Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Прит. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Суді́й Исра́илевыхъ » гл.3

Суді́й Исра́илевыхъ, Глава 3

Толкования
Толкования главы
3:1
см.:Исх.23:29;Втор.7:22;
3:2
3:3
см.:Нав.13:3;Втор.3:8;
3:4
см.:Втор.8:2;Суд.2:22;
3:5
3:6
см.:Исх.23:32;Исх.34:16;Втор.7:3;
3:7
см.:Иер.7:9;
3:8
см.:Суд.2:14;
3:9
см.:Нав.15:17;Суд.2:16;Суд.4:3;
3:10
3:11
см.:Суд.8:28;
3:12
см.:Суд.4:1;Суд.6:1;1Цар.12:9;
3:13
3:14
3:15
3:16
3:17
3:18
3:19
3:20
см.:Чис.23:16;
3:21
3:22
3:23
3:24
3:25
3:26
3:27
3:28
3:29
3:30
3:31
см.:Суд.5:6;
Церковнославянский (рус)
И сiя́ язы́ки, я́же оста́ви Госпо́дь, да иску́ситъ и́ми Изра́иля, вся́ невѣ́дущыя бра́ней Ханаа́нскихъ,
то́кмо ра́ди родо́въ сыно́въ Изра́илевыхъ, е́же научи́ти я́ бра́ни, оба́че и́же пре́жде и́хъ не увѣ́даша и́хъ:
пя́ть во­ево́д­ст­въ иноплеме́н­ническихъ, и всего́ Ханане́а и Сидо́нiя, и Еве́а живу́щаго въ Лива́нѣ от­ горы́ Ваа́лъ-ермо́нъ до Лавоема́ѳа.
И бы́сть да иску́ситъ и́ми Изра́иля, да увѣ́сть, а́ще послу́шаютъ за́повѣдiй Госпо́днихъ, я́же заповѣ́да отце́мъ и́хъ руко́ю Моисе́овою.
И сы́нове Изра́илевы обита́ша посредѣ́ Ханане́а и Хетте́а, и Аморре́а и Ферезе́а, и Еве́а и Гергесе́а и Иевусе́а,
и поя́ша дще́ри и́хъ себѣ́ въ жены́, и дще́ри своя́ да́ша сыно́мъ и́хъ, и послужи́ша бого́мъ и́хъ.
И сотвори́ша сы́нове Изра́илевы зло́е предъ Го́сподемъ и забы́ша Го́спода Бо́га сво­его́, и послужи́ша Ваа́лу и дубра́вамъ.
И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на Изра́иля и предаде́ и́хъ въ ру́ки хусарсаѳе́ма царя́ Месо­пота́мiи Си́рскiя: и рабо́таша сы́нове Изра́илевы хусарсаѳе́му лѣ́тъ о́смь.
И возопи́ша сы́нове Изра́илевы ко Го́споду. И воз­ста́ви Госпо́дь спаси́теля Изра́илю, и спасе́ и́хъ, Гоѳонiи́ла, сы́на Кене́за бра́та хале́вова юнѣ́йшаго его́.
И бы́сть на не́мъ Ду́хъ Госпо́день, и суди́ Изра́иля. И изы́де на ра́ть къ хусарсаѳе́му: и предаде́ Госпо́дь въ ру́цѣ его́ хусарсаѳе́ма царя́ Си́рска, и укрѣпи́ся рука́ его́ надъ хусарсаѳе́момъ.
И бы́сть въ поко́и земля́ четы́редесять лѣ́тъ. И у́мре Гоѳонiи́лъ сы́нъ Кене́зовъ.
И при­­ложи́ша сы́нове Изра́илевы сотвори́ти зло́е предъ Го́сподемъ: и укрѣпи́ Госпо́дь егло́ма царя́ Моа́вля на Изра́иля, зане́же сотвори́ша зло́е предъ Го́сподемъ.
И собра́ къ себѣ́ вся́ сы́ны Аммо́ни и Амали́ковы: и и́де, и порази́ Изра́иля, и взя́ гра́дъ фи́ническъ.
И рабо́таша сы́нове Изра́илевы егло́му царю́ Моа́влю лѣ́тъ осмь­на́­де­сять.
И возопи́ша сы́нове Изра́илевы ко Го́споду: и воз­ста́ви и́мъ Госпо́дь спаси́теля, Ао́да сы́на Гира́ня, сы́на Иемені́ина, му́жа ободеснору́чна: и посла́ша сы́нове Изра́илевы да́ры руко́ю его́ егло́му царю́ Моа́влю.
И сотвори́ себѣ́ Ао́дъ но́жъ обоюдуо́стръ, на пя́дь еди́ну долгота́ его́, и при­­поя́са его́ подъ ри́зу по бедрѣ́ деснѣ́й сво­е́й.
И и́де, и при­­несе́ да́ры егло́му царю́ Моа́влю: егло́мъ же му́жъ добротѣле́сенъ бѣ́ зѣло́.
И бы́сть егда́ сконча́ Ао́дъ при­­нося́ да́ры, и от­сла́ нося́щихъ да́ры:
и егло́мъ обрати́ся от­ и́долъ и́же въ Галга́лѣхъ. И рече́ Ао́дъ: сло́во мнѣ́ е́сть къ тебѣ́ та́йно, царю́. И рече́ егло́мъ къ нему́: молчи́. И от­сла́ от­ себе́ всѣ́хъ предстоя́щихъ предъ ни́мъ.
И Ао́дъ вни́де къ нему́. Се́й же сѣдя́ше въ го́рницѣ лѣ́тнѣй сво­е́й еди́нъ. И рече́ Ао́дъ: сло́во Бо́жiе мнѣ́ къ тебѣ́, царю́. И воста́ егло́мъ со престо́ла бли́зъ его́.
И бы́сть егда́ воста́, и простре́ Ао́дъ ру́ку лѣ́вую свою́, и извлече́ но́жъ, и́же надъ стегно́мъ его́ десны́мъ, и вонзе́ во чре́во егло́мово:
и вти́сне и рукоя́ть за о́стрiемъ, и заключи́ ту́къ за о́стрiемъ, я́ко не извлече́ ножа́ изъ чре́ва его́, [и изы́де лайно́].
И изы́де Ао́дъ въ при­­тво́ръ, и про́йде стрегу́щихъ, и затвори́ две́ри го́рницы за собо́ю и заключи́,
и са́мъ изы́де. И раби́ его́ прiидо́ша и узрѣ́ша, и се́, две́ри го́рницы заключе́ны, и рѣ́ша: еда́ у потре́бы сѣди́тъ во от­луче́нiи ло́жа?
И прежда́ша до́ндеже посрами́шася: и се́, не бы́сть от­верза́яй две́ри го́рницы. И взя́ша клю́чь, и от­верзо́ша: и се́, господи́нъ и́хъ лежи́тъ на земли́ ме́ртвъ.
И Ао́дъ спасе́ся внегда́ смуща́хуся, и не бѣ́ помышля́ющаго о не́мъ: а о́нъ пре́йде и́долы, и спасе́ся въ сетиро́ѳѣ.
И бы́сть егда́ прiи́де Ао́дъ въ зе́млю Изра́илеву, и воструби́ ро́гомъ въ горѣ́ Ефре́мли: и снидо́ша съ ни́мъ съ горы́ сы́нове Изра́илевы, и то́й предъ ни́ми.
И рече́ къ ни́мъ: иди́те вслѣ́дъ мене́, я́ко предаде́ Госпо́дь Бо́гъ враги́ на́шя Моа́вляны въ ру́ки на́шя. И идо́ша вслѣ́дъ его́, и предвзя́ша прехо́ды Иорда́на Моа́вля, и ни еди́ному му́жу попусти́ша преити́.
И изби́ша Моа́ва въ то́ вре́мя я́ко де́сять ты́сящъ муже́й, вся́ во́ины, и́же въ ни́хъ, и вся́каго му́жа си́льна: и ни еди́нъ му́жъ спасе́ся.
И премѣни́ся Моа́въ въ то́й де́нь подъ ру́ку Изра́илеву, и бы́сть въ поко́и земля́ о́смьдесятъ лѣ́тъ: и суди́ и́хъ Ао́дъ до́ндеже у́мре.
И по не́мъ воста́ самега́ръ сы́нъ ана́ѳовъ: и изби́ иноплеме́н­никовъ ше́сть со́тъ муже́й ра́ломъ воло́вымъ: и спасе́ и се́й Изра́иля.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ταῦτα τὰ ἔθνη ἀφῆκεν ᾿Ιησοῦς ὥστε πειράσαι ἐν αὐτοῖς τὸν Ισραηλ πάν­τας τοὺς μὴ ἐγνωκότας πάν­τας τοὺς πολέμους Χανααν
πλη­̀ν δια­̀ τὰς γενεὰς τῶν υἱῶν Ισραηλ τοῦ διδάξαι αὐτοὺς πόλεμον πλη­̀ν οἱ ἔμπρο­σθεν αὐτῶν οὐκ ἔγνωσαν αὐτά
τὰς πέν­τε σατραπείας τῶν ἀλλοφύλων καὶ πάν­τα τὸν Χαναναῖον καὶ τὸν Σιδώνιον καὶ τὸν Ευαῖον τὸν κατοικοῦν­τα τὸν Λίβανον ἀπο­̀ τοῦ ὄρους τοῦ Βαλαερμων ἕως Λοβωημαθ
καὶ ἐγένετο ὥστε πειράσαι ἐν αὐτοῖς τὸν Ισραηλ γνῶναι εἰ ἀκούσον­ται τὰς ἐν­τολὰς κυρίου ἃς ἐνετείλατο τοῖς πατράσιν αὐτῶν ἐν χειρὶ Μωυσῆ
καὶ οἱ υἱοὶ Ισραηλ κατῴκησαν ἐν μέσῳ τοῦ Χαναναίου καὶ τοῦ Χετταίου καὶ τοῦ Αμορραίου καὶ τοῦ Φερεζαίου καὶ τοῦ Ευαίου καὶ τοῦ Ιεβουσαίου
καὶ ἔλαβον τὰς θυγατέρας αὐτῶν ἑαυτοῖς εἰς γυναῖκας καὶ τὰς θυγατέρας αὐτῶν ἔδωκαν τοῖς υἱοῖς αὐτῶν καὶ ἐλάτρευσαν τοῖς θεοῖς αὐτῶν
καὶ ἐποίησαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ τὸ πονηρὸν ἔναν­τι κυρίου καὶ ἐπελάθον­το κυρίου θεοῦ αὐτῶν καὶ ἐλάτρευσαν ταῖς Βααλιμ καὶ τοῖς ἄλσεσιν
καὶ ὠργίσθη θυμῷ κύριος ἐν τῷ Ισραηλ καὶ ἀπέδοτο αὐτοὺς εἰς χεῖρας Χουσαρσαθωμ βασιλέως Συρίας ποταμῶν καὶ ἐδούλευσαν αὐτῷ ὀκτὼ ἔτη
καὶ ἐκέκραξαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ προ­̀ς κύριον καὶ ἤγειρεν κύριος σωτῆρα τῷ Ισραηλ καὶ ἔσωσεν αὐτούς τὸν Γοθονιηλ υἱὸν Κενεζ ἀδελφὸν Χαλεβ τὸν νεώτερον αὐτοῦ καὶ εἰσήκουσεν αὐτοῦ
καὶ ἐγένετο ἐπ᾿ αὐτὸν πνεῦμα κυρίου καὶ ἔκρινεν τὸν Ισραηλ καὶ ἐξῆλθεν ἐπι­̀ τὸν πόλεμον καὶ παρέδωκεν κύριος ἐν χειρὶ αὐτοῦ τὸν Χουσαρσαθωμ βασιλέα Συρίας καὶ ἐκραταιώθη ἡ χεὶρ αὐτοῦ ἐπι­̀ τὸν Χουσαρσαθωμ
καὶ ἡσύχασεν ἡ γῆ ἔτη πεν­τήκον­τα καὶ ἀπέθανεν Γοθονιηλ υἱὸς Κενεζ
καὶ προ­σέθεν­το οἱ υἱοὶ Ισραηλ ποιῆσαι τὸ πονηρὸν ἔναν­τι κυρίου καὶ ἐνίσχυσεν κύριος τὸν Εγλωμ βασιλέα Μωαβ ἐπι­̀ τὸν Ισραηλ δια­̀ τὸ πεποιηκέναι αὐτοὺς τὸ πονηρὸν ἔναν­τι κυρίου
καὶ προ­σήγαγεν προ­̀ς αὐτὸν πάν­τας τοὺς υἱοὺς Αμμων καὶ Αμαληκ καὶ ἐπορεύ­θη καὶ ἐπάταξεν τὸν Ισραηλ καὶ ἐκληρονόμησεν τὴν πόλιν τῶν φοινίκων
καὶ ἐδούλευσαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ τῷ Εγλωμ βασιλεῖ Μωαβ ἔτη δέκα ὀκτώ
καὶ ἐκέκραξαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ προ­̀ς κύριον καὶ ἤγειρεν αὐτοῖς κύριος σωτῆρα τὸν Αωδ υἱὸν Γηρα υἱοῦ τοῦ Ιεμενι ἄνδρα ἀμφοτεροδέξιον καὶ ἀπέστειλαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ δῶρα ἐν χειρὶ αὐτοῦ τῷ Εγλωμ βασιλεῖ Μωαβ
καὶ ἐποίησεν ἑαυτῷ Αωδ μάχαιραν δίστομον σπιθαμῆς τὸ μῆκος καὶ περιεζώσατο αὐτὴν ὑπὸ τὸν μανδύαν ἐπι­̀ τὸν μηρὸν τὸν δεξιὸν αὐτοῦ
καὶ προ­σήνεγκεν τὰ δῶρα τῷ Εγλωμ βασιλεῖ Μωαβ καὶ Εγλωμ ἀνὴρ ἀστεῖος σφόδρα
καὶ ἐγένετο ὡς συν­ετέλεσεν Αωδ προ­σφέρων τὰ δῶρα καὶ ἐξαπέστειλεν τοὺς αἴρον­τας τὰ δῶρα
καὶ Εγλωμ ἀνέστρεψεν ἀπο­̀ τῶν γλυπτῶν μετὰ τῆς Γαλγαλ καὶ εἶπεν Αωδ λόγος μοι κρύφιος προ­̀ς σέ βασιλεῦ καὶ εἶπεν Εγλωμ πᾶσιν ἐκ μέσου καὶ ἐξῆλθον ἀπ᾿ αὐτοῦ πάν­τες οἱ παρα­στήκον­τες αὐτῷ
καὶ Αωδ εἰσῆλθεν προ­̀ς αὐτόν καὶ αὐτὸς ἐκάθητο ἐν τῷ ὑπερῴῳ τῷ θερινῷ αὐτοῦ μονώτα­τος καὶ εἶπεν Αωδ λόγος θεοῦ μοι προ­̀ς σέ βασιλεῦ καὶ ἐξανέστη ἀπο­̀ τοῦ θρόνου Εγλωμ ἐγγὺς αὐτοῦ
καὶ ἐγένετο ἅμα τοῦ ἀναστῆναι ἐξέτεινεν Αωδ τὴν χεῖρα τὴν ἀριστερὰν αὐτοῦ καὶ ἔλαβεν τὴν μάχαιραν ἀπο­̀ τοῦ μηροῦ τοῦ δεξιοῦ αὐτοῦ καὶ ἐνέπηξεν αὐτὴν εἰς τὴν κοιλίαν Εγλωμ
καὶ ἐπεισήνεγκεν καί γε τὴν λαβὴν ὀπίσω τῆς φλογός καὶ ἀπέκλεισεν τὸ στέαρ κατα­̀ τῆς φλογός ὅτι οὐκ ἐξέσπασεν τὴν μάχαιραν ἐκ τῆς κοιλίας αὐτοῦ
καὶ ἐξῆλθεν Αωδ εἰς τὴν προ­στάδα καὶ ἀπέκλεισεν τὰς θύρας τοῦ ὑπερῴου ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ ἐσφήνωσεν
καὶ αὐτὸς ἐξῆλθεν καὶ οἱ παῖδες αὐτοῦ εἰσῆλθον καὶ εἶδον καὶ ἰδοὺ αἱ θύραι τοῦ ὑπερῴου ἀπο­κεκλεισμέναι καὶ εἶπαν μήποτε προ­̀ς δίφρους κάθηται ἐν τῇ ἀπο­χωρήσει τοῦ κοιτῶνος
καὶ προ­σέμειναν αἰσχυνόμενοι καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν ὁ ἀνοίγων τὰς θύρας τοῦ ὑπερῴου καὶ ἔλαβον τὴν κλεῖδα καὶ ἤνοιξαν καὶ ἰδοὺ ὁ κύριος αὐτῶν πεπτωκὼς ἐπι­̀ τὴν γῆν τεθνηκώς
καὶ Αωδ διεσώθη ἕως ἐθορυβοῦν­το καὶ οὐκ ἦν ὁ προ­σνοῶν αὐτῷ καὶ αὐτὸς παρῆλθεν τὰ γλυπτὰ καὶ διεσώθη εἰς Σεϊρωθα
καὶ ἐγένετο ἡνίκα ἦλθεν καὶ ἐσάλπισεν κερατίνῃ ἐν ὄρει Εφραιμ καὶ κατέβησαν σὺν αὐτῷ οἱ υἱοὶ Ισραηλ καὶ αὐτὸς ἔμπρο­σθεν αὐτῶν
καὶ εἶπεν προ­̀ς αὐτούς κατα­βαίνετε ὀπίσω μου ὅτι παρέδωκεν κύριος ὁ θεὸς τοὺς ἐχθροὺς ὑμῶν τὴν Μωαβ ἐν χειρὶ ὑμῶν καὶ κατέβησαν ὀπίσω αὐτοῦ καὶ προ­κατελάβον­το τὰς δια­βάσεις τοῦ Ιορδάνου τῆς Μωαβ καὶ οὐκ ἀφῆκαν ἄνδρα δια­βῆναι
καὶ ἐπάταξαν τὴν Μωαβ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ὡσεὶ δέκα χιλιάδας ἀνδρῶν πάν­τας τοὺς μαχητὰς τοὺς ἐν αὐτοῖς καὶ πάν­τα ἄνδρα δυνάμεως καὶ οὐ διεσώθη ἀνήρ
καὶ ἐνετράπη Μωαβ ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ὑπὸ τὴν χεῖρα Ισραηλ καὶ ἡσύχασεν ἡ γῆ ὀγδοήκον­τα ἔτη καὶ ἔκρινεν αὐτοὺς Αωδ ἕως οὗ ἀπέθανεν
καὶ μετὰ τοῦτον ἀνέστη Σαμεγαρ υἱὸς Αναθ καὶ ἐπάταξεν τοὺς ἀλλοφύλους εἰς ἑξακοσίους ἄνδρας ἐκτὸς μόσχων τῶν βοῶν καὶ ἔσωσεν αὐτὸς τὸν Ισραηλ
Украинский (Огієнко)
А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, усі ті, що не знали всіх війн ханаанських,
тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали їх:
п́ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату.
І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея.
А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.
І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам.
І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам.
І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш́атаїма, царя Араму двох річок.
І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш́атаїмові вісім літ.
І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього.
І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля.
І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш́атаїма, царя арамського.
І була сильна рука його над Кушан-Ріш́атаїмом.
І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа.
А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах.
І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля.
І вони посіли Місто Пальм.
І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.
І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника, Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою.
І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському.
І зробив собі Егуд меча, а в нього два вістря, ґошед довжина його, він прип́яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці.
І приніс він того дарунка Еґлонові, цареві моавському.
А Еґлон чоловік дуже товстий.
І сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка.
А він вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: У мене таємна справа до тебе, о царю!
А той сказав: Тихо!
І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.
І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого.
І сказав Егуд: Я маю Боже слово для тебе.
І той устав із стільця.
І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна своєї правиці, та й загнав його йому в живіт.
І ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям, бо він не витягнув меча з його живота.
І ввійшло вістря до міжкроччя.
І вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув.
І він вийшов.
А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені.
І вони сказали: Певне він для потреби своєї в прохолодному покої.
І чекали вони аж допізна, а ото він не відчиняє дверей горниці.
І взяли вони ключа, і відчинили, аж ось їхній пан лежить мертвий на землі!
А Егуд утік, поки вони зволікались.
І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру.
І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах.
І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори, а він перед ними.
І сказав він до них: Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів!
І зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти.
І побили вони Моава того часу, близько десяти тисяч чоловіка, кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік.
І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ.
А по ньому був Шамґар, син Аната.
І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу.
І він теж урятував Ізраїля.
Ва инҳоянд халқҳое ки Парвардигор боқӣ гузошт, то ки ба воситаи онҳо Исроилро биозмояд, яъне ҳамаи онҳоеро, ки ҳамаи ҷангҳои Канъонро намедонистанд,
То ки наслҳои банӣ Исроил дониш пайдо карда, бурдани ҷангро таълим гиранд, яъне онҳое ки пештар онро намедонистанд:
Панҷ ҳокими фалиштиён ва ҳамаи канъониён, сидӯниён ва ҳиввиён, ки дар кӯҳсори Лубнон аз кӯҳи Баал-Ҳермӯн то даромадгоҳи Ҳамот сокин буданд.
Ва онҳо барои он боқӣ гузошта шуда буданд, ки ба воситаи онҳо исроилиён озмуда шаванд, то маълум гардад, ки оё ба аҳкоми Парвардигор, ки Ӯ ба падаронашон ба воситаи Мусо фармудааст, итоат менамоянд ё не.
Ва банӣ Исроил дар миёни канъониён, ҳиттиён ва амӯриён ва фариззиён ва ҳиввиён ва ябусиён сокин буданд;
Ва духтарони онҳоро барои худ ба занӣ мегирифтанд, ва духтарони худро ба писарони онҳо медоданд, ва худоёни онҳоро парастиш мекарданд.
Ва банӣ Исроил он чи дар назари Парвардигор бад буд, ба амал оварданд, ва Парвардигор Худои худро фаромӯш намуда, Баалҳо ва бутҳои Ашераро парастиш карданд.
Ва хашми Парвардигор бар Исроил аланга гирифт, ва онҳоро ба дасти Кушан-Ришъотаим, ки подшоҳи Арам-наҳрайн буд, супурд, ва банӣ Исроил ҳашт сол ба Кушан-Ришъотаим хизмат карданд.
Ва банӣ Исроил сӯи Парвардигор зорӣ додхоҳӣ карданд, ва Парвардигор барои банӣ Исроил наҷотдиҳандае ба майдон овард, ки ӯ онҳоро наҷот дод: ӯ Отниил ибни Қеназ, додари хурдии Колеб буд.
Ва Рӯҳи Парвардигор бар ӯ буд, ва Исроилро доварӣ менамуд; ва барои ҷанг берун омад, ва Парвардигор Кушан-Ришъотаимро, ки подшоҳи Арам-наҳрайн буд, ба дасти ӯ таслим кард, ва ӯ бар Кушан-Ришъотаим дастболо шуд.
Ва замин чил сол ором ёфт; ва Отниил ибни Қеназ вафот ёфт.
Ва аз нав банӣ Исроил он чи дар назари Парвардигор бад буд, ба амал оварданд; ва Парвардигор Аҷлӯнро, ки подшоҳи Мӯоб буд, бар Исроил ғолиб сохт, чунки онҳо он чи дар назари Парвардигор бад буд, ба амал оварданд.
Ва ӯ банӣ Аммӯн ва Амолеқро назди худ ҷамъ кард, ва омада, ба Исроил зарба расонид, ва онҳо шаҳри Нахлистонро Хурмозорро гарифтанд.
Ва банӣ Исроил ба Аҷлӯн – подшоҳи Мӯоб – ҳаждаҳ сол хизмат карданд.
Ва банӣ Исроил сӯи Парвардигор додхоҳӣ карданд, ва Парвардигор барои онҳо наҷотдиҳандае, яъне Эҳуд ибни Ҷерои бинёминиро, ки марди чапдасте буд, ба майдон овард; ва банӣ Исроил ба воситаи ӯ ба Аҷлӯн – подшоҳи Мӯоб – ҳадия фиристоданд.
Ва Эҳуд барои худ шамшери дудамае ки дарозияш як араш буд, сохт, ва онро дар таги ҷомаи худ, бар рони росташ овехт.
Ва ҳадияро ба Аҷлӯн – подшоҳи Мӯоб – пешкаш намуд; ва Аҷлӯн шахси бағоят фарбеҳ буд.
Ва чун пешкаш кардани ҳадияро анҷом дод, одамонеро, ки ҳадияро бардошта оварда буданд, гуселонид.
Ва худаш аз пеши бутҳое ки назди Ҷилҷол буд, баргашта, гуфт: «Сухани пинҳоние махфие барои ту дорам, эй подшоҳ». Вай гуфт: «Хомӯш!» Ва ҳамаи ҳозирон аз пеши вай баромаданд.
Ва Эҳуд ба вай наздик омад, дар сурате ки вай дар болохонаи салқин танҳо нишаста буд; ва Эҳуд гуфт: «Каломе аз ҷониби Худо барои ту дорам». Вай аз курсӣ бархост.
Ва Эҳуд дасти чапи худро дароз карда, шамшерро аз болои рони рости худ гирифт, ва онро ба шиками вай халонид,
Ба тавре ки дастаи он низ бо теғаш фурӯ рафт, ва чарбу теғро пӯшонид, зеро ки шамшерро аз шиками вай кашида набаровард; ва он аз пушташ баромад.
Ва Эҳуд ба роҳрав баромада, дарҳои болохонаро аз пушти вай баст ва қуфл кард.
Ва чун ӯ берун рафт, навкарони вай омада диданд, ки инак, дарҳои болохона қуфл аст; ва дар дили худ гуфтанд: «Яқинан, вай дар хонаи салқин ба ҳоҷат бархостааст».
Ва хеле вақт маътал монданд, ва инак, вай дарҳоро намекушояд; ва онҳо калидро гирифта, кушоданд, ва инак, хоҷаашон бар замин мурда хобидааст.
Ва Эҳуд дар замоне ки онҳо интизор меистоданд, нопадид гашт, ва аз пеши бутҳо гузашта, ба сӯи Саиро гурехт.
Ва ҳамин ки ба он ҷо расид, бар кӯҳи Эфроим карнай навохт; ва банӣ Исроил бо ӯ аз кӯҳ фуруд омаданд, ва ӯ пешопеши онҳо буд.
Ва ба онҳо гуфт: «Аз ақиби ман битозед, зеро ки Парвардигор душмани шуморо ба дасти шумо супурдааст». Ва онҳо аз ақиби ӯ фуруд омаданд, ва гузаргоҳҳои Урдунро, ки ҷониби Мӯоб буд, гирифтанд, ва ҳеҷ якеро нагузоштанд, ки аз онҳо гузарад.
Ва дар он вақт тақрибан даҳ ҳазор нафарро аз мӯобиён, яъне ҳар паҳлавон ва ҷанговарро куштанд, ва ҳеҷ кас натавонист бигрезад.
Ва Мӯоб дар он рӯз зери дасти Исроил итоат намуд, ва замин ҳаштод сол ором ёфт.
Ва баъд аз ӯ Шамҷар ибни Анот буд, ва шашсад нафарро аз фалиштиён бо чӯби говронӣ зада кушт; ва ӯ низ Исроилро наҷот дод.

Глава:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible