Пото́мъ возвѣсти́тъ ти́ си́лу прему́дрости, я́ко сугу́бъ бу́детъ въ си́хъ, я́же проти́ву тебе́: и тогда́ уразумѣ́еши, я́ко досто́йная тебѣ́ сбы́шася от Го́спода, и́миже согрѣши́лъ еси́,

Или́ слѣ́дъ Госпо́день обря́щеши? или́ въ послѣ́дняя дости́глъ еси́, я́же сотвори́ Вседержи́тель?

Высо́ко не́бо, и что́ сотвори́ши? глубоча́е же су́щихъ во а́дѣ что́ вѣ́си?

не должа́е ли мѣ́ры земны́я, или́ широты́ морскі́я?

А́ще же преврати́тъ вся́, кто́ рече́тъ ему́: что́ сотвори́лъ еси́?

То́й бо вѣ́сть дѣла́ беззако́нныхъ: ви́дѣвъ же нелѣ́пая, не пре́зритъ.

Человѣ́къ же и́нако оби́луетъ словесы́: земны́й же рожде́нный от жены́ ра́венъ ослу́ пусты́нному.

А́ще бо ты́ чи́сто положи́лъ еси́ се́рдце твое́, воздѣва́еши же ру́цѣ твои́ къ нему́,

а́ще беззако́нно что́ е́сть въ руку́ твое́ю, дале́че сотвори́ е́ от тебе́, непра́вда же въ жили́щи твое́мъ да не всели́тся:

та́ко бо ти́ возсiя́етъ лице́, я́коже вода́ чиста́: совлече́шися же скве́рны, и не убои́шися,

и труда́ забу́деши, я́коже волны́ мимоше́дшiя, и не устраши́шися.

Моли́тва же твоя́, а́ки денни́ца, и па́че полу́дне возсiя́етъ ти́ жи́знь:

упова́я же бу́деши, я́ко бу́детъ ти́ наде́жда: от туги́ же и попече́нiя яви́тся ти́ ми́ръ:

упоко́ишися бо, и не бу́детъ боря́й тя́: премѣня́ющiися же мно́зи и́мутъ проси́ти тя́,

спасе́нiе же оста́витъ и́хъ: наде́жда бо и́хъ па́губа, о́чи же нечести́выхъ иста́ютъ.

Греческий [Greek (Koine)]

ὑπολαβὼν δὲ Σωφαρ ὁ Μιναῖος λέγει

ὁ τὰ πολλὰ λέγων καὶ ἀντακούσεται ἢ καὶ ὁ εὔλαλος οἴεται εἶναι δίκαιος εὐλογημένος γεννητὸς γυναικὸς ὀλιγόβιος

μὴ πολὺς ἐν ῥήμασιν γίνου οὐ γάρ ἐστιν ὁ ἀντικρινόμενός σοι

μὴ γὰρ λέγε ὅτι καθαρός εἰμι τοῖς ἔργοις καὶ ἄμεμπτος ἐναντίον αὐτοῦ

ἀλλὰ πῶς ἂν ὁ κύριος λαλήσαι πρὸς σέ καὶ ἀνοίξει χείλη αὐτοῦ μετὰ σοῦ

εἶτα ἀναγγελεῖ σοι δύναμιν σοφίας ὅτι διπλοῦς ἔσται τῶν κατὰ σέ καὶ τότε γνώσῃ ὅτι ἄξιά σοι ἀπέβη ἀπὸ κυρίου ὧν ἡμάρτηκας

ἦ ἴχνος κυρίου εὑρήσεις ἢ εἰς τὰ ἔσχατα ἀφίκου ἃ ἐποίησεν ὁ παντοκράτωρ

ὑψηλὸς ὁ οὐρανός καὶ τί ποιήσεις βαθύτερα δὲ τῶν ἐν ᾅδου τί οἶδας

ἢ μακρότερα μέτρου γῆς ἢ εὔρους θαλάσσης

ἐὰν δὲ καταστρέψῃ τὰ πάντα τίς ἐρεῖ αὐτῷ τί ἐποίησας

αὐτὸς γὰρ οἶδεν ἔργα ἀνόμων ἰδὼν δὲ ἄτοπα οὐ παρόψσεται

ἄνθρωπος δὲ ἄλλως νήχεται λόγοις βροτὸς δὲ γεννητὸς γυναικὸς ἴσα ὄνῳ ἐρημίτῃ

εἰ γὰρ σὺ καθαρὰν ἔθου τὴν καρδίαν σου ὑπτιάζεις δὲ χεῖρας πρὸς αὐτόν

εἰ ἄνομόν τί ἐστιν ἐν χερσίν σου πόρρω ποίησον αὐτὸ ἀπὸ σοῦ ἀδικία δὲ ἐν διαίτῃ σου μὴ αὐλισθήτω

οὕτως γὰρ ἀναλάμψει σου τὸ πρόσωπον ὥσπερ ὕδωρ καθαρόν ἐκδύσῃ δὲ ῥύπον καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς

καὶ τὸν κόπον ἐπιλήσῃ ὥσπερ κῦμα παρελθὸν καὶ οὐ πτοηθήσῃ

ἡ δὲ εὐχή σου ὥσπερ ἑωσφόρος ἐκ δὲ μεσημβρίας ἀνατελεῖ σοι ζωή

πεποιθώς τε ἔσῃ ὅτι ἔστιν σοι ἐλπίς ἐκ δὲ μερίμνης καὶ φροντίδος ἀναφανεῖταί σοι εἰρήνη

ἡσυχάσεις γάρ καὶ οὐκ ἔσται ὁ πολεμῶν σε μεταβαλόμενοι δὲ πολλοί σου δεηθήσονται

σωτηρία δὲ αὐτοὺς ἀπολείψει ἡ γὰρ ἐλπὶς αὐτῶν ἀπώλεια ὀφθαλμοὶ δὲ ἀσεβῶν τακήσονται

Еврейский

וַיַּעַן צֹפַר הַנַּעֲמָתִי, וַיֹּאמַר׃

הֲרֹב דְּבָרִים לֹא יֵעָנֶה; וְאִם־אִישׁ שְׂפָתַיִם יִצְדָּק׃

בַּדֶּיךָ מְתִים יַחֲרִישׁו; וַתִּלְעַג, וְאֵין מַכְלִם׃

וַתֹּאמֶר זַךְ לִקְחִי; וּבַר, הָיִיתִי בְעֵינֶיךָ׃

וְאוּלָם, מִי־יִתֵּן אֱלוֹהַּ דַּבֵּר; וְיִפְתַּח שְׂפָתָיו עִמָּךְ׃

וְיַגֶּד־לְךָ תַּעֲלֻמוֹת חָכְמָה כִּי־כִפְלַיִם לְתוּשִׁיָּה וְדַע כִּי־יַשֶּׁה לְךָ אֱלוֹהַ, מֵעֲוֹנֶךָ׃

הַחֵקֶר אֱלוֹהַ תִּמְצָא; אִם עַד־תַּכְלִית שַׁדַּי תִּמְצָא׃

גָּבְהֵי שָׁמַיִם מַה־תִּפְעָל; עֲמֻקָּה מִשְּׁאוֹל, מַה־תֵּדָע׃

אֲרֻכָּה מֵאֶרֶץ מִדָּהּ; וּרְחָבָה, מִנִּי־יָם׃

אִם־יַחֲלֹף וְיַסְגִּיר; וְיַקְהִיל, וּמִי יְשִׁיבֶנּוּ׃

כִּי־הוּא יָדַע מְתֵי־שָׁוְא; וַיַּרְא־אָוֶן, וְלֹא יִתְבּוֹנָן׃

וְאִישׁ נָבוּב יִלָּבֵב; וְעַיִר פֶּרֶא, אָדָם יִוָּלֵד׃

אִם־אַתָּה, הֲכִינוֹתָ לִבֶּךָ; וּפָרַשְׂתָּ אֵלָיו כַּפֶּךָ׃

אִם־אָוֶן בְּיָדְךָ הַרְחִיקֵהוּ; וְאַל־תַּשְׁכֵּן בְּאֹהָלֶיךָ עַוְלָה׃

כִּי־אָז תִּשָּׂא פָנֶיךָ מִמּוּם; וְהָיִיתָ מֻצָק, וְלֹא תִירָא׃

כִּי־אַתָּה עָמָל תִּשְׁכָּח; כְּמַיִם עָבְרוּ תִזְכֹּר׃

וּמִצָּהֳרַיִם יָקוּם חָלֶד; תָּעֻפָה, כַּבֹּקֶר תִּהְיֶה׃

וּבָטַחְתָּ כִּי־יֵשׁ תִּקְוָה; וְחָפַרְתָּ, לָבֶטַח תִּשְׁכָּב׃

וְרָבַצְתָּ וְאֵין מַחֲרִיד; וְחִלּוּ פָנֶיךָ רַבִּים׃

וְעֵינֵי רְשָׁעִים, תִּכְלֶינָה וּמָנוֹס אָבַד מִנְהֶם; וְתִקְוָתָם, מַפַּח־נָפֶשׁ׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів?
І хіба язиката людина невинною буде?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування!
І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Вона вища від неба, що зможеш зробити?
І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла…

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого…

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!