Азбука веры » Би́блия » И́ова » гл.13

И́ова, Глава 13

Толкования

Толкования главы

13:1

13:2

см.:Иов.12:3;Иов.15:9;

13:3

13:4

см.:Иов.16:2;

13:5

см.:Притч.17:28;

13:6

13:7

13:8

13:9

13:10

см.:Втор.10:17;

13:11

13:12

13:13

13:14

13:15

13:16

см.:Мф.7:23;

13:17

13:18

13:19

13:20

13:21

см.:Иов.6:9;

13:22

см.:Иов.38:3;

13:23

13:24

см.:Пс.43:25;Иов.19:11;Иов.33:10;

13:25

13:26

см.:Пс.24:7;

13:27

13:28

см.:Иов.4:19;Ис.51:8;

Церковнославянский (рус)

Се́, сiя́ ви́дѣ о́ко мое́, и слы́ша у́хо мое́,

и вѣ́мъ, ели́ка и вы́ вѣ́сте: и не неразу́мнѣе е́смь ва́съ.

Но оба́че и а́зъ ко Го́споду возглаго́лю, обличу́ же предъ ни́мъ, а́ще восхо́щетъ.

Вы́ бо есте́ вра́чеве непра́веднiи и цѣли́теле злы́хъ вси́,

бу́ди же ва́мъ онѣмѣ́ти, и сбу́дется ва́мъ въ прему́дрость.

Слы́шите же обличе́нiе у́стъ мои́хъ, суду́ же усте́нъ мои́хъ вонми́те.

Не предъ Бо́гомъ ли глаго́лете и предъ ни́мъ вѣща́ете ле́сть?

или́ уклоните́ся, вы́ же са́ми судiи́ бу́дите.

Добро́ бо, а́ще изслѣ́дитъ ва́съ: а́ще бо вси́ творя́щiи приложите́ся къ нему́, оба́че обличи́тъ вы́.

А́ще же и та́й ли́цамъ удивите́ся,

не движе́нiе ли его́ смяте́тъ ва́съ, боя́знь же от него́ нападе́тъ на вы́?

Оти́детъ же велича́нiе ва́ше ра́вно пе́пелу, тѣ́ло же бре́нно.

Умолчи́те, да возглаго́лю и почі́ю от гнѣ́ва.

Взе́мля пло́ти моя́ зуба́ми, ду́шу же мою́ положу́ въ руцѣ́ мое́й.

А́ще мя́ убiе́тъ си́льный, поне́же и нача́, оба́че возглаго́лю и обличу́ предъ ни́мъ:

и сiе́ ми́ сбу́дется во спасе́нiе: не вни́детъ бо предъ ни́мъ ле́сть.

Послу́шайте, послу́шайте глаго́лъ мои́хъ: возвѣщу́ бо ва́мъ слы́шащымъ.

Се́, а́зъ бли́зъ е́смь суда́ моего́, вѣ́мъ а́зъ, я́ко пра́веденъ явлю́ся.

Кто́ бо е́сть судя́йся со мно́ю, да ны́нѣ умолчу́ и изче́зну?

Дво́е же ми́ сотвори́ши, тогда́ от лица́ твоего́ не скры́юся:

ру́ку от мене́ отими́, стра́хъ же тво́й да не ужаса́етъ мя́:

посе́мъ призове́ши, а́зъ же тя́ послу́шаю, или́ возглаго́леши, а́зъ же ти́ да́мъ отвѣ́тъ.

Коли́цы су́ть грѣси́ мои́ и беззако́нiя моя́? научи́ мя́, ка́я су́ть?

Почто́ кры́ешися от мене́? мни́ши же мя́ проти́вна су́ща тебѣ́?

Или́ я́ко ли́стъ дви́жимь вѣ́тромъ убои́шися? или́ я́ко сѣ́ну носи́му вѣ́тромъ противля́ешимися?

Я́ко написа́лъ еси́ на мя́ зла́я, обложи́лъ же ми́ еси́ ю́ностныя грѣхи́:

положи́лъ же еси́ но́гу мою́ въ возбране́нiе: сохрани́лъ же еси́ дѣла́ моя́ вся́: въ коре́нiя же но́гъ мои́хъ прише́лъ еси́:

и́же обетша́ютъ я́коже мѣ́хъ, или́ я́коже ри́за мо́лiемъ изъяде́на.

Французский (LSG)

Voici, mon oeil a vu tout cela, Mon oreille l'a entendu et y a pris garde.

Ce que vous savez, je le sais aussi, Je ne vous suis point inférieur.

Mais je veux parler au Tout Puissant, Je veux plaider ma cause devant Dieu;

Car vous, vous n'imaginez que des faussetés, Vous êtes tous des médecins de néant.

Que n'avez-vous gardé le silence? Vous auriez passé pour avoir de la sagesse.

Écoutez, je vous prie, ma défense, Et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.

Direz-vous en faveur de Dieu ce qui est injuste, Et pour le soutenir alléguerez-vous des faussetés?

Voulez-vous avoir égard à sa personne? Voulez-vous plaider pour Dieu?

S'il vous sonde, vous approuvera-t-il? Ou le tromperez-vous comme on trompe un homme?

Certainement il vous condamnera, Si vous n'agissez en secret que par égard pour sa personne.

Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle pas? Sa terreur ne tombera-t-elle pas sur vous?

Vos sentences sont des sentences de cendre, Vos retranchements sont des retranchements de boue.

Taisez-vous, laissez-moi, je veux parler! Il m'en arrivera ce qu'il pourra.

Pourquoi saisirais-je ma chair entre les dents? J'exposerai plutôt ma vie.

Voici, il me tuera; je n'ai rien à espérer; Mais devant lui je défendrai ma conduite.

Cela même peut servir à mon salut, Car un impie n'ose paraître en sa présence.

Écoutez, écoutez mes paroles, Prêtez l'oreille à ce que je vais dire.

Me voici prêt à plaider ma cause; Je sais que j'ai raison.

Quelqu'un disputera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je veux mourir.

Seulement, accorde-moi deux choses Et je ne me cacherai pas de loin de ta face:

Retire ta main de dessus moi, Et que tes terreurs ne me troublent plus.

Puis appelle, et je répondrai, Ou si je parle, réponds-moi!

Quel est le nombre de mes iniquités et de mes péchés? Fais-moi connaître mes transgressions et mes péchés.

Pourquoi caches-tu ton visage, Et me prends-tu pour ton ennemi?

Veux-tu frapper une feuille agitée? Veux-tu poursuivre une paille desséchée?

Pourquoi m'infliger d'amères souffrances, Me punir pour des fautes de jeunesse?

Pourquoi mettre mes pieds dans les ceps, Surveiller tous mes mouvements, Tracer une limite à mes pas,

Quand mon corps tombe en pourriture, Comme un vêtement que dévore la teigne?

Еврейский

הֶן־כֹּל רָאֲתָה עֵינִי; שָׁמְעָה אָזְנִי, וַתָּבֶן לָהּ׃

כְּדַעְתְּכֶם יָדַעְתִּי גַם־אָנִי; לֹא־נֹפֵל אָנֹכִי מִכֶּם׃

אוּלָם, אֲנִי אֶל־שַׁדַּי אֲדַבֵּר; וְהוֹכֵחַ אֶל־אֵל אֶחְפָּץ׃

וְאוּלָם, אַתֶּם טֹפְלֵי־שָׁקֶר; רֹפְאֵי אֱלִל כֻּלְּכֶם׃

מִי־יִתֵּן הַחֲרֵשׁ תַּחֲרִישׁוּן; וּתְהִי לָכֶם לְחָכְמָה׃

שִׁמְעוּ־נָא תוֹכַחְתִּי; וְרִבוֹת שְׂפָתַי הַקְשִׁיבוּ׃

הַלְאֵל תְּדַבְּרוּ עַוְלָה; וְלוֹ, תְּדַבְּרוּ רְמִיָּה׃

הֲפָנָיו תִּשָּׂאוּן; אִם־לָאֵל תְּרִיבוּן׃

הֲטוֹב כִּי־יַחְקֹר אֶתְכֶם; אִם־כְּהָתֵל בֶּאֱנוֹשׁ, תְּהָתֵלּוּ בוֹ׃

הוֹכֵחַ יוֹכִיחַ אֶתְכֶם; אִם־בַּסֵּתֶר, פָּנִים תִּשָּׂאוּן׃

הֲלֹא שְׂאֵתוֹ תְּבַעֵת אֶתְכֶם; וּפַחְדּוֹ, יִפֹּל עֲלֵיכֶם׃

זִכְרֹנֵיכֶם מִשְׁלֵי־אֵפֶר; לְגַבֵּי־חֹמֶר, גַּבֵּיכֶם׃

הַחֲרִישׁוּ מִמֶּנִּי וַאֲדַבְּרָה־אָנִי; וְיַעֲבֹר עָלַי מָה׃

עַל־מָה אֶשָּׂא בְשָׂרִי בְשִׁנָּי; וְנַפְשִׁי, אָשִׂים בְּכַפִּי׃

הֵן יִקְטְלֵנִי לֹא (לוֹ) אֲיַחֵל; אַךְ־דְּרָכַי, אֶל־פָּנָיו אוֹכִיחַ׃

גַּם־הוּא־לִי לִישׁוּעָה; כִּי־לֹא לְפָנָיו, חָנֵף יָבוֹא׃

שִׁמְעוּ שָׁמוֹעַ מִלָּתִי; וְאַחֲוָתִי, בְּאָזְנֵיכֶם׃

הִנֵּה־נָא עָרַכְתִּי מִשְׁפָּט; יָדַעְתִּי, כִּי־אֲנִי אֶצְדָּק׃

מִי־הוּא יָרִיב עִמָּדִי; כִּי־עַתָּה אַחֲרִישׁ וְאֶגְוָע׃

אַךְ־שְׁתַּיִם אַל־תַּעַשׂ עִמָּדִי; אָז מִפָּנֶיךָ, לֹא אֶסָּתֵר׃

כַּפְּךָ מֵעָלַי הַרְחַק; וְאֵמָתְךָ, אַל־תְּבַעֲתַנִּי׃

וּקְרָא וְאָנֹכִי אֶעֱנֶה; אוֹ־אֲדַבֵּר, וַהֲשִׁיבֵנִי׃

כַּמָּה לִי עֲוֹנוֹת וְחַטָּאוֹת; פִּשְׁעִי וְחַטָּאתִי, הֹדִיעֵנִי׃

לָמָּה־פָנֶיךָ תַסְתִּיר; וְתַחְשְׁבֵנִי לְאוֹיֵב לָךְ׃

הֶעָלֶה נִדָּף תַּעֲרוֹץ; וְאֶת־קַשׁ יָבֵשׁ תִּרְדֹּף׃

כִּי־תִכְתֹּב עָלַי מְרֹרוֹת; וְתוֹרִישֵׁנִי, עֲוֹנוֹת נְעוּרָי׃

וְתָשֵׂם בַּסַּד רַגְלַי, וְתִשְׁמוֹר כָּל־אָרְחוֹתָי; עַל־שָׁרְשֵׁי רַגְלַי, תִּתְחַקֶּה׃

וְהוּא כְּרָקָב יִבְלֶה; כְּבֶגֶד, אֲכָלוֹ עָשׁ׃

Украинский (Огієнко)

Языки

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило…

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!…

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Чи будете ви уважати на Нього?
Чи за Бога на прю постаєте?

Чи добре, що вас Він дослідить?
Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Ваші нагадування це прислів́я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Ось Він мене вб́є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Хто той, що буде зо мною провадити прю?
Бо тепер я замовк би й помер би…

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!…

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Скільки в мене провин та гріхів?
Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок?
Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з́їла!…