Во вре́мя о́но, глаго́летъ Госпо́дь, изве́ргутъ ко́сти царе́й Иу́ды и ко́сти князе́й его́, и ко́сти свяще́нниковъ и ко́сти проро́ковъ и ко́сти обита́ющихъ во Иерусали́мѣ изъ гробо́въ и́хъ

и пове́ргутъ и́хъ проти́ву со́лнца и луны́ и проти́ву всѣ́хъ звѣ́здъ небе́сныхъ и проти́ву всего́ во́инства небе́снаго, и́хже возлюби́ша и и́мже служи́ша и вслѣ́дъ и́хъ ходи́ша, и и́хже держа́хуся и и́мже поклони́шася: неопла́кани и непогребе́ни бу́дутъ и въ примѣ́ръ на лицы́ земли́ бу́дутъ:

я́ко избра́ша па́че сме́рть, не́же живо́тъ, и всѣ́мъ, и́же оста́ша от пле́мене сего́ стропти́ваго во всѣ́хъ мѣ́стѣхъ, а́може изри́ну и́хъ, рече́ Госпо́дь си́лъ.

И рече́ши къ ни́мъ: поне́же сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: еда́ па́даяй не востае́тъ, или́ отвраща́яйся не обрати́тся?

Вску́ю отврати́шася лю́дiе мои́ сі́и во Иерусали́мѣ отвраще́нiемъ безсту́днымъ и укрѣпи́шася во произволе́нiи свое́мъ и не восхотѣ́ша обрати́тися?

Внима́йте и слу́шайте: не та́ко ли возглаго́лютъ: нѣ́сть человѣ́къ творя́й покая́нiе о грѣсѣ́ свое́мъ, глаго́ля: что́ сотвори́хъ? Изнемо́же бѣжа́й от тече́нiя своего́, а́ки ко́нь утружде́нъ во ржа́нiи свое́мъ.

Ероді́а {Въ гре́ч.: аси́да.} на небеси́ позна́ вре́мя свое́, го́рлица и ла́стовица се́лная, вра́бiе сохрани́ша времена́ вхо́довъ свои́хъ: лю́дiе же мои́ сі́и не позна́ша суде́бъ Госпо́днихъ.

Ка́ко рече́те, я́ко мы́ му́дри есмы́ и зако́нъ Госпо́день съ на́ми е́сть? И́стинно всу́е бы́сть тро́сть лжи́вая кни́жникомъ.

Постыдѣ́шася прему́дрiи, и устраше́ни и пои́мани бы́ша, сло́во бо Госпо́дне отверго́ша: ка́я му́дрость е́сть въ ни́хъ?

Сего́ ра́ди да́мъ жены́ и́хъ ины́мъ и се́ла и́хъ наслѣ́дникомъ, поне́же от ма́ла да́же до вели́ка вси́ златолю́бiю послѣ́дуютъ и от проро́ка да́же до свяще́нника вси́ творя́тъ лжу́,

и исцѣля́ху сотре́нiя дще́ре люді́й мои́хъ, ко безче́стiю глаго́люще: ми́ръ, ми́ръ. И не бѣ́ ми́ра.

Постыжде́ни су́ть, я́ко гну́сство сотвори́ша и постыдѣ́нiемъ не постыдѣ́шася и посрами́тися не вѣ́дѣша: сего́ ра́ди паду́тъ между́ па́дающими, во вре́мя посѣще́нiя своего́ паду́тъ, рече́ Госпо́дь.

И соберу́тъ плоды́ и́хъ, глаго́летъ Госпо́дь: нѣ́сть гро́зда на лозѣ́, и не су́ть смо́кви на смоко́вницахъ, и ли́ствiе отпадо́ша: и да́хъ и́мъ, и мимоидо́ша и́хъ.

Почто́ мы́ сѣди́мъ? совокупи́теся и вни́демъ во гра́ды тве́рды и пове́ржемся та́мо, я́ко Госпо́дь Бо́гъ на́шъ отри́ну на́съ и напои́ на́съ водо́ю же́лчи, согрѣши́хомъ бо предъ ни́мъ.

Жда́хомъ ми́ра, и не бя́ху блага́я: вре́мене уврачева́нiя, и се́, боя́знь.

От Да́на слы́шано бы́сть ржа́нiе ко́ней его́, от гла́са ржа́нiя яжде́нiя ко́ней потрясе́ся вся́ земля́: и прiи́детъ и пожре́тъ зе́млю и исполне́нiе ея́, гра́дъ и обита́ющихъ въ не́мъ:

я́ко се́, а́зъ послю́ на ва́съ змiи́ умерщвля́ющыя, и́мже нѣ́сть обая́нiя, и угрызу́тъ ва́съ, рече́ Госпо́дь,

неисцѣ́льно со болѣ́знiю се́рдца ва́шего исчеза́ющаго.

Се́, гла́съ во́пля дще́ре люді́й мои́хъ от земли́ издале́ча: еда́ Госпо́дь нѣ́сть въ Сiо́нѣ? или́ Царя́ нѣ́сть въ не́мъ? поне́же прогнѣ́ваша мя́ во изва́янныхъ свои́хъ и въ су́етныхъ чужди́хъ.

Про́йде жа́тва, мимои́де лѣ́то, и мы́ нѣ́смы спасе́ни.

Надъ сокруше́нiемъ дще́ре люді́й мои́хъ сокруше́нъ е́смь и ско́рбенъ: во у́жасѣ объя́ша мя́ болѣ́зни а́ки ражда́ющiя.

Или́ рити́ны {ту́къ масти́тый изъ древа́ теку́щь} нѣ́сть въ Галаа́дѣ? или́ врача́ нѣ́сть та́мо? чесо́ ра́ди нѣ́сть исцѣле́на ра́на дще́ре люді́й мои́хъ?

Еврейский

בָּעֵת הַהִיא נְאֻם־יְהוָה וְיֹצִיאוּ (יוֹצִיאוּ) אֶת־עַצְמוֹת מַלְכֵי־יְהוּדָה וְאֶת־עַצְמוֹת־שָׂרָיו וְאֶת־עַצְמוֹת הַכֹּהֲנִים וְאֵת עַצְמוֹת הַנְּבִיאִים, וְאֵת עַצְמוֹת יוֹשְׁבֵי־יְרוּשָׁלִָם מִקִּבְרֵיהֶם׃

וּשְׁטָחוּם לַשֶּׁמֶשׁ וְלַיָּרֵחַ וּלְכֹל צְבָא הַשָּׁמַיִם, אֲשֶׁר אֲהֵבוּם וַאֲשֶׁר עֲבָדוּם וַאֲשֶׁר הָלְכוּ אַחֲרֵיהֶם, וַאֲשֶׁר דְּרָשׁוּם, וַאֲשֶׁר הִשְׁתַּחֲווּ לָהֶם; לֹא יֵאָסְפוּ וְלֹא יִקָּבֵרוּ, לְדֹמֶן עַל־פְּנֵי הָאֲדָמָה יִהְיוּ׃

וְנִבְחַר מָוֶת מֵחַיִּים, לְכֹל, הַשְּׁאֵרִית הַנִּשְׁאָרִים, מִן־הַמִּשְׁפָּחָה הָרָעָה הַזֹּאת; בְּכָל־הַמְּקֹמוֹת הַנִּשְׁאָרִים אֲשֶׁר הִדַּחְתִּים שָׁם, נְאֻם יְהוָה צְבָאוֹת׃ ס

וְאָמַרְתָּ אֲלֵיהֶם, כֹּה אָמַר יְהוָה, הֲיִפְּלוּ וְלֹא יָקוּמוּ; אִם־יָשׁוּב וְלֹא יָשׁוּב׃

מַדּוּעַ שׁוֹבְבָה הָעָם הַזֶּה יְרוּשָׁלִַם מְשֻׁבָה נִצַּחַת; הֶחֱזִיקוּ בַּתַּרְמִית, מֵאֲנוּ לָשׁוּב׃

הִקְשַׁבְתִּי וָאֶשְׁמָע לוֹא־כֵן יְדַבֵּרוּ, אֵין אִישׁ, נִחָם עַל־רָעָתוֹ, לֵאמֹר מֶה עָשִׂיתִי; כֻּלֹּה, שָׁב בִּמְרֻצוֹתָם (בִּמְרוּצָתָם), כְּסוּס שׁוֹטֵף בַּמִּלְחָמָה׃

גַּם־חֲסִידָה בַשָּׁמַיִם, יָדְעָה מוֹעֲדֶיהָ, וְתֹר וְסוּס (וְסִיס) וְעָגוּר, שָׁמְרוּ אֶת־עֵת בֹּאָנָה; וְעַמִּי לֹא יָדְעוּ, אֵת מִשְׁפַּט יְהוָה׃

אֵיכָה תֹאמְרוּ חֲכָמִים אֲנַחְנוּ, וְתוֹרַת יְהוָה אִתָּנוּ; אָכֵן הִנֵּה לַשֶּׁקֶר עָשָׂה, עֵט שֶׁקֶר סֹפְרִים׃

הֹבִישׁוּ חֲכָמִים, חַתּוּ וַיִּלָּכֵדוּ; הִנֵּה בִדְבַר־יְהוָה מָאָסוּ, וְחָכְמַת־מֶה לָהֶם׃ ס

לָכֵן אֶתֵּן אֶת־נְשֵׁיהֶם לַאֲחֵרִים, שְׂדוֹתֵיהֶם לְיוֹרְשִׁים, כִּי מִקָּטֹן וְעַד־גָּדוֹל, כֻּלֹּה בֹּצֵעַ בָּצַע; מִנָּבִיא וְעַד־כֹּהֵן, כֻּלֹּה עֹשֶׂה שָּׁקֶר׃

וַיְרַפּוּ אֶת־שֶׁבֶר בַּת־עַמִּי עַל־נְקַלָּה, לֵאמֹר שָׁלוֹם שָׁלוֹם; וְאֵין שָׁלוֹם׃

הֹבִשׁוּ כִּי תוֹעֵבָה עָשׂוּ; גַּם־בּוֹשׁ לֹא־יֵבֹשׁוּ, וְהִכָּלֵם לֹא יָדָעוּ, לָכֵן יִפְּלוּ בַנֹּפְלִים, בְּעֵת פְּקֻדָּתָם יִכָּשְׁלוּ אָמַר יְהוָה׃ ס

אָסֹף אֲסִיפֵם נְאֻם־יְהוָֹה; אֵין עֲנָבִים בַּגֶּפֶן וְאֵין תְּאֵנִים בַּתְּאֵנָה, וְהֶעָלֶה נָבֵל, וָאֶתֵּן לָהֶם יַעַבְרוּם׃

עַל־מָה אֲנַחְנוּ יֹשְׁבִים, הֵאָסְפוּ, וְנָבוֹא אֶל־עָרֵי הַמִּבְצָר וְנִדְּמָה־שָּׁם; כִּי יְהוָה אֱלֹהֵינוּ הֲדִמָּנוּ וַיַּשְׁקֵנוּ מֵי־רֹאשׁ, כִּי חָטָאנוּ לַיהוָה׃

קַוֵּה לְשָׁלוֹם וְאֵין טוֹב; לְעֵת מַרְפֵּה וְהִנֵּה בְעָתָה׃

מִדָּן נִשְׁמַע נַחְרַת סוּסָיו, מִקּוֹל מִצְהֲלוֹת אַבִּירָיו, רָעֲשָׁה כָּל־הָאָרֶץ; וַיָּבוֹאוּ, וַיֹּאכְלוּ אֶרֶץ וּמְלוֹאָהּ, עִיר וְיֹשְׁבֵי בָהּ׃ ס

כִּי הִנְנִי מְשַׁלֵּחַ בָּכֶם, נְחָשִׁים צִפְעֹנִים, אֲשֶׁר אֵין־לָהֶם לָחַשׁ; וְנִשְּׁכוּ אֶתְכֶם נְאֻם־יְהוָה׃ ס

מַבְלִיגִיתִי עֲלֵי יָגוֹן; עָלַי לִבִּי דַוָּי׃

הִנֵּה־קוֹל שַׁוְעַת בַּת־עַמִּי, מֵאֶרֶץ מַרְחַקִּים, הַיהוָה אֵין בְּצִיּוֹן, אִם־מַלְכָּהּ אֵין בָּהּ; מַדּוּעַ, הִכְעִסוּנִי בִּפְסִלֵיהֶם בְּהַבְלֵי נֵכָר׃

עָבַר קָצִיר כָּלָה קָיִץ; וַאֲנַחְנוּ לוֹא נוֹשָׁעְנוּ׃

עַל־שֶׁבֶר בַּת־עַמִּי הָשְׁבָּרְתִּי; קָדַרְתִּי שַׁמָּה הֶחֱזִקָתְנִי׃

הַצֳרִי אֵין בְּגִלְעָד, אִם־רֹפֵא אֵין שָׁם; כִּי, מַדּוּעַ לֹא עָלְתָה, אֲרֻכַת בַּת־עַמִּי׃

Украинский (Огієнко)

Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм.
Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі!

І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають?
Хіба хто відступить, то вже не вертається?

Чому відступив оцей єрусалимський народ усевічним відступленням?
Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.

Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немає нікого, хто б каявсь у своєму лукавстві, говорячи: Що я зробив?
Кожен з них обертається до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій…

І відає бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знає Господнього права!…

Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон?
Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!

Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені.
Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?

Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!…

І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

Чи вони засоромилися, що гидоту робили?
Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь…

Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фіґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов́яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять…

Пощо ми сидимо?
Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили…

Ми миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах!

Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла!
І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкує в ньому…

Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немає закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!

Яка моя втіха у смутку?
Болить мені серце моє…

Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні?
Чи не в нім його Цар?
Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?

Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені…

Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло…

Чи немає бальзаму в Ґілеаді?
Чи ж немає там лікаря?
Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!…

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

«In illo tempore, ait Dominus, eicient ossa regum Iudae et ossa principum eius et ossa sacerdotum et ossa prophetarum et ossa eorum, qui habitaverunt Ierusalem de sepulcris suis;

et expandent ea ad solem et lunam et omnem militiam caeli, quae dilexerunt et quibus servierunt et post quae ambulaverunt et quae quaesierunt et adoraverunt; non colligentur et non sepelientur: in sterquilinium super faciem terrae erunt.

Et eligent magis mortem quam vitam omnes, qui residui fuerint de cognatione hac pessima in universis locis, ad quae eiecero eos, dicit Dominus exercituum.

Et dices ad eos: Haec dicit Dominus: Numquid, qui cadit, non resurget, et, qui aversus est, non revertetur?

Quare ergo aversus est populus iste, Ierusalem aversione perpetua? Apprehenderunt mendacium et noluerunt reverti.

Attendi et auscultavi: nemo, quod bonum est, loquitur, nullus est, qui agat paenitentiam super malitia sua dicens: "Quid feci?". Omnes conversi sunt ad cursum suum, quasi equus impetu vadens in proelio.

Etiam ciconia in caelo novit tempus suum; turtur et hirundo et turdus custodierunt tempus adventus sui; populus autem meus non novit iudicium Domini.

Quomodo dicitis: "Sapientes nos sumus, et lex Domini nobiscum est"? Vere mendacium operatus est stilus mendax scribarum.

Confusi sunt sapientes, perterriti et capti sunt; verbum enim Domini proiecerunt, et sapientia nulla est in eis.

Propterea dabo mulieres eorum exteris, agros eorum expugnatoribus, quia a minimo usque ad maximum omnes avaritiam sequuntur, a propheta usque ad sacerdotem cuncti faciunt mendacium.

Et sanant contritionem filiae populi mei in levitate dicentes "Pax, pax", cum non sit pax.

Confusi sunt, quia abominationem fecerunt; quin immo confusione non sunt confusi et erubescere nescierunt, idcirco cadent inter corruentes, in tempore visitationis suae corruent, dicit Dominus.

Congregans congregabo eos, ait Dominus; non est uva in vitibus, et non sunt ficus in ficulnea, folium defluxit, et dabo eis gradientes super eos.

"Quare sedemus? Convenite, et ingrediamur civitates munitas et pereamus ibi, quia Dominus Deus noster tradidit nos in interitum et potum dedit nobis aquam fellis; peccavimus enim Domino.

Exspectavimus pacem, et non est bonum, tempus medelae, et ecce formido".

A Dan auditus est fremitus equorum eius, a voce hinnituum fortium equorum eius commota est omnis terra; et venient et devorabunt terram et plenitudinem eius, urbem et habitatores eius.

Quia ecce ego mittam vobis serpentes regulos, quibus non est incantatio, et mordebunt vos», ait Dominus.

Hilaritas mea facta est dolor in me, cor meum maerens.

Ecce vox clamoris filiae populi mei de terra longinqua: «Numquid Dominus non est in Sion? Aut rex eius non est in ea?». «Quare ergo me ad iracundiam concitaverunt in sculptilibus suis et in vanitatibus alienis?».

«Transiit messis, finita est aestas, et nos salvati non sumus».

Super contritione filiae populi mei contritus sum et contristatus; stupor obtinuit me.

Numquid resina non est in Galaad? Aut medicus non est ibi? Quare enim non est obducta cicatrix filiae populi mei?

Quis dabit capiti meo aquam et oculis meis fontem lacrimarum, et plorabo die ac nocte interfectos filiae populi mei?