Скрыть
Церковнославянский (рус)
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко Ио́нѣ сы́ну Амаѳі́ину, глаго́ля:
воста́ни и иди́ въ Ниневі́ю гра́дъ вели́кiй и проповѣ́ждь въ не́мъ, я́ко взы́де во́пль зло́бы его́ ко мнѣ́.
И воста́ Ио́на, е́же бѣжа́ти въ Ѳарси́съ от­ лица́ Госпо́дня и сни́де во Иоппі́ю и обрѣ́те кора́бль иду́щь въ Ѳарси́съ, и даде́ нае́мъ сво́й и вни́де въ о́нь плы́ти съ ни́ми въ Ѳарси́съ от­ лица́ Госпо́дня.
И Госпо́дь воз­дви́же вѣ́тръ ве́лiй на мо́ри, и бы́сть бу́ря вели́кая въ мо́ри, и кора́бль бѣ́д­ст­воваше е́же сокруши́тися.
И убоя́шася корабе́лницы, и возопи́ша кі́йждо къ бо́гу сво­ему́, и измета́нiе сотвори́ша сосу́довъ и́же въ корабли́ въ мо́ре, е́же облегчи́тися от­ ни́хъ: Ио́на же сни́де во дно́ корабля́ и спа́­ше ту́ и храпля́ше.
И прiи́де къ нему́ ко́рмчiй и рече́ ему́ что́ ты́ хра́плеши? воста́ни и моли́ Бо́га тво­его́, я́ко да спасе́тъ ны́ Бо́гъ, да не поги́бнемъ.
И рече́ кі́йждо ко и́скрен­нему сво­ему́: прiиди́те, ве́ржимъ жре́бiя и уразумѣ́емъ, кого́ ра́ди е́сть зло́ сiе́ на на́съ? И ме́тнуша жре́бiя, и паде́ жре́бiй на Ио́ну.
И рѣ́ша къ нему́: воз­вѣсти́ на́мъ, кого́ ра́ди сiе́ зло́ на на́съ, и что́ твое́ дѣ́ланiе е́сть, и от­ку́ду гряде́ши и ка́мо и́деши, и от­ ко́­ея страны́ и от­ кі́ихъ люді́й еси́ ты́?
И рече́ къ ни́мъ: ра́бъ Госпо́день е́смь а́зъ и Го́спода Бо́га небе́снаго а́зъ чту́, и́же сотвори́ мо́ре и су́шу.
И убоя́шася му́жiе стра́хомъ вели́кимъ и рѣ́ша къ нему́: что́ сiе́ сотвори́лъ еси́? Зане́ разумѣ́ша му́жiе, я́ко от­ лица́ Госпо́дня бѣжа́­ше, я́ко воз­вѣсти́ и́мъ.
И рѣ́ша къ нему́: что́ тебѣ́ сотвори́мъ, и утоли́т­ся мо́ре от­ на́съ? Зане́ мо́ре восхожда́­ше и воз­двиза́­ше па́че волне́нiе.
И рече́ къ ни́мъ Ио́на воз­ми́те мя́ и вве́рзите въ мо́ре, и утоли́т­ся мо́ре от­ ва́съ поне́же позна́хъ а́зъ, я́ко мене́ ра́ди волне́нiе сiе́ вели́кое на вы́ е́сть.
И нужда́хуся му́жiе, воз­врати́тися къ земли́, и не можа́ху, я́ко мо́ре восхожда́­ше и воз­двиза́­шеся па́че на ни́хъ.
И возопи́ша ко Го́сподеви и рѣ́ша: ника́коже, Го́споди, да не поги́бнемъ души́ ра́ди человѣ́ка сего́, и не да́ждь на на́съ кро́ве пра́ведныя: зане́ ты́, Го́споди, я́коже восхотѣ́лъ, сотвори́лъ еси́.
И взя́ша Ио́ну и вве́ргоша его́ въ мо́ре, и преста́ мо́ре от­ волне́нiя сво­его́.
И убоя́шася му́жiе стра́хомъ вели́кимъ Го́спода и пожро́ша же́ртву Го́сподеви и помоли́шася моли́твами.
Синодальный
И было слово Господне к Ионе, сыну Амафиину:
встань, иди в Ниневию, город великий, и проповедуй в нем, ибо злодеяния его дошли до Меня.
И встал Иона, чтобы бежать в Фарсис от лица Господня, и пришел в Иоппию, и нашел корабль, отправлявшийся в Фарсис, отдал плату за провоз и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Господа.
Но Господь воздвиг на море крепкий ветер, и сделалась на море великая буря, и корабль готов был разбиться.
И устрашились корабельщики, и взывали каждый к своему богу, и стали бросать в море кладь с корабля, чтобы облегчить его от нее; Иона же спустился во внутренность корабля, лег и крепко заснул.
И пришел к нему начальник корабля и сказал ему: что ты спишь? встань, воззови к Богу твоему; может быть, Бог вспомнит о нас и мы не погибнем.
И сказали друг другу: пойдем, бросим жребии, чтобы узнать, за кого постигает нас эта беда. И бросили жребии, и пал жребий на Иону.
Тогда сказали ему: скажи нам, за кого постигла нас эта беда? какое твое занятие, и откуда идешь ты? где твоя страна, и из какого ты народа?
И он сказал им: я Еврей, чту Господа Бога небес, сотворившего море и сушу.
И устрашились люди страхом великим и сказали ему: для чего ты это сделал? Ибо узнали эти люди, что он бежит от лица Господня, как он сам объявил им.
И сказали ему: что сделать нам с тобою, чтобы море утихло для нас? Ибо море не переставало волноваться.
Тогда он сказал им: возьмите меня и бросьте меня в море, и море утихнет для вас, ибо я знаю, что ради меня постигла вас эта великая буря.
Но эти люди начали усиленно грести, чтобы пристать к земле, но не могли, потому что море все продолжало бушевать против них.
Тогда воззвали они к Господу и сказали: молим Тебя, Господи, да не погибнем за душу человека сего, и да не вменишь нам кровь невинную; ибо Ты, Господи, соделал, что угодно Тебе!
И взяли Иону и бросили его в море, и утихло море от ярости своей.
И устрашились эти люди Господа великим страхом, и принесли Господу жертву, и дали обеты.
Арабский
وصار قول الرب الى يونان بن أمتّاي قائلا

قم اذهب الى نينوى المدينة العظيمة وناد عليها لانه قد صعد شرّهم امامي

فقام يونان ليهرب الى ترشيش من وجه الرب فنزل الى يافا ووجد سفينة ذاهبة الى ترشيش فدفع اجرتها ونزل فيها ليذهب معهم الى ترشيش من وجه الرب

فارسل الرب ريحا شديدة الى البحر فحدث نوء عظيم في البحر حتى كادت السفينة تنكسر.

فخاف الملاحون وصرخوا كل واحد الى الهه وطرحوا الامتعة التي في السفينة الى البحر ليخفّفوا عنهم. واما يونان فكان قد نزل الى جوف السفينة واضطجع ونام نوما ثقيلا.

فجاء اليه رئيس النوتية وقال له ما لك نائما. قم اصرخ الى الهك عسى ان يفتكر الاله فينا فلا نهلك.

وقال بعضهم لبعض هلم نلقي قرعا لنعرف بسبب من هذه البلية. فالقوا قرعا فوقعت القرعة على يونان

فقالوا له اخبرنا بسبب من هذه المصيبة علينا. ما هو عملك ومن اين اتيت. ما هي ارضك ومن اي شعب انت.

فقال لهم انا عبراني وانا خائف من الرب اله السماء الذي صنع البحر والبر.

فخاف الرجال خوفا عظيما وقالوا له لماذا فعلت هذا. فان الرجال عرفوا انه هارب من وجه الرب لانه اخبرهم.

فقالوا له ماذا نصنع بك ليسكن البحر عنا. لان البحر كان يزداد اضطرابا.

فقال لهم خذوني واطرحوني في البحر فيسكن البحر عنكم لانني عالم انه بسببي هذا النوء العظيم عليكم

ولكن الرجال جذفوا ليرجّعوا السفينة الى البر فلم يستطيعوا لان البحر كان يزداد اضطرابا عليهم.

فصرخوا الى الرب وقالوا آه يا رب لا نهلك من اجل نفس هذا الرجل ولا تجعل علينا دما بريئا لانك يا رب فعلت كما شئت.

ثم اخذوا يونان وطرحوه في البحر فوقف البحر عن هيجانه.

فخاف الرجال من الرب خوفا عظيما وذبحوا ذبيحة للرب ونذروا نذورا.

واما الرب فاعدّ حوتا عظيما ليبتلع يونان. فكان يونان في جوف الحوت ثلاثة ايام وثلاث ليال

Jehová dirigió su palabra a Jonás hijo de Amitai y le dijo:
«Levántate y ve a Nínive, aquella gran ciudad, y clama contra ella, porque su maldad ha subido hasta mí.»
Pero Jonás se levantó para huir de la presencia de Jehová a Tarsis, y descendió a Jope, donde encontró una nave que partía para Tarsis; pagó su pasaje, y se embarcó para irse con ellos a Tarsis, lejos de la presencia de Jehová.
Pero Jehová hizo soplar un gran viento en el mar, y hubo en el mar una tempestad tan grande que se pensó que se partiría la nave.
Los marineros tuvieron miedo y cada uno clamaba a su dios. Luego echaron al mar los enseres que había en la nave, para descargarla de ellos. Mientras tanto, Jonás había bajado al interior de la nave y se había echado a dormir.
Entonces el patrón de la nave se le acercó y le dijo: «¿Qué tienes, dormilón? Levántate y clama a tu Dios. Quizá tenga compasión de nosotros y no perezcamos.»
Entre tanto, cada uno decía a su compañero:

«Venid y echemos suertes, para que sepamos quién es el culpable de que nos haya venido este mal.»

Echaron, pues, suertes, y la suerte cayó sobre Jonás.

Entonces ellos le dijeron:

—Explícanos ahora por qué nos ha venido este mal. ¿Qué oficio tienes y de dónde vienes? ¿Cuál es tu tierra y de qué pueblo eres?

Él les respondió:

—Soy hebreo y temo a Jehová, Dios de los cielos, que hizo el mar y la tierra.

Aquellos hombres sintieron un gran temor y le dijeron:

—¿Por qué has hecho esto?

Pues ellos supieron que huía de la presencia de Jehová por lo que él les había contado.

Como el mar se embravecía cada vez más, le preguntaron:

—¿Qué haremos contigo para que el mar se nos aquiete?

Él les respondió:

—Tomadme y echadme al mar, y el mar se os aquietará, pues sé que por mi causa os ha sobrevenido esta gran tempestad.

Aquellos hombres se esforzaron por hacer volver la nave a tierra, pero no pudieron, porque el mar se embravecía cada vez más contra ellos.
Entonces clamaron a Jehová y dijeron: «Te rogamos ahora, Jehová, que no perezcamos nosotros por la vida de este hombre, ni nos hagas responsables de la sangre de un inocente; porque tú, Jehová, has obrado como has querido.»
Tomaron luego a Jonás y lo echaron al mar; y se aquietó el furor del mar.
Sintieron aquellos hombres gran temor por Jehová, le ofrecieron un sacrificio y le hicieron votos.
Pero Jehová tenía dispuesto un gran pez para que se tragara a Jonás, y Jonás estuvo en el vientre del pez tres días y tres noches.


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки