Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • Укрѣпи́теся, сы́нове Венiами́новы, посредѣ́ Иерусали́ма, и въ Ѳеку́и воструби́те трубо́ю, и надъ веѳаха́рмомъ воз­дви́гните хору́гвь: я́ко зла́я про­изнико́ша от­ сѣ́вера, и сотре́нiе вели́ко быва́етъ:
  • и отъ­и́мет­ся высота́ твоя́, дщи́ Сiо́ня.
  • Къ не́й прiи́дутъ па́стырiе и стада́ и́хъ, и поста́вятъ на не́й ку́щы о́крестъ, и упасу́тъ кі́йждо руко́ю сво­е́ю.
  • Угото́витеся на ню́ на бра́нь, воста́ните и взы́демъ на ню́ о полу́дни: го́ре на́мъ, я́ко уклони́ся де́нь, я́ко исчеза́ютъ сѣ́ни дневны́я.
  • Воста́ните и взы́демъ на ню́ но́щiю и расточи́мъ основа́нiя ея́.
  • Я́ко сiя́ глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: посѣцы́ древа́ его́, излі́й на Иерусали́мъ си́лу: о, гра́де лжи́вый, вся́кое наси́ль­ство въ не́мъ!
  • Я́коже студену́ твори́тъ кла́дязь во́ду свою́, та́ко студену́ твори́тъ ю́ зло́ба ея́: нече́стiе и па́кости услы́шат­ся въ не́мъ надъ лице́мъ его́ всегда́.
  • Не́мощiю и я́звою нака́жешися, Иерусали́ме: да не от­сту́питъ душа́ моя́ от­ тебе́, да не сотворю́ тя непрохо́дну, зе́млю необита́н­ну.
  • Я́ко сiя́ глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: обира́йте, обира́йте, а́ки виногра́дъ, оста́нки Изра́илевы, обрати́теся а́ки обира́тель на ко́шницу свою́.
  • Кому́ воз­глаго́лю и [кому́] засвидѣ́тел­ст­вую, и услы́шитъ? се́, необрѣ́зана ушеса́ и́хъ, и слы́шати не воз­могу́тъ: се́, сло́во Госпо́дне бы́сть къ ни́мъ въ поноше́нiе, и не воспрiи́мутъ того́.
  • И я́рость мою́ испо́лнихъ, и терпѣ́хъ, и не сконча́хъ и́хъ: излiю́ на младе́нцы от­внѣ́ и на собра́нiе ю́ношъ вку́пѣ: му́жъ бо и жена́ я́ти бу́дутъ, ста́рецъ со испо́лнен­нымъ дні́й.
  • И пре́йдутъ до́мы и́хъ ко ины́мъ, поля́ и жены́ и́хъ та́кожде, я́ко простру́ ру́ку мою́ на обита́ющихъ на земли́ се́й, глаго́летъ Госпо́дь.
  • Поне́же от­ ме́ншаго и да́же до бо́лшаго вси́ соверши́ша беззако́н­ная, от­ свяще́н­ника и да́же до лжепроро́ка вси́ сотвори́ша ло́жная
  • и цѣля́ху сотре́нiе люді́й мо­и́хъ, уничижа́юще и глаго́люще: ми́ръ, ми́ръ: и гдѣ́ е́сть ми́ръ?
  • Постыдѣ́шася, я́ко оскудѣ́ша: и ниже́ а́ки посрамля́еми постыдѣ́шася и безче́стiя сво­его́ не позна́ша: сего́ ра́ди паду́тъ паде́нiемъ сво­и́мъ и во вре́мя посѣще́нiя сво­его́ поги́бнутъ, рече́ Госпо́дь.
  • Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: ста́ните на путе́хъ и ви́дите, и вопроси́те о стезя́хъ Госпо́днихъ вѣ́чныхъ и ви́дите, кі́й е́сть пу́ть бла́гъ, и ходи́те по нему́ и обря́щете очище́нiе душа́мъ ва́шымъ. И реко́ша: не по́йдемъ.
  • И поста́вихъ надъ ва́ми стра́жы: слы́шите гла́съ трубы́. И реко́ша: не послу́шаемъ.
  • Сего́ ра́ди услы́шаша язы́цы и пасу́щiи стада́ своя́.
  • Слы́ши, земле́: се́, а́зъ навожду́ на лю́ди сiя́ зла́я, пло́дъ от­враще́нiя и́хъ, я́ко слове́съ мо­и́хъ не послу́шаша и зако́нъ мо́й от­верго́ша.
  • Вску́ю мнѣ́ кади́ло от­ Савы́ при­­но́сите и кинамо́нъ от­ земли́ да́льнiя? всесожже́нiя ва́ша не су́ть прiя́тна, и же́ртвы ва́шя не услади́ша мя́.
  • Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ да́мъ на лю́ди сiя́ болѣ́знь, и изнемо́гутъ отцы́ и сы́нове вку́пѣ, сосѣ́дъ и и́скрен­нiй его́ поги́бнутъ.
  • Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: се́, лю́дiе гряду́тъ от­ сѣ́вера, и язы́къ вели́къ воста́нетъ от­ коне́цъ земли́,
  • лу́къ и щи́тъ во́змутъ: мучи́теленъ е́сть и не умилосе́рдит­ся: гла́съ его́, я́ко мо́ре шумя́щее: на ко́нехъ и колесни́цахъ ополчи́т­ся а́ки о́гнь на бра́нь на тя́, дщи́ Сiо́ня.
  • Слы́шахомъ слу́хъ его́, ослабѣ́ша ру́цѣ на́ши, ско́рбь объя́тъ на́съ, болѣ́зни я́ко родя́щiя.
  • Не исходи́те на ни́вы и на пути́ не ходи́те, поне́же ме́чь вра́жiй обита́етъ о́крестъ.
  • Дщи́ люді́й мо­и́хъ, препоя́шися вре́тищемъ и посы́плися пе́пеломъ, пла́чь воз­лю́блен­наго сотвори́ тебѣ́ рыда́нiе го́рько, поне́же внеза́пу прiи́детъ запустѣ́нiе на ва́съ.
  • Искуси́теля да́хъ тя́ въ лю́дехъ иску́сныхъ, и увѣ́си мя́, внегда́ искуси́ти ми́ пу́ть и́хъ:
  • вси́ непослу́шни ходя́щiи стропти́во: мѣ́дь и желѣ́зо, вси́ растлѣ́ни су́ть.
  • Оскудѣ́ мѣ́хъ от­ огня́, истлѣ́ о́лово: всу́е кова́чь сребро́ куе́тъ, лука́в­ст­ва бо и́хъ не иста́яша.
  • Сребро́ от­ринове́но нарцы́те и́хъ, я́ко Госпо́дь от­ве́рже и́хъ.
  • Бегите, дети Вениаминовы, из среды Иерусалима, и в Фекое трубите трубою и дайте знать огнем в Бефкареме, ибо от севера появляется беда и великая гибель.
  • Разорю Я дочь Сиона, красивую и изнеженную.
  • Пастухи со своими стадами придут к ней, раскинут палатки вокруг нее; каждый будет пасти свой участок.
  • Приготовляйте против нее войну; вставайте и пойдем в полдень. Горе нам! день уже склоняется, распростираются вечерние тени.
  • Вставайте, пойдем и ночью, и разорим чертоги ее!
  • Ибо так говорит Господь Саваоф: рубите дерева и делайте насыпь против Иерусалима: этот город должен быть наказан; в нем всякое угнетение.
  • Как источник извергает из себя воду, так он источает из себя зло: в нем слышно насилие и грабительство, пред лицем Моим всегда обиды и раны.
  • Вразумись, Иерусалим, чтобы душа Моя не удалилась от тебя, чтоб Я не сделал тебя пустынею, землею необитаемою.
  • Так говорит Господь Саваоф: до конца доберут остаток Израиля, как виноград; работай рукою твоею, как обиратель винограда, наполняя корзины.
  • К кому мне говорить и кого увещевать, чтобы слушали? Вот, ухо у них необрезанное, и они не могут слушать; вот, слово Господне у них в посмеянии; оно неприятно им.
  • Поэтому я преисполнен яростью Господнею, не могу держать ее в себе; изолью ее на детей на улице и на собрание юношей; взяты будут муж с женою, пожилой с отжившим лета.
  • И домы их перейдут к другим, равно поля и жены; потому что Я простру руку Мою на обитателей сей земли, говорит Господь.
  • Ибо от малого до большого, каждый из них предан корысти, и от пророка до священника – все действуют лживо;
  • врачуют раны народа Моего легкомысленно, говоря: «мир! мир!», а мира нет.
  • Стыдятся ли они, делая мерзости? нет, нисколько не стыдятся и не краснеют. За то падут между падшими, и во время посещения Моего будут повержены, говорит Господь.
  • Так говорит Господь: остановитесь на путях ваших и рассмотрите, и расспросите о путях древних, где путь добрый, и идите по нему, и найдете покой душам вашим. Но они сказали: «не пойдем».
  • И поставил Я стражей над вами, сказав: «слушайте звука трубы». Но они сказали: «не будем слушать».
  • Итак слушайте, народы, и знай, собрание, что с ними будет.
  • Слушай, земля: вот, Я приведу на народ сей пагубу, плод помыслов их; ибо они слов Моих не слушали и закон Мой отвергли.
  • Для чего Мне ладан, который идет из Савы, и благовонный тростник из дальней страны? Всесожжения ваши неугодны, и жертвы ваши неприятны Мне.
  • Посему так говорит Господь: вот, Я полагаю пред народом сим преткновения, и преткнутся о них отцы и дети вместе, сосед и друг его, и погибнут.
  • Так говорит Господь: вот, идет народ от страны северной, и народ великий поднимается от краев земли;
  • держат в руках лук и копье; они жестоки и немилосерды, голос их шумит, как море, и несутся на конях, выстроены, как один человек, чтобы сразиться с тобою, дочь Сиона.
  • Мы услышали весть о них, и руки у нас опустились, скорбь объяла нас, муки, как женщину в родах.
  • Не выходите в поле и не ходите по дороге, ибо меч неприятелей, ужас со всех сторон.
  • Дочь народа моего! опояшь себя вретищем и посыпь себя пеплом; сокрушайся, как бы о смерти единственного сына, горько плачь; ибо внезапно придет на нас губитель.
  • Башнею поставил Я тебя среди народа Моего, столпом, чтобы ты знал и следил путь их.
  • Все они – упорные отступники, живут клеветою; это медь и железо, – все они развратители.
  • Раздувальный мех обгорел, свинец истлел от огня: плавильщик плавил напрасно, ибо злые не отделились;
  • отверженным серебром назовут их, ибо Господь отверг их.
  •  ¡Huid, hijos de Benjamín,
    de en medio de Jerusalén!
    ¡Tocad bocina en Tecoa!
    ¡Alzad señales de humo sobre Bet-haquerem!,
    porque del norte
    asoma el mal, un gran quebrantamiento.
  • Destruiré a la bella y delicada hija de Sión.
  • Contra ella vendrán pastores con sus rebaños;
    junto a ella y a su alrededor plantarán sus tiendas.
    Cada uno apacentará su manada.
  • «¡Anunciad guerra contra ella!
    ¡Levantaos! ¡Asaltémosla a mediodía!
    ¡Ay de nosotros,
    que va cayendo el día
    y las sombras de la tarde se han extendido!
  • ¡Levantaos! ¡Asaltemos de noche
    y destruyamos sus palacios!»

  • Así dijo Jehová de los ejércitos:

    «Cortad árboles y levantad un terraplén
    contra Jerusalén.
    Ésta es la ciudad que ha de ser castigada,
    pues toda ella está llena de violencia.
  • Como de la fuente nunca cesan de manar las aguas,
    así de ella nunca cesa de manar la maldad;
    injusticia y robo se oyen en ella;
    continuamente en mi presencia hay enfermedad y herida.
  • ¡Corrígete, Jerusalén,
    para que no se aparte mi alma de ti,
    para que no te convierta en desierto,
    en tierra deshabitada!»

  • Así dijo Jehová de los ejércitos:
    «Del todo rebuscarán como a vid
    al resto de Israel;
    vuelve a pasar tu mano
    como vendimiador entre los sarmientos.»

  • «¿A quién hablaré y amonestaré, para que escuchen?
    Sus oídos son incircuncisos,
    y no pueden escuchar;
    y la palabra de Jehová les es cosa vergonzosa,
    ¡no la aman!
  • Por tanto, estoy lleno de la ira de Jehová,
    estoy cansado de contenerme.

    »Derrámala sobre los niños en la calle,
    e igualmente sobre la reunión de los jóvenes,
    porque será preso tanto el marido como la mujer,
    tanto el viejo como el muy anciano.
  • Sus casas serán traspasadas a otros,
    sus heredades y también sus mujeres,
    porque yo extenderé mi mano
    sobre los moradores de la tierra,
    dice Jehová.

  • »Desde el más chico de ellos hasta el más grande,
    cada uno sigue la avaricia;
    y desde el profeta hasta el sacerdote,
    todos son engañadores.
  • Curan la herida de mi pueblo con liviandad,
    diciendo: “Paz, paz”,
    ¡pero no hay paz!
  • ¿Se han avergonzado
    de haber hecho abominación?
    Ciertamente no se han avergonzado,
    ni aun saben tener vergüenza;
    por tanto, caerán entre los que caigan;
    cuando los castigue caerán,
    dice Jehová.»

  • Así dijo Jehová:
    «Paraos en los caminos, mirad
    y preguntad por las sendas antiguas,
    cuál sea el buen camino.
    Andad por él y hallaréis descanso para vuestra alma.»
    Mas dijeron: «¡No andaremos!»

  • «Puse también sobre vosotros atalayas, que dijeran:
    “¡Estad atentos al sonido de la trompeta!”
    Y ellos dijeron: “¡No lo estaremos!”»

  • Por tanto, oíd, naciones, y entended, congregación, lo que sucederá.

  • «Oye, tierra:
    Yo traigo el mal sobre este pueblo,
    el fruto de sus pensamientos,
    porque no escucharon mis palabras
    y aborrecieron mi Ley.
  • ¿Para qué me traéis este incienso de Sabá
    y la buena caña olorosa de tierra lejana?
    Vuestros holocaustos no son aceptables
    ni vuestros sacrificios me agradan.»

  • Por tanto, Jehová dice esto:
    «Yo pongo a este pueblo
    tropiezos, y caerán en ellos
    los padres y los hijos juntamente;
    el vecino y su compañero perecerán.»

  • Así ha dicho Jehová:
    «Un pueblo viene de la tierra del norte,
    una nación grande se levantará de los confines de la tierra.
  • Arco y lanza empuñarán;
    crueles son, y no tendrán compasión;
    su estruendo brama como el mar,
    y montan a caballo
    como hombres dispuestos para la guerra,
    contra ti, hija de Sión.»

  • Al oír de su fama,
    nuestras manos se han descoyuntado.
    De nosotros se ha apoderado la angustia,
    un dolor como de mujer que está de parto.
  • ¡No salgas al campo
    ni andes por el camino,
    porque espada de enemigo
    y temor hay por todas partes!

  • ¡Hija de mi pueblo, cíñete de ropas ásperas
    y revuélcate en ceniza!
    ¡Ponte de luto como por el hijo único, y llora amargamente,
    porque pronto vendrá sobre nosotros el destructor!

  • «Por fortaleza y por torre de vigilancia te he puesto en mi pueblo: conoce, pues, y examina el camino de ellos.»

  • Todos ellos son rebeldes, porfiados y calumniadores.
    Son bronce y hierro;
    todos ellos son corruptores.
  • Se quemó el fuelle,
    por el fuego se ha consumido el plomo;
    en vano fundió el fundidor,
    pues la escoria no se ha desprendido.
  • Plata desechada los llamarán,
    porque Jehová los desechó.


  • Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
  • І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
  • Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
  • Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні!
    Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
  • Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
  • Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі!
    Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
  • як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло…
    Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана…
  • Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
  • Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
  • До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть?
    Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!
  • І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
  • і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки…
    Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
  • Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду…
  • І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
  • Чи вони засоромилися, що гидоту робили?
    не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють…
    Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
  • Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!
    Та вони відказали: Не підемо!
  • І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми!
    Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
  • Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
  • Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
  • Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю?
    Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
  • Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
  • Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
  • Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони…
    Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
  • Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі…
  • Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
  • Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі!
    Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
  • Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
  • Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!…
  • Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено…
  • Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.