Но А́зъ и́стину ва́мъ глаго́лю: у́не е́сть ва́мъ, да А́зъ иду́: а́ще бо не иду́ А́зъ, Утѣ́шитель не прiи́детъ къ ва́мъ: а́ще [ли] же иду́, послю́ Его́ къ ва́мъ,

и прише́дъ О́нъ обличи́тъ мíръ о грѣсѣ́ и о пра́вдѣ и о судѣ́:

о грѣсѣ́ у́бо, я́ко не вѣ́руютъ въ Мя́:

о пра́вдѣ же, я́ко ко Отцу́ Моему́ иду́, и ктому́ не ви́дите Мене́:

о судѣ́ же, я́ко кня́зь мíра сего́ осужде́нъ бы́сть.

Еще́ мно́го и́мамъ глаго́лати ва́мъ, но не мо́жете носи́ти ны́нѣ:

егда́ же прiи́детъ О́нъ, Ду́хъ и́стины, наста́витъ вы́ на вся́ку и́стину: не от Себе́ бо глаго́лати и́мать, но ели́ка а́ще услы́шитъ, глаго́лати и́мать, и гряду́щая возвѣсти́тъ ва́мъ:

О́нъ Мя́ просла́витъ, я́ко от Моего́ прiи́метъ и возвѣсти́тъ ва́мъ.

[Зач. 54.] Вся́, ели́ка и́мать Оте́цъ, Моя́ су́ть: сего́ ра́ди рѣ́хъ, я́ко от Моего́ прiи́метъ и возвѣсти́тъ ва́мъ.

Вма́лѣ, и [ктому́] не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́, я́ко иду́ ко Отцу́.

Рѣ́ша же от учени́къ Его́ къ себѣ́: что́ е́сть сiе́, е́же глаго́летъ на́мъ: вма́лѣ, и не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́: и: я́ко А́зъ иду́ ко Отцу́?

Глаго́лаху у́бо: что́ сiе́ е́сть, е́же глаго́летъ: вма́лѣ, не вѣ́мы, что́ глаго́летъ.

Разумѣ́ же Иису́съ, я́ко хотя́ху Его́ вопроша́ти, и рече́ и́мъ: о се́мъ ли стяза́етеся между́ собо́ю, я́ко рѣ́хъ: вма́лѣ, и не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́?

Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспла́четеся и возрыда́ете вы́, а мíръ возра́дуется: вы́ же печа́льни бу́дете, но печа́ль ва́ша въ ра́дость бу́детъ:

жена́ егда́ ражда́етъ, ско́рбь и́мать, я́ко прiи́де го́дъ ея́: егда́ же роди́тъ отроча́, ктому́ не по́мнитъ ско́рби за ра́дость, я́ко роди́ся человѣ́къ въ мíръ:

и вы́ же печа́ль и́мате у́бо ны́нѣ: па́ки же узрю́ вы, и возра́дуется се́рдце ва́ше, и ра́дости ва́шея никто́же во́зметъ от ва́съ:

и въ то́й де́нь Мене́ не воспро́сите ничесо́же. [Зач. 55.] Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ели́ка а́ще [чесо́] про́сите от Отца́ во и́мя Мое́, да́стъ ва́мъ:

досе́лѣ не проси́сте ничесо́же во и́мя Мое́: проси́те, и прiи́мете, да ра́дость ва́ша испо́лнена бу́детъ.

Сiя́ въ при́тчахъ глаго́лахъ ва́мъ: но прiи́детъ ча́съ, егда́ ктому́ въ при́тчахъ не глаго́лю ва́мъ, но я́вѣ о Отцѣ́ возвѣщу́ ва́мъ.

Въ то́й де́нь во и́мя Мое́ воспро́сите, и не глаго́лю ва́мъ, я́ко А́зъ умолю́ Отца́ о ва́съ:

Са́мъ бо Оте́цъ лю́битъ вы́, я́ко вы́ Мене́ возлюби́сте и вѣ́ровасте, я́ко А́зъ от Бо́га изыдо́хъ.

Изыдо́хъ от Отца́, и прiидо́хъ въ мíръ: [и] па́ки оставля́ю мíръ, и иду́ ко Отцу́.

Глаго́лаша Ему́ ученицы́ Его́: се́, ны́нѣ не обину́яся глаго́леши, а при́тчи ни коея́же не глаго́леши:

ны́нѣ вѣ́мы, я́ко вѣ́си вся́ и не тре́буеши, да кто́ Тя́ вопроша́етъ: о се́мъ вѣ́руемъ, я́ко от Бо́га изше́лъ еси́.

Отвѣща́ и́мъ Иису́съ: ны́нѣ ли вѣ́руете?

Се́, гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ прiи́де, да разы́детеся кі́йждо во своя́ и Мене́ еди́наго оста́вите: и нѣ́смь еди́нъ, я́ко Оте́цъ со Мно́ю е́сть:

сiя́ глаго́лахъ ва́мъ, да во Мнѣ́ ми́ръ и́мате: въ мíрѣ ско́рбни бу́дете: но дерза́йте, [я́ко] А́зъ побѣди́хъ мíръ.

Украинский (Огієнко)

Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.

Вас виженуть із синагог.
Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!

А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.

Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година.
Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.

Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?

Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.

Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас.
А коли Я піду, то пошлю вам Його.

А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:

тож про гріх, що не вірують у Мене;

а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже;

а про суд, що засуджений князь цього світу.

Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.

А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.

Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.

Усе, що має Отець, то Моє;
через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.

Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця.

А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?…

Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром?
Про що каже, не знаємо…

Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите?

Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти.
Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!

Журиться жінка, що родить, бо настала година її.
Як дитинку ж породить вона, то вже не пам́ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ…

Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!

Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте.
Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам.

Не просили ви досі нічого в Ім́я Моє.
Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.

Оце все Я в притчах до вас говорив.
Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам.

Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас,

бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.

Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов.
І знов покидаю Я світ та й іду до Отця.

Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш.

Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав.
Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!

Ісус їм відповів: Тепер віруєте?

Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете…
Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!

Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені.
Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!

Латинский (Nova Vulgata)

Haec locutus sum vobis, ut non scandalizemini.

Absque synagogis facient vos; sed venit hora, ut omnis, qui interficit vos, arbitretur obsequium se praestare Deo.

Et haec facient, quia non noverunt Patrem neque me.

Sed haec locutus sum vobis, ut, cum venerit hora eorum, reminiscamini eorum, quia ego dixi vobis. Haec autem vobis ab initio non dixi, quia vobiscum eram.

At nunc vado ad eum, qui me misit, et nemo ex vobis interrogat me: "Quo vadis?".

Sed quia haec locutus sum vobis, tristitia implevit cor vestrum.

Sed ego veritatem dico vobis: Expedit vobis, ut ego vadam. Si enim non abiero, Paraclitus non veniet ad vos; si autem abiero, mittam eum ad vos.

Et cum venerit ille, arguet mundum de peccato et de iustitia et de iudicio:

de peccato quidem, quia non credunt in me;

de iustitia vero, quia ad Patrem vado, et iam non videtis me;

de iudicio autem, quia princeps mundi huius iudicatus est.

Adhuc multa habeo vobis dicere, sed non potestis portare modo.

Cum autem venerit ille, Spiritus veritatis, deducet vos in omnem veritatem; non enim loquetur a semetipso, sed quaecumque audiet, loquetur et, quae ventura sunt, annuntiabit vobis.

Ille me clarificabit, quia de meo accipiet et annuntiabit vobis.

Omnia, quaecumque habet Pater, mea sunt; propterea dixi quia de meo accipit et annuntiabit vobis.

Modicum, et iam non videtis me; et iterum modicum, et videbitis me».

Dixerunt ergo ex discipulis eius ad invicem: «Quid est hoc, quod dicit nobis: "Modicum, et non videtis me; et iterum modicum, et videbitis me" et: "Vado ad Patrem"?».

Dicebant ergo: «Quid est hoc, quod dicit: "Modicum"? Nescimus quid loquitur».

Cognovit Iesus quia volebant eum interrogare et dixit eis: «De hoc quaeritis inter vos, quia dixi: "Modicum, et non videtis me; et iterum modicum, et videbitis me"?

Amen, amen dico vobis quia plorabitis et flebitis vos, mundus autem gaudebit; vos contristabimini, sed tristitia vestra vertetur in gaudium.

Mulier, cum parit, tristitiam habet, quia venit hora eius; cum autem pepererit puerum, iam non meminit pressurae propter gaudium, quia natus est homo in mundum.

Et vos igitur nunc quidem tristitiam habetis; iterum autem videbo vos, et gaudebit cor vestrum, et gaudium vestrum nemo tollit a vobis.

Et in illo die me non rogabitis quidquam. Amen, amen dico vobis: Si quid petieritis Patrem in nomine meo, dabit vobis.

Usque modo non petistis quidquam in nomine meo. Petite et accipietis, ut gaudium vestrum sit plenum.

Haec in proverbiis locutus sum vobis; venit hora, cum iam non in proverbiis loquar vobis, sed palam de Patre annuntiabo vobis.

Illo die in nomine meo petetis, et non dico vobis quia ego rogabo Patrem de vobis;

ipse enim Pater amat vos, quia vos me amastis et credidistis quia ego a Deo exivi.

Exivi a Patre et veni in mundum; iterum relinquo mundum et vado ad Patrem».

Dicunt discipuli eius: «Ecce nunc palam loqueris, et proverbium nullum dicis.

Nunc scimus quia scis omnia, et non opus est tibi, ut quis te interroget; in hoc credimus quia a Deo existi».

Respondit eis Iesus: «Modo creditis?

Ecce venit hora et iam venit, ut dispergamini unusquisque in propria et me solum relinquatis; et non sum solus, quia Pater mecum est.

Haec locutus sum vobis, ut in me pacem habeatis; in mundo pressuram habetis, sed confidite, ego vici mundum».

Таджикский

Языки

„Инро ба шумо гуфтам, то ки шумо ба васваса наафтед.

Шуморо аз куништҳо хоҳанд ронд; ва ҳатто соате мерасад, ки ҳар кӣ шуморо бикушад, гумон кунад, ки хизмате ба Худо мекунад.

Ва ин корҳоро бо шумо хоҳанд кард, чунки на Падарро шинохтанд ва на Маро.

Лекин инро ба шумо барои он гуфтам, ки ҳангоми расидани он соат ба ёд оваред, ки Ман ба шумо гуфтаам ва инро аз аввал ба шумо нагуфтам, зеро ки бо шумо будам.

Аммо акнун Ман назди Фиристодаи Худ меравам, ва касе аз байни шумо аз Ман намепурсад: “Куҷо меравӣ?“

Вале чун инро ба шумо гуфтам, дили шумо пур аз ғам шуд“.

„Лекин ба шумо рост мегўям: рафтани Ман барои шумо беҳтар аст; зеро ки агар Ман наравам, Пуштибон назди шумо нахоҳад омад; ва агар биравам, Ўро назди шумо мефиристам,

Ва чун Ў ояд, ҷаҳонро ба гуноҳ ва бар адолат ва бар доварӣ мулзам хоҳад кард.

Бар гуноҳ, зеро ки ба Ман имон намеоваранд;

Бар адолат, зеро ки назди Падари Худ меравам, ва дигар Маро нахоҳед дид;

Бар доварӣ, зеро ки мири ин ҷаҳон маҳкум шудааст.

Боз бисьёр чизҳои дигар дорам, ки ба шумо бигўям, лекин шумо алҳол онҳоро наметавонед бардоред.

Лекин чун Ў, яъне Рўҳи ростӣ ояд, шуморо ба тамоми ростӣ роҳнамоӣ хоҳад кард; зеро ки аз худ нахоҳад гуфт, балки ҳар чи мешунавад, онро хоҳад гуфт, ва аз воқеоти оянда ба шумо хабар хоҳад дод.

Ў Маро ҷалол хоҳад дод, чунки аз он чи аз они Ман аст, гирифта, ба шумо хабар хоҳад дод.

Ҳар он чи Падар дорад, аз они Ман аст; бинобар ин гуфтам: аз он чи аз они Ман аст, гирифта, ба шум хабар хоҳад дод.

„Даре нагузашта Маро нахоҳед дид, ва боз дере нагузашта Маро хоҳед дид; зеро ки Ман назди Падар меравам“.

Баъзе аз шогирдонаш ба якдигар гуфтанд: “Чист, ки Ў ба мо мегўяд: ́Дере нагузашта Маро нахоҳед дид, ва дере нагузашта Маро хоҳед дид́ ва: ́Ман назди Падар меравам́?“.

Ва онҳо гуфтанд: “Ин чист, ки Ў мегўяд: ́Дере нагузашта́? Намедонем, чӣ мегўяд“.

Исо чун донист, ки мехоҳанд аз Ў бапурсанд, ба онҳо гуфт: “Оё ба якдигар дар ин хусус савол медиҳед, ки Ман гуфтам: ́Дере нагузашта Маро нахоҳед дид, ва боз дере нагузашта маро хоҳед дид́?

Баростӣ, ба ростӣ ба шумо мегўям: шумо гирья ва нола хоҳед кард, лекин ҷаҳон шод хоҳад шуд; шумо ғамгин хоҳед шуд, лекин ғами шумо ба шодӣ мубаддал хоҳад шуд.

Зан ҳангоми зоидан ғамгин аст, чунки соати вай расидааст; лекин чун кўдакеро зоид, ғамашро фаромўш мекунад ба сабаби шодии он ки одаме дар ҷаҳон таваллуд ёфт.

Шумо низ алҳол ғамгин ҳастед; лекин шуморо боз хоҳам дид, ва ҳеҷ кас наметавонад он шодиро аз шумо бигирад.

„Ва дар он рўз аз Ман чизе нахоҳед пурсид. Ба ростӣ, ба ростӣ ба шумо мегўям: ҳар он чи аз Падар ба исми Ман талаб кунед, ба шумо ато хоҳад кард.

То кунун ба исми ман чизе талаб накардаед; талаб кунед то бигиред, ва шодии шумо комил гардад.

Ин чизҳоро бо масалҳо бо шумо гуфтам; лекин соате мерасад, ки дигар ба шумо бо масалҳо ҳарф намезанам, балки аз Падар ба шумо кушоду равшан хабар хоҳам дод.

Дар он рўз ба исми Ман талаб хоҳед кард, ва Ман ба шумо намегўям, ки аз Падар барои шумо илтимос хоҳам кард:

Зеро ки Худи Падар шуморо дўст медорад, чунки шумо Маро дўст доштаед, ва шумо имон овардед, ки Ман аз ҷониби Худо омадаам.

Ман аз ҷониби Падар омадам ва ба ҷаҳон ворид шудам; боз ҷаҳонро тарк мекунам ва назди Падар меравам“.

Шогирдонаш ба Ў гуфтанд: “Инак акнун кушоду равшан сухан мегўӣ, на бо масалҳо;

Акнун донистем, ки Ту ҳама чизро медонӣ, ва ҳоҷат нест, ки касе аз Ту чизе бипурсад; аз ин рў имон меоварем, ки Ту аз ҷониби Худо омадаӣ“.

Исо ба онҳо ҷавоб дод: “Алҳол имон меоваред?“

„Инак, соате мерасад, ва аллакай расидааст, ки шумо пароканда шуда, ҳар яке сўи хонаи худ меравед ва Маро танҳо мегузоред; лекин Ман танҳо нестам, зеро ки Падар бо Ман аст.

Ин чизҳоро ба шумо гуфтам, то ки дар Ман осоиштагӣ дошта бошед. Дар ҷаҳон ғаму кулфат хоҳед дид, лекин далер бошед: Ман бар ҷаҳон ғолиб шудаам“.