Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Иова

 
  • Человѣ́къ бо рожде́нъ от­ жены́ малолѣ́тенъ и испо́лнь гнѣ́ва:
  • или́ я́коже цвѣ́тъ процвѣты́й от­паде́, от­бѣже́ же я́ко сѣ́нь, и не посто­и́тъ.
  • Не и о се́мъ ли сло́во сотвори́лъ еси́, и сему́ сотвори́лъ еси́ вни́ти на су́дъ предъ тя́?
  • Кто́ бо чи́стъ бу́детъ от­ скве́рны? никто́же,
  • а́ще и еди́нъ де́нь житiе́ его́ на земли́: изочте́ни же ме́сяцы его́ от­ тебе́, на вре́мя положи́лъ еси́, и не престу́питъ.
  • Отступи́ от­ него́, да умо́лкнетъ и избере́тъ житiе́ я́коже нае́мникъ.
  • Е́сть бо дре́ву наде́жда: а́ще бо посѣ́чено бу́детъ, па́ки процвѣте́тъ, и лѣ́торасль его́ не оскудѣ́етъ:
  • а́ще бо состарѣ́ет­ся въ земли́ ко́рень его́, на ка́мени же сконча́ет­ся стебло́ его́,
  • от­ вони́ воды́ процвѣте́тъ, сотвори́тъ же жа́тву, я́коже новосажде́н­ное.
  • Му́жъ же уме́рый отъи́де, па́дъ же человѣ́къ, ктому́ нѣ́сть.
  • Вре́менемъ бо оскудѣва́етъ мо́ре, рѣка́ же опустѣ́в­ши и́зсше:
  • человѣ́къ же усну́въ не воста́нетъ, до́ндеже не бу́детъ не́бо сошве́но, и не воз­будя́т­ся от­ сна́ сво­его́.
  • У́бо, о, дабы́ во а́дѣ мя́ сохрани́лъ еси́, скры́лъ же мя́ бы еси́, до́ндеже преста́нетъ гнѣ́въ тво́й, и вчини́ши ми́ вре́мя, въ не́же па́мять сотвори́ши ми́.
  • А́ще бо у́мретъ человѣ́къ, жи́въ бу́детъ: сконча́въ дни́ житiя́ сво­его́, потерплю́, до́ндеже па́ки бу́ду.
  • Посе́мъ воз­зове́ши, а́зъ же послу́шаю тя́: дѣ́лъ же руку́ твое́ю не от­враща́йся:
  • изчи́слилъ же еси́ начина́нiя моя́, и ничто́же тя́ мимо­и́детъ от­ грѣ́хъ мо­и́хъ:
  • запечатлѣ́лъ же ми́ еси́ беззако́нiя въ мѣшцѣ́, назна́меналъ же еси́, а́ще что́ нево́лею преступи́хъ.
  • Оба́че и гора́ па́да­ю­щи распаде́т­ся, и ка́мень обетша́етъ от­ мѣ́ста сво­его́:
  • ка́менiе огла́диша во́ды, и потопи́ша во́ды взна́къ хо́лмы земны́я, и ожида́нiе человѣ́ческо погуби́лъ еси́.
  • Отри́нулъ еси́ его́ до конца́, и отъи́де: измѣни́лъ еси́ ему́ лице́ и испусти́лъ еси́.
  • Мно́гимъ же бы́в­шымъ сыно́мъ его́, не вѣ́сть: а́ще же и ма́ло и́хъ бу́детъ, не зна́етъ:
  • но пло́ти его́ болѣ́ша, душа́ же его́ о себѣ́ сѣ́това.
  • Человек, рожденный женою, краткодневен и пресыщен печалями:
  • как цветок, он выходит и опадает; убегает, как тень, и не останавливается.
  • И на него-то Ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?
  • Кто родится чистым от нечистого? Ни один.
  • Если дни ему определены, и число месяцев его у Тебя, если Ты положил ему предел, которого он не перейдет,
  • то уклонись от него: пусть он отдохнет, доколе не окончит, как наемник, дня своего.
  • Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут:
  • если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли,
  • но, лишь почуяло воду, оно дает отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное.
  • А человек умирает и распадается; отошел, и где он?
  • Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает:
  • так человек ляжет и не станет; до скончания неба он не пробудится и не воспрянет от сна своего.
  • О, если бы Ты в преисподней сокрыл меня и укрывал меня, пока пройдет гнев Твой, положил мне срок и потом вспомнил обо мне!
  • Когда умрет человек, то будет ли он опять жить? Во все дни определенного мне времени я ожидал бы, пока придет мне смена.
  • Воззвал бы Ты, и я дал бы Тебе ответ, и Ты явил бы благоволение творению рук Твоих;
  • ибо тогда Ты исчислял бы шаги мои и не подстерегал бы греха моего;
  • в свитке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты закрыл бы вину мою.
  • Но гора падая разрушается, и скала сходит с места своего;
  • вода стирает камни; разлив ее смывает земную пыль: так и надежду человека Ты уничтожаешь.
  • Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице и отсылаешь его.
  • В чести ли дети его – он не знает, унижены ли – он не замечает;
  • но плоть его на нем болит, и душа его в нем страдает.
  • 人 为 妇 人 所 生 , 日 子 短 少 , 多 有 患 难 。
  • 出 来 如 花 , 又 被 割 下 。 飞 去 如 影 , 不 能 存 留 。
  • 这 样 的 人 你 岂 睁 眼 看 他 麽 。 又 叫 我 来 受 审 麽 。
  • 谁 能 使 洁 净 之 物 出 于 污 秽 之 中 呢 。 无 论 谁 也 不 能 。
  • 人 的 日 子 既 然 限 定 , 他 的 月 数 在 你 那 里 , 你 也 派 定 他 的 界 限 , 使 他 不 能 越 过 。
  • 便 求 你 转 眼 不 看 他 , 使 他 得 歇 息 。 直 等 他 像 雇 工 人 完 毕 他 的 日 子 。
  • 树 若 被 砍 下 , 还 可 指 望 发 芽 , 嫩 枝 生 长 不 息 。
  • 其 根 虽 然 衰 老 在 地 里 , 干 也 死 在 土 中 。
  • 及 至 得 了 水 气 , 还 要 发 芽 , 又 长 枝 条 , 像 新 栽 的 树 一 样 。
  • 但 人 死 亡 而 消 灭 。 他 气 绝 , 竟 在 何 处 呢 。
  • 海 中 的 水 绝 尽 , 江 河 消 散 乾 涸 。
  • 人 也 是 如 此 , 躺 下 不 再 起 来 。 等 到 天 没 有 了 , 仍 不 得 复 醒 , 也 不 得 从 睡 中 唤 醒 。
  • 惟 愿 你 把 我 藏 在 阴 间 , 存 于 隐 密 处 , 等 你 的 忿 怒 过 去 。 愿 你 为 我 定 了 日 期 , 记 念 我 。
  • 人 若 死 了 岂 能 再 活 呢 。 我 只 要 在 我 一 切 争 战 的 日 子 , 等 我 被 释 放 ( 被 释 放 或 作 改 变 ) 的 时 候 来 到 。
  • 你 呼 叫 , 我 便 回 答 。 你 手 所 做 的 , 你 必 羡 慕 。
  • 但 如 今 你 数 点 我 的 脚 步 , 岂 不 窥 察 我 的 罪 过 麽 。
  • 我 的 过 犯 被 你 封 在 囊 中 , 也 缝 严 了 我 的 罪 孽 。
  • 山 崩 变 为 无 有 。 磐 石 挪 开 原 处 。
  • 水 流 消 磨 石 头 , 所 流 溢 的 洗 去 地 上 的 尘 土 。 你 也 照 样 灭 绝 人 的 指 望 。
  • 你 攻 击 人 常 常 得 胜 , 使 他 去 世 。 你 改 变 他 的 容 貌 , 叫 他 往 而 不 回 。
  • 他 儿 子 得 尊 荣 , 他 也 不 知 道 。 降 为 卑 , 他 也 不 觉 得 。
  • 但 知 身 上 疼 痛 , 心 中 悲 哀 。