Разгнѣ́вася же Елiу́съ сы́нъ Варахiи́левъ вузи́тянинъ, от у́жичества Ара́мска авситиді́йскiя страны́, разгнѣ́вася же на и́ова зѣло́, зане́же нарече́ себе́ пра́ведна предъ Бо́гомъ,

и на трiе́хъ же друго́въ разгнѣ́вася зѣло́, я́ко не возмого́ша отвѣща́ти проти́ву и́ову и суди́ша его́ бы́ти нечести́ва.

Елiу́съ же терпя́ше да́ти отвѣ́тъ и́ову, я́ко старѣ́йшiи его́ су́ть де́ньми [дру́зiе его́].

И ви́дѣ Елiу́съ, я́ко нѣ́сть отвѣ́та во устѣ́хъ трiе́хъ муже́й, и возъяри́ся гнѣ́вомъ свои́мъ.

Отвѣща́въ же Елiу́съ сы́нъ Варахiи́левъ вузи́тянинъ, рече́: юнѣ́йшiй у́бо е́смь лѣ́ты, вы́ же есте́ старѣ́йшiи: тѣ́мже молча́хъ, убоя́вся возвѣсти́ти ва́мъ хи́трость мою́:

рѣ́хъ же: вре́мя е́сть глаго́лющее, и во мно́зѣхъ лѣ́тѣхъ вѣ́дятъ прему́дрость,

но ду́хъ е́сть въ человѣ́цѣхъ, дыха́нiе же Вседержи́телево е́сть науча́ющее:

не многолѣ́тнiи су́ть прему́дри, ниже́ ста́рiи вѣ́дятъ су́дъ:

тѣ́мже рѣ́хъ: послу́шайте мене́, и возвѣщу́ ва́мъ, я́же вѣ́мъ, внуши́те глаго́лы моя́:

реку́ бо ва́мъ послу́шающымъ, до́ндеже испыта́ете словеса́, и да́же ва́съ уразумѣ́ю,

и се́, не бѣ́ и́ова облича́яй, отвѣща́яй проти́вно глаго́ломъ его́ от ва́съ:

да не рече́те: обрѣто́хомъ прему́дрость, Го́сподеви приложи́вшеся:

человѣ́ку же попусти́сте глаго́лати такова́я словеса́:

ужасну́шася, не отвѣща́ша ктому́, обетша́ша от ни́хъ словеса́:

терпѣ́хъ, не глаго́лахъ бо, я́ко ста́ша, не отвѣща́ша, я́ко да отвѣща́ю и а́зъ ча́сть.

Отвѣща́ же Елiу́съ, глаго́ля:

па́ки возглаго́лю, испо́лненъ бо е́смь слове́съ: убива́етъ бо мя́ ду́хъ чре́ва:

чре́во же мое́ я́ко мѣ́хъ мста́ вря́ща завя́занъ, или́ я́коже мѣ́хъ кова́ческiй расто́ргнутый:

возглаго́лю, да почі́ю, отве́рзъ уста́:

человѣ́ка бо не постыжду́ся, но ниже́ бре́ннаго посрамлю́ся:

не вѣ́мъ бо чуди́тися лицу́: а́ще же ни́, то́ и мене́ мо́лiе изъядя́тъ.

Украинский (Огієнко)

І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

І запалився гнів Елігу, сина Барах́їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

І відповів бузянин Елігу, син Барах́їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…

Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені…

Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

бо не вмію підлещуватись!
Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

فَكَفَّ هؤُلاَءِ الرِّجَالُ الثَّلاَثَةُ عَنْ مُجَاوَبَةِ أَيُّوبَ لِكَوْنِهِ بَارًّا فِي عَيْنَيْ نَفْسِهِ.

فَحَمِيَ غَضَبُ أَلِيهُوَ بْنِ بَرَخْئِيلَ الْبُوزِيِّ مِنْ عَشِيرَةِ رَامٍ. عَلَى أَيُّوبَ حَمِيَ غَضَبُهُ لأنَّهُ حَسَبَ نَفْسَهُ أَبَرَّ مِنَ اللهِ.

وَعَلَى أَصْحَابِهِ الثَّلاَثَةِ حَمِيَ غَضَبُهُ، لأَنَّهُمْ لَمْ يَجِدُوا جَوَابًا وَاسْتَذْنَبُوا أَيُّوبَ.

وَكَانَ أَلِيهُو قَدْ صَبَرَ عَلَى أَيُّوبَ بِالْكَلاَمِ، لأَنَّهُمْ أَكْثَرُ مِنْهُ أَيَّامًا.

فَلَمَّا رَأَى أَلِيهُو أَنَّهُ لاَ جَوَابَ فِي أَفْوَاهِ الرِّجَالِ الثَّلاَثَةِ حَمِيَ غَضَبُهُ.

فَأَجَابَ أَلِيهُو بْنُ بَرَخْئِيلَ الْبُوزِيُّ وَقَالَ: «أَنَا صَغِيرٌ فِي الأَيَّامِ وَأَنْتُمْ شُيُوخٌ، لأَجْلِ ذلِكَ خِفْتُ وَخَشِيتُ أَنْ أُبْدِيَ لَكُمْ رَأْيِيِ.

قُلْتُ: الأَيَّامُ تَتَكَلَّمُ وَكَثْرَةُ السِّنِينَِ تُظْهِرُ حِكْمَةً.

وَلكِنَّ فِي النَّاسِ رُوحًا، وَنَسَمَةُ الْقَدِيرِ تُعَقِّلُهُمْ.

لَيْسَ الْكَثِيرُو الأَيَّامِ حُكَمَاءَ، وَلاَ الشُّيُوخُ يَفْهَمُونَ الْحَقَّ.

لِذلِكَ قُلْتُ: اسْمَعُونِي. أَنَا أَيْضًا أُبْدِي رَأْيِيِ.

هأَنَذَا قَدْ صَبِرْتُ لِكَلاَمِكُمْ. أَصْغَيْتُ إِلَى حُجَجِكُمْ حَتَّى فَحَصْتُمُ الأَقْوَالَ.

فَتَأَمَّلْتُ فِيكُمْ وَإِذْ لَيْسَ مَنْ حَجَّ أَيُّوبَ، وَلاَ جَوَابَ مِنْكُمْ لِكَلاَمِهِ.

فَلاَ تَقُولُوا: قَدْ وَجَدْنَا حِكْمَةً. اَللهُ يَغْلِبُهُ لاَ الإِنْسَانُ.

فَإِنَّهُ لَمْ يُوَجِّهْ إِلَيَّ كَلاَمَهُ وَلاَ أَرُدُّ عَلَيْهِ أَنَا بِكَلاَمِكُمْ.

تَحَيَّرُوا. لَمْ يُجِيبُوا بَعْدُ. انْتَزَعَ عَنْهُمُ الْكَلاَمُ.

فَانْتَظَرْتُ لأَنَّهُمْ لَمْ يَتَكَلَّمُوا. لأَنَّهُمْ وَقَفُوا، لَمْ يُجِيبُوا بَعْدُ.

فَأُجِيبُ أَنَا أَيْضًا حِصَّتِي، وَأُبْدِي أَنَا أَيْضًا رَأْيِيِ.

لأَنِّي مَلآنٌ أَقْوَالاً. رُوحُ بَاطِنِي تُضَايِقُنِي.

هُوَذَا بَطْنِي كَخَمْرٍ لَمْ تُفْتَحْ. كَالزِّقَاقِ الْجَدِيدَةِ يَكَادُ يَنْشَقُّ.

أَتَكَلَّمُ فَأُفْرَجُ. أَفْتَحُ شَفَتَيَّ وَأُجِيبُ.

لاَ أُحَابِيَنَّ وَجْهَ رَجُل وَلاَ أَمْلُثُ إِنْسَانًا.

لأَنِّي لاَ أَعْرِفُ الْمَلْثَ. لأَنَّهُ عَنْ قَلِيل يَأْخُذُنِي صَانِعِي.