Скрыть
37:1
37:2
37:4
37:7
37:9
37:10
37:11
37:12
37:13
37:15
37:16
37:17
37:19
37:20
37:21
37:22
37:24
Церковнославянский (рус)
И от­ си́хъ воз­мяте́ся се́рдце мое́ и от­то́ржеся от­ мѣ́ста сво­его́.
Послу́шай слу́ха во гнѣ́вѣ я́рости Госпо́дни, и по­уче́нiе изоу́стъ его́ изы́детъ.
Подъ всѣ́мъ не́бомъ нача́л­ст­во его́, и свѣ́тъ его́ на крилу́ земли́.
Вслѣ́дъ его́ возопiе́тъ гла́сомъ, воз­греми́тъ гла́сомъ вели́чiя сво­его́, и не измѣни́тъ и́хъ, я́ко услы́шитъ гла́съ его́.
Возгреми́тъ крѣ́пкiй гла́сомъ сво­и́мъ ди́вная: сотвори́ бо ве́лiя, и́хже не вѣ́дахомъ.
Повелѣва́яй снѣ́гу: бу́ди на земли́, и бу́ря дождя́, и бу́ря дожде́въ могу́т­ст­ва его́.
Въ руцѣ́ вся́каго человѣ́ка зна́менаетъ, да позна́етъ вся́къ человѣ́къ свою́ не́мощь.
Внидо́ша же звѣ́рiе подъ кро́въ и умолко́ша на ло́жи.
Изъ храни́лищъ вну́трен­нихъ нахо́дятъ болѣ́зни, и от­ внѣ́шнихъ стра́нъ сту́день.
И от­ дыха́нiя крѣ́пка да́стъ ле́дъ: управля́етъ же во́ду, я́коже хо́щетъ,
и избра́н­ное устроя́етъ о́блакъ: разжене́тъ о́блакъ свѣ́тъ его́,
и са́мъ окре́стная преврати́тъ, я́коже хо́щетъ, въ дѣла́ и́хъ: вся́, ели́ка заповѣ́сть и́мъ, сiя́ чиноположе́на су́ть от­ него́ на земли́,
а́ще въ наказа́нiе, а́ще на зе́млю свою́, а́ще на ми́лость обря́щетъ и́.
Внуши́ сiя́, и́ове: ста́ни уча́йся си́лѣ Госпо́дни.
Вѣ́мы, я́ко Госпо́дь положи́ дѣла́ своя́, свѣ́тъ сотвори́въ изъ тмы́.
Вѣ́сть же разли́чiе облако́въ и ве́лiя паде́нiя злы́хъ.
Твоя́ же оде́жда тепла́, почива́етъ же на земли́ от­ ю́га.
Утвержде́нiя съ ни́мъ въ дре́вности, крѣпка́ я́коже видѣ́нiе сли́тiя.
Чесо́ ра́ди, научи́ мя, что́ рече́мъ ему́? и преста́немъ мно́га глаго́люще.
Еда́ кни́га, или́ книго́чiа ми́ предсто­и́тъ? да стоя́щь сотворю́ человѣ́ку молча́ти.
Не всѣ́мъ же ви́димь свѣ́тъ: свѣ́тлый е́сть въ дре́вностехъ, я́коже е́же от­ него́ на о́блацѣхъ.
От сѣ́вера о́блацы златоза́рни: въ си́хъ ве́лiя сла́ва и че́сть Вседержи́телева.
И не обрѣта́емъ ино́го подо́бна крѣ́пости его́: и́же су́дитъ пра́ведно, мни́ши ли, я́ко не слы́шитъ то́й?
Тѣ́мже убоя́т­ся его́ человѣ́цы: убоя́т­ся же его́ и прему́дрiи се́рдцемъ.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ταύτης ἐταράχθη ἡ καρδία μου καὶ ἀπερρύη ἐκ τοῦ τόπου αὐτῆς
ἄκουε ἀκοὴν ἐν ὀργῇ θυμοῦ κυρίου καὶ μελέτη ἐκ στόμα­τος αὐτοῦ ἐξελεύ­­σε­ται
ὑποκάτω παν­τὸς τοῦ οὐρανοῦ ἀρχὴ αὐτοῦ καὶ τὸ φῶς αὐτοῦ ἐπι­̀ πτερύγων τῆς γῆς
ὀπίσω αὐτοῦ βοή­σε­ται φωνή βρον­τήσει ἐν φωνῇ ὕβρεως αὐτοῦ καὶ οὐκ ἀν­ταλλάξει αὐτούς ὅτι ἀκούσει φωνὴν αὐτοῦ
βρον­τήσει ὁ ἰσχυρὸς ἐν φωνῇ αὐτοῦ θαυμάσια ἐποίησεν γὰρ μεγά­λα ἃ οὐκ ᾔδειμεν
συν­τάσ­σων χιόνι γίνου ἐπι­̀ τῆς γῆς καὶ χειμὼν ὑετός καὶ χειμὼν ὑετῶν δυναστείας αὐτοῦ
ἐν χειρὶ παν­τὸς ἀνθρώπου κατα­σφραγίζει ἵνα γνῷ πᾶς ἄνθρωπος τὴν ἑαυτοῦ ἀσθένειαν
εἰσῆλθεν δὲ θηρία ὑπὸ σκέπην ἡσύχασαν δὲ ἐπι­̀ κοίτης
ἐκ ταμιείων ἐπέρχον­ται δῖναι ἀπο­̀ δὲ ἀκρωτηρίων ψῦχος
καὶ ἀπο­̀ πνοῆς ἰσχυροῦ δώσει πάγος οἰακίζει δὲ τὸ ὕδωρ ὡς ἐὰν βούληται
καὶ ἐκλεκτὸν κατα­πλάσ­σει νεφέλη δια­σκορπιεῖ νέφος φῶς αὐτοῦ
καὶ αὐτὸς κυκλώματα δια­στρέψει ἐν θεεβουλαθω εἰς ἔργα αὐτῶν πάν­τα ὅσα ἂν ἐν­τείληται αὐτοῖς ταῦτα συν­τέτακται παρ᾿ αὐτοῦ ἐπι­̀ τῆς γῆς
ἐὰν εἰς παιδείαν ἐὰν εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ ἐὰν εἰς ἔλεος εὑρήσει αὐτόν
ἐνωτίζου ταῦτα Ιωβ στῆθι νουθετοῦ δύναμιν κυρίου
οἴδαμεν ὅτι ὁ θεὸς ἔθετο ἔργα αὐτοῦ φῶς ποιήσας ἐκ σκότους
ἐπι­́σταται δὲ δια­́κρισιν νεφῶν ἐξαίσια δὲ πτώματα πονηρῶν
σοῦ δὲ ἡ στολὴ θερμή ἡσυχάζεται δὲ ἐπι­̀ τῆς γῆς
στε­ρεώ­σεις μετ᾿ αὐτοῦ εἰς παλαιώματα ἰσχυραὶ ὡς ὅρασις ἐπι­χύσεως
δια­̀ τί δίδαξόν με τί ἐροῦμεν αὐτῷ καὶ παυσώμεθα πολλὰ λέγον­τες
μὴ βίβλος ἢ γραμματεύς μοι παρέστηκεν ἵνα ἄνθρωπον ἑστηκὼς κατα­σιωπήσω
πᾶσιν δ᾿ οὐχ ὁρατὸν τὸ φῶς τηλαυγές ἐστιν ἐν τοῖς παλαιώμασιν ὥσπερ τὸ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπι­̀ νεφῶν
ἀπο­̀ βορρᾶ νέφη χρυσαυγοῦν­τα ἐπι­̀ τούτοις μεγά­λη ἡ δόξα καὶ τιμὴ παν­τοκράτορος
καὶ οὐχ εὑρίσκομεν ἄλλον ὅμοι­ον τῇ ἰσχύι αὐτοῦ ὁ τὰ δίκαια κρίνων οὐκ οἴει ἐπακούειν αὐτόν
διὸ φοβηθήσον­ται αὐτὸν οἱ ἄνθρωποι φοβηθήσον­ται δὲ αὐτὸν καὶ οἱ σοφοὶ καρδίᾳ
Еврейский
אַף־לְזֹאת יֶחֱרַד לִבִּי; וְיִתַּר, מִמְּקוֹמוֹ׃
שִׁמְעוּ שָׁמוֹעַ בְּרֹגֶז קֹלוֹ; וְהֶגֶה, מִפִּיו יֵצֵא׃
תַּחַת־כָּל־הַשָּׁמַיִם יִשְׁרֵהוּ; וְאוֹרוֹ, עַל־כַּנְפוֹת הָאָרֶץ׃
אַחֲרָיו יִשְׁאַג־קוֹל, יַרְעֵם בְּקוֹל גְּאוֹנוֹ; וְלֹא יְעַקְּבֵם, כִּי־יִשָּׁמַע קוֹלוֹ׃
יַרְעֵם אֵל בְּקוֹלוֹ נִפְלָאוֹת; עֹשֶׂה גְדֹלוֹת, וְלֹא נֵדָע׃
כִּי לַשֶּׁלַג יֹאמַר, הֱוֵא אָרֶץ וְגֶשֶׁם מָטָר; וְגֶשֶׁם, מִטְרוֹת עֻזּוֹ׃
בְּיַד־כָּל־אָדָם יַחְתּוֹם; לָדַעַת, כָּל־אַנְשֵׁי מַעֲשֵׂהוּ׃
וַתָּבֹא חַיָּה בְמוֹ־אָרֶב; וּבִמְעוֹנֹתֶיהָ תִשְׁכֹּן׃
מִן־הַחֶדֶר תָּבוֹא סוּפָה; וּמִמְּזָרִים קָרָה׃
מִנִּשְׁמַת־אֵל יִתֶּן־קָרַח; וְרֹחַב מַיִם בְּמוּצָק׃
אַף־בְּרִי יַטְרִיחַ עָב; יָפִיץ, עֲנַן אוֹרוֹ׃
וְהוּא מְסִבּוֹת מִתְהַפֵּךְ בְּתַחְבּוּלָתוֹ (בְּתַחְבּוּלֹתָיו) לְפָעֳלָם; כֹּל אֲשֶׁר יְצַוֵּם עַל־פְּנֵי תֵבֵל אָרְצָה׃
אִם־לְשֵׁבֶט אִם־לְאַרְצוֹ; אִם־לְחֶסֶד, יַמְצִאֵהוּ׃
הַאֲזִינָה זֹּאת אִיּוֹב; עֲמֹד, וְהִתְבּוֹנֵן נִפְלְאוֹת אֵל׃
הֲתֵדַע בְּשׂוּם־אֱלוֹהַּ עֲלֵיהֶם; וְהוֹפִיעַ, אוֹר עֲנָנוֹ׃
הֲתֵדַע עַל־מִפְלְשֵׂי־עָב; מִפְלְאוֹת, תְּמִים דֵּעִים׃
אֲשֶׁר־בְּגָדֶיךָ חַמִּים; בְּהַשְׁקִט אֶרֶץ, מִדָּרוֹם׃
תַּרְקִיעַ עִמּוֹ לִשְׁחָקִים; חֲזָקִים, כִּרְאִי מוּצָק׃
הוֹדִיעֵנוּ מַה־נֹּאמַר לוֹ; לֹא־נַעֲרֹךְ, מִפְּנֵי־חֹשֶׁךְ׃
הַיְסֻפַּר־לוֹ כִּי אֲדַבֵּר; אִם־אָמַר אִישׁ, כִּי יְבֻלָּע׃
וְעַתָּה לֹא רָאוּ אוֹר, בָּהִיר הוּא בַּשְּׁחָקִים; וְרוּחַ עָבְרָה, וַתְּטַהֲרֵם׃
מִצָּפוֹן זָהָב יֶאֱתֶה; עַל־אֱלוֹהַּ, נוֹרָא הוֹד׃
שַׁדַּי לֹא־מְצָאנֻהוּ שַׂגִּיא־כֹחַ; וּמִשְׁפָּט וְרֹב־צְדָקָה, לֹא יְעַנֶּה׃
לָכֵן יְרֵאוּהוּ אֲנָשִׁים; לֹא־יִרְאֶה, כָּל־חַכְמֵי־לֵב׃ פ
Аз ин низ дили ман ба тапиш меафтад ва аз хонааш мебарояд.
Ғулғулаи овози Ӯро бо диққат бишнавед, ва садоеро, ки аз даҳони Ӯ мебарояд.
Онро ба зери тамоми осмон равона мекунад, ва нури Ӯ дар канорҳои замин намоён аст.
Баъд аз он, овозе ба ғурриш меояд: Ӯ бо овози бузургии Худ гулдуррос мезанад, ва ҳангоме ки овозаш шунида шуд, онҳоро боздорӣ намекунад.
Худо бо овози Худ ба таври аҷоиб гулдуррос мезанад, корҳои бузурге мекунад, ки барои мо ақлнорас аст.
Зеро ки ба барф мегӯяд: ́Ба замин фуруд ой́; ҳамчунин ба боридани борон ва ба боридани боронҳои пурзӯри Худ.
Дасти ҳар одамро мӯҳр мезанад, то ки тамоми одамон амали Ӯро бидонанд.
Он гоҳ ҳайвонот низ дар ғорҳои худ пинҳон мешаванд ва дар лонаҳои худ менишинанд.
Аз ҷануб тундбод меояд, ва аз шимол сармо.
Аз нафаси Худо ях ба вуҷуд меояд, ва сатҳи об яхбанд мешавад.
Ӯ нами зиёде бар абрҳо бор мекунад, ва абрҳои нури Худро мегустаронад.
Ва онҳо мувофиқи мақсадҳои тадбирсозиҳои Ӯ ба ҳар тараф чарх мезананд, то ҳар чиро, ки ба онҳо фармояд, бар рӯи замини ободон ба амал оваранд,
Хоҳ онҳоро барои ҷазо ба замини Худ равона кунад, хоҳ барои меҳрубонӣ.
Ба ин гӯш деҳ, эй Айюб! Биисту ба корҳои аҷоиби Худо бо диққат назар андоз.
Оё ту хабардор ҳастӣ, ки Худо бори Худро чӣ гуна бар онҳо мегузорад, ва нурро мефармояд, ки абрҳои Ӯро равшан кунад?
Оё ту аз баробарвазнии мувозинати абрҳо хабардор ҳастӣ, ки он аз корҳои аҷоиби Комилфикр аст?
Оё ту хабардор ҳастӣ, ки либосҳоят чӣ гуна гарм мешаванд, вақте ки замин аз боди ҷанубӣ ором мегардад?
Оё ту метавонӣ ба монанди Ӯ фалакро бигустаронӣ, ки он мисли оинаи рехташуда мустаҳкам аст?
Моро таълим деҳ, ки ба ин корҳои Ӯ чӣ гӯем? Мо аз боиси торикӣ наметавонем чизе ба забон оварем.
Оё васфи пурраи Ӯ қобили имкон аст, ки ман боз сухан ронам? Оё касе метавонад бигӯяд, ки чизе аз ӯ пинҳон мемонад?
Ва ҳоло нури офтобро аз паси абрҳо намебинанд, гарчанде ки он бар фалак дурахшон аст; вале боде вазида, онро тоза хоҳад кард.
Аз шимол дурахши дурахшандагии заррин меояд: ин акси шукӯҳи тарсоварест саҳмгинест, ки бар Худост.
Тавоноро мо наметавонем дарёбем: Ӯ дар қувват ва инсоф азим бузург аст ва дар росткорӣ бузург адолат муаззам; ситам намекунад.
Бинобар ин, бояд ки одамон тарсгори Ӯ бошанд; лекин Ӯ ба ҳамаи донодилон назар намекунад».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible