Азбука веры » Би́блия » И́ова » гл.8

И́ова, Глава 8

Толкования

Толкования главы

8:1

см.:Иов.18:1;Иов.25:1;

8:2

8:3

см.:Втор.32:4;2Пар.19:7;Дан.9:14;

8:4

8:5

см.:Иов.22:23;

8:6

8:7

см.:Иов.42:10;

8:8

см.:Втор.4:32;

8:9

см.:Иов.14:2;Пс.143:4;

8:10

8:11

8:12

см.:Пс.128:6;Иер.17:6;

8:13

см.:Пс.111:10;Притч.10:28;

8:14

8:15

8:16

8:17

8:18

8:19

8:20

см.:Пс.36:18;

8:21

8:22

Церковнославянский (рус)

Отвѣща́въ же Валда́дъ Савхе́йскiй, рече́: доко́лѣ глаго́лати бу́деши сiя́?

ду́хъ многоглаго́ливъ во устѣ́хъ твои́хъ.

Еда́ Госпо́дь оби́дитъ судя́й? или́ вся́ сотвори́вый возмяте́тъ пра́вду?

А́ще сы́нове твои́ согрѣши́ша предъ ни́мъ, посла́ ру́ку на беззако́нiя и́хъ:

ты́ же у́тренюй ко Го́споду Вседержи́телю моля́ся:

а́ще чи́стъ еси́ и и́стиненъ, моли́тву твою́ услы́шитъ, устро́итъ же ти́ па́ки житiе́ пра́вды:

бу́дутъ у́бо пе́рвая твоя́ ма́ла, послѣ́дняя же твоя́ безъ числа́.

Вопроси́ бо ро́да пе́рваго, изслѣ́ди же по ро́ду отце́въ:

вчера́шни бо есмы́ и не вѣ́мы, сѣ́нь бо е́сть на́ше житiе́ на земли́:

не сі́и ли науча́тъ тя́ и возвѣстя́тъ ти́ и от се́рдца изнесу́тъ словеса́?

Еда́ произни́четъ ро́гозъ безъ воды́, или́ расте́тъ си́тникъ безъ напая́нiя?

еще́ су́щу на ко́рени, и не по́жнется ли? пре́жде напая́нiя вся́кое бы́лiе не изсыха́етъ ли?

та́ко у́бо бу́дутъ послѣ́дняя всѣ́хъ забыва́ющихъ Го́спода: наде́жда бо нечести́ваго поги́бнетъ:

не населе́нъ бо бу́детъ до́мъ его́, паучи́на же сбу́дется селе́нiе его́.

А́ще подпре́тъ хра́мину свою́, не ста́нетъ: е́мшуся же ему́ за ню́, не пребу́детъ.

Вла́жный бо е́сть подъ со́лнцемъ, и от тлѣ́нiя его́ лѣ́торасль его́ изы́детъ:

на собра́нiи ка́менiя спи́тъ, посредѣ́ же креме́нiя поживе́тъ:

а́ще поглоти́тъ мѣ́сто, солже́тъ ему́, не ви́дѣлъ еси́ такова́я,

я́ко превраще́нiе нечести́ваго таково́, изъ земли́ же ина́го произрасти́тъ.

Госпо́дь бо не отри́нетъ незло́биваго: вся́каго же да́ра от нечести́ваго не прiи́метъ.

И́стиннымъ же уста́ испо́лнитъ смѣ́ха, устнѣ́ же и́хъ исповѣ́данiя.

Врази́ же и́хъ облеку́тся въ сту́дъ: жили́ще же нечести́ваго не бу́детъ.

Греческий [Greek (Koine)]

ὑπολαβὼν δὲ Βαλδαδ ὁ Σαυχίτης λέγει

μέχρι τίνος λαλήσεις ταῦτα πνεῦμα πολυρῆμον τοῦ στόματός σου

μὴ ὁ κύριος ἀδικήσει κρίνων ἢ ὁ τὰ πάντα ποιήσας ταράξει τὸ δίκαιον

εἰ οἱ υἱοί σου ἥμαρτον ἐναντίον αὐτοῦ ἀπέστειλεν ἐν χειρὶ ἀνομίας αὐτῶν

σὺ δὲ ὄρθριζε πρὸς κύριον παντοκράτορα δεόμενος

εἰ καθαρὸς εἶ καὶ ἀληθινός δεήσεως ἐπακούσεταί σου ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης

ἔσται οὖν τὰ μὲν πρῶτά σου ὀλίγα τὰ δὲ ἔσχατά σου ἀμύθητα

ἐπερώτησον γὰρ γενεὰν πρώτην ἐξιχνίασον δὲ κατὰ γένος πατέρων

χθιζοὶ γάρ ἐσμεν καὶ οὐκ οἴδαμεν σκιὰ γάρ ἐστιν ἡμῶν ἐπὶ τῆς γῆς ὁ βίος

ἦ οὐχ οὗτοί σε διδάξουσιν καὶ ἀναγγελοῦσιν καὶ ἐκ καρδίας ἐξάξουσιν ῥήματα

μὴ θάλλει πάπυρος ἄνευ ὕδατος ἢ ὑψωθήσεται βούτομον ἄνευ πότου

ἔτι ὂν ἐπὶ ῥίζης καὶ οὐ μὴ θερισθῇ πρὸ τοῦ πιεῖν πᾶσα βοτάνη οὐχὶ ξηραίνεται

οὕτως τοίνυν ἔσται τὰ ἔσχατα πάντων τῶν ἐπιλανθανομένων τοῦ κυρίου ἐλπὶς γὰρ ἀσεβοῦς ἀπολεῖται

ἀοίκητος γὰρ αὐτοῦ ἔσται ὁ οἶκος ἀράχνη δὲ αὐτοῦ ἀποβήσεται ἡ σκηνή

ἐὰν ὑπερείσῃ τὴν οἰκίαν αὐτοῦ οὐ μὴ στῇ ἐπιλαβομένου δὲ αὐτοῦ οὐ μὴ ὑπομείνῃ

ὑγρὸς γάρ ἐστιν ὑπὸ ἡλίου καὶ ἐκ σαπρίας αὐτοῦ ὁ ῥάδαμνος αὐτοῦ ἐξελεύσεται

ἐπὶ συναγωγὴν λίθων κοιμᾶται ἐν δὲ μέσῳ χαλίκων ζήσεται

ἐὰν καταπίῃ ὁ τόπος ψεύσεται αὐτόν οὐχ ἑόρακας τοιαῦτα

ὅτι καταστροφὴ ἀσεβοῦς τοιαύτη ἐκ δὲ γῆς ἄλλον ἀναβλαστήσει

ὁ γὰρ κύριος οὐ μὴ ἀποποιήσηται τὸν ἄκακον πᾶν δὲ δῶρον ἀσεβοῦς οὐ δέξεται

ἀληθινῶν δὲ στόμα ἐμπλήσει γέλωτος τὰ δὲ χείλη αὐτῶν ἐξομολογήσεως

οἱ δὲ ἐχθροὶ αὐτῶν ἐνδύσονται αἰσχύνην δίαιτα δὲ ἀσεβοῦς οὐκ ἔσται

Еврейский

וַיַּעַן בִּלְדַּד הַשּׁוּחִי, וַיֹאמַר׃

עַד־אָן תְּמַלֶּל־אֵלֶּה; וְרוּחַ כַּבִּיר אִמְרֵי־פִיךָ׃

הַאֵל יְעַוֵּת מִשְׁפָּט; וְאִם־שַׁדַּי, יְעַוֵּת־צֶדֶק׃

אִם־בָּנֶיךָ חָטְאוּ־לוֹ; וַיְשַׁלְּחֵם, בְּיַד־פִּשְׁעָם׃

אִם־אַתָּה תְּשַׁחֵר אֶל־אֵל; וְאֶל־שַׁדַּי, תִּתְחַנָּן׃

אִם־זַךְ וְיָשָׁר, אָתָּה כִּי־עַתָּה יָעִיר עָלֶיךָ; וְשִׁלַּם, נְוַת צִדְקֶךָ׃

וְהָיָה רֵאשִׁיתְךָ מִצְעָר; וְאַחֲרִיתְךָ, יִשְׂגֶּה מְאֹד׃

כִּי־שְׁאַל־נָא לְדֹר רִישׁוֹן; וְכוֹנֵן, לְחֵקֶר אֲבוֹתָם׃

כִּי־תְמוֹל אֲנַחְנוּ וְלֹא נֵדָע; כִּי צֵל יָמֵינוּ עֲלֵי־אָרֶץ׃

הֲלֹא־הֵם יוֹרוּךָ יֹאמְרוּ לָךְ; וּמִלִּבָּם, יוֹצִאוּ מִלִּים׃

הֲיִגְאֶה־גֹּמֶא בְּלֹא בִצָּה; יִשְׂגֶּה־אָחוּ בְלִי־מָיִם׃

עֹדֶנּוּ בְאִבּוֹ לֹא יִקָּטֵף; וְלִפְנֵי כָל־חָצִיר יִיבָשׁ׃

כֵּן, אָרְחוֹת כָּל־שֹׁכְחֵי אֵל; וְתִקְוַת חָנֵף תֹּאבֵד׃

אֲשֶׁר־יָקוֹט כִּסְלוֹ; וּבֵית עַכָּבִישׁ, מִבְטַחוֹ׃

יִשָּׁעֵן עַל־בֵּיתוֹ וְלֹא יַעֲמֹד; יַחֲזִיק בּוֹ, וְלֹא יָקוּם׃

רָטֹב הוּא לִפְנֵי־שָׁמֶשׁ; וְעַל גַּנָּתוֹ, יֹנַקְתּוֹ תֵצֵא׃

עַל־גַּל שָׁרָשָׁיו יְסֻבָּכוּ; בֵּית אֲבָנִים יֶחֱזֶה׃

אִם־יְבַלְּעֶנּוּ מִמְּקוֹמוֹ; וְכִחֶשׁ בּוֹ, לֹא רְאִיתִיךָ׃

הֶן־הוּא מְשׂוֹשׂ דַּרְכּוֹ; וּמֵעָפָר, אַחֵר יִצְמָחוּ׃

הֶן־אֵל לֹא יִמְאַס־תָּם; וְלֹא־יַחֲזִיק, בְּיַד־מְרֵעִים׃

עַד־יְמַלֵּה שְׂחוֹק פִּיךָ; וּשְׂפָתֶיךָ תְרוּעָה׃

שֹׂנְאֶיךָ יִלְבְּשׁוּ־בֹשֶׁת; וְאֹהֶל רְשָׁעִים אֵינֶנּוּ׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

І заговорив шух́янин Білдад та й сказав:

Аж доки ти будеш таке теревенити?
І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Чи папірус росте без болота?
Чи росте очерет без води?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога!
І згине надія безбожного,

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність…

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він…

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!…

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости…

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!