Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Иова

 
  • Еще́ же при­­ложи́въ и́овъ, рече́ въ при́тчахъ:
  • кто́ мя устро́итъ по ме́сяцамъ пре́жднихъ дні́й, въ ни́хже мя́ Бо́гъ храня́ше,
  • я́коже егда́ свѣтя́шеся свѣти́лникъ его́ надъ главо́ю мо­е́ю, егда́ свѣ́томъ его́ хожда́хъ во тмѣ́,
  • егда́ бѣ́хъ тя́жекъ въ путе́хъ, егда́ Бо́гъ посѣще́нiе творя́ше до́му мо­ему́,
  • егда́ бѣ́хъ бога́тъ зѣло́, о́крестъ же мене́ раби́,
  • егда́ облива́хуся путiе́ мо­и́ ма́сломъ кра́вiимъ, го́ры же моя́ облива́хуся млеко́мъ,
  • егда́ исхожда́хъ изу́тра во гра́дъ, на сто́гнахъ же поставля́шеся ми́ престо́лъ?
  • Ви́дяще мя́ ю́ноши скрыва́шася, старѣ́йшины же вси́ востава́ша:
  • вельмо́жи же престава́ху глаго́лати, пе́рстъ воз­ло́жше на уста́ своя́.
  • Слы́шав­шiи же блажи́ша мя́, и язы́къ и́хъ при­­льпе́ горта́ни и́хъ:
  • я́ко у́хо слы́ша и ублажи́ мя, о́ко же ви́дѣвъ мя́ уклони́ся.
  • Спасо́хъ бо убо́гаго от­ руки́ си́льнаго, и сиротѣ́, ему́же не бѣ́ помо́щника, помого́хъ.
  • Благослове́нiе погиба́ющаго на мя́ да прiи́детъ, уста́ же вдови́ча благослови́ша мя́.
  • Въ пра́вду же облача́хся, одѣва́хся же въ су́дъ я́ко въ ри́зу.
  • О́ко бѣ́хъ слѣпы́мъ, нога́ же хромы́мъ:
  • а́зъ бы́хъ оте́цъ немощны́мъ, ра́спрю же, ея́же не вѣ́дяхъ, изслѣ́дихъ:
  • сотро́хъ же члено́вныя непра́ведныхъ, от­ среды́ же зубо́въ и́хъ грабле́нiе изъя́хъ.
  • Рѣ́хъ же: во́зрастъ мо́й состарѣ́ет­ся я́коже стебло́ фи́никово, мно́га лѣ́та поживу́.
  • Ко́рень разве́рзеся при­­ водѣ́, и роса́ пребу́детъ на жа́твѣ мо­е́й.
  • Сла́ва моя́ но́ва со мно́ю, и лу́къ мо́й въ руцѣ́ мо­е́й по́йдетъ.
  • [Старѣ́йшины] слы́шав­шiи мя́ внима́ху, молча́ху же о мо­е́мъ совѣ́тѣ.
  • Къ мо­ему́ глаго́лу не при­­лага́ху, ра́довахуся же, егда́ къ ни́мъ глаго́лахъ:
  • я́коже земля́ жа́ждущая ожида́етъ дождя́, та́ко сі́и мо­его́ глаго́ланiя.
  • А́ще воз­смѣю́ся къ ни́мъ, не вѣ́риша: и свѣ́тъ лица́ мо­его́ не от­пада́­ше.
  • Избра́хъ пу́ть и́хъ, и сѣдѣ́хъ кня́зь, и вселя́хся я́коже ца́рь посредѣ́ хра́брыхъ, а́ки утѣша́яй печа́льныхъ.
  • И продолжал Иов возвышенную речь свою и сказал:
  • о, если бы я был, как в прежние месяцы, как в те дни, когда Бог хранил меня,
  • когда светильник Его светил над головою моею, и я при свете Его ходил среди тьмы;
  • как был я во дни молодости моей, когда милость Божия была над шатром моим,
  • когда еще Вседержитель был со мною, и дети мои вокруг меня,
  • когда пути мои обливались молоком, и скала источала для меня ручьи елея!
  • когда я выходил к воротам города и на площади ставил седалище свое, –
  • юноши, увидев меня, прятались, а старцы вставали и стояли;
  • князья удерживались от речи и персты полагали на уста свои;
  • голос знатных умолкал, и язык их прилипал к гортани их.
  • Ухо, слышавшее меня, ублажало меня; око видевшее восхваляло меня,
  • потому что я спасал страдальца вопиющего и сироту беспомощного.
  • Благословение погибавшего приходило на меня, и сердцу вдовы доставлял я радость.
  • Я облекался в правду, и суд мой одевал меня, как мантия и увясло.
  • Я был глазами слепому и ногами хромому;
  • отцом был я для нищих и тяжбу, которой я не знал, разбирал внимательно.
  • Сокрушал я беззаконному челюсти и из зубов его исторгал похищенное.
  • И говорил я: в гнезде моем скончаюсь, и дни мои будут многи, как песок;
  • корень мой открыт для воды, и роса ночует на ветвях моих;
  • слава моя не стареет, лук мой крепок в руке моей.
  • Внимали мне и ожидали, и безмолвствовали при совете моем.
  • После слов моих уже не рассуждали; речь моя капала на них.
  • Ждали меня, как дождя, и, как дождю позднему, открывали уста свои.
  • Бывало, улыбнусь им – они не верят; и света лица моего они не помрачали.
  • Я назначал пути им и сидел во главе и жил как царь в кругу воинов, как утешитель плачущих.
  • وعاد ايوب ينطق بمثله فقال

  • يا ليتني كما في الشهور السالفة وكالايام التي حفظني الله فيها

  • حين اضاء سراجه على راسي وبنوره سلكت الظلمة.

  • كما كنت في ايام خريفي ورضا الله على خيمتي

  • والقدير بعد معي وحولي غلماني

  • اذ غسلت خطواتي باللبن والصخر سكب لي جداول زيت

  • حين كنت اخرج الى الباب في القرية واهيّئ في الساحة مجلسي.

  • رآني الغلمان فاختبأوا والاشياخ قاموا ووقفوا.

  • العظماء امسكوا عن الكلام ووضعوا ايديهم على افواههم.

  • صوت الشرفاء اختفى ولصقت ألسنتهم باحناكهم.

  • لان الاذن سمعت فطوّبتني والعين رأت فشهدت لي.

  • لاني انقذت المسكين المستغيث واليتيم ولا معين له.

  • بركة الهالك حلت عليّ وجعلت قلب الارملة يسرّ.

  • لبست البر فكساني. كجبّة وعمامة كان عدلي.

  • كنت عيونا للعمي وارجلا للعرج.

  • اب انا للفقراء ودعوى لم اعرفها فحصت عنها.

  • هشمت اضراس الظالم ومن بين اسنانه خطفت الفريسة.

  • فقلت اني في وكري اسلم الروح ومثل السمندل اكثر اياما.

  • أصلي كان منبسطا الى المياه والطل بات على اغصاني.

  • كرامتي بقيت حديثة عندي وقوسي تجددت في يدي.

  • لي سمعوا وانتظروا ونصتوا عند مشورتي.

  • بعد كلامي لم يثنّوا وقولي قطر عليهم.

  • وانتظروني مثل المطر وفغروا افواههم كما للمطر المتأخر.

  • ان ضحكت عليم لم يصدقوا ونور وجهي لم يعبسوا.

  • كنت اختار طريقهم واجلس راسا واسكن كملك في جيش كمن يعزي النائحين

  • І Йов далі вів мову свою та й сказав:
  • О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
  • коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
  • як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
  • коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
  • коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!…
  • Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
  • як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
  • зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
  • ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння…
  • Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
  • бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
  • Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
  • Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
  • Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
  • Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
  • Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
  • І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
  • для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй…
  • Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
  • Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
  • По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
  • І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик…
  • Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
  • Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!