Скрыть
9:1
9:3
9:6
9:9
9:11
9:14
9:16
9:17
9:18
9:19
9:20
9:23
9:24
9:27
9:28
9:31
9:33
Церковнославянский (рус)
Отвѣща́въ же и́овъ, рече́:
во­и́стин­ну вѣ́мъ, я́ко та́ко е́сть: ка́ко бо бу́детъ пра́веденъ человѣ́къ у Го́спода?
а́ще бо восхо́щетъ суди́тися съ ни́мъ, не послу́шаетъ его́, да не пререче́тъ ко еди́ному словеси́ его́ от­ ты́сящи.
Прему́дръ бо е́сть мы́слiю, крѣ́покъ же и вели́къ: кто́ же́стокъ бы́въ проти́ву его́, пребы́сть?
Обетша́яй го́ры, и не вѣ́дятъ, превраща́яй я́ гнѣ́вомъ:
трясы́й поднебе́сную изъ основа́нiй, столпи́ же ея́ коле́блют­ся:
глаго́ляй со́лнцу, и не восхо́дитъ, звѣ́зды же печа́т­ст­вуетъ:
простры́й еди́нъ не́бо и ходя́й по мо́рю, я́ко по земли́:
творя́й плiа́ды и еспе́ра, и Аркту́ра и сокро́вища ю́жная:
творя́й ве́лiя и неизслѣ́дован­ная, сла́вная же и изря́дная, и́мже нѣ́сть числа́.
А́ще прiи́детъ ко мнѣ́, не и́мамъ ви́дѣти: и а́ще мимо­и́детъ мене́, ника́ко уразумѣ́хъ.
А́ще во́зметъ, кто́ воз­врати́тъ? или́ кто́ рече́тъ ему́: что́ сотвори́лъ еси́?
Са́мъ бо от­враща́етъ гнѣ́въ, сляко́шася подъ ни́мъ ки́ти поднебе́снiи.
А́ще же мя́ услы́шитъ, или́ разсу́дитъ глаго́лы моя́?
А́ще бо и пра́веденъ бу́ду, не услы́шитъ мене́, суду́ его́ помолю́ся:
а́ще же воз­зову́, и услы́шитъ мя́, не иму́ вѣ́ры, я́ко услы́ша гла́съ мо́й.
Да не мгло́ю мя́ потреби́тъ, мно́га же ми́ сотре́нiя сотвори́ всу́е,
не оставля́етъ бо мя́ от­дохну́ти, испо́лни же мя́ го́рести.
Поне́же си́ленъ е́сть крѣ́постiю: кто́ у́бо суду́ его́ воспроти́вит­ся?
А́ще бо бу́ду пра́веденъ, уста́ моя́ нече́стiя сотворя́тъ: а́ще же бу́ду непоро́ченъ, стро́потенъ бу́ду.
А́ще бо нече́стiе сотвори́хъ, не вѣ́мъ душе́ю мо­е́ю: оба́че отъ­е́млет­ся ми́ живо́тъ.
Тѣ́мже рѣ́хъ: вели́ка и си́льна губи́тъ гнѣ́въ.
Я́ко лука́вiи сме́ртiю лю́тою поги́бнутъ, оба́че пра́веднымъ посмѣва́ют­ся.
Предана́ е́сть земля́ въ ру́цѣ нечести́ваго, ли́ца суді́й ея́ покрыва́етъ: а́ще же не са́мъ е́сть, кто́ е́сть?
Житiе́ же мое́ е́сть легча́е скороте́чца: от­бѣго́ша и не ви́дѣша.
Или́ е́сть корабле́мъ слѣ́дъ пути́, или́ орла́ летя́ща, и́щуща я́ди?
А́ще бо реку́: забу́ду глаго́ля, при­­ни́кнувъ лице́мъ воз­дохну́,
трясу́ся всѣ́ми удесы́: вѣ́мъ бо, я́ко не безви́н­на мя́ оста́виши.
А́ще же нечести́въ е́смь, почто́ не умро́хъ?
А́ще бо измы́юся снѣ́гомъ и очи́щуся рука́ми чи́стыми,
дово́лно во скве́рнѣ омочи́лъ мя́ еси́, воз­гнуша́ся же мно́ю оде́жда моя́.
Нѣ́си бо человѣ́къ, я́коже а́зъ, ему́же противопрю́ся, да прiи́демъ вку́пѣ на су́дъ.
О, дабы́ хода́тай на́мъ бы́лъ, и облича́яй и разслу́шаяй между́ обѣ́ма.
Да отъ­и́метъ от­ мене́ же́злъ, стра́хъ же его́ да не смуща́етъ мене́:
и не убою́ся, но воз­глаго́лю, и́бо та́ко не вѣ́мъ са́мъ себе́.
Украинский (Огієнко)
А Йов відповів та й сказав:
Справді пізнав я, що так…
Та як оправдатись людині земній перед Богом?
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень…
Він мудрого серця й могутньої сили;
хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!…
Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього…
Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
що ж тоді відповім я Йому?
Які я слова підберу проти Нього,
я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно…
Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим…
Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я…
Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє…
Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється…
У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває…
Як не Він, тоді хто?
А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич…
Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене…
Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя…
Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку…
Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!…
Латинский (Nova Vulgata)
Et respondens Iob ait:
«Vere scio quod ita sit, et quomodo iustificabitur homo compositus Deo?
Si voluerit contendere cum eo, non poterit ei respondere unum pro mille.
Sapiens corde est et fortis robore; quis restitit ei, et pacem habuit?
Qui transtulit montes, et nescierunt hi, quos subvertit in furore suo.
Qui commovet terram de loco suo, et columnae eius concutiuntur.
Qui praecipit soli, et non oritur, et stellas claudit quasi sub signaculo.
Qui extendit caelos solus et graditur super fluctus maris.
Qui facit Arcturum et Oriona et Hyadas et interiora austri.
Qui facit magna et incomprehensibilia et mirabilia, quorum non est numerus.
Si venerit ad me, non videbo eum; si abierit, non intellegam.
Si repente arripiet, quis eum impediet? Vel quis dicere potest: "Quid facis?".
Deus non retinet iram suam, et sub eo curvantur auxilia Rahab.
Quantus ergo sum ego, ut respondeam ei et loquar delectis verbis cum eo?
Quia, etiamsi iustus essem, non responderem, sed meum iudicem deprecarer;
et, cum invocantem exaudierit me, non credam quod audierit vocem meam.
In turbine enim conteret me et multiplicabit vulnera mea etiam sine causa.
Non concedit requiescere spiritum meum et implet me amaritudinibus.
Si fortitudo quaeritur, robustissimus est; si iudicium, quis eum arcesserit?
Si iustificare me voluero, os meum condemnabit me; si innocentem ostendero, pravum me comprobabit.
Etiamsi simplex fuero, hoc ipsum ignorabit anima mea, et contemnam vitam meam.
Unum est, quod locutus sum: Et innocentem et impium ipse consumit.
Si subito flagellum occidat, de afflictione innocentium ridebit.
Terra data est in manus impii, vultum iudicum eius operit; quod si non ille est, quis ergo est?
Dies mei velociores fuerunt cursore: fugerunt et non viderunt bonum;
pertransierunt quasi naves arundineae, sicut aquila volans ad escam.
Cum dixero: Obliviscar maerorem meum, commutabo faciem meam et hilaris fiam,
vereor omnes dolores meos, sciens quod non iustificaveris me.
Si autem et sic impius sum, quare frustra laboravi?
Si lotus fuero quasi aquis nivis, et lixivo mundavero manus meas,
tamen sordibus intinges me, et abominabuntur me vestimenta mea.
Neque enim viro, qui similis mei est, respondebo; nec vir, quocum in iudicio contendam.
Non est qui utrumque valeat arguere et ponere manum suam in ambobus.
Auferat a me virgam suam, et pavor eius non me terreat.
Loquar et non timebo eum; quia sic non mecum ipse sum.
Ва Айюб ҷавоб гардонда, гуфт:
«Яқин Хуб медонам, ки чунин аст, вале инсон чӣ гуна пеши Худо сафед росткор шавад?
Агар бихоҳад бо Ӯ баҳс кунад, ба яке аз ҳазор ҳам ба вай ҷавоб нахоҳад дод.
Ӯ донодил ва дар қувват тавоност бо қуввати Худ ҷасур аст; кист, ки бар зидди Ӯ бархоста, ором осоишта саломат монда бошад?
Ӯ кӯҳҳоро мекӯчонад, ва намефаҳманд; дар ғазаби Худ онҳоро чаппа мекунад.
Заминро аз ҷои он меҷунбонад, ва сутунҳои он ба ларза меоянд.
Ба офтоб амр мекунад, ва он намедурахшад намебарояд; ва ситорагонро ниҳон мекунад ва бар ситорагонро мӯҳр мезанад.
Худаш танҳо осмонро мегустаронад, ва бар баландиҳои баҳр қадамгузор мешавад.
Дубби Акбар, Ҷаббор ва Парвин ва бурҷҳои ҷанубро офаридааст.
Корҳои бузурги беҳадду ҳисобе мекунад, ва корҳои аҷоибе ки сону шумор надоранд.
Инак, аз пешам мегузарад, вале Ӯро намебинам; ва бодвор чун бод гузашта меравад, вале Ӯро пайхас намекунам.
Инак, мегирад мерабояд???; кист, ки Ӯро боздорад? Кист, ки ба Ӯ бигӯяд: ́Чӣ мекунӣ́?
Худо ғазаби Худро бознамедорад; мададгорони раҳаб зери пои Ӯ пахш мешаванд.
Xусусан ман магар метавонам ба Ӯ ҷавоб гардонам, ва суханони худро ба ҳузури Ӯ интихоб намоям?
Ҳарчанд ҳақ ба ҷониби ман бошад ҳам, ҷуръат надорам ҷавоб гардонам, балки назди Довари худ зорӣ хоҳам кард.
Агар Ӯро мехондам, ва Ӯ ба ман ҷавоб медод, – бовар намекардам, ки овози маро шунидааст,
Чунки Ӯ маро бо тундбоди хашмаш шикаст медиҳад, ва ҷароҳатҳои захмҳои маро бесабаб афзун мекунад,
Маро намегузорад, ки нафаси худро рост кунам, балки маро аз талхиҳо сер мекунад.
Агар ин бо қувват вобаста бошад, инак Ӯ тавоност ҷасур аст, ва агар бо доварӣ вобаста бошад, кист, ки маро бо Ӯ рӯ ба рӯ кунад хабар кунад?
Агар худро сафед кунам, даҳонам маро айбдор менамояд; ва агар беайб бошам, Ӯ маро каҷкор мешуморад.
Ман беайб ҳастам, ҷонамро донистан намехоҳам ғами ҷони худро намехӯрам, аз зиндагии худ безор шудаам.
Фарқ надорад, бинобар ин мегӯям, ки Ӯ беайб ва бадкорро ба ҳалокат мерасонад.
Агар тозиёна баногоҳ бикушад, Ӯ он ба шиканҷаи бегуноҳон механдад ноумедии??? бегуноҳонро Ӯ масхара мекунад.
Замин ба дасти бадкорон дода шудааст; Ӯ вай рӯи доварони онро мепӯшонад. Агар Ӯ набошад, пас кӣ кист?
Ва рӯзҳои ман аз даванда тезравтаранд, – медаванд, некӣ намебинанд,
Мисли заврақҳои қамишӣ ба зудӣ мегузаранд, мисли уқобе ки ба тӯъма фуруд меояд.
Оё ман Агар бигӯям, ки ́биё, андӯҳи худро фаромӯш кунам, туршрӯии худро бартараф намоям ва кушодарӯй гардам́, –
Аз тамоми дардҳои худ метарсам, зеро медонам, ки Ту маро бегуноҳ ҳисоб нахоҳӣ кард.
Модоме ки ман айбдор ҳисоб ёбам, чаро беҳуда заҳмат кашам?
Агар худро дар оби барф шустушӯ намоям ва дастҳои худро бо собун тоза кунам,
Он гоҳ маро дар чиркинӣ ифлосӣ меғӯтонӣ, ба тавре ки либосҳоям аз ман нафрат хоҳанд кард.
Зеро ки Ӯ мисли ман одамизод нест, ки тавонам ба Ӯ ҷавоб гардонам, ва якҷоя ба додгоҳ дорулқазо биравем.
Дар байни миёни мо миёнараве доваре ҳакаме нест, ки дасти худро бар ҳар дуи мо бигузорад.
Кошки асои Худро аз ман дур мекард, ва тарси бими Ӯ маро дар даҳшат намеандохт!
Он гоҳ сухан мерондам ва аз Ӯ наметарсидам, зеро ки ман ба худии худ чунин нестам.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible