И повѣ́даша га́зяномъ, глаго́люще: прiи́де сампсо́нъ сѣ́мо. И обыдо́ша и подсѣдо́ша ему́ всю́ но́щь у вра́тъ гра́дныхъ, и утаи́шася всю́ но́щь, глаго́люще: до́ндеже освѣта́етъ у́тро, и убiе́мъ его́.

И спа́ сампсо́нъ до полу́нощи: и воста́ въ полу́нощи, и восхи́ти две́ри у вра́тъ гра́да со обѣ́ими верея́ми, и подъя́ о́ныя съ заво́рою, и возложи́ я́ на ра́мена своя́, и вознесе́ я́ на ве́рхъ горы́, я́же предъ лице́мъ Хевро́на, и положи́ и́хъ та́мо.

И бы́сть по се́мъ, и возлюби́ жену́ от водоте́чи сори́ховы: и́мя же е́й дали́да.

И взыдо́ша къ не́й кня́зи иноплеме́нничи и реко́ша е́й: прельсти́ его́, и ви́ждь, въ че́мъ е́сть крѣ́пость его́ вели́кая, и чи́мъ премо́жемъ его́, и свя́жемъ его́, я́ко смири́ти его́: и мы́ тебѣ́ дади́мъ кі́йждо ты́сящу и сто́ сре́брениковъ.

И рече́ дали́да къ сампсо́ну: повѣ́ждь ми́ ны́нѣ, въ че́мъ крѣ́пость твоя́ [та́ко] вели́кая, и чи́мъ свя́жешися и смири́шися?

И рече́ е́й сампсо́нъ: а́ще свя́жутъ мя́ седмiю́ тятива́ми сыры́ми неистлѣ́вшими, и изнемогу́, и бу́ду я́ко еди́нъ от человѣ́къ.

И принесо́ша е́й кня́зи от иноплеме́нникъ се́дмь тяти́въ мо́крыхъ неистлѣ́вшихъ, и связа́ его́ и́ми:

и подса́да ему́ сѣдя́ше въ хра́минѣ. И рече́ ему́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И расто́рже тятивы́, а́ки бы кто́ расто́ргнулъ соска́нiе изгре́бiй, егда́ ко́снется ему́ о́гнь: и не увѣ́дася крѣ́пость его́.

И рече́ дали́да къ сампсо́ну: се́, прельсти́лъ еси́ мя́, глаго́ля ко мнѣ́ лжу́: ны́нѣ у́бо повѣ́ждь ми́, чи́мъ свя́жешися?

И рече́ къ не́й: а́ще вя́жуще свя́жутъ мя́ у́жы но́выми, и́миже не дѣ́лано, и изнемогу́, и бу́ду я́ко еди́нъ от человѣ́къ.

И взя́ дали́да у́жы но́вы и связа́ его́ и́ми, и рече́ ему́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. Подса́да же сѣдя́ше въ хра́минѣ. И расто́рже я́ от руку́ свое́ю а́ки ни́ть.

И рече́ дали́да къ сампсо́ну: да́же до ны́нѣ прельща́лъ мя́ еси́ и глаго́лалъ ко мнѣ́ лжу́: повѣ́ждь ми́ у́бо, чи́мъ свя́жешися? И рече́ е́й: а́ще сплете́ши се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ моея́ спряде́нiемъ и вбiе́ши ко́ломъ въ стѣ́ну, и бу́ду не́мощенъ я́ко еди́нъ от человѣ́къ.

И успи́ дали́да его́ на колѣ́нѣхъ свои́хъ, и бы́сть внегда́ усну́ти ему́, взя́ дали́да се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ его́ и сплете́ спряде́нiемъ и вонзе́ ко́ломъ въ стѣ́ну, и рече́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И возбну́ от сна́ своего́ и исто́рже ко́лъ сплете́нiемъ изъ стѣны́, и не увѣ́дася крѣ́пость его́.

И рече́ къ нему́ дали́да: ка́ко глаго́леши, возлюби́хъ тя́, и се́рдце твое́ нѣ́сть со мно́ю? се́, тре́тiе прельсти́лъ еси́ мя́, и не повѣ́далъ еси́ мнѣ́, въ че́мъ крѣ́пость твоя́ вели́кая.

И бы́сть егда́ стужи́ ему́ словесы́ свои́ми по вся́ дни́, и убѣди́ его́, и изнемо́же да́же до уме́ртвiя.

И повѣ́да е́й все́ се́рдце свое́, и рече́ къ не́й: желѣ́зо не взы́де на главу́ мою́, я́ко назоре́й е́смь а́зъ Го́споду от утро́бы ма́тере моея́: а́ще у́бо обрі́юся, отсту́питъ от мене́ крѣ́пость моя́, и изнемогу́, и бу́ду я́коже вси́ человѣ́цы.

И ви́дѣ дали́да, я́ко повѣ́да е́й все́ се́рдце свое́, посла́ и призва́ кня́зи иноплеме́нничи, глаго́лющи: взы́дите еще́ еди́ною, я́ко повѣ́да ми́ все́ се́рдце свое́. И взыдо́ша къ не́й вси́ кня́зи иноплеме́нничи, и принесо́ша сребро́ въ рука́хъ свои́хъ.

И успи́ дали́да сампсо́на на колѣ́нѣхъ свои́хъ: и призва́ стригача́, и остриже́ се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ его́: и нача́ смиря́тися, и отступи́ крѣ́пость его́ от него́.

И рече́ дали́да: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И возбуди́ся от сна́ своего́ и рече́: изы́ду я́коже и пре́жде, и отрясу́ся. И не разумѣ́, я́ко Госпо́дь отступи́ от него́.

И я́ша его́ иноплеме́нницы, и избодо́ша ему́ о́чи, и введо́ша его́ въ Га́зу, и окова́ша его́ пу́ты мѣ́дяны: и бя́ше меля́ въ хра́минѣ темни́чнѣй.

И нача́ша власы́ главы́ его́ расти́ по остриже́нiи.

И кня́зи иноплеме́нничи собра́шася пожре́ти же́ртву вели́ку даго́ну бо́гу своему́ и возвесели́тися, и реко́ша: предаде́ бо́гъ на́шъ въ ру́ки на́шя сампсо́на врага́ на́шего.

И ви́дѣша его́ лю́дiе, и похвали́ша бо́га своего́, я́ко рѣ́ша: предаде́ бо́гъ на́шъ въ ру́ки на́шя врага́ на́шего, опустоши́вшаго зе́млю на́шу, и и́же умно́жи я́звенныхъ на́шихъ.

И бы́сть егда́ возблажа́ се́рдце и́хъ, и реко́ша: призови́те сампсо́на изъ до́му темни́чнаго, и да игра́етъ предъ на́ми. И призва́ша сампсо́на изъ до́му темни́чнаго, и игра́ше предъ ни́ми: и зауша́ху его́, и поста́виша его́ между́ столпы́.

И рече́ сампсо́нъ ко ю́ноши держа́щему его́ за ру́ку: оста́ви мене́, да осяжу́ столпы́, на ни́хже до́мъ се́й утвержде́нъ е́сть, и опру́ся на ни́хъ. Ю́ноша же сотвори́ та́ко.

До́мъ же бя́ше по́лнъ муже́й и же́нъ, и та́мо вси́ кня́зи иноплеме́нничи: на кро́вѣ же то́мъ до тре́хъ ты́сящъ муже́й и же́нъ, зря́ще руга́емаго сампсо́на.

И воззва́ сампсо́нъ ко Го́споду и рече́: Адонаи́ Го́споди, Го́споди си́лъ, помяни́ мя ны́нѣ, и укрѣпи́ мя еще́ еди́ною, Бо́же, да возда́мъ мще́нiе еди́но за два́ о́ка моя́ Филисти́момъ.

И объя́ сампсо́нъ о́ба столпа́ сре́днiя, на ни́хже хра́мина бя́ше утвержде́на, и опре́ся на ни́хъ, держя́ еди́нъ руко́ю десно́ю, а другі́й лѣ́вою.

И рече́ сампсо́нъ: да у́мретъ душа́ моя́ со иноплеме́нники. И преклони́ся крѣ́постiю, и паде́ хра́мина на кня́зи и на вся́ лю́ди и́же въ не́й: и бы́сть ме́ртвыхъ, и́хже умертви́ сампсо́нъ при сме́рти свое́й, мно́жае не́же и́хже умертви́ въ животѣ́ свое́мъ.

И снидо́ша бра́тiя его́ и ве́сь до́мъ отца́ его́, и взя́ша его́: и взыдо́ша, и погребо́ша его́ между́ сараи́ и между́ есѳао́ломъ во гро́бѣ мано́я отца́ его́. И се́й суди́ Изра́илю лѣ́тъ два́десять. [И воста́ по сампсо́нѣ Емега́ръ сы́нъ Ена́нь, и уби́ от иноплеме́нниковъ ше́сть со́тъ муже́й кромѣ́ скота́, и спасе́ и о́нъ Изра́иля.]

Еврейский

וַיֵּלֶךְ שִׁמְשׁוֹן עַזָּתָה; וַיַּרְא־שָׁם אִשָּׁה זוֹנָה, וַיָּבֹא אֵלֶיהָ׃

לַעַזָּתִים לֵאמֹר, בָּא שִׁמְשׁוֹן הֵנָּה, וַיָּסֹבּוּ וַיֶּאֶרְבוּ־לוֹ כָל־הַלַּיְלָה בְּשַׁעַר הָעִיר; וַיִּתְחָרְשׁוּ כָל־הַלַּיְלָה לֵאמֹר, עַד־אוֹר הַבֹּקֶר וַהֲרְגְנֻהוּ׃

וַיִּשְׁכַּב שִׁמְשׁוֹן עַד־חֲצִי הַלַּיְלָה, וַיָּקָם בַּחֲצִי הַלַּיְלָה, וַיֶּאֱחֹז בְּדַלְתוֹת שַׁעַר־הָעִיר וּבִשְׁתֵּי הַמְּזוּזוֹת, וַיִּסָּעֵם עִם־הַבְּרִיחַ, וַיָּשֶׂם עַל־כְּתֵפָיו; וַיַּעֲלֵם אֶל־רֹאשׁ הָהָר, אֲשֶׁר עַל־פְּנֵי חֶבְרוֹן׃ פ

וַיְהִי אַחֲרֵי־כֵן, וַיֶּאֱהַב אִשָּׁה בְּנַחַל שֹׂרֵק; וּשְׁמָהּ דְּלִילָה׃

וַיַּעֲלוּ אֵלֶיהָ סַרְנֵי פְלִשְׁתִּים, וַיֹּאמְרוּ לָהּ פַּתִּי אוֹתוֹ, וּרְאִי בַּמֶּה כֹּחוֹ גָדוֹל, וּבַמֶּה נוּכַל לוֹ, וַאֲסַרְנֻהוּ לְעַנֹּתוֹ; וַאֲנַחְנוּ נִתַּן־לָךְ, אִישׁ אֶלֶף וּמֵאָה כָּסֶף׃

וַתֹּאמֶר דְּלִילָה אֶל־שִׁמְשׁוֹן, הַגִּידָה־נָּא לִי, בַּמֶּה כֹּחֲךָ גָדוֹל; וּבַמֶּה תֵאָסֵר לְעַנּוֹתֶךָ׃

וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ שִׁמְשׁוֹן, אִם־יַאַסְרֻנִי, בְּשִׁבְעָה יְתָרִים לַחִים אֲשֶׁר לֹא־חֹרָבוּ וְחָלִיתִי וְהָיִיתִי כְּאַחַד הָאָדָם׃

וַיַּעֲלוּ־לָהּ סַרְנֵי פְלִשְׁתִּים, שִׁבְעָה יְתָרִים לַחִים אֲשֶׁר לֹא־חֹרָבוּ; וַתַּאַסְרֵהוּ בָּהֶם׃

וְהָאֹרֵב, יֹשֵׁב לָהּ בַּחֶדֶר, וַתֹּאמֶר אֵלָיו, פְּלִשְׁתִּים עָלֶיךָ שִׁמְשׁוֹן; וַיְנַתֵּק אֶת־הַיְתָרִים, כַּאֲשֶׁר יִנָּתֵק פְּתִיל־הַנְּעֹרֶת בַּהֲרִיחוֹ אֵשׁ, וְלֹא נוֹדַע כֹּחוֹ׃

וַתֹּאמֶר דְּלִילָה אֶל־שִׁמְשׁוֹן, הִנֵּה הֵתַלְתָּ בִּי, וַתְּדַבֵּר אֵלַי כְּזָבִים; עַתָּה הַגִּידָה־נָּא לִי, בַּמֶּה תֵּאָסֵר׃

וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ, אִם־אָסוֹר יַאַסְרוּנִי בַּעֲבֹתִים חֲדָשִׁים, אֲשֶׁר לֹא־נַעֲשָׂה בָהֶם מְלָאכָה; וְחָלִיתִי וְהָיִיתִי כְּאַחַד הָאָדָם׃

וַתִּקַּח דְּלִילָה עֲבֹתִים חֲדָשִׁים וַתַּאַסְרֵהוּ בָהֶם, וַתֹּאמֶר אֵלָיו פְּלִשְׁתִּים עָלֶיךָ שִׁמְשׁוֹן, וְהָאֹרֵב יֹשֵׁב בֶּחָדֶר; וַיְנַתְּקֵם מֵעַל זְרֹעֹתָיו כַּחוּט׃

וַתֹּאמֶר דְּלִילָה אֶל־שִׁמְשׁוֹן, עַד־הֵנָּה הֵתַלְתָּ בִּי וַתְּדַבֵּר אֵלַי כְּזָבִים, הַגִּידָה לִּי, בַּמֶּה תֵּאָסֵר; וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ, אִם־תַּאַרְגִי, אֶת־שֶׁבַע מַחְלְפוֹת רֹאשִׁי עִם־הַמַּסָּכֶת׃

וַתִּתְקַע בַּיָּתֵד, וַתֹּאמֶר אֵלָיו, פְּלִשְׁתִּים עָלֶיךָ שִׁמְשׁוֹן; וַיִּיקַץ מִשְּׁנָתוֹ, וַיִּסַּע אֶת־הַיְתַד הָאֶרֶג וְאֶת־הַמַּסָּכֶת׃

וַתֹּאמֶר אֵלָיו, אֵיךְ תֹּאמַר אֲהַבְתִּיךְ, וְלִבְּךָ אֵין אִתִּי; זֶה שָׁלֹשׁ פְּעָמִים הֵתַלְתָּ בִּי, וְלֹא־הִגַּדְתָּ לִּי, בַּמֶּה כֹּחֲךָ גָדוֹל׃

וַיְהִי כִּי־הֵצִיקָה לּוֹ בִדְבָרֶיהָ כָּל־הַיָּמִים וַתְּאַלֲצֵהוּ; וַתִּקְצַר נַפְשׁוֹ לָמוּת׃

וַיַּגֶּד־לָהּ אֶת־כָּל־לִבּוֹ, וַיֹּאמֶר לָהּ מוֹרָה לֹא־עָלָה עַל־רֹאשִׁי, כִּי־נְזִיר אֱלֹהִים אֲנִי מִבֶּטֶן אִמִּי; אִם־גֻּלַּחְתִּי וְסָר מִמֶּנִּי כֹחִי, וְחָלִיתִי וְהָיִיתִי כְּכָל־הָאָדָם׃

וַתֵּרֶא דְּלִילָה, כִּי־הִגִּיד לָהּ אֶת־כָּל־לִבּוֹ, וַתִּשְׁלַח וַתִּקְרָא לְסַרְנֵי פְלִשְׁתִּים לֵאמֹר עֲלוּ הַפַּעַם, כִּי־הִגִּיד לָהּ (לִי) אֶת־כָּל־לִבּוֹ; וְעָלוּ אֵלֶיהָ סַרְנֵי פְלִשְׁתִּים, וַיַּעֲלוּ הַכֶּסֶף בְּיָדָם׃

וַתְּיַשְּׁנֵהוּ עַל־בִּרְכֶּיהָ, וַתִּקְרָא לָאִישׁ, וַתְּגַלַּח אֶת־שֶׁבַע מַחְלְפוֹת רֹאשׁוֹ; וַתָּחֶל לְעַנּוֹתוֹ, וַיָּסַר כֹּחוֹ מֵעָלָיו׃

וַתֹּאמֶר פְּלִשְׁתִּים עָלֶיךָ שִׁמְשׁוֹן; וַיִּקַץ מִשְּׁנָתוֹ, וַיֹּאמֶר אֵצֵא כְּפַעַם בְּפַעַם וְאִנָּעֵר, וְהוּא לֹא יָדַע, כִּי יְהוָה סָר מֵעָלָיו׃

וַיֹּאחֲזוּהוּ פְלִשְׁתִּים, וַיְנַקְּרוּ אֶת־עֵינָיו; וַיּוֹרִידוּ אוֹתוֹ עַזָּתָה, וַיַּאַסְרוּהוּ בַּנְחֻשְׁתַּיִם, וַיְהִי טוֹחֵן בְּבֵית הָאֲסִירִים (הָאֲסוּרִים)׃

וַיָּחֶל שְׂעַר־רֹאשׁוֹ לְצַמֵּחַ כַּאֲשֶׁר גֻּלָּח׃ פ

וְסַרְנֵי פְלִשְׁתִּים, נֶאֱסְפוּ לִזְבֹּחַ זֶבַח־גָּדוֹל לְדָגוֹן אֱלֹהֵיהֶם וּלְשִׂמְחָה; וַיֹּאמְרוּ, נָתַן אֱלֹהֵינוּ בְּיָדֵנוּ, אֵת שִׁמְשׁוֹן אוֹיְבֵינוּ׃

וַיִּרְאוּ אֹתוֹ הָעָם, וַיְהַלְלוּ אֶת־אֱלֹהֵיהֶם; כִּי אָמְרוּ, נָתַן אֱלֹהֵינוּ בְיָדֵנוּ אֶת־אוֹיְבֵנוּ, וְאֵת מַחֲרִיב אַרְצֵנוּ, וַאֲשֶׁר הִרְבָּה אֶת־חֲלָלֵינוּ׃

וַיְהִי כִּי טוֹב (כְּטוֹב) לִבָּם, וַיֹּאמְרוּ, קִרְאוּ לְשִׁמְשׁוֹן וִישַׂחֶק־לָנוּ; וַיִּקְרְאוּ לְשִׁמְשׁוֹן מִבֵּית הָאֲסִירִים (הָאֲסוּרִים), וַיְצַחֵק לִפְנֵיהֶם, וַיַּעֲמִידוּ אוֹתוֹ בֵּין הָעַמּוּדִים׃

וַיֹּאמֶר שִׁמְשׁוֹן אֶל־הַנַּעַר הַמַּחֲזִיק בְּיָדוֹ הַנִּיחָה אוֹתִי, וַהֵימִשֵׁנִי (וַהֲמִשֵׁנִי) אֶת־הָעַמֻּדִים, אֲשֶׁר הַבַּיִת נָכוֹן עֲלֵיהֶם; וְאֶשָּׁעֵן עֲלֵיהֶם׃

וְהַבַּיִת, מָלֵא הָאֲנָשִׁים וְהַנָּשִׁים, וְשָׁמָּה כֹּל סַרְנֵי פְלִשְׁתִּים; וְעַל־הַגָּג, כִּשְׁלֹשֶׁת אֲלָפִים אִישׁ וְאִשָּׁה, הָרֹאִים בִּשְׂחוֹק שִׁמְשׁוֹן׃

וַיִּקְרָא שִׁמְשׁוֹן אֶל־יְהוָה וַיֹּאמַר; אֲדֹנָי יֱהוִֹה זָכְרֵנִי נָא וְחַזְּקֵנִי נָא אַךְ הַפַּעַם הַזֶּה הָאֱלֹהִים, וְאִנָּקְמָה נְקַם־אַחַת מִשְּׁתֵי עֵינַי מִפְּלִשְׁתִּים׃

וַיִּלְפֹּת שִׁמְשׁוֹן אֶת־שְׁנֵי עַמּוּדֵי הַתָּוֶךְ, אֲשֶׁר הַבַּיִת נָכוֹן עֲלֵיהֶם, וַיִּסָּמֵךְ עֲלֵיהֶם; אֶחָד בִּימִינוֹ וְאֶחָד בִּשְׂמֹאלוֹ׃

וַיֹּאמֶר שִׁמְשׁוֹן, תָּמוֹת נַפְשִׁי עִם־פְּלִשְׁתִּים, וַיֵּט בְּכֹחַ, וַיִּפֹּל הַבַּיִת עַל־הַסְּרָנִים, וְעַל־כָּל־הָעָם אֲשֶׁר־בּוֹ; וַיִּהְיוּ הַמֵּתִים אֲשֶׁר הֵמִית בְּמוֹתוֹ, רַבִּים מֵאֲשֶׁר הֵמִית בְּחַיָּיו׃

וַיֵּרְדוּ אֶחָיו וְכָל־בֵּית אָבִיהוּ וַיִּשְׂאוּ אֹתוֹ, וַיַּעֲלוּ וַיִּקְבְּרוּ אוֹתוֹ, בֵּין צָרְעָה וּבֵין אֶשְׁתָּאֹל, בְּקֶבֶר מָנוֹחַ אָבִיו; וְהוּא שָׁפַט אֶת־יִשְׂרָאֵל עֶשְׂרִים שָׁנָה׃ פ

Украинский (Огієнко)

І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.

А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди!
І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі.
І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб́ємо його.

І лежав Самсон аж до півночі.
А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів́я гори, що навпроти Хеврону.

І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім́я їй Деліла.

І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв́яжемо його, щоб упокорити його?
А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.

І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв́язати, щоб упокорити тебе?

І сказав їй Самсон: Якщо зв́яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.

І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв́язала його ними.

А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті.
І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню.
І не пізнана була його сила.

І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу.
Розкажи ж мені тепер, чим можна зв́язати тебе?

А він їй сказав: Якщо справді зв́яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.

І взяла Деліла нові шнури, та й зв́язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
А засідка сиділа в іншій кімнаті.
І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.

І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу.
Розкажи ж мені, чим можна зв́язати тебе?
А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.

І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.

І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною?
Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.

І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.

І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері.
Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце.
І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.

А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови.
І став він слабнути, і відступила від нього сила його.

І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне!
І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся.
А він не знав, що Господь відступився від нього.

І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому.
І вони звели його до Гази, і зв́язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув́язнених.

А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.

А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися.
І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.

І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.

І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас.
І покликали Самсона з дому ув́язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.

І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.

А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.

І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!

І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.

І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами!
І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому…
І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.

І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор́а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його.
А він судив Ізраїля двадцять літ.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

ثُمَّ ذَهَبَ شَمْشُونُ إِلَى غَزَّةَ، وَرَأَى هُنَاكَ امْرَأَةً زَانِيَةً فَدَخَلَ إِلَيْهَا.

فَقِيلَ لِلْغَزِّيِّينَ: «قَدْ أَتَى شَمْشُونُ إِلَى هُنَا». فَأَحَاطُوا بِهِ وَكَمَنُوا لَهُ اللَّيْلَ كُلَّهُ عِنْدَ بَابِ الْمَدِينَةِ. فَهَدَأُوا اللَّيْلَ كُلَّهُ قَائِلِينَ: «عَِِنْدَ ضَوْءِ الصَّبَاحِ نَقْتُلُهُ».

فَاضْطَجَعَ شَمْشُونُ إِلَى نِصْفِ اللَّيْلِ، ثُمَّ قَامَ فِي نِصْفِ اللَّيْلِ وَأَخَذَ مِصْرَاعَيْ بَابِ الْمَدِينَةِ وَالْقَائِمَتَيْنِ وَقَلَعَهُمَا مَعَ الْعَارِضَةِ، وَوَضَعَهَا عَلَى كَتِفَيْهِ وَصَعِدَ بِهَا إِلَى رَأْسِ الْجَبَلِ الَّذِي مُقَابِلَ حَبْرُونَ.

وَكَانَ بَعْدَ ذلِكَ أَنَّهُ أَحَبَّ امْرَأَةً فِي وَادِي سُورَقَ اسْمُهَا دَلِيلَةُ.

فَصَعِدَ إِلَيْهَا أَقْطَابُ الْفِلِسْطِينِيِّينَ وَقَالُوا لَهَا: «تَمَلَّقِيهِ وَانْظُرِي بِمَاذَا قُوَّتُهُ الْعَظِيمَةُ، وَبِمَاذَا نَتَمَكَّنُ مِنْهُ لِكَيْ نُوثِقَهُ لإِذْلاَلِهِ، فَنُعْطِيَكِ كُلُّ وَاحِدٍ أَلْفًا وَمِئَةَ شَاقِلِ فِضَّةٍ».

فَقَالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «أَخْبِرْنِي بِمَاذَا قُوَّتُكَ الْعَظِيمَةُ؟ وَبِمَاذَا تُوثَقُ لإِذْلاَلِكَ؟»

فَقَالَ لَهَا شَمْشُونُ: «إِذَا أَوْثَقُونِي بِسَبْعَةِ أَوْتَارٍ طَرِيَّةٍ لَمْ تَجِفَّ، أَضْعُفُ وَأَصِيرُ كَوَاحِدٍ مِنَ النَّاسِ».

فَأَصْعَدَ لَهَا أَقْطَابُ الْفِلِسْطِينِيِّينَ سَبْعَةَ أَوْتَارٍ طَرِيَّةٍ لَمْ تَجِفَّ، فَأَوْثَقَتْهُ بِهَا،

وَالْكَمِينُ لاَبِثٌ عِنْدَهَا فِي الْحُجْرَةِ. فَقَالَتْ لَهُ: «الْفِلِسْطِينِيُّونَ عَلَيْكَ يَا شَمْشُونُ». فَقَطَعَ الأَوْتَارَ كَمَا يُقْطَعُ فَتِيلُ الْمَشَاقَةِ إِذَا شَمَّ النَّارَ، وَلَمْ تُعْلَمْ قُوَّتُهُ.

فَقَالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «هَا قَدْ خَتَلْتَنِي وَكَلَّمْتَنِي بِالْكَذِبِ، فَأَخْبِرْنِيَ الآنَ بِمَاذَا تُوثَقُ؟».

فَقَالَ لَهَا: «إِذَا أَوْثَقُونِي بِحِبَال جَدِيدَةٍ لَمْ تُسْتَعْمَلْ، أَضْعُفُ وَأَصِيرُ كَوَاحِدٍ مِنَ النَّاسِ».

فَأَخَذَتْ دَلِيلَةُ حِبَالاً جَدِيدَةً وَأَوْثَقَتْهُ بِهَا، وَقَالَتْ لَهُ: «الْفِلِسْطِينِيُّونَ عَلَيْكَ يَا شَمْشُونُ، وَالْكَمِينُ لاَبِثٌ فِي الْحُجْرَةِ». فَقَطَعَهَا عَنْ ذِرَاعَيْهِ كَخَيْطٍ.

فَقَالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «حَتَّى الآنَ خَتَلْتَنِي وَكَلَّمْتَنِي بِالْكَذِبِ، فَأَخْبِرْنِي بِمَاذَا تُوثَقُ؟». فَقَالَ لَهَا: «إِذَا ضَفَرْتِ سَبْعَ خُصَلِ رَأْسِي مَعَ السَّدَى»

فَمَكَّنَتْهَا بِالْوَتَدِ. وَقَالَتْ لَهُ: «الْفِلِسْطِينِيُّونَ عَلَيْكَ يَا شَمْشُونُ». فَانْتَبَهَ مِنْ نَوْمِهِ وَقَلَعَ وَتَدَ النَّسِيجِ وَالسَّدَى.

فَقَالَتْ لَهُ: «كَيْفَ تَقُولُ أُحِبُّكِ، وَقَلْبُكَ لَيْسَ مَعِي؟ هُوَذَا ثَلاَثَ مَرَّاتٍ قَدْ خَتَلْتَنِي وَلَمْ تُخْبِرْنِي بِمَاذَا قُوَّتُكَ الْعَظِيمَةُ».

وَلَمَّا كَانَتْ تُضَايِقُهُ بِكَلاَمِهَا كُلَّ يَوْمٍ وَأَلَحَّتْ عَلَيْهِ، ضَاقَتْ نَفْسُهُ إِلَى الْمَوْتِ،

فَكَشَفَ لَهَا كُلَّ قَلْبِهِ، وَقَالَ لَهَا: «لَمْ يَعْلُ مُوسَى رَأْسِي لأَنِّي نَذِيرُ اللهِ مِنْ بَطْنِ أُمِّي، فَإِنْ حُلِقْتُ تُفَارِقُنِي قُوَّتِي وَأَضْعُفُ وَأَصِيرُ كَأَحَدِ النَّاسِ».

وَلَمَّا رَأَتْ دَلِيلَةُ أَنَّهُ قَدْ أَخْبَرَهَا بِكُلِّ مَا بِقَلْبِهِ، أَرْسَلَتْ فَدَعَتْ أَقْطَابَ الْفِلِسْطِينِيِّينَ وَقَالَتِ: «اصْعَدُوا هذِهِ الْمَرَّةَ فَإِنَّهُ قَدْ كَشَفَ لِي كُلَّ قَلْبِهِ». فَصَعِدَ إِلَيْهَا أَقْطَابُ الْفِلِسْطِينِيِّينَ وَأَصْعَدُوا الْفِضَّةَ بِيَدِهِمْ.

وَأَنَامَتْهُ عَلَى رُكْبَتَيْهَا وَدَعَتْ رَجُلاً وَحَلَقَتْ سَبْعَ خُصَلِ رَأْسِهِ، وَابْتَدَأَتْ بِإِذْلاَلِهِ، وَفَارَقَتْهُ قُوَّتُهُ.

وَقَالَتِ: «الْفِلِسْطِينِيُّونَ عَلَيْكَ يَا شَمْشُونُ». فَانْتَبَهَ مِنْ نَوْمِهِ وَقَالَ: «أَخْرُجُ حَسَبَ كُلِّ مَرَّةٍ وَأَنْتَفِضُ». وَلَمْ يَعْلَمْ أَنَّ الرَّبَّ قَدْ فَارَقَهُ.

فَأَخَذَهُ الْفِلِسْطِينِيُّونَ وَقَلَعُوا عَيْنَيْهِ، وَنَزَلُوا بِهِ إِلَى غَزَّةَ وَأَوْثَقُوهُ بِسَلاَسِلِ نُحَاسٍ. وَكَانَ يَطْحَنُ فِي بَيْتِ السِّجْنِ.

وَابْتَدَأَ شَعْرُ رَأْسِهِ يَنْبُتُ بَعْدَ أَنْ حُلِقَ.

وَأَمَّا أَقْطَابُ الْفِلِسْطِينِيِّينَ فَاجْتَمَعُوا لِيَذْبَحُوا ذَبِيحَةً عَظِيمَةً لِدَاجُونَ إِلهِهِمْ وَيَفْرَحُوا، وَقَالُوا: «قَدْ دَفَعَ إِلهُنَا لِيَدِنَا شَمْشُونَ عَدُوَّنَا».

وَلَمَّا رَآهُ الشَّعْبُ مَجَّدُوا إِلهَهُمْ، لأَنَّهُمْ قَالُوا: «قَدْ دَفَعَ إِلهُنَا لِيَدِنَا عَدُوَّنَا الَّذِي خَرَّبَ أَرْضَنَا وَكَثَّرَ قَتْلاَنَا».

وَكَانَ لَمَّا طَابَتْ قُلُوبُهُمْ أَنَّهُمْ قَالُوا: «ادْعُوا شَمْشُونَ لِيَلْعَبَ لَنَا». فَدَعَوْا شَمْشُونَ مِنْ بَيْتِ السِّجْنِ، فَلَعِبَ أَمَامَهُمْ. وَأَوْقَفُوهُ بَيْنَ الأَعْمِدَةِ.

فَقَالَ شَمْشُونُ لِلْغُلاَمِ الْمَاسِكِ بِيَدِهِ: «دَعْنِي أَلْمِسِ الأَعْمِدَةَ الَّتِي الْبَيْتُ قَائِمٌ عَلَيْهَا لأَسْتَنِدَ عَلَيْهَا».

وَكَانَ الْبَيْتُ مَمْلُوءًا رِجَالاً وَنِسَاءً، وَكَانَ هُنَاكَ جَمِيعُ أَقْطَابِ الْفِلِسْطِينِيِّينَ، وَعَلَى السَّطْحِ نَحْوُ ثَلاَثَةِ آلاَفِ رَجُل وَامْرَأَةٍ يَنْظُرُونَ لِعْبَ شَمْشُونَ.

فَدَعَا شَمْشُونُ الرَّبَّ وَقَالَ: «يَا سَيِّدِي الرَّبَّ، اذْكُرْنِي وَشَدِّدْنِي يَا اَللهُ هذِهِ الْمَرَّةَ فَقَطْ، فَأَنْتَقِمَ نَقْمَةً وَاحِدَةً عَنْ عَيْنَيَّ مِنَ الْفِلِسْطِينِيِّينَ».

وَقَبَضَ شَمْشُونُ عَلَى الْعَمُودَيْنِ الْمُتَوَسِّطَيْنِ اللَّذَيْنِ كَانَ الْبَيْتُ قَائِمًا عَلَيْهِمَا، وَاسْتَنَدَ عَلَيْهِمَا الْوَاحِدِ بِيَمِينِهِ وَالآخَرِ بِيَسَارِهِ.

وَقَالَ شَمْشُونُ: «لِتَمُتْ نَفْسِي مَعَ الْفِلِسْطِينِيِّينَ». وَانْحَنَى بِقُوَّةٍ فَسَقَطَ الْبَيْتُ عَلَى الأَقْطَابِ وَعَلَى كُلِّ الشَّعْبِ الَّذِي فِيهِ، فَكَانَ الْمَوْتَى الَّذِينَ أَمَاتَهُمْ فِي مَوْتِهِ، أَكْثَرَ مِنَ الَّذِينَ أَمَاتَهُمْ فِي حَيَاتِهِ.

فَنَزَلَ إِخْوَتُهُ وَكُلُّ بَيْتِ أَبِيهِ وَحَمَلُوهُ وَصَعِدُوا بِهِ وَدَفَنُوهُ بَيْنَ صُرْعَةَ وَأَشْتَأُولَ، فِي قَبْرِ مَنُوحَ أَبِيهِ. وَهُوَ قَضَى لإِسْرَائِيلَ عِشْرِينَ سَنَةً.