И а́зъ я́коже вы́ возглаго́лю: а́ще бы душа́ ва́ша подлежа́ла вмѣ́сто моея́, тогда́ наскочи́лъ бы́хъ на вы́ словесы́, покива́ю же на вы́ главо́ю мое́ю.

Бу́ди же крѣ́пость во устѣ́хъ мои́хъ, движе́нiя же усте́нъ не пощажу́.

А́ще бо возглаго́лю, не возболю́ ли я́звою? а́ще же и умолчу́, чи́мъ ме́нше уя́звенъ бу́ду?

Ны́нѣ же преутружде́на мя́ сотвори́, бу́я, согни́вша, и я́тъ мя́.

Въ послу́шество бы́хъ, и воста́ во мнѣ́ лжа́ моя́, проти́вно лицу́ моему́ отвѣща́.

Гнѣ́венъ бы́въ низложи́ мя, возскрежета́ зубы́ на мя́, стрѣ́лы разбо́йниковъ его́ нападо́ша на мя́.

Острото́ю оче́съ наскака́, мече́мъ порази́ мя въ колѣ́на: вку́пѣ же потеко́ша на мя́:

предаде́ бо мя́ Госпо́дь въ ру́ки непра́ведныхъ, нечести́вымъ же пове́рже мя́.

Ми́рствующа разсы́па мя́, взя́въ мя́ за власы́ оборва́, поста́ви мя́ а́ки примѣ́ту.

Обыдо́ша мя́ ко́пiями боду́ще во исте́сы моя́, не щадя́ще: излiя́ша на зе́млю же́лчь мою́,

низложи́ша мя́ тру́пъ на тру́пъ, теко́ша ко мнѣ́ могу́щiи,

вре́тище соши́ша на ко́жу мою́, и мо́щь моя́ на земли́ угасе́.

Чре́во мое́ сгорѣ́ от пла́ча, на вѣ́ждахъ же мои́хъ стѣ́нь сме́ртная,

непра́ведно же ни еди́но бѣ́ въ руку́ мое́ю: моли́тва же моя́ чиста́.

Земле́, да не покры́еши надъ кро́вiю пло́ти моея́, ниже́ да бу́детъ мѣ́сто во́плю моему́.

И ны́нѣ се́, на небесѣ́хъ по́слухъ мо́й, свидѣ́тель же ми́ во вы́шнихъ.

Да прiи́детъ моя́ мольба́ ко Го́споду, предъ ни́мже да ка́плетъ о́ко мое́.

Бу́ди же обличе́нiе му́жу предъ Го́сподемъ, и сы́ну человѣ́ческому ко бли́жнему его́.

Лѣ́та же изочте́ная прiидо́ша, и путе́мъ, и́мже не возвращу́ся, пойду́.

Греческий [Greek (Koine)]

ὑπολαβὼν δὲ Ιωβ λέγει

ἀκήκοα τοιαῦτα πολλά παρακλήτορες κακῶν πάντες

τί γάρ μὴ τάξις ἐστὶν ῥήμασιν πνεύματος ἢ τί παρενοχλήσει σοι ὅτι ἀποκρίνῃ

κἀγὼ καθ᾿ ὑμᾶς λαλήσω εἰ ὑπέκειτό γε ἡ ψυχὴ ὑμῶν ἀντὶ τῆς ἐμῆς εἶτ᾿ ἐναλοῦμαι ὑμῖν ῥήμασιν κινήσω δὲ καθ᾿ ὑμῶν κεφαλήν

εἴη δὲ ἰσχὺς ἐν τῷ στόματί μου κίνησιν δὲ χειλέων οὐ φείσομαι

ἐὰν γὰρ λαλήσω οὐκ ἀλγήσω τὸ τραῦμα ἐὰν δὲ καὶ σιωπήσω τί ἔλαττον τρωθήσομαι

νῦν δὲ κατάκοπόν με πεποίηκεν μωρόν σεσηπότα

καὶ ἐπελάβου μου εἰς μαρτύριον ἐγενήθη καὶ ἀνέστη ἐν ἐμοὶ τὸ ψεῦδός μου κατὰ πρόσωπόν μου ἀνταπεκρίθη

ὀργῇ χρησάμενος κατέβαλέν με ἔβρυξεν ἐπ᾿ ἐμὲ τοὺς ὀδόντας βέλη πειρατῶν αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμοὶ ἔπεσεν

ἀκίσιν ὀφθαλμῶν ἐνήλατο ὀξεῖ ἔπαισέν με εἰς σιαγόνα ὁμοθυμαδὸν δὲ κατέδραμον ἐπ᾿ ἐμοί

παρέδωκεν γάρ με ὁ κύριος εἰς χεῖρας ἀδίκου ἐπὶ δὲ ἀσεβέσιν ἔρριψέν με

εἰρηνεύοντα διεσκέδασέν με λαβών με τῆς κόμης διέτιλεν κατέστησέν με ὥσπερ σκοπόν

ἐκύκλωσάν με λόγχαις βάλλοντες εἰς νεφρούς μου οὐ φειδόμενοι ἐξέχεαν εἰς τὴν γῆν τὴν χολήν μου

κατέβαλόν με πτῶμα ἐπὶ πτώματι ἔδραμον πρός με δυνάμενοι

σάκκον ἔρραψα ἐπὶ βύρσης μου τὸ δὲ σθένος μου ἐν γῇ ἐσβέσθη

ἡ γαστήρ μου συγκέκαυται ἀπὸ κλαυθμοῦ ἐπὶ δὲ βλεφάροις μου σκιά

ἄδικον δὲ οὐδὲν ἦν ἐν χερσίν μου εὐχὴ δέ μου καθαρά

γῆ μὴ ἐπικαλύψῃς ἐφ᾿ αἵματι τῆς σαρκός μου μηδὲ εἴη τόπος τῇ κραυγῇ μου

καὶ νῦν ἰδοὺ ἐν οὐρανοῖς ὁ μάρτυς μου ὁ δὲ συνίστωρ μου ἐν ὑψίστοις

ἀφίκοιτό μου ἡ δέησις πρὸς κύριον ἔναντι δὲ αὐτοῦ στάζοι μου ὁ ὀφθαλμός

εἴη δὲ ἔλεγχος ἀνδρὶ ἔναντι κυρίου καὶ υἱὸς ἀνθρώπου τῷ πλησίον αὐτοῦ

ἔτη δὲ ἀριθμητὰ ἥκασιν ὁδῷ δέ ᾗ οὐκ ἐπαναστραφήσομαι πορεύσομαι

Еврейский

וַיַּעַן אִיּוֹב, וַיֹּאמַר׃

שָׁמַעְתִּי כְאֵלֶּה רַבּוֹת; מְנַחֲמֵי עָמָל כֻּלְּכֶם׃

הֲקֵץ לְדִבְרֵי־רוּחַ; אוֹ מַה־יַּמְרִיצְךָ, כִּי תַעֲנֶה׃

גַּם אָנֹכִי כָּכֶם אֲדַבֵּרָה לוּ־יֵשׁ נַפְשְׁכֶם תַּחַת נַפְשִׁי, אַחְבִּירָה עֲלֵיכֶם בְּמִלִּים; וְאָנִיעָה עֲלֵיכֶם, בְּמוֹ רֹאשִׁי׃

אֲאַמִּצְכֶם בְּמוֹ־פִי; וְנִיד שְׂפָתַי יַחְשֹׂךְ׃

אִם־אֲדַבְּרָה לֹא־יֵחָשֵׂךְ כְּאֵבִי; וְאַחְדְּלָה, מַה־מִנִּי יַהֲלֹךְ׃

אַךְ־עַתָּה הֶלְאָנִי; הֲשִׁמּוֹתָ, כָּל־עֲדָתִי׃

וַתִּקְמְטֵנִי לְעֵד הָיָה; וַיָּקָם בִּי כַחֲשִׁי, בְּפָנַי יַעֲנֶה׃

אַפּוֹ טָרַף וַיִּשְׂטְמֵנִי, חָרַק עָלַי בְּשִׁנָּיו; צָרִי יִלְטוֹשׁ עֵינָיו לִי׃

פָּעֲרוּ עָלַי בְּפִיהֶם, בְּחֶרְפָּה הִכּוּ לְחָיָי; יַחַד, עָלַי יִתְמַלָּאוּן׃

יַסְגִּירֵנִי אֵל אֶל עֲוִיל; וְעַל־יְדֵי רְשָׁעִים יִרְטֵנִי׃

שָׁלֵו הָיִיתִי וַיְפַרְפְּרֵנִי, וְאָחַז בְּעָרְפִּי וַיְפַצְפְּצֵנִי; וַיְקִימֵנִי לוֹ, לְמַטָּרָה׃

יָסֹבּוּ עָלַי רַבָּיו, יְפַלַּח כִּלְיוֹתַי וְלֹא יַחְמוֹל; יִשְׁפֹּךְ לָאָרֶץ, מְרֵרָתִי׃

יִפְרְצֵנִי פֶרֶץ עַל־פְּנֵי־פָרֶץ; יָרֻץ עָלַי כְּגִבּוֹר׃

שַׂק תָּפַרְתִּי עֲלֵי גִלְדִּי; וְעֹלַלְתִּי בֶעָפָר קַרְנִי׃

פָּנַי חֳמַרְמְרָה (חֳמַרְמְרוּ) מִנִּי־בֶכִי; וְעַל עַפְעַפַּי צַלְמָוֶת׃

עַל לֹא־חָמָס בְּכַפָּי; וּתְפִלָּתִי זַכָּה׃

אֶרֶץ אַל־תְּכַסִּי דָמִי; וְאַל־יְהִי מָקוֹם, לְזַעֲקָתִי׃

גַּם־עַתָּה הִנֵּה־בַשָּׁמַיִם עֵדִי; וְשָׂהֲדִי, בַּמְּרוֹמִים׃

מְלִיצַי רֵעָי; אֶל־אֱלוֹהַ, דָּלְפָה עֵינִי׃

וְיוֹכַח לְגֶבֶר עִם־אֱלוֹהַּ; וּבֶן־אָדָם לְרֵעֵהוּ׃

כִּי־שְׁנוֹת מִסְפָּר יֶאֱתָיוּ; וְאֹרַח לֹא־אָשׁוּב אֶהֱלֹךְ׃

Украинский (Огієнко)

Языки

А Йов відповів та й сказав:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Чи настане кінець вітряним цим словам?
Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…

Вони пащі свої роззявляють на мене, б́ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене…

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив…
І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю…

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач…

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову…

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті…

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь…