Азбука веры » Би́блия » И́ова » гл.17

И́ова, Глава 17

Толкования

Толкования главы

17:1

17:2

17:3

17:4

см.:Мф.11:25;

17:5

см.:Иов.11:20;

17:6

см.:Иов.12:4;Иов.30:9;Иез.33:32;

17:7

см.:Пс.6:8;

17:8

17:9

17:10

17:11

17:12

17:13

17:14

см.:Сир.10:13;

17:15

17:16

Церковнославянский (рус)

Тлѣ́ю ду́хомъ носи́мь, прошу́ же гро́ба и не улуча́ю.

Молю́ болѣ́знуя, и что́ сотворю́? украдо́ша же ми́ имѣ́нiе чужді́и.

Кто́ есть се́й? руко́ю мое́ю свя́занъ да бу́детъ.

Я́ко се́рдце и́хъ сокры́лъ еси́ от му́дрости, сего́ ра́ди да не вознесе́ши и́хъ.

Ча́сти возвѣсти́тъ зло́бы: о́чи же на сынѣ́хъ иста́яста.

Положи́лъ же мя́ еси́ въ при́тчу во язы́цѣхъ, смѣ́хъ же бы́хъ и́мъ.

Ослѣпо́ста бо от гнѣ́ва о́чи мои́, повоева́нъ бы́хъ вельми́ от всѣ́хъ:

чу́до объя́ и́стинныхъ о се́мъ, пра́ведникъ же на беззако́нника да воста́нетъ:

да содержи́тъ же вѣ́рный пу́ть сво́й, чи́стый же рука́ма да прiи́метъ де́рзость.

Но оба́че вси́ належи́те и прiиди́те, не бо́ обрѣта́ю въ ва́съ и́стины.

Дні́е мои́ преидо́ша въ тече́нiи, расторго́шася же у́дове се́рдца моего́.

Но́щь въ де́нь преложи́хъ: свѣ́тъ бли́зъ от лица́ тмы́.

А́ще бо стерплю́, а́дъ ми́ е́сть до́мъ, въ сумра́цѣ же постла́ся ми́ посте́ля.

Сме́рть назва́хъ отца́ моего́ бы́ти, ма́терь же и сестру́ ми гно́й.

Гдѣ́ у́бо еще́ е́сть ми́ наде́жда, или́ блага́я моя́ узрю́?

или́ со мно́ю во а́дъ сни́дутъ, или́ вку́пѣ въ пе́рсть сни́демъ.

Греческий [Greek (Koine)]

ὀλέκομαι πνεύματι φερόμενος δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω

λίσσομαι κάμνων καὶ τί ποιήσας

ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι τίς ἐστιν οὗτος τῇ χειρί μου συνδεθήτω

ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς

τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας ὀφθαλμοὶ δέ μου ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν

ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσιν γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην

πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων

θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη

σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος

οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε καὶ δεῦτε δή οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές

αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ ἐρράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου

νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκαν φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους

ἐὰν γὰρ ὑπομείνω ᾅδης μου ὁ οἶκος ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή

θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν

ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι

ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσονται ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα

Еврейский

רוּחִי חֻבָּלָה יָמַי נִזְעָכוּ, קְבָרִים לִי׃

אִם־לֹא הֲתֻלִים עִמָּדִי; וּבְהַמְּרוֹתָם, תָּלַן עֵינִי׃

שִׂימָה־נָּא עָרְבֵנִי עִמָּךְ; מִי הוּא, לְיָדִי יִתָּקֵעַ׃

כִּי־לִבָּם צָפַנְתָּ מִּשָּׂכֶל; עַל־כֵּן, לֹא תְרֹמֵם׃

לְחֵלֶק יַגִּיד רֵעִים; וְעֵינֵי בָנָיו תִּכְלֶנָה׃

וְהִצִּגַנִי לִמְשֹׁל עַמִּים; וְתֹפֶת לְפָנִים אֶהְיֶה׃

וַתֵּכַהּ מִכַּעַשׂ עֵינִי; וִיצֻרַי כַּצֵּל כֻּלָּם׃

יָשֹׁמּוּ יְשָׁרִים עַל־זֹאת; וְנָקִי, עַל־חָנֵף יִתְעֹרָר׃

וְיֹאחֵז צַדִּיק דַּרְכּוֹ; וּטֳהָר־יָדַיִם, יֹסִיף אֹמֶץ׃

וְאוּלָם, כֻּלָּם תָּשֻׁבוּ וּבֹאוּ נָא; וְלֹא־אֶמְצָא בָכֶם חָכָם׃

יָמַי עָבְרוּ זִמֹּתַי נִתְּקוּ; מוֹרָשֵׁי לְבָבִי׃

לַיְלָה לְיוֹם יָשִׂימוּ; אוֹר, קָרוֹב מִפְּנֵי־חֹשֶׁךְ׃

אִם־אֲקַוֶּה שְׁאוֹל בֵּיתִי; בַּחֹשֶׁךְ, רִפַּדְתִּי יְצוּעָי׃

לַשַּׁחַת קָרָאתִי אָבִי אָתָּה; אִמִּי וַאֲחֹתִי, לָרִמָּה׃

וְאַיֵּה אֵפוֹ תִקְוָתִי; וְתִקְוָתִי, מִי יְשׁוּרֶנָּה׃

בַּדֵּי שְׁאֹל תֵּרַדְנָה; אִם־יַחַד עַל־עָפָר נָחַת׃ ס

Украинский (Огієнко)

Языки

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!…

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує…

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб́є по руках?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Він поставив мене за прислів́я в народів, і став я таким, на якого плюють…

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь…

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного…

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе…

До гробу я кличу: О батьку ти мій!
До черви: Моя мамо та сестро моя!…

Де ж тоді та надія моя?
А надія моя, хто побачить її?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху…