Скрыть
17:9
17:11
Церковнославянский (рус)
И бы́сть му́жъ от­ горы́ Ефре́мли, и и́мя ему́ ми́ха:
и рече́ ма́тери сво­е́й: ты́сяща и сто́ сре́брениковъ и́же укра́дены у тебе́, и заклина́ла мя́ еси́ и глаго́лала еси́ во у́шы мо­и́: се́, сребро́ у мене́, а́зъ взя́хъ е́. И рече́ ма́ти его́: благослове́нъ сы́нъ мо́й Го́сподеви.
И от­даде́ ты́сящу и сто́ сре́брениковъ ма́тери сво­е́й. И рече́ ма́ти его́: освяща́ющи освяти́хъ сребро́ Го́сподеви от­ руки́ мо­ея́, тебѣ́ сы́нови мо­ему́ сотвори́ти [кумíръ] изва́янъ и слiя́нъ, и ны́нѣ от­да́мъ е́ тебѣ́.
И от­даде́ сребро́ ма́тери сво­е́й. И взя́ ма́ти его́ двѣ́сти сре́брениковъ и даде́ и́хъ сребродѣ́лю, и сотвори́ то́е [кумíръ] изва́янъ и слiя́нъ: и бы́сть въ дому́ ми́хи.
И до́мъ ми́хинъ ему́ до́мъ Бо́жiй. И сотвори́ Ефу́дъ {Гре́ч.: епоми́съ, славе́н.: нара́мникъ.} и ѳерафи́нъ {и́доли}: и напо́лни ру́ку еди́ному от­ сыно́въ сво­и́хъ, и бы́сть ему́ жре́цъ.
Въ ты́я же дни́ не бя́ше царя́ во Изра́или: кі́йждо му́жъ, е́же пра́во ви́дяшеся предъ очи́ма его́, творя́ше.
И бы́сть ю́ноша от­ Виѳлее́ма Иу́дина и от­ ро́да пле́мене Иу́дина, и се́й Леви́тинъ, и обита́­ше та́мо:
и по́йде се́й му́жъ от­ гра́да Виѳлее́ма Иу́дина обита́ти, идѣ́же обря́щетъ мѣ́сто: и прiи́де до горы́ Ефре́мли и да́же до до́му ми́хина, е́же сотвори́ти пу́ть сво́й.
И рече́ ему́ ми́ха: от­ку́ду и́деши? И рече́ ему́ Леви́тинъ: а́зъ е́смь от­ Виѳлее́ма Иу́дина, и иду́ обита́ти, идѣ́же обря́щу мѣ́сто.
И рече́ ему́ ми́ха: сѣди́ со мно́ю и бу́ди ми́ оте́цъ и жре́цъ, и а́зъ да́мъ тебѣ́ сре́брениковъ де́сять въ го́дъ и дво́и ри́зы, и я́же на житiе́ тебѣ́.
И по́йде леви́тъ, и нача́ обита́ти у му́жа. И бы́сть ю́ноша ему́ я́ко еди́нъ от­ сыно́въ его́.
И напо́лни ми́ха ру́ку Леви́тину, и бы́сть ему́ ю́ноша жре́цъ, и бя́ше въ дому́ ми́хи.
И рече́ ми́ха: ны́нѣ увѣ́дѣхъ, я́ко благосотвори́тъ мнѣ́ Госпо́дь, я́ко бы́сть мнѣ́ Леви́тинъ жре́цъ.
Синодальный
Был некто на горе Ефремовой, именем Миха.
Он сказал матери своей: тысяча сто сиклей серебра, которые у тебя взяты и за которые ты при мне изрекла проклятие, это серебро у меня, я взял его. Мать его сказала: благословен сын мой у Господа!
И возвратил он матери своей тысячу сто сиклей серебра. И сказала мать его: это серебро я от себя посвятила Господу для [тебя,] сына моего, чтобы сделать из него истукан и литый кумир; итак отдаю оное тебе.
Но он возвратил серебро матери своей. Мать его взяла двести сиклей серебра и отдала их плавильщику. Он сделал из них истукан и литый кумир, который и находился в доме Михи.
И был у Михи дом Божий. И сделал он ефод и терафим и посвятил одного из сыновей своих, чтоб он был у него священником.
В те дни не было царя у Израиля; каждый делал то, что ему казалось справедливым.
Один юноша из Вифлеема Иудейского, из колена Иудина, левит, тогда жил там;
этот человек пошел из города Вифлеема Иудейского, чтобы пожить, где случится, и идя дорогою, пришел на гору Ефремову к дому Михи.
И сказал ему Миха: откуда ты идешь? Он сказал ему: я левит из Вифлеема Иудейского и иду пожить, где случится.
И сказал ему Миха: останься у меня и будь у меня отцом и священником; я буду давать тебе по десяти сиклей серебра на год, потребное одеяние и пропитание.
Левит пошел к нему и согласился левит остаться у этого человека, и был юноша у него, как один из сыновей его.
Миха посвятил левита, и этот юноша был у него священником и жил в доме у Михи.
И сказал Миха: теперь я знаю, что Господь будет мне благотворить, потому что левит у меня священником.
Еврейский
וַיְהִי־אִישׁ מֵהַר־אֶפְרָיִם וּשְׁמוֹ מִיכָיְהוּ׃
וַיֹּאמֶר לְאִמּוֹ אֶלֶף וּמֵאָה הַכֶּסֶף אֲשֶׁר לֻקַּח־לָךְ, וְאַתִּי (וְאַתְּ) אָלִית וְגַם אָמַרְתְּ בְּאָזְנַי, הִנֵּה־הַכֶּסֶף אִתִּי אֲנִי לְקַחְתִּיו; וַתֹּאמֶר אִמּוֹ, בָּרוּךְ בְּנִי לַיהוָה׃
וַיָּשֶׁב אֶת־אֶלֶף־וּמֵאָה הַכֶּסֶף לְאִמּוֹ; וַתֹּאמֶר אִמּוֹ הַקְדֵּשׁ הִקְדַּשְׁתִּי אֶת־הַכֶּסֶף לַיהוָה מִיָּדִי לִבְנִי, לַעֲשׂוֹת פֶּסֶל וּמַסֵּכָה, וְעַתָּה אֲשִׁיבֶנּוּ לָךְ׃
וַיָּשֶׁב אֶת־הַכֶּסֶף לְאִמּוֹ; וַתִּקַּח אִמּוֹ מָאתַיִם כֶּסֶף וַתִּתְּנֵהוּ לַצּוֹרֵף, וַיַּעֲשֵׂהוּ פֶּסֶל וּמַסֵּכָה, וַיְהִי בְּבֵית מִיכָיְהוּ׃
וְהָאִישׁ מִיכָה, לוֹ בֵּית אֱלֹהִים; וַיַּעַשׂ אֵפוֹד וּתְרָפִים, וַיְמַלֵּא, אֶת־יַד אַחַד מִבָּנָיו, וַיְהִי־לוֹ לְכֹהֵן׃
בַּיָּמִים הָהֵם, אֵין מֶלֶךְ בְּיִשְׂרָאֵל; אִישׁ הַיָּשָׁר בְּעֵינָיו יַעֲשֶׂה׃ פ
וַיְהִי־נַעַר, מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה, מִמִּשְׁפַּחַת יְהוּדָה; וְהוּא לֵוִי וְהוּא גָר־שָׁם׃
וַיֵּלֶךְ הָאִישׁ מֵהָעִיר, מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה, לָגוּר בַּאֲשֶׁר יִמְצָא; וַיָּבֹא הַר־אֶפְרַיִם עַד־בֵּית מִיכָה לַעֲשׂוֹת דַּרְכּוֹ׃
וַיֹּאמֶר־לוֹ מִיכָה מֵאַיִן תָּבוֹא; וַיֹּאמֶר אֵלָיו לֵוִי אָנֹכִי, מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה, וְאָנֹכִי הֹלֵךְ, לָגוּר בַּאֲשֶׁר אֶמְצָא׃
וַיֹּאמֶר לוֹ מִיכָה שְׁבָה עִמָּדִי, וֶהְיֵה־לִי לְאָב וּלְכֹהֵן, וְאָנֹכִי אֶתֶּן־לְךָ עֲשֶׂרֶת כֶּסֶף לַיָּמִים, וְעֵרֶךְ בְּגָדִים וּמִחְיָתֶךָ; וַיֵּלֶךְ הַלֵּוִי׃
וַיּוֹאֶל הַלֵּוִי לָשֶׁבֶת אֶת־הָאִישׁ; וַיְהִי הַנַּעַר לוֹ, כְּאַחַד מִבָּנָיו׃
וַיְמַלֵּא מִיכָה אֶת־יַד הַלֵּוִי, וַיְהִי־לוֹ הַנַּעַר לְכֹהֵן; וַיְהִי בְּבֵית מִיכָה׃
וַיֹּאמֶר מִיכָה, עַתָּה יָדַעְתִּי, כִּי־יֵיטִיב יְהוָה לִי; כִּי הָיָה־לִי הַלֵּוִי לְכֹהֵן׃
І був чоловік з Єфремових гір, а ім́я йому Миха.
І сказав він до своєї матері: Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зо мною, це я його взяв.
І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа!
І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері.
І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого.
А тепер звертаю його тобі.
Та він вернув те срібло своїй матері.
І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого;
і було це в домі Михи.
А цей чоловік Миха мав удома божницю.
І зробив він ефода та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика.
Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.
І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він Левит, і він був там приходько.
І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часово пожити, де знайде.
І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи, щоб далі йти своєю дорогою.
І сказав йому Миха: Звідкіля ти приходиш?
А той йому відказав: Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часово пожити, де знайду.
І сказав йому Миха: Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою.
І пішов той Левит до нього,
і погодився Левит сидіти з тим чоловіком.
І був той юнак йому, як один із синів його.
І Миха висвятив того Левита, і був йому той юнак за священика, і був у Михиному домі.
І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика.
Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки