Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
7:1
7:2
7:3
7:4
7:5
7:6
7:7
7:8
7:9
7:10
7:11
7:12
7:13
7:14
7:15
7:16
7:17
7:18
7:19
7:20
7:21
7:22
7:23
7:24
7:25
7:26
7:27
7:28
7:29
7:30
7:31
7:32
Во у́трiе же объяви́ Олофе́рнъ всему́ во́инству своему́ и всѣ́мъ лю́демъ свои́мъ, и́же прiидо́ша на споборе́нiе ему́, воздви́гнутися къ ветилу́и и восхо́ды го́рнiя предвоспрiя́ти и твори́ти бра́нь проти́ву сыно́въ Изра́илевыхъ.
И воздви́жеся въ де́нь то́й вся́къ му́жъ си́льный и́хъ: а си́ла и́хъ муже́й ра́тныхъ, муже́й пѣ́шихъ сто́ се́дмьдесять ты́сящъ, и ко́нниковъ ты́сящей двана́десять, кромѣ́ приуготовле́нiя и муже́й, и́же бы́ша пѣшцы́ въ ни́хъ, мно́жество мно́го зѣло́.
И ополчи́шася бо юдо́ли бли́зъ ветилу́и при исто́чницѣ, и протяго́шася въ широту́ от Доѳаи́ма да́же до велѳе́ма, и въ долготу́ от ветилу́и да́же до киамо́на, и́же е́сть проти́ву есдрило́на.
Сы́нове же Изра́илевы, я́ко уви́дѣша и́хъ мно́жество, смути́шася зѣло́, и рече́ кі́йждо ко бли́жнему своему́: ны́нѣ поли́жутъ сі́и лице́ земли́ всея́, и ниже́ го́ры высо́кiя, ниже́ де́бри, ниже́ хо́лми снесу́тъ тя́жесть и́хъ.
И взе́мше кі́йждо ору́дiя ра́тная своя́ и возже́гше огни́ на ба́шнехъ свои́хъ, пребыва́ша стрегу́ще всю́ но́щь о́ну.
Во вторы́й же де́нь изведе́ Олофе́рнъ всю́ ко́нницу свою́ проти́ву лица́ сыно́въ Изра́илевыхъ, и́же бы́ша въ ветилу́и,
и усма́триваше восхо́довъ гра́да и́хъ, и на исто́чники гра́да и́хъ на́йде, и предвоспрiя́ и́хъ, и приста́ви къ ни́мъ ополче́нiя муже́й ра́тныхъ, а са́мъ возврати́ся къ лю́демъ свои́мъ.
И прише́дше къ нему́ вси́ нача́лницы сыно́въ Иса́влихъ и вси́ вожде́ве люді́й Моа́влихъ и воево́ды примо́рiя рѣ́ша:
да послу́шаетъ у́бо словесе́ влады́ка на́шъ, да не бу́детъ сокруше́нiя въ си́лѣ твое́й:
наро́дъ бо се́й сыно́въ Изра́илевыхъ не упова́ютъ на ко́пiя своя́, но на высоты́ го́ръ свои́хъ, въ ни́хже они́ живу́тъ, не бо́ е́сть удо́бно прiити́ верха́ми го́ръ и́хъ:
и ны́нѣ, влады́ко, не ра́туй на ни́хъ, я́коже быва́етъ ра́ть ополче́нiя, и не паде́тъ от люді́й твои́хъ му́жъ еди́нъ:
пребу́ди въ полцѣ́ твое́мъ, соблюда́яй вся́каго му́жа от си́лы твоея́, и да обдержа́тъ о́троцы твои́ исто́чникъ водны́й, и́же исхо́дитъ изъ ко́рене горы́,
зане́ отту́ду напая́ются вси́ живу́щiи въ ветилу́и: и погуби́тъ и́хъ жа́жда, и отдадя́тъ гра́дъ сво́й, а мы́ и лю́дiе на́ши взы́демъ на бли́зкiя верхи́ го́ръ и ополчи́мся на ни́хъ въ предохране́нiе, е́же не изы́ти изъ гра́да му́жу еди́ному:
и иста́ютъ гла́домъ са́ми и жены́ и́хъ и ча́да и́хъ и пре́жде не́же прiити́ мечу́ на ни́хъ, паду́тъ на сто́гнахъ обита́нiя своего́:
и возда́си и́мъ воздая́нiе лука́вое, поне́же возкрамо́лствоваша и не срѣто́ша лица́ твоего́ въ ми́рѣ.
И уго́дна бы́ша словеса́ и́хъ предъ Олофе́рномъ и предъ всѣ́ми слуги́ его́, и уста́виша сотвори́ти, я́коже глаго́лаша.
И воздви́жеся по́лкъ сыно́въ Аммо́нихъ, и съ ни́ми пя́ть ты́сящей сыно́въ Ассу́рскихъ, и ополчи́шася во юдо́ли и предвоспрiя́ша во́ды и исто́чники во́дъ сыно́въ Изра́илевыхъ.
И взыдо́ша сы́нове Иса́вли и сы́нове Аммо́ни и ополчи́шася въ го́рнѣй проти́ву Доѳаи́ма, и посла́ша от себе́ къ ю́гу и восто́ку проти́ву екреви́ла, и́же е́сть бли́зъ Ху́са, и́же е́сть при пото́цѣ мохму́ръ: а про́чее во́инство Ассири́овъ ополчи́шася на по́ли и покры́ша все́ лице́ земли́: и шатры́ и припа́сы и́хъ разста́вишася въ наро́дѣ мно́зѣ, и бы́ша во мно́жество мно́го зѣло́.
Сы́нове же Изра́илевы возопи́ша ко Го́споду Бо́гу своему́, зане́ возмалоду́шествова ду́хъ и́хъ, я́ко обыдо́ша всѣ́хъ врази́ и́хъ, и не бѣ́ возмо́жно избѣжа́ти изъ среды́ и́хъ.
И пребы́сть о́крестъ и́хъ все́ ополче́нiе Ассу́рское, пѣшцы́ и колесни́цы и ко́нницы и́хъ, дні́й три́десять четы́ре: и оскудѣ́ша всѣ́мъ живу́щымъ во ветилу́и вся́ прiя́телища и́хъ водна́я,
и рвы́ оскудѣва́ша, и не имѣ́яху пи́ти въ сы́тость воды́ дне́ еди́наго, зане́ мѣ́рою дава́ху и́мъ пи́ти.
И смято́шася младе́нцы и́хъ и жены́ и́хъ и ю́ноши, изнемога́ху от жа́жды и па́даху на сто́гнахъ гра́да и въ прохо́дѣхъ вра́тъ, и не бѣ́ крѣ́пости ктому́ въ ни́хъ.
И собра́шася вси́ лю́дiе ко Озі́и и князе́мъ гра́да, ю́ноши и жены́ и о́троцы и возопи́ша гла́сомъ вели́кимъ и рѣ́ша предъ всѣ́ми старѣ́йшинами:
да су́дитъ Бо́гъ между́ на́ми и ва́ми, я́ко сотвори́сте въ на́съ непра́вду ве́лiю, не глаго́люще ми́рная съ сынми́ Ассу́рскими:
и ны́нѣ нѣ́сть помо́щника на́мъ, но продаде́ на́съ Бо́гъ въ ру́цѣ и́хъ, е́же низве́рженымъ бы́ти предъ ни́ми жа́ждею и погубле́нiемъ вели́кимъ:
и ны́нѣ призови́те и́хъ и отдади́те гра́дъ ве́сь въ расхище́нiе лю́демъ Олофе́рновымъ и все́й си́лѣ его́:
лу́чше бо на́мъ бы́ти и́мъ въ расхище́нiе, бу́демъ бо въ рабы́, и жива́ бу́детъ душа́ на́ша, и не у́зримъ сме́рти младе́нцевъ на́шихъ во очесѣ́хъ на́шихъ, и же́нъ и ча́дъ на́шихъ изчеза́щихъ душа́ми свои́ми:
свидѣ́телствуемъ ва́мъ не́бомъ и земле́ю и Бо́гомъ на́шимъ и Го́сподемъ оте́цъ на́шихъ, и́же отмща́етъ на́мъ по грѣхо́мъ на́шымъ и по грѣхо́мъ оте́цъ на́шихъ, да не сотвори́тъ по глаго́ломъ си́мъ во дне́шнiй де́нь.
И бы́сть пла́чь ве́лiй посредѣ́ собра́нiя всѣ́хъ единоду́шно, и возопи́ша ко Го́споду Бо́гу гла́сомъ вели́кимъ.
И рече́ къ ни́мъ Озі́а: дерза́йте, бра́тiя, претерпи́мъ еще́ пя́ть дні́й, въ ни́хже обрати́тъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ ми́лость свою́ на на́съ, не бо́ оста́витъ на́съ въ коне́цъ:
а́ще же пре́йдутъ сі́и, и не прiи́детъ на на́съ по́мощь, сотворю́ по словесе́мъ ва́шымъ.
И распусти́ люді́й ко своему́ ополче́нiю: и на стѣ́ны и ба́шни гра́да своего́ отидо́ша, а жены́ и ча́да въ до́мы и́хъ отсла́. И бы́ша во смире́нiи мно́зѣмъ во гра́дѣ.
На другой день Олоферн приказал всему войску своему и всему народу своему, пришедшему к нему на помощь, подступить к Ветилуе, занять высоты нагорной страны и начать войну против сынов Израилевых.
И в тот же день поднялись все сильные мужи их: войско их состояло из ста семидесяти тысяч ратников, воинов пеших, и из двенадцати тысяч конных, кроме обоза и пеших людей, бывших при них, – а и этих было многое множество.
Остановившись на долине близ Ветилуи при источнике, они протянулись в ширину от Дофаима до Велфема, а в длину от Ветилуи до Киамона, лежащего против Ездрилона.
Сыны же Израиля, увидев множество их, очень смутились, и каждый говорил ближнему своему: теперь они опустошат всю землю, и ни высокие горы, ни долины, ни холмы не выдержат их тяжести.
И, взяв каждый свое боевое оружие и зажегши огни на башнях своих, они всю эту ночь провели на страже.
На другой день Олоферн вывел всю свою конницу пред лице сынов Израилевых, бывших в Ветилуе,
осмотрел восходы города их, обошел и занял источники вод их и, оцепив их ратными мужами, возвратился к своему народу.
Но пришли к нему все начальники сынов Исава, и все вожди народа Моавитского, и все военачальники приморья и сказали:
выслушай, господин наш, слово, чтобы не было потери в войске твоем.
Этот народ сынов Израиля надеется не на копья свои, но на высоты гор своих, на которых живут, потому что неудобно восходить на вершины их гор.
Итак, господин, не воюй с ним так, как бывает обыкновенная война, – и ни один муж не падет из народа твоего.
Ты останься в своем лагере, чтобы сберечь каждого мужа в войске твоем, а рабы твои пусть овладеют источником воды, который вытекает из подошвы горы;
потому что оттуда берут воду все жители Ветилуи, – и погубит их жажда, и они сдадут свой город; а мы с нашим народом взойдем на ближние вершины гор и расположимся на них для стражи, чтобы ни один человек не вышел из города.
И будут томиться они голодом, и жены их и дети их, и прежде, нежели коснется их меч, падут на улицах обиталища своего;
и ты воздашь им злом за то, что они возмутились и не встретили тебя с миром.
Понравились эти слова их Олоферну и всем слугам его, и он решил поступить так, как они сказали.
И двинулся полк сынов Аммона и с ними пять тысяч сынов Ассура и, расположившись в долине, овладели водами и источниками вод сынов Израиля.
А сыны Исава и сыны Аммона взошли и заняли нагорную область против Дофаима, и отправили часть их на юг и на восток против Екревиля, что близ Хуса, стоящего при потоке Мохмур; остальное же Ассирийское войско расположилось на равнине и покрыло все лице земли: шатры и обозы их с множеством народа растянулись на весьма большом пространстве.
Сыны Израиля воззвали к Господу Богу своему, потому что они пришли в уныние, так как все враги их окружили их, и им нельзя было бежать от них.
Вокруг них стояло все войско Ассирийское, – пешие, колесницы и конница их, – тридцать четыре дня; у всех жителей Ветилуи истощились все сосуды с водою,
опустели водоемы, и ни в один день они не могли пить воды досыта, потому что давали им пить мерою.
И уныли дети их и жены их и юноши, и в изнеможении от жажды падали на улицах города и в проходах ворот, и уже не было в них крепости.
Тогда весь народ собрался к Озии и к начальникам города, – юноши, жены и дети, – и с громким воплем говорили всем старейшинам:
суди Бог между нами и вами; вы сделали нам великую неправду, потому что не предложили мира сынам Ассура;
и теперь нет нам помощника: Бог предал нас в их руки, чтобы погубить нас жаждою и великою погибелью.
Пригласите же их теперь и отдайте весь город на разграбление народу Олоферна и всему войску его,
ибо лучше для нас достаться им на расхищение: хотя мы будем рабами их, зато жива будет душа наша, и глаза наши не увидят смерти младенцев наших и жен и детей наших, расстающихся с душами своими.
Призываем пред вами во свидетели небо и землю, Бога нашего и Господа отцов наших, Который наказывает нас за грехи наши и за грехи отцов наших, да соделает по словам сим в нынешний день.
И подняли они единодушно великий плач среди собрания и громко взывали к Господу Богу.
Озия сказал им: не унывайте, братья! потерпим еще пять дней, в которые Господь Бог наш обратит милость Свою на нас, ибо Он не оставит нас вконец.
Если же они пройдут, и помощь к нам не придет, – я сделаю по вашим словам.
И отпустил народ в свой стан, и они пошли на стены и башни своего города, а жен и детей отослал по домам их; и в великой скорби оставались они в городе.
τῇ δὲ ἐπαύριον παρήγγειλεν Ολοφέρνης πάσῃ τῇ στρατιᾷ αὐτοῦ καὶ παντὶ τῷ λαῷ αὐτοῦ οἳ παρεγένοντο ἐπὶ τὴν συμμαχίαν αὐτοῦ ἀναζευγνύειν ἐπὶ Βαιτυλουα καὶ τὰς ἀναβάσεις τῆς ὀρεινῆς προκαταλαμβάνεσθαι καὶ ποιεῖν πόλεμον πρὸς τοὺς υἱοὺς Ισραηλ
καὶ ἀνέζευξεν ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ πᾶς ἀνὴρ δυνατὸς αὐτῶν καὶ ἡ δύναμις αὐτῶν ἀνδρῶν πολεμιστῶν χιλιάδες πεζῶν ἑκατὸν ἑβδομήκοντα καὶ ἱππέων χιλιάδες δέκα δύο χωρὶς τῆς ἀποσκευῆς καὶ τῶν ἀνδρῶν οἳ ἦσαν πεζοὶ ἐν αὐτοῖς πλῆθος πολὺ σφόδρα
καὶ παρενέβαλον ἐν τῷ αὐλῶνι πλησίον Βαιτυλουα ἐπὶ τῆς πηγῆς καὶ παρέτειναν εἰς εὖρος ἐπὶ Δωθαϊμ ἕως Βελβαιμ καὶ εἰς μῆκος ἀπὸ Βαιτυλουα ἕως Κυαμωνος ἥ ἐστιν ἀπέναντι τοῦ Εσδρηλων
οἱ δὲ υἱοὶ Ισραηλ ὡς εἶδον αὐτῶν τὸ πλῆθος ἐταράχθησαν σφόδρα καὶ εἶπαν ἕκαστος πρὸς τὸν πλησίον αὐτοῦ νῦν ἐκλείξουσιν οὗτοι τὸ πρόσωπον τῆς γῆς πάσης καὶ οὔτε τὰ ὄρη τὰ ὑψηλὰ οὔτε αἱ φάραγγες οὔτε οἱ βουνοὶ ὑποστήσονται τὸ βάρος αὐτῶν
καὶ ἀναλαβόντες ἕκαστος τὰ σκεύη τὰ πολεμικὰ αὐτῶν καὶ ἀνακαύσαντες πυρὰς ἐπὶ τοὺς πύργους αὐτῶν ἔμενον φυλάσσοντες ὅλην τὴν νύκτα ἐκείνην
τῇ δὲ ἡμέρᾳ τῇ δευτέρᾳ ἐξήγαγεν Ολοφέρνης πᾶσαν τὴν ἵππον αὐτοῦ κατὰ πρόσωπον τῶν υἱῶν Ισραηλ οἳ ἦσαν ἐν Βαιτυλουα
καὶ ἐπεσκέψατο τὰς ἀναβάσεις τῆς πόλεως αὐτῶν καὶ τὰς πηγὰς τῶν ὑδάτων ἐφώδευσεν καὶ προκατελάβετο αὐτὰς καὶ ἐπέστησεν αὐταῖς παρεμβολὰς ἀνδρῶν πολεμιστῶν καὶ αὐτὸς ἀνέζευξεν εἰς τὸν λαὸν αὐτοῦ
καὶ προσελθόντες αὐτῷ πάντες ἄρχοντες υἱῶν Ησαυ καὶ πάντες οἱ ἡγούμενοι τοῦ λαοῦ Μωαβ καὶ οἱ στρατηγοὶ τῆς παραλίας εἶπαν
ἀκουσάτω δὴ λόγον ὁ δεσπότης ἡμῶν ἵνα μὴ γένηται θραῦσμα ἐν τῇ δυνάμει σου
ὁ γὰρ λαὸς οὗτος τῶν υἱῶν Ισραηλ οὐ πέποιθαν ἐπὶ τοῖς δόρασιν αὐτῶν ἀλλ᾿ ἐπὶ τοῖς ὕψεσι τῶν ὀρέων ἐν οἷς αὐτοὶ ἐνοικοῦσιν ἐν αὐτοῖς οὐ γάρ ἐστιν εὐχερὲς προσβῆναι ταῖς κορυφαῖς τῶν ὀρέων αὐτῶν
καὶ νῦν δέσποτα μὴ πολέμει πρὸς αὐτοὺς καθὼς γίνεται πόλεμος παρατάξεως καὶ οὐ πεσεῖται ἐκ τοῦ λαοῦ σου ἀνὴρ εἷς
ἀνάμεινον ἐπὶ τῆς παρεμβολῆς σου διαφυλάσσων πάντα ἄνδρα ἐκ τῆς δυνάμεώς σου καὶ ἐπικρατησάτωσαν οἱ παῖδές σου τῆς πηγῆς τοῦ ὕδατος ἣ ἐκπορεύεται ἐκ τῆς ῥίζης τοῦ ὄρους
διότι ἐκεῖθεν ὑδρεύονται πάντες οἱ κατοικοῦντες Βαιτυλουα καὶ ἀνελεῖ αὐτοὺς ἡ δίψα καὶ ἐκδώσουσι τὴν πόλιν αὐτῶν καὶ ἡμεῖς καὶ ὁ λαὸς ἡμῶν ἀναβησόμεθα ἐπὶ τὰς πλησίον κορυφὰς τῶν ὀρέων καὶ παρεμβαλοῦμεν ἐπ᾿ αὐταῖς εἰς προφυλακὴν τοῦ μὴ ἐξελθεῖν ἐκ τῆς πόλεως ἄνδρα ἕνα
καὶ τακήσονται ἐν τῷ λιμῷ αὐτοὶ καὶ αἱ γυναῖκες αὐτῶν καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν καὶ πρὶν ἐλθεῖν τὴν ῥομφαίαν ἐπ᾿ αὐτοὺς καταστρωθήσονται ἐν ταῖς πλατείαις τῆς οἰκήσεως αὐτῶν
καὶ ἀνταποδώσεις αὐτοῖς ἀνταπόδομα πονηρὸν ἀνθ᾿ ὧν ἐστασίασαν καὶ οὐκ ἀπήντησαν τῷ προσώπῳ σου ἐν εἰρήνῃ
καὶ ἤρεσαν οἱ λόγοι αὐτῶν ἐνώπιον Ολοφέρνου καὶ ἐνώπιον πάντων τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ συνέταξε ποιεῖν καθὰ ἐλάλησαν
καὶ ἀπῆρεν παρεμβολὴ υἱῶν Αμμων καὶ μετ᾿ αὐτῶν χιλιάδες πέντε υἱῶν Ασσουρ καὶ παρενέβαλον ἐν τῷ αὐλῶνι καὶ προκατελάβοντο τὰ ὕδατα καὶ τὰς πηγὰς τῶν ὑδάτων τῶν υἱῶν Ισραηλ
καὶ ἀνέβησαν οἱ υἱοὶ Ησαυ καὶ οἱ υἱοὶ Αμμων καὶ παρενέβαλον ἐν τῇ ὀρεινῇ ἀπέναντι Δωθαϊμ καὶ ἀπέστειλαν ἐξ αὐτῶν πρὸς νότον καὶ ἀπηλιώτην ἀπέναντι Εγρεβηλ ἥ ἐστιν πλησίον Χους ἥ ἐστιν ἐπὶ τοῦ χειμάρρου Μοχμουρ καὶ ἡ λοιπὴ στρατιὰ τῶν ᾿Ασσυρίων παρενέβαλον ἐν τῷ πεδίῳ καὶ ἐκάλυψαν πᾶν τὸ πρόσωπον τῆς γῆς καὶ αἱ σκηναὶ καὶ αἱ ἀπαρτίαι αὐτῶν κατεστρατοπέδευσαν ἐν ὄχλῳ πολλῷ καὶ ἦσαν εἰς πλῆθος πολὺ σφόδρα
καὶ οἱ υἱοὶ Ισραηλ ἀνεβόησαν πρὸς κύριον θεὸν αὐτῶν ὅτι ὠλιγοψύχησεν τὸ πνεῦμα αὐτῶν ὅτι ἐκύκλωσαν πάντες οἱ ἐχθροὶ αὐτῶν καὶ οὐκ ἦν διαφυγεῖν ἐκ μέσου αὐτῶν
καὶ ἔμεινεν κύκλῳ αὐτῶν πᾶσα παρεμβολὴ Ασσουρ οἱ πεζοὶ καὶ ἅρματα καὶ οἱ ἱππεῖς αὐτῶν ἡμέρας τριάκοντα τέσσαρας καὶ ἐξέλιπεν πάντας τοὺς κατοικοῦντας Βαιτυλουα πάντα τὰ ἀγγεῖα αὐτῶν τῶν ὑδάτων
καὶ οἱ λάκκοι ἐξεκενοῦντο καὶ οὐκ εἶχον πιεῖν εἰς πλησμονὴν ὕδωρ ἡμέραν μίαν ὅτι ἐν μέτρῳ ἐδίδοσαν αὐτοῖς πιεῖν
καὶ ἠθύμησεν τὰ νήπια αὐτῶν καὶ αἱ γυναῖκες καὶ οἱ νεανίσκοι ἐξέλιπον ἀπὸ τῆς δίψης καὶ ἔπιπτον ἐν ταῖς πλατείαις τῆς πόλεως καὶ ἐν ταῖς διόδοις τῶν πυλῶν καὶ οὐκ ἦν κραταίωσις ἔτι ἐν αὐτοῖς
καὶ ἐπισυνήχθησαν πᾶς ὁ λαὸς ἐπὶ Οζιαν καὶ τοὺς ἄρχοντας τῆς πόλεως οἱ νεανίσκοι καὶ αἱ γυναῖκες καὶ τὰ παιδία καὶ ἀνεβόησαν φωνῇ μεγάλῃ καὶ εἶπαν ἐναντίον πάντων τῶν πρεσβυτέρων
κρίναι ὁ θεὸς ἀνὰ μέσον ὑμῶν καὶ ἡμῶν ὅτι ἐποιήσατε ἐν ἡμῖν ἀδικίαν μεγάλην οὐ λαλήσαντες εἰρηνικὰ μετὰ υἱῶν Ασσουρ
καὶ νῦν οὐκ ἔστιν ὁ βοηθὸς ἡμῶν ἀλλὰ πέπρακεν ἡμᾶς ὁ θεὸς εἰς τὰς χεῖρας αὐτῶν τοῦ καταστρωθῆναι ἐναντίον αὐτῶν ἐν δίψῃ καὶ ἀπωλείᾳ μεγάλῃ
καὶ νῦν ἐπικαλέσασθε αὐτοὺς καὶ ἔκδοσθε τὴν πόλιν πᾶσαν εἰς προνομὴν τῷ λαῷ Ολοφέρνου καὶ πάσῃ τῇ δυνάμει αὐτοῦ
κρεῖσσον γὰρ ἡμῖν γενηθῆναι αὐτοῖς εἰς διαρπαγήν ἐσόμεθα γὰρ εἰς δούλους καὶ ζήσεται ἡ ψυχὴ ἡμῶν καὶ οὐκ ὀψόμεθα τὸν θάνατον τῶν νηπίων ἡμῶν ἐν ὀφθαλμοῖς ἡμῶν καὶ τὰς γυναῖκας καὶ τὰ τέκνα ἡμῶν ἐκλειπούσας τὰς ψυχὰς αὐτῶν
μαρτυρόμεθα ὑμῖν τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν καὶ τὸν θεὸν ἡμῶν καὶ κύριον τῶν πατέρων ἡμῶν ὃς ἐκδικεῖ ἡμᾶς κατὰ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν καὶ κατὰ τὰ ἁμαρτήματα τῶν πατέρων ἡμῶν ἵνα μὴ ποιήσῃ κατὰ τὰ ῥήματα ταῦτα ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῇ σήμερον
καὶ ἐγένετο κλαυθμὸς μέγας ἐν μέσῳ τῆς ἐκκλησίας πάντων ὁμοθυμαδόν καὶ ἐβόησαν πρὸς κύριον τὸν θεὸν φωνῇ μεγάλῃ
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτοὺς Οζιας θαρσεῖτε ἀδελφοί διακαρτερήσωμεν ἔτι πέντε ἡμέρας ἐν αἷς ἐπιστρέψει κύριος ὁ θεὸς ἡμῶν τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἐφ᾿ ἡμᾶς οὐ γὰρ ἐγκαταλείψει ἡμᾶς εἰς τέλος
ἐὰν δὲ διέλθωσιν αὗται καὶ μὴ ἔλθῃ ἐφ᾿ ἡμᾶς βοήθεια ποιήσω κατὰ τὰ ῥήματα ὑμῶν
καὶ ἐσκόρπισεν τὸν λαὸν εἰς τὴν ἑαυτοῦ παρεμβολήν καὶ ἐπὶ τὰ τείχη καὶ τοὺς πύργους τῆς πόλεως αὐτῶν ἀπῆλθον καὶ τὰς γυναῖκας καὶ τὰ τέκνα εἰς τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀπέστειλαν καὶ ἦσαν ἐν ταπεινώσει πολλῇ ἐν τῇ πόλει
Арабский (Arabic Van Dyke)
Языки
В этом переводе выбранная книга отсутствует