И наляко́ша язы́къ сво́й я́ко лу́къ: лжа́ и невѣ́рство укрѣпи́шася на земли́, и́бо от злы́хъ во зла́я произыдо́ша и мене́ не позна́ша, рече́ Госпо́дь.

Кі́йждо от и́скренняго своего́ да стреже́тся, и на бра́тiю свою́ не упова́йте, и́бо вся́къ бра́тъ запина́нiемъ запне́тъ, и вся́къ дру́гъ льсти́вно наско́читъ.

Кі́йждо дру́гу своему́ посмѣе́тся, и́стины не возглаго́лютъ: научи́ша язы́къ сво́й глаго́лати лжу́, непра́вдоваша и не восхотѣ́ша обрати́тися.

Ли́хва на ли́хву и ле́сть на ле́сть: не восхотѣ́ша увѣ́дѣти мене́, рече́ Госпо́дь.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: се́, а́зъ разжегу́ и́хъ и искушу́ и́хъ: что́ бо и́но сотворю́ от лица́ лука́вства дще́ри люді́й мои́хъ?

Стрѣла́ уязвля́ющая язы́къ и́хъ, льсти́вiи глаго́лы у́стъ и́хъ: прiя́телю своему́ глаго́летъ ми́рная, вну́трь же себе́ имѣ́етъ вражду́.

Еда́ на си́хъ не посѣщу́? рече́ Госпо́дь: или́ лю́демъ таковы́мъ не отмсти́тъ душа́ моя́?

На гора́хъ воспрiими́те пла́чь и туже́нiе и на стезя́хъ пусты́ни рыда́нiе, я́ко оскудѣ́ша, за е́же не бы́ти человѣ́комъ преходя́щымъ: не слы́шаша гла́са обита́нiя от пти́цъ небе́сныхъ и да́же до ското́въ, ужасо́шася, отидо́ша.

И да́мъ Иерусали́мъ въ преселе́нiе и въ жили́ще змие́мъ и гра́ды Иу́дины положу́ въ разоре́нiе, я́ко не бу́детъ обита́ющаго.

Кто́ му́жъ прему́дръ, и уразумѣ́етъ сiе́? и къ нему́же сло́во у́стъ Госпо́днихъ, да возвѣсти́тъ ва́мъ, чесо́ ра́ди поги́бе земля́, сожже́на е́сть я́ко пусты́ня, ея́же никто́же прохо́дитъ?

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: поне́же оста́виша зако́нъ мо́й, его́же да́хъ предъ лице́мъ и́хъ, и не послу́шаша гла́са моего́ и не ходи́ша по нему́,

но поидо́ша по изволе́нiю се́рдца своего́ лука́ваго и вслѣ́дъ и́доловъ, и́мже научи́ша и́хъ отцы́ и́хъ:

сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ напита́ю лю́ди сiя́ тѣснота́ми и въ питiе́ да́мъ и́мъ во́ду же́лчную,

и расточу́ и́хъ во язы́ки, и́хже не зна́ша ті́и и отцы́ и́хъ, и послю́ на ни́хъ ме́чь, до́ндеже истля́тся.

Сiя́ рече́ Госпо́дь си́лъ: призови́те плаче́вницъ, и да прiи́дутъ, и ко жена́мъ прему́дрымъ посли́те, и да вѣща́ютъ

и да прiи́мутъ надъ ва́ми пла́чь, и да изведу́тъ о́чи ва́ши сле́зы, и вѣ́жди ва́ши да излiю́тъ во́ду:

зане́ гла́съ пла́ча слы́шанъ бы́сть во Сiо́нѣ: ка́ко бѣ́дни бы́хомъ, постыжде́ни зѣло́, я́ко оста́вихомъ зе́млю и отри́нухомъ жили́ща на́ша?

Тѣ́мже слы́шите, жены́, сло́во Госпо́дне, и прiими́те уши́ма ва́шима словеса́ у́стъ его́, и научи́те дще́ри ва́шя рыда́нiю, и ка́яждо и́скреннюю свою́ пла́чу:

поне́же взы́де сме́рть сквозѣ́ о́кна ва́ша и вни́де въ зе́млю ва́шу погуби́ти отроча́та отвнѣ́ и ю́ношы от сто́гнъ.

[Глаго́ли:] сiя́ рече́ Госпо́дь: и бу́дутъ ме́ртвiи человѣ́цы въ примѣ́ръ на лицы́ по́ля земли́ ва́шея, я́ко сѣ́но созади́ жну́шаго, и не бу́детъ собира́ющаго.

Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: да не хва́лится му́дрый му́дростiю свое́ю, и да не хва́лится крѣ́пкiй крѣ́постiю свое́ю, и да не хва́лится бога́тый бога́тствомъ свои́мъ:

но о се́мъ да хва́лится хваля́йся, е́же разумѣ́ти и зна́ти, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь творя́й ми́лость и су́дъ и пра́вду на земли́, я́ко въ си́хъ во́ля моя́, глаго́летъ Госпо́дь.

Се́, дні́е гряду́тъ, глаго́летъ Госпо́дь, и посѣщу́ на всѣ́хъ, и́же обрѣ́заную и́мутъ пло́ть свою́:

на Еги́петъ и на Идуме́ю, и на Едо́мъ и на сы́ны Аммо́ни, и на сы́ны Моа́вли и на вся́каго остриза́ющаго власы́ по лицу́ своему́, обита́ющыя въ пусты́ни, я́ко вси́ язы́цы необрѣ́зани пло́тiю, ве́сь же до́мъ Изра́илевъ необрѣ́зани су́ть сердцы́ свои́ми.

Французский (LSG)

Oh! si ma tête était remplie d'eau, Si mes yeux étaient une source de larmes, Je pleurerais jour et nuit Les morts de la fille de mon peuple!

Oh! si j'avais au désert une cabane de voyageurs, J'abandonnerais mon peuple, je m'en éloignerais! Car ce sont tous des adultères, C'est une troupe de perfides.

Ils ont la langue tendue comme un arc et lancent le mensonge; Ce n'est pas par la vérité qu'ils sont puissants dans le pays; Car ils vont de méchanceté en méchanceté, Et ils ne me connaissent pas, dit l'Éternel.

Que chacun se tienne en garde contre son ami, Et qu'on ne se fie à aucun de ses frères; Car tout frère cherche à tromper, Et tout ami répand des calomnies.

Ils se jouent les uns des autres, Et ne disent point la vérité; Ils exercent leur langue à mentir, Ils s'étudient à faire le mal.

Ta demeure est au sein de la fausseté; C'est par fausseté qu'ils refusent de me connaître, Dit l'Éternel.

C'est pourquoi ainsi parle l'Éternel des armées: Voici je les sonderai, je les éprouverai. Car comment agir à l'égard de la fille de mon peuple?

Leur langue est un trait meurtrier, Ils ne disent que des mensonges; De la bouche ils parlent de paix à leur prochain, Et au fond du coeur ils lui dressent des pièges.

Ne les châtierais-je pas pour ces choses-là, dit l'Éternel, Ne me vengerais-je pas d'une pareille nation?

Sur les montagnes je veux pleurer et gémir, Sur les plaines du désert je prononce une complainte; Car elles sont brûlées, personne n'y passe, On n'y entend plus la voix des troupeaux; Les oiseaux du ciel et les bêtes ont pris la fuite, ont disparu. -

Je ferai de Jérusalem un monceau de ruines, un repaire de chacals, Et je réduirai les villes de Juda en un désert sans habitants. -

Où est l'homme sage qui comprenne ces choses? Qu'il le dise, celui à qui la bouche de l'Éternel a parlé! Pourquoi le pays est-il détruit, Brûlé comme un désert où personne ne passe?

L'Éternel dit: C'est parce qu'ils ont abandonné ma loi, Que j'avais mise devant eux; Parce qu'ils n'ont point écouté ma voix, Et qu'ils ne l'ont point suivie;

Parce qu'ils ont suivi les penchants de leur coeur, Et qu'ils sont allés après les Baals, Comme leurs pères le leur ont appris.

C'est pourquoi ainsi parle l'Éternel des armées, le Dieu d'Israël: Voici, je vais nourrir ce peuple d'absinthe, Et je lui ferai boire des eaux empoisonnées.

Je les disperserai parmi des nations Que n'ont connues ni eux ni leurs pères, Et j'enverrai derrière eux l'épée, Jusqu'à ce que je les aie exterminés.

Ainsi parle l'Éternel des armées: Cherchez, appelez les pleureuses, et qu'elles viennent! Envoyez vers les femmes habiles, et qu'elles viennent!

Qu'elles se hâtent de dire sur nous une complainte! Et que les larmes tombent de nos yeux, Que l'eau coule de nos paupières!

Car des cris lamentables se font entendre de Sion: Eh quoi! nous sommes détruits! Nous sommes couverts de honte! Il nous faut abandonner le pays! On a renversé nos demeures! -

Femmes, écoutez la parole de l'Éternel, Et que votre oreille saisisse ce que dit sa bouche! Apprenez à vos filles des chants lugubres, Enseignez-vous des complaintes les unes aux autres!

Car la mort est montée par nos fenêtres, Elle a pénétré dans nos palais; Elle extermine les enfants dans la rue, Les jeunes gens sur les places.

Dis: Ainsi parle l'Éternel: Les cadavres des hommes tomberont Comme du fumier sur les champs, Comme tombe derrière le moissonneur une gerbe Que personne ne ramasse.

Ainsi parle l'Éternel: Que le sage ne se glorifie pas de sa sagesse, Que le fort ne se glorifie pas de sa force, Que le riche ne se glorifie pas de sa richesse.

Mais que celui qui veut se glorifier se glorifie D'avoir de l'intelligence et de me connaître, De savoir que je suis l'Éternel, Qui exerce la bonté, le droit et la justice sur la terre; Car c'est à cela que je prends plaisir, dit l'Éternel.

Voici, les jours viennent, dit l'Éternel, Où je châtierai tous les circoncis qui ne le sont pas de coeur,

L'Égypte, Juda, Édom, les enfants d'Ammon, Moab, Tous ceux qui se rasent les coins de la barbe, Ceux qui habitent dans le désert; Car toutes les nations sont incirconcises, Et toute la maison d'Israël a le coeur incirconcis.

Еврейский

^8:23מִי־יִתֵּן רֹאשִׁי מַיִם, וְעֵינִי מְקוֹר דִּמְעָה; וְאֶבְכֶּה יוֹמָם וָלַיְלָה, אֵת חַלְלֵי בַת־עַמִּי׃

¹מִי־יִתְּנֵנִי בַמִּדְבָּר, מְלוֹן אֹרְחִים, וְאֶעֶזְבָה אֶת־עַמִּי, וְאֵלְכָה מֵאִתָּם; כִּי כֻלָּם מְנָאֲפִים, עֲצֶרֶת בֹּגְדִים׃

²וַיַּדְרְכוּ אֶת־לְשׁוֹנָם קַשְׁתָּם שֶׁקֶר, וְלֹא לֶאֱמוּנָה גָּבְרוּ בָאָרֶץ; כִּי מֵרָעָה אֶל־רָעָה יָצָאוּ וְאֹתִי לֹא־יָדָעוּ נְאֻם־יְהוָה׃ ס

³אִישׁ מֵרֵעֵהוּ הִשָּׁמֵרוּ, וְעַל־כָּל־אָח אַל־תִּבְטָחוּ; כִּי כָל־אָח עָקוֹב יַעְקֹב, וְכָל־רֵעַ רָכִיל יַהֲלֹךְ׃

⁴וְאִישׁ בְּרֵעֵהוּ יְהָתֵלּוּ, וֶאֱמֶת לֹא יְדַבֵּרוּ; לִמְּדוּ לְשׁוֹנָם דַּבֶּר־שֶׁקֶר הַעֲוֵה נִלְאוּ׃

⁵שִׁבְתְּךָ בְּתוֹךְ מִרְמָה; בְּמִרְמָה מֵאֲנוּ דַעַת־אוֹתִי נְאֻם־יְהוָה׃ ס

⁶לָכֵן, כֹּה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, הִנְנִי צוֹרְפָם וּבְחַנְתִּים; כִּי־אֵיךְ אֶעֱשֶׂה, מִפְּנֵי בַּת־עַמִּי׃

⁷חֵץ שׁוֹחֵט (שָׁחוּט) לְשׁוֹנָם מִרְמָה דִבֵּר; בְּפִיו, שָׁלוֹם אֶת־רֵעֵהוּ יְדַבֵּר, וּבְקִרְבּוֹ יָשִׂים אָרְבּוֹ׃

⁸הַעַל־אֵלֶּה לֹא־אֶפְקָד־בָּם נְאֻם־יְהוָה; אִם בְּגוֹי אֲשֶׁר־כָּזֶה, לֹא תִתְנַקֵּם נַפְשִׁי׃ ס

⁹עַל־הֶהָרִים אֶשָּׂא בְכִי וָנֶהִי, וְעַל־נְאוֹת מִדְבָּר קִינָה, כִּי נִצְּתוּ מִבְּלִי־אִישׁ עֹבֵר, וְלֹא שָׁמְעוּ קוֹל מִקְנֶה; מֵעוֹף הַשָּׁמַיִם וְעַד־בְּהֵמָה, נָדְדוּ הָלָכוּ׃

¹⁰וְנָתַתִּי אֶת־יְרוּשָׁלִַם לְגַלִּים מְעוֹן תַּנִּים; וְאֶת־עָרֵי יְהוּדָה אֶתֵּן שְׁמָמָה מִבְּלִי יוֹשֵׁב׃ ס

¹¹מִי־הָאִישׁ הֶחָכָם וְיָבֵן אֶת־זֹאת, וַאֲשֶׁר דִּבֶּר פִּי־יְהוָה אֵלָיו וְיַגִּדָהּ; עַל־מָה אָבְדָה הָאָרֶץ, נִצְּתָה כַמִּדְבָּר מִבְּלִי עֹבֵר׃ ס

¹²וַיֹּאמֶר יְהוָה, עַל־עָזְבָם אֶת־תּוֹרָתִי, אֲשֶׁר נָתַתִּי לִפְנֵיהֶם; וְלֹא־שָׁמְעוּ בְקוֹלִי וְלֹא־הָלְכוּ בָהּ׃

¹³וַיֵּלְכוּ, אַחֲרֵי שְׁרִרוּת לִבָּם; וְאַחֲרֵי הַבְּעָלִים, אֲשֶׁר לִמְּדוּם אֲבוֹתָם׃ ס

¹⁴לָכֵן, כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הִנְנִי מַאֲכִילָם אֶת־הָעָם הַזֶּה לַעֲנָה; וְהִשְׁקִיתִים מֵי־רֹאשׁ׃

¹⁵וַהֲפִצוֹתִים בַּגּוֹיִם, אֲשֶׁר לֹא יָדְעוּ, הֵמָּה וַאֲבוֹתָם; וְשִׁלַּחְתִּי אַחֲרֵיהֶם אֶת־הַחֶרֶב, עַד כַּלּוֹתִי אוֹתָם׃ פ

¹⁶כֹּה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, הִתְבּוֹנְנוּ וְקִרְאוּ לַמְקוֹנְנוֹת וּתְבוֹאֶינָה; וְאֶל־הַחֲכָמוֹת שִׁלְחוּ וְתָבוֹאנָה׃

¹⁷וּתְמַהֵרְנָה וְתִשֶּׂנָה עָלֵינוּ נֶהִי; וְתֵרַדְנָה עֵינֵינוּ דִּמְעָה, וְעַפְעַפֵּינוּ יִזְּלוּ־מָיִם׃

¹⁸כִּי קוֹל נְהִי נִשְׁמַע מִצִּיּוֹן אֵיךְ שֻׁדָּדְנוּ; בֹּשְׁנוּ מְאֹד כִּי־עָזַבְנוּ אָרֶץ, כִּי הִשְׁלִיכוּ מִשְׁכְּנוֹתֵינוּ׃ ס

¹⁹כִּי־שְׁמַעְנָה נָשִׁים דְּבַר־יְהוָה, וְתִקַּח אָזְנְכֶם דְּבַר־פִּיו; וְלַמֵּדְנָה בְנוֹתֵיכֶם נֶהִי, וְאִשָּׁה רְעוּתָהּ קִינָה׃

²⁰כִּי־עָלָה מָוֶת בְּחַלּוֹנֵינוּ, בָּא בְּאַרְמְנוֹתֵינוּ; לְהַכְרִית עוֹלָל מִחוּץ, בַּחוּרִים מֵרְחֹבוֹת׃

²¹דַּבֵּר, כֹּה נְאֻם־יְהוָה, וְנָפְלָה נִבְלַת הָאָדָם, כְּדֹמֶן עַל־פְּנֵי הַשָּׂדֶה; וּכְעָמִיר מֵאַחֲרֵי הַקֹּצֵר וְאֵין מְאַסֵּף׃ ס

²²כֹּה אָמַר יְהוָה, אַל־יִתְהַלֵּל חָכָם בְּחָכְמָתוֹ, וְאַל־יִתְהַלֵּל הַגִּבּוֹר בִּגְבוּרָתוֹ; אַל־יִתְהַלֵּל עָשִׁיר בְּעָשְׁרוֹ׃

²³כִּי אִם־בְּזֹאת יִתְהַלֵּל הַמִּתְהַלֵּל, הַשְׂכֵּל וְיָדֹעַ אוֹתִי, כִּי אֲנִי יְהוָה, עֹשֶׂה חֶסֶד מִשְׁפָּט וּצְדָקָה בָּאָרֶץ; כִּי־בְאֵלֶּה חָפַצְתִּי נְאֻם־יְהוָה׃ ס

²⁴הִנֵּה יָמִים בָּאִים נְאֻם־יְהוָה; וּפָקַדְתִּי, עַל־כָּל־מוּל בְּעָרְלָה׃

²⁵עַל־מִצְרַיִם וְעַל־יְהוּדָה, וְעַל־אֱדוֹם וְעַל־בְּנֵי עַמּוֹן וְעַל־מוֹאָב, וְעַל כָּל־קְצוּצֵי פֵאָה, הַיֹּשְׁבִים בַּמִּדְבָּר; כִּי כָל־הַגּוֹיִם עֲרֵלִים, וְכָל־בֵּית יִשְׂרָאֵל עַרְלֵי־לֵב׃ ס

Украинский (Огієнко)

Языки

Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!

Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!

Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!

Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.

Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?

Їхній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку…

Чи ж за це Я їх не покараю?
говорить Господь.
Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?

Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!

І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!

Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?

А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом,

а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки…

Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!

І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!

Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять!

І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!

Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!…
Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування…

Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!

Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків…

Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!…

Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!

Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!

Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,

Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!…