Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
1:1
1:2
1:5
1:6
см.:Иоил.2:4-5;
1:8
1:13
1:16
см.:Втор.16:11;
1:17
1:19
Сло́во Госпо́дне, и́же бы́сть ко Иои́лю сы́ну Ваѳуи́леву.
Слы́шите сiя́, ста́рцы, и внуши́те, вси́ живу́щiи на земли́: а́ще бы́ша сицева́я во дне́хъ ва́шихъ или́ во дне́хъ оте́цъ ва́шихъ?
О си́хъ ча́домъ свои́мъ повѣ́дите, а ча́да ва́ша ча́домъ свои́мъ, а ча́да и́хъ ро́ду друго́му:
оста́нокъ гу́сеницъ поядо́ша пру́зи, и оста́нокъ пру́говъ поядо́ша мши́цы, и оста́нокъ мши́цъ поядо́ша си́плеве.
Утрезви́теся, пiя́нiи, от вина́ своего́ и пла́читеся: рыда́йте, вси́ пiю́щiи вино́ до пiя́нства, я́ко отъя́ся от у́стъ ва́шихъ весе́лiе и ра́дость.
Поне́же язы́къ взы́де на зе́млю мою́ крѣ́покъ и безчи́сленъ: зу́бы его́ [я́коже] зу́бы льво́вы, и члено́вныя его́ я́коже льви́чища:
положи́ виногра́дъ мо́й въ погубле́нiе и смо́квы моя́ въ сломле́нiе: взыску́я объиска́ и́ и све́рже, обѣли́ ло́зiе его́.
Воспла́чися ко мнѣ́ па́че невѣ́сты препоя́саныя во вре́тище по му́жи свое́мъ дѣ́вственнѣмъ.
Изве́ржеся же́ртва и возлiя́нiе изъ до́му Госпо́дня: пла́читеся, жерцы́, служа́щiи же́ртвеннику Госпо́дню,
я́ко опустѣ́ша поля́. пла́чися, земле́, я́ко пострада́ пшени́ца, и и́зсше вино́, ума́лися еле́й,
посрами́шася земледѣ́лателе. пла́читеся, се́ла, по пшени́цѣ и по ячме́ни, я́ко поги́бе объима́нiе от ни́вы,
виногра́дъ и́зсше, и смо́квы ума́лишася: ши́пки, и фи́никсъ, и я́блонь, и вся́ древа́ польска́я изсхо́ша, я́ко посрами́ша ра́дость сы́нове человѣ́чи.
Препоя́шитеся и бі́йтеся, жерцы́, пла́читеся, служа́щiи же́ртвеннику: вни́дите, поспи́те во вре́тищихъ, служа́щiи Бо́гу, я́ко отъя́ся от до́му Бо́га ва́шего же́ртва и возлiя́нiе:
освяти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбу́, собери́те старѣ́йшины вся́ живу́щыя на земли́ въ до́мъ Бо́га ва́шего и воззови́те ко Го́споду усе́рдно:
увы́ мнѣ́, увы́ мнѣ́, увы́ мнѣ́ въ де́нь! я́ко бли́зъ е́сть де́нь Госпо́день, и я́ко бѣда́ от бѣды́ прiи́детъ:
я́ко предъ очи́ма ва́шима пи́щы взя́шася и от до́му Бо́га ва́шего весе́лiе и ра́дость.
Вскочи́ша ю́ницы у я́слей свои́хъ, погибо́ша сокро́вища, раскопа́шася точи́ла, я́ко посше́ пшени́ца.
Что́ положи́мъ себѣ́? воспла́кашася стада́ воло́въ, я́ко не бѣ́ па́жити и́мъ, и па́ствы о́вчыя погибо́ша.
Къ тебѣ́, Го́споди, возопiю́, я́ко о́гнь потреби́ кра́сная пусты́ни, и пла́мень пожже́ вся́ древа́ польска́я,
и ско́ти польсті́и воззрѣ́ша къ тебѣ́, я́ко посхо́ша исто́чницы водні́и, и о́гнь пояде́ кра́сная пусты́ни.
דְּבַר־יְהוָה אֲשֶׁר הָיָה, אֶל־יוֹאֵל בֶּן־פְּתוּאֵל׃
שִׁמְעוּ־זֹאת הַזְּקֵנִים, וְהַאֲזִינוּ, כֹּל יוֹשְׁבֵי הָאָרֶץ; הֶהָיְתָה זֹּאת בִּימֵיכֶם, וְאִם בִּימֵי אֲבֹתֵיכֶם׃
עָלֶיהָ לִבְנֵיכֶם סַפֵּרוּ; וּבְנֵיכֶם לִבְנֵיהֶם, וּבְנֵיהֶם לְדוֹר אַחֵר׃
יֶתֶר הַגָּזָם אָכַל הָאַרְבֶּה, וְיֶתֶר הָאַרְבֶּה אָכַל הַיָּלֶק; וְיֶתֶר הַיֶּלֶק, אָכַל הֶחָסִיל׃
הָקִיצוּ שִׁכּוֹרִים וּבְכוּ, וְהֵילִלוּ כָּל־שֹׁתֵי יָיִן; עַל־עָסִיס כִּי נִכְרַת מִפִּיכֶם׃
כִּי־גוֹי עָלָה עַל־אַרְצִי, עָצוּם וְאֵין מִסְפָּר; שִׁנָּיו שִׁנֵּי אַרְיֵה, וּמְתַלְּעוֹת לָבִיא לוֹ׃
שָׂם גַּפְנִי לְשַׁמָּה, וּתְאֵנָתִי לִקְצָפָה; חָשֹׂף חֲשָׂפָהּ וְהִשְׁלִיךְ, הִלְבִּינוּ שָׂרִיגֶיהָ׃
אֱלִי כִּבְתוּלָה חֲגֻרַת־שַׂק עַל־בַּעַל נְעוּרֶיהָ׃
הָכְרַת מִנְחָה וָנֶסֶךְ מִבֵּית יְהוָה; אָבְלוּ הַכֹּהֲנִים, מְשָׁרְתֵי יְהוָה׃
שֻׁדַּד שָׂדֶה, אָבְלָה אֲדָמָה; כִּי שֻׁדַּד דָּגָן, הוֹבִישׁ תִּירוֹשׁ אֻמְלַל יִצְהָר׃
הֹבִישׁוּ אִכָּרִים, הֵילִילוּ כֹּרְמִים, עַל־חִטָּה וְעַל־שְׂעֹרָה; כִּי אָבַד קְצִיר שָׂדֶה׃
הַגֶּפֶן הוֹבִישָׁה, וְהַתְּאֵנָה אֻמְלָלָה; רִמּוֹן גַּם־תָּמָר וְתַפּוּחַ, כָּל־עֲצֵי הַשָּׂדֶה יָבֵשׁוּ, כִּי־הֹבִישׁ שָׂשׂוֹן מִן־בְּנֵי אָדָם׃ ס
חִגְרוּ וְסִפְדוּ הַכֹּהֲנִים, הֵילִילוּ מְשָׁרְתֵי מִזְבֵּחַ, בֹּאוּ לִינוּ בַשַּׂקִּים, מְשָׁרְתֵי אֱלֹהָי; כִּי נִמְנַע מִבֵּית אֱלֹהֵיכֶם מִנְחָה וָנָסֶךְ׃
קַדְּשׁוּ־צוֹם קִרְאוּ עֲצָרָה, אִסְפוּ זְקֵנִים, כֹּל יֹשְׁבֵי הָאָרֶץ, בֵּית יְהוָה אֱלֹהֵיכֶם; וְזַעֲקוּ אֶל־יְהוָה׃
אֲהָהּ לַיּוֹם; כִּי קָרוֹב יוֹם יְהוָה, וּכְשֹׁד מִשַׁדַּי יָבוֹא׃
הֲלוֹא נֶגֶד עֵינֵינוּ אֹכֶל נִכְרָת; מִבֵּית אֱלֹהֵינוּ שִׂמְחָה וָגִיל׃
עָבְשׁוּ פְרֻדוֹת, תַּחַת מֶגְרְפֹתֵיהֶם, נָשַׁמּוּ אֹצָרוֹת, נֶהֶרְסוּ מַמְּגֻרוֹת; כִּי הֹבִישׁ דָּגָן׃
מַה־נֶּאֶנְחָה בְהֵמָה, נָבֹכוּ עֶדְרֵי בָקָר, כִּי אֵין מִרְעֶה לָהֶם; גַּם־עֶדְרֵי הַצֹּאן נֶאְשָׁמוּ׃
אֵלֶיךָ יְהוָה אֶקְרָא; כִּי אֵשׁ, אָכְלָה נְאוֹת מִדְבָּר, וְלֶהָבָה, לִהֲטָה כָּל־עֲצֵי הַשָּׂדֶה׃
גַּם־בַּהֲמוֹת שָׂדֶה תַּעֲרוֹג אֵלֶיךָ; כִּי יָבְשׁוּ אֲפִיקֵי מָיִם, וְאֵשׁ אָכְלָה נְאוֹת הַמִּדְבָּר׃ פ
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
КАЛОМИ Парвардигор, ки бар Юил ибни Фатуил нозил шуд.
Инро бишнавед, эй пирон, ва гӯш андозед, эй ҳамаи сокинони замин! Оё дар айёми шумо ва ё дар айёми падаронатон чизе мисли ин рӯй додааст?
Дар бораи он ба писарони худ ҳикоят кунед, ва писарони шумо – ба писарони худашон, ва писарони онҳо – ба насли дигар.
Он чи аз гозом боқӣ монда буд, малах хӯрд, ва он чи аз малах боқӣ монда буд, елеқ хӯрд, ва он чи аз елеқ боқӣ монда буд, ҳасил хӯрд.
Бедор шавед, эй мастон, ва гиря кунед, ва фиғон кашед, эй ҳамаи майнӯшон, дар бораи шираи ангур, ки аз даҳонатон кашида гирифта шудааст!
Зеро ки халқи зӯровар ва бешуморе ба замини ман ҳуҷум карданд; дандонҳои онҳо дандонҳои шер аст, ва дандонҳои осиёи онҳо – аз они модашер.
Токи маро валангор, ва анҷири маро нобуд карданд; пӯсти онро тамоман канда партофтанд; шохаҳои он сафед шудааст.
Мисли дӯшизае ки барои шавҳари ҷавонии худ палос пӯшида бошад, навҳа намо.
Ҳадияи ордӣ ва ҳадияи рехтанӣ аз хонаи Парвардигор барҳам хӯрдааст; коҳинони хизматгузори Парвардигор мотам гирифтаанд.
Саҳро тороҷ гардидааст, замин мотам гирифтааст, зеро ки гандум талаф шудааст, шираи ангур хушкидааст, зайтун пажмурда шудааст.
Зироаткорон ошуфта гардидаанд, токдорон навҳа карданд дар бораи гандум ва ҷав, зеро ки ҳосили саҳро нобуд шудааст.
Ток хушкидааст, ва анҷир пажмурда шудааст; анор ва хурмо ва себ, ҳамаи дарахтони саҳро хушкидааст, зеро ки шодмонӣ аз банӣ одам ғоиб гардидааст.
Палос пӯшида гиря кунед, эй коҳинон, навҳа намоед, эй хизматгузорони қурбонгоҳ, омада дар палос шабро гузаронед, эй хизматгузорони Худои ман! Зеро ки ҳадияи ордӣ ва ҳадияи рехтанӣ аз хонаи Худои шумо барҳам хӯрдааст.
Рӯза эълон кунед, маҷлис даъват намоед, пирон ва ҳамаи сокинони ин заминро ба хонаи Парвардигор Худои худ ҷамъ оваред, ва сӯи Парвардигор истиғоса баред.
Вой бар он рӯз! Зеро ки рӯзи Парвардигор наздик аст, ва мисли таҳлукае аз ҷониби Қодир хоҳад омад.
Оё озуқа дар пеши назари мо нобуд нашуд, ва шодию хурсандӣ – аз хонаи Худои мо?
Донаҳо дар таҳти кулӯхҳо пӯсид, махзанҳо холӣ ва анборҳо хароб гардид, зеро ки гандум нобуд шудааст.
Чорпоён чӣ гуна фарёд мезананд, ва рамаҳои говон чӣ гуна бетоқатӣ мекунанд, зеро ки чарогоҳе барояшон нест; рамаҳои гӯсфандон низ ба ҳоли табоҳ афтодаанд.
Сӯи Ту, эй Парвардигор, мехонам, зеро ки оташ чарогоҳҳоро сӯзонидааст, ва аланга ҳамаи дарахтони саҳроро фурӯ бурдааст.
Чорпоёни саҳро низ сӯи Ту нола мекунанд, зеро ки ҷӯйҳои об хушкидааст, ва оташ чарогоҳҳоро сӯзонидааст.