Скрыть
21:1
21:2
21:3
21:4
21:6
21:8
21:10
21:11
21:13
21:19
21:20
21:22
21:23
21:24
21:25
21:27
21:28
21:29
21:31
21:32
21:33
Церковнославянский (рус)
Отвѣща́въ же и́овъ, рече́:
послу́шайте, послу́шайте слове́съ мо­и́хъ, да не бу́детъ ми́ от­ ва́съ сiе́ утѣше́нiе:
потерпи́те ми́, а́зъ же воз­глаго́лю, та́же не посмѣе́темися.
Что́ бо? еда́ человѣ́ческо ми́ обличе́нiе? или́ почто́ не воз­ъярю́ся?
Воззрѣ́в­шiи на мя́ удиви́теся, ру́ку поло́жше на лани́тѣ.
А́ще бо воспомяну́, ужасну́ся: обдержа́тъ бо пло́ть мою́ болѣ́зни.
Почто́ нечести́вiи живу́тъ, обетша́ша же въ бога́т­ст­вѣ?
Сѣ́мя и́хъ по души́, ча́да же и́хъ предъ очи́ма.
До́мове и́хъ оби́лнiи су́ть, стра́хъ же нигдѣ́, ра́ны же от­ Го́спода нѣ́сть на ни́хъ.
Говя́до и́хъ не изве́рже: спасе́на же бы́сть и́хъ иму́щая во чре́вѣ и не лиши́ся.
Пребыва́ютъ же я́ко о́вцы вѣ́чныя, дѣ́ти же и́хъ предъигра́ютъ,
взе́мше псалти́рь и гу́сли, и веселя́т­ся гла́сомъ пѣ́сни.
Сконча́ша во благи́хъ житiе́ свое́, въ поко́и же а́довѣ успо́ша.
Глаго́лютъ же Го́сподеви: от­ступи́ от­ на́съ, путі́й тво­и́хъ вѣ́дѣти не хо́щемъ:
что́ досто́инъ, я́ко да порабо́таемъ ему́? и ка́я по́льза, я́ко да взы́щемъ его́?
Въ рука́хъ бо и́хъ бя́ху блага́я, дѣ́лъ же нечести́выхъ не надзира́етъ.
Оба́че же и нечести́выхъ свѣти́лникъ уга́снетъ, на́йдетъ же и́мъ развраще́нiе, болѣ́зни же и́хъ объи́мутъ от­ гнѣ́ва:
бу́дутъ же а́ки пле́вы предъ вѣ́тромъ, или́ я́коже пра́хъ, его́же взя́ ви́хръ.
Да оскудѣ́ютъ сыно́мъ имѣ́нiя его́: воз­да́стъ проти́ву ему́, и уразумѣ́етъ.
Да у́зрятъ о́чи его́ свое́ убiе́нiе, от­ Го́спода же да не спасе́т­ся.
Я́ко во́ля его́ съ ни́мъ въ дому́ его́, и чи́сла ме́сяцей его́ раздѣли́шася.
Не Госпо́дь ли е́сть науча́яй ра́зуму и хи́трости? то́йже му́дрыхъ разсужда́етъ.
То́й у́мретъ въ си́лѣ простоты́ сво­ея́, всецѣ́лъ же благоду́ше­ст­вуяй и благо­успѣва́яй,
утро́ба же его́ испо́лнена ту́ка, мо́згъ же его́ разлива́ет­ся.
О́въ же умира́етъ въ го́рести души́, не яды́й ничто́же бла́га.
Вку́пѣ же на земли́ спя́тъ, гни́лость же и́хъ покры́.
Тѣ́мже вѣ́мъ ва́съ, я́ко де́рзостiю належите́ ми,
я́ко рече́те: гдѣ́ есть до́мъ кня́жь? и гдѣ́ есть покро́въ селе́нiй нечести́выхъ?
Вопроси́те мимоходя́щихъ путе́мъ, и зна́менiя и́хъ не чу́жда сотвори́те.
Я́ко на де́нь па́губы соблюда́ет­ся нечести́вый, и въ де́нь гнѣ́ва его́ от­веде́нъ бу́детъ.
Кто́ воз­вѣсти́тъ предъ лице́мъ его́ пу́ть его́, и е́же то́й сотвори́, кто́ воз­да́стъ ему́?
И то́й во гро́бъ от­несе́нъ бы́сть, и на гроби́щихъ побдѣ́.
Услади́ся ему́ дро́бное ка́менiе пото́ка, и вслѣ́дъ его́ вся́къ человѣ́къ отъи́детъ, и предъ ни́мъ безчи́слен­нiи.
Ка́ко же мя́ утѣша́ете су́етными? а е́же бы мнѣ́ почи́ти от­ ва́съ, ничто́же.
Украинский (Огієнко)
А Йов відповів та й сказав:
Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
Хіба до людини моє нарікання?
Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть…
І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє…
Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах…
Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
Що таке Всемогутній, що будем служити Йому?
І що скористаєм, як будем благати Його?
Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних…
Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя?
Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє…
Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
Хто йому розповість у лице про дорогу його?
А коли наробив, хто йому надолужить?
І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають…
Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа…
І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?…
Синодальный
1 Иов уверяет, что беззаконные проводят дни свои в роскоши и умирают; 25 «А другой умирает с душею огорченною»; 27 «В ваших ответах остается одна ложь».
И отвечал Иов и сказал:
выслушайте внимательно речь мою, и это будет мне утешением от вас.
Потерпите меня, и я буду говорить; а после того, как поговорю, насмехайся.
Разве к человеку речь моя? как же мне и не малодушествовать?
Посмотрите на меня и ужаснитесь, и положите перст на уста.
Лишь только я вспомню, – содрогаюсь, и трепет объемлет тело мое.
Почему беззаконные живут, достигают старости, да и силами крепки?
Дети их с ними перед лицем их, и внуки их перед глазами их.
Домы их безопасны от страха, и нет жезла Божия на них.
Вол их оплодотворяет и не извергает, корова их зачинает и не выкидывает.
Как стадо, выпускают они малюток своих, и дети их прыгают.
Восклицают под голос тимпана и цитры и веселятся при звуках свирели;
проводят дни свои в счастье и мгновенно нисходят в преисподнюю.
А между тем они говорят Богу: отойди от нас, не хотим мы знать путей Твоих!
Что Вседержитель, чтобы нам служить Ему? и что пользы прибегать к Нему?
Видишь, счастье их не от их рук. – Совет нечестивых будь далек от меня!
Часто ли угасает светильник у беззаконных, и находит на них беда, и Он дает им в удел страдания во гневе Своем?
Они должны быть, как соломинка пред ветром и как плева, уносимая вихрем.
Скажешь: Бог бережет для детей его несчастье его. – Пусть воздаст Он ему самому, чтобы он это знал.
Пусть его глаза увидят несчастье его, и пусть он сам пьет от гнева Вседержителева.
Ибо какая ему забота до дома своего после него, когда число месяцев его кончится?
Но Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?
Один умирает в самой полноте сил своих, совершенно спокойный и мирный;
внутренности его полны жира, и кости его напоены мозгом.
А другой умирает с душею огорченною, не вкусив добра.
И они вместе будут лежать во прахе, и червь покроет их.
Знаю я ваши мысли и ухищрения, какие вы против меня сплетаете.
Вы скажете: где дом князя, и где шатер, в котором жили беззаконные?
Разве вы не спрашивали у путешественников и незнакомы с их наблюдениями,
что в день погибели пощажен бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?
Кто представит ему пред лице путь его, и кто воздаст ему за то, что он делал?
Его провожают ко гробам и на его могиле ставят стражу.
Сладки для него глыбы долины, и за ним идет толпа людей, а идущим перед ним нет числа.
Как же вы хотите утешать меня пустым? В ваших ответах остается одна ложь.
მიუგო იობმა და უთხრა:
კარგად მოისმინეთ ჩემი სიტყვა და ეს იყოს თქვენგან ნუგეშისცემა:
ჯერ მე დამაცადეთ ლაპარაკი და, როცა ვიტყვი სათქმელს, დამცინეთ.
განა ადამიანს ვუჩივივარ მე? როგორ შევძლია, რომ სულმოკლე არ ვიყო?
შემომხედეთ და შეძრწუნდით; პირზე დაიდევით ხელი.
ამის გაფიქრებაც კი მზარავს, შიშისზარი იპყრობს ჩემს ხორცს.
რატომ არის, რომ ბოროტეულნი ცოცხლობენ, ბერდებიან და უფრო მძლავრდებიან?
მათი მონაგარი მყარად დგას მათ წინაშე და მათი შთამომავლობა მათ თვალწინაა.
მათი სახლები შიშისგან დაცულია და არც ღვთის კვერთხია მათზე დაღირებული;
მისი ბუღა ბუღობს, არ ააცდენს; მისი ფური იგებს, არ უკვდება;
ცხვრებივით გარეკავენ თავიანთ ბავშვებს და კუნტრუშობენ მათი შვილები;
უკრავენ დოლსა და ქნარს და მხიარულობენ სალამურის ხმაზე;
განლევენ განცხრომით თავიანთ დღეებს და ანაზდეულად ჩახდებიან შავეთში;
ღმერთს ეუბნებიან: ჩამოგვეცალე! არ გვსურს ვიცოდეთ შენი გზებიო;
რა არის ყოვლადძლიერი, რომ ვემსახუროთ? რას გვარგებს, რომ ვეხვეწოთო?
აჰა, მათ ხელში არ არის მათი კეთილდღეობა? ბოროტეულთა რჩევა შორს არის ჩემგან!
რამდენგზის ჩამქრალა ბოროტეულთა ლამპარი? რამდენგზის დასტეხიათ უბედურება? ის ანაწილებს ხვედრს თავის რისხვის ჟამს.
იქნებიან ჩალასავით ქარის წინაშე და ქარბორბალასგან მოტაცებულ ბზესავით.
განა ინახავს ღმერთი სატანჯველს მისი შვილებისთვის? მხოლოდ მას მიუზღავს და ეცოდინება.
მისმა თვალებმა იხილონ მისი თასი და თავად შესვას ყოვლადძლიერის რისხვა.
რადგან რაღა საზრუნავი ექნება თავის სახლში სიკვდილის შემდეგ, რადგან მისი თვეები უკვე დათვლილია?
განა ღმერთს ესწავლება ჭკუა, როცა ის ანგელოზებს ასამართლებს?
ზოგი სრულ სიმრთელეში კვდება, ყოვლად მშვიდი და უზრუნველი;
მისი შიგანი სავსეა ქონით და მისი ძვლები ტვინით არის დაპოხილი.
ზოგი სულგამწარებული კვდება და არ უნახავს სიკეთის გემო.
ერთად წვანან ისინი მიწაში და ჭიაღუებით არიან დაფარულნი.
აჰა, მიგიხვდით ფიქრებს და მზაკვრობას, რასაც მიმზადებთ.
რადგან ამბობთ: სად არის ქველი კაცის სახლი და სად არის ბოროტეულთა კარავ-სადგომიო?
შეეკითხეთ გზაზე ჩამვლელებს და მათ მოწმეებს ნუ უარყოფთ:
დაღუპვის დღეს დაცულია ბოროტი კაცი, გარიდებულია რისხვის დღეს.
ვინ ამხილებს მას პირში მისი საქციელის გამო? ვინ მიუზღავს ნამოქმედარისთვის?
სასაფლაოზე წაასვენებენ და მცველად დაუდგება საფლავის ბორცვი.
ეამება ხევის კოლბოხები და ყოველი კაცი მას მიჰყვება. იმათ კი სათვალავი არა აქვთ, ვინც მის წინ იყვნენ.
როგორღა მანუგეშებთ ამაოებით? მტკნარი სიცრუეა თქვენი პასუხები.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible