Скрыть
31:2
31:3
31:5
31:6
31:14
31:15
31:25
31:30
31:31
31:34
31:35
31:36
31:37
31:38
31:40
Церковнославянский (рус)
Завѣ́тъ положи́хъ очи́ма мо­и́ма, да не помы́шлю на дѣви́цу.
И что́ удѣли́ Бо́гъ свы́ше, и наслѣ́дiе всеси́льнаго от­ вы́шнихъ?
Увы́, па́губа неправди́вому и от­чужде́нiе творя́щымъ беззако́нiе.
Не са́мъ ли у́зритъ пу́ть мо́й и вся́ стопы́ моя́ изочте́тъ?
А́ще ходи́хъ съ посмѣя́тели, и а́ще потща́ся нога́ моя́ на ле́сть,
ста́хъ бо на мѣ́рилѣ пра́веднѣ, ви́дѣ же Госпо́дь незло́бiе мое́.
А́ще уклони́ся нога́ моя́ от­ пути́, а́ще и вслѣ́дъ о́ка мо­его́ и́де се́рдце мое́, и а́ще рука́ма мо­и́ма при­­косну́хся даро́въ,
да посѣ́ю у́бо, а ині́и да поядя́тъ, безъ ко́рене же да бы́хъ бы́лъ на земли́.
А́ще вслѣ́дъ и́де се́рдце мое́ жены́ му́жа ина́го, и а́ще при­­сѣдя́й бы́хъ при­­ две́рехъ ея́,
уго́дна у́бо бу́ди и жена́ моя́ ино́му му́жу, младе́нцы же мо­и́ смире́ни да бу́дутъ:
я́рость бо гнѣ́ва не удержа́на, е́же оскверни́ти му́жа ина́го жену́:
о́гнь бо е́сть горя́й на вся́ страны́, идѣ́же на́йдетъ, изъ коре́нiя погуби́тъ.
А́ще же презрѣ́хъ су́дъ раба́ мо­его́ или́ рабы́ни, пря́щымся и́мъ предо мно́ю:
что́ бо сотворю́, а́ще испыта́нiе сотвори́тъ ми́ Госпо́дь? а́ще же и посѣще́нiе, кі́й от­вѣ́тъ сотворю́?
Еда́ не я́коже и а́зъ бѣ́хъ во чре́вѣ, и ті́и бы́ша? бѣ́хомъ же въ то́мже чре́вѣ.
Немощні́и же, а́ще когда́ чесого́ тре́боваху, не не получи́ша, вдови́ча же о́ка не презрѣ́хъ.
А́ще же и хлѣ́бъ мо́й ядо́хъ еди́нъ и си́рому не препода́хъ от­ него́:
поне́же от­ ю́ности мо­ея́ корми́хъ я́коже оте́цъ, и от­ чре́ва ма́тере мо­ея́ наставля́хъ:
а́ще же презрѣ́хъ на́га погиба́юща и не облеко́хъ его́:
немощні́и же а́ще не благослови́ша мя́, от­ стриже́нiя же а́гнцевъ мо­и́хъ согрѣ́шася плещы́ и́хъ:
а́ще воз­двиго́хъ на сироту́ ру́ку, надѣ́яся, я́ко мно́га по́мощь мнѣ́ е́сть:
да от­паде́тъ у́бо ра́мо мое́ от­ соста́ва, мы́шца же моя́ от­ ла́ктя да сокруши́т­ся:
стра́хъ бо Госпо́день объя́ мя, и от­ тя́гости его́ не стерплю́.
А́ще вчини́хъ зла́то въ крѣ́пость мою́ и а́ще на ка́менiя многоцѣ́н­ная надѣ́яхся,
а́ще же и воз­весели́хся, мно́гу ми́ бога́т­ст­ву су́щу, а́ще же и на безчи́слен­ныхъ положи́хъ ру́ку мою́:
или́ не ви́димъ со́лнца воз­сiя́в­шаго оскудѣва́юща, луны́ же умаля́ющiяся? не въ ни́хъ бо е́сть:
и а́ще прельсти́ся о́тай се́рдце мое́, а́ще и ру́ку мою́ положи́въ на уста́хъ мо­и́хъ лобза́хъ:
и сiе́ ми у́бо въ беззако́нiе преве́лiе да вмѣни́т­ся, я́ко солга́хъ предъ Бо́гомъ вы́шнимъ.
А́ще же обра́довахся о паде́нiи вра́гъ мо­и́хъ, и рече́ се́рдце мое́: бла́гоже, бла́гоже:
да услы́шитъ у́бо у́хо мое́ кля́тву мою́, озлосла́вленъ же да бу́ду от­ люді́й мо­и́хъ озлобля́емь.
А́ще же и мно́гажды рѣ́ша рабы́ни моя́: кто́ у́бо да́лъ бы на́мъ от­ пло́тей его́ насы́титися, зѣло́ мнѣ́ бла́гу су́щу?
И внѣ́ не водворя́шеся стра́н­никъ, две́рь же моя́ вся́кому при­­ходя́щему от­ве́рста бѣ́.
А́ще же и согрѣша́я нево́лею, скры́хъ грѣ́хъ мо́й:
не посрами́хся бо наро́днаго мно́же­ст­ва, е́же не повѣ́дати предъ ни́ми: а́ще же и оста́вихъ маломо́щнаго изы́ти изъ две́рiй мо­и́хъ тщи́мъ нѣ́дромъ: [а́ще бы не убоя́л­ся].
Кто́ да́стъ слу́ша­ю­щаго мене́? руки́ же Госпо́дни а́ще бы́хъ не убоя́л­ся, писа́нiе же, е́же имѣ́хъ на кого́,
на плеща́хъ воз­ложи́въ а́ки вѣне́цъ, чита́хъ,
и а́ще не раздра́въ его́ от­да́хъ, ничто́же взе́мъ от­ должника́:
а́ще на мя́ когда́ земля́ воз­стена́, а́ще и бразды́ ея́ воспла́кашася вку́пѣ:
а́ще и си́лу ея́ ядо́хъ еди́нъ безъ цѣны́, или́ а́ще и ду́шу господи́на земли́ взе́мъ оскорби́хъ:
вмѣ́сто пшени́цы да взы́детъ ми́ кропи́ва, а вмѣ́сто ячме́ня те́рнiе.
Рус. (Юнгеров)
Завет я заключил с глазами моими, чтобы не помышлять о девице.
Что же уделил Бог свыше и (каково) наследие от Всесильнаго с высоты?
Увы, пагуба неправому и удаление делающим беззаконие!
Не сам-ли Он видит путь мой и все шаги мои исчисляет?
Ходил-ли я с насмешниками и спешила-ли нога моя на лукавство?
Я стоял на весах правды, Господь же видел мое незлобие.
Если нога моя уклонилась с пути, если и сердце мое следовало за глазами моими, и если я руками своими касался даровъ,
То пусть я посею, а другие поедят, пусть я не буду иметь корня на земле.
Если сердце мое увлекалось женою другого мужа и если я сидел при дверях ея,
То пусть и моя жена будет угодна другому мужу, а дети мои будут унижены.
Ибо неудержимая ярость гнева постигнет за осквернение жены другого мужа.
(Это) огонь, горящий на все стороны: на что он нападет, то до корня истребляет.
Если бы я пренебрег правом слуги моего или служанки, когда они имели спор предо мною,
То, что я сделал-бы, если бы Господь произвел мне испытание? а если бы Он (совершил) и посещение, то какой ответ я дал-бы?
Не так же ли я был во чреве, как и они? Мы были в том же чреве.
Немощные, когда в чем имели нужду, получали, глаза вдовы я не презиралъ.
Ел-ли когда хлеб свой я один и сироте не уделял из него?
Ибо я с юности моей кормил, как отец, и от чрева матери моей руководилъ.
Презирал-ли я нагого, погибающаго и не одевал-ли его?
Немощные не благословляли-ли меня и плеча их не согревались-ли шерстью ягнят моих?
Если я поднимал на сироту руку, надеясь на великую себе помощь,
То пусть плечо мое отпадет от ключевой кости, а рука моя пусть с локтя отломится.
Страх пред Господом обнимает меня и тяжести его я не снесу.
Полагал-ли я силу свою в золоте, или надеялся я на драгоценные камни?
Веселился-ли я, когда много было у меня богатства, и полагал-ли надежду свою на безчисленность его?
Ужели мы не видимъ, что солнце, засветивши, (потом) пропадает, а луна умаляется? Но ужели на них есть (надежда)?
И если тайно прельщалось (ими) сердце мое и руку мою, положив на уста свои, я целовалъ,
То и это пусть вменится мне в великое беззаконие, что я солгал пред Вышним Богом.
Если я радовался падению врагов моих и сердце мое говорило: „хорошо, хорошо“!
То пусть ухо мое услышит проклятие мне и я буду страдать от худой молвы (обо мне) народа моего.
Не говорили-ли часто служанки мои: „ктобы дал нам (возможность) насытиться плотию его“, так как я был очень добр?
Странник не ночевал на улице, дверь же моя была открыта всякому прохожему.
Если я согрешал невольно, то скрывал-ли грех мой?
Ибо я не стыдился пред множеством народа поведать (его). Позволял-ли немощному выходить из моих дверей с пустыми руками (еслибы не боялся)?
О еслибы кто выслушал меня! Еслибы я не боялся руки Господней, то запись, – еслибы имел на кого,
Положив на плеча, как венец, читал-бы,
А разодрав ее, не отдавал-бы, ничего не взявши с должника.
Если вопияла на меня когда-либо земля, если вместе (с тем) и борозды ея плакали,
Если я ел плоды ея один безплатно, если я ктомуже, отнимая жизнь у хозяина земли, огорчал (его),
То пусть вместо пшеницы выростет мне крапива и вместо ячменя терн.
Греческий [Greek (Koine)]
δια­θήκην ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συν­ήσω ἐπι­̀ παρθένον
καὶ τί ἐμέρισεν ὁ θεὸς ἀπάνωθεν καὶ κληρο­νο­μία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων
οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποι­οῦσιν ἀνομίαν
οὐχὶ αὐτὸς ὄψ­σε­ται ὁδόν μου καὶ πάν­τα τὰ δια­βήματά μου ἐξαριθμή­σε­ται
εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον
ἱσταίη με ἄρα ἐν ζυγῷ δικαίῳ οἶδεν δὲ ὁ κύριος τὴν ἀκακίαν μου
εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσίν μου ἡψάμην δώρων
σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπι­̀ γῆς
εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπι­̀ θύραις αὐτῆς
ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη
θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατα­́σχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα
πῦρ γάρ ἐστιν καιόμενον ἐπι­̀ πάν­των τῶν μερῶν οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ῥιζῶν ἀπώλεσεν
εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράπον­τός μου ἢ θεραπαίνης κρινομένων αὐτῶν προ­́ς με
τί γὰρ ποιήσω ἐὰν ἔτασίν μου ποιήσηται ὁ κύριος ἐὰν δὲ καὶ ἐπι­σκοπήν τίνα ἀπό­κρισιν ποιήσομαι
πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασιν γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ
ἀδύνατοι δὲ χρείαν ἥν ποτ᾿ εἶχον οὐκ ἀπέτυχον χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα
εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα
ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατὴρ καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα
εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπο­λλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα
ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με ἀπο­̀ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν
εἰ ἐπῆρα ὀρφανῷ χεῖρα πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν
ἀπο­σταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπο­̀ τῆς κλειδός ὁ δὲ βραχίων μου ἀπο­̀ τοῦ ἀγκῶνός μου συν­τριβείη
φόβος γὰρ κυρίου συν­έσχεν με καὶ ἀπο­̀ τοῦ λήμμα­τος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω
εἰ ἔταξα χρυσίον ἰσχύν μου εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα
εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενο­μέ­νου εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου
ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπι­φαύσκον­τα ἐκλείπον­τα σελήνην δὲ φθίνουσαν οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν
καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου εἰ δὲ καὶ χεῖρά μου ἐπι­θεὶς ἐπι­̀ στόματί μου ἐφίλησα
καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη ὅτι ἐψευσάμην ἐναν­τίον κυρίου τοῦ ὑψίστου
εἰ δὲ καὶ ἐπι­χαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου εὖγε
ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατα­́ραν μου θρυληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακού­με­νος
εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θεράπαιναί μου τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλη­σθῆναι λίαν μου χρηστοῦ ὄν­τος
ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος ἡ δὲ θύρα μου παν­τὶ ἐλθόν­τι ἀνέῳκτο
εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου
οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλή­θους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ
τίς δῴη ἀκούον­τά μου χεῖρα δὲ κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν συγγραφὴν δέ ἣν εἶχον κατα­́ τινος
ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέ­με­νος στέφανον ἀνεγίνωσκον
καὶ εἰ μὴ ῥήξας αὐτὴν ἀπέδωκα οὐθὲν λαβὼν παρα­̀ χρεοφειλέτου
εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν
εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα
ἀν­τὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη ἀν­τὶ δὲ κριθῆς βάτος καὶ ἐπαύσατο Ιωβ ῥήμασιν
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
Бо гидота оце, й це провина підсудна,
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
то що я зроблю, як підійметься Бог?
А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м́яса його не наситився?
Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
О, якби мене вислухав хто!
Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
Число кроків своїх я представлю йому;
мов до князя, наближусь до нього.
Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!…
Слова Йова скінчилися.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible