Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

 
Книга пророка Иоиля

 
  • Сло́во Госпо́дне, и́же бы́сть ко Иои́лю сы́ну Ваѳуи́леву.
  • Слы́шите сiя́, ста́рцы, и внуши́те, вси́ живу́щiи на земли́: а́ще бы́ша сицева́я во дне́хъ ва́шихъ или́ во дне́хъ оте́цъ ва́шихъ?
  • О си́хъ ча́домъ сво­и́мъ повѣ́дите, а ча́да ва́ша ча́домъ сво­и́мъ, а ча́да и́хъ ро́ду друго́му:
  • оста́нокъ гу́сеницъ поядо́ша пру́зи, и оста́нокъ пру́говъ поядо́ша мши́цы, и оста́нокъ мши́цъ поядо́ша си́плеве.
  • Утрезви́теся, пiя́нiи, от­ вина́ сво­его́ и пла́читеся: рыда́йте, вси́ пiю́щiи вино́ до пiя́н­ства, я́ко отъ­я́ся от­ у́стъ ва́шихъ весе́лiе и ра́дость.
  • Поне́же язы́къ взы́де на зе́млю мою́ крѣ́покъ и безчи́сленъ: зу́бы его́ [я́коже] зу́бы льво́вы, и члено́вныя его́ я́коже льви́чища:
  • положи́ виногра́дъ мо́й въ погубле́нiе и смо́квы моя́ въ сломле́нiе: взыску́я объиска́ и́ и све́рже, обѣли́ ло́зiе его́.
  • Воспла́чися ко мнѣ́ па́че невѣ́сты препоя́саныя во вре́тище по му́жи сво­е́мъ дѣ́в­с­т­вен­нѣмъ.
  • Изве́ржеся же́ртва и воз­лiя́нiе изъ до́му Госпо́дня: пла́читеся, жерцы́, служа́щiи же́ртвен­нику Госпо́дню,
  • я́ко опустѣ́ша поля́. пла́чися, земле́, я́ко пострада́ пшени́ца, и и́зсше вино́, ума́лися еле́й,
  • посрами́шася земледѣ́лателе. пла́читеся, се́ла, по пшени́цѣ и по ячме́ни, я́ко поги́бе объима́нiе от­ ни́вы,
  • виногра́дъ и́зсше, и смо́квы ума́лишася: ши́пки, и фи́никсъ, и я́блонь, и вся́ древа́ поль­ска́я изсхо́ша, я́ко посрами́ша ра́дость сы́нове человѣ́чи.
  • Препоя́шитеся и бі́йтеся, жерцы́, пла́читеся, служа́щiи же́ртвен­нику: вни́дите, поспи́те во вре́тищихъ, служа́щiи Бо́гу, я́ко отъ­я́ся от­ до́му Бо́га ва́­шего же́ртва и воз­лiя́нiе:
  • освяти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбу́, собери́те старѣ́йшины вся́ живу́щыя на земли́ въ до́мъ Бо́га ва́­шего и воз­зови́те ко Го́споду усе́рдно:
  • увы́ мнѣ́, увы́ мнѣ́, увы́ мнѣ́ въ де́нь! я́ко бли́зъ е́сть де́нь Госпо́день, и я́ко бѣда́ от­ бѣды́ прiи́детъ:
  • я́ко предъ очи́ма ва́шима пи́щы взя́шася и от­ до́му Бо́га ва́­шего весе́лiе и ра́дость.
  • Вскочи́ша ю́ницы у я́слей сво­и́хъ, погибо́ша сокро́вища, раскопа́шася точи́ла, я́ко посше́ пшени́ца.
  • Что́ положи́мъ себѣ́? воспла́кашася стада́ воло́въ, я́ко не бѣ́ па́жити и́мъ, и па́­ст­вы о́вчыя погибо́ша.
  • Къ тебѣ́, Го́споди, возопiю́, я́ко о́гнь потреби́ кра́сная пусты́ни, и пла́мень пожже́ вся́ древа́ поль­ска́я,
  • и ско́ти польсті́и воз­зрѣ́ша къ тебѣ́, я́ко посхо́ша исто́чницы водні́и, и о́гнь пояде́ кра́сная пусты́ни.
  • Слово Господне, которое было к Иоилю, сыну Вафуила.
  • Слушайте это, старцы, и внимайте, все жители земли сей: бывало ли такое во дни ваши, или во дни отцов ваших?
  • Передайте об этом детям вашим; а дети ваши пусть скажут своим детям, а их дети следующему роду:
  • оставшееся от гусеницы ела саранча, оставшееся от саранчи ели черви, а оставшееся от червей доели жуки.
  • Пробудитесь, пьяницы, и плачьте и рыдайте, все пьющие вино, о виноградном соке, ибо он отнят от уст ваших!
  • Ибо пришел на землю Мою народ сильный и бесчисленный; зубы у него – зубы львиные, и челюсти у него – как у львицы.
  • Опустошил он виноградную лозу Мою, и смоковницу Мою обломал, ободрал ее догола, и бросил; сделались белыми ветви ее.
  • Рыдай, как молодая жена, препоясавшись вретищем, о муже юности своей!
  • Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Господнем; плачут священники, служители Господни.
  • Опустошено поле, сетует земля; ибо истреблен хлеб, высох виноградный сок, завяла маслина.
  • Краснейте от стыда, земледельцы, рыдайте, виноградари, о пшенице и ячмене, потому что погибла жатва в поле,
  • засохла виноградная лоза и смоковница завяла; гранатовое дерево, пальма и яблоня, все дерева в поле посохли; потому и веселье у сынов человеческих исчезло.
  • Препояшьтесь вретищем и плачьте, священники! рыдайте, служители алтаря! войдите, ночуйте во вретищах, служители Бога моего! ибо не стало в доме Бога вашего хлебного приношения и возлияния.
  • Назначьте пост, объявите торжественное собрание, созовите старцев и всех жителей страны сей в дом Господа Бога вашего, и взывайте к Господу.
  • О, какой день! ибо день Господень близок; как опустошение от Всемогущего придет он.
  • Не пред нашими ли глазами отнимается пища, от дома Бога нашего – веселье и радость?
  • Истлели зерна под глыбами своими, опустели житницы, разрушены кладовые, ибо не стало хлеба.
  • Как стонет скот! уныло ходят стада волов, ибо нет для них пажити; томятся и стада овец.
  • К Тебе, Господи, взываю; ибо огонь пожрал злачные пастбища пустыни, и пламя попалило все дерева в поле.
  • Даже и животные на поле взывают к Тебе, потому что иссохли потоки вод, и огонь истребил пастбища пустыни.
  • قول الرب الذي صار الى يوئيل بن فثوئيل

  • اسمعوا هذا ايها الشيوخ واصغوا يا جميع سكان الارض. هل حدث هذا في ايامكم او في ايام آبائكم.

  • اخبروا بنيكم عنه وبنوكم بنيهم وبنوهم دورا آخر.

  • فضلة القمص اكلها الزحّاف وفضلة الزحّاف اكلها الغوغاء وفضلة الغوغاء اكلها الطيّار

  • اصحوا ايها السكارى وابكوا وولولوا يا جميع شاربي الخمر على العصير لانه انقطع عن افواهكم.

  • اذ قد صعدت على ارضي امة قوية بلا عدد اسنانها اسنان الاسد ولها اضراس اللبوة.

  • جعلت كرمتي خربة وتينتي متهشّمة. قد قشرتها وطرحتها فابيضّت قضبانها

  • نوحي يا ارضي كعروس مؤتزرة بمسح من اجل بعل صباها.

  • انقطعت التقدمة والسكيب عن بيت الرب. ناحت الكهنة خدام الرب.

  • تلف الحقل ناحت الارض لانه قد تلف القمح جف المسطار ذبل الزيت.

  • خجل الفلاحون ولول الكرّامون على الحنطة وعلى الشعير لانه قد تلف حصيد الحقل.

  • الجفنة يبست والتينة ذبلت. الرمانة والنخلة والتفاحة كل اشجار الحقل يبست. انه قد يبست البهجة من بني البشر

  • تنطّقوا ونوحوا ايها الكهنة. ولولوا يا خدام المذبح. ادخلوا بيتوا بالمسوح يا خدام الهي لانه قد امتنع عن بيت الهكم التقدمة والسكيب.

  • قدسوا صوما نادوا باعتكاف اجمعوا الشيوخ جميع سكان الارض الى بيت الرب الهكم واصرخوا الى الرب

  • آه على اليوم لان يوم الرب قريب. ياتي كخراب من القادر على كل شيء.

  • أما انقطع الطعام تجاه عيوننا. الفرح والابتهاج عن بيت الهنا.

  • عفّنت الحبوب تحت مدرها. خلت الاهراء. انهدمت المخازن لانه قد يبس القمح.

  • كم تئن البهائم هامت قطعان البقر لان ليس لها مرعى حتى قطعان الغنم تفنى.

  • اليك يا رب اصرخ لان نارا قد اكلت مراعي البرية ولهيبا احرق جميع اشجار الحقل.

  • حتى بهائم الصحراء تنظر اليك لان جداول المياه قد جفّت والنار اكلت مراعي البرية

  •  Palabra de Jehová que vino a Joel hijo de Petuel.

  • «Oíd esto, ancianos,
    y escuchad, todos los moradores de la tierra.
    ¿Ha acontecido algo semejante en vuestros días
    o en los días de vuestros padres?
  • De esto contaréis a vuestros hijos,
    y vuestros hijos a sus hijos,
    y sus hijos a la siguiente generación.
  • Lo que dejó la oruga
    se lo comió el saltón;
    lo que dejó el saltón
    se lo comió el revoltón;
    y la langosta se comió
    lo que el revoltón había dejado.

  • »Despertad, borrachos, y llorad;
    gemid, todos los que bebéis vino,
    porque el vino se os ha quitado de vuestra boca.
  • Porque un pueblo fuerte e innumerable
    subió a mi tierra;
    sus dientes son dientes de león,
    y sus muelas, muelas de león.
  • Asoló mi vid y descortezó mi higuera;
    del todo la desnudó y derribó;
    sus ramas quedaron blancas.

  • »Llora tú,
    como joven vestida de ropas ásperas
    por el marido de su juventud.
  • Desapareció de la casa de Jehová
    la ofrenda y la libación;
    los sacerdotes ministros de Jehová
    están de duelo.
  • El campo está asolado
    y se enlutó la tierra,
    porque el trigo fue destruido,
    el mosto está pasado
    y se perdió el aceite.

  • »Confundíos, labradores;
    gemid, viñadores,
    por el trigo y la cebada,
    porque se perdió la mies del campo.
  • La vid está seca y pereció la higuera;
    también el granado, la palmera y el manzano:
    Todos los árboles del campo se secaron.
    Y así se extinguió el gozo
    de los hijos de los hombres.

  • »Vestíos de luto y lamentad, sacerdotes;
    gemid, ministros del altar;
    venid, dormid con ropas ásperas,
    ministros de mi Dios;
    porque quitada es de la casa de vuestro Dios
    la ofrenda y la libación.
  • Proclamad ayuno, convocad asamblea,
    congregad a los ancianos
    y a todos los moradores de la tierra
    en la casa de Jehová, vuestro Dios,
    y clamad a Jehová.

  • »¡Ay del día!,
    porque cercano está el día de Jehová;
    vendrá como destrucción
    de parte del Todopoderoso.
  • ¿No fue arrebatado el alimento
    de delante de nuestros ojos,
    la alegría y el placer
    de la casa de nuestro Dios?
  • El grano se pudrió debajo de los terrones;
    los graneros fueron asolados
    y los silos destruidos
    porque se había secado el trigo.
  • ¡Cómo gemían las bestias!
    ¡Cuán turbados andaban los hatos de los bueyes,
    porque no tenían pastos!
    Y fueron también asolados
    los rebaños de las ovejas.

  • »A ti, Jehová, clamaré;
    porque el fuego consumió los pastos del desierto,
    la llama abrasó los árboles del campo.
  • Las bestias del campo
    bramarán también a ti,
    pues se secaron los arroyos de las aguas,
    y el fuego consumió las praderas del desierto.