Я́коже вкуси́ архитрикли́нъ вина́ бы́вшаго от воды́, и не вѣ́даше, отку́ду е́сть: слу́ги же вѣ́дяху поче́рпшiи во́ду: пригласи́ жениха́ архитрикли́нъ.

И глаго́ла ему́: вся́къ человѣ́къ пре́жде до́брое вино́ полагае́тъ, и егда́ упiю́тся, тогда́ ху́ждшее: ты́ [же] соблю́лъ еси́ до́брое вино́ досе́лѣ.

Се́ сотвори́ нача́токъ зна́мениемъ Иису́съ въ Ка́нѣ Галиле́йстѣй и яви́ сла́ву Свою́: и вѣ́роваша въ Него́ ученицы́ Его́.

[Зач. 7.] По се́мъ сни́де въ Капернау́мъ Са́мъ и Ма́ти Его́, и бра́тiя Его́: и ту́ не мно́ги дни́ пребы́ша.

И бли́зъ бѣ́ Па́сха Иуде́йска, и взы́де во Иерусали́мъ Иису́съ

и обрѣ́те въ це́ркви продаю́щая о́вцы и волы́ и го́луби, и пѣ́няжники сѣдя́щыя.

И сотвори́въ би́чь от ве́рвiй, вся́ изгна́ изъ це́ркве, о́вцы и волы́: и торжнико́мъ разсы́па пѣ́нязи и дски́ опрове́рже:

и продаю́щымъ го́луби рече́: возми́те сiя́ отсю́ду и не твори́те до́му Отца́ Моего́ до́му ку́пленаго {ку́пли}.

Помяну́ша же ученицы́ Его́, я́ко пи́сано е́сть: жа́лость до́му Твоего́ снѣ́сть Мя́ {ре́вность до́му Твоего́ снѣде́ Мя}.

Отвѣща́ша же Иуде́е и рѣ́ша Ему́: ко́е зна́мение явля́еши на́мъ, я́ко сiя́ твори́ши.

Отвѣща́ Иису́съ и рече́ и́мъ: разорите́ це́рковь сiю́, и тре́ми де́нми воздви́гну ю́.

Рѣ́ша же Иуде́е: четы́редесять и шестiю́ лѣ́тъ создана́ бы́сть це́рковь сiя́, и Ты́ ли тре́ми де́нми воздви́гнеши ю́?

О́нъ же глаго́лаше о це́ркви тѣ́ла Своего́.

Егда́ у́бо воста́ от ме́ртвыхъ, помяну́ша ученицы́ Его́, я́ко се́ глаго́лаше, и вѣ́роваша Писа́нiю и словеси́, е́же рече́ Иису́съ.

Егда́ же бѣ́ въ Иерусали́мѣхъ въ пра́здникъ Па́схи, мно́зи вѣ́роваша во и́мя Его́, ви́дяще зна́менiя Его́, я́же творя́ше.

Са́мъ же Иису́съ не вдая́ше Себе́ въ вѣ́ру и́хъ, зане́ са́мъ вѣ́дяше вся́,

и я́ко не тре́боваше, да кто́ свидѣ́телствуетъ о человѣ́цехъ: Са́мъ бо вѣ́дяше, что́ бѣ́ въ человѣ́цехъ.

Украинский (Огієнко)

А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.

На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.

Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!

Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене?
Не прийшла ще година Моя!

А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!

Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.

Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини.
І їх поналивали вщерть.

І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости.
І занесли.

Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого

та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше;
а ти добре вино аж на досі зберіг…

Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою.
І ввірували в Нього учні Його.

Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.

А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.

І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.

І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.

І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!

Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з́їдає Мене!

І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?

Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!

Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?

А Він говорив про храм тіла Свого.

Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.

А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.

Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,

і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

Латинский (Nova Vulgata)

Et die tertio nuptiae factae sunt in Cana Galilaeae, et erat mater Iesu ibi;

vocatus est autem et Iesus et discipuli eius ad nuptias.

Et deficiente vino, dicit mater Iesu ad eum: «Vinum non habent».

Et dicit ei Iesus: «Quid mihi et tibi, mulier? Nondum venit hora mea».

Dicit mater eius ministris: «Quodcumque dixerit vobis, facite».

Erant autem ibi lapideae hydriae sex positae secundum purificationem Iudaeorum, capientes singulae metretas binas vel ternas.

Dicit eis Iesus: «Implete hydrias aqua». Et impleverunt eas usque ad summum.

Et dicit eis: «Haurite nunc et ferte architriclino». Illi autem tulerunt.

Ut autem gustavit architriclinus aquam vinum factam et non sciebat unde esset, ministri autem sciebant, qui haurierant aquam, vocat sponsum architriclinus

et dicit ei: «Omnis homo primum bonum vinum ponit et, cum inebriati fuerint, id quod deterius est; tu servasti bonum vinum usque adhuc».

Hoc fecit initium signorum Iesus in Cana Galilaeae et manifestavit gloriam suam, et crediderunt in eum discipuli eius.

Post hoc descendit Capharnaum ipse et mater eius et fratres eius et discipuli eius, et ibi manserunt non multis diebus.

Et prope erat Pascha Iudaeorum, et ascendit Hierosolymam Iesus.

Et invenit in templo vendentes boves et oves et columbas, et nummularios sedentes;

et cum fecisset flagellum de funiculis, omnes eiecit de templo, oves quoque et boves, et nummulariorum effudit aes et mensas subvertit;

et his, qui columbas vendebant, dixit: «Auferte ista hinc! Nolite facere domum Patris mei domum negotiationis».

Recordati sunt discipuli eius quia scriptum est: «Zelus domus tuae comedit me».

Responderunt ergo Iudaei et dixerunt ei: «Quod signum ostendis nobis, quia haec facis?».

Respondit Iesus et dixit eis: «Solvite templum hoc, et in tribus diebus excitabo illud».

Dixerunt ergo Iudaei: «Quadraginta et sex annis aedificatum est templum hoc, et tu tribus diebus excitabis illud?».

Ille autem dicebat de templo corporis sui.

Cum ergo resurrexisset a mortuis, recordati sunt discipuli eius quia hoc dicebat, et crediderunt Scripturae et sermoni, quem dixit Iesus.

Cum autem esset Hierosolymis in Pascha, in die festo, multi crediderunt in nomine eius, videntes signa eius, quae faciebat.

Ipse autem Iesus non credebat semetipsum eis, eo quod ipse nosset omnes,

et quia opus ei non erat, ut quis testimonium perhiberet de homine; ipse enim sciebat quid esset in homine.

Таджикский

Языки

Дар рўзи сеюм дар Қонои Ҷалил тўи арўсӣ буд, ва модри Исо дар он ҷо буд.

Исо ва шогирдонашро низ ба тўй даъват карда буданд.

Чун шароб камӣ кард, модари Исо ба Ў гуфт: “Шароб надоранд“.

Исо ба вай гуфт: “Туро бо Ман чӣ кор аст, эй зан? Соати Ман ҳанўз нарасидаст“.

Модараш ба хизматгорон гуфт: “Ҳар чи Ў ба шумо гўяд, ба ҷо оваред“.

Дар он ҷо, мувифиқи оини татҳири яҳудиён, шаш кўзаи сангин истода буд, ки ғунҷоиши ҳар яке ду ё се бат буд.

Исо ба онҳо гуфт: “Зарфҳоро аз об пур кунед“. Ва онҳоро лабрез карданд.

Ва гуфт: “Акнун кашида, ба сардори базм баред“. Ва онҳо бурданд.

Чун сардор оби ба шароб мубадалшударо чашид ва надонист, ки аз куҷост, зеро фақат хизматгороне ки обро кашида буданд, медонистанд, ва сардор домодро хонда,

Ба вай гуфт: “Ҳар кас аввал шароби хубро медиҳад, ва чун маст шуданд, бадашро меоварад, лекин ту шароби хубро то ҳол нигоҳ доштаӣ“.

Ин ибтидои мўъҷизоте ки Исо дар Қонои Ҷалил нишон дода, ҷалоли Худро зоҳир кард, ва шогирдонаш ба Ў имон оварданд.

Пас аз он Ў бо модараш, бародаронаш ва шогирдонаш ба Кафарнаҳум омаданд, ва дар он ҷо айёми каме монданд.

Ва чун иди фисҳи яҳудиён наздик буд, Исо ба Ерусалим рафт.

Ва дид, ки дар маъбад фурўшандагони гову гўсфанду кабўтар ва саррофон нишастаанд.

Ва тозиёнае аз арғамчин сохта, ҳамаро бо гову гўсфандон аз маъбад пеш кард, ва тангаҳои саррофонро пошида, мизҳошонро чаппа кард;

Ва ба кафтарфурўшон гуфт: “Инҳоро аз инҷо гирифта баред ва хонаи Падари Маро хонаи савдогарӣ насозед“.

Ва шогирдони Ў ба хотир оварданд, ки навишта шудаст: “Рашки хонаи Ту Маро хўрдааст“.

Он гоҳ яҳудиён ба Ў рў оварда, гуфтанд: “Ба мо чӣ аломате нишон медиҳӣ, ки ин корҳоро мекунӣ?“.

Исо дар ҷавоби онҳо гуфт: “Ин маъбадро вайрон кунед, ва дар се рўз Ман онро барпо хоҳам кард“.

Яҳудиён гуфтанд: “Ин маъбадро дар зарфи чулушаш сол бино кардаанд, ва Ту онро дар се рўз барпо мекунӣ?“.

Лекин Ў дар бораи маъбади Бадани Худ сухан мегуфт.

Вақте ки Ў аз мурдагон эҳьё шуд, шогирдонаш ба хотир оварданд, ки Ў инро ба онҳо гуфта буд, ва ба Навиштаҳо ва ба суханоне ки Исо гуфта буд, имон оварданд.

Ва ҳангоме ки дар иди фисҳ дар Ерусалим буд, бисьёр касон мўъҷизотеро, ки Ў нишон медод, дида, ба исми Ў имон оварданд.

Лекин Исо ба онҳо эътимод накард, зеро ки ҳамаро мешинохт,

Ва эҳтиёҷ надошт, ки касее дар бораи инсон шаҳодат диҳад, зеро ки он чи дар инсон аст, Худ медонист.