Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
11:1
11:2
11:3
11:4
11:5
11:6
11:7
11:8
11:9
11:10
11:11
11:12
11:13
11:14
11:15
11:16
11:17
11:18
11:19
11:20
11:21
11:22
11:23
И рече́ къ не́й Олофе́рнъ: дерза́й, же́но, да не устраша́ешися се́рдцемъ твои́мъ, зане́ а́зъ не озло́бихъ человѣ́ка, и́же изво́ли служи́ти царю́ Навуходоно́сору всея́ земли́:
и ны́нѣ лю́дiе твои́ живу́щiи въ го́рней, а́ще бы не уничто́жили мя́, не воздви́глъ бы́хъ копiя́ моего́ на ни́хъ, но они́ са́ми себѣ́ сотвори́ша сiя́:
и ны́нѣ глаго́ли ми́, чесо́ ра́ди отшла́ еси́ от ни́хъ и пришла́ еси́ къ на́мъ? прихо́диши бо ко спасе́нiю: дерза́й, въ но́щь сiю́ жива́ бу́деши, и въ про́чее:
нѣ́сть бо, и́же оби́дитъ тя́, но бла́го тебѣ́ сотвори́тъ, я́коже быва́етъ рабо́мъ господи́на моего́ царя́ Навуходоно́сора.
И рече́ къ нему́ Иуди́ѳъ: прiими́ глаго́лы рабы́ твоея́, и да проглаго́летъ рабы́ня твоя́ предъ лице́мъ твои́мъ, и не возвѣщу́ лжи́ госиоди́ну моему́ въ но́щь сiю́:
и а́ще и́маши послѣ́довати словесе́мъ рабы́ни твоея́, соверше́нно дѣ́ло сотвори́тъ съ тобо́ю Бо́гъ, и не отпаде́тъ господи́нъ мо́й от начина́нiй свои́хъ:
живе́тъ бо ца́рь Навуходоно́соръ всея́ земли́, и живе́тъ держа́ва его́, и́же посла́ тя во исправле́нiе вся́кiя души́, я́ко не то́кмо человѣ́цы тебе́ ра́ди послу́жатъ ему́, но и звѣ́рiе по́льнiи и ско́ти и пти́цы небе́сныя крѣ́постiю твое́ю жи́ви бу́дутъ о Навуходоно́сорѣ и все́мъ до́мѣ его́:
слы́шахомъ бо прему́дрость твою́ и хи́трости души́ твоея́, и возвѣсти́ся все́й земли́, я́ко ты́ еди́нъ бла́гъ во все́мъ ца́рствѣ и си́ленъ въ ра́зумѣ и чу́денъ во ополче́нiихъ бра́ни:
и ны́нѣ́ сло́во, е́же изрече́ Ахiо́ръ въ засѣда́нiи твое́мъ, слышахомъ глаго́лы его́, я́ко снабдѣ́ша его́ му́жiе гра́да ветилу́и, и возвѣсти́ и́мъ вся́, ели́ка изглаго́ла о́нъ у тебе́:
сего́ ра́ди, влады́ко господи́не, да не преступа́еши словесе́ его́, но положи́ его́ въ твое́мъ се́рдцы, я́ко и́стинно е́сть: не бо́ отмща́ется ро́дъ на́шъ, не превозмога́етъ ме́чь на ни́хъ, а́ще не согрѣша́тъ къ Бо́гу своему́:
и ны́нѣ да не бу́детъ господи́нъ мо́й отве́рженъ и недѣйстви́теленъ, и нападе́тъ сме́рть на лице́ и́хъ, и пости́гнетъ и́хъ согрѣше́нiе, и́мже раздража́тъ Бо́га своего́, когда́ либо а́ще сотворя́тъ безмѣ́стiе:
поне́же бо оскудѣ́ша и́мъ бра́шна, и ума́лися вся́ вода́, восхотѣ́ша устреми́тися на скоты́ своя́, и вся́, ели́ка опредѣли́ и́мъ Бо́гъ въ зако́нѣхъ свои́хъ не я́сти, умысли́ша употребля́ти:
и нача́тки пшени́цы, и десяти́ны вiна́ и еле́а, я́же соблюда́ху освяти́вше иерео́мъ предстоя́щымъ во Иерусали́мѣ предъ лице́мъ Бо́га на́шего, суди́ша иждива́ти, и́мже ниже́ рука́ми подоба́ше прикаса́тися кому́ от люді́й:
и посла́ша во Иерусали́мъ, я́ко и та́мо живу́щiи сотвори́ша сiя́, да принесу́тъ и́мъ разрѣше́нiе от старѣ́йшинъ:
и бу́детъ, егда́ возвѣсти́тся и́мъ, и сотворя́тъ, даду́тся тебѣ́ въ погубле́нiе въ де́нь то́й:
тѣ́мже а́зъ раба́ твоя́, позна́вши сiя́ вся́, отбѣго́хъ от лица́ и́хъ: и посла́ мя́ Бо́гъ твори́ти съ тобо́ю дѣла́, о ни́хже ужа́снется вся́ земля́, ели́цы а́ще услы́шатъ сiя́,
зане́ раба́ твоя́ благочести́ва е́сть и служа́щи но́щiю и дне́мъ Бо́гу небесе́: и ны́нѣ пребу́ду у тебе́, господи́не мо́й, и да исхо́дитъ раба́ твоя́ въ нощи́ въ де́брь и мо́лится къ Бо́гу: и возвѣсти́тъ ми́, егда́ сотворя́тъ согрѣше́нiя своя́:
и прише́дши возвѣщу́ тебѣ́, и изы́деши со все́ю си́лою твое́ю, и нѣ́сть, и́же воспроти́вится тебѣ́ от ни́хъ:
и поведу́ тя сквозѣ́ Иудею, до́ндеже прiити́ пря́мо Иерусали́ма, и положу́ сѣда́лище твое́ посредѣ́ его́, и пожене́ши и́хъ а́ки о́вцы, и́мже нѣ́сть па́стыря, и не возско́млетъ пе́съ язы́комъ свои́мъ проти́ву тебе́: зане́ мнѣ́ сiя́ рече́на су́ть по предвѣ́дѣнiю моему́ и возвѣще́на ми́, и послана́ е́смь возвѣсти́ти тебѣ́.
И уго́дна бы́ша словеса́ ея́ предъ Олофе́рномъ и предъ всѣ́ми слуги́ его́, и диви́шася о прему́дрости ея́ и рѣ́ша:
нѣ́сть таковы́я жены́ от конца́ да́же до конца́ земли́ въ красотѣ́ лица́ и въ ра́зумѣ слове́съ.
И рече́ къ не́й Олофе́рнъ: бла́го сотвори́ Бо́гъ посла́вый тя́ предъ людьми́, е́же бы́ти въ рука́хъ на́шихъ держа́вѣ, на уничижи́вшихъ же господи́на моего́ поги́бели:
и ны́нѣ́ красна́ еси́ ты́ взо́ромъ твои́мъ и блага́ во словесѣ́хъ твои́хъ: зане́ а́ще сотвори́ши, я́коже глаго́лала еси́, Бо́гъ тво́й бу́детъ мо́й Бо́гъ, и ты́ въ дому́ царя́ Навуходоно́сора ся́деши и бу́деши имени́та по все́й земли́.
Олоферн сказал ей: ободрись, жена; не бойся сердцем твоим, потому что я не сделал зла никому, кто добровольно решился служить Навуходоносору, царю всей земли.
И теперь, если бы народ твой, живущий в нагорной стране, не пренебрег мною, я не поднял бы на них копья моего; но они сами это сделали для себя.
Скажи же мне: почему ты бежала от них и пришла к нам? Ты найдешь себе здесь спасение; не бойся: ты будешь жива в эту ночь и после,
потому что тебя никто не обидит, напротив, всякий будет благодетельствовать тебе, как бывает с рабами господина моего, царя Навуходоносора.
Иудифь сказала ему: выслушай слова рабы твоей; пусть раба говорит пред лицем твоим: я не скажу лжи господину моему в эту ночь.
И если ты последуешь словам рабы твоей, то Бог чрез тебя совершит дело, и господин мой не ошибется в своих предприятиях.
Да живет Навуходоносор, царь всей земли, и да живет держава его, пославшего тебя для исправления всякой души, потому что не только люди чрез тебя будут служить ему, но и звери полевые, и скот, и птицы небесные чрез твою силу будут жить под властью Навуходоносора и всего дома его.
Ибо мы слышали о твоей мудрости и хитрости ума твоего, и всей земле известно, что ты один добр во всем царстве, силен в знании и дивен в воинских подвигах.
А что говорил Ахиор в собрании твоем, мы слышали слова его, потому что мужи Ветилуи оставили его в живых, и он рассказал им все, о чем говорил тебе.
Посему, владыка-господин, не оставляй без внимания сло́ва его, но сложи его в сердце твоем, потому что оно истинно: род наш не наказывается, меч не имеет силы над нами, если они не грешат пред Богом своим.
Итак, чтобы господин мой не был отражен и безуспешен и чтобы их постигла смерть, – овладел ими грех, которым они прогневляют Бога своего, делая то, чего не следует;
потому что у них оказался недостаток в пище и вся вода истощилась, – и вот, они решились броситься на скот свой и думают питаться всем, что Бог строго запретил в законе Своем употреблять в пищу.
Даже начатки пшеницы и десятины вина и масла, которые, по освящении, хранятся для священников, предстоящих пред лицем Бога нашего в Иерусалиме, они решились употребить, тогда как и руками касаться их не следовало никому из народа.
Они послали в Иерусалим, так как и тамошние жители делали это, принести к ним разрешение на то собрания старейшин.
И как скоро им дано будет известие, и они сделают это, то в тот же день будут преданы тебе на погубление.
Вот почему я, раба твоя, узнав обо всем этом, бежала от них, и Бог послал меня сделать вместе с тобою такие дела, которым изумится вся земля, где только услышат о них,
ибо раба твоя благочестива и день и ночь служит Богу Небесному. Теперь, господин мой, я останусь у тебя; только пусть раба твоя по ночам выходит на долину молиться Богу, – и Он откроет мне, когда они сделают свое преступление.
Я приду и объявлю тебе, и ты выходи тогда со всем твоим войском, – и никто из них не противостанет тебе.
Я поведу тебя чрез Иудею, доколе не дойдем до Иерусалима; поставлю среди его седалище твое, и ты погонишь их, как овец, не имеющих пастуха, – и пес не пошевелит против тебя языком своим. Это сказано мне по откровению и объявлено мне, и я послана возвестить тебе.
Понравились слова ее Олоферну и всем слугам его. Они дивились мудрости ее и говорили:
от края до края земли нет такой жены по красоте лица и по разумным речам.
Олоферн сказал ей: хорошо Бог сделал, что вперед этого народа послал тебя, чтобы в руках наших была сила, а среди презревших господина моего – гибель.
Прекрасна ты лицем, и добры речи твои. Если ты сделаешь, как сказала, то твой Бог будет моим Богом; ты будешь жить в доме царя Навуходоносора и будешь именита во всей земле.
В этом переводе выбранная книга отсутствует
Греческий [Greek (Koine)]
Языки
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὴν Ολοφέρνης θάρσησον γύναι μὴ φοβηθῇς τῇ καρδίᾳ σου ὅτι ἐγὼ οὐκ ἐκάκωσα ἄνθρωπον ὅστις ᾑρέτικεν δουλεύειν βασιλεῖ Ναβουχοδονοσορ πάσης τῆς γῆς
καὶ νῦν ὁ λαός σου ὁ κατοικῶν τὴν ὀρεινὴν εἰ μὴ ἐφαύλισάν με οὐκ ἂν ἦρα τὸ δόρυ μου ἐπ᾿ αὐτούς ἀλλὰ αὐτοὶ ἑαυτοῖς ἐποίησαν ταῦτα
καὶ νῦν λέγε μοι τίνος ἕνεκεν ἀπέδρας ἀπ᾿ αὐτῶν καὶ ἦλθες πρὸς ἡμᾶς ἥκεις γὰρ εἰς σωτηρίαν θάρσει ἐν τῇ νυκτὶ ταύτῃ ζήσῃ καὶ εἰς τὸ λοιπόν
οὐ γὰρ ἔστιν ὃς ἀδικήσει σε ἀλλ᾿ εὖ σε ποιήσει καθὰ γίνεται τοῖς δούλοις τοῦ κυρίου μου βασιλέως Ναβουχοδονοσορ
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὸν Ιουδιθ δέξαι τὰ ῥήματα τῆς δούλης σου καὶ λαλησάτω ἡ παιδίσκη σου κατὰ πρόσωπόν σου καὶ οὐκ ἀναγγελῶ ψεῦδος τῷ κυρίῳ μου ἐν τῇ νυκτὶ ταύτῃ
καὶ ἐὰν κατακολουθήσῃς τοῖς λόγοις τῆς παιδίσκης σου τελείως πρᾶγμα ποιήσει μετὰ σοῦ ὁ θεός καὶ οὐκ ἀποπεσεῖται ὁ κύριός μου τῶν ἐπιτηδευμάτων αὐτοῦ
ζῇ γὰρ βασιλεὺς Ναβουχοδονοσορ πάσης τῆς γῆς καὶ ζῇ τὸ κράτος αὐτοῦ ὃς ἀπέστειλέν σε εἰς κατόρθωσιν πάσης ψυχῆς ὅτι οὐ μόνον ἄνθρωποι διὰ σὲ δουλεύουσιν αὐτῷ ἀλλὰ καὶ τὰ θηρία τοῦ ἀγροῦ καὶ τὰ κτήνη καὶ τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ διὰ τῆς ἰσχύος σου ζήσονται ἐπὶ Ναβουχοδονοσορ καὶ πάντα τὸν οἶκον αὐτοῦ
ἠκούσαμεν γὰρ τὴν σοφίαν σου καὶ τὰ πανουργεύματα τῆς ψυχῆς σου καὶ ἀνηγγέλη πάσῃ τῇ γῇ ὅτι σὺ μόνος ἀγαθὸς ἐν πάσῃ βασιλείᾳ καὶ δυνατὸς ἐν ἐπιστήμῃ καὶ θαυμαστὸς ἐν στρατεύμασιν πολέμου
καὶ νῦν ὁ λόγος ὃν ἐλάλησεν Αχιωρ ἐν τῇ συνεδρίᾳ σου ἠκούσαμεν τὰ ῥήματα αὐτοῦ ὅτι περιεποιήσαντο αὐτὸν οἱ ἄνδρες Βαιτυλουα καὶ ἀνήγγειλεν αὐτοῖς πάντα ὅσα ἐξελάλησεν παρὰ σοί
διό δέσποτα κύριε μὴ παρέλθῃς τὸν λόγον αὐτοῦ ἀλλὰ κατάθου αὐτὸν ἐν τῇ καρδίᾳ σου ὅτι ἐστὶν ἀληθής οὐ γὰρ ἐκδικᾶται τὸ γένος ἡμῶν οὐ κατισχύει ῥομφαία ἐπ᾿ αὐτούς ἐὰν μὴ ἁμάρτωσιν εἰς τὸν θεὸν αὐτῶν
καὶ νῦν ἵνα μὴ γένηται ὁ κύριός μου ἔκβολος καὶ ἄπρακτος καὶ ἐπιπεσεῖται θάνατος ἐπὶ πρόσωπον αὐτῶν καὶ κατελάβετο αὐτοὺς ἁμάρτημα ἐν ᾧ παροργιοῦσιν τὸν θεὸν αὐτῶν ὁπηνίκα ἂν ποιήσωσιν ἀτοπίαν
ἐπεὶ παρεξέλιπεν αὐτοὺς τὰ βρώματα καὶ ἐσπανίσθη πᾶν ὕδωρ ἐβουλεύσαντο ἐπιβαλεῖν τοῖς κτήνεσιν αὐτῶν καὶ πάντα ὅσα διεστείλατο αὐτοῖς ὁ θεὸς τοῖς νόμοις αὐτοῦ μὴ φαγεῖν διέγνωσαν δαπανῆσαι
καὶ τὰς ἀπαρχὰς τοῦ σίτου καὶ τὰς δεκάτας τοῦ οἴνου καὶ τοῦ ἐλαίου ἃ διεφύλαξαν ἁγιάσαντες τοῖς ἱερεῦσιν τοῖς παρεστηκόσιν ἐν Ιερουσαλημ ἀπέναντι τοῦ προσώπου τοῦ θεοῦ ἡμῶν κεκρίκασιν ἐξαναλῶσαι ὧν οὐδὲ ταῖς χερσὶν καθῆκεν ἅψασθαι οὐδένα τῶν ἐκ τοῦ λαοῦ
καὶ ἀπεστάλκασιν εἰς Ιερουσαλημ ὅτι καὶ οἱ ἐκεῖ κατοικοῦντες ἐποίησαν ταῦτα τοὺς μετακομίσοντας αὐτοῖς τὴν ἄφεσιν παρὰ τῆς γερουσίας
καὶ ἔσται ὡς ἂν ἀναγγείλῃ αὐτοῖς καὶ ποιήσωσιν δοθήσονταί σοι εἰς ὄλεθρον ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ
ὅθεν ἐγὼ ἡ δούλη σου ἐπιγνοῦσα ταῦτα πάντα ἀπέδρων ἀπὸ προσώπου αὐτῶν καὶ ἀπέστειλέν με ὁ θεὸς ποιῆσαι μετὰ σοῦ πράγματα ἐφ᾿ οἷς ἐκστήσεται πᾶσα ἡ γῆ ὅσοι ἐὰν ἀκούσωσιν αὐτά
ὅτι ἡ δούλη σου θεοσεβής ἐστιν καὶ θεραπεύουσα νυκτὸς καὶ ἡμέρας τὸν θεὸν τοῦ οὐρανοῦ καὶ νῦν μενῶ παρὰ σοί κύριέ μου καὶ ἐξελεύσεται ἡ δούλη σου κατὰ νύκτα εἰς τὴν φάραγγα καὶ προσεύξομαι πρὸς τὸν θεόν καὶ ἐρεῖ μοι πότε ἐποίησαν τὰ ἁμαρτήματα αὐτῶν
καὶ ἐλθοῦσα προσανοίσω σοι καὶ ἐξελεύσῃ σὺν πάσῃ τῇ δυνάμει σου καὶ οὐκ ἔστιν ὃς ἀντιστήσεταί σοι ἐξ αὐτῶν
καὶ ἄξω σε διὰ μέσου τῆς Ιουδαίας ἕως τοῦ ἐλθεῖν ἀπέναντι Ιερουσαλημ καὶ θήσω τὸν δίφρον σου ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ ἄξεις αὐτοὺς ὡς πρόβατα οἷς οὐκ ἔστιν ποιμήν καὶ οὐ γρύξει κύων τῇ γλώσσῃ αὐτοῦ ἀπέναντί σου ὅτι ταῦτα ἐλαλήθη μοι κατὰ πρόγνωσίν μου καὶ ἀπηγγέλη μοι καὶ ἀπεστάλην ἀναγγεῖλαί σοι
καὶ ἤρεσαν οἱ λόγοι αὐτῆς ἐναντίον Ολοφέρνου καὶ ἐναντίον πάντων τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ ἐθαύμασαν ἐπὶ τῇ σοφίᾳ αὐτῆς καὶ εἶπαν
οὐκ ἔστιν τοιαύτη γυνὴ ἀπ᾿ ἄκρου ἕως ἄκρου τῆς γῆς ἐν καλῷ προσώπῳ καὶ συνέσει λόγων
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὴν Ολοφέρνης εὖ ἐποίησεν ὁ θεὸς ἀποστείλας σε ἔμπροσθεν τοῦ λαοῦ τοῦ γενηθῆναι ἐν χερσὶν ἡμῶν κράτος ἐν δὲ τοῖς φαυλίσασι τὸν κύριόν μου ἀπώλειαν
καὶ νῦν ἀστεία εἶ σὺ ἐν τῷ εἴδει σου καὶ ἀγαθὴ ἐν τοῖς λόγοις σου ὅτι ἐὰν ποιήσῃς καθὰ ἐλάλησας ὁ θεός σου ἔσται μου θεός καὶ σὺ ἐν οἴκῳ βασιλέως Ναβουχοδονοσορ καθήσῃ καὶ ἔσῃ ὀνομαστὴ παρὰ πᾶσαν τὴν γῆν