Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
33:1
33:2
33:3
33:5
33:7
33:8
33:13
33:17
33:18
33:19
33:21
33:22
33:25
33:27
33:28
см.:1Кор.11:32;
33:29
33:31
33:32
33:33
Но послу́шай, и́ове, слове́съ мои́хъ и бесѣ́ду мою́ внуши́:
се́ бо, отверзо́хъ уста́ моя́, и возглаго́ла язы́къ мо́й:
чи́сто се́рдце мое́ во словесѣ́хъ, ра́зумъ же устну́ мое́ю чи́стая уразумѣ́етъ:
Ду́хъ Бо́жiй сотвори́вый мя́, дыха́нiе же Вседержи́телево поуча́ющее мя́:
а́ще мо́жеши, да́ждь ми́ отвѣ́тъ къ си́мъ: потерпи́, ста́ни проти́ву мене́, и а́зъ проти́ву тебе́.
От бре́нiя сотворе́нъ еси́ ты́, я́коже и а́зъ: от того́жде сотворе́нiя есмы́:
не стра́хъ мо́й тя́ смяте́тъ, ниже́ рука́ моя́ тяжка́ бу́детъ на тя́.
Оба́че ре́клъ еси́ во у́шы мои́, и гла́съ глаго́лъ твои́хъ услы́шахъ, зане́же глаго́леши:
чи́стъ е́смь а́зъ, не согрѣша́я, непоро́ченъ же е́смь, и́бо не беззако́нновахъ:
зазо́ръ же на мя́ обрѣ́те и мни́тъ мя́, я́ко проти́вника себѣ́:
вложи́ же но́гу мою́ въ дре́во и надсмотря́лъ пути́ моя́ вся́.
Ка́ко бо глаго́леши, я́ко пра́въ е́смь, и не послу́ша мене́? Вѣ́ченъ бо е́сть, и́же надъ земны́ми.
Глаго́леши бо: чесо́ ра́ди пра́вды моея́ не услы́ша вся́ко сло́во?
Еди́ною бо возглаго́летъ Госпо́дь, второ́е же во снѣ́, или́ въ поуче́нiи нощнѣ́мъ,
или́, я́ко егда́ напа́даетъ стра́хъ лю́тъ на человѣ́ки, во дрема́нiихъ на ло́жи:
тогда́ откры́етъ у́мъ человѣ́ческiй, видѣ́ньми стра́ха тацѣ́ми и́хъ устраши́тъ,
да возврати́тъ человѣ́ка от непра́вды, тѣ́ло же его́ от паде́нiя изба́ви,
пощадѣ́ же ду́шу его́ от сме́рти, е́же не па́сти ему́ на бра́ни.
Па́ки же обличи́ его́ болѣ́знiю на ло́жи и мно́жество косте́й его́ разсла́би:
вся́каго же бра́шна пшени́чна не возмо́жетъ прiя́ти, а душа́ его́ я́ди хо́щетъ,
до́ндеже согнiю́тъ пло́ти его́, и пока́жетъ ко́сти его́ то́щя:
прибли́жися же на сме́рть душа́ его́, и живо́тъ его́ во а́дѣ.
А́ще бу́детъ ты́сяща а́нгелъ смертоно́сныхъ, еди́нъ от ни́хъ не уязви́тъ его́: а́ще помы́слитъ се́рдцемъ обрати́тися ко Го́споду, повѣ́сть же человѣ́ку сво́й зазо́ръ, и безу́мiе свое́ пока́жетъ,
засту́питъ е́, е́же не впа́сти ему́ въ сме́рть, обнови́тъ же тѣ́ло его́ я́коже повапле́нiе на стѣнѣ́, ко́сти же его́ испо́лнитъ мо́зга:
умягчи́тъ же его́ пло́ть я́коже младе́нца, и устро́итъ его́ возмужа́вша въ человѣ́цѣхъ.
Помо́лится же ко Го́споду и прiя́тъ и́мъ бу́детъ, вни́детъ же лице́мъ весе́лымъ со исповѣ́данiемъ, возда́стъ же человѣ́комъ пра́вду свою́.
Посе́мъ тогда́ за́зритъ человѣ́къ са́мъ себѣ́, глаго́ля: якова́я содѣва́хъ? и не по досто́инству истяза́ мя, о ни́хже согрѣши́хъ:
спаси́ ду́шу мою́, е́же не вни́ти во истлѣ́нiе, и жи́знь моя́ свѣ́тъ у́зритъ.
Се́, сiя́ вся́ твори́тъ крѣ́пкiй [Бо́гъ] пути́ три́ съ му́жемъ:
но изба́ви ду́шу мою́ от сме́рти, да живо́тъ мо́й во свѣ́тѣ хва́литъ его́.
Внима́й, и́ове, и послу́шай мене́, премолчи́, и а́зъ возглаго́лю:
и а́ще тебѣ́ су́ть словеса́, отвѣща́й ми́: глаго́ли, хощу́ бо оправди́тися тебѣ́:
а́ще же ни́, ты́ послу́шай мене́, умолчи́, и научу́ тя прему́дрости.
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἄκουσον Ιωβ τὰ ῥήματά μου καὶ λαλιὰν ἐνωτίζου μου
ἰδοὺ γὰρ ἤνοιξα τὸ στόμα μου καὶ ἐλάλησεν ἡ γλῶσσά μου
καθαρά μου ἡ καρδία ῥήμασιν σύνεσις δὲ χειλέων μου καθαρὰ νοήσει
πνεῦμα θεῖον τὸ ποιῆσάν με πνοὴ δὲ παντοκράτορος ἡ διδάσκουσά με
ἐὰν δύνῃ δός μοι ἀπόκρισιν πρὸς ταῦτα ὑπόμεινον στῆθι κατ᾿ ἐμὲ καὶ ἐγὼ κατὰ σέ
ἐκ πηλοῦ διήρτισαι σὺ ὡς καὶ ἐγώ ἐκ τοῦ αὐτοῦ διηρτίσμεθα
οὐχ ὁ φόβος μού σε στροβήσει οὐδὲ ἡ χείρ μου βαρεῖα ἔσται ἐπὶ σοί
πλὴν εἶπας ἐν ὠσίν μου φωνὴν ῥημάτων σου ἀκήκοα
διότι λέγεις καθαρός εἰμι οὐχ ἁμαρτών ἄμεμπτος δέ εἰμι οὐ γὰρ ἠνόμησα
μέμψιν δὲ κατ᾿ ἐμοῦ εὗρεν ἥγηται δέ με ὥσπερ ὑπεναντίον
ἔθετο δὲ ἐν ξύλῳ τὸν πόδα μου ἐφύλαξεν δέ μου πάσας τὰς ὁδούς
πῶς γὰρ λέγεις δίκαιός εἰμι καὶ οὐκ ἐπακήκοέν μου αἰώνιος γάρ ἐστιν ὁ ἐπάνω βροτῶν
λέγεις δέ διὰ τί τῆς δίκης μου οὐκ ἐπακήκοεν πᾶν ῥῆμα
ἐν γὰρ τῷ ἅπαξ λαλήσαι ὁ κύριος ἐν δὲ τῷ δευτέρῳ ἐνύπνιον
ἢ ἐν μελέτῃ νυκτερινῇ ὡς ὅταν ἐπιπίπτῃ δεινὸς φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους ἐπὶ νυσταγμάτων ἐπὶ κοίτης
τότε ἀνακαλύπτει νοῦν ἀνθρώπων ἐν εἴδεσιν φόβου τοιούτοις αὐτοὺς ἐξεφόβησεν
ἀποστρέψαι ἄνθρωπον ἐξ ἀδικίας τὸ δὲ σῶμα αὐτοῦ ἀπὸ πτώματος ἐρρύσατο
ἐφείσατο δὲ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ ἀπὸ θανάτου καὶ μὴ πεσεῖν αὐτὸν ἐν πολέμῳ
πάλιν δὲ ἤλεγξεν αὐτὸν ἐν μαλακίᾳ ἐπὶ κοίτης καὶ πλῆθος ὀστῶν αὐτοῦ ἐνάρκησεν
πᾶν δὲ βρωτὸν σίτου οὐ μὴ δύνηται προσδέξασθαι καὶ ἡ ψυχὴ αὐτοῦ βρῶσιν ἐπιθυμήσει
ἕως ἂν σαπῶσιν αὐτοῦ αἱ σάρκες καὶ ἀποδείξῃ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ κενά
ἤγγισεν δὲ εἰς θάνατον ἡ ψυχὴ αὐτοῦ ἡ δὲ ζωὴ αὐτοῦ ἐν ᾅδῃ
ἐὰν ὦσιν χίλιοι ἄγγελοι θανατηφόροι εἷς αὐτῶν οὐ μὴ τρώσῃ αὐτόν ἐὰν νοήσῃ τῇ καρδίᾳ ἐπιστραφῆναι ἐπὶ κύριον ἀναγγείλῃ δὲ ἀνθρώπῳ τὴν ἑαυτοῦ μέμψιν τὴν δὲ ἄνοιαν αὐτοῦ δείξῃ
ἀνθέξεται τοῦ μὴ πεσεῖν αὐτὸν εἰς θάνατον ἀνανεώσει δὲ αὐτοῦ τὸ σῶμα ὥσπερ ἀλοιφὴν ἐπὶ τοίχου τὰ δὲ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐμπλήσει μυελοῦ
ἁπαλυνεῖ δὲ αὐτοῦ τὰς σάρκας ὥσπερ νηπίου ἀποκαταστήσει δὲ αὐτὸν ἀνδρωθέντα ἐν ἀνθρώποις
εὐξάμενος δὲ πρὸς κύριον καὶ δεκτὰ αὐτῷ ἔσται εἰσελεύσεται δὲ προσώπῳ καθαρῷ σὺν ἐξηγορίᾳ ἀποδώσει δὲ ἀνθρώποις δικαιοσύνην
εἶτα τότε ἀπομέμψσεται ἄνθρωπος αὐτὸς ἑαυτῷ λέγων οἷα συνετέλουν καὶ οὐκ ἄξια ἤτασέν με ὧν ἥμαρτον
σῶσον ψυχήν μου τοῦ μὴ ἐλθεῖν εἰς διαφθοράν καὶ ἡ ζωή μου φῶς ὄψσεται
ἰδοὺ πάντα ταῦτα ἐργᾶται ὁ ἰσχυρὸς ὁδοὺς τρεῖς μετὰ ἀνδρός
ἀλλ᾿ ἐρρύσατο τὴν ψυχήν μου ἐκ θανάτου ἵνα ἡ ζωή μου ἐν φωτὶ αἰνῇ αὐτόν
ἐνωτίζου Ιωβ καὶ ἄκουέ μου κώφευσον καὶ ἐγώ εἰμι λαλήσω
εἰ εἰσὶν λόγοι ἀποκρίθητί μοι λάλησον θέλω γὰρ δικαιωθῆναί σε
εἰ μή σὺ ἄκουσόν μου κώφευσον καὶ διδάξω σε σοφίαν
וְאוּלָם, שְׁמַע־נָא אִיּוֹב מִלָּי; וְכָל־דְּבָרַי הַאֲזִינָה׃
הִנֵּה־נָא פָּתַחְתִּי פִי; דִּבְּרָה לְשׁוֹנִי בְחִכִּי׃
יֹשֶׁר־לִבִּי אֲמָרָי; וְדַעַת שְׂפָתַי, בָּרוּר מִלֵּלוּ׃
רוּחַ־אֵל עָשָׂתְנִי; וְנִשְׁמַת שַׁדַּי תְּחַיֵּנִי׃
אִם־תּוּכַל הֲשִׁיבֵנִי; עֶרְכָה לְפָנַי, הִתְיַצָּבָה׃
הֵן־אֲנִי כְפִיךָ לָאֵל; מֵחֹמֶר, קֹרַצְתִּי גַם־אָנִי׃
הִנֵּה אֵמָתִי לֹא תְבַעֲתֶךָּ; וְאַכְפִּי, עָלֶיךָ לֹא־יִכְבָּד׃
אַךְ אָמַרְתָּ בְאָזְנָי; וְקוֹל מִלִּין אֶשְׁמָע׃
זַךְ אֲנִי, בְּלִי פָשַׁע חַף אָנֹכִי; וְלֹא עָוֹן לִי׃
הֵן תְּנוּאוֹת עָלַי יִמְצָא; יַחְשְׁבֵנִי לְאוֹיֵב לוֹ׃
יָשֵׂם בַּסַּד רַגְלָי; יִשְׁמֹר, כָּל־אָרְחֹתָי׃
הֶן־זֹאת לֹא־צָדַקְתָּ אֶעֱנֶךָּ; כִּי־יִרְבֶּה אֱלוֹהַ, מֵאֱנוֹשׁ׃
מַדּוּעַ אֵלָיו רִיבוֹתָ; כִּי כָל־דְּבָרָיו, לֹא־יַעֲנֶה׃
כִּי־בְאַחַת יְדַבֶּר־אֵל; וּבִשְׁתַּיִם, לֹא יְשׁוּרֶנָּה׃
בַּחֲלוֹם חֶזְיוֹן לַיְלָה, בִּנְפֹל תַּרְדֵּמָה עַל־אֲנָשִׁים; בִּתְנוּמוֹת, עֲלֵי מִשְׁכָּב׃
אָז יִגְלֶה אֹזֶן אֲנָשִׁים; וּבְמֹסָרָם יַחְתֹּם׃
לְהָסִיר אָדָם מַעֲשֶׂה; וְגֵוָה מִגֶּבֶר יְכַסֶּה׃
יַחְשֹׂךְ נַפְשׁוֹ מִנִּי־שָׁחַת; וְחַיָּתוֹ, מֵעֲבֹר בַּשָּׁלַח׃
וְהוּכַח בְּמַכְאוֹב עַל־מִשְׁכָּבוֹ; וְרִיב (וְרוֹב) עֲצָמָיו אֵתָן׃
וְזִהֲמַתּוּ חַיָּתוֹ לָחֶם; וְנַפְשׁוֹ, מַאֲכַל תַּאֲוָה׃
יִכֶל בְּשָׂרוֹ מֵרֹאִי; וּשְׁפִי (וְשֻׁפּוּ) עַצְמוֹתָיו, לֹא רֻאוּ׃
וַתִּקְרַב לַשַּׁחַת נַפְשׁוֹ; וְחַיָּתוֹ, לַמְמִתִים׃
אִם־יֵשׁ עָלָיו מַלְאָךְ, מֵלִיץ, אֶחָד מִנִּי־אָלֶף; לְהַגִּיד לְאָדָם יָשְׁרוֹ׃
וַיְחֻנֶּנּוּ, וַיֹּאמֶר, פְּדָעֵהוּ מֵרֶדֶת שָׁחַת, מָצָאתִי כֹפֶר׃
רֻטֲפַשׁ בְּשָׂרוֹ מִנֹּעַר; יָשׁוּב, לִימֵי עֲלוּמָיו׃
יֶעְתַּר אֶל־אֱלוֹהַּ וַיִּרְצֵהוּ, וַיַּרְא פָּנָיו בִּתְרוּעָה; וַיָּשֶׁב לֶאֱנוֹשׁ, צִדְקָתוֹ׃
יָשֹׁר עַל־אֲנָשִׁים, וַיֹּאמֶר, חָטָאתִי וְיָשָׁר הֶעֱוֵיתִי, וְלֹא־שָׁוָה לִי׃
פָּדָה נַפְשִׁי (נַפְשׁוֹ) מֵעֲבֹר בַּשָּׁחַת; וְחַיָּתִי (וְחַיָּתוֹ) בָּאוֹר תִּרְאֶה׃
הֶן־כָּל־אֵלֶּה יִפְעַל־אֵל; פַּעֲמַיִם שָׁלוֹשׁ עִם־גָּבֶר׃
לְהָשִׁיב נַפְשׁוֹ מִנִּי־שָׁחַת; לֵאוֹר, בְּאוֹר הַחַיִּים׃
הַקְשֵׁב אִיּוֹב שְׁמַע־לִי; הַחֲרֵשׁ, וְאָנֹכִי אֲדַבֵּר׃
אִם־יֵשׁ־מִלִּין הֲשִׁיבֵנִי; דַּבֵּר, כִּי־חָפַצְתִּי צַדְּקֶךָּ׃
אִם־אַיִן אַתָּה שְׁמַע־לִי; הַחֲרֵשׁ, וַאֲאַלֶּפְךָ חָכְמָה׃ ס
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Ва акнун, эй Айюб, суханони маро бишнав ва ба ҳамаи гуфтаҳоям гӯш андоз.
Инак, лабҳои худро кушодам: забонам дар даҳонам сухан меронад.
Суханонам ифодаи дили софи мананд, ва лабҳоям дониши холисро баён мекунад.
Рӯҳи Худо маро ба вуҷуд овардааст, ва нафаси Тавоно ба ман ҳаёт бахшидааст.
Агар тавонӣ, ба ман ҷавоб гардон: пеши ман биист ба мунозира ҳозир шав.
Инак, ман дар пеши Худо мисли ту аз они Худо ҳастам: ман низ аз гил сиришта шудаам.
Инак, тарси ман туро дар даҳшат нахоҳад андохт, ва фишори ман бар ту гарон нахоҳад омад.
Ба ростӣ, ту дар гӯши ман сухан рондӣ, ва ман садои суханатро шунидам:
́Ман покиза ҳастам ва бе гуноҳ осӣ нестам; ман айбе надорам, ва бадахлоқие гуноҳе дар ман нест;
Инак, Ӯ баҳонаҳо бар ман меҷӯяд, маро душмани Худ ҳисоб мекунад,
Пойҳоямро дар кунда меандозад, ҳамаи роҳҳои маро мепояд́.
Инак ба ту ҷавоб мегардонам, ки дар ҳамин маврид ноҳақ ҳастӣ, чунки Худо аз инсон бузургтар аст.
Чаро ба Ӯ даъво мекунӣ, ки аз тамоми корҳои Худ ҳисобот намедиҳад?
Зеро ки Худо ба як тарз сухан меронад, ва ба тарзи дуюм, агар ба он суханаш сарфаҳм нараванд:
Дар хоб, дар рӯъёи шаб, вақте ки одамонро хоб зер мекунад; вақте ки бар бистар ғанабашон мебарад.
Он гоҳ Ӯ гӯши одамонро мекушояд ва панд дода, бар онҳо таъсире мерасонад асаре мегузорад,
То ки одамизодро аз амали бад дур кунад, ва ҳавобаландиро ғурурро аз мард пинҳон дорад.
Ҷони вайро Ӯ аз гӯр нигоҳ медорад, ва ҳаёти вайро аз нобуд шудан ба дами шамшер.
Дар бистари худ бо дард сарзаниш меёбад, ва дар устухонҳояш изтироби доимист,
Ва ҳаёти вай аз нон нафрат дорад, ва ҷони вай аз хӯроки болаззат.
Ҷисми вай барбод меравад, ба тавре ки дида намешавад, ва устухонҳояш, ки ноаён буданд, барҷаста мебароянд.
Ва ҷони вай ба гӯр наздик мешавад, ва ҳаёташ ба ҳалокат ҳалоккунандагон.
Агар барои вай фаршитае, як ҳимоятгаре аз байни ҳазор бошад, то ки росткории одамро баён намояд, –
Дар он сурат Ӯ ба вай раҳм карда, ба он фаришта хоҳад гуфт: ́Вайро аз фуруд омадан ба гӯр раҳо намо; Ман хашмниҳоне кафорате пайдо кардаам́.
́Ҷисми вай бештар аз ҷавониаш бардам хоҳад шуд: вай ба айёми наврасии худ хоҳад баргашт.
Ба ҳузури Худо дуо хоҳад гуфт, ва он ҷавоб хоҳад ёфт, ва рӯи Ӯро бо шодӣ хоҳад дид, ва Ӯ ба инсон росткории вайро хоҳад баргардонид.
Вай ба мардум рӯ оварда, хоҳад гуфт: ́Гуноҳ кардам ва роҳи ростро каҷ кардам, ва сазои ман дода нашуд;
Ҷони маро аз фуруд омадан ба гӯр Ӯ раҳо намуд, ва ҳаёти ман нурро мебинад́.
Инак, ҳамаи ин чизҳоро Худо бо мард ду-се дафъа ба амал меоварад,
То ки ҷони вайро аз гӯр баргардонад ва бо нури ҳаёт мунаввар созад.
Диққат намо, эй Айюб, маро бишнав; хомӯш нишин, ва ман сухан хоҳам ронд.
Агар сухане дошта бошӣ, ба ман ҷавоб гардон; бигӯ, зеро мехоҳам, ки росткории худро исбот намоӣ.
Вагарна, ту маро бишнав; хомӯш бош, ва ман ҳикматро ба ту таълим хоҳам дод».