Скрыть
24:1
24:3
24:4
24:5
24:8
24:9
24:11
24:13
24:14
24:16
24:17
24:19
24:20
24:21
24:22
24:23
24:25
Церковнославянский (рус)
Почто́ же Го́спода утаи́шася часы́,
нечести́вiи же предѣ́лъ преидо́ша, ста́до съ па́стыремъ разгра́бив­ше?
Подъяре́мника си́рыхъ от­ведо́ша и вола́ вдови́ча въ зало́гъ взя́ша:
уклони́ша немощны́хъ от­ пути́ пра́веднаго, вку́пѣ же скры́шася кро́тцыи земли́:
изыдо́ша же, я́ко осли́ на село́, на мя́, изступи́в­ше сво­его́ чи́на: сла́докъ бы́сть хлѣ́бъ и́мъ ра́ди ю́ныхъ.
Ни́ву пре́жде вре́мене не свою́ су́щу пожа́ша, немощні́и же виногра́дъ нечести́выхъ безъ мзды́ и безъ бра́шна воз­дѣ́лаша:
наги́хъ мно́гихъ успи́ша безъ ри́зъ, оде́жду же души́и́хъ отъ­я́ша:
ка́плями го́рскими мо́кнутъ, зане́же не имѣ́яху покро́ва, въ ка́менiе облеко́шася:
восхи́тиша сироту́ от­ сосца́, па́дшаго же смири́ша:
нагі́я же успи́ша непра́ведно, от­ а́лчущихъ же хлѣ́бъ отъ­я́ша:
въ тѣсни́нахъ непра́ведно засѣдо́ша, пути́ же пра́веднаго не вѣ́дѣша.
И́же изъ гра́да и изъ домо́въ сво­и́хъ изгони́ми быва́ху, душа́ же младе́нцевъ стеня́ше вельми́: Бо́гъ же почто́ си́хъ посѣще́нiя не сотвори́?
На земли́ су́щымъ и́мъ, и не разумѣ́ша, пути́ же пра́веднаго не вѣ́дѣша, ни по стезя́мъ его́ ходи́ша.
Разумѣ́въ же и́хъ дѣла́, предаде́ и́хъ во тму́, и въ нощи́ бу́детъ я́ко та́ть.
И о́ко прелюбо­дѣ́я сохрани́ тму́, глаго́ля: не у́зритъ мя́ о́ко: и покрыва́ло лицу́ наложи́.
Прокопа́ въ нощи́ хра́мины, во дне́хъ же запечатлѣ́ша себе́, не позна́ша свѣ́та:
я́ко а́бiе зау́тра и́мъ сѣ́нь сме́рти, поне́же позна́етъ мяте́жъ сѣ́ни сме́ртныя.
Лего́къ е́сть на лицы́ воды́: проклята́ бу́ди ча́сть и́хъ на земли́, да явя́т­ся же садо́вiя и́хъ на земли́ су́ха:
рукоя́тiе бо си́рыхъ разгра́биша.
Пото́мъ воспомяне́нъ бы́сть ему́ грѣ́хъ, и я́коже мгла́ росы́ изчезе́: воз­дано́ же бу́ди ему́, е́же содѣ́я, сокруше́нъ же бу́ди вся́къ неправди́въ я́ко дре́во неизцѣ́льно:
непло́днѣй бо не добро́ сотвори́ и жены́ не поми́лова.
Я́ростiю же низврати́ немощны́я: воста́въ у́бо не и́мать вѣ́ры я́ти о сво­е́мъ житiи́.
Егда́ же разболи́т­ся, да не надѣ́ет­ся здра́въ бы́ти, но паде́тъ неду́гомъ.
Мно́ги бо озло́би высота́ его́: увяде́ же я́ко зла́къ въ зно́и, или́ я́коже кла́съ от­ стебла́ са́мъ от­па́дъ.
А́ще же ни́, кто́ есть глаго́ляй лжу́ ми́ глаго́лати, и положи́тъ ни во что́же глаго́лы моя́?
Рус. (Юнгеров)
Почему отъ Господа времена утаились:
Нечестивые передвигают межу, стадо и пастуха грабят?
У сиротъ они уводят осла, и вола у вдовы берут в залог,
Немощныхъ уклоняют с праваго пути, а кроткие земли все принуждены скрываться.
Вышли же, как ослы на поле, на меня, удалившись от своего порядка: сладок имъ хлеб ради детей!
Не свою ниву прежде времени пожинают; немощные без платы и без пищи возделывают виноградник нечестивых.
Многихъ нагих заставляют ночевать без одежды, а одежду души их отнимают.
Они мокнут от горных дождей, так как не имеютъ убежища, жмутся к скале.
Отторгаютъ от сосцов сироту, павшаго унижают.
Незаконно заставляют нагих спать, у голодных отнимают хлеб.
Въ пещерах как злодеи сидят, а пути праведнаго не знают.
Изъ городов и жилищ своих (люди) бывают изгоняемы, и душа младенцев громко стонет. Почему же Бог не посещает их?
Когда они еще находятся на земле, то не понимают (сего), пути праведнаго не знают и не ходят по стезям Его.
Узнав же их дела, Он предает их тьме, и будет таковой (пребывать) в ночи, как вор.
И глазъ прелюбодея наблюдает тьму, говоря: „не увидитъ меня глазъ“, и полагает покрывало на лице.
Прокапывают ночью дома, а днем скрываются, не знают света,
Ибо тотчасъ по утру для них – смертная тень, так как (каждый из них) знаетъ страх тени смертной,
Легокъ он на поверхности воды. Да будет проклята часть ихъ на земле, да будут отрасли их сухи на земле,
Ибо урожаи сиротъ они разграбили.
Впоследствии вспомянут был ему грех и как капля росы онъ исчез, (но) да будет воздано ему (за) то, что он сделал, всякий неправедный да будет сокрушен, как дерево вполне негодное.
Ибо онъ бездетной не делал добра и к женщине не былъ милостив.
В ярости он низвергал слабых, (посему) когда он встанет, пусть будет не уверен за свою жизнь.
А когда заболеет, пусть не надеется выздороветь, но да падет отъ недуга.
Ибо возвышение его многим причинило бедствия. Он увял, как трава во время зноя, или как колос сам собою упавший со стебля.
Если же не такъ, то кто скажет, что я говорю ложь и обратит ни во что слова мои?.
Украинский (Огієнко)
Для чого часи не заховані від Всемогутнього?
Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю…
Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей…
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають…
Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого…
Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги…
Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій…
А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око!
і заслону кладе на обличчя…
Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви…
Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів…
Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!…
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені…
Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка…
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?
«لِمَاذَا إِذْ لَمْ تَخْتَبِئِ الأَزْمِنَةُ مِنَ الْقَدِيرِ، لاَ يَرَى عَارِفُوهُ يَوْمَهُ؟
يَنْقُلُونَ التُّخُومَ. يَغْتَصِبُونَ قَطِيعًا وَيَرْعَوْنَهُ.
يَسْتَاقُونَ حِمَارَ الْيَتَامَى، وَيَرْتَهِنُونَ ثَوْرَ الأَرْمَلَةِ.
يَصُدُّونَ الْفُقَرَاءَ عَنِ الطَّرِيقِ. مَسَاكِينُ الأَرْضِ يَخْتَبِئُونَ جَمِيعًا.
هَا هُمْ كَالْفَرَاءِ فِي الْقَفْرِ يَخْرُجُونَ إِلَى عَمَلِهِمْ يُبَكِّرُونَ لِلطَّعَامِ. الْبَادِيَةُ لَهُمْ خُبْزٌ لأَوْلاَدِهِمْ.
فِي الْحَقْلِ يَحْصُدُونَ عَلَفَهُمْ، وَيُعَلِّلُونَ كَرْمَ الشِّرِّيرِ.
يَبِيتُونَ عُرَاةً بِلاَ لِبْسٍ، وَلَيْسَ لَهُمْ كَسْوَةٌ فِي الْبَرْدِ.
يَبْتَلُّونَ مِنْ مَطَرِ الْجِبَالِ، وَلِعَدَمِ الْمَلْجَإِ يَعْتَنِقُونَ الصَّخْرَ.
«يَخْطَفُونَ الْيَتِيمَ عَنِ الثُّدِيِّ، وَمِنَ الْمَسَاكِينِ يَرْتَهِنُونَ.
عُرَاةً يَذْهَبُونَ بِلاَ لِبْسٍ، وَجَائِعِينَ يَحْمِلُونَ حُزَمًا.
يَعْصِرُونَ الزَّيْتَ دَاخِلَ أَسْوَارِهِمْ. يَدُوسُونَ الْمَعَاصِرَ وَيَعْطَشُونَ.
مِنَ الْوَجَعِ أُنَاسٌ يَئِنُّونَ، وَنَفْسُ الْجَرْحَى تَسْتَغِيثُ، وَاللهُ لاَ يَنْتَبِهُ إِلَى الظُّلْمِ.
«أُولئِكَ يَكُونُونَ بَيْنَ الْمُتَمَرِّدِينَ عَلَى النُّورِ. لاَ يَعْرِفُونَ طُرُقَهُ وَلاَ يَلْبَثُونَ فِي سُبُلِهِ.
مَعَ النُّورِ يَقُومُ الْقَاتِلُ، يَقْتُلُ الْمِسْكِينَ وَالْفَقِيرَ، وَفِي اللَّيْلِ يَكُونُ كَاللِّصِّ.
وَعَيْنُ الزَّانِي تُلاَحِظُ الْعِشَاءَ. يَقُولُ: لاَ تُرَاقِبُنِي عَيْنٌ. فَيَجْعَلُ سِتْرًا عَلَى وَجْهِهِ.
يَنْقُبُونَ الْبُيُوتَ فِي الظَّلاَمِ. فِي النَّهَارِ يُغْلِقُونَ عَلَى أَنْفُسِهِمْ. لاَ يَعْرِفُونَ النُّورَ.
لأَنَّهُ سَوَاءٌ عَلَيْهِمُ الصَّبَاحُ وَظِلُّ الْمَوْتِ. لأَنَّهُمْ يَعْلَمُونَ أَهْوَالَ ظِلِّ الْمَوْتِ.
خَفِيفٌ هُوَ عَلَى وَجْهِ الْمِيَاهِ. مَلْعُونٌ نَصِيبُهُمْ فِي الأَرْضِ. لاَ يَتَوَجَّهُ إِلَى طَرِيقِ الْكُرُومِ.
الْقَحْطُ وَالْقَيْظُ يَذْهَبَانِ بِمِيَاهِ الثَّلْجِ، كَذَا الْهَاوِيَةُ بِالَّذِينَ أَخْطَأُوا.
تَنْسَاهُ الرَّحِمُ، يَسْتَحْلِيهِ الدُّودُ. لاَ يُذْكَرُ بَعْدُ، وَيَنْكَسِرُ الأَثِيمُ كَشَجَرَةٍ.
يُسِيءُ إِلَى الْعَاقِرِ الَّتِي لَمْ تَلِدْ، وَلاَ يُحْسِنُ إِلَى الأَرْمَلَةِ.
يُمْسِكُ الأَعِزَّاءَ بِقُوَّتِهِ. يَقُومُ فَلاَ يَأْمَنُ أَحَدٌ بِحَيَاتِهِ.
يُعْطِيهِ طُمَأْنِينَةً فَيَتَوَكَّلُ، وَلكِنْ عَيْنَاهُ عَلَى طُرُقِهِمْ.
يَتَرَفَّعُونَ قَلِيلاً ثُمَّ لاَ يَكُونُونَ وَيُحَطُّونَ. كَالْكُلِّ يُجْمَعُونَ، وَكَرَأْسِ السُّنْبُلَةِ يُقْطَعُونَ.
وَإِنْ لَمْ يَكُنْ كَذَا، فَمَنْ يُكَذِّبُنِي وَيَجْعَلُ كَلاَمِي لاَ شَيْئًا؟».
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible