Азбука веры » Би́блия » И́ова » гл.36

И́ова, Глава 36

Толкования

Толкования главы

36:1

36:2

36:3

см.:Пс.50:6;

36:4

см.:2Кор.2:17;

36:5

36:6

36:7

см.:Пс.32:18;Пс.112:7;

36:8

см.:Пс.106:10;

36:9

см.:Иов.33:16;

см.:2Пар.33:13;

см.:Лк.19:42;

см.:Мф.23:27;

36:14

36:15

см.:Пс.34:10;Ис.66:2;

36:16

см.:2Пар.18:31;Пс.17:20;

36:17

36:18

см.:1Цар.12:3;Притч.11:4;

36:19

36:20

36:21

см.:Евр.6:11;

36:22

см.:1Цар.3:18;

36:23

36:24

36:25

36:26

см.:1Тим.6:16;Пс.101:28;Дан.6:26;

36:27

36:28

36:28a

36:28b

36:29

см.:Пс.103:2;Притч.8:28;

36:30

36:31

36:32

36:33

36:99

Церковнославянский (рус)

Приложи́въ же еще́ Елiу́съ, рече́:

пожди́ ми ма́ло еще́, да тя́ научу́: еще́ бо у мене́ е́сть сло́во.

Прiи́мъ хи́трость мою́ отдале́ча, дѣ́лы же мои́ми пра́ведная реку́ вои́стинну:

и не непра́ведны глаго́лы безъ пра́вды уразумѣ́еши.

Ви́ждь же, я́ко Госпо́дь не отри́нетъ незло́биваго:

си́ленъ крѣ́постiю сердца́ нечести́выхъ не оживи́тъ и су́дъ ни́щымъ да́стъ,

не отъи́метъ от правди́ваго оче́съ свои́хъ, и со цари́ на престо́лѣ посади́тъ и́хъ на побѣ́ду, и вознесу́тся.

Свя́заннiи въ ручны́хъ у́захъ я́ти бу́дутъ у́жами нищеты́,

и возвѣсти́тъ и́мъ дѣла́ и́хъ и прегрѣше́нiе и́хъ, я́ко укрѣпя́тся:

но правди́ваго услы́шитъ, и рече́, я́ко обратя́тся от непра́вды.

А́ще услы́шатъ и порабо́таютъ, сконча́ютъ дни́ своя́ во благи́хъ и лѣ́та своя́ въ благолѣ́потѣ:

нечести́выхъ же не спасе́тъ, зане́ не хотѣ́ша позна́ти Го́спода и зане́же учи́ми не послушли́ви бѣ́ша.

И лицемѣ́ри се́рдцемъ возмутя́тъ я́рость: не возопiю́тъ, я́ко связа́ и́хъ:

да у́мретъ у́бо въ ю́ности душа́ и́хъ, житiе́ же и́хъ уязвля́емо а́нгелы,

зане́же оскорби́ша неду́жна и не́мощна, су́дъ же кро́ткихъ изложи́тъ.

Еще́ же исто́ргну тя́ от у́стъ вра́жiихъ: бе́здна, проли́тiе подъ не́ю, и сни́де трапе́за твоя́ испо́лнена ту́ка.

Не оскудѣ́етъ же от пра́ведныхъ су́дъ:

я́рость же на нечести́выя бу́детъ, нече́стiя ра́ди даро́въ и́хъ, и́хже прiима́ху на непра́вдѣ.

Да не уклони́тъ тя́ во́лею у́мъ от мольбы́ въ бѣдѣ́ су́щихъ немощны́хъ и всѣ́хъ содержа́щихъ крѣ́пость.

Не привлецы́ но́щи, е́же взы́ти лю́демъ вмѣ́сто и́хъ:

но сохрани́ся, да не содѣ́еши зла́: си́хъ бо ра́ди изъя́тъ еси́ от нищеты́.

Се́, крѣ́пкiй удержи́тъ крѣ́постiю свое́ю: кто́ бо е́сть, я́коже то́й, си́ленъ?

и кто́ е́сть испыту́яй дѣ́лъ его́? или́ кто́ рекі́й: содѣ́я непра́вду?

Помяни́, я́ко ве́лiя дѣла́ его́ су́ть, и́миже владѣ́ша му́жiе.

Вся́къ человѣ́къ ви́дитъ въ себѣ́, ели́цы уязвля́еми су́ть человѣ́цы.

Се́, крѣ́пкiй вели́кiй, и не увѣ́мы: число́ лѣ́тъ его́ безконе́чное:

изочте́нны же ему́ су́ть ка́пли дожде́вныя, и излiю́тся дожде́мъ во о́блакъ:

потеку́тъ обетша́нiя, осѣни́ша же о́блацы надъ премно́гими людьми́:

вре́мя поста́ви скоту́, вѣ́дятъ же ло́жа чи́нъ.

О всѣ́хъ си́хъ не диви́тлитися у́мъ, и не измѣня́етлися ти́ се́рдце от тѣ́ла?

И а́ще уразумѣ́етъ просте́ртiе о́блака, ра́венство ски́нiи его́:

се́, простира́етъ на ню́ свѣ́тъ и коре́нiя морска́я покры́:

тѣ́ми бо су́дитъ лю́демъ, да́стъ пи́щу могу́щему.

На руку́ покры́ свѣ́тъ и заповѣ́да о не́мъ срѣта́ющему:

возвѣсти́тъ о не́мъ дру́гу своему́ Госпо́дь, стяжа́нiе, и о непра́вдѣ.

Рус. (Аверинцев)

И продолжал Элиу, и сказал:

«Подожди немного, и я покажу, что в пользу Бога слова есть.

Издалека начну мою мысль и Создателю моему правду воздам.

Ибо воистину слова мои – не ложь: пред тобою – тот, кто знающ и прост!

Вот, мощен Бог, и Он не отверг того, кто мощен силой ума.

Но нечестивому Он не позволяет жить и возвращает угнетенным их права;

от праведников не отвращает Свой взор, их возводит на престолы в кругу царей – и они возвышаются навек!

Когда же скованы цепями они и в узах страдания скорбят –

это Он им указывает на их дела и на то, как умножились их грехи,

отверзает для вразумления им слух, велит отступиться от вины.

Если услышат они и смирят себя, во благе завершатся их дни и в веселии – годы жизни их; п не услышат – сгинут от стрелы, чуждыми разумению умрут.

Но отступники носят в сердце гнев и в узах Его не взывают к Нему;

в юности умирают души их, и с падшими пропадает их жизнь.

Страданием страдальца спасает Он и в утеснении отверзает людям слух;

и тебя бы Он вывел из тесноты на простор, где пределов и препон нет, тучной снедью наполнился бы твой стол.

Но ты творишь суд злых; суд и приговор близки к тебе!

Пусть гнев твой не доводит тебя до кощунств и надежда откупиться не вводит в соблазн:

что Ему все богатство твое, и золото, и вся твоя мощь?

Той ночи не смей желать, когда народы с места своего пойдут!

Берегись и не склоняйся ко злу; ты за это испытуем бедой.

Вот, Бог высок в силе Своей, и где наставник, подобный Ему?

Кто предпишет Ему стези Его и кто Ему скажет: «Ты неправ»?

Поразмысли, как восславить Его дела, которые воспеваемы от мужей!

Все люди могут видеть их, издали усматривает их человек.

Вот, Бог велик, непостижен для нас, число Его годов постичь нельзя,

Когда притягивает Он капли воды и после выпускает, цедя дождь, –

струями сочатся облака, обильно изливаются на людей.

И вот уже Он распростирает свет и закрывает вновь корни пучин.

Через это народы питает Он, в преизобилии подает корм.

Молнию Он держит в Своих руках, назначает ей, кого разить;

о гневе Его гласит гром, и о ярости Его – вихрь.

Да, кто постигнет парение туч, громовой треск Его шатра?

Украинский (Огієнко)

І далі Елігу казав:

Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.

Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.

Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.

Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.

Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.

Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.

А як тільки вони ланцюгами пов́язані, і тримаються в путах біди,

то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.

Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.

Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.

Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.

А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в́яже Він їх.

У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.

Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.

Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.

Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.

Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.

Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?

Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.

Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.

Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?

Хто дорогу Його Йому вказувати буде?
І хто скаже: Ти кривду зробив?

Пам́ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,

що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.

Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!

Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,

що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.

Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?

Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,

бо ними Він судить народи, багато поживи дає.

Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.

Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Addens quoque Eliu haec locutus est:

«Sustine me paululum, et indicabo tibi: adhuc enim habeo quod pro Deo loquar.

Repetam scientiam meam a longe et Factori meo tribuam iustitiam.

Vere enim absque mendacio sermones mei, et perfectus scientia adest tecum.

Deus potens est; non abicit, potens virtute cordis.

Non vivere faciet impium, sed iudicium pauperibus tribuit.

Non auferet a iusto oculos suos et reges in solio collocat in perpetuum, et illi eriguntur.

Et si fuerint vincti compedibus et vinciantur funibus paupertatis,

indicabit eis opera eorum et scelera eorum, quia violenti fuerunt.

Revelabit quoque aurem eorum, ut corripiat, et loquetur, ut revertantur ab iniquitate.

Si audierint et observaverint, complebunt dies suos in bono et annos suos in deliciis.

Si autem non audierint, transibunt per canalem mortis et consumentur in stultitia.

Impii corde sibi reponent iram Dei neque clamabunt, cum vincti fuerint.

Morietur in iuventute anima eorum, et vita eorum in adulescentia.

Eripiet de angustia sua pauperem et revelabit in tribulatione aurem eius.

Igitur salvabit te de ore angusto, amplitudo et non angustiae erunt sub te; requies autem mensae tuae erit plena pinguedine.

Causa tua quasi impii iudicata est, causam iudiciumque tenebunt.

Cave, ne te seducat abundantia, nec multitudo donorum inclinet te.

Nonne proferetur clamor tuus nisi in angustia? Et omnes conatus roboris?

Ne inhies nocti, ut ascendat turba pro eis.

Cave, ne declines ad iniquitatem; propter hoc enim expertus es miseriam.

Ecce, Deus excelsus in fortitudine sua. Quis ei similis doctor?

Quis poterit scrutari vias eius, aut quis potest ei dicere: "Operatus es iniquitatem"?

Memento, ut magnifices opus eius, de quo cecinerunt viri.

Omnes homines vident eum, unusquisque intuetur procul.

Ecce, Deus magnus vincens scientiam nostram; numerus annorum eius inaestimabilis.

Qui aufert stillas pluviae et effundit imbres ad instar fluminis,

quos nubes effundunt, stillantes super homines multos.

Profecto quis intellegit dilatationem nubium, strepitum tabernaculi eius?

Ecce extendit circum se lumen suum et fundamenta maris texit.

Per haec enim iudicat populos et dat escas copiose.

In manibus abscondit lucem et praecipit ei, ut percutiat.

Fragor eius de eo annuntiat, zelans ira contra iniquitatem.