸν ᾤχον­το ἐπελάθον­το κοίτης αὐτῶν
27:7πάν­τες οἱ εὑρίσκον­τες αὐτοὺς κατα­νάλισκον αὐτούς οἱ ἐχθροὶ αὐτῶν εἶπαν μὴ ἀνῶμεν αὐτούς ἀνθ᾿ ὧν ἥμαρτον τῷ κυρίῳ νομῇ δικαιοσύνης τῷ συν­αγαγόν­τι τοὺς πατέρας αὐτῶν
27:8ἀπαλλοτριώθητε ἐκ μέσου Βαβυλῶνος καὶ ἀπο­̀ γῆς Χαλδαίων καὶ ἐξέλθατε καὶ γένεσθε ὥσπερ δράκον­τες κατα­̀ προ­́σωπον προ­βάτων
27:9ὅτι ἰδοὺ ἐγὼ ἐγείρω ἐπι­̀ Βαβυλῶνα συν­αγωγὰς ἐθνῶν ἐκ γῆς βορρᾶ καὶ παρα­τάξον­ται αὐτῇ ἐκεῖθεν ἁλώ­σε­ται ὡς βολὶς μαχητοῦ συν­ετοῦ οὐκ ἐπι­στρέψει κενή
27:10καὶ ἔσται ἡ Χαλδαία εἰς προ­νομήν πάν­τες οἱ προ­νομεύ­ον­τες αὐτὴν ἐμπλη­σθήσον­ται
27:11ὅτι ηὐφραίνεσθε καὶ κατεκαυχᾶσθε δια­ρπάζον­τες τὴν κληρο­νο­μίαν μου διότι ἐσκιρτᾶτε ὡς βοΐδια­ ἐν βοτάνῃ καὶ ἐκερατίζετε ὡς ταῦροι
27:12ᾐσχύνθη ἡ μήτηρ ὑμῶν σφόδρα μήτηρ ἐπ᾿ ἀγαθὰ ἐσχάτη ἐθνῶν ἔρημος
27:13ἀπο­̀ ὀργῆς κυρίου οὐ κατοικηθή­σε­ται καὶ ἔσται εἰς ἀφανισμὸν πᾶσα καὶ πᾶς ὁ διοδεύ­ων δια­̀ Βαβυλῶνος σκυθρωπάσει καὶ συριοῦσιν ἐπι­̀ πᾶσαν τὴν πλη­γὴν αὐτῆς
27:14παρα­τάξασθε ἐπι­̀ Βαβυλῶνα κύκλῳ πάν­τες τείνον­τες τόξον τοξεύ­σατε ἐπ᾿ αὐτήν μὴ φείσησθε ἐπι­̀ τοῖς τοξεύ­μασιν ὑμῶν
27:15κατα­κροτήσατε ἐπ᾿ αὐτήν παρελύθησαν αἱ χεῖρες αὐτῆς ἔπεσαν αἱ ἐπάλξεις αὐτῆς καὶ κατεσκάφη τὸ τεῖχος αὐτῆς ὅτι ἐκδίκησις παρα­̀ θεοῦ ἐστιν ἐκδικεῖτε ἐπ᾿ αὐτήν καθὼς ἐποίησεν ποιήσατε αὐτῇ
27:16ἐξολεθρεύ­σατε σπέρμα ἐκ Βαβυλῶνος κατέχον­τα δρέπανον ἐν καιρῷ θερισμοῦ ἀπο­̀ προ­σώπου μαχαίρας ᾿Ελληνικῆς ἕκασ­τος εἰς τὸν λαὸν αὐτοῦ ἀπο­στρέψουσιν καὶ ἕκασ­τος εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ φεύ_κ­σε­ται
27:17προ­́βατον πλανώμενον Ισραηλ λέον­τες ἐξῶσαν αὐτόν ὁ πρῶτος ἔφαγεν αὐτὸν βασιλεὺς Ασ­σουρ καὶ οὗτος ὕστερον τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ βασιλεὺς Βαβυλῶνος
27:18δια­̀ τοῦτο τάδε λέγει κύριος ἰδοὺ ἐγὼ ἐκδικῶ ἐπι­̀ τὸν βασιλέα Βαβυλῶνος καὶ ἐπι­̀ τὴν γῆν αὐτοῦ καθὼς ἐξεδίκησα ἐπι­̀ τὸν βασιλέα Ασ­σουρ
27:19καὶ ἀπο­κατα­στήσω τὸν Ισραηλ εἰς τὴν νομὴν αὐτοῦ καὶ νεμή­σε­ται ἐν τῷ Καρμήλῳ καὶ ἐν ὄρει Εφραιμ καὶ ἐν τῷ Γαλααδ καὶ πλη­σθή­σε­ται ἡ ψυχὴ αὐτοῦ
27:20ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις καὶ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ζητήσουσιν τὴν ἀδικίαν Ισραηλ καὶ οὐχ ὑπάρξει καὶ τὰς ἁμαρτίας Ιουδα καὶ οὐ μὴ εὑρεθῶσιν ὅτι ἵλεως ἔσομαι τοῖς ὑπολελειμ­μέ­νοις ἐπι­̀ τῆς γῆς λέγει κύριος
27:21πικρῶς ἐπι­́βηθι ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ ἐπι­̀ τοὺς κατοικοῦν­τας ἐπ᾿ αὐτήν ἐκδίκησον μάχαιρα καὶ ἀφάνισον λέγει κύριος καὶ ποίει κατα­̀ πάν­τα ὅσα ἐν­τέλλομαί σοι
27:22φωνὴ πολέμου καὶ συν­τριβὴ μεγά­λη ἐν γῇ Χαλδαίων
27:23πῶς συν­εκλάσθη καὶ συν­ετρίβη ἡ σφῦρα πάσης τῆς γῆς πῶς ἐγενήθη εἰς ἀφανισμὸν Βαβυλὼν ἐν ἔθνεσιν
27:24ἐπι­θήσον­ταί σοι καὶ ἁλώσῃ ὦ Βαβυλών καὶ οὐ γνώσῃ εὑρέθης καὶ ἐλήμφθης ὅτι τῷ κυρίῳ ἀν­τέστης
27:25ἤνοιξεν κύριος τὸν θησαυρὸν αὐτοῦ καὶ ἐξήνεγκεν τὰ σκεύ­η ὀργῆς αὐτοῦ ὅτι ἔργον τῷ κυρίῳ θεῷ ἐν γῇ Χαλδαίων
27:26ὅτι ἐληλύθασιν οἱ καιροὶ αὐτῆς ἀνοίξατε τὰς ἀπο­θήκας αὐτῆς ἐρευνήσατε αὐτὴν ὡς σπήλαιον καὶ ἐξολεθρεύ­σατε αὐτήν μὴ γενέσθω αὐτῆς κατα­́λειμμα
27:27ἀναξηράνατε αὐτῆς πάν­τας τοὺς καρπούς καὶ κατα­βήτωσαν εἰς σφαγήν οὐαὶ αὐτοῖς ὅτι ἥκει ἡ ἡμέρα αὐτῶν καὶ καιρὸς ἐκδικήσεως αὐτῶν
27:28φωνὴ φευγόν­των καὶ ἀνασῳζομένων ἐκ γῆς Βαβυλῶνος τοῦ ἀναγγεῖλαι εἰς Σιων τὴν ἐκδίκησιν παρα­̀ κυρίου θεοῦ ἡμῶν
27:29παρα­γγείλατε ἐπι­̀ Βαβυλῶνα πολλοῖς παν­τὶ ἐν­τείνον­τι τόξον παρεμβάλετε ἐπ᾿ αὐτὴν κυκλόθεν μὴ ἔστω αὐτῆς ἀνασῳζό­με­νος ἀν­ταπόδοτε αὐτῇ κατα­̀ τὰ ἔργα αὐτῆς κατα­̀ πάν­τα ὅσα ἐποίησεν ποιήσατε αὐτῇ ὅτι προ­̀ς τὸν κύριον ἀν­τέστη θεὸν ἅγιον τοῦ Ισραηλ
27:30δια­̀ τοῦτο πεσοῦν­ται οἱ νεανίσκοι αὐτῆς ἐν ταῖς πλατείαις αὐτῆς καὶ πάν­τες οἱ ἄνδρες οἱ πολεμισταὶ αὐτῆς ῥιφήσον­ται εἶπεν κύριος
27:31ἰδοὺ ἐγὼ ἐπι­̀ σὲ τὴν ὑβρίστριαν λέγει κύριος ὅτι ἥκει ἡ ἡμέρα σου καὶ ὁ καιρὸς ἐκδικήσεώς σου
27:32καὶ ἀσθενήσει ἡ ὕβρις σου καὶ πεσεῖται καὶ οὐκ ἔσται ὁ ἀνιστῶν αὐτήν καὶ ἀνάψω πῦρ ἐν τῷ δρυμῷ αὐτῆς καὶ κατα­φάγεται πάν­τα τὰ κύκλῳ αὐτῆς
27:33τάδε λέγει κύριος κατα­δεδυνάστευν­ται οἱ υἱοὶ Ισραηλ καὶ οἱ υἱοὶ Ιουδα ἅμα πάν­τες οἱ αἰχμαλωτεύ­σαν­τες αὐτοὺς κατεδυνάστευσαν αὐτούς ὅτι οὐκ ἠθέλησαν ἐξαποστεῖλαι αὐτούς
27:34καὶ ὁ λυτρού­με­νος αὐτοὺς ἰσχυρός κύριος παν­τοκράτωρ ὄνομα αὐτῷ κρίσιν κρινεῖ προ­̀ς τοὺς ἀν­τιδίκους αὐτοῦ ὅπως ἐξάρῃ τὴν γῆν καὶ παροξυν­εῖ τοῖς κατοικοῦσι Βαβυλῶνα
27:35μάχαιραν ἐπι­̀ τοὺς Χαλδαίους καὶ ἐπι­̀ τοὺς κατοικοῦν­τας Βαβυλῶνα καὶ ἐπι­̀ τοὺς μεγιστᾶνας αὐτῆς καὶ ἐπι­̀ τοὺς συν­ετοὺς αὐτῆς
27:36μάχαιραν ἐπι­̀ τοὺς μαχητὰς αὐτῆς καὶ παρα­λυθήσον­ται
27:37μάχαιραν ἐπι­̀ τοὺς ἵππους αὐτῶν καὶ ἐπι­̀ τὰ ἅρματα αὐτῶν μάχαιραν ἐπι­̀ τοὺς μαχητὰς αὐτῶν καὶ ἐπι­̀ τὸν σύμμικτον τὸν ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ ἔσον­ται ὡσεὶ γυναῖκες μάχαιραν ἐπι­̀ τοὺς θησαυροὺς αὐτῆς καὶ δια­σκορπισθήσον­ται
27:38ἐπι­̀ τῷ ὕδατι αὐτῆς ἐπεποίθει καὶ κατα­ισχυνθήσον­ται ὅτι γῆ τῶν γλυπτῶν ἐστιν καὶ ἐν ταῖς νήσοις οὗ κατεκαυχῶν­το
27:39δια­̀ τοῦτο κατοικήσουσιν ἰνδάλματα ἐν ταῖς νήσοις καὶ κατοικήσουσιν ἐν αὐτῇ θυγατέρες σειρήνων οὐ μὴ κατοικηθῇ οὐκέτι εἰς τὸν αἰῶνα
27:40καθὼς κατέστρεψεν ὁ θεὸς Σοδομα καὶ Γομορρα καὶ τὰς ὁμορούσας αὐταῖς εἶπεν κύριος οὐ μὴ κατοικήσῃ ἐκεῖ ἄνθρωπος καὶ οὐ μὴ παροικήσῃ ἐκεῖ υἱὸς ἀνθρώπου
27:41ἰδοὺ λαὸς ἔρχεται ἀπο­̀ βορρᾶ καὶ ἔθνος μέγα καὶ βασιλεῖς πολλοὶ ἐξεγερθήσον­ται ἀπ᾿ ἐσχάτου τῆς γῆς
27:42τόξον καὶ ἐγχειρίδιον ἔχον­τες ἰταμός ἐστιν καὶ οὐ μὴ ἐλεήσῃ φωνὴ αὐτῶν ὡς θάλασ­σα ἠχήσει ἐφ᾿ ἵπποις ἱππάσον­ται παρεσκευασ­μέ­νοι ὥσπερ πῦρ εἰς πόλεμον προ­̀ς σέ θύγατερ Βαβυλῶνος
27:43ἤκουσεν βασιλεὺς Βαβυλῶνος τὴν ἀκοὴν αὐτῶν καὶ παρελύθησαν αἱ χεῖρες αὐτοῦ θλῖψις κατεκράτησεν αὐτοῦ ὠδῖνες ὡς τικτούσης
27:44ἰδοὺ ὥσπερ λέων ἀναβή­σε­ται ἀπο­̀ τοῦ Ιορδάνου εἰς τόπον Αιθαμ ὅτι ταχέως ἐκδιώξω αὐτοὺς ἀπ᾿ αὐτῆς καὶ πάν­τα νεανίσκον ἐπ᾿ αὐτὴν ἐπι­στήσω ὅτι τίς ὥσπερ ἐγώ καὶ τίς ἀν­τιστή­σε­ταί μοι καὶ τίς οὗτος ποιμήν ὃς στή­σε­ται κατα­̀ προ­́σωπόν μου
27:45δια­̀ τοῦτο ἀκούσατε τὴν βουλὴν κυρίου ἣν βεβούλευται ἐπι­̀ Βαβυλῶνα καὶ λογισμοὺς αὐτοῦ οὓς ἐλογίσατο ἐπι­̀ τοὺς κατοικοῦν­τας Χαλδαίους ἐὰν μὴ δια­φθαρῇ τὰ ἀρνία τῶν προ­βάτων αὐτῶν ἐὰν μὴ ἀφανισθῇ νομὴ ἀπ᾿ αὐτῶν
27:46ὅτι ἀπο­̀ φωνῆς ἁλώσεως Βαβυλῶνος σεισθή­σε­ται ἡ γῆ καὶ κραυγὴ ἐν ἔθνεσιν ἀκουσθή­σε­ται
Слово, що Господь говорив на Вавилон, на землю халдеїв через пророка Єремію:
Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!
Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!…
За тих днів і того часу, говорить Господь, поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди, усе плачучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати…
Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя повернені, щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забудеться!
Мій народ це отара загинула: пастирі їхні вчинили блудячими їх, їх загнали на гори, й ходили вони від гори до підгір́я, забули про ложе своє…
Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Господу, Пасовиську правди й надії батьків їхніх, Господеві.
Біжіть з Вавилону, і виходьте із краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою!
Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю, і вони проти нього шикуються, звідти здобутий він буде!
Його стріли, мов лицар, якому щастить, не вертаються дармо,
і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, промовляє Господь…
Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спадщину Мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки…
Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша…
Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ!
Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся…
Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпіє й засвище, як побачить усі ці порази його!
Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягує!
Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Господеві згрішив!
Здійміть крик проти нього навколо!
Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня…
Помстіться над ним: як зробив він зробіть так йому!
Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапає серпа в часі жнив!
Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече.
Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості…
Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.
І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде.
За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!
На край Чварів подвійних, на нього піди й на мешканців Покарання!
Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, говорить Господь, і зроби так усе, як тобі наказав!
Гуркіт бою в краю та велике спустошення!
Як побитий й поламаний молот всієї землі!
Яким жахом зробивсь Вавилон для народів!
Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав!
Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!
Господь відчинив Своє сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого, це бо зайняття для Господа, Бога Саваота в халдейському краї.
Ідіть ви на нього із краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і вчиніте закляттям його, хай не буде йому позосталого!
Його всіх волів повбивайте, хай підуть вони на заріз!
Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх!
Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храма Його.
Скличте на Вавилона стрільців, усіх, хто лука натягує, табором станьте при ньому навколо, нехай йому втечі не буде!
Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!
Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть, говорить Господь.
Ось Я проти тебе, о пихо, говорить Господь, Бог Саваот, бо день твій прийшов, час тебе покарати!
І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її.
І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його…
Так говорить Господь Саваот: Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити.
Але Викупитель їх сильний, Господь Саваот Йому Ймення!
Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити.
Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців!
Меч на ворожбитів і безглуздими стануть, меч на лицарство його і вони полякаються!
Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки!
Меч на скарби його й пограбовані будуть!
Посуха на води його, й вони повисихають, бо це край божків, і шаліють вони від бовванів…
Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід…
Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, говорить Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський!
Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі, вони збуджені будуть із кінців землі:
Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко!
Почув цар вавилонський відомість про них, й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю!…
Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними!
Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть?
Тому то послухайте задум Господній, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них!
Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почується крик між народами!…
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible