Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни!
Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!

Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!

Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти?
Та Ісус йому відповіді не подав.

І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене?
Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп́ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?

Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було;
тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав…

Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти!
Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.

Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої.
І він каже юдеям: Ось ваш Цар!

Та вони закричали: Геть, геть із Ним!
Розіпни Його!
Пилат каже до них: Царя вашого маю розп́ясти?
Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!

Ось тоді він їм видав Його, щоб розп́ясти…
І взяли Ісуса й повели…

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

Там Його розп́яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.

А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті.
Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.

І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп́ятий, було близько від міста.
А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.

Пилат відповів: Що я написав написав!

Розп́явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона.
А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.

Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде.
Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка.
Вояки ж це й зробили…

Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!

Потім каже до учня: Оце мати твоя!
І з тієї години той учень узяв її до себе.

Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!

Тут стояла посудина, повна оцту.
Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.

А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!…
І, голову схиливши, віддав Свого духа…

Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп́ятим, і зняти.

Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп́ятий з Ним був.

Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,

та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.

І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його;
і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!

І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.

Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти.
І дозволив Пилат.
Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.

Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.

На тім місці, де Він був розп́ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.

Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.