Скрыть
28:1
28:2
28:3
28:4
28:5
28:6
28:7
28:8
28:9
28:10
28:11
28:12
28:13
28:14
28:17
28:18
28:19
28:20
28:21
28:22
28:24
28:25
28:27
Церковнославянский (рус)
Е́сть бо сребру́ мѣ́сто, от­ону́дуже и быва́етъ, и мѣ́сто зла́ту, от­ону́дуже очища́ет­ся.
Желѣ́зо бо изъ земли́ ражда́ет­ся, мѣ́дь же ра́вно ка́менiю сѣче́т­ся.
Чи́нъ положи́ тмѣ́, и вся́ концы́ са́мъ испыту́етъ, камы́къ тмы́ и сѣ́нь сме́рти.
Пресѣче́нiе пото́ка от­ пра́ха: забыва́ющiи же пу́ть пра́вый изнемого́ша, от­ человѣ́къ подвиго́шася.
Е́сть земля́, изъ нея́же изы́детъ хлѣ́бъ: подъ не́ю обрати́ся я́ко о́гнь.
Мѣ́сто сапфи́ра ка́менiе ея́, и пе́рсть зла́то ему́.
Стезя́, не позна́ ея́ пти́ца, и не узрѣ́ ю́ о́ко су́пово,
и не ходи́ша по не́й сы́нове велича́выхъ, и не пре́йде по не́й ле́въ.
На несѣко́мѣ ка́мени простре́ ру́ку свою́, преврати́ же изъ коре́нiя го́ры:
бре́ги рѣ́къ расто́рже, вся́кое же честно́е ви́дѣ о́ко мое́:
глубины́ же рѣ́къ от­кры́ и показа́ си́лу свою́ на свѣ́тъ.
Прему́дрость же от­ку́ду обрѣ́теся? и ко́е мѣ́сто е́сть вѣ́дѣнiя?
Не вѣ́сть человѣ́къ пути́ ея́, ниже́ обрѣ́теся въ человѣ́цѣхъ.
Бе́здна рече́: нѣ́сть во мнѣ́: и мо́ре рече́: нѣ́сть со мно́ю.
Не да́ст­ся сокро́вище за ню́, и не извѣ́сит­ся сребро́ на измѣне́нiе ея́,
и не сравни́т­ся со зла́томъ Софи́рскимъ, со о́никсомъ честны́мъ и сапфи́ромъ:
не ра́вно бу́детъ е́й зла́то и криста́ль, и измѣне́нiе ея́ сосу́ди зла́ти.
Превысо́кая и би́серiе не помя́нут­ся, и при­­тяжи́ прему́дрость па́че вну́трен­нѣйшихъ:
не уравни́т­ся е́й топа́зiй еѳiо́пскiй, со зла́томъ чи́стымъ не сравни́т­ся.
Прему́дрость же от­ку́ду обрѣ́теся? и ко́е мѣ́сто е́сть ра́зуму?
Утаи́ся от­ вся́каго человѣ́ка, и от­ пти́цъ небе́сныхъ скры́ся.
Па́губа и сме́рть реко́стѣ: слы́шахомъ ея́ сла́ву.
Бо́гъ бла́го позна́ ея́ пу́ть: са́мъ бо вѣ́сть мѣ́сто ея́.
И́бо са́мъ поднебе́сную всю́ надзира́етъ, вѣ́дый, я́же на земли́, вся́, я́же сотвори́.
Вѣ́тровъ вѣ́съ и водѣ́ мѣ́ру егда́ сотвори́лъ,
та́ко ви́дяй сочте́, и пу́ть въ сотрясе́нiи гласо́въ,
тогда́ ви́дѣ ю́ и повѣ́да ю́, угото́вавъ изслѣ́ди
и рече́ человѣ́ку: се́, благо­че́стiе е́сть прему́дрость, а е́же удаля́тися от­ зла́ е́сть вѣ́дѣнiе.
Греческий [Greek (Koine)]
ἔστιν γὰρ ἀργυρίῳ τόπος ὅθεν γίνεται τόπος δὲ χρυσίῳ ὅθεν διηθεῖται
σίδηρος μὲν γὰρ ἐκ γῆς γίνεται χαλκὸς δὲ ἴσα λίθῳ λατομεῖται
τάξιν ἔθετο σκότει καὶ πᾶν πέρας αὐτὸς ἐξακριβάζεται λίθος σκοτία καὶ σκιὰ θανάτου
δια­κοπὴ χειμάρρου ἀπο­̀ κονίας οἱ δὲ ἐπι­λανθανόμενοι ὁδὸν δικαίαν ἠσθένησαν ἐκ βροτῶν
γῆ ἐξ αὐτῆς ἐξελεύ­­σε­ται ἄρτος ὑποκάτω αὐτῆς ἐστράφη ὡσεὶ πῦρ
τόπος σαπφείρου οἱ λίθοι αὐτῆς καὶ χῶμα χρυσίον αὐτῷ
τρίβος οὐκ ἔγνω αὐτὴν πετεινόν καὶ οὐ παρέβλεψεν αὐτὴν ὀφθαλμὸς γυπός
οὐκ ἐπάτησαν αὐτὴν υἱοὶ ἀλαζόνων οὐ παρῆλθεν ἐπ᾿ αὐτῆς λέων
ἐν ἀκροτόμῳ ἐξέτεινεν χεῖρα αὐτοῦ κατέστρεψεν δὲ ἐκ ῥιζῶν ὄρη
δίνας δὲ ποταμῶν ἔρρηξεν πᾶν δὲ ἔν­τιμον εἶδέν μου ὁ ὀφθαλμός
βάθη δὲ ποταμῶν ἀνεκάλυψεν ἔδειξεν δὲ ἑαυτοῦ δύναμιν εἰς φῶς
ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη ποῖος δὲ τόπος ἐστὶν τῆς ἐπι­στήμης
οὐκ οἶδεν βροτὸς ὁδὸν αὐτῆς οὐδὲ μὴ εὑρεθῇ ἐν ἀνθρώποις
ἄβυσ­σος εἶπεν οὐκ ἔστιν ἐν ἐμοί καὶ θάλασ­σα εἶπεν οὐκ ἔστιν μετ᾿ ἐμοῦ
οὐ δώσει συγκλεισμὸν ἀν­τ᾿ αὐτῆς καὶ οὐ σταθή­σε­ται ἀργύριον ἀν­τάλλαγμα αὐτῆς
καὶ οὐ συμβασταχθή­σε­ται χρυσίῳ Ωφιρ ἐν ὄνυχι τιμίῳ καὶ σαπφείρῳ
οὐκ ἰσωθή­σε­ται αὐτῇ χρυσίον καὶ ὕαλος καὶ τὸ ἄλλαγμα αὐτῆς σκεύ­η χρυσᾶ
μετέωρα καὶ γαβις οὐ μνησθή­σε­ται καὶ ἕλκυσον σοφίαν ὑπὲρ τὰ ἐσώτατα
οὐκ ἰσωθή­σε­ται αὐτῇ τοπάζιον Αἰθιοπίας χρυσίῳ καθαρῷ οὐ συμβασταχθή­σε­ται
ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη ποῖος δὲ τόπος ἐστὶν τῆς συν­έσεως
λέληθεν πάν­τα ἄνθρωπον καὶ ἀπο­̀ πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ ἐκρύβη
ἡ ἀπώλεια καὶ ὁ θάνα­τος εἶπαν ἀκηκόαμεν δὲ αὐτῆς τὸ κλέος
ὁ θεὸς εὖ συν­έστησεν αὐτῆς τὴν ὁδόν αὐτὸς δὲ οἶδεν τὸν τόπον αὐτῆς
αὐτὸς γὰρ τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πᾶσαν ἐφορᾷ εἰδὼς τὰ ἐν τῇ γῇ πάν­τα ἃ ἐποίησεν
ἀνέμων σταθμὸν ὕδατός τε μέτρα
ὅτε ἐποίησεν οὕτως ὑετὸν ἠρίθμησεν καὶ ὁδὸν ἐν τινάγματι φωνάς
τότε εἶδεν αὐτὴν καὶ ἐξηγήσατο αὐτήν ἑτοιμάσας ἐξιχνίασεν
εἶπεν δὲ ἀνθρώπῳ ἰδοὺ ἡ θεοσέβειά ἐστιν σοφία τὸ δὲ ἀπέχεσθαι ἀπο­̀ κακῶν ἐστιν ἐπι­στήμη
Еврейский
כִּי יֵשׁ לַכֶּסֶף מוֹצָא; וּמָקוֹם, לַזָּהָב יָזֹקּוּ׃
בַּרְזֶל מֵעָפָר יֻקָּח; וְאֶבֶן, יָצוּק נְחוּשָׁה׃
קֵץ שָׂם לַחֹשֶׁךְ, וּלְכָל־תַּכְלִית הוּא חוֹקֵר; אֶבֶן אֹפֶל וְצַלְמָוֶת׃
פָּרַץ נַחַל מֵעִם־גָּר, הַנִּשְׁכָּחִים מִנִּי־רָגֶל; דַּלּוּ מֵאֱנוֹשׁ נָעוּ׃
אֶרֶץ, מִמֶּנָּה יֵצֵא־לָחֶם; וְתַחְתֶּיהָ, נֶהְפַּךְ כְּמוֹ־אֵשׁ׃
מְקוֹם־סַפִּיר אֲבָנֶיהָ; וְעַפְרֹת זָהָב לוֹ׃
נָתִיב לֹא־יְדָעוֹ עָיִט; וְלֹא שְׁזָפַתּוּ, עֵין אַיָּה׃
לֹא־הִדְרִיכֻהוּ בְנֵי־שָׁחַץ; לֹא־עָדָה עָלָיו שָׁחַל׃
בַּחַלָּמִישׁ שָׁלַח יָדוֹ; הָפַךְ מִשֹּׁרֶשׁ הָרִים׃
בַּצּוּרוֹת יְאֹרִים בִּקֵּעַ; וְכָל־יְקָר, רָאֲתָה עֵינוֹ׃
מִבְּכִי נְהָרוֹת חִבֵּשׁ; וְתַעֲלֻמָהּ, יֹצִא אוֹר׃ פ
וְהַחָכְמָה מֵאַיִן תִּמָּצֵא; וְאֵי זֶה מְקוֹם בִּינָה׃
לֹא־יָדַע אֱנוֹשׁ עֶרְכָּהּ; וְלֹא תִמָּצֵא, בְּאֶרֶץ הַחַיִּים׃
תְּהוֹם אָמַר לֹא בִי־הִיא; וְיָם אָמַר, אֵין עִמָּדִי׃
לֹא־יֻתַּן סְגוֹר תַּחְתֶּיהָ; וְלֹא יִשָּׁקֵל, כֶּסֶף מְחִירָהּ׃
לֹא־תְסֻלֶּה בְּכֶתֶם אוֹפִיר; בְּשֹׁהַם יָקָר וְסַפִּיר׃
לֹא־יַעַרְכֶנָּה זָהָב וּזְכוֹכִית; וּתְמוּרָתָהּ כְּלִי־פָז׃
רָאמוֹת וְגָבִישׁ לֹא יִזָּכֵר; וּמֶשֶׁךְ חָכְמָה, מִפְּנִינִים׃
לֹא־יַעַרְכֶנָּה פִּטְדַת־כּוּשׁ; בְּכֶתֶם טָהוֹר, לֹא תְסֻלֶּה׃ פ
וְהַחָכְמָה מֵאַיִן תָּבוֹא; וְאֵי זֶה, מְקוֹם בִּינָה׃
וְנֶעֶלְמָה מֵעֵינֵי כָל־חָי; וּמֵעוֹף הַשָּׁמַיִם נִסְתָּרָה׃
אֲבַדּוֹן וָמָוֶת אָמְרוּ; בְּאָזְנֵינוּ, שָׁמַעְנוּ שִׁמְעָהּ׃
אֱלֹהִים הֵבִין דַּרְכָּהּ; וְהוּא, יָדַע אֶת־מְקוֹמָהּ׃
כִּי־הוּא לִקְצוֹת־הָאָרֶץ יַבִּיט; תַּחַת כָּל־הַשָּׁמַיִם יִרְאֶה׃
לַעֲשׂוֹת לָרוּחַ מִשְׁקָל; וּמַיִם, תִּכֵּן בְּמִדָּה׃
בַּעֲשׂתוֹ לַמָּטָר חֹק; וְדֶרֶךְ, לַחֲזִיז קֹלוֹת׃
אָז רָאָהּ וַיְסַפְּרָהּ; הֱכִינָהּ, וְגַם־חֲקָרָהּ׃
וַיֹּאמֶר לָאָדָם, הֵן יִרְאַת אֲדֹנָי הִיא חָכְמָה; וְסוּר מֵרָע בִּינָה׃ ס
Ба ростӣ, нуқра коне дорад, ва тилло маконе ки мегудозанд.
Оҳан аз хок гирифта мешавад, ва мис аз санг гудохта мешавад.
Одам ба торикӣ хотима медиҳад, ва дар ҳама тараф сангҳоро дар торикӣ ва сояи марг ҷустуҷӯ тафтиш мекунад.
Ғоре ба зери макони аҳолинишин мекананд, аз хотири пиёдагардҳои рӯи замин фаромӯш мешаванд, ва дур аз мардум овезон гардида, ба ҳар сӯ ҳаракат мекунанд.
Замине ки аз он нон мерӯяд, андарунаш, мисли он ки аз оташ бошад, чаппагардон шудааст.
Сангҳояш макони ёқути кабуд аст, ва тиллои хока дорад.
Роҳи онро бози шикорӣ намедонад, ва чашми уқоб онро надидааст.
Даррандагон бар он қадам нагузоштаанд, ва шер бар он гузар накардааст.
Ба санги хоро дасти худро дароз мекунад, кӯҳҳоро аз бунёдашон чаппа мегардонад.
Дар кӯҳпораҳо ҷӯйҳо меканад, ва чашмаш ҳар чизи гаронбаҳоро мебинад.
Ҷараёни Дарёҳоро аз таровиш мебандад, ва чизи ниҳонро ба рӯшноӣ мебарорад.
Валекин ҳикмат аз куҷо ёфт мешавад? Ва макони хирад куҷост?
Инсон қадри онро намедонад, ва он дар замини зиндагон ёфт намешавад.
Обҳои азим мегӯянд: ́Он дар ман нест́; ва баҳр мегӯяд: ́Назди ман нест́;
Зари холис дар ивази он дода намешавад, ва нуқра ба арзиши он баркашида намешавад.
Ба он на бо зари сурхи Ӯфир баҳо дода мешавад, на бо ҷазъи гаронбаҳо ва ёқути кабуд.
Тилло ва оина ба он баробар нест, ва зевари зари холис наметавонад онро иваз намояд.
Марҷон ва булӯр зикр намеёбад, ва пайдо кардани ҳикмат аз ҷавоҳир душвортар аст.
Ёқути зарди ҳабаш ба он баробар нест; ба он бо зари сурхи покиза баҳо дода намешавад.
Валекин ҳикмат аз куҷо меояд? Ва макони хирад куҷост?
Ва ҳол он ки он аз чашми тамоми офаридаҳо пинҳон аст, ва аз мурғони ҳаво ниҳон аст.
Ҷои ҳалокат марг мегӯянд: ́Овозаи онро бо гӯши худ шунидаем́.
Худо роҳи онро медонад, ва Ӯ аз макони он хабардор аст,
Зеро ки Ӯ то ба канори замин назар мекунад, ва он чиро, ки зери тамоми осмон аст, мебинад.
Ҳангоме ки Ӯ вазне барои бод муқаррар намуд, ва обҳоро бо андозае чен кард,
Ва ҳангоме ки қонуне низоме барои борон қарор дод, ва роҳе барои барқи тундарҳо, –
Он гоҳ онро дид ва онро дар шумор овард, онро муҳайё кард, ва онро низ тафтиш намуд,
Ва ба одамизод гуфт: ́Инак, тарси Парвардигор ҳикмат аст, ва аз бадӣ дур шудан хирад аст́».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible