Глаго́ла ему́ Иису́съ: толи́ко вре́мя съ ва́ми е́смь, и не позна́лъ еси́ Мене́, Фили́ппе? Ви́дѣвый Мене́ ви́дѣ Отца́: и ка́ко ты́ глаго́леши: покажи́ на́мъ Отца́?

Не вѣ́руеши ли, я́ко А́зъ во Отцѣ́, и Оте́цъ во Мнѣ́ е́сть? [Зач. 48.] Глаго́лы, я́же А́зъ глаго́лю ва́мъ, о Себѣ́ не глаго́лю: Оте́цъ же во Мнѣ́ пребыва́яй, То́й твори́тъ дѣла́:

вѣ́руйте Мнѣ́, я́ко А́зъ во Отцѣ́, и Оте́цъ во Мнѣ́: а́ще ли же ни́, за та́ дѣла́ вѣ́ру ими́те Ми́.

Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: вѣ́руяй въ Мя́, дѣла́, я́же А́зъ творю́, и то́й сотвори́тъ, и бо́лша си́хъ сотвори́тъ: я́ко А́зъ ко Отцу́ Моему́ гряду́:

и е́же а́ще что́ про́сите [от Отца́] во и́мя Мое́, то́ сотворю́, да просла́вится Оте́цъ въ Сы́нѣ:

[и] а́ще чесо́ про́сите во и́мя Мое́, А́зъ сотворю́.

А́ще лю́бите Мя́, за́повѣди Моя́ соблюди́те,

и А́зъ умолю́ Отца́, и ино́го Утѣ́шителя да́стъ ва́мъ, да бу́детъ съ ва́ми въ вѣ́къ,

Ду́хъ и́стины, Его́же мíръ не мо́жетъ прiя́ти, я́ко не ви́дитъ Его́, ниже́ зна́етъ Его́: вы́ же зна́ете Его́, я́ко въ ва́съ пребыва́етъ и въ ва́съ бу́детъ.

Не оста́влю ва́съ си́ры: прiиду́ къ ва́мъ:

еще́ ма́ло, и мíръ ктому́ не уви́дитъ Мене́, вы́ же уви́дите Мя́, я́ко А́зъ живу́, и вы́ жи́ви бу́дете:

въ то́й де́нь уразумѣ́ете вы́, я́ко А́зъ во Отцѣ́ Мое́мъ, и вы́ во Мнѣ́, и А́зъ въ ва́съ.

[Зач..] Имѣ́яй за́повѣди Моя́ и соблюда́яй и́хъ, то́й е́сть любя́й Мя́: а любя́й Мя́ возлю́бленъ бу́детъ Отце́мъ Мои́мъ, и А́зъ возлюблю́ его́, и явлю́ся ему́ Са́мъ.

Глаго́ла Ему́ Иу́да не Искарiо́тскiй: Го́споди, и что́ бы́сть, я́ко на́мъ хо́щеши яви́тися, а не мíрови?

Отвѣща́ Иису́съ и рече́ ему́: а́ще кто́ лю́битъ Мя́, сло́во Мое́ соблюде́тъ: и Оте́цъ Мо́й возлю́битъ его́, и къ нему́ прiи́дема, и оби́тель у него́ сотвори́ма:

не любя́й Мя́ слове́съ Мои́хъ не соблюда́етъ: и сло́во, е́же слы́шасте, нѣ́сть Мое́, но посла́вшаго Мя́ Отца́.

Сiя́ глаго́лахъ ва́мъ въ ва́съ сы́й:

Утѣ́шитель же, Ду́хъ Святы́й, Его́же по́слетъ Оте́цъ во и́мя Мое́, то́й вы́ научи́тъ всему́, и воспомяне́тъ ва́мъ вся́, я́же рѣ́хъ ва́мъ.

Ми́ръ оставля́ю ва́мъ, ми́ръ Мо́й даю́ ва́мъ: не я́коже мíръ дае́тъ, А́зъ даю́ ва́мъ. [Зач. 49.] Да не смуща́ется се́рдце ва́ше, ни устраша́етъ.

Слы́шасте, я́ко А́зъ рѣ́хъ ва́мъ: иду́ и прiиду́ къ ва́мъ. А́ще бы́сте люби́ли Мя́, возра́довалися бы́сте [у́бо], я́ко рѣ́хъ: иду́ ко Отцу́: я́ко Оте́цъ Мо́й бо́лiй Мене́ е́сть.

И ны́нѣ рѣ́хъ ва́мъ, пре́жде да́же не бу́детъ, да, егда́ бу́детъ, вѣ́ру и́мете.

Ктому́ не мно́го глаго́лю съ ва́ми: гряде́тъ бо сего́ мíра кня́зь, и во Мнѣ́ не и́мать ничесо́же.

Но да разумѣ́етъ мíръ, я́ко люблю́ Отца́, и я́коже заповѣ́да Мнѣ́ Оте́цъ, та́ко творю́: воста́ните, и́демъ отсю́ду.

Украинский (Огієнко)

Нехай серце вам не тривожиться!
Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!

Багато осель у домі Мого Отця;
а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?

А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.

А куди Я йду дорогу ви знаєте.

Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш;
як же можемо знати дорогу?

Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя.
До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця.
Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.

Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!

Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене?
Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені?
Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.

Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені!
Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.

І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.

Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.

Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!

І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,

Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його.
Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.

Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!

Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!

Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.

Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене.
А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об́явлюсь йому Сам.

Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об́явитися маєш, а не світові?

Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.

Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів.
А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.

Говорив це Я вам, бувши з вами.

Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім́я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!
Я даю вам не так, як дає світ.
Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас.
Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець.

І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться.

Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,

та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю.
Уставайте, ходім звідсіля!

Немецкий (GNB)

Dann sagte Jesus zu allen: »Erschreckt nicht, habt keine Angst! Vertraut auf Gott und vertraut auch auf mich!

Im Haus meines Vaters gibt es viele Wohnungen, und ich gehe jetzt hin, um dort einen Platz für euch bereitzumachen. Sonst hätte ich euch doch nicht mit der Ankündigung beunruhigt, dass ich weggehe.

Und wenn ich gegangen bin und euch den Platz bereitet habe, dann werde ich zurückkommen und euch zu mir nehmen, damit auch ihr seid, wo ich bin.

Den Weg zu dem Ort, an den ich gehe, den kennt ihr ja.«

Thomas sagte zu ihm: »Herr, wir wissen nicht einmal, wohin du gehst! Wie sollen wir dann den Weg dorthin kennen?«

Jesus antwortete: »Ich bin der Weg, denn ich bin die Wahrheit und das Leben. Einen anderen Weg zum Vater gibt es nicht.

Wenn ihr mich kennt, werdet ihr auch meinen Vater kennen. Schon jetzt kennt ihr ihn und habt ihn gesehen.«

Philippus sagte zu ihm: »Herr, zeige uns den Vater! Mehr brauchen wir nicht.«

Jesus antwortete: »Nun bin ich so lange mit euch zusammen gewesen, Philippus, und du kennst mich immer noch nicht? Wer mich gesehen hat, hat den Vater gesehen. Wie kannst du dann sagen: ́Zeige uns den Vateŕ?

Glaubst du nicht, dass du in mir dem Vater begegnest?

Was ich zu euch gesprochen habe, das stammt nicht von mir. Der Vater, der immer in mir ist, vollbringt durch mich seine Taten.

Glaubt mir: Ich lebe im Vater und der Vater in mir. Wenn ihr mir nicht auf mein Wort hin glaubt, dann glaubt mir wegen dieser Taten.

Amen, ich versichere euch: Wer im Glauben mit mir verbunden bleibt, wird die gleichen Taten vollbringen, die ich tue. Ja, er wird noch größere Taten vollbringen, denn ich gehe zum Vater.

Wenn ihr dann in meinem Namen, unter Berufung auf mich, um irgendetwas bittet, werde ich es tun. So wird durch den Sohn die Herrlichkeit des Vaters offenbar werden.

Ja, wenn ihr mich um etwas bittet und euch dabei auf mich beruft, werde ich eure Bitte erfüllen.«

»Wenn ihr mich liebt, werdet ihr meine Gebote befolgen.

Und ich werde den Vater bitten, dass er euch an meiner Stelle einen anderen Helfer gibt, der für immer bei euch bleibt,

den Geist der Wahrheit. Die Welt kann ihn nicht bekommen, weil sie ihn nicht sehen kann und nichts von ihm versteht. Aber ihr kennt ihn, denn er wird bei euch bleiben und in euch leben.

Ich lasse euch nicht wie Waisenkinder allein; ich komme wieder zu euch.

Es dauert noch eine kurze Zeit, dann wird die Welt mich nicht mehr sehen. Aber ihr werdet mich dann sehen, und ihr werdet leben, weil ich lebe.

Wenn dieser Tag kommt, werdet ihr erkennen, dass ich in meinem Vater lebe und dass ihr in mir lebt und ich in euch.

Wer meine Gebote annimmt und sie befolgt, der liebt mich wirklich. Und wer mich liebt, den wird mein Vater lieben. Auch ich werde ihn lieben und ihm meine Herrlichkeit offenbaren.«

Judas – nicht der Judas Iskariot – sagte: »Warum willst du deine Herrlichkeit nur uns zeigen und nicht der Welt?«

Jesus antwortete ihm: »Wer mich liebt, wird sich nach meinem Wort richten; dann wird ihn mein Vater lieben, und wir werden zu ihm kommen und bei ihm wohnen.

Wer mich nicht liebt, richtet sich nicht nach meinen Worten – und dabei kommen doch die Worte, die ihr gehört habt, nicht von mir, sondern von meinem Vater, der mich gesandt hat.

Ich habe euch dies gesagt, solange ich noch bei euch bin.

Der Vater wird euch in meinem Namen den Helfer senden, der an meine Stelle tritt, den Heiligen Geist. Der wird euch alles Weitere lehren und euch an alles erinnern, was ich selbst schon gesagt habe.

Zum Abschied gebe ich euch den Frieden, meinen Frieden, nicht den Frieden, den die Welt gibt. Erschreckt nicht, habt keine Angst!

Ihr habt gehört, wie ich zu euch sagte: ́Ich verlasse euch und werde wieder zu euch kommen.́ Wenn ihr mich wirklich liebtet, würdet ihr euch freuen, dass ich zum Vater gehe; denn er ist größer als ich.

Ich habe euch das alles im Voraus gesagt, damit euer Glaube festbleibt, wenn es dann eintrifft.

Ich werde nicht mehr viel mit euch reden, weil der Herrscher dieser Welt schon auf dem Weg ist. Er hat keine Macht über mich,

aber die Welt soll erkennen, dass ich den Vater liebe. Darum handle ich so, wie es mir mein Vater aufgetragen hat.

Und nun steht auf! Wir wollen gehen!«

Таджикский

Языки

„Дили шумо музтариб нашавад; ба Худо имон оваред, ба Ман низ имон оваред.

Дар хонаи Падари Ман иқоматгоҳ бисьёр аст; ва агар чунин намебуд, магар Ман ба шумо мегуфтам: ́Меравам, то ки барои шумо ҷой тайёр кунам́?

Ва ҳангоме ки биравам ва барои шумо ҷой тайёр кунам, боз омада, шуморо бо Худ мебарам, то дар онҷое ки Ман ҳастам, шумо низ бошед.

Ҷое ки Ман меравам, шумо медонед, роҳро низ медонед“.

Тумо ба Ў гуфт: “Худовандо! Намедонем, ки Ту куҷо меравӣ; пас чӣ гуна метавонем роҳро донем?“.

Исо ба вай гуфт: “Ман роҳ ва ростӣ ва ҳаёт ҳастам; касе наметавонад назди Падар ояд, магар ин ки ба василаи Ман;

Агар маро мешинохтед, Падари Маро низ мешинохтед; ва аз ҳамин дам Ўро мешиносед ва Ўро дидаед“.

Филиппус ба Ў гуфт: “Худовандо! Падарро ба мо нишон деҳ, ва ин барои мо кофист“.

Исо ба вай гуфт: “Ин қадар вақт Ман бо шумо будам, ва ту Маро нашинохтӣ, Филиппус? Ҳар кӣ Маро бинад, Падарро дидааст; пас чӣ тавр мегўӣ: ́Падарро ба мо нишондеҳ́?.

Оё бовар мекунӣ, ки Ман дар Падар ҳастам, ва Падар дар Ман? Суханоне ки Ман ба шумо мегўям, аз Худ намегўям; Падаре ки дар Ман сокин аст, Ў ин аъмолро мекунад.

Ба Ман имон оваред, ки Ман дар Падар ҳастам, ва Падар дар Ман; вагар на, ба хотири он аъмол ба Ман имон оваред“

Ба ростӣ, ба ростӣ ба шумо мегўям: ҳар кӣ ба Ман имон оварад, аъмолеро, ки Ман мекунам, вай низ хоҳад кард ва ҳатто бузургтар аз он ҳам хоҳад кард, зеро ки Ман назди Падар меравам.

Ва ҳар чиро, ки ба исми Ман биталабед, ба ҷо хоҳам овард, то ки Падар дар писар ҷалол ёбад;

Агар чизе ба исми Ман биталабед, Ман онро ба ҷо хоҳам овард,

Агар Маро дўст доред, аҳкоми Маро риоя хоҳед кард.

Ва Ман аз Падар илтомос хоҳам кард, ва Ў ба шумо Пуштибони дигаре ато хоҳад кард, то ки ҳамеша бо шумо бимонад,

Яъне Рўҳи ростӣ, ки ҷаҳон наметавонад Ўро бипазирад, зеро ки Ўро намебинад ва намешиносад, лекин шумо Ўро мешиносед, зеро ки Ў шумо мемонад ва дар шумо хоҳад буд.

Шуморо ятим намегузорам; назди шумо меоям.

Пас аз андак муддате ҷаҳон дигар Маро нахоҳад дид; лекин шумо Маро хоҳед, ва азбаски Ман зиндаам, шумо низ хоҳед зист.

Дар он рўз шумо хоҳед донист, ки Ман дар Падар ҳастам, ва шумо дар Ман, ва Ман дар шумо.

Ҳар кӣ аҳкоми Маро дорад ва роият кунад, вай касест, ки Маро дўст медорад; ва ҳар кӣ Маро дўст дорад, Падари Ман вайро дўст хоҳад дошт, ва Ман вайро дўст хоҳам дошт ва Худро ба вай зоҳир хоҳам сохт“.

Яҳудо, на он ки Яҳудои Исқарьют, ба Ў гуфт: “Худовандо! Ин чист, ки Ту мехоҳӣ Худро ба мо зоҳир созӣ ва на ба ҷаҳон?“.

Исо дар ҷавоби вай гуфт: “Ҳар кӣ Маро дўст дорад, каломи Маро риоя хоҳад кард; ва Падари Ман вайро дўст хоҳад дошт, ва Мо назди вай омада, бо вай маскан хоҳем гирифт.

Касе ки Маро дўст надорад, суханони Маро риоят намекунад; ва каломи ки мешунавед, аз они Ман нест, балки аз они Падарест, ки Маро фиристод“.

Ин суханонро ба шумо гуфтам, вақте ки бо шумо будам.

Лекин Пуштибон, яъне Рўҳулқудс, ки Падар Ўро ба исми Ман хоҳад фиристод, ҳама чизро ба шумо таълим хоҳад дод ва ҳар чиро, ки ба шумо гуфтам, ба ёди шумо хоҳад овард.

Осоиштагиро ба шумо боқӣ мегузорам, осоиштагии Худро ба шумо медиҳам: на ончунон ки ҷаҳон медиҳад, Ман ба шумо медиҳам. Дили шумо музтариб нашавад ва ҳаросон набошад.

Шунидед, ки ба шумо гуфтам: ́Меравам ва назди шумо бармегардам́. Агар Маро дўст медоштед, шод мешудед, ки гуфтам: ́Назди Падар меравам́; зеро ки Падар аз Ман бузургтар аст.

Ва инак, пеш аз вуқўъ ба шумо гуфтам, то ки дар вақти воқеъ шуданаш имон оваред.

Баъд аз ин ба шумо бисьёр гуфтугў нахоҳам кард, зеро ки мири ин ҷаҳон меояд, ва дар Ман вай чизе надорад.

Лекин то ҷаҳон бидонад, ки Ман Падарро дўст медорам, чунон ки Падар ба Ман ҳукм кард, амал мекунам: бархезед, аз ин ҷо биравем.