Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:1
3:2
3:4
3:5
3:6
3:7
3:9
3:10
3:11
3:12
3:14
3:15
3:16
3:17
3:18
3:19
3:20
3:22
3:23
3:24
3:25
см.:Притч.28:14;
3:26
Посе́мъ отве́рзе и́овъ уста́ своя́ и прокля́ де́нь сво́й,
глаго́ля:
да поги́бнетъ де́нь, въ о́ньже роди́хся, и но́щь о́ная, въ ню́же рѣ́ша: се́, му́жескъ по́лъ:
та́ но́щь бу́ди тма́, и да не взы́щетъ ея́ Госпо́дь свы́ше, ниже́ да прiи́детъ на ню́ свѣ́тъ,
и да прiи́метъ ю́ тма́ и сѣ́нь сме́ртная, да прiи́детъ на ню́ сумра́къ: про́клятъ бу́ди де́нь то́й
и но́щь о́ная: да пости́гнетъ ю́ тма́, да не бу́детъ во дне́хъ лѣ́та, ниже́ да вчи́слится во дне́хъ ме́сяцей:
но но́щь о́ная да бу́детъ болѣ́знь, и да не прiи́детъ на ню́ весе́лiе и ра́дость,
но да проклене́тъ ю́ проклина́яй то́й де́нь, и́же и́мать одолѣ́ти вели́каго ки́та:
да поме́ркнутъ звѣ́зды тоя́ но́щи, да ожида́етъ и на свѣ́тъ да не прiи́детъ, и да не ви́дитъ денни́цы возсiява́ющiя,
я́ко не затвори́ вра́тъ чре́ва ма́тере моея́: отъя́ла бо бы́ болѣ́знь от о́чiю мое́ю:
почто́ бо во утро́бѣ не умро́хъ? изъ чре́ва же изше́дъ, и а́бiе не погибо́хъ?
почто́ же мя́ прiя́ша на колѣ́на? почто́ же сса́хъ сосца́?
ны́нѣ у́бо усну́въ умолча́лъ бы́хъ, усну́въ же почи́лъ бы́хъ
со царьми́ и совѣ́тники земли́, и́же хваля́хуся ору́жiи,
или́ со кня́зи, и́мже мно́го зла́та, и́же напо́лниша до́мы своя́ сребра́,
или́ я́коже и́звергъ изла́зяй изъ ложе́снъ ма́тернихъ, или́ я́коже младе́нцы, и́же не ви́дѣша свѣ́та:
та́мо нечести́вiи утоли́ша я́рость гнѣ́ва, та́мо почи́ша претружде́ннiи тѣ́ломъ,
вку́пѣ же въ вѣ́цѣ се́мъ бы́вшiи не слы́шатъ гла́са собира́ющаго да́нь:
ма́лъ и вели́къ та́мо е́сть, и ра́бъ не боя́йся господи́на своего́:
почто́ бо да́нъ е́сть су́щымъ въ го́рести свѣ́тъ и су́щымъ въ болѣ́знехъ душа́мъ живо́тъ,
и́же жела́ютъ сме́рти и не получа́ютъ, и́щуще я́коже сокро́вища,
обра́довани же быва́ютъ, а́ще улуча́тъ [сме́рть]?
сме́рть бо му́жу поко́й, его́же пу́ть сокрове́нъ е́сть, затвори́ бо Бо́гъ о́крестъ его́:
пре́жде бо бра́шенъ мои́хъ воздыха́нiе ми́ прихо́дитъ, слезю́ же а́зъ одержи́мь стра́хомъ,
стра́хъ бо, его́же ужаса́хся, прiи́де ми́, и его́же боя́хся, срѣ́те мя́:
ни умири́хся, ниже́ умолча́хъ, ниже́ почи́хъ, и на́йде ми́ гнѣ́въ.
После того Иов открыл уста свои и проклял день свой,
Говоря:
Да погибнет день, в который я родился, и та ночь, в которую сказали: „вот мальчикъ“.
Та ночь да будет тьмою, и да не взыщет ея Господь свыше и да не возсияет над ней свет.
Да покроет же ее тьма и тень смертная, да сойдет на нее мрак, да будет проклят день тот.
И ночь та: да постигнет её тьма, да не будет она во днях года и да не причтется во днях месяцев.
Но ночь та да будет болезненна и да не придет на нее веселие и радость!
Но да проклянет ее проклинающий тот день, намеревающийся одолеть великаго кита.
Да померкнут звезды той ночи, да ожидает (света), но да не придет к свету, и да не видит восходящей денницы.
За то, что она не затворила дверей чрева матери моей. Она удалила-бы болезнь от очей моих.
Почему я не умер в утробе? или вышедши из чрева тотчас не погиб?
Зачем принимали меня на колена? Зачем сосал я сосцы?
Теперь лежал и молчал-бы, уснув, почивал бы
С царями и советниками земли, которые хвалились оружием;
Или с князьями, у которых много золота, которые наполнили дома свои серебром.
Или (был бы) как выкидыш, вышедши из чрева матери, или как младенцы, которые не видели света.
Там нечестивые прекратили яростный гнев, там успокоились переутомленные телом.
Вместе находившиеся во веке сем не слышат (там) голоса собирающаго дань.
Малый и великий там, и раб не боится господина своего.
Зачем дан свет переносящим скорби и жизнь болеющим душею,
Которые желают смерти и не находят, ищут (ея), как сокровища,
Обрадованы же бывают, если найдут (смерть)?
Ибо смерть – покой для человека, у котораго путь закрыт, ибо Бог заключил его кругомъ.
Вздохи мои предваряют пищу мою, я проливаю слезы, испытывая страх.
Ибо страх, коего я ужасался, постиг меня, и коего я боялся, встретил меня.
Нет мне мира, нет тишины, нет покоя, и постиг меня гневъ.
μετὰ τοῦτο ἤνοιξεν Ιωβ τὸ στόμα αὐτοῦ
καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ λέγων
ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα ἐν ᾗ ἐγεννήθην καὶ ἡ νύξ ἐν ᾗ εἶπαν ἰδοὺ ἄρσεν
ἡ ἡμέρα ἐκείνη εἴη σκότος καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ κύριος ἄνωθεν μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος
ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος
καταραθείη ἡ ἡμέρα καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν
ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή
ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι
σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα
ὅτι οὐ συνέκλεισεν πύλας γαστρὸς μητρός μου ἀπήλλαξεν γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου
διὰ τί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην
ἵνα τί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα ἵνα τί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα
νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην
μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς οἳ ἠγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν
ἢ μετὰ ἀρχόντων ὧν πολὺς ὁ χρυσός οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου
ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρὸς ἢ ὥσπερ νήπιοι οἳ οὐκ εἶδον φῶς
ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι
ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου
μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστιν καὶ θεράπων οὐ δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ
ἵνα τί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς
οἳ ὁμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς
περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσιν
θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα συνέκλεισεν γὰρ ὁ θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ
πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ
φόβος γάρ ὃν ἐφρόντισα ἦλθέν μοι καὶ ὃν ἐδεδοίκειν συνήντησέν μοι
οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην ἦλθεν δέ μοι ὀργή
Еврейский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
אַחֲרֵי־כֵן, פָּתַח אִיּוֹב אֶת־פִּיהוּ, וַיְקַלֵּל אֶת־יוֹמוֹ׃ פ
וַיַּעַן אִיּוֹב, וַיֹּאמַר׃
יֹאבַד יוֹם אִוָּלֶד בּוֹ; וְהַלַּיְלָה אָמַר, הֹרָה גָבֶר׃
הַיּוֹם הַהוּא, יְהִי חֹשֶׁךְ אַל־יִדְרְשֵׁהוּ אֱלוֹהַּ מִמָּעַל; וְאַל־תּוֹפַע עָלָיו נְהָרָה׃
יִגְאָלֻהוּ חֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת תִּשְׁכָּן־עָלָיו עֲנָנָה; יְבַעֲתֻהוּ, כִּמְרִירֵי יוֹם׃
הַלַּיְלָה הַהוּא יִקָּחֵהוּ אֹפֶל אַל־יִחַדְּ בִּימֵי שָׁנָה; בְּמִסְפַּר יְרָחִים, אַל־יָבֹא׃
הִנֵּה הַלַּיְלָה הַהוּא יְהִי גַלְמוּד; אַל־תָּבֹא רְנָנָה בוֹ׃
יִקְּבֻהוּ אֹרְרֵי־יוֹם; הָעֲתִידִים, עֹרֵר לִוְיָתָן׃
יֶחְשְׁכוּ כּוֹכְבֵי נִשְׁפּוֹ יְקַו־לְאוֹר וָאַיִן; וְאַל־יִרְאֶה, בְּעַפְעַפֵּי־שָׁחַר׃
כִּי לֹא סָגַר דַּלְתֵי בִטְנִי; וַיַּסְתֵּר עָמָל, מֵעֵינָי׃
לָמָּה לֹּא מֵרֶחֶם אָמוּת; מִבֶּטֶן יָצָאתִי וְאֶגְוָע׃
מַדּוּעַ קִדְּמוּנִי בִרְכָּיִם; וּמַה־שָּׁדַיִם, כִּי אִינָק׃
כִּי־עַתָּה שָׁכַבְתִּי וְאֶשְׁקוֹט; יָשַׁנְתִּי, אָז יָנוּחַ לִי׃
עִם־מְלָכִים וְיֹעֲצֵי אָרֶץ; הַבֹּנִים חֳרָבוֹת לָמוֹ׃
אוֹ עִם־שָׂרִים זָהָב לָהֶם; הַמְמַלְאִים בָּתֵּיהֶם כָּסֶף׃
אוֹ כְנֵפֶל טָמוּן לֹא אֶהְיֶה; כְּעֹלְלִים, לֹא־רָאוּ אוֹר׃
שָׁם רְשָׁעִים חָדְלוּ רֹגֶז; וְשָׁם יָנוּחוּ, יְגִיעֵי כֹחַ׃
יַחַד אֲסִירִים שַׁאֲנָנוּ; לֹא שָׁמְעוּ, קוֹל נֹגֵשׂ׃
קָטֹן וְגָדוֹל שָׁם הוּא; וְעֶבֶד, חָפְשִׁי מֵאֲדֹנָיו׃
לָמָּה יִתֵּן לְעָמֵל אוֹר; וְחַיִּים, לְמָרֵי נָפֶשׁ׃
הַמְחַכִּים לַמָּוֶת וְאֵינֶנּוּ; וַיַּחְפְּרֻהוּ, מִמַּטְמוֹנִים׃
הַשְּׂמֵחִים אֱלֵי־גִיל; יָשִׂישׂוּ, כִּי יִמְצְאוּ־קָבֶר׃
לְגֶבֶר אֲשֶׁר־דַּרְכּוֹ נִסְתָּרָה; וַיָּסֶךְ אֱלוֹהַּ בַּעֲדוֹ׃
כִּי־לִפְנֵי לַחְמִי אַנְחָתִי תָבֹא; וַיִּתְּכוּ כַמַּיִם, שַׁאֲגֹתָי׃
כִּי פַחַד פָּחַדְתִּי וַיֶּאֱתָיֵנִי; וַאֲשֶׁר יָגֹרְתִּי, יָבֹא לִי׃
לֹא שָׁלַוְתִּי וְלֹא שָׁקַטְתִּי וְלֹא־נָחְתִּי, וַיָּבֹא רֹגֶז׃ פ