Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Судей Израилевых

 
  • И҆ и҆́де самѱѡ́нъ въ га́зꙋ, и҆ ви́дѣ та́мѡ женꙋ̀ блꙋдни́цꙋ и҆ вни́де къ не́й.
  • И҆ повѣ́даша га́зѧнѡмъ, глаго́люще: прїи́де самѱѡ́нъ сѣ́мѡ. И҆ ѡ҆быдо́ша и҆ подсѣдо́ша є҆мꙋ̀ всю̀ но́щь ᲂу҆ вра́тъ гра́дныхъ, и҆ ᲂу҆таи́шасѧ всю̀ но́щь, глаго́люще: до́ндеже ѡ҆свѣта́етъ ᲂу҆́тро, и҆ ᲂу҆бїе́мъ є҆го̀.
  • И҆ спа̀ самѱѡ́нъ до полꙋ́нощи: и҆ воста̀ въ полꙋ́нощи, и҆ восхи́ти двє́ри ᲂу҆ вра́тъ гра́да со ѻ҆бѣ́ими вереѧ́ми, и҆ под̾ѧ̀ ѡ҆́ныѧ съ заво́рою, и҆ возложѝ ѧ҆̀ на ра́мена своѧ̑, и҆ вознесѐ ѧ҆̀ на ве́рхъ горы̀, ꙗ҆́же пред̾ лице́мъ хеврѡ́на, и҆ положѝ и҆̀хъ та́мѡ.
  • И҆ бы́сть по се́мъ, и҆ возлюбѝ женꙋ̀ ѿ водоте́чи сѡри́ховы: и҆́мѧ же є҆́й далі́да.
  • И҆ взыдо́ша къ не́й кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи и҆ реко́ша є҆́й: прельстѝ є҆го̀, и҆ ви́ждь, въ че́мъ є҆́сть крѣ́пость є҆гѡ̀ вели́каѧ, и҆ чи́мъ премо́жемъ є҆го̀, и҆ свѧ́жемъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ смири́ти є҆го̀: и҆ мы̀ тебѣ̀ дади́мъ кі́йждо ты́сѧщꙋ и҆ сто̀ сре́бреникѡвъ.
  • И҆ речѐ далі́да къ самѱѡ́нꙋ: повѣ́ждь мѝ нн҃ѣ, въ че́мъ крѣ́пость твоѧ̀ (та́кѡ) вели́каѧ, и҆ чи́мъ свѧ́жешисѧ и҆ смири́шисѧ;
  • И҆ речѐ є҆́й самѱѡ́нъ: а҆́ще свѧ́жꙋтъ мѧ̀ седмїю̀ тѧтива́ми сыры́ми неистлѣ́вшими, и҆ и҆знемогꙋ̀, и҆ бꙋ́дꙋ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ человѣ̑къ.
  • И҆ принесо́ша є҆́й кнѧ̑зи ѿ и҆ноплемє́нникъ се́дмь тѧти́въ мо́крыхъ неистлѣ́вшихъ, и҆ свѧза̀ є҆го̀ и҆́ми:
  • и҆ подса́да є҆мꙋ̀ сѣдѧ́ше въ хра́минѣ. И҆ речѐ є҆мꙋ̀: и҆ноплемє́нницы на тѧ̀, самѱѡ́не. И҆ расто́рже тѧтивы̑, а҆́ки бы кто̀ расто́ргнꙋлъ соска́нїе и҆згре́бїй, є҆гда̀ ко́снетсѧ є҆мꙋ̀ ѻ҆́гнь: и҆ не ᲂу҆вѣ́дасѧ крѣ́пость є҆гѡ̀.
  • И҆ речѐ далі́да къ самѱѡ́нꙋ: сѐ, прельсти́лъ є҆сѝ мѧ̀, глаго́лѧ ко мнѣ̀ лжꙋ̀: нн҃ѣ ᲂу҆̀бо повѣ́ждь мѝ, чи́мъ свѧ́жешисѧ;
  • И҆ речѐ къ не́й: а҆́ще вѧ́жꙋще свѧ́жꙋтъ мѧ̀ ᲂу҆́жы но́выми, и҆́миже не дѣ́лано, и҆ и҆знемогꙋ̀, и҆ бꙋ́дꙋ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ человѣ̑къ.
  • И҆ взѧ̀ далі́да ᲂу҆́жы нѡ́вы и҆ свѧза̀ є҆го̀ и҆́ми, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: и҆ноплемє́нницы на тѧ̀, самѱѡ́не. Подса́да же сѣдѧ́ше въ хра́минѣ. И҆ расто́рже ѧ҆̀ ѿ рꙋкꙋ̀ своє́ю а҆́ки ни́ть.
  • И҆ речѐ далі́да къ самѱѡ́нꙋ: да́же до нн҃ѣ прельща́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ глаго́лалъ ко мнѣ̀ лжꙋ̀: повѣ́ждь мѝ ᲂу҆̀бо, чи́мъ свѧ́жешисѧ; И҆ речѐ є҆́й: а҆́ще сплете́ши се́дмь плени́цъ вла̑съ главы̀ моеѧ̀ спрѧде́нїемъ и҆ вбїе́ши ко́ломъ въ стѣ́нꙋ, и҆ бꙋ́дꙋ не́мощенъ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ человѣ̑къ.
  • И҆ ᲂу҆спѝ далі́да є҆го̀ на колѣ́нѣхъ свои́хъ, и҆ бы́сть внегда̀ ᲂу҆снꙋ́ти є҆мꙋ̀, взѧ̀ далі́да се́дмь плени́цъ вла̑съ главы̀ є҆гѡ̀ и҆ сплетѐ спрѧде́нїемъ и҆ вонзѐ ко́ломъ въ стѣ́нꙋ, и҆ речѐ: и҆ноплемє́нницы на тѧ̀, самѱѡ́не. И҆ возбнꙋ̀ ѿ сна̀ своегѡ̀ и҆ и҆сто́рже ко́лъ сплете́нїемъ и҆з̾ стѣны̀, и҆ не ᲂу҆вѣ́дасѧ крѣ́пость є҆гѡ̀.
  • И҆ речѐ къ немꙋ̀ далі́да: ка́кѡ глаго́леши, возлюби́хъ тѧ̀, и҆ се́рдце твоѐ нѣ́сть со мно́ю; сѐ, тре́тїе прельсти́лъ є҆сѝ мѧ̀, и҆ не повѣ́далъ є҆сѝ мнѣ̀, въ че́мъ крѣ́пость твоѧ̀ вели́каѧ.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ стꙋжѝ є҆мꙋ̀ словесы̀ свои́ми по всѧ̑ дни̑, и҆ ᲂу҆бѣдѝ є҆го̀, и҆ и҆знемо́же да́же до ᲂу҆ме́ртвїѧ.
  • И҆ повѣ́да є҆́й всѐ се́рдце своѐ, и҆ речѐ къ не́й: желѣ́зо не взы́де на главꙋ̀ мою̀, ꙗ҆́кѡ назѡре́й є҆́смь а҆́зъ гдⷭ҇ꙋ ѿ ᲂу҆тро́бы ма́тере моеѧ̀: а҆́ще ᲂу҆̀бо ѡ҆брі́юсѧ, ѿстꙋ́питъ ѿ менє̀ крѣ́пость моѧ̀, и҆ и҆знемогꙋ̀, и҆ бꙋ́дꙋ ꙗ҆́коже всѝ человѣ́цы.
  • И҆ ви́дѣ далі́да, ꙗ҆́кѡ повѣ́да є҆́й всѐ се́рдце своѐ, посла̀ и҆ призва̀ кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи, глаго́лющи: взы́дите є҆щѐ є҆ди́ною, ꙗ҆́кѡ повѣ́да мѝ всѐ се́рдце своѐ. И҆ взыдо́ша къ не́й всѝ кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи, и҆ принесо́ша сребро̀ въ рꙋка́хъ свои́хъ.
  • И҆ ᲂу҆спѝ далі́да самѱѡ́на на колѣ́нѣхъ свои́хъ: и҆ призва̀ стригача̀, и҆ ѡ҆стрижѐ се́дмь плени́цъ вла̑съ главы̀ є҆гѡ̀: и҆ нача̀ смирѧ́тисѧ, и҆ ѿстꙋпѝ крѣ́пость є҆гѡ̀ ѿ негѡ̀.
  • И҆ речѐ далі́да: и҆ноплемє́нницы на тѧ̀, самѱѡ́не. И҆ возбꙋди́сѧ ѿ сна̀ своегѡ̀ и҆ речѐ: и҆зы́дꙋ ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ ѡ҆трѧсꙋ́сѧ. И҆ не разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀.
  • И҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ и҆ноплемє́нницы, и҆ и҆збодо́ша є҆мꙋ̀ ѻ҆́чи, и҆ введо́ша є҆го̀ въ га́зꙋ, и҆ ѡ҆кова́ша є҆го̀ пꙋ̑ты мѣ̑дѧны: и҆ бѧ́ше мелѧ̀ въ хра́минѣ темни́чнѣй.
  • И҆ нача́ша власы̀ главы̀ є҆гѡ̀ растѝ по ѡ҆стриже́нїи.
  • И҆ кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи собра́шасѧ пожре́ти же́ртвꙋ вели́кꙋ дагѡ́нꙋ бо́гꙋ своемꙋ̀ и҆ возвесели́тисѧ, и҆ реко́ша: предадѐ бо́гъ на́шъ въ рꙋ́ки на́шѧ самѱѡ́на врага̀ на́шего.
  • И҆ ви́дѣша є҆го̀ лю́дїе, и҆ похвали́ша бо́га своего̀, ꙗ҆́кѡ рѣ́ша: предадѐ бо́гъ на́шъ въ рꙋ́ки на́шѧ врага̀ на́шего, ѡ҆пꙋстоши́вшаго зе́млю на́шꙋ, и҆ и҆́же ᲂу҆мно́жи ꙗ҆́звенныхъ на́шихъ.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ возблажа̀ се́рдце и҆́хъ, и҆ реко́ша: призови́те самѱѡ́на и҆з̾ до́мꙋ темни́чнагѡ, и҆ да и҆гра́етъ пред̾ на́ми. И҆ призва́ша самѱѡ́на и҆з̾ до́мꙋ темни́чнагѡ, и҆ и҆гра́ше пред̾ ни́ми: и҆ заꙋша́хꙋ є҆го̀, и҆ поста́виша є҆го̀ междꙋ̀ стѡлпы̀.
  • И҆ речѐ самѱѡ́нъ ко ю҆́ноши держа́щемꙋ є҆го̀ за рꙋ́кꙋ: ѡ҆ста́ви менѐ, да ѡ҆сѧжꙋ̀ столпы̀, на ни́хже до́мъ се́й ᲂу҆твержде́нъ є҆́сть, и҆ ѡ҆прꙋ́сѧ на ни́хъ. Ю҆́ноша же сотворѝ та́кѡ.
  • До́мъ же бѧ́ше по́лнъ мꙋже́й и҆ же́нъ, и҆ та́мѡ всѝ кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи: на кро́вѣ же то́мъ до тре́хъ ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ же́нъ, зрѧ́ще рꙋга́емаго самѱѡ́на.
  • И҆ воззва̀ самѱѡ́нъ ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇и, гдⷭ҇и си́лъ, помѧни́ мѧ нн҃ѣ, и҆ ᲂу҆крѣпи́ мѧ є҆щѐ є҆ди́ною, бж҃е, да возда́мъ мще́нїе є҆ди́но за два̀ ѡ҆́ка моѧ̑ фѷлїсті́мѡмъ.
  • И҆ ѡ҆б̾ѧ̀ самѱѡ́нъ ѻ҆́ба столпа̑ срє́днїѧ, на ни́хже хра́мина бѧ́ше ᲂу҆твержде́на, и҆ ѡ҆пре́сѧ на ни́хъ, держѧ̀ є҆ди́нъ рꙋко́ю десно́ю, а҆ дрꙋгі́й лѣ́вою.
  • И҆ речѐ самѱѡ́нъ: да ᲂу҆́мретъ дꙋша̀ моѧ̀ со и҆ноплемє́нники. И҆ преклони́сѧ крѣ́постїю, и҆ падѐ хра́мина на кнѧ̑зи и҆ на всѧ̑ лю́ди и҆̀же въ не́й: и҆ бы́сть ме́ртвыхъ, и҆̀хже ᲂу҆мертвѝ самѱѡ́нъ при сме́рти свое́й, мно́жае не́же и҆̀хже ᲂу҆мертвѝ въ животѣ̀ свое́мъ.
  • И҆ снидо́ша бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ взѧ́ша є҆го̀: и҆ взыдо́ша, и҆ погребо́ша є҆го̀ междꙋ̀ сараѝ и҆ междꙋ̀ є҆сѳао́ломъ во гро́бѣ манѡ́ѧ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀. И҆ се́й сꙋдѝ і҆и҃лю лѣ́тъ два́десѧть. (И҆ воста̀ по самѱѡ́нѣ є҆мега́ръ сы́нъ є҆на́нь, и҆ ᲂу҆бѝ ѿ и҆ноплеме́нникѡвъ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й кромѣ̀ скота̀, и҆ спасѐ и҆ ѻ҆́нъ і҆и҃лѧ.)
  • Пришел однажды Самсон в Газу и, увидев там блудницу, вошел к ней.
  • Жителям Газы сказали: Самсон пришел сюда. И ходили они кругом, и подстерегали его всю ночь в воротах города, и таились всю ночь, говоря: до света утреннего подождем, и убьем его.
  • А Самсон спал до полуночи; в полночь же встав, схватил двери городских ворот с обоими косяками, поднял их вместе с запором, положил на плечи свои и отнес их на вершину горы, которая на пути к Хеврону, [и положил их там].
  • После того полюбил он одну женщину, жившую на долине Сорек; имя ей Далида.
  • К ней пришли владельцы Филистимские и говорят ей: уговори его, и выведай, в чем великая сила его и как нам одолеть его, чтобы связать его и усмирить его; а мы дадим тебе за то каждый тысячу сто сиклей серебра.
  • И сказала Далида Самсону: скажи мне, в чем великая сила твоя и чем связать тебя, чтобы усмирить тебя?
  • Самсон сказал ей: если свяжут меня семью сырыми тетивами, которые не засушены, то я сделаюсь бессилен и буду как и прочие люди.
  • И принесли ей владельцы Филистимские семь сырых тетив, которые не засохли, и она связала его ими.
  • [Между тем один скрытно сидел у нее в спальне.] И сказала ему: Самсон! Филистимляне идут на тебя. Он разорвал тетивы, как разрывают нитку из пакли, когда пережжет ее огонь. И не узнана сила его.
  • И сказала Далида Самсону: вот, ты обманул меня и говорил мне ложь; скажи же теперь мне, чем связать тебя?
  • Он сказал ей: если свяжут меня новыми веревками, которые не были в деле, то я сделаюсь бессилен и буду, как прочие люди.
  • Далида взяла новые веревки и связала его и сказала ему: Самсон! Филистимляне идут на тебя. [Между тем один скрытно сидел в спальне.] И сорвал он их с рук своих, как нитки.
  • И сказала Далида Самсону: все ты обманываешь меня и говоришь мне ложь; скажи мне, чем бы связать тебя? Он сказал ей: если ты воткешь семь кос головы моей в ткань и прибьешь ее гвоздем к ткальной колоде, [то я буду бессилен, как и прочие люди].
  • [И усыпила его Далида на коленях своих. И когда он уснул, взяла Далида семь кос головы его,] и прикрепила их к колоде, и сказала ему: Филистимляне идут на тебя, Самсон! Он пробудился от сна своего и выдернул ткальную колоду вместе с тканью; [и не узнана сила его].
  • И сказала ему [Далида]: как же ты говоришь: «люблю тебя», а сердце твое не со мною? вот, ты трижды обманул меня, и не сказал мне, в чем великая сила твоя.
  • И как она словами своими тяготила его всякий день и мучила его, то душе его тяжело стало до смерти.
  • И он открыл ей все сердце свое, и сказал ей: бритва не касалась головы моей, ибо я назорей Божий от чрева матери моей; если же остричь меня, то отступит от меня сила моя; я сделаюсь слаб и буду, как прочие люди.
  • Далида, видя, что он открыл ей все сердце свое, послала и звала владельцев Филистимских, сказав им: идите теперь; он открыл мне все сердце свое. И пришли к ней владельцы Филистимские и принесли серебро в руках своих.
  • И усыпила его [Далида] на коленях своих, и призвала человека, и велела ему остричь семь кос головы его. И начал он ослабевать, и отступила от него сила его.
  • Она сказала: Филистимляне идут на тебя, Самсон! Он пробудился от сна своего, и сказал: пойду, как и прежде, и освобожусь. А не знал, что Господь отступил от него.
  • Филистимляне взяли его и выкололи ему глаза, привели его в Газу и оковали его двумя медными цепями, и он молол в доме узников.
  • Между тем волосы на голове его начали расти, где они были острижены.
  • Владельцы Филистимские собрались, чтобы принести великую жертву Дагону, богу своему, и повеселиться, и сказали: бог наш предал Самсона, врага нашего, в руки наши.
  • Также и народ, видя его, прославлял бога своего, говоря: бог наш предал в руки наши врага нашего и опустошителя земли нашей, который побил многих из нас.
  • И когда развеселилось сердце их, сказали: позовите Самсона [из дома темничного], пусть он позабавит нас. И призвали Самсона из дома узников, и он забавлял их, [и заушали его] и поставили его между столбами.
  • И сказал Самсон отроку, который водил его за руку: подведи меня, чтобы ощупать мне столбы, на которых утвержден дом, и прислониться к ним. [Отрок так и сделал.]
  • Дом же был полон мужчин и женщин; там были все владельцы Филистимские, и на кровле было до трех тысяч мужчин и женщин, смотревших на забавляющего их Самсона.
  • И воззвал Самсон к Господу и сказал: Господи Боже! вспомни меня и укрепи меня только теперь, о Боже! чтобы мне в один раз отмстить Филистимлянам за два глаза мои.
  • И сдвинул Самсон с места два средних столба, на которых утвержден был дом, упершись в них, в один правою рукою своею, а в другой левою.
  • И сказал Самсон: умри, душа моя, с Филистимлянами! И уперся всею силою, и обрушился дом на владельцев и на весь народ, бывший в нем. И было умерших, которых умертвил [Самсон] при смерти своей, более, нежели сколько умертвил он в жизни своей.
  • И пришли братья его и весь дом отца его, и взяли его, и пошли и похоронили его между Цорою и Естаолом, во гробе Маноя, отца его. Он был судьею Израиля двадцать лет. [После Самсона восстал Емегар, сын Енана, и убил из иноплеменников шестьсот человек, кроме скота. И он спас Израиля.]
  • І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.
  • А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди!
    І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі.
    І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб́ємо його.
  • І лежав Самсон аж до півночі.
    А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів́я гори, що навпроти Хеврону.
  • І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім́я їй Деліла.
  • І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв́яжемо його, щоб упокорити його?
    А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.
  • І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв́язати, щоб упокорити тебе?
  • І сказав їй Самсон: Якщо зв́яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.
  • І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв́язала його ними.
  • А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті.
    І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
    І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню.
    І не пізнана була його сила.
  • І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу.
    Розкажи ж мені тепер, чим можна зв́язати тебе?
  • А він їй сказав: Якщо справді зв́яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.
  • І взяла Деліла нові шнури, та й зв́язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
    А засідка сиділа в іншій кімнаті.
    І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.
  • І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу.
    Розкажи ж мені, чим можна зв́язати тебе?
    А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.
  • І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне!
    А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.
  • І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною?
    Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.
  • І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.
  • І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері.
    Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.
  • І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце.
    І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.
  • А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови.
    І став він слабнути, і відступила від нього сила його.
  • І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне!
    І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся.
    А він не знав, що Господь відступився від нього.
  • І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому.
    І вони звели його до Гази, і зв́язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув́язнених.
  • А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.
  • А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися.
    І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.
  • І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.
  • І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас.
    І покликали Самсона з дому ув́язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.
  • І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.
  • А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.
  • І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!
  • І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.
  • І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами!
    І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому…
    І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.
  • І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор́а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його.
    А він судив Ізраїля двадцять літ.