Азбука веры » Би́блия » И́ова » гл.22

И́ова, Глава 22

Толкования

Толкования главы

22:1

см.:Иов.4:1;Иов.15:1;

22:2

22:3

см.:Иов.35:7;

22:4

22:5

22:6

см.:Иез.18:7;Ис.58:7;

22:7

см.:Мф.25:42;

22:8

22:9

22:10

см.:2Цар.22:6;

22:11

см.:2Цар.22:17;

22:12

22:13

см.:Иов.24:15;Пс.93:7;Ис.29:15;

22:14

22:15

см.:1Пет.4:2;

22:16

см.:Иов.15:32;

22:17

22:18

см.:Иов.21:16;

22:19

см.:Пс.106:42;

22:20

см.:Иез.28:18;

22:21

22:22

22:23

см.:Иов.8:5-6;

22:24

22:25

22:26

22:27

см.:Пс.49:15;Ис.58:9;Ис.65:24;

22:28

22:29

см.:Притч.29:23;Лк.18:14;

22:30

см.:Пс.17:21;

Церковнославянский (рус)

Отвѣща́въ же Елифа́зъ Ѳемани́тинъ, рече́:

не Госпо́дь ли е́сть науча́яй ра́зуму и хи́трости?

И́бо ко́е попече́нiе Го́споду, а́ще ты́ бы́лъ еси́ дѣ́лы непоро́ченъ? или́ [ка́я] по́льза, я́ко про́стъ твори́ти бу́деши пу́ть тво́й?

или́ опасе́нiе имѣ́я от тебе́ обличи́тъ тя́ и вни́детъ съ тобо́ю въ су́дъ?

Еда́ зло́ба твоя́ е́сть не мно́га? безчи́сленнiи же твои́ су́ть грѣси́?

Въ зало́гъ бо има́лъ еси́ от бра́тiи твоея́ вотще́, оде́жду же наги́хъ отнима́лъ еси́,

ниже́ водо́ю жа́ждущихъ напои́лъ еси́, но а́лчущихъ лиши́лъ еси́ хлѣ́ба:

удивля́лся же еси́ нѣ́кихъ лицу́ и поверга́лъ еси́ убо́гихъ на земли́:

вдови́цы же отпусти́лъ еси́ тщы́ и сироты́ озло́билъ еси́.

Сего́ ра́ди обыдо́ша тя́ сѣ́ти, и поспѣши́ на тя́ ра́ть вели́ка:

свѣ́тъ тебѣ́ тма́ бы́сть, усну́вшаго же вода́ тя покры́.

Еда́ на высо́кихъ живы́й не призира́етъ? укори́зною же вознося́щихся смири́.

И ре́клъ еси́: что́ разумѣ́ крѣ́пкiй? или́ во мра́цѣ разсу́дитъ?

О́блакъ покро́въ его́, и неуви́димь бу́детъ, и кру́гъ небесе́ обхо́дитъ.

Еда́ стезю́ дре́внюю сохрани́ши, въ ню́же ходи́ша му́жiе непра́ведни,

и́же я́ти бы́ша пре́жде вре́мене? рѣка́ теку́щая основа́нiя и́хъ,

глаго́лющiи: что́ сотвори́тъ на́мъ Госпо́дь? или́ что́ нанесе́тъ на ны́ Вседержи́тель?

И́же испо́лнилъ е́сть до́мы и́хъ благи́ми: совѣ́тъ же нечести́выхъ дале́че от него́.

Ви́дѣвше пра́ведницы возсмѣя́шася, непоро́ченъ же глумля́шеся и́мъ:

не поги́бе ли имѣ́нiе и́хъ, и оста́нки и́хъ поя́стъ о́гнь?

Бу́ди у́бо тве́рдъ, а́ще претерпи́ши, пото́мъ пло́дъ тво́й бу́детъ во благи́хъ.

Прiими́ же изъ у́стъ его́ изрѣче́нiе и воспрiими́ словеса́ его́ въ се́рдце твое́.

А́ще же обрати́шися и смири́ши себе́ предъ Го́сподемъ, и дале́че сотвори́ши от жили́ща твоего́ непра́вду,

и положе́нъ бу́деши на пе́рсти въ ка́мени, и я́коже ка́мень пото́ка офи́рска.

Бу́детъ у́бо тебѣ́ Вседержи́тель помо́щникъ от вра́гъ, чи́ста же сотвори́тъ тя́ я́коже сребро́ разжже́но,

пото́мъ дерзнове́нiе возъимѣ́еши предъ Бо́гомъ, воззрѣ́въ ве́село на не́бо.

Помо́льшуся же тебѣ́ къ нему́, услы́шитъ тя́, да́стъ же ти́ обѣ́ты твоя́ возда́ти,

устро́итъ же ти́ жили́ще пра́вды, на путе́хъ же твои́хъ бу́детъ свѣ́тъ:

я́ко смири́лъ еси́ себе́, тогда́ рече́ши: вознесе́ся, и пони́кша очи́ма спасе́тъ,

изба́витъ непови́ннаго, и спасе́шися чи́стыма рука́ма твои́ма.

Греческий [Greek (Koine)]

ὑπολαβὼν δὲ Ελιφας ὁ Θαιμανίτης λέγει

πότερον οὐχὶ ὁ κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην

τί γὰρ μέλει τῷ κυρίῳ ἐὰν σὺ ἦσθα τοῖς ἔργοις ἄμεμπτος ἢ ὠφέλεια ὅτι ἁπλώσῃς τὴν ὁδόν σου

ἦ λόγον σου ποιούμενος ἐλέγξει σε καὶ συνεισελεύσεταί σοι εἰς κρίσιν

πότερον οὐχ ἡ κακία σού ἐστιν πολλή ἀναρίθμητοι δέ σού εἰσιν αἱ ἁμαρτίαι

ἠνεχύραζες δὲ τοὺς ἀδελφούς σου διὰ κενῆς ἀμφίασιν δὲ γυμνῶν ἀφείλου

οὐδὲ ὕδωρ διψῶντας ἐπότισας ἀλλὰ πεινώντων ἐστέρησας ψωμόν

ἐθαύμασας δέ τινων πρόσωπον ᾤκισας δὲ τοὺς ἐπὶ τῆς γῆς

χήρας δὲ ἐξαπέστειλας κενάς ὀρφανοὺς δὲ ἐκάκωσας

τοιγαροῦν ἐκύκλωσάν σε παγίδες καὶ ἐσπούδασέν σε πόλεμος ἐξαίσιος

τὸ φῶς σοι σκότος ἀπέβη κοιμηθέντα δὲ ὕδωρ σε ἐκάλυψεν

μὴ οὐχὶ ὁ τὰ ὑψηλὰ ναίων ἐφορᾷ τοὺς δὲ ὕβρει φερομένους ἐταπείνωσεν

καὶ εἶπας τί ἔγνω ὁ ἰσχυρός ἦ κατὰ τοῦ γνόφου κρινεῖ

νέφη ἀποκρυφὴ αὐτοῦ καὶ οὐχ ὁραθήσεται καὶ γῦρον οὐρανοῦ διαπορεύσεται

μὴ τρίβον αἰώνιον φυλάξεις ἣν ἐπάτησαν ἄνδρες ἄδικοι

οἳ συνελήμφθησαν ἄωροι ποταμὸς ἐπιρρέων οἱ θεμέλιοι αὐτῶν

οἱ λέγοντες κύριος τί ποιήσει ἡμῖν ἢ τί ἐπάξεται ἡμῖν ὁ παντοκράτωρ

ὃς δὲ ἐνέπλησεν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀγαθῶν βουλὴ δὲ ἀσεβῶν πόρρω ἀπ᾿ αὐτοῦ

ἰδόντες δίκαιοι ἐγέλασαν ἄμεμπτος δὲ ἐμυκτήρισεν

εἰ μὴ ἠφανίσθη ἡ ὑπόστασις αὐτῶν καὶ τὸ κατάλειμμα αὐτῶν καταφάγεται πῦρ

γενοῦ δὴ σκληρός ἐὰν ὑπομείνῃς εἶτ᾿ ὁ καρπός σου ἔσται ἐν ἀγαθοῖς

ἔκλαβε δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξηγορίαν καὶ ἀνάλαβε τὰ ῥήματα αὐτοῦ ἐν καρδίᾳ σου

ἐὰν δὲ ἐπιστραφῇς καὶ ταπεινώσῃς σεαυτὸν ἔναντι κυρίου πόρρω ἐποίησας ἀπὸ διαίτης σου τὸ ἄδικον

θήσῃ ἐπὶ χώματι ἐν πέτρᾳ καὶ ὡς πέτρᾳ χειμάρρους Ωφιρ

ἔσται οὖν σου ὁ παντοκράτωρ βοηθὸς ἀπὸ ἐχθρῶν καθαρὸν δὲ ἀποδώσει σε ὥσπερ ἀργύριον πεπυρωμένον

εἶτα παρρησιασθήσῃ ἔναντι κυρίου ἀναβλέψας εἰς τὸν οὐρανὸν ἱλαρῶς

εὐξαμένου δέ σου πρὸς αὐτὸν εἰσακούσεταί σου δώσει δέ σοι ἀποδοῦναι τὰς εὐχάς

ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης ἐπὶ δὲ ὁδοῖς σου ἔσται φέγγος

ὅτι ἐταπείνωσεν αὐτόν καὶ ἐρεῖς ὑπερηφανεύσατο καὶ κύφοντα ὀφθαλμοῖς σώσει

ῥύσεται ἀθῷον καὶ διασώθητι ἐν καθαραῖς χερσίν σου

Еврейский

וַיַּעַן אֱלִיפַז הַתֵּמָנִי, וַיֹּאמַר׃

הַלְאֵל יִסְכָּן־גָּבֶר; כִּי־יִסְכֹּן עָלֵימוֹ מַשְׂכִּיל׃

הַחֵפֶץ לְשַׁדַּי כִּי תִצְדָּק; וְאִם־בֶּצַע, כִּי־תַתֵּם דְּרָכֶיךָ׃

הֲמִיִּרְאָתְךָ יֹכִיחֶךָ; יָבוֹא עִמְּךָ, בַּמִּשְׁפָּט׃

הֲלֹא רָעָתְךָ רַבָּה; וְאֵין־קֵץ, לַעֲוֹנֹתֶיךָ׃

כִּי־תַחְבֹּל אַחֶיךָ חִנָּם; וּבִגְדֵי עֲרוּמִּים תַּפְשִׁיט׃

לֹא־מַיִם עָיֵף תַּשְׁקֶה; וּמֵרָעֵב, תִּמְנַע־לָחֶם׃

וְאִישׁ זְרוֹעַ לוֹ הָאָרֶץ; וּנְשׂוּא פָנִים, יֵשֶׁב בָּהּ׃

אַלְמָנוֹת שִׁלַּחְתָּ רֵיקָם; וּזְרֹעוֹת יְתֹמִים יְדֻכָּא׃

עַל־כֵּן סְבִיבוֹתֶיךָ פַחִים; וִיבַהֶלְךָ פַּחַד פִּתְאֹם׃

אוֹ־חֹשֶׁךְ לֹא־תִרְאֶה; וְשִׁפְעַת־מַיִם תְּכַסֶּךָּ׃

הֲלֹא־אֱלוֹהַּ גֹּבַהּ שָׁמָיִם; וּרְאֵה רֹאשׁ כּוֹכָבִים כִּי־רָמּוּ׃

וְאָמַרְתָּ מַה־יָּדַע אֵל; הַבְעַד עֲרָפֶל יִשְׁפּוֹט׃

עָבִים סֵתֶר־לוֹ וְלֹא יִרְאֶה; וְחוּג שָׁמַיִם, יִתְהַלָּךְ׃

הַאֹרַח עוֹלָם תִּשְׁמֹר; אֲשֶׁר דָּרְכוּ מְתֵי־אָוֶן׃

אֲשֶׁר־קֻמְּטוּ וְלֹא־עֵת; נָהָר, יוּצַק יְסוֹדָם׃

הָאֹמְרִים לָאֵל סוּר מִמֶּנּוּ; וּמַה־יִּפְעַל שַׁדַּי לָמוֹ׃

וְהוּא מִלֵּא בָתֵּיהֶם טוֹב; וַעֲצַת רְשָׁעִים, רָחֲקָה מֶנִּי׃

יִרְאוּ צַדִּיקִים וְיִשְׂמָחוּ; וְנָקִי, יִלְעַג־לָמוֹ׃

אִם־לֹא נִכְחַד קִימָנוּ; וְיִתְרָם, אָכְלָה אֵשׁ׃

הַסְכֶּן־נָא עִמּוֹ; וּשְׁלָם בָּהֶם, תְּבוֹאַתְךָ טוֹבָה׃

קַח־נָא מִפִּיו תּוֹרָה; וְשִׂים אֲמָרָיו, בִּלְבָבֶךָ׃

אִם־תָּשׁוּב עַד־שַׁדַּי תִּבָּנֶה; תַּרְחִיק עַוְלָה, מֵאָהֳלֶךָ׃

וְשִׁית־עַל־עָפָר בָּצֶר; וּבְצוּר נְחָלִים אוֹפִיר׃

וְהָיָה שַׁדַּי בְּצָרֶיךָ; וְכֶסֶף תּוֹעָפוֹת לָךְ׃

כִּי־אָז עַל־שַׁדַּי תִּתְעַנָּג; וְתִשָּׂא אֶל־אֱלוֹהַּ פָּנֶיךָ׃

תַּעְתִּיר אֵלָיו וְיִשְׁמָעֶךָּ; וּנְדָרֶיךָ תְשַׁלֵּם׃

וְתִגְזַר־אוֹמֶר וְיָקָם לָךְ; וְעַל־דְּרָכֶיךָ, נָגַהּ אוֹר׃

כִּי־הִשְׁפִּילוּ וַתֹּאמֶר גֵּוָה; וְשַׁח עֵינַיִם יוֹשִׁעַ׃

יְמַלֵּט אִי־נָקִי; וְנִמְלַט, בְּבֹר כַּפֶּיךָ׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

Чи для Бога людина корисна?
Бо мудрий корисний самому собі!

Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був?
І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

Хіба твоє зло не велике?
Таж твоїм беззаконням немає кінця!

Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!

Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб…

А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.

Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,

твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе…

Чи ж Бог не високий, як небо?
Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!

А ти кажеш: Що відає Бог?
Чи судитиме Він через млу?

Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

що до Бога казали вони: Відступися від нас!
та: Що зробить для нас Всемогутній?

А Він доми їхні наповнив добром!…
Але віддалилась від мене порада безбожних!

Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,

будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.

А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.

Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.

Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.