Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ воз­дви́гну на Вавило́нъ и на живу́щыя халде́и вѣ́тръ зно́­енъ губи́телный:
  • и послю́ на Вавило́нъ руга́тели, и сту́дно поруга́ют­ся ему́ и истля́тъ зе́млю его́: поне́же го́ре на Вавило́нъ о́крестъ въ де́нь озлобле́нiя его́.
  • Да наляца́етъ наляца́яй лу́къ сво́й, и да облече́т­ся въ броня́ своя́, и не пощади́те ю́ношъ его́, и побі́йте все́ во́ин­ство его́.
  • И паду́тъ избiе́н­нiи въ земли́ Халде́йстѣй и я́звен­нiи во страна́хъ ея́.
  • Поне́же не овдовѣ́ Изра́иль и Иу́да от­ Бо́га сво­его́, от­ Го́спода Вседержи́теля, я́ко земля́ и́хъ напо́лнися непра́вды от­ святы́хъ Изра́илевыхъ.
  • Бѣжи́те от­ среды́ Вавило́на и спаси́те кі́йждо ду́шу свою́ и не поги́бнете въ непра́вдѣ его́, зане́ вре́мя от­мще́нiя его́ е́сть от­ Го́спода, воз­дая́нiе то́й воз­да́стъ ему́.
  • Ча́ша злата́я Вавило́нъ въ руцѣ́ Госпо́дни, напая́ющи всю́ зе́млю, от­ вина́ его́ пи́ша [вси́] язы́цы, сего́ ра́ди потрясо́шася.
  • Внеза́пу паде́ Вавило́нъ и сокруши́ся: пла́чите по не́мъ, воз­ми́те ма́сти къ болѣ́зни его́, да исцѣли́т­ся.
  • Врачева́хомъ Вавило́на, и не исцѣлѣ́: оста́вимъ его́ и отъи́демъ кі́йждо въ зе́млю свою́, взы́де бо къ небеси́ су́дъ его́ и воз­дви́жеся да́же до звѣ́здъ.
  • Изнесе́ Госпо́дь су́дъ сво́й: прiиди́те и воз­вѣсти́мъ въ Сiо́нѣ дѣла́ Го́спода Бо́га на́­шего.
  • Наостри́те стрѣ́лы, напо́лните ту́лы: воз­дви́же Госпо́дь ду́хъ царе́й ми́дскихъ, я́ко проти́ву Вавило́на гнѣ́въ его́, да погуби́тъ и́, поне́же от­мще́нiе Госпо́дне е́сть, от­мще́нiе люді́й его́.
  • На стѣна́хъ Вавило́нскихъ воз­дви́гните зна́мя, поста́вите стра́жи, угото́вите стра́жей, угото́вите ору́жiе: я́ко умы́сли Госпо́дь, и сотвори́тъ, я́же рече́ на живу́щыя въ Вавило́нѣ,
  • живы́й надъ вода́ми мно́гими и бога́тъ въ сокро́вищихъ сво­и́хъ: прiи́де коне́цъ тво́й и́стин­но во утро́бы твоя́.
  • Кля́т­ся бо Госпо́дь си́лъ мы́шцею сво­е́ю, я́ко напо́лню тебе́ людьми́, я́коже акри́дами, и воз­глася́тъ надъ тобо́ю низходя́щiи.
  • Госпо́дь сотвори́вый зе́млю въ си́лѣ сво­е́й и устро́ивый вселе́н­ную въ му́дрости сво­е́й, и разумѣ́нiемъ сво­и́мъ распростре́ небеса́,
  • егда́ о́нъ да́стъ гла́съ, умно́жат­ся во́ды на небеси́, воз­двиза́яй о́блаки от­ коне́цъ земли́, мо́лнiю въ до́ждь сотвори́, изводя́й свѣ́тъ от­ сокро́вищъ сво­и́хъ.
  • Обуя́ вся́къ человѣ́къ от­ ра́зума, посрами́ся вся́къ слiя́тель от­ изва́янiй сво­и́хъ, я́ко ло́жная слiя́нiя его́, и нѣ́сть ду́ха въ ни́хъ:
  • су́етна су́ть дѣла́ и смѣ́ху досто́йна, въ ча́съ посѣще́нiя сво­его́ поги́бнутъ.
  • Не такова́ ча́сть Иа́ковля, я́ко сотвори́вый вся́ческая то́й е́сть, [а Изра́иль] же́злъ достоя́нiя его́, Госпо́дь Вседержи́тель и́мя его́.
  • Сокруша́еши ты́ мнѣ́ сосу́ды бра́н­ныя, и а́зъ сокрушу́ въ тебѣ́ язы́ки и погублю́ въ тебѣ́ ца́р­ст­вiя:
  • и избiю́ въ тебѣ́ ко́ни и вса́дники и́хъ, и избiю́ въ тебѣ́ колесни́цы и всѣда́ющихъ на ни́хъ:
  • и избiю́ въ тебѣ́ му́жа и жену́, и избiю́ въ тебѣ́ ста́ра и о́трока, и избiю́ въ тебѣ́ ю́ношу и дѣ́ву:
  • и избiю́ въ тебѣ́ па́стыря и стада́ его́, и избiю́ въ тебѣ́ орю́ща и рабо́тна скота́ его́, и избiю́ въ тебѣ́ во­ево́ды и прави́тели.
  • И воз­да́мъ Вавило́ну и всѣ́мъ жителе́мъ халде́йскимъ вся́ зло́бы и́хъ, я́же сотвори́ша надъ Сiо́номъ предъ очи́ма ва́шима, глаго́летъ Госпо́дь.
  • Се́, а́зъ на тя́, горо́ смертоно́сная, глаго́летъ Госпо́дь, растлѣва́ющая всю́ зе́млю, и простру́ ру́ку мою́ на тя́ и изве́ргу тя́ изъ ка́меней, и да́мъ тя́ въ го́ру сожже́ную:
  • и не во́змутъ от­ тебе́ ка́мене во у́глъ и ка́мене во основа́нiе, я́ко потреби́шися во вѣ́ки, глаго́летъ Госпо́дь.
  • Воздви́гните зна́мя на земли́, воструби́те трубо́ю во язы́цѣхъ, освяти́те на́нь язы́ки, воз­вѣсти́те на́нь ца́р­ст­вамъ Арара́тскимъ от­ мене́ и Асханазе́омъ: утверди́те надъ ни́мъ стрѣ́льницы, воз­веди́те на́нь ко́ни, я́ко акри́довъ мно́же­с­т­во.
  • Возведи́те на́нь язы́ки, царя́ ми́дска и всея́ земли́, во­ево́дъ его́ и всѣ́хъ во́евъ его́ и всея́ земли́ о́бласти его́.
  • И потрясе́ся земля́ и смути́ся, зане́ воста́ на Вавило́нъ умышле́нiе Госпо́дне, е́же положи́ти зе́млю Вавило́нску пу́сту и ненаселе́ну.
  • Оскудѣ́ша крѣ́пцыи Вавило́нстiи е́же ра́товати: ся́дутъ та́мо во огра́дѣ, поги́бе хра́брость и́хъ, и бы́ша я́ко жены́: пожже́на су́ть селе́нiя, сотре́ны заво́ры его́.
  • Гоня́й во срѣ́тенiе теку́ща пости́гнетъ, и вѣ́ст­никъ срѣ́титъ посла́, да воз­вѣсти́тъ царю́ Вавило́нску, я́ко взя́тъ бы́сть гра́дъ его́.
  • От кра́я прехожде́нiй его́ я́ти бы́ша, и тверды́ни его́ зажже́ны огне́мъ, и му́жiе его́ во́инстiи исхо́дятъ.
  • Та́ко бо глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ: до́мове царя́ Вавило́нскаго я́ко гумно́ зрѣ́ло измлаче́ни бу́дутъ: еще́ ма́ло, и прiи́детъ жатва́ его́.
  • Снѣде́ мя, раздроби́ мя, прiя́тъ мя́ тма́ тонка́, навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй пожре́ мя, я́ко змі́й напо́лни чре́во свое́ сла́достiю мо­е́ю: и изверго́ша мя́.
  • Труды́ мо­и́ и бѣды́ моя́ на Вавило́нъ, рече́тъ живу́щая въ Сiо́нѣ, и кро́вь моя́ на живу́щыя въ халде́ехъ, рече́тъ Иерусали́мъ.
  • Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ суди́ти бу́ду сопе́рника тво­его́ и от­мщу́ от­мще́нiе твое́, и пу́сто сотворю́ мо́ре его́ и изсушу́ пото́ки его́.
  • И бу́детъ Вавило́нъ въ запустѣ́нiе, жили́ще змие́мъ, въ чу́до и позвизда́нiе, поне́же не бу́детъ живу́щаго.
  • Вку́пѣ а́ки львы́ воста́нутъ и а́ки ски́мни льво́въ.
  • Въ горя́чести и́хъ да́мъ питiе́ и́мъ и упою́ я́, да спя́тъ и у́снутъ сно́мъ вѣ́чнымъ и не воста́нутъ, глаго́летъ Госпо́дь.
  • И низведу́ я́ я́ко а́гнцы на закла́нiе и я́ко овны́ съ козлы́.
  • Ка́ко взя́ся сеса́хъ, и я́та сла́ва всея́ земли́? ка́ко бы́сть во удивле́нiе Вавило́нъ во язы́цѣхъ?
  • Взы́де на Вавило́нъ мо́ре въ шу́мѣ во́лнъ сво­и́хъ, и покры́ся.
  • Бы́ша гра́ди его́ въ запустѣ́нiе, земля́ безво́дна и пуста́, земля́, въ не́йже никто́же поживе́тъ, и ниже́ бу́детъ вита́ти въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь.
  • И посѣщу́ на ви́ла въ Вавило́нѣ, изве́ргу то́, е́же поглоти́, от­ у́стъ его́, и не соберу́т­ся вя́щше къ нему́ язы́цы, зане́ и стѣ́ны вавило́нскiя паду́тъ.
  • Изыди́те от­ среды́ его́, лю́дiе мо­и́, да спасе́тъ кі́йждо ду́шу свою́ от­ гнѣ́ва я́рости Госпо́дни.
  • Да не когда́ умягчи́т­ся се́рдце ва́­ше, и убо­ите́ся ра́ди слу́ха, и́же услы́шит­ся на земли́, и прiи́детъ въ лѣ́то слы́шанiе, и по лѣ́тѣ слы́шанiе, бѣ́дность и непра́вда на зе́млю, и властели́нъ на властели́на.
  • Сего́ ра́ди, се́, дні́е гряду́тъ, и посѣщу́ на изва́яныя Вавило́на: и вся́ земля́ его́ посрами́т­ся, и вси́ я́звенiи его́ паду́тъ посредѣ́ его́.
  • И воз­веселя́т­ся надъ Вавило́номъ небеса́ и земля́ и вся́ су́щая въ ни́хъ: от­ полу́нощи бо прiи́дутъ на́нь всегуби́телiе, глаго́летъ Госпо́дь:
  • и я́коже сотвори́ Вавило́нъ па́дати я́звенымъ во Изра́или, та́ко въ Вавило́нѣ паду́тъ я́звенiи всея́ земли́.
  • Избѣ́гшiи меча́, иди́те, не сто́йте: и́же издале́че, помяни́те Го́спода, и Иерусали́мъ да взы́детъ на се́рдце ва́­ше.
  • Посрами́хомся, зане́ слы́шахомъ руга́нiе на́­ше, покры́ срамота́ лице́ на́­ше, я́ко прiидо́ша чужді́и во свята́я на́ша въ до́мъ Госпо́день.
  • Сего́ ра́ди, се́, дні́е гряду́тъ, глаго́летъ Госпо́дь, и посѣщу́ на изва́янiя его́, и по все́й земли́ его́ паду́тъ я́звенiи.
  • Я́ко а́ще взы́детъ Вавило́нъ на не́бо и а́ще утверди́тъ на высотѣ́ крѣ́пость свою́, от­ мене́ прiи́дутъ губи́телiе его́, глаго́летъ Госпо́дь.
  • Гла́съ во́пля Вавило́нска, и сотре́нiе вели́ко въ земли́ Халде́йстѣй:
  • я́ко погуби́ Госпо́дь Вавило́на и сотре́ от­ него́ гла́съ ве́лiй шумя́щь я́ко во́ды мно́ги, даде́ въ па́губу гла́съ его́:
  • я́ко прiи́де на Вавило́нъ хи́щникъ, я́ти бы́ша си́льнiи его́, увяде́ лу́къ и́хъ, я́ко Бо́гъ воз­дае́тъ и́мъ,
  • Госпо́дь воз­дае́тъ ему́ воз­дая́нiе: и упо­и́тъ кня́зи его́ и му́дрыя его́, и во­ево́ды его́ и во́и его́ и си́льныя его́, и у́снутъ сно́мъ вѣ́чнымъ и не воз­будя́т­ся, глаго́летъ Ца́рь, Госпо́дь Вседержи́тель и́мя его́.
  • Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель: стѣна́ Вавило́нска сiя́ преширо́ка, подкопа́нiемъ подко́пана бу́детъ, и врата́ его́ высо́ка огне́мъ сожже́на бу́дутъ, и бу́дутъ труди́тися лю́дiе вотще́, и язы́цы въ нача́лѣ поги́бнутъ.
  • Сло́во, е́же заповѣ́да Госпо́дь иеремі́и проро́ку, рещи́ саре́ю сы́ну нирі́ину, сы́на маассе́ова, егда́ и́де от­ седекі́и царя́ Иу́дина въ Вавило́нъ, въ четве́ртое лѣ́то ца́р­ст­ва его́: саре́й же бѣ́ нача́лникъ даро́въ.
  • И написа́ иеремі́а вся́ зла́я, я́же имя́ху прiити́ на Вавило́нъ, во еди́ну кни́гу вся́ словеса́ сiя́, я́же пи́сана су́ть на Вавило́нъ. И рече́ иеремі́а къ сарею́:
  • егда́ вни́деши въ Вавило́нъ, и у́зриши и прочте́ши вся́ словеса́ сiя́, и рече́ши:
  • Го́споди, ты́ ре́клъ еси́ проти́ву мѣ́ста сего́ погуби́ти е́, и да не бу́детъ живя́й въ не́мъ от­ человѣ́ка и до скота́, и да бу́детъ въ вѣ́чную пусты́ню:
  • и бу́детъ, егда́ прочте́ши кни́гу сiю́, при­­вяжи́ къ не́й ка́мень и вве́рзи ю́ посредѣ́ Евфра́та и рцы́:
  • та́ко потопи́т­ся Вавило́нъ и не воста́нетъ от­ лица́ зо́лъ, я́же а́зъ наведу́ на́нь, и разори́т­ся. Да́же до здѣ́ словеса́ иеремі́ина.
  • Так говорит Господь: вот, Я подниму на Вавилон и на живущих среди него противников Моих.
  • И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его; ибо в день бедствия нападут на него со всех сторон.
  • Пусть стрелец напрягает лук против напрягающего лук и на величающегося бронею своею; и не щадите юношей его, истребите все войско его.
  • Пораженные пусть падут на земле Халдейской, и пронзенные – на дорогах ее.
  • Ибо не овдовел Израиль и Иуда от Бога Своего, Господа Саваофа; хотя земля их полна грехами пред Святым Израилевым.
  • Бегите из среды Вавилона и спасайте каждый душу свою, чтобы не погибнуть от беззакония его, ибо это время отмщения у Господа, Он воздает ему воздаяние.
  • Вавилон был золотою чашею в руке Господа, опьянявшею всю землю; народы пили из нее вино и безумствовали.
  • Внезапно пал Вавилон и разбился; рыдайте о нем, возьмите бальзама для раны его: может быть, он исцелеет.
  • Врачевали мы Вавилон, но не исцелился; оставьте его, и пойдем каждый в свою землю, потому что приговор о нем достиг до небес и поднялся до облаков.
  • Господь вывел на свет правду нашу; пойдем и возвестим на Сионе дело Господа Бога нашего.
  • Острите стрелы, наполняйте колчаны; Господь возбудил дух царей Мидийских, потому что у Него есть намерение против Вавилона, чтобы истребить его, ибо это есть отмщение Господа, отмщение за храм Его.
  • Против стен Вавилона поднимите знамя, усильте надзор, расставьте сторожей, приготовьте засады, ибо, как Господь помыслил, так и сделает, что изрек на жителей Вавилона.
  • О, ты, живущий при водах великих, изобилующий сокровищами! пришел конец твой, мера жадности твоей.
  • Господь Саваоф поклялся Самим Собою: истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчою, и поднимут крик против тебя.
  • Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростер небеса.
  • По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краев земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих.
  • Безумствует всякий человек в своем знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом своим, ибо истукан его есть ложь, и нет в нем духа.
  • Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут.
  • Не такова, как их, доля Иакова, ибо Бог его есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его, имя Его – Господь Саваоф.
  • Ты у Меня – молот, оружие воинское; тобою Я поражал народы и тобою разорял царства;
  • тобою поражал коня и всадника его и тобою поражал колесницу и возницу ее;
  • тобою поражал мужа и жену, тобою поражал и старого и молодого, тобою поражал и юношу и девицу;
  • и тобою поражал пастуха и стадо его, тобою поражал и земледельца и рабочий скот его, тобою поражал и областеначальников и градоправителей.
  • И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за все то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Господь.
  • Вот, Я – на тебя, гора губительная, говорит Господь, разоряющая всю землю, и простру на тебя руку Мою, и низрину тебя со скал, и сделаю тебя горою обгорелою.
  • И не возьмут из тебя камня для углов и камня для основания, но вечно будешь запустением, говорит Господь.
  • Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, вооружите против него народы, созовите на него царства Араратские, Минийские и Аскеназские, поставьте вождя против него, наведите коней, как страшную саранчу.
  • Вооружите против него народы, царей Мидии, областеначальников ее и всех градоправителей ее, и всю землю, подвластную ей.
  • Трясется земля и трепещет, ибо исполняются над Вавилоном намерения Господа сделать землю Вавилонскую пустынею, без жителей.
  • Перестали сражаться сильные Вавилонские, сидят в укреплениях своих; истощилась сила их, сделались как женщины, жилища их сожжены, затворы их сокрушены.
  • Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник навстречу вестнику, чтобы возвестить царю Вавилонскому, что город его взят со всех концов,
  • и броды захвачены, и ограды сожжены огнем, и воины поражены страхом.
  • Ибо так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: дочь Вавилона подобна гумну во время молотьбы на нем; еще немного, и наступит время жатвы ее.
  • Пожирал меня и грыз меня Навуходоносор, царь Вавилонский; сделал меня пустым сосудом; поглощал меня, как дракон; наполнял чрево свое сластями моими, извергал меня.
  • Обида моя и плоть моя – на Вавилоне, скажет обитательница Сиона, и кровь моя – на жителях Халдеи, скажет Иерусалим.
  • Посему так говорит Господь: вот, Я вступлюсь в твое дело и отмщу за тебя, и осушу море его, и иссушу каналы его.
  • И Вавилон будет грудою развалин, жилищем шакалов, ужасом и посмеянием, без жителей.
  • Как львы зарыкают все они, и заревут как щенки львиные.
  • Во время разгорячения их сделаю им пир и упою их, чтобы они повеселились и заснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Господь.
  • Сведу их как ягнят на заклание, как овнов с козлами.
  • Как взят Сесах, и завоевана слава всей земли! Как сделался Вавилон ужасом между народами!
  • Устремилось на Вавилон море; он покрыт множеством волн его.
  • Города его сделались пустыми, землею сухою, степью, землею, где не живет ни один человек и где не проходит сын человеческий.
  • И посещу Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и народы не будут более стекаться к нему, даже и стены Вавилонские падут.
  • Выходи из среды его, народ Мой, и спасайте каждый душу свою от пламенного гнева Господа.
  • Да не ослабевает сердце ваше, и не бойтесь слуха, который будет слышен на земле; слух придет в один год, и потом в другой год, и на земле будет насилие, властелин восстанет на властелина.
  • Посему вот, приходят дни, когда Я посещу идолов Вавилона, и вся земля его будет посрамлена, и все пораженные его падут среди него.
  • И восторжествуют над Вавилоном небо и земля и всё, что на них; ибо от севера придут к нему опустошители, говорит Господь.
  • Как Вавилон повергал пораженных Израильтян, так в Вавилоне будут повержены пораженные всей страны.
  • Спасшиеся от меча, уходите, не останавливайтесь, вспомните издали о Господе, и да взойдет Иерусалим на сердце ваше.
  • Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство: бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли во святилище дома Господня.
  • За то вот, приходят дни, говорит Господь, когда Я посещу истуканов его, и по всей земле его будут стонать раненые.
  • Хотя бы Вавилон возвысился до небес, и хотя бы он на высоте укрепил твердыню свою; но от Меня придут к нему опустошители, говорит Господь.
  • Пронесется гул вопля от Вавилона и великое разрушение – от земли Халдейской,
  • ибо Господь опустошит Вавилон и положит конец горделивому голосу в нем. Зашумят волны их как большие воды, раздастся шумный голос их.
  • Ибо придет на него, на Вавилон, опустошитель, и взяты будут ратоборцы его, сокрушены будут луки их; ибо Господь, Бог воздаяний, воздаст воздаяние.
  • И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоправителей его, и воинов его, и заснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь – Господь Саваоф имя Его.
  • Так говорит Господь Саваоф: толстые стены Вавилона до основания будут разрушены, и высокие ворота его будут сожжены огнем; итак напрасно трудились народы, и племена мучили себя для огня.
  • Слово, которое пророк Иеремия заповедал Сераии, сыну Нирии, сыну Маасеи, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царем Иудейским, в четвертый год его царствования; Сераия был главный постельничий.
  • Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие должны были придти на Вавилон, все сии речи, написанные на Вавилон.
  • И сказал Иеремия Сераии: когда ты придешь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи,
  • и скажи: «Господи! Ты изрек о месте сем, что истребишь его так, что не останется в нем ни человека, ни скота, но оно будет вечною пустынею».
  • И когда окончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень и брось ее в средину Евфрата,
  • и скажи: «так погрузится Вавилон и не восстанет от того бедствия, которое Я наведу на него, и они совершенно изнемогут». Доселе речи Иеремии.
  • Así ha dicho Jehová:

    «Yo levanto un viento destructor
    contra Babilonia y contra sus moradores que se levantan contra mí.
  • Enviaré a Babilonia aventadores que la avienten,
    y vaciarán su tierra;
    porque se pondrán contra ella
    de todas partes en el día del mal.
  • Ordenaré al flechero que tensa su arco
    y al que se enorgullece de su coraza,
    que no perdonen a sus jóvenes
    y que destruyan todo su ejército.
  • Caerán muertos en la tierra de los caldeos
    y alanceados en sus calles.
  • Porque Israel y Judá
    no han enviudado de su Dios, Jehová de los ejércitos,
    aunque su tierra fue llena de pecado
    contra el Santo de Israel.

  • »¡Huid de en medio de Babilonia! ¡Poneos a salvo,
    para que no perezcáis a causa de su maldad!,
    porque es el tiempo de la venganza de Jehová:
    él va a darle su merecido.
  • Una copa de oro que embriagó a toda la tierra
    fue Babilonia en la mano de Jehová.
    De su vino bebieron los pueblos;
    se aturdieron las naciones.
  • ¡De repente cayó Babilonia y se hizo pedazos!
    ¡Gemid por ella!
    Tomad bálsamo para su dolor:
    quizá sane.»
  • Curamos a Babilonia,
    pero no ha sanado.
    ¡Dejadla ya, y vayámonos cada uno a nuestra tierra,
    porque ha llegado hasta el cielo su juicio
    y se ha alzado hasta las nubes!
  • Jehová sacó a luz nuestras justicias;
    venid y contemos en Sión
    la obra de Jehová, nuestro Dios.
  • ¡Limpiad las flechas! ¡Embrazad los escudos!
    Jehová ha despertado el espíritu de los reyes de Media,
    porque contra Babilonia es su pensamiento, para destruirla.
    Porque la venganza es de Jehová,
    la venganza por su templo.
  • ¡Levantad bandera sobre los muros de Babilonia,
    reforzad la guardia,
    poned centinelas,
    preparad emboscadas!,
    porque Jehová planeó y va a poner por obra
    lo que ha dicho contra los moradores de Babilonia.
  • Tú, la que moras entre muchas aguas,
    rica en tesoros:
    ha llegado tu fin,
    la medida de tu codicia.
  • Jehová de los ejércitos juró por sí mismo, diciendo:
    «Yo te llenaré de hombres como de langostas,
    y levantarán contra ti gritería de triunfo.»

  • Él es el que hizo la tierra con su poder,
    el que afirmó el mundo con su sabiduría
    y extendió los cielos con su inteligencia.
  • A su voz se producen tumultos de aguas en los cielos;
    él hace subir las nubes desde lo último de la tierra.
    Él trae la lluvia con los relámpagos
    y saca el viento de sus depósitos.
  • Todo hombre se ha vuelto necio, carece de conocimiento.
    Y todo artífice se avergüenza de su escultura,
    porque mentira es su ídolo, no tiene espíritu.
  • Vanidad son y obra digna de burla,
    que en el tiempo del castigo perecerán.
  • No es como ellos la porción de Jacob,
    porque él (Jehová de los ejércitos es su nombre)
    es el formador de todo,
    e Israel es el cetro de su herencia.

  • «Martillo sois para mí,
    y armas de guerra:
    por medio de ti quebrantaré naciones,
    y por medio de ti destruiré reinos.
  • Por medio de ti quebrantaré caballos con sus jinetes,
    y por medio de ti quebrantaré carros con quienes los montan.
  • Asimismo por medio de ti quebrantaré a hombres y a mujeres;
    por medio de ti quebrantaré a viejos y a jóvenes;
    por medio de ti quebrantaré a muchachos y a muchachas.
  • También por medio de ti quebrantaré a pastores con sus rebaños;
    por medio de ti quebrantaré a labradores con sus yuntas;
    y a jefes y a príncipes quebrantaré por medio de ti.

  • »Yo pagaré a Babilonia y a todos los moradores de Caldea
    todo el mal que ellos hicieron en Sión delante de vuestros ojos,
    dice Jehová.
  • Ciertamente yo,
    dice Jehová,
    estoy contra ti, monte destructor
    que destruiste toda la tierra.
    Extenderé mi mano contra ti,
    te haré rodar de las peñas
    y te reduciré a un monte quemado.
  • Nadie tomará de ti
    piedra para esquina ni piedra para cimiento,
    porque serás una desolación eterna,
    ha dicho Jehová.

  • »¡Alzad bandera en la tierra,
    tocad trompeta en las naciones! ¡Preparad pueblos contra ella,
    juntad contra ella los reinos de Ararat, de Mini y de Askenaz!
    ¡Nombrad contra ella un capitán,
    haced subir caballos como langostas erizadas!
  • ¡Preparad contra ella naciones,
    los reyes de Media, sus capitanes, todos sus príncipes
    y todo territorio de su dominio!»
  • Tiembla la tierra y se aflige,
    porque son confirmados contra Babilonia los planes de Jehová
    para convertir la tierra de Babilonia en un desierto
    donde no quede morador alguno.
  • Los valientes de Babilonia dejaron de pelear,
    se encerraron en sus fortalezas;
    les faltaron las fuerzas,
    se volvieron como mujeres;
    incendiadas están sus casas,
    rotos sus cerrojos.
  • Correo se encuentra con correo,
    mensajero se encuentra con mensajero
    para anunciar al rey de Babilonia
    que su ciudad es tomada por todas partes.
  • Los vados fueron tomados,
    los baluartes incendiados
    y se aterraron los hombres de guerra.
  • Porque así ha dicho Jehová de los ejércitos, Dios de Israel:
    «La hija de Babilonia es como una era en tiempo de trilla;
    y de aquí a poco le llegará el tiempo de la siega.»

  • «Me devoró, me desmenuzó
    Nabucodonosor, rey de Babilonia.
    Me dejó como un vaso vacío;
    me tragó como un dragón,
    llenó su vientre con lo mejor de mí,
    y me expulsó.
  • ¡Caiga sobre Babilonia
    la violencia hecha contra mí y contra mi carne!»,
    dice la moradora de Sión.
    «Y caiga mi sangre sobre los moradores de Caldea»,
    dice Jerusalén.

  • Por tanto, así ha dicho Jehová:

    «Yo juzgo tu causa
    y llevaré a cabo tu venganza.
    Secaré su mar y haré que sus fuentes queden secas.
  • Y será Babilonia un montón de ruinas,
    guarida de chacales,
    objeto de espanto y burla, sin morador alguno.
  • Todos a una rugirán como leones;
    como cachorros de leones gruñirán.
  • En medio de su calor les prepararé banquetes,
    y haré que se embriaguen,
    para que se alegren y duerman un sueño eterno
    del que no despierten,
    dice Jehová.
  • Los haré traer como corderos al matadero,
    como carneros y machos cabríos.»

  • ¡Cómo fue apresada Babilonia!
    ¡Cómo fue conquistada la que toda la tierra había alabado!
    ¡Cómo vino a ser Babilonia un objeto de espanto entre las naciones!
  • Subió el mar sobre Babilonia;
    por la multitud de sus olas quedó cubierta.
  • Sus ciudades fueron asoladas;
    la tierra, un sequedal estéril,
    será tierra en la que nadie more
    ni pase por ella ningún ser humano.

  • «Juzgaré a Bel en Babilonia
    y sacaré de su boca lo que se ha tragado.
    Nunca más vendrán naciones a él,
    y el muro de Babilonia caerá.
  • ¡Salid de en medio de ella, pueblo mío,
    y salvad vuestra vida
    del ardor de la ira de Jehová!
  • No desmaye vuestro corazón; no temáis
    a causa del rumor que se oirá en el país.
    Un año vendrá el rumor,
    y nuevo rumor después de otro año.
    Habrá violencia en el país
    y contienda de un tirano contra otro.
  • Por tanto, he aquí vienen días
    en que yo destruiré los ídolos de Babilonia.
    Toda su tierra será avergonzada;
    todos sus muertos caerán en medio de ella.
  • Los cielos y la tierra y todo lo que hay en ellos
    cantarán de gozo contra Babilonia,
    porque del norte vendrán contra ella destructores,
    dice Jehová.
  • Por los muertos de Israel caerá Babilonia,
    como por Babilonia cayeron los muertos de toda la tierra.»

  • ¡Los que escapasteis de la espada,
    id, no os detengáis!
    ¡Acordaos de Jehová durante mucho tiempo!
    ¡Y acordaos de Jerusalén!
  • «Estamos avergonzados,
    porque oímos la afrenta;
    la confusión cubrió nuestros rostros,
    porque vinieron extranjeros
    contra los santuarios de la casa de Jehová.»

  • Por tanto, Jehová dice:
    «Vienen días en que yo destruiré sus ídolos,
    y en toda su tierra gemirán los heridos.
  • Aunque suba Babilonia hasta el cielo
    y se fortifique en las alturas,
    de mí vendrán contra ella destructores,
    dice Jehová.»

  • ¡Óyese el clamor de Babilonia
    y el gran quebrantamiento de la tierra de los caldeos!,
  • porque Jehová destruye a Babilonia
    y quita de ella el gran bullicio.
    Braman sus olas,
    y como el rugir de muchas aguas resuena la voz de ellos,
  • pues viene el destructor contra ella, contra Babilonia,
    y sus valientes serán apresados,
    y el arco de ellos será quebrado.
    Porque Jehová, Dios de retribuciones,
    da la justa paga.
  • Yo embriagaré a sus príncipes y a sus sabios,
    a sus jefes, a sus nobles y a sus guerreros.
    Dormirán el sueño eterno y no despertarán,
    dice el Rey, cuyo nombre es Jehová de los ejércitos.
  • Así dice Jehová de los ejércitos:
    «El muro ancho de Babilonia
    será derribado por completo
    y sus altas puertas serán incendiadas.
    En vano trabajaron los pueblos,
    y las naciones se cansaron sólo para el fuego.»

  • Palabra que envió el profeta Jeremías a Seraías hijo de Nerías hijo de Maasías, cuando iba con Sedequías, rey de Judá, a Babilonia, en el cuarto año de su reinado. Seraías dirigía la marcha.
  • Escribió, pues, Jeremías en un libro todo el mal que había de venir sobre Babilonia, todas las palabras que están escritas contra Babilonia.
  • Y dijo Jeremías a Seraías: «Cuando llegues a Babilonia, procura con diligencia leer todas estas cosas.
  • Dirás: “Jehová, tú has dicho de este lugar que lo vas a destruir hasta no quedar en él nadie que lo habite, ni hombre ni animal, y que para siempre ha de ser asolado.”
  • Y cuando acabes de leer este libro, le atarás una piedra y lo echarás en medio del Éufrates,
  • y dirás: “Así se hundirá Babilonia, y no se levantará del mal que yo traigo sobre ella. ¡Caerán rendidos!”» Hasta aquí son las palabras de Jeremías.


  • Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене.
  • І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла.
  • Нехай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцерем чваниться!
    І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його!
  • І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях…
  • Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.
  • Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою!
    За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, Він дасть відповідну заплату йому!
  • Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!
  • Несподівано впав Вавилон і зруйнований він!
    Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоєний він!
  • Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!…
  • Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!
  • Вигостріть стріли, візьміте щити!
    Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його!
  • Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону.
  • О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, кінець твій прийшов, міра твоєї захланности!
  • Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть!
  • Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом.
  • Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зо сховищ Своїх,
  • тоді кожна людина в знанні туманіє, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!
  • Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!
  • Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення!
  • Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб́ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!
  • І тобою поб́ю Я коня й верхівця, і тобою поб́ю колесницю й її візника!
  • І тобою поб́ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб́ю, і тобою поб́ю юнака та дівчину!
  • І тобою поб́ю пастуха й його стадо, і тобою поб́ю селянина та запряг його, і тобою поб́ю Я намісників та їхніх заступників!
  • І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!
  • Оце Я на тебе, о горо ти згубна, говорить Господь, що всю землю ти губиш!
    І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою!
  • І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь…
  • Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану!
  • Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її!
  • І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця…
  • Силачі вавилонські воювати перестали, у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані…
  • Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його,
  • і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені…
  • Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська мов тік в час топтання його: іще трохи й настане для неї час жнив!
  • Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене…
  • Насилля моє й моє тіло на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим!
  • Тому так промовляє Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу.
  • І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!…
  • Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята…
  • Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, каже Господь!
  • Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами.
  • Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всієї землі!
    Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів!
  • На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його.
  • Міста його стануть спустошенням, краєм пустині та степу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський!
  • І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде!
  • Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!
  • І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого…
  • Тому то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому!
  • І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь.
  • Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі…
  • Хто втік від меча, ідіть, не ставайте!
    Пам́ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!
  • Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому…
  • Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!
  • Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!
  • Чується крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв,
  • бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягається гуркіт їхнього голосу…
  • Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бож Бог відплати Господь, Він напевно заплатить!
  • І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення…
  • Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!…
  • Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його.
    А Серая був головним царським постельником.
  • І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон.
  • Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова.
  • І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним.
  • І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив́яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,
  • та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!…
    Аж досі слова Єремієні.