И изыдо́ша вси́ сы́нове Изра́илевы, и собра́шася ве́сь со́нмъ я́ко еди́нъ му́жъ, от Да́на и до вирсаві́и, и земля́ Галаа́дска къ Го́сподеви въ Массифу́,

и ста́ша предъ лице́мъ Госпо́днимъ вся́ племена́ Изра́илева въ со́нмѣ люді́й Бо́жiихъ, четы́реста ты́сящъ муже́й пѣ́шихъ воздвиза́ющихъ ору́жiя.

И услы́шаша сы́нове Венiами́ни, я́ко взыдо́ша сы́нове Изра́илевы въ Массифу́, и реко́ша сы́нове Изра́илевы: глаго́лите, гдѣ́ бы́сть зло́ба сiя́?

И отвѣща́ му́жъ Леви́тинъ, му́жъ жены́ уморе́ныя, глаго́ля: въ гавао́нъ Венiами́нь прiидо́хъ а́зъ и подло́жница моя́ вита́ти:

и воста́ша на мя́ му́жiе гавао́нстiи и обыдо́ша мя́ во дворѣ́ но́щiю, и хотѣ́ша мя́ уби́ти, и подло́жницу мою́ оби́дѣша и обруга́ша, и у́мре:

и взя́хъ подло́жницу мою́ и раздроби́хъ ю́, и посла́хъ ю́ во вся́ предѣ́лы наслѣ́дiя Изра́илева, я́ко сотвори́ша безу́мiе во Изра́или:

се́, вси́ вы́ сы́нове Изра́илевы, дади́те себѣ́ сло́во и совѣ́тъ здѣ́.

И воста́ша вси́ лю́дiе я́ко еди́нъ му́жъ, глаго́люще: не отъи́детъ му́жъ въ селе́нiе свое́, и не возврати́тся му́жъ въ до́мъ сво́й:

и ны́нѣ сло́во сiе́, е́же сотвори́мъ гавао́ну: взы́демъ на него́ по жре́бiю,

то́кмо во́змемъ по десяти́ муже́й от ста́ во всѣ́хъ племенѣ́хъ Изра́илевыхъ, и сто́ от ты́сящи, и ты́сяща от тмы́, взя́ти бра́шно лю́демъ исходя́щымъ въ гаваю́ Венiами́ню, сотвори́ти ему́ по всему́ согрѣше́нiю, е́же сотвори́ во Изра́или.

И собра́шася вси́ му́жiе Изра́илевы ко гра́ду, я́ко еди́нъ му́жъ изъ градо́въ исходя́ще,

и посла́ша племена́ Изра́илева муже́й во все́ пле́мя Венiами́не, глаго́люще: ка́я зло́ба сiя́ бы́вшая въ ва́съ?

и ны́нѣ дади́те муже́й беззако́нныхъ, и́же въ гаваи́, сыно́въ велiа́ловыхъ, и умертви́мъ и́хъ, и очи́стимъ зло́ от Изра́иля. И не изво́лиша сы́нове Венiами́ни послу́шати гла́са бра́тiи своея́ сыно́въ Изра́илевыхъ.

И собра́шася сы́нове Венiами́ни от градо́въ свои́хъ въ гаваю́, изы́ти на бра́нь къ сыно́мъ Изра́илевымъ.

И сочто́шася сы́нове Венiами́ни от градо́въ въ то́й де́нь два́десять и пя́ть ты́сящъ муже́й воздвиза́ющихъ ору́жiя, кромѣ́ живу́щихъ въ гаваи́:

и́хже сочте́ся се́дмь со́тъ муже́й избра́нныхъ от всѣ́хъ люді́й ободеснору́чныхъ: сі́и вси́ пра́щницы ме́щуще ка́менiе ко вла́су и не погрѣша́юще.

И всѣ́хъ муже́й Изра́илевыхъ сочте́ся, кромѣ́ сыно́въ Венiами́новыхъ, четы́реста ты́сящъ муже́й воздвиза́ющихъ ору́жiе: вси́ сі́и му́жiе во́ини.

И воста́ша, и взыдо́ша въ Веѳи́ль, и вопроси́ша Бо́га, и реко́ша сы́нове Изра́илевы: кто́ от на́съ взы́детъ въ нача́лѣ воева́ти на сы́ны Венiами́ни? И рече́ Госпо́дь: Иу́да въ нача́лѣ да взы́детъ во́ждь.

И воста́ша сы́нове Изра́илевы зау́тра и ополчи́шася на гаваю́.

И изы́де вся́къ му́жъ Изра́илевъ на бра́нь съ Венiами́номъ, и срази́шася съ ни́ми му́жiе Изра́илевы на бра́ни у гаваи́.

И изыдо́ша сы́нове Венiами́новы изъ гаваи́, и изби́ша во Изра́или въ то́й де́нь два́десять двѣ́ ты́сящы муже́й на земли́.

И укрѣпи́ся вся́къ му́жъ Изра́илевъ, и приложи́ша сни́тися на бра́нь на мѣ́сто, идѣ́же снидо́шася въ де́нь пе́рвый.

И взыдо́ша сы́нове Изра́илевы и пла́кашася предъ Го́сподемъ до ве́чера, и вопроси́ша Го́спода, глаго́люще: а́ще приложи́мъ еще́ приступи́ти на бра́нь къ сыно́мъ Венiами́нимъ бра́тiямъ на́шымъ? И рече́ Госпо́дь: взы́дите къ ни́мъ.

И прiидо́ша сы́нове Изра́илевы къ сыно́мъ Венiами́нимъ въ де́нь вторы́й.

И изыдо́ша сы́нове Венiами́ни проти́ву и́мъ от гаваи́ въ де́нь вторы́й, и изби́ша еще́ от сыно́въ Изра́илевыхъ осмьна́десять ты́сящъ муже́й на земли́: сі́и вси́ воздвиза́ющiи ору́жiе.

И взыдо́ша вси́ сы́нове Изра́илевы и вси́ лю́дiе, и прiидо́ша въ Веѳи́ль, и пла́кашася, и сѣдо́ша та́мо предъ Го́сподемъ, и пости́шася въ то́й де́нь да́же до ве́чера:

и вознесо́ша всесожже́нiе спасе́нiя предъ Го́сподемъ, я́ко та́мо киво́тъ завѣ́та Го́спода Бо́га во дни́ о́ны,

и Финее́съ сы́нъ Елеаза́ра сы́на Ааро́ня предстоя́ предъ ни́мъ въ ты́я дни́. И вопроси́ша сы́нове Изра́илевы Го́спода, глаго́люще: а́ще приложи́мъ взы́ти еще́ на бра́нь къ сыно́мъ Венiами́нимъ бра́тiямъ на́шымъ, или́ оста́вимъ? И рече́ Госпо́дь: взы́дите, зау́тра преда́мъ и́хъ въ ру́ки ва́шя.

И поста́виша сы́нове Изра́илевы подса́ду о́крестъ гаваи́.

И взыдо́ша сы́нове Изра́илевы къ сыно́мъ Венiами́нимъ въ де́нь тре́тiй: и ополчи́шася на гаваю́ я́ко еди́ною и еди́ною.

И изыдо́ша сы́нове Венiами́ни проти́ву лю́демъ и протяго́шася изъ гра́да, и нача́ша убива́ти люді́й уя́звленыхъ, я́коже пе́рвое и второ́е на путе́хъ, от ни́хже е́сть еди́нъ сходя́й въ Веѳи́ль, а другі́й въ гаваю́ на селѣ́, я́ко три́десять муже́й во Изра́или.

И реко́ша сы́нове Венiами́ни: па́даютъ предъ на́ми я́коже и пре́жде. И сы́нове Изра́илевы реко́ша: побѣжи́мъ и отто́ргнемъ и́хъ от гра́да на пути́. И сотвори́ша та́ко.

И вси́ му́жiе Изра́илевы воста́ша от мѣ́ста своего́ и снидо́шася въ Ваа́лъ-ѳама́рѣ: подса́да же Изра́илева нахожда́ше от мѣ́ста своего́ от за́пада гаваи́.

И прiидо́ша проти́ву гаваи́ де́сять ты́сящъ муже́й избра́нныхъ от всего́ Изра́иля, и бра́нь бя́ше тяжка́: и ті́и не разумѣ́ша, я́ко постиза́етъ и́хъ зло́.

И порази́ Госпо́дь Венiами́на предъ сы́ны Изра́илевыми: и изби́ша сы́нове Изра́илевы от Венiами́на въ то́й де́нь два́десять пя́ть ты́сящъ и сто́ муже́й: сі́и вси́ воздвиза́ху ору́жiе.

И ви́дѣша сы́нове Венiами́ни, я́ко пораже́ни су́ть. И да́ша мѣ́сто сы́нове Изра́илевы Венiами́ну, поне́же упова́ша на подса́ду, ю́же подсади́ша у гаваи́:

и подви́жеся подса́да, и устреми́ся на гаваю́, и изби́ша ве́сь гра́дъ о́стрiемъ меча́.

И Изра́илтяне имя́ху зна́менiе съ подса́дою бра́ни, яви́ти зна́менiе ды́ма изъ гра́да.

И возврати́ся Изра́иль на бра́нь, и Венiами́нъ нача́ убива́ти я́звеныхъ во Изра́или до три́десяти муже́й, я́ко реко́ша: па́ки паде́нiемъ па́даютъ предъ на́ми, я́коже и пе́рвая бра́нь.

И зна́менiе взы́де наипа́че надъ гра́домъ, а́ки сто́лпъ ды́ма: и озрѣ́ся Венiами́нъ вспя́ть, и се́, взы́де сконча́нiе гра́да до небеси́.

И му́жъ Изра́илевъ возврати́ся: и потща́шася му́жiе Венiами́ни, ви́дѣша бо, я́ко пости́же и́хъ зло́,

и побѣго́ша предъ сы́ны Изра́илевыми на пу́ть пусты́ни, бра́нь же пости́же и́хъ, и и́же изъ градо́въ избива́ша и́хъ средѣ́ себе́:

и побива́ху Венiами́на, и гна́ша его́ от нуа́ вслѣ́дъ его́ до гаваи́ безъ опочива́нiя, и порази́ша его́ да́же проти́ву гаваи́ на восто́къ со́лнца.

И падо́ша от Венiами́на осмьна́десять ты́сящъ муже́й, сі́и вси́ му́жiе си́льнiи.

И озрѣ́шася оста́вшiи, и побѣго́ша въ пусты́ню къ ка́меню реммо́ню: и пожа́ша от ни́хъ сы́нове Изра́илевы по стезя́мъ я́ко сте́блiе пя́ть ты́сящъ муже́й, и гна́ша вслѣ́дъ и́хъ до гадаа́ма и изби́ша от ни́хъ двѣ́ ты́сящы муже́й.

И бы́сть всѣ́хъ па́дшихъ от Венiами́на въ то́й де́нь два́десять пя́ть ты́сящъ муже́й воздвиза́ющихъ ору́жiе, вси́ сі́и му́жiе си́льнiи.

И озрѣ́шася оста́вшiи, и вбѣго́ша въ пусты́ню къ ка́меню реммо́ню ше́сть со́тъ муже́й, и сѣдѣ́ша въ ка́мени реммо́ни четы́ри ме́сяцы.

Сы́нове же Изра́илевы возврати́шася къ сыно́мъ Венiами́нимъ, и изби́ша я́ ору́жiемъ от гра́да внѣ́, да́же и до скота́, и все́ е́же обрѣ́теся во всѣ́хъ градѣ́хъ, и гра́ды вся́ обрѣ́тшыяся пожго́ша огне́мъ.

Синодальный

1 Весь Израиль собрался в Массифу для совещания и выслушания левита; 12 требование Вениамитянам о наказании виновных жителей Гивы отвергнуто; 15 обе стороны готовятся к сражению; Израиль два раза поражен Вениамитянами; 26 на третий день, с помощью хитрости, Израиль овладевает Гивою и сжигает ее; 47 шестьсот Вениамитян скрылись в горы Риммон, Израильтяне сожгли их города.

И вышли все сыны Израилевы, и собралось все общество, как один человек, от Дана до Вирсавии, и земля Галаадская пред Господа в Массифу.

И собрались [пред Господа] начальники всего народа, все колена Израилевы, в собрание народа Божия, четыреста тысяч пеших, обнажающих меч.

И сыны Вениаминовы услышали, что сыны Израилевы пришли в Массифу. И сказали сыны Израилевы: скажите, как происходило это зло?

Левит, муж оной убитой женщины, отвечал и сказал: я с наложницею моею пришел ночевать в Гиву Вениаминову;

и восстали на меня жители Гивы и окружили из-за меня дом ночью; меня намеревались убить, и наложницу мою замучили, [надругавшись над нею,] так, что она умерла;

я взял наложницу мою, разрезал ее и послал ее во все области владения Израилева, ибо они сделали беззаконное и срамное дело в Израиле;

вот все вы, сыны Израилевы, рассмотрите это дело и решите здесь.

И восстал весь народ, как один человек, и сказал: не пойдем никто в шатер свой и не возвратимся никто в дом свой;

и вот что мы сделаем ныне с Гивою: [пойдем] на нее по жребию;

и возьмем по десяти человек из ста от всех колен Израилевых, по сто от тысячи и по тысяче от тьмы, чтоб они принесли съестных припасов для народа, который пойдет против Гивы Вениаминовой, наказать ее за срамное дело, которое она сделала в Израиле.

И собрались все Израильтяне против города единодушно, как один человек.

И послали колена Израилевы во все колено Вениаминово сказать: какое это гнусное дело сделано у вас!

Выдайте развращенных оных людей, которые в Гиве; мы умертвим их и искореним зло из Израиля. Но сыны Вениаминовы не хотели послушать голоса братьев своих, сынов Израилевых;

а собрались сыны Вениаминовы из городов в Гиву, чтобы пойти войною против сынов Израилевых.

И насчиталось в тот день сынов Вениаминовых, собравшихся из городов, двадцать шесть тысяч человек, обнажающих меч; кроме того, из жителей Гивы насчитано семьсот отборных;

из всего народа сего было семьсот человек отборных, которые были левши, и все сии, бросая из пращей камни в волос, не бросали мимо.

Израильтян же, кроме сынов Вениаминовых, насчиталось четыреста тысяч человек, обнажающих меч; все они были способны к войне.

И встали и пошли в дом Божий, и вопрошали Бога и сказали сыны Израилевы: кто из нас прежде пойдет на войну с сынами Вениамина? И сказал Господь: Иуда [пойдет] впереди.

И встали сыны Израилевы поутру и расположились станом подле Гивы;

и выступили Израильтяне на войну против Вениамина, и стали сыны Израилевы в боевой порядок близ Гивы.

И вышли сыны Вениаминовы из Гивы и положили в тот день двадцать две тысячи Израильтян на землю.

Но народ Израильский ободрился, и опять стали в боевой порядок на том месте, где стояли в прежний день.

И пошли сыны Израилевы, и плакали пред Господом до вечера, и вопрошали Господа: вступать ли мне еще в сражение с сынами Вениамина, брата моего? Господь сказал: идите против него.

И подступили сыны Израилевы к сынам Вениамина во второй день.

Вениамин вышел против них из Гивы во второй день, и еще положили на землю из сынов Израилевых восемнадцать тысяч человек, обнажающих меч.

Тогда все сыны Израилевы и весь народ пошли и пришли в дом Божий и, сидя там, плакали пред Господом, и постились в тот день до вечера, и вознесли всесожжения и мирные жертвы пред Господом.

И вопрошали сыны Израилевы Господа [в то время ковчег завета Божия находился там,

и Финеес, сын Елеазара, сына Ааронова, предстоял пред ним]: выходить ли мне еще на сражение с сынами Вениамина, брата моего, или нет? Господь сказал: идите; Я завтра предам его в руки ваши.

И поставил Израиль засаду вокруг Гивы.

И пошли сыны Израилевы на сынов Вениамина в третий день и стали в боевой порядок пред Гивою, как прежде.

Сыны Вениаминовы выступили против народа и отдалились от города, и начали, как прежде, убивать из народа на дорогах, из которых одна идет к Вефилю, а другая к Гиве полем, и убили до тридцати человек из Израильтян.

И сказали сыны Вениаминовы: они падают пред нами, как и прежде. А сыны Израилевы сказали: побежим от них и отвлечем их от города на дороги. [И сделали так.]

И все Израильтяне встали с своего места и выстроились в Ваал-Фамаре. И засада Израилева устремилась из своего места, с западной стороны Гивы.

И пришли пред Гиву десять тысяч человек отборных из всего Израиля, и началось жестокое сражение; но сыны Вениамина не знали, что предстоит им беда.

И поразил Господь Вениамина пред Израильтянами, и положили в тот день Израильтяне из сынов Вениамина двадцать пять тысяч сто человек, обнажавших меч.

Когда сыны Вениамина увидели, что они поражены, тогда Израильтяне уступили место сынам Вениамина, ибо надеялись на засаду, которую они поставили близ Гивы.

Засада же поспешила и устремилась к Гиве, и вступила и поразила весь город мечом.

Израильтяне поставили с засадою условленным знаком к нападению поднимающийся дым из города.

Итак, когда Израильтяне отступили с места сражения, и Вениамин начал поражать и поверг Израильтян до тридцати человек и говорил: «опять падают они пред нами, как и в прежние сражения»,

тогда начал подниматься из города дым столбом. Вениамин оглянулся назад, и вот, дым от всего города восходит к небу.

Израильтяне воротились, а Вениамин оробел, ибо увидел, что постигла его беда.

И побежали они от Израильтян по дороге к пустыне; но сеча преследовала их, и выходившие из городов побивали их там;

окружили Вениамина, и преследовали его до Менухи и поражали до самой восточной стороны Гивы.

И пало из сынов Вениамина восемнадцать тысяч человек, людей сильных.

[Оставшиеся] оборотились и побежали к пустыне, к скале Риммону, и побили еще [Израильтяне] на дорогах пять тысяч человек; и гнались за ними до Гидома и еще убили из них две тысячи человек.

Всех же сынов Вениаминовых, павших в тот день, было двадцать пять тысяч человек, обнажавших меч, и все они были мужи сильные.

И обратились [оставшиеся] и убежали в пустыню, к скале Риммону, шестьсот человек, и оставались там в каменной горе Риммоне четыре месяца.

Израильтяне же опять пошли к сынам Вениаминовым и поразили их мечом, и людей в городе, и скот, и все, что ни встречалось [во всех городах], и все находившиеся на пути города сожгли огнем.

Украинский (Огієнко)

І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи.
І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів́и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

І встали на мене господарі Ґів́и, і вночі оточили через мене той дім.
Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

А тепер оце та річ, що зробимо Ґів́ї: підемо на неї за жеребком!

І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів́ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів́ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля.
Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів́ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів́и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами?
І сказав Господь: Юда спереду.

І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів́ї.

І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів́ї.

І вийшли Веніяминові сини з Ґів́и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора.
І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата?
І сказав Господь: Ідіть на нього!

І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

А Веніямин вийшов із Ґів́ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора.
І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?
А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів́ї.

І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів́ї, як і раніш.

І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів́ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше!
А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

І прийшли перед Ґів́у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий.
А вони не знали, що суне на них те зло.

І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п́ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів́у.

А засідка поспішилася, і напала на Ґів́у.
І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

А з міста став підійматися стовп диму.
І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів́ї зо сходу сонця.

Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону.
А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п́ять тисяч люда.
І гналися за ними аж до Ґід́ому, і побили з нього дві тисячі люда.

І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п́ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка.
І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене.
А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Entonces salieron todos los hijos de Israel, y delante de Jehová, en Mizpa, se reunió la congregación como un solo hombre, desde Dan hasta Beerseba y la tierra de Galaad.

Los jefes de todo el pueblo, de todas las tribus de Israel, se hallaban presentes en la reunión del pueblo de Dios, cuatrocientos mil hombres de a pie que sacaban espada.

Los hijos de Benjamín supieron entonces que los hijos de Israel habían subido a Mizpa.

Preguntaron los hijos de Israel:

—Decid cómo fue esta maldad.

El levita, marido de la mujer muerta, respondió:

—Yo llegué a Gabaa de Benjamín con mi concubina para pasar allí la noche,

pero se levantaron contra mí los de Gabaa, rodearon la casa donde pasaba la noche, con la idea de matarme, y a mi concubina la humillaron de tal manera que murió.

Luego la tomé, la corté en pedazos y la envié por todo el territorio de la posesión de Israel, por cuanto han hecho maldad y crimen en Israel.

Puesto que todos vosotros sois hijos de Israel, dad ahora vuestro parecer y consejo.

Como un solo hombre, todo el pueblo se levantó y dijo:

—Ninguno de nosotros irá a su tienda, ni volverá ninguno de nosotros a su casa.

Esto es ahora lo que haremos con Gabaa: contra ella subiremos por sorteo.

Tomaremos diez hombres de cada ciento de todas las tribus de Israel, y ciento de cada mil, y mil de cada diez mil, que lleven víveres para el pueblo, para que, yendo éste a Gabaa de Benjamín, le hagan conforme a toda la abominación que ha cometido en Israel.

Se juntaron, pues, todos los hombres de Israel contra la ciudad, ligados como un solo hombre.

Y las tribus de Israel enviaron hombres por toda la tribu de Benjamín, diciendo:

«¿Qué maldad es ésta que ha sido hecha entre vosotros?

Entregad, pues, ahora a aquellos hombres perversos que están en Gabaa, para que los matemos y quitemos el mal de Israel.»

Pero los de Benjamín no quisieron oír la voz de sus hermanos los hijos de Israel,

sino que los de Benjamín, de todas las ciudades, se juntaron en Gabaa para salir a pelear contra los hijos de Israel.

Fueron contados en aquel tiempo los hijos de Benjamín, de las ciudades, y eran veintiséis mil hombres que sacaban espada, sin contar los setecientos hombres escogidos que vivían en Gabaa.

Entre toda aquella gente había setecientos hombres escogidos que eran zurdos, todos los cuales tiraban una piedra con la honda a un cabello y no erraban.

También se contaron los hombres de Israel, fuera de Benjamín, y sumaban cuatrocientos mil hombres que sacaban espada, todos ellos hombres de guerra.

Luego se levantaron los hijos de Israel, subieron a la casa de Dios y consultaron a Dios, diciendo:

—¿Quién subirá de nosotros el primero en la guerra contra los hijos de Benjamín?

Jehová respondió:

—Judá será el primero.

Se levantaron, pues, los hijos de Israel por la mañana, contra Gabaa.

Salieron los hijos de Israel a combatir contra Benjamín, y los hombres de Israel le presentaron batalla junto a Gabaa.

Pero los hijos de Benjamín salieron de la ciudad y derribaron por tierra aquel día veintidós mil hombres de los hijos de Israel.

Reanimándose el pueblo, los hombres de Israel volvieron a darles batalla en el mismo lugar donde la habían presentado el primer día,

pues los hijos de Israel habían subido y llorado delante de Jehová hasta la noche, y habían consultado a Jehová diciendo:

—¿Volveremos a pelear con los hijos de Benjamín, nuestros hermanos?

Jehová les respondió:

—Subid contra ellos.

Por lo cual se acercaron por segunda vez los hijos de Israel contra los hijos de Benjamín.

Pero aquel segundo día salieron los de Benjamín de Gabaa contra ellos y derribaron por tierra otros dieciocho mil hombres de los hijos de Israel, todos los cuales sacaban espada.

Entonces subieron todos los hijos de Israel, todo el pueblo, y fueron a la casa de Dios. Lloraron, se sentaron allí en presencia de Jehová, ayunaron aquel día hasta la noche y ofrecieron holocaustos y ofrendas de paz delante de Jehová.

Los hijos de Israel preguntaron a Jehová (pues el Arca del pacto de Dios estaba allí en aquellos días,

y Finees hijo de Eleazar hijo de Aarón ministraba delante de ella en aquellos días):

—¿Saldremos de nuevo contra los hijos de Benjamín, nuestros hermanos, para pelear, o desistiremos?

Jehová dijo:

—Subid, porque mañana yo os los entregaré.

Entonces puso Israel emboscadas alrededor de Gabaa.

Al tercer día subieron entonces los hijos de Israel contra los hijos de Benjamín y presentaron batalla delante de Gabaa, como las otras veces.

Salieron a su encuentro los hijos de Benjamín, alejándose de la ciudad, y comenzaron a herir a algunos del pueblo, matándolos como las otras veces por los caminos, uno de los cuales sube a Bet-el y el otro a Gabaa. Así mataron en el campo a unos treinta hombres de Israel.

Los hijos de Benjamín decían: «Están vencidos ante nosotros, como la vez anterior.»

Pero los hijos de Israel decían: «Huiremos y los alejaremos de la ciudad hasta los caminos.»

Entonces se levantaron todos los de Israel de su lugar y se pusieron en orden de batalla en Baal-tamar. También los emboscados de Israel salieron de sus escondites en la pradera de Gabaa.

Y vinieron contra Gabaa diez mil hombres escogidos de todo Israel, lo cual hizo que la batalla arreciara; pero los de Benjamín no sabían que ya el desastre se cernía sobre ellos.

Jehová derrotó a Benjamín delante de Israel: aquel día mataron los hijos de Israel a veinticinco mil cien hombres de Benjamín, todos los cuales sacaban espada.

Los hijos de Benjamín vieron entonces que estaban siendo derrotados, y los hijos de Israel cedieron terreno a Benjamín, porque estaban confiados en las emboscadas que habían puesto detrás de Gabaa.

Los hombres de las emboscadas acometieron prontamente a Gabaa, avanzaron y pasaron a filo de espada a toda la ciudad.

La señal concertada entre los hombres de Israel y las emboscadas era que hicieran subir una gran humareda de la ciudad.

Luego que los de Israel retrocedieron en la batalla, los de Benjamín comenzaron a herir, y mataron como a treinta hombres de Israel, por lo que decían: «Ciertamente ellos han caído delante de nosotros, como en la primera batalla.»

Pero cuando la columna de humo comenzó a subir de la ciudad, los de Benjamín miraron hacia atrás, y vieron que el humo de la ciudad subía al cielo.

Entonces se volvieron los hombres de Israel, y los de Benjamín se llenaron de temor, porque vieron que el desastre había caído sobre ellos.

Volvieron, por tanto, la espalda delante de Israel y huyeron hacia el camino del desierto; pero la batalla los alcanzó y los que salían de las ciudades les cortaban el paso y los mataban.

Así cercaron a los de Benjamín, los acosaron y atropellaron desde Menúha hasta frente a Gabaa, hacia donde nace el sol.

Cayeron dieciocho mil hombres de Benjamín, todos ellos hombres de guerra.

Los demás se volvieron y huyeron hacia el desierto, a la peña de Rimón; pero de ellos cayeron abatidos cinco mil hombres en los caminos; después los persiguieron aun hasta Gidom y mataron de ellos a dos mil hombres.

Todos los que de Benjamín murieron aquel día fueron veinticinco mil hombres que sacaban espada, todos ellos hombres de guerra.

Pero seiscientos hombres se volvieron y huyeron al desierto, a la peña de Rimón, y se quedaron cuatro meses en la peña de Rimón.

Los hombres de Israel volvieron a atacar a los otros hijos de Benjamín y pasaron a filo de espada tanto a los hombres de cada ciudad como a las bestias y todo lo que hallaban a su paso. Asimismo pusieron fuego a todas las ciudades que encontraron.