Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии
 

 
  • Су́щу два́десяти и еди́ному лѣту́ седекі́и, внегда́ нача́ ца́р­ст­вовати, и ца́р­ст­вова во Иерусали́мѣ едино­на́­де­сять лѣ́тъ: и и́мя ма́тери его́ Амита́ль, дщи́ иеремі́ина, о ловны́.
  • И сотвори́ лука́вое предъ очи́ма Госпо́днима по всему́, ели́ко творя́ше Иоаки́мъ:
  • я́ко я́рость Госпо́дня бы́сть на Иерусали́мъ и на Иу́ду, до́ндеже от­ве́рже и́хъ от­ лица́ сво­его́: и от­ступи́ седекі́а от­ царя́ Вавило́нска.
  • И бы́сть въ девя́тое лѣ́то ца́р­ст­ва его́, въ деся́тый ме́сяцъ, въ деся́тый де́нь ме́сяца, прiи́де навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй и вся́ си́ла его́ на Иерусали́мъ, и облего́ша его́ и сотвори́ша о́крестъ его́ остро́гъ от­ четверо­уго́лныхъ ка́менiй.
  • И бы́сть во облеже́нiи гра́дъ да́же до перваго­на́­де­ся­те лѣ́та ца́р­ст­ва седекі́ина.
  • Ме́сяца же четве́ртаго въ девя́тый де́нь, утверди́ся гла́дъ во гра́дѣ, и не бя́ше хлѣ́ба лю́демъ земли́.
  • И просѣко́ша гра́дъ, и вси́ му́жiе во́инстiи изыдо́ша но́щiю путе́мъ вра́тъ, и́же е́сть между́ двѣма́ стѣна́ма, и́же бя́ше пря́мо вертогра́ду царе́ву, халде́е же добыва́ху гра́дъ о́крестъ лежа́ще, и от­идо́ша путе́мъ въ пусты́ню.
  • И погна́ си́ла Халде́йска вслѣ́дъ царя́ и пости́же его́ объ ону́ страну́ иерихо́на, и вси́ о́троцы его́ разсы́пашася от­ него́.
  • И я́ша царя́ и при­­ведо́ша и́ ко царю́ Вавило́нскому въ Девла́ѳъ, и́же е́сть въ земли́ Ема́ѳъ, и глаго́ла ему́ съ судо́мъ.
  • И изсѣче́ ца́рь Вавило́нскiй сы́ны седекі́ины предъ очи́ма его́, и вся́ кня́зи Иу́дины изсѣче́ въ Девла́ѳѣ.
  • О́чи же седекі́и изъя́тъ, и связа́ его́ око́вами, и при­­веде́ его́ ца́рь Вавило́нскiй въ Вавило́нъ и вдаде́ его́ въ до́мъ жерно́вный до дне́, въ о́ньже у́мре.
  • Въ деся́тый же де́нь пя́таго ме́сяца [лѣ́то сiе́ девято­е­на́­де­сять навуходоно́сору царю́ Вавило́нску] прiи́де навузарда́нъ архимаги́ръ, стоя́щь предъ лице́мъ царя́ Вавило́нска, во Иерусали́мъ,
  • и сожже́ хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ, и вся́ до́мы гра́дскiя и вся́къ до́мъ вели́къ сожже́ огне́мъ,
  • и вся́ку стѣ́ну Иерусали́млю о́крестъ разори́ си́ла Халде́йска, я́же бя́ше сiя́ архимаги́ромъ.
  • И от­ убо́гихъ люді́й, и оста́нокъ люді́й, и оста́в­шихся во гра́дѣ и избѣ́гшихъ, и́же убѣжа́ша ко царю́ Вавило́нску, и про́чiй наро́дъ пресели́ навузарда́нъ во­ево́да:
  • про́чiихъ же оста́ви люді́й убо́гихъ въ дѣ́латели виногра́да и земледѣ́лцевъ.
  • Столпы́ же мѣ́дяныя, и́же во хра́мѣ Госпо́дни, и подста́вы, и мо́ре мѣ́дяное, е́же во хра́мѣ Госпо́дни, сокруши́ша халде́е, и взя́ша мѣ́дь и́хъ, и от­несо́ша въ Вавило́нъ:
  • и вѣне́цъ и ча́шы, и ви́лицы и вся́ сосу́ды мѣ́дяныя, въ ни́хже служа́ху,
  • и ѳимiа́мники и ча́шы, и умыва́лницы и свѣ́щники, и кади́лницы и ча́шицы, я́же бя́ху злата́я и я́же бя́ху сре́бряная, взя́ архимаги́ръ.
  • И столпа́ два́ и мо́ре еди́но, и телце́въ два­на́­де­сять мѣ́дяныхъ подъ мо́ремъ, я́же сотвори́ ца́рь соломо́нъ во хра́мѣ Госпо́дни, не бѣ́ вѣ́са мѣ́ди сосу́дъ тѣ́хъ.
  • Сто́лпъ же кі́йждо осми­на́­де­ся­ти лакте́й бѣ́ въ высоту́, ве́рвь же два­на́­де­ся­ти лакте́й о́крестъ его́ обдержа́­ше, и толстота́ его́ четы́рехъ пе́рстъ о́крестъ,
  • и глава́ на ни́хъ мѣ́дяна, пя́ть лако́тъ высота́ главы́ еди́ныя, и мре́жа, и ши́пки на вѣнцѣ́ о́крестъ, все́ бя́ше мѣ́дяно: та́кожде бы́сть и вторы́й сто́лпъ.
  • И бя́ше ши́пковъ де́вятьдесятъ и ше́сть еди́на страна́, и бя́ше всѣ́хъ ши́пковъ надъ мре́жею о́крестъ сто́.
  • И взя́ архимаги́ръ саре́а жерца́ старѣ́йшаго и жерца́ софо́нiю втора́го и трiе́хъ стрегу́щихъ пу́ть.
  • И от­ гра́да взя́ ка́женика еди́наго, и́же бѣ́ при­­ста́вникъ люді́й во́инскихъ, и се́дмь муже́й наро́читыхъ, и́же предъ лице́мъ царе́вымъ обрѣто́шася во гра́дѣ, и книго́чiя си́лъ уча́щаго люді́й земли́, и шестьдеся́тъ муже́й от­ люді́й земли́, и́же обрѣто́шася средѣ́ гра́да:
  • и взя́ и́хъ навузарда́нъ архимаги́ръ и при­­веде́ я́ ко царю́ Вавило́нску въ Девла́ѳъ.
  • И изби́ я́ ца́рь Вавило́нскiй въ Девла́ѳѣ въ земли́ Ема́ѳъ: и преселе́нъ бы́сть Иу́да от­ земли́ сво­ея́.
  • Сі́и су́ть лю́дiе, и́хже пресели́ навуходоно́соръ въ седмо́е лѣ́то, Иуде́евъ три́ ты́сящы и два́десять и три́:
  • во осмо­е­на́­де­сять лѣ́то навуходоно́соръ изъ Иерусали́ма ду́шъ о́смь со́тъ три́десять и двѣ́ пресели́.
  • Въ два́десять тре́тiе лѣ́то навуходоно́сора пресели́ навузарда́нъ архимаги́ръ Иуде́евъ ду́шъ се́дмь со́тъ и четы́редесять пя́ть, всѣ́хъ же ду́шъ четы́ре ты́сящы и ше́сть со́тъ.
  • И бы́сть въ три́десять седмо́е лѣ́то преселе́нiя Иоаки́ма царя́ Иу́дина, въ два́десять пя́тый де́нь ме́сяца втораго­на́­де­сять, воз­несе́ евилмерода́хъ ца́рь Вавило́нскiй въ пе́рвое лѣ́то ца́р­ст­ва сво­его́ главу́ Иоаки́ма царя́ Иу́дина, и изведе́ его́ изъ хра́ма, въ не́мже стрежа́­шеся, и глаго́ла ему́ блага́я:
  • и даде́ престо́лъ его́ вы́ше царе́й, и́же съ ни́мъ, въ Вавило́нѣ,
  • и измѣни́ ри́зы его́ темни́чныя, и ядя́ше хлѣ́бъ всегда́ предъ лице́мъ его́ во вся́ дни́ живота́ сво­его́:
  • и уро́къ ему́ дая́шеся всегда́ от­ царя́ Вавило́нска, да́же до дне́, въ о́ньже у́мре, во вся́ дни́ живота́ его́.

    Коне́цъ кни́зѣ проро́ка иеремі́и: и́мать въ себѣ́ гла́въ 52.
  • Седекия был двадцати одного года, когда начал царствовать, и царствовал в Иерусалиме одиннадцать лет; имя матери его – Хамуталь, дочь Иеремии из Ливны.
  • И он делал злое в очах Господа, все то, что делал Иоаким;
  • посему гнев Господа был над Иерусалимом и Иудою до того, что Он отверг их от лица Своего; и Седекия отложился от царя Вавилонского.
  • И было, в девятый год его царствования, в десятый месяц, в десятый день месяца, пришел Навуходоносор, царь Вавилонский, сам и все войско его, к Иерусалиму, и обложили его, и устроили вокруг него насыпи.
  • И находился город в осаде до одиннадцатого года царя Седекии.
  • В четвертом месяце, в девятый день месяца, голод в городе усилился, и не было хлеба у народа земли.
  • Сделан был пролом в город, и побежали все военные, и вышли из города ночью воротами, находящимися между двумя стенами, подле царского сада, и пошли дорогою степи; Халдеи же были вокруг города.
  • Войско Халдейское погналось за царем, и настигли Седекию на равнинах Иерихонских, и все войско его разбежалось от него.
  • И взяли царя, и привели его к царю Вавилонскому, в Ривлу, в землю Емаф, где он произнес над ним суд.
  • И заколол царь Вавилонский сыновей Седекии пред глазами его, и всех князей Иудейских заколол в Ривле.
  • А Седекии выколол глаза и велел оковать его медными оковами; и отвел его царь Вавилонский в Вавилон и посадил его в дом стражи до дня смерти его.
  • В пятый месяц, в десятый день месяца, – это был девятнадцатый год царя Навуходоносора, царя Вавилонского, – пришел Навузардан, начальник телохранителей, предстоявший пред царем Вавилонским, в Иерусалим
  • и сожег дом Господень, и дом царя, и все домы в Иерусалиме, и все домы большие сожег огнем.
  • И все войско Халдейское, бывшее с начальником телохранителей, разрушило все стены вокруг Иерусалима.
  • Бедных из народа и прочий народ, остававшийся в городе, и переметчиков, которые передались царю Вавилонскому, и вообще остаток простого народа Навузардан, начальник телохранителей, выселил.
  • Только несколько из бедного народа земли Навузардан, начальник телохранителей, оставил для виноградников и земледелия.
  • И столбы медные, которые были в доме Господнем, и подставы, и медное море, которое в доме Господнем, изломали Халдеи и отнесли всю медь их в Вавилон.
  • И тазы, и лопатки, и ножи, и чаши, и ложки, и все медные сосуды, которые употребляемы были при Богослужении, взяли;
  • и блюда, и щипцы, и чаши, и котлы, и лампады, и фимиамники, и кру́жки, что было золотое – золотое, и что было серебряное – серебряное, взял начальник телохранителей;
  • также два столба, одно море и двенадцать медных волов, которые служили подставами, которые царь Соломон сделал в доме Господнем, – меди во всех этих вещах невозможно было взвесить.
  • Столбы сии были каждый столб в восемнадцать локтей вышины, и шнурок в двенадцать локтей обнимал его, а толщина стенок его внутри пустого, в четыре перста.
  • И венец на нем медный, а высота венца пять локтей; и сетка и гранатовые яблоки вокруг были все медные; то же и на другом столбе с гранатовыми яблоками.
  • Гранатовых яблоков было по всем сторонам девяносто шесть; всех яблоков вокруг сетки сто.
  • Начальник телохранителей взял также Сераию первосвященника и Цефанию, второго священника, и трех сторожей порога.
  • И из города взял одного евнуха, который был начальником над военными людьми, и семь человек предстоявших лицу царя, которые находились в городе, и главного писца в войске, записывавшего в войско народ земли, и шестьдесят человек из народа страны, найденных в городе.
  • И взял их Навузардан, начальник телохранителей, и отвел их к царю Вавилонскому в Ривлу.
  • И поразил их царь Вавилонский и умертвил их в Ривле, в земле Емаф; и выселен был Иуда из земли своей.
  • Вот народ, который выселил Навуходоносор: в седьмой год три тысячи двадцать три Иудея;
  • в восемнадцатый год Навуходоносора из Иерусалима выселено восемьсот тридцать две души;
  • в двадцать третий год Навуходоносора Навузардан, начальник телохранителей, выселил Иудеев семьсот сорок пять душ: всего четыре тысячи шестьсот душ.
  • В тридцать седьмой год после переселения Иоакима*, царя Иудейского, в двенадцатый месяц, в двадцать пятый день месяца, Евильмеродах, царь Вавилонский, в первый год царствования своего, возвысил Иоакима, царя Иудейского, и вывел его из темничного дома. //*Иехонии.
  • И беседовал с ним дружелюбно, и поставил престол его выше престола царей, которые были у него в Вавилоне;
  • и переменил темничные одежды его, и он всегда у него обедал во все дни жизни своей.
  • И содержание его, содержание постоянное, выдаваемо было ему от царя изо дня в день до дня смерти его, во все дни жизни его.
  • Era Sedequías de edad de veintiún años cuando comenzó a reinar, y reinó once años en Jerusalén. Su madre se llamaba Hamutal, hija de Jeremías de Libna.
  • E hizo lo malo ante los ojos de Jehová, conforme a todo lo que hizo Joacim.
  • Y a causa de la ira de Jehová contra Jerusalén y Judá, llegó a echarlos de su presencia. Y Sedequías se rebeló contra el rey de Babilonia.

  • Aconteció, pues, a los nueve años de su reinado, en el mes décimo, a los diez días del mes, que vino Nabucodonosor, rey de Babilonia, él y todo su ejército, contra Jerusalén, y acamparon contra ella. Por todas partes levantaron terraplenes para atacarla.
  • Y permaneció sitiada la ciudad hasta el undécimo año del rey Sedequías.
  • En el mes cuarto, a los nueve días del mes, cuando el hambre en la ciudad era ya tan grave que no había pan para el pueblo,
  • se abrió una brecha en el muro de la ciudad, y todos los hombres de guerra huyeron. Salieron de noche de la ciudad por el camino de la puerta entre los dos muros que había cerca del jardín del rey, y se fueron por el camino del Arabá mientras los caldeos mantenían su cerco a la ciudad.
  • Pero el ejército de los caldeos persiguió al rey hasta la llanura de Jericó. Allí dieron alcance a Sedequías, a quien todo su ejército había abandonado.
  • Entonces apresaron al rey y lo llevaron ante el rey de Babilonia, a Ribla, en tierra de Hamat, donde pronunció sentencia contra él.
  • Y degolló el rey de Babilonia a los hijos de Sedequías ante sus ojos; y también degolló en Ribla a todos los jefes de Judá.
  • A Sedequías, el rey de Babilonia le sacó los ojos, lo ató con grillos y lo hizo llevar a Babilonia, donde lo encarceló hasta el día de su muerte.

  • En el mes quinto, a los diez días del mes, que era el año diecinueve del reinado de Nabucodonosor, rey de Babilonia, vino a Jerusalén Nabuzaradán, capitán de la guardia, que solía permanecer cerca del rey de Babilonia.
  • Él quemó la casa de Jehová, la casa del rey y todas las casas de Jerusalén. Destruyó a fuego todo edificio grande.
  • Todo el ejército de los caldeos que venía con el capitán de la guardia destruyó los muros en todo el contorno de Jerusalén.
  • E hizo deportar Nabuzaradán, capitán de la guardia, a los pobres del pueblo, a toda la otra gente del pueblo que había quedado en la ciudad, a los desertores que se habían pasado al rey de Babilonia y a todo el resto de la multitud del pueblo.
  • Pero Nabuzaradán, capitán de la guardia, dejó de los pobres del país para que fueran viñadores y labradores.
  • Los caldeos quebraron las columnas de bronce que estaban en la casa de Jehová, las basas y el mar de bronce que estaba en la casa de Jehová, y llevaron todo el bronce a Babilonia.
  • Se llevaron también los calderos, las palas, las despabiladeras, los tazones, las cucharas y todos los utensilios de bronce usados en el culto,
  • los incensarios, tazones, copas, ollas, candelabros, escudillas y tazas; tanto lo de oro como lo de plata, se lo llevó el capitán de la guardia.
  • En cuanto a las dos columnas, el mar y los doce bueyes de bronce que estaban debajo de las basas que había hecho el rey Salomón en la casa de Jehová, el peso de todo este bronce resultó incalculable.
  • Respecto a las columnas, la altura de cada una de ellas era de dieciocho codos, y un cordón de doce codos la rodeaba. Su espesor era de cuatro dedos, y eran huecas.
  • El capitel de bronce que había sobre la columna era de cinco codos de altura; y tenía el capitel a su alrededor una red y granadas, todo de bronce. Y lo mismo era lo que tenía la segunda columna con sus granadas.
  • Había noventa y seis granadas en cada hilera; en total eran cien alrededor de la red.
  • Tomó también el capitán de la guardia a Seraías, el principal sacerdote, a Sofonías, el segundo sacerdote, y a tres guardas del atrio.
  • Y de la ciudad tomó a un oficial que era capitán de los hombres de guerra, a siete hombres de los consejeros íntimos del rey, que estaban en la ciudad, y al principal secretario de la milicia, que pasaba revista al pueblo del país, para la guerra, y a sesenta hombres del pueblo que se hallaron dentro de la ciudad.
  • Los tomó, pues, Nabuzaradán, capitán de la guardia, y los llevó al rey de Babilonia, en Ribla.
  • El rey de Babilonia los hirió y los mató en Ribla, en tierra de Hamat. Así fue deportada Judá de su tierra.
  • Éste fue el pueblo que Nabucodonosor llevó cautivo: En el año séptimo, a tres mil veintitrés hombres de Judá.
  • En el año dieciocho de Nabucodonosor, llevó él cautivas de Jerusalén a ochocientas treinta y dos personas.
  • El año veintitrés de Nabucodonosor, Nabuzaradán, capitán de la guardia, llevó cautivos a setecientos cuarenta y cinco hombres de Judá. El total, pues, de las personas fue de cuatro mil seiscientas.

  • Sucedió que en el año treinta y siete del cautiverio de Joaquín, rey de Judá, en el mes duodécimo, a los veinticinco días del mes, Evil-merodac, rey de Babilonia, en el año primero de su reinado, levantó la cabeza de Joaquín, rey de Judá, y lo sacó de la cárcel.
  • Habló con él amigablemente, e hizo poner su trono por encima de los tronos de los reyes que estaban con él en Babilonia.
  • Le hizo mudar también los vestidos de prisionero, y ya siempre comió pan en la mesa del rey, todos los días de su vida.
  • Cada día, durante todos los días de su vida y hasta el día de su muerte, recibió una ración de parte del rey de Babilonia.



  • СИДҚИЁ бисту яксола буд, ки ба подшоҳӣ шурӯъ намуд, ва ёздаҳ сол подшоҳӣ кард; ва номи модари ӯ Ҳамутал бинти Ирмиё аз Либно буд.
  • Ва ӯ он чи дар назари Парвардигор бад буд, ба амал овард, мисли ҳар он чи Еҳӯёқим ба амал оварда буд.
  • Зеро ба сабаби ғазаби Парвардигор ин дар Ерусалим ва Яҳудо воқеъ шуд, ба тавре ки Ӯ онҳоро аз ҳузури Худ рад кард; ва Сидқиё ба подшоҳи Бобил осӣ шуд.
  • Ва дар соли нӯҳуми подшоҳии ӯ, дар моҳи даҳум, дар рӯзи даҳуми моҳ воқеъ шуд, ки Набукаднесар подшоҳи Бобил, худаш ва тамоми лашкараш, назди Ерусалим омад, ва бар зидди он ӯрду заданд, ва девори муҳосира гирдогирди он бино карданд.
  • Ва шаҳр то соли ёздаҳуми подшоҳ Сидқиё дар муҳосира буд.
  • Дар моҳи чорум, дар рӯзи нӯҳуми моҳ, қаҳтӣ дар шаҳр пурзӯр шуд, ва барои қавми замин нон набуд.
  • Ва шаҳр рахна карда шуд, ва ҳамаи ҷанговарон гурехтанд, ва шабона ба воситаи дарвозае ки дар миёни ду ҳисор, дар наздикии боғи подшоҳ буд, аз шаҳр баромаданд, ва дар сурате ки калдониён гирдогирди шаҳр буданд, бо роҳи чӯл равона шуданд.
  • Ва лашкари калдониён подшоҳро таъқиб карданд, ва дар чӯли Ериҳӯ ба Сидқиё расида гирифтанд, ва тамоми лашкараш аз пеши ӯ пароканда шуда рафтанд.
  • Ва подшоҳро дастгир карданд, ва ӯро назди подшоҳи Бобил ба Рибло, ки дар замини Ҳамот аст, оварданд; ва дар ҳаққи ӯ ҳукми худро эълон кард.
  • Ва подшоҳи Бобил писарони Сидқиёро дар пеши назари ӯ қатл кард; ва ҳамаи мирони Яҳудоро низ дар Рибло ба қатл расонид.
  • Ва чашмони Сидқиёро кӯр кард; ва ӯро занҷирбанд намуд; ва подшоҳи Бобил ӯро ба Бобил овард, ва ӯро то рӯзи вафоташ дар зиндон андохт.
  • Ва дар моҳи панҷум дар рӯзи даҳуми моҳ, ки соли нуздаҳуми подшоҳии Набукаднесар подшоҳи Бобил буд, сардори посбонон Набузаръадон, ки ба ҳузури подшоҳи Бобил меистод, ба Ерусалим омад.
  • Ва хонаи Парвардигор ва хонаи подшоҳро сӯзонид; ва ҳамаи хонаҳои Ерусалим ва ҳар хонаи бузургонро ба оташ сӯзонид.
  • Ва тамоми лашкари калдониён, ки ҳамроҳи сардори посбонон буданд, ҳамаи ҳисорҳои гирдогирди Ерусалимро хароб карданд.
  • Ва сардори посбонон Набузаръадон баъзе аз бенавоёни қавм ва бақияи қавмро, ки дар шаҳр монда буданд, ва гурезпоёнро, ки ба тарафи подшоҳи Бобил гузашта буданд, ва бақияи оммаро ба асирӣ бурд.
  • Вале сардори посбонон Набузаръадон баъзе аз бенавоёни заминро барои токдорӣ ва зироаткорӣ вогузошт.
  • Ва калдониён сутунҳои мисро, ки дар хонаи Парвардигор буд, ва пояҳо ва обанбори мисро, ки дар хонаи Парвардигор буд, шикастанд, ва тамоми миси онҳоро ба Бобил бурданд.
  • Ва дегҳо, ва хокандозҳо, ва кордҳо, ва косаҳо, ва қошуқҳо, ва тамоми асбоби мисро, ки дар вақти ибодат кор мефармуданд, гирифта бурданд.
  • Ва сардори посбонон пиёлаҳо, ва маҷмарҳо, ва косаҳо, ва дегҳо, ва чароғҳо, ва қошуқҳо, ва дӯлчаҳоро, – хоҳ аз тилло буд, хоҳ аз нуқра, – гирифта бурд.
  • Сутунҳо дуто, обанбор якто ва барзаговҳои мисин дувоздаҳто буд, ки зери пояҳо буд, ва подшоҳ Сулаймон онҳоро барои хонаи Парвардигор сохта буд, – вазни миси тамоми ин асбоб аз ҳад зиёд буд.
  • Ва ин сутунҳо, яъне ҳар як сутун ҳаждаҳ зироъ баландӣ дошт, ва риштае ба дарозии дувоздаҳ зироъ онро дар бар мегирифт, ва он дарунхолӣ буда, ғафсии деворҳояш чор ангушт буд.
  • Ва тоҷе бар он аз мис буд; ва баландии як тоҷ панҷ зироъ буд; ва бар тоҷ гирдогирд шабака ва анорҳо буд, – ҳамааш аз мис; айни ҳамин чизҳо ва анорҳо бар сутуни дуюм буд.
  • Ва наваду шаш анор рӯй ба берун буда, ҳамаи анорҳо гирдогирди шабака садто буд.
  • Ва сардори посбонон Сароёи саркоҳин ва Сафанёи коҳини дуюм ва се посбони даромадгоҳро гирифт;
  • Ва аз шаҳр як хоҷасаройро, ки сардори ҷанговарон буд, ва ҳафт нафар муқаррабони подшоҳро, ки дар шаҳр буданд, ва мирзои сарлашкарро, ки бо сафарбарии қавми мамлакат машғул буд, ва шаст нафарро, ки аз қавми мамлакат дар шаҳр буданд, гирифт;
  • Ва сардори посбонон Набузаръадон онҳоро гирифта, назди подшоҳи Бобил ба Рибло бурд.
  • Ва подшоҳи Бобил онҳоро дар Рибло, ки дар замини Ҳамот аст, зада ба қатл расонид; ва аҳли Яҳудо аз замини худ ба асирӣ рафтанд.
  • Ин аст адади қавме ки Набукаднесар ба асирӣ бурд: дар соли ҳафтум се ҳазору бисту се нафар яҳудиён;
  • Дар соли ҳаждаҳуми Набукаднесар аз Ерусалим ҳаштсаду сию ду нафар;
  • Дар соли бисту сеюми Набукаднесар сардори посбонон Набузаръадон ҳафтсаду чилу панҷ нафар яҳудиёнро ба асирӣ бурд; ҷамъ чор ҳазору шашсад нафар.
  • Ва дар соли сию ҳафтуми асирии Еҳӯёкин подшоҳи Яҳудо, дар моҳи дувоздаҳум, дар рӯзи бисту панҷуми моҳ воқеъ шуд, ки Эвил-Мерӯдах подшоҳи Бобил дар соли аввали подшоҳии худ Еҳӯёкин подшоҳи Яҳудоро сарафроз кард ва ӯро аз зиндон баровард.
  • Ва ба ӯ суханони нек гуфт, ва тахти ӯро аз тахти подшоҳоне ки бо вай дар Бобил буданд, болотар гузошт.
  • Ва либоси зиндонии ӯро иваз намуд, ва ӯ ҳамеша, тамоми айёми умраш, ба ҳузури вай нон мехӯрд.
  • Ва хӯроки ӯ, хӯроки доимӣ, ба ӯ аз ҷониби подшоҳи Бобил рӯз ба рӯз, то рӯзи вафоти ӯ, тамоми айёми умри ӯ дода мешуд.

  • Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював.
    А царював він в Єрусалимі одинадцять років;
    ім́я ж його матері Хамутал, дочка Єремії з Лівни.
  • І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.
  • Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя.
    А Седекія відпав від вавилонського царя.
  • І сталося за дев́ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборилися проти нього, і побудували проти нього вала навколо.
  • І ввійшло місто в облогу аж до одинадцятого року царя Седекії.
  • Четвертого місяця, дев́ятого дня місяця настав великий голод у місті, і не було хліба для народу краю.
  • І пробитий був пролім у стіні міста, і всі вояки повтікали, і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо.
    І пішли вони дорогою в степ.
  • А халдейське військо погналося за царем, та й догнали Седекію в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього…
  • І схопили царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив.
  • І цар вавилонський порізав Седекіїних синів на очах його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі…
  • А очі Седекії він вибрав, і зв́язав його ланцюгами.
    І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в́язниці аж до дня його смерти…
  • А п́ятого місяця, десятого дня місяця, це дев́ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар́адан, начальник царської сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя.
  • І він спалив Господнього дома та дома царевого, і всі доми в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем.
  • І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.
  • А з бідноти народу та решту народу, що позостався в місті, і перебіжників, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар́адан, начальник царської сторожі.
  • А з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винарів та за рільників.
  • А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і понесли всю їхню мідь до Вавилону.
  • І горнята, і лопатки, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що ним служать, позабирали.
  • І миски, і кадильниці, і кропильниці, і горнята, і свічники, і ложки, і жертовні миски, і що було золоте забрав золото, а що срібне срібло взяв начальник царської сторожі.
  • Два стовпи, одне море, дванадцять мідяних волів, що під підставами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для міді всіх цих речей!
  • А стовпи вісімнадцять ліктів високість одного стовпа, і шнурок на дванадцять ліктів оточував його, а грубина його чотири пальці, всередині порожнявий.
  • І маковиця на ньому мідяна, а високість однієї маковиці п́ять ліктів та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь.
    І для другого стовпа так само, і гранатові яблука.
  • І було гранатових яблук дев́ятдесят і шість на кожну сторону, усіх гранатових яблук на мережці навколо сто.
  • начальник царської сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога.
  • А з міста взяв він одного евнуха, що був начальником над військовими, та семеро чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військового відділу, що записував народ краю до військового відділу, і шістдесят чоловіка з народу краю, що знаходилися в місті.
  • І позабирав їх Невузар́адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли.
  • І вдарив їх вавилонський цар, і позабивав їх у Рівлі, у хаматовому краї.
    І пішов Юда на вигнання з своєї землі!
  • Оце той народ, що вигнав Навуходоносор: у сьомому році три тисячі й двадцять і три юдеї.
  • У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі.
  • У році двадцятому й третьому вигнав Невузар́адан, начальник царської сторожі, сім сотень сорок і п́ять душ юдеїв.
    Усіх душ чотири тисячі й шість сотень.
  • І сталося за тридцятого й сьомого року вигнання Єгоякима, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п́ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгоякимом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув́язнення.
  • І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.
  • І змінив в́язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.
  • А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.