Скрыть
5:1
5:2
5:4
5:5
5:6
5:8
5:11
5:12
5:15
5:16
5:22
5:24
5:25
5:26
5:27
Церковнославянский (рус)
Призови́ же, а́ще кто́ тя услы́шитъ, или́ а́ще кого́ от­ святы́хъ а́нгелъ у́зриши.
Безу́мнаго бо убива́етъ гнѣ́въ, заблу́ждшаго же умерщвля́етъ рве́нiе.
А́зъ же ви́дѣхъ безу́мныхъ укореня́ющихся, но а́бiе пояде́но бы́сть и́хъ жили́ще.
Дале́че да бу́дутъ сы́нове и́хъ от­ спасе́нiя, и да сотру́т­ся при­­ две́рехъ ху́ждшихъ, и не бу́детъ изъима́яй.
Я́же бо они́ собра́ша, пра́ведницы поядя́тъ, са́ми же от­ зо́лъ не изъя́ти бу́дутъ: изможде́н­на бу́ди крѣ́пость и́хъ.
Не и́мать бо от­ земли́ изы́ти тру́дъ, ни от­ го́ръ прозя́бнути болѣ́знь:
но человѣ́къ ражда́ет­ся на тру́дъ, птенцы́ же су́повы высо́ко паря́тъ.
Оба́че же а́зъ помолю́ся богови, Го́спода же всѣ́хъ Влады́ку при­­зову́,
творя́щаго ве́лiя и неизслѣ́димая, сла́вная же и изря́дная, и́мже нѣ́сть числа́:
даю́щаго до́ждь на зе́млю, посыла́ющаго во́ду на поднебе́сную:
воз­нося́щаго смире́н­ныя на высоту́ и поги́бшыя воз­двиза́ющаго во спасе́нiе:
расточа́ющаго совѣ́ты лука́выхъ, да не сотворя́тъ ру́цѣ и́хъ и́стины.
Уловля́яй прему́дрыхъ въ му́дрости и́хъ, совѣ́тъ же кова́рныхъ разори́.
Во дни́ обы́метъ и́хъ тма́, въ полу́дне же да ося́жутъ я́коже въ нощи́,
и да поги́бнутъ на бра́ни: немощны́й же да изы́детъ изъ руки́ си́льнаго.
Бу́ди же немощно́му наде́жда, непра́веднаго же уста́ да заградя́т­ся.
Блаже́нъ же человѣ́къ, его́же обличи́ Бо́гъ, наказа́нiя же Вседержи́телева не от­враща́йся:
то́й бо болѣ́ти твори́тъ и па́ки воз­ставля́етъ: порази́, и ру́цѣ его́ изцѣля́тъ:
шести́жды от­ бѣ́дъ и́зметъ тя́, въ седмѣ́мъ же не ко́снеттися зло́:
во гла́дѣ изба́витъ тя́ от­ сме́рти, на бра́ни же изъ руки́ желѣ́за изрѣши́тъ тя́:
от­ бича́ язы́ка скры́етъ тя́, и не убо­и́шися от­ зо́лъ находя́щихъ:
непра́веднымъ и беззако́н­нымъ посмѣе́шися, от­ ди́вiихъ же звѣре́й не убо­и́шися,
зане́ съ ка́менiемъ ди́вiимъ завѣ́тъ тво́й: звѣ́рiе бо ди́вiи при­­миря́т­ся тебѣ́.
Пото́мъ уразумѣ́еши, я́ко въ ми́рѣ бу́детъ до́мъ тво́й, жили́ще же хра́мины тво­ея́ не и́мать согрѣши́ти:
уразумѣ́еши же, я́ко мно́го сѣ́мя твое́, и ча́да твоя́ бу́дутъ я́ко ве́сь зла́къ се́лный:
вни́деши же во гро́бъ я́коже пшени́ца созрѣ́лая во вре́мя пожа́тая, или́ я́коже сто́гъ гумна́ во вре́мя свезе́н­ный.
Се́, сiя́ си́це изслѣ́дихомъ: сiя́ су́ть, я́же слы́шахомъ: ты́ же разумѣ́й себѣ́, а́ще что́ сотвори́лъ еси́.
Греческий [Greek (Koine)]
ἐπι­κάλεσαι δέ εἴ τίς σοι ὑπακού­σε­ται ἢ εἴ τινα ἀγγέλων ἁγίων ὄψῃ
καὶ γὰρ ἄφρονα ἀναιρεῖ ὀργή πεπλανημένον δὲ θανατοῖ ζῆλος
ἐγὼ δὲ ἑώρακα ἄφρονας ῥίζαν βάλλον­τας ἀλλ᾿ εὐθέως ἐβρώθη αὐτῶν ἡ δίαιτα
πόρρω γένοιν­το οἱ υἱοὶ αὐτῶν ἀπο­̀ σωτηρίας κολαβρισθείησαν δὲ ἐπι­̀ θύραις ἡσ­σόνων καὶ οὐκ ἔσται ὁ ἐξαιρού­με­νος
ἃ γὰρ ἐκεῖνοι συν­ήγαγον δίκαιοι ἔδον­ται αὐτοὶ δὲ ἐκ κακῶν οὐκ ἐξαίρετοι ἔσον­ται ἐκσιφωνισθείη αὐτῶν ἡ ἰσχύς
οὐ γὰρ μὴ ἐξέλθῃ ἐκ τῆς γῆς κόπος οὐδὲ ἐξ ὀρέων ἀναβλαστήσει πόνος
ἀλλὰ ἄνθρωπος γεννᾶται κόπῳ νεοσ­σοὶ δὲ γυπὸς τὰ ὑψηλὰ πέτον­ται
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἐγὼ δεηθήσομαι κυρίου κύριον δὲ τὸν πάν­των δεσπότην ἐπι­καλέσομαι
τὸν ποι­οῦν­τα μεγά­λα καὶ ἀνεξιχνίαστα ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός
τὸν διδόν­τα ὑετὸν ἐπι­̀ τὴν γῆν ἀπο­στέλλον­τα ὕδωρ ἐπι­̀ τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν
τὸν ποι­οῦν­τα ταπεινοὺς εἰς ὕψος καὶ ἀπο­λωλότας ἐξεγείρον­τα
δια­λλάσ­σον­τα βουλὰς πανούργων καὶ οὐ μὴ ποιήσουσιν αἱ χεῖρες αὐτῶν ἀληθές
ὁ κατα­λαμβάνων σοφοὺς ἐν τῇ φρονήσει βουλὴν δὲ πολυπλόκων ἐξέστησεν
ἡμέρας συν­αν­τή­σε­ται αὐτοῖς σκότος τὸ δὲ μεσημβρινὸν ψηλαφήσαισαν ἴσα νυκτί
ἀπό­λοιν­το δὲ ἐν πολέμῳ ἀδύνα­τος δὲ ἐξέλθοι ἐκ χειρὸς δυνάστου
εἴη δὲ ἀδυνάτῳ ἐλπίς ἀδίκου δὲ στόμα ἐμφραχθείη
μακάριος δὲ ἄνθρωπος ὃν ἤλεγξεν ὁ κύριος νουθέτημα δὲ παν­τοκράτορος μὴ ἀπαναίνου
αὐτὸς γὰρ ἀλγεῖν ποιεῖ καὶ πάλιν ἀπο­καθίστησιν ἔπαισεν καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἰάσαν­το
ἑξάκις ἐξ ἀναγκῶν σε ἐξελεῖται ἐν δὲ τῷ ἑβδόμῳ οὐ μὴ ἅψηταί σου κακόν
ἐν λιμῷ ῥύ­σε­ταί σε ἐκ θανάτου ἐν πολέμῳ δὲ ἐκ χειρὸς σιδήρου λύσει σε
ἀπο­̀ μάστιγος γλώσ­σης σε κρύψει καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς ἀπο­̀ κακῶν ἐρχομένων
ἀδίκων καὶ ἀνόμων κατα­γελάσῃ ἀπο­̀ δὲ θηρίων ἀγρίων οὐ μὴ φοβηθῇς
θῆρες γὰρ ἄγριοι εἰρηνεύ­σουσίν σοι
εἶτα γνώσῃ ὅτι εἰρηνεύ­σει σου ὁ οἶκος ἡ δὲ δίαιτα τῆς σκηνῆς σου οὐ μὴ ἁμάρτῃ
γνώσῃ δὲ ὅτι πολὺ τὸ σπέρμα σου τὰ δὲ τέκνα σου ἔσται ὥσπερ τὸ παμβότανον τοῦ ἀγροῦ
ἐλεύ­σῃ δὲ ἐν τάφῳ ὥσπερ σῖτος ὥριμος κατα­̀ καιρὸν θεριζό­με­νος ἢ ὥσπερ θιμωνιὰ ἅλωνος καθ᾿ ὥραν συγκομισθεῖσα
ἰδοὺ ταῦτα οὕτως ἐξιχνιάσαμεν ταῦτά ἐστιν ἃ ἀκηκόαμεν σὺ δὲ γνῶθι σεαυτῷ εἴ τι ἔπραξας
Еврейский
קְרָא־נָא הֲיֵשׁ עוֹנֶךָּ; וְאֶל־מִי מִקְּדֹשִׁים תִּפְנֶה׃
כִּי־לֶאֱוִיל יַהֲרָג־כָּעַשׂ; וּפֹתֶה, תָּמִית קִנְאָה׃
אֲנִי־רָאִיתִי אֱוִיל מַשְׁרִישׁ; וָאֶקּוֹב נָוֵהוּ פִתְאֹם׃
יִרְחֲקוּ בָנָיו מִיֶּשַׁע; וְיִדַּכְּאוּ בַשַּׁעַר, וְאֵין מַצִּיל׃
אֲשֶׁר קְצִירוֹ רָעֵב יֹאכֵל, וְאֶל־מִצִּנִּים יִקָּחֵהוּ; וְשָׁאַף צַמִּים חֵילָם׃
כִּי לֹא־יֵצֵא מֵעָפָר אָוֶן; וּמֵאֲדָמָה, לֹא־יִצְמַח עָמָל׃
כִּי־אָדָם לְעָמָל יוּלָּד; וּבְנֵי־רֶשֶׁף, יַגְבִּיהוּ עוּף׃
אוּלָם, אֲנִי אֶדְרֹשׁ אֶל־אֵל; וְאֶל־אֱלֹהִים, אָשִׂים דִּבְרָתִי׃
עֹשֶׂה גְדֹלוֹת וְאֵין חֵקֶר; נִפְלָאוֹת, עַד־אֵין מִסְפָּר׃
הַנֹּתֵן מָטָר עַל־פְּנֵי־אָרֶץ; וְשֹׁלֵחַ מַיִם עַל־פְּנֵי חוּצוֹת׃
לָשׂוּם שְׁפָלִים לְמָרוֹם; וְקֹדְרִים, שָׂגְבוּ יֶשַׁע׃
מֵפֵר מַחְשְׁבוֹת עֲרוּמִים; וְלֹא־תַעֲשֶׂינָה יְדֵיהֶם, תּוּשִׁיָּה׃
לֹכֵד חֲכָמִים בְּעָרְמָם; וַעֲצַת נִפְתָּלִים נִמְהָרָה׃
יוֹמָם יְפַגְּשׁוּ־חֹשֶׁךְ; וְכַלַּיְלָה, יְמַשְׁשׁוּ בַצָּהֳרָיִם׃
וַיֹּשַׁע מֵחֶרֶב מִפִּיהֶם; וּמִיַּד חָזָק אֶבְיוֹן׃
וַתְּהִי לַדַּל תִּקְוָה; וְעֹלָתָה, קָפְצָה פִּיהָ׃
הִנֵּה אַשְׁרֵי אֱנוֹשׁ יוֹכִחֶנּוּ אֱלוֹהַּ; וּמוּסַר שַׁדַּי, אַל־תִּמְאָס׃
כִּי הוּא יַכְאִיב וְיֶחְבָּשׁ; יִמְחַץ, וְיָדוֹ (וְיָדָיו) תִּרְפֶּינָה׃
בְּשֵׁשׁ צָרוֹת יַצִּילֶךָּ; וּבְשֶׁבַע לֹא־יִגַּע בְּךָ רָע׃
בְּרָעָב פָּדְךָ מִמָּוֶת; וּבְמִלְחָמָה, מִידֵי חָרֶב׃
בְּשׁוֹט לָשׁוֹן תֵּחָבֵא; וְלֹא־תִירָא מִשֹּׁד, כִּי יָבוֹא׃
לְשֹׁד וּלְכָפָן תִּשְׂחָק; וּמֵחַיַּת הָאָרֶץ, אַל־תִּירָא׃
כִּי עִם־אַבְנֵי הַשָּׂדֶה בְרִיתֶךָ; וְחַיַּת הַשָּׂדֶה, הָשְׁלְמָה־לָךְ׃
וְיָדַעְתָּ כִּי־שָׁלוֹם אָהֳלֶךָ; וּפָקַדְתָּ נָוְךָ וְלֹא תֶחֱטָא׃
וְיָדַעְתָּ כִּי־רַב זַרְעֶךָ; וְצֶאֱצָאֶיךָ, כְּעֵשֶׂב הָאָרֶץ׃
תָּבוֹא בְכֶלַח אֱלֵי־קָבֶר; כַּעֲלוֹת גָּדִישׁ בְּעִתּוֹ׃
הִנֵּה־זֹאת חֲקַרְנוּהָ כֶּן־הִיא; שְׁמָעֶנָּה, וְאַתָּה דַע־לָךְ׃ פ
Пас, даъват намо, вале кист, ки ба ту ҷавоб гардонад? Ва ту ба кадоме аз покон муроҷиат хоҳӣ кард?
Зеро ки хашм беақлро мекушад, ва оташинӣ нодонро ҳасад соддалавҳро ба ҳалокат мерасонад.
Ман дидаам, ки беақле реша медавонд, ва дарҳол манзили ӯро лаънат хондам ногаҳон манзили ӯ гирифтори бало шуд.
Фарзандони ӯ аз наҷот дур ҳастанд маҳрум мешаванд, ва назди дарвоза онҳоро хоҳанд кӯфт маҳкама озор мекашанд, ва халоскунандае нахоҳад буд нест,
Дар сурате ки ҳосилоти ӯро гуруснагон мехӯранд, ва аз даруни хорбандҳо онро чида мегиранд, ва ташнагон ғоратгарон молу мулки ӯро фурӯ мебаранд.
Зеро ки ҷафо аз хок намерӯяд, ва азоб аз замин намесабзад,
Балки одамизод барои азоб зоида мешавад, чунон ки шарораҳо парида боло мебароянд.
Аммо ман ба Худо илтиҷо менамудам, ва даъвои худро ба Худо месупурдам,
Ки Ӯ корҳои бузурги беҳадду ҳисобе мекунад, корҳои аҷоиби бешумор:
Ӯ бар рӯи замин борон медиҳад, ва бар рӯи саҳроҳо об мефиристад.
Ӯ афтодагонро ба мартабаи баланд мерасонад, ва ғамзадагон наҷот ёфта, сарбаланд мешаванд.
Ӯ дасисаҳои фикрҳои маккоронро вайрон мекунад, ва дастҳошон ҳеҷ кори фоиданок карда наметавонанд комёб намешавад.
Ӯ хирадмандонашонро ба макри худашон гирифтор мекунад, ва машварати каҷкорон барбод меравад;
Онҳо рӯзона ба торикӣ дучор меоянд, ва пешингоҳон пешинӣ, мисли он ки шаб бошад, даст-дасткунон роҳ мераванд.
Ӯ бенаворо аз шамшер, аз даҳони онҳо ва аз дасти зӯровар наҷот медиҳад.
Ва умеде барои бемаҷол бечора пайдо мешавад, ва ноинсофӣ даҳони худро мебандад.
Инак, хушо касе ки Худо вайро танбеҳ додааст! Пас, ҷазои Тавоноро рад накун,
Зеро ки Ӯ захмӣ маҷрӯҳ мекунад ва Худаш захмбандӣ ҷароҳатбандӣ менамояд; Ӯ зарба медиҳад, ва дасти Худаш шифо мебахшад;
Дар шаш мусибат туро раҳо мекунад, ва дар ҳафтумаш ба ту осеб намерасад;
Дар вақти гуруснагӣ туро аз мурдан халос мекунад, ва дар ҷанг аз дасти шамшер.
Аз пеши балои забон пинҳон хоҳӣ шуд, ва аз фалокат, вақте ки ояд, нахоҳӣ тарсид.
Бар тороҷ ва бар гуруснагӣ хоҳӣ хандид, ва аз ҳайвоноти замин нахоҳӣ тарсид,
Зеро ки бо сангҳои саҳро ту иттифоқ хоҳӣ кард, ва ҳайвоноти саҳро бо ту сулҳ хоҳанд баст.
Ва хоҳӣ донист, ки хаймаи ту осоишта бехатар саломат аст, ва чун манзили худро аз назар гузаронӣ, чизе камӣ нахоҳад кард.
Ва хоҳӣ донист, ки насли ту сершумор аст, ва авлоди ту мисли алафи замин.
Ва дар куҳансолӣ ба қабр хоҳӣ рафт, мисли бандҳои ғалла, ки дар мавсимаш ғарам карда мешавад.
Он чи мо тафтиш кардаем, ин ҷост, ва он дуруст аст; пас ту онро бишнав, ва барои худ бидон».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible