Скрыть
1:2
1:3
1:4
1:7
1:8
1:9
1:10
1:11
1:12
1:13
1:14
1:15
1:16
1:17
1:18
1:19
1:20
1:22
Церковнославянский (рус)
Человѣ́къ нѣ́кiй бя́ше во странѣ́ Авситиді́йстѣй, ему́же и́мя И́овъ, и бѣ́ человѣ́къ о́нъ и́стиненъ, непоро́ченъ, пра́веденъ, богочести́въ, удаля́яся от­ вся́кiя лука́выя ве́щи.
Бы́ша же ему́ сы́нове се́дмь и дще́ри три́.
И бя́ху ско́ти его́, ове́цъ се́дмь ты́сящъ, велблю́довъ три́ ты́сящы, супру́гъ воло́въ пя́ть со́тъ, и осли́цъ пасо́мыхъ пя́ть со́тъ, и слу́гъ мно́го зѣло́, и дѣла́ ве́лiя бя́ху ему́ на земли́: и бѣ́ человѣ́къ о́ный благоро́днѣйшiй су́щихъ от­ восто́къ со́лнца.
Сходя́щеся же сы́нове его́ дру́гъ ко дру́гу, творя́ху пи́ръ на кі́йждо де́нь, спо­е́млюще вку́пѣ и три́ сестры́ своя́, я́сти и пи́ти съ ни́ми.
И егда́ скончава́­шеся дні́е пи́ра, посыла́­ше и́овъ и очища́­ше и́хъ, востая́ зау́тра, и при­­ноша́­ше о ни́хъ же́ртвы по числу́ и́хъ, и телца́ еди́наго о грѣсѣ́ о душа́хъ и́хъ. глаго́лаше бо и́овъ: не́гли когда́ сы́нове мо­и́ согрѣши́ша и въ мы́сли сво­е́й зла́я помы́слиша проти́ву Бо́га? та́ко у́бо творя́ше и́овъ вся́ дни́.
И бы́сть я́ко де́нь се́й, и се́, прiидо́ша а́нгели Бо́жiи предста́ти предъ Го́сподемъ, и дiа́волъ прiи́де съ ни́ми.
И рече́ Госпо́дь дiа́волу: от­ку́ду при­­ше́лъ еси́? и от­вѣща́въ дiа́волъ Го́сподеви, рече́: обше́дъ зе́млю и проше́дъ поднебе́сную, се́, е́смь.
И рече́ ему́ Госпо́дь: вня́лъ ли еси́ мы́слiю тво­е́ю на раба́ мо­его́ и́ова? зане́ нѣ́сть я́ко о́нъ на земли́: человѣ́къ непоро́ченъ, и́стиненъ, богочести́въ, удаля́яся от­ вся́кiя лука́выя ве́щи.
Отвѣща́ же дiа́волъ и рече́ предъ Го́сподемъ:
еда́ ту́не и́овъ чти́тъ Го́спода? не ты́ ли огради́лъ еси́ внѣ́шняя его́ и вну́трен­няя до́му его́, и я́же внѣ́ всѣ́хъ су́щихъ его́ о́крестъ? дѣла́ же руку́ его́ благослови́лъ еси́ и скоты́ его́ мно́ги сотвори́лъ еси́ на земли́:
но посли́ ру́ку твою́ и косни́ся всѣ́хъ, я́же и́мать, а́ще не въ лице́ тя благослови́тъ,
Тогда́ рече́ Госпо́дь дiа́волу: се́, вся́, ели́ка су́ть ему́, даю́ въ ру́ку твою́, но самого́ да не ко́снешися. и изы́де дiа́волъ от­ Го́спода.
И бы́сть я́ко де́нь се́й, сы́нове и́овлевы и дще́ри его́ пiя́ху вино́ въ дому́ бра́та сво­его́ старѣ́йшаго.
И се́, вѣ́ст­никъ прiи́де ко и́ову и рече́ ему́: супру́зи воло́въ оря́ху, и осли́цы пася́хуся бли́зъ и́хъ:
и при­­ше́дше плѣни́телiе плѣни́ша и́хъ и о́троки изби́ша мече́мъ, и спасо́хся а́зъ еди́нъ и прiидо́хъ воз­вѣсти́ти тебѣ́.
Еще́ сему́ глаго́лющу, прiи́де и́нъ вѣ́ст­никъ и рече́ ко и́ову: о́гнь спаде́ съ небесе́ и пожже́ о́вцы и па́стыри пояде́ подо́бнѣ, спасо́хся же а́зъ еди́нъ и прiидо́хъ воз­вѣсти́ти тебѣ́.
Еще́ сему́ глаго́лющу, прiи́де и́нъ вѣ́ст­никъ и рече́ ко и́ову: ко́н­ницы сотвори́ша нача́л­ст­ва три́ и окружи́ша велблю́ды и плѣни́ша и́хъ и о́троки изби́ша мечьми́, спасо́хся же а́зъ еди́нъ и прiидо́хъ воз­вѣсти́ти тебѣ́.
Еще́ сему́ глаго́лющу, и́нъ вѣ́ст­никъ прiи́де, глаго́ля и́ову: сыно́мъ тво­и́мъ и дще́ремъ тво­и́мъ яду́щымъ и пiю́щымъ у бра́та сво­его́ старѣ́йшаго,
внеза́пу вѣ́тръ вели́къ на́йде от­ пусты́ни и косну́ся четы́ремъ угло́мъ хра́мины, и паде́ хра́мина на дѣ́ти твоя́, и сконча́шася: спасо́хся же а́зъ еди́нъ и прiидо́хъ воз­вѣсти́ти тебѣ́.
Та́ко [услы́шавъ] и́овъ, воста́въ растерза́ ри́зы своя́ и остриже́ власы́ главы́ сво­ея́, [и посы́па пе́рстiю главу́ свою́,] и па́дъ на зе́млю, поклони́ся [Го́сподеви]
и рече́: са́мъ на́гъ изыдо́хъ от­ чре́ва ма́тере мо­ея́, на́гъ и от­иду́ та́мо: Госпо́дь даде́, Госпо́дь отъ­я́тъ: я́ко Го́сподеви изво́лися, та́ко бы́сть: бу́ди и́мя Госпо́дне благослове́но [во вѣ́ки].
Во всѣ́хъ си́хъ при­­ключи́в­шихся ему́ ничто́же согрѣши́ и́овъ предъ Го́сподемъ, [ниже́ устна́ма сво­и́ма,] и не даде́ безу́мiя Бо́гу.
Греческий [Greek (Koine)]
ἄνθρωπός τις ἦν ἐν χώρᾳ τῇ Αυσίτιδι ᾧ ὄνομα Ιωβ καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος ἀληθινός ἄμεμπτος δίκαιος θεοσεβής ἀπεχό­με­νος ἀπο­̀ παν­τὸς πονηροῦ πράγμα­τος
ἐγένον­το δὲ αὐτῷ υἱοὶ ἑπτὰ καὶ θυγατέρες τρεῖς
καὶ ἦν τὰ κτήνη αὐτοῦ προ­́βατα ἑπτακισχίλια κάμηλοι τρισχίλιαι ζεύ­γη βοῶν πεν­τακόσια ὄνοι θήλειαι νομάδες πεν­τακόσιαι καὶ ὑπηρεσία πολλὴ σφόδρα καὶ ἔργα μεγά­λα ἦν αὐτῷ ἐπι­̀ τῆς γῆς καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος εὐγενὴς τῶν ἀφ᾿ ἡλίου ἀνατολῶν
συμπορευόμενοι δὲ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ προ­̀ς ἀλλήλους ἐποι­οῦσαν πότον καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν συμπαρα­λαμβάνον­τες ἅμα καὶ τὰς τρεῖς ἀδελφὰς αὐτῶν ἐσθίειν καὶ πίνειν μετ᾿ αὐτῶν
καὶ ὡς ἂν συν­ετελέσθησαν αἱ ἡμέραι τοῦ πότου ἀπέστελλεν Ιωβ καὶ ἐκαθάριζεν αὐτοὺς ἀνιστά­με­νος τὸ πρωὶ καὶ προ­σέφερεν περὶ αὐτῶν θυσίας κατα­̀ τὸν ἀριθμὸν αὐτῶν καὶ μόσχον ἕνα περὶ ἁμαρτίας περὶ τῶν ψυχῶν αὐτῶν ἔλεγεν γὰρ Ιωβ μήποτε οἱ υἱοί μου ἐν τῇ δια­νοίᾳ αὐτῶν κακὰ ἐνενόησαν προ­̀ς θεόν οὕτως οὖν ἐποίει Ιωβ πάσας τὰς ἡμέρας
καὶ ὡς ἐγένετο ἡ ἡμέρα αὕτη καὶ ἰδοὺ ἦλθον οἱ ἄγγελοι τοῦ θεοῦ παρα­στῆναι ἐνώπιον τοῦ κυρίου καὶ ὁ δια­́βολος ἦλθεν μετ᾿ αὐτῶν
καὶ εἶπεν ὁ κύριος τῷ δια­βόλῳ πόθεν παρα­γέγονας καὶ ἀπο­κριθεὶς ὁ δια­́βολος τῷ κυρίῳ εἶπεν περιελθὼν τὴν γῆν καὶ ἐμπεριπατήσας τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πάρειμι
καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ κύριος προ­σέσχες τῇ δια­νοίᾳ σου κατα­̀ τοῦ παιδός μου Ιωβ ὅτι οὐκ ἔστιν κατ᾿ αὐτὸν τῶν ἐπι­̀ τῆς γῆς ἄνθρωπος ἄμεμπτος ἀληθινός θεοσεβής ἀπεχό­με­νος ἀπο­̀ παν­τὸς πονηροῦ πράγμα­τος
ἀπεκρίθη δὲ ὁ δια­́βολος καὶ εἶπεν ἐναν­τίον τοῦ κυρίου μὴ δωρεὰν σέβεται Ιωβ τὸν θεόν
οὐ σὺ περιέφραξας τὰ ἔξω αὐτοῦ καὶ τὰ ἔσω τῆς οἰκίας αὐτοῦ καὶ τὰ ἔξω πάν­των τῶν ὄν­των αὐτῷ κύκλῳ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτοῦ εὐλόγησας καὶ τὰ κτήνη αὐτοῦ πολλὰ ἐποίησας ἐπι­̀ τῆς γῆς
ἀλλὰ ἀπό­στειλον τὴν χεῖρά σου καὶ ἅψαι πάν­των ὧν ἔχει εἰ μὴν εἰς προ­́σωπόν σε εὐλογήσει
τότε εἶπεν ὁ κύριος τῷ δια­βόλῳ ἰδοὺ πάν­τα ὅσα ἔστιν αὐτῷ δίδωμι ἐν τῇ χειρί σου ἀλλὰ αὐτοῦ μὴ ἅψῃ καὶ ἐξῆλθεν ὁ δια­́βολος παρα­̀ τοῦ κυρίου
καὶ ἦν ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη οἱ υἱοὶ Ιωβ καὶ αἱ θυγατέρες αὐτοῦ ἔπινον οἶνον ἐν τῇ οἰκίᾳ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτῶν τοῦ πρεσβυτέρου
καὶ ἰδοὺ ἄγγελος ἦλθεν προ­̀ς Ιωβ καὶ εἶπεν αὐτῷ τὰ ζεύ­γη τῶν βοῶν ἠροτρία καὶ αἱ θήλειαι ὄνοι ἐβόσκον­το ἐχόμεναι αὐτῶν
καὶ ἐλθόν­τες οἱ αἰχμαλωτεύ­ον­τες ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις σωθεὶς δὲ ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι
ἔτι τούτου λαλοῦν­τος ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπεν προ­̀ς Ιωβ πῦρ ἔπεσεν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καὶ κατέκαυσεν τὰ προ­́βατα καὶ τοὺς ποιμένας κατέφαγεν ὁμοίως καὶ σωθεὶς ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι
ἔτι τούτου λαλοῦν­τος ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπεν προ­̀ς Ιωβ οἱ ἱππεῖς ἐποίησαν ἡμῖν κεφαλὰς τρεῖς καὶ ἐκύκλωσαν τὰς καμήλους καὶ ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι
ἔτι τούτου λαλοῦν­τος ἄλλος ἄγγελος ἔρχεται λέγων τῷ Ιωβ τῶν υἱῶν σου καὶ τῶν θυγατέρων σου ἐσθιόν­των καὶ πινόν­των παρα­̀ τῷ ἀδελφῷ αὐτῶν τῷ πρεσβυτέρῳ
ἐξαίφνης πνεῦμα μέγα ἐπῆλθεν ἐκ τῆς ἐρήμου καὶ ἥψατο τῶν τεσ­σάρων γωνιῶν τῆς οἰκίας καὶ ἔπεσεν ἡ οἰκία ἐπι­̀ τὰ παιδία σου καὶ ἐτελεύ­τησαν ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι
οὕτως ἀναστὰς Ιωβ διέρρηξεν τὰ ἱμάτια αὐτοῦ καὶ ἐκείρατο τὴν κόμην τῆς κεφαλῆς αὐτοῦ καὶ πεσὼν χαμαὶ προ­σεκύνησεν καὶ εἶπεν
αὐτὸς γυμνὸς ἐξῆλθον ἐκ κοιλίας μητρός μου γυμνὸς καὶ ἀπελεύ­σομαι ἐκεῖ ὁ κύριος ἔδωκεν ὁ κύριος ἀφείλατο ὡς τῷ κυρίῳ ἔδοξεν οὕτως καὶ ἐγένετο εἴη τὸ ὄνομα κυρίου εὐλογημένον
ἐν τούτοις πᾶσιν τοῖς συμβεβηκόσιν αὐτῷ οὐδὲν ἥμαρτεν Ιωβ ἐναν­τίον τοῦ κυρίου καὶ οὐκ ἔδωκεν ἀφροσύνην τῷ θεῷ
Еврейский
אִישׁ הָיָה בְאֶרֶץ־עוּץ אִיּוֹב שְׁמוֹ; וְהָיָה הָאִישׁ הַהוּא, תָּם וְיָשָׁר וִירֵא אֱלֹהִים וְסָר מֵרָע׃
וַיִּוָּלְדוּ לוֹ שִׁבְעָה בָנִים וְשָׁלוֹשׁ בָּנוֹת׃
וַיְהִי מִקְנֵהוּ שִׁבְעַת אַלְפֵי־צֹאן וּשְׁלֹשֶׁת אַלְפֵי גְמַלִּים, וַחֲמֵשׁ מֵאוֹת צֶמֶד־בָּקָר וַחֲמֵשׁ מֵאוֹת אֲתוֹנוֹת, וַעֲבֻדָּה רַבָּה מְאֹד; וַיְהִי הָאִישׁ הַהוּא, גָּדוֹל מִכָּל־בְּנֵי־קֶדֶם׃
וְהָלְכוּ בָנָיו וְעָשׂוּ מִשְׁתֶּה, בֵּית אִישׁ יוֹמוֹ; וְשָׁלְחוּ, וְקָרְאוּ לִשְׁלֹשֶׁת אַחְיֹתֵיהֶם (אַחְיוֹתֵיהֶם), לֶאֱכֹל וְלִשְׁתּוֹת עִמָּהֶם׃
וַיְהִי כִּי הִקִּיפוּ יְמֵי הַמִּשְׁתֶּה וַיִּשְׁלַח אִיּוֹב וַיְקַדְּשֵׁם, וְהִשְׁכִּים בַּבֹּקֶר וְהֶעֱלָה עֹלוֹת מִסְפַּר כֻּלָּם, כִּי אָמַר אִיּוֹב, אוּלַי חָטְאוּ בָנַי, וּבֵרֲכוּ אֱלֹהִים בִּלְבָבָם; כָּכָה יַעֲשֶׂה אִיּוֹב כָּל־הַיָּמִים׃ פ
וַיְהִי הַיּוֹם, וַיָּבֹאוּ בְּנֵי הָאֱלֹהִים, לְהִתְיַצֵּב עַל־יְהוָה; וַיָּבוֹא גַם־הַשָּׂטָן בְּתוֹכָם׃
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן מֵאַיִן תָּבֹא; וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר, מִשּׁוּט בָּאָרֶץ, וּמֵהִתְהַלֵּךְ בָּהּ׃
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, הֲשַׂמְתָּ לִבְּךָ עַל־עַבְדִּי אִיּוֹב; כִּי אֵין כָּמֹהוּ בָּאָרֶץ, אִישׁ תָּם וְיָשָׁר יְרֵא אֱלֹהִים וְסָר מֵרָע׃
וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר; הַחִנָּם, יָרֵא אִיּוֹב אֱלֹהִים׃
הֲלֹא־אַתְּ (אַתָּה) שַׂכְתָּ בַעֲדוֹ וּבְעַד־בֵּיתוֹ וּבְעַד כָּל־אֲשֶׁר־לוֹ מִסָּבִיב; מַעֲשֵׂה יָדָיו בֵּרַכְתָּ, וּמִקְנֵהוּ פָּרַץ בָּאָרֶץ׃
וְאוּלָם שְׁלַח־נָא יָדְךָ, וְגַע בְּכָל־אֲשֶׁר־לוֹ; אִם־לֹא עַל־פָּנֶיךָ יְבָרֲכֶךָּ׃
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, הִנֵּה כָל־אֲשֶׁר־לוֹ בְּיָדֶךָ, רַק אֵלָיו, אַל־תִּשְׁלַח יָדֶךָ; וַיֵּצֵא הַשָּׂטָן, מֵעִם פְּנֵי יְהוָה׃
וַיְהִי הַיּוֹם; וּבָנָיו וּבְנֹתָיו אֹכְלִים וְשֹׁתִים יַיִן, בְּבֵית אֲחִיהֶם הַבְּכוֹר׃
וּמַלְאָךְ בָּא אֶל־אִיּוֹב וַיֹּאמַר; הַבָּקָר הָיוּ חֹרְשׁוֹת, וְהָאֲתֹנוֹת רֹעוֹת עַל־יְדֵיהֶם׃
וַתִּפֹּל שְׁבָא וַתִּקָּחֵם, וְאֶת־הַנְּעָרִים הִכּוּ לְפִי־חָרֶב; וָאִמָּלְטָה רַק־אֲנִי לְבַדִּי לְהַגִּיד לָךְ׃
עוֹד זֶה מְדַבֵּר, וְזֶה בָּא וַיֹּאמַר, אֵשׁ אֱלֹהִים, נָפְלָה מִן־הַשָּׁמַיִם, וַתִּבְעַר בַּצֹּאן וּבַנְּעָרִים וַתֹּאכְלֵם; וָאִמָּלְטָה רַק־אֲנִי לְבַדִּי לְהַגִּיד לָךְ׃
עוֹד זֶה מְדַבֵּר, וְזֶה בָּא וַיֹּאמַר, כַּשְׂדִּים שָׂמוּ שְׁלֹשָׁה רָאשִׁים, וַיִּפְשְׁטוּ עַל־הַגְּמַלִּים וַיִּקָּחוּם, וְאֶת־הַנְּעָרִים הִכּוּ לְפִי־חָרֶב; וָאִמָּלְטָה רַק־אֲנִי לְבַדִּי לְהַגִּיד לָךְ׃
עַד זֶה מְדַבֵּר, וְזֶה בָּא וַיֹּאמַר; בָּנֶיךָ וּבְנוֹתֶיךָ אֹכְלִים וְשֹׁתִים יַיִן, בְּבֵית אֲחִיהֶם הַבְּכוֹר׃
וְהִנֵּה רוּחַ גְּדוֹלָה בָּאָה מֵעֵבֶר הַמִּדְבָּר, וַיִּגַּע בְּאַרְבַּע פִּנּוֹת הַבַּיִת, וַיִּפֹּל עַל־הַנְּעָרִים וַיָּמוּתוּ; וָאִמָּלְטָה רַק־אֲנִי לְבַדִּי לְהַגִּיד לָךְ׃
וַיָּקָם אִיּוֹב וַיִּקְרַע אֶת־מְעִלוֹ, וַיָּגָז אֶת־רֹאשׁוֹ; וַיִּפֹּל אַרְצָה וַיִּשְׁתָּחוּ׃
וַיֹּאמֶר עָרֹם יָצָתִי (יָצָאתִי) מִבֶּטֶן אִמִּי, וְעָרֹם אָשׁוּב שָׁמָה, יְהוָה נָתַן, וַיהוָה לָקָח; יְהִי שֵׁם יְהוָה מְבֹרָךְ׃
בְּכָל־זֹאת לֹא־חָטָא אִיּוֹב; וְלֹא־נָתַן תִּפְלָה לֵאלֹהִים׃ פ
Був чоловік у країні Уц, на ім́я йому Йов.
І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.
І народилися йому семеро синів та три дочки.
А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п́ять сотень пар худоби великої, і п́ять сотень ослиць та дуже багато рабів.
І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.
А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день.
І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.
І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму.
Так робив Йов по всі дні.
І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі.
І прийшов поміж ними й сатана.
І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш?
А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова?
Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.
І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?
Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його?
Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки!
І пішов сатана від лиця Господнього.
І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча.
І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх…
А втік тільки я сам, щоб донести тобі…
Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча…
І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали…
І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю!
Господь дав, і Господь узяв…
Нехай буде благословенне Господнє Ім́я!
При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible