глаго́ли сыно́мъ Изра́илевымъ и рече́ши къ ни́мъ: егда́ вни́дете въ зе́млю, ю́же А́зъ даю́ ва́мъ, и почі́етъ земля́, ю́же А́зъ даю́ ва́мъ, суббо́ты Го́споду.

Ше́сть лѣ́тъ да сѣ́еши ни́ву твою́, и ше́сть лѣ́тъ да рѣ́жеши виногра́дъ тво́й и собере́ши пло́дъ его́:

въ седмо́е же лѣ́то суббо́та, поко́й да бу́детъ земли́, суббо́та Госпо́дня: ни́вы твоея́ сѣ́яти и виногра́да твоего́ рѣ́зати не бу́деши,

и сама́ собо́ю произраста́ющая ни́вы твоея́ да не по́жнеши, и виногра́да отлуче́нiя твоего́ да не собере́ши: лѣ́то поко́я бу́детъ земли́.

И бу́дутъ суббо́ты земли́ я́ди тебѣ́, и рабу́ твоему́ и рабы́ни твое́й, и нае́мнику твоему́ и обита́лнику прилежа́щему къ тебѣ́,

и ското́мъ твои́мъ и звѣре́мъ су́щымъ на земли́ твое́й да бу́детъ вся́къ пло́дъ его́ въ снѣ́дь.

И исчи́слиши себѣ́ се́дмь лѣ́тъ поко́я, се́дмь лѣ́тъ седми́жды: и бу́дутъ тебѣ́ се́дмь седми́нъ лѣ́тъ, четы́редесять де́вять лѣ́тъ.

И возвѣсти́те тру́бнымъ гла́сомъ во все́й земли́ ва́шей ме́сяца седма́го въ деся́тый де́нь ме́сяца: въ де́нь очище́нiя возвѣсти́те трубо́ю во все́й земли́ ва́шей.

И освяти́те лѣ́то, пятьдеся́тое лѣ́то, и разгласи́те оставле́нiе на земли́ всѣ́мъ живу́щымъ на не́й: лѣ́то оставле́нiя зна́менiе сiе́ бу́детъ ва́мъ: и да отъи́детъ кі́йждо ва́съ въ притяжа́нiе свое́, и кі́йждо во оте́чество свое́ отъи́дете.

Оставле́нiя зна́менiе сiе́ бу́детъ ва́мъ, лѣ́то пятьдеся́тое, лѣ́то бу́детъ ва́мъ: ни сѣ́яти, ниже́ жа́ти бу́дете, е́же са́мо произни́кнетъ на не́й, и да не объе́млеши освяще́нныхъ [Бо́гу] ея́:

я́ко оставле́нiя зна́менiе е́сть, свято да бу́детъ ва́мъ: от ни́въ яди́те плоды́ ея́:

и въ лѣ́то оставле́нiя зна́менiя сего́ да возврати́тся кі́йждо въ притяжа́нiе свое́.

А́ще же отда́си ку́плею бли́жнему твоему́, или́ а́ще притя́жеши от бли́жняго твоего́, да не оскорбля́етъ человѣ́къ бли́жняго:

по числу́ лѣ́тъ по зна́менiи, да притя́жеши от бли́жняго, по числу́ лѣ́тъ плодо́въ да прода́стся тебѣ́.

Я́коже а́ще бо́лѣе лѣ́тъ, умно́житъ притяжа́нiе его́, и я́коже а́ще мнѣ́е лѣ́тъ, уменши́тъ притяжа́нiе его́: я́ко число́ плодо́въ его́, та́ко да прода́стъ тебѣ́.

Да не оскорби́тъ человѣ́къ бли́жняго, и да убои́шися Го́спода Бо́га твоего́: А́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.

И сотвори́те вся́ оправда́нiя Моя́ и вся́ суды́ Моя́, сохрани́те же и сотвори́те я́, и всели́теся на земли́ упова́юще.

И да́стъ земля́ плоды́ своя́, и снѣ́сте въ сы́тость, и вселите́ся на не́й упова́юще.

А́ще же рече́те: что́ я́сти бу́демъ въ седмо́е лѣ́то сiе́, а́ще не сѣ́емъ, ни собира́емъ плодо́въ свои́хъ?

и послю́ благослове́нiе Мое́ ва́мъ въ лѣ́то шесто́е, и сотвори́тъ плоды́ своя́ на три́ лѣ́та:

и посѣ́ете въ лѣ́то осмо́е, и снѣ́сте от плодо́въ ве́тхихъ да́же до лѣ́та девя́таго: до́ндеже приспѣ́ютъ плоды́ ея́, снѣ́сте ве́тхая ве́тхихъ.

И земля́ да не прода́стся во утвержде́нiе: Моя́ бо е́сть земля́, я́ко прише́лцы и присе́лницы вы́ есте́ предо Мно́ю:

и по все́й земли́ одержа́нiя ва́шего, иску́пъ дади́те земли́.

А́ще же нище́тствуетъ бра́тъ тво́й, и́же съ тобо́ю, и прода́стъ от одержа́нiя своего́, да прiи́детъ у́жикъ бли́жнiй ему́ и иску́питъ прода́нiе бра́та своего́.

А́ще же не бу́детъ кому́ у́жика, и возмо́жетъ рука́ его́ обрѣсти́ дово́ленъ иску́пъ его́,

и исчи́слитъ лѣ́та прода́нiя его́, и возда́стъ е́же изли́ше и́мать, человѣ́ку ему́же про́дано бѣ́ о́ное, и возврати́тся во одержа́нiе свое́.

А́ще же не обря́щетъ рука́ его́ дово́лное, е́же отда́ти ему́, да бу́детъ про́даное купи́вшему е́ да́же до шеста́го лѣ́та оставле́нiя, и изы́детъ во оставле́нiе, и возврати́тся во одержа́нiе свое́.

А́ще же кто́ прода́стъ до́мъ обита́емый во гра́дѣ огражде́ннѣмъ, и бу́детъ искупле́нiе его́, до́ндеже испо́лнится: лѣ́то дні́й бу́детъ искупле́нiе его́.

А́ще же не иску́питъ, до́ндеже сконча́ется лѣ́то все́, да укрѣпи́тся до́мъ су́щiй во гра́дѣ иму́щемъ огражде́нiе въ тве́рдость купи́вшему его́, въ ро́ды его́, и не возврати́тся во оставле́нiе.

До́мы же и́же на се́лѣхъ, и́мже нѣ́сть о́крестъ и́хъ огражде́нiя, къ селу́ земли́ да приложа́тся: искупу́емы всегда́ да бу́дутъ, и во оставле́нiе да возвратя́тся.

И гра́ди леви́тстiи, до́мы градо́въ одержа́нiя и́хъ, искупу́емы да бу́дутъ всегда́ леви́томъ.

И и́же а́ще иску́питъ от леви́тъ: и изы́детъ прода́нiе домо́въ гра́да одержа́нiя и́хъ во оставле́нiе, я́ко до́мы градо́въ леви́тскихъ одержа́нiе и́хъ, посредѣ́ сыно́въ Изра́илевыхъ.

И се́ла отдѣле́ная градо́мъ и́хъ да не продаду́тся, я́ко одержа́нiе вѣ́чное сiе́ и́хъ е́сть.

А́ще же нище́тствуетъ бра́тъ тво́й, и́же съ тобо́ю, и изнемо́жетъ рука́ми у тебе́, заступи́ его́ я́ко прише́лца и присе́лника, да поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю:

да не во́змеши от него́ ли́хвы, ниже́ бо́лѣе [да́наго], и убои́шися Бо́га твоего́: А́зъ Госпо́дь: и поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю.

Сребра́ твоего́ да не да́си ему́ въ ли́хву, и ра́ди прибы́тка не да́си ему́ пи́щей твои́хъ.

А́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ, изведы́й вы́ изъ земли́ Еги́петскiя, е́же да́ти ва́мъ зе́млю Ханаа́нску, я́ко бы́ти Мнѣ́ Бо́гу ва́шему.

А́ще же оубо́жаетъ бра́тъ тво́й у тебе́, и прода́стся тебѣ́, да не порабо́таетъ тебѣ́ рабо́ты ра́бскiя:

а́ки нае́мникъ или́ пришле́цъ да бу́детъ тебѣ́, да́же до лѣ́та оставле́нiя дѣ́лати бу́детъ у тебе́,

и да изы́детъ от тебе́, и дѣ́ти его́ съ ни́мъ въ лѣ́то оставле́нiя, и да отъи́детъ въ ро́дъ сво́й, и во одержа́нiе о́тчее свое́ возврати́тся,

поне́же раби́ Мои́ су́ть сі́и, и́хже изведо́хъ изъ земли́ Еги́петскiя, да не прода́стся прода́нiемъ ра́бiимъ:

да не отяготи́ши его́ трудо́мъ, и убои́шися Го́спода Бо́га твоего́.

И ра́бъ и рабы́ня, и́же а́ще бу́дутъ у тебе́ от язы́къ, и́же о́крестъ тебе́ су́ть, от тѣ́хъ да притя́жете раба́ и рабы́ню.

И от сыно́въ присе́лничихъ, и́же су́ть въ ва́съ, от си́хъ притя́жете, и от сро́дниковъ и́хъ, ели́цы а́ще бу́дутъ въ земли́ ва́шей, да бу́дутъ ва́мъ во одержа́нiе,

и да раздѣлите́ я́ дѣ́темъ ва́шымъ по ва́съ, и да бу́дутъ ва́мъ во одержа́нiе во вѣ́къ: бра́тiи же ва́шея, сыно́въ Изра́илевыхъ, кі́йждо бра́та своего́ да не отяготи́тъ его́ въ трудѣ́хъ.

А́ще же обря́щетъ рука́ прише́лца или́ присе́лника и́же у тебе́, и обнища́въ бра́тъ тво́й прода́стся къ прише́лцу или́ присе́лнику и́же у тебе́, или́ роди́вшемуся от ро́да прише́лча,

по прода́нiи ему́, иску́пъ да бу́детъ ему́, еди́нъ от бра́тiй его́ да иску́питъ его́:

бра́тъ отца́ его́, или́ сы́нъ бра́та отца́ его́, да иску́питъ его́, или́ от сво́йственныхъ пло́ти пле́мене его́ иску́питъ его́: а́ще же возмо́жетъ рука́ его́, иску́питъ себе́,

да сочте́тся съ притяжа́вшимъ его́, от лѣ́та въ не́же прода́ся ему́ да́же до лѣ́та оставле́нiя, и бу́детъ сребро́ прода́нiя его́ а́ки де́нь нае́мника: от лѣ́та до лѣ́та да бу́детъ съ ни́мъ.

А́ще же кому́ мно́жае лѣ́тъ бу́детъ, проти́въ тѣ́хъ отда́стъ иску́пъ сво́й, от сребра́ прода́нiя своего́.

А́ще же ма́ло оста́нется от лѣ́тъ до лѣ́та оставле́нiя, и да сочте́тъ ему́ по лѣ́томъ его́, и отда́стъ иску́пъ его́ а́ки нае́мникъ:

от го́да до го́да да бу́детъ съ ни́мъ: да не отяготи́ши его́ трудо́мъ предъ тобо́ю.

А́ще же не иску́пится по си́мъ, да изы́детъ въ лѣ́то оставле́нiя са́мъ и дѣ́ти его́ съ ни́мъ:

я́ко Мои́ сы́нове Изра́илевы раби́ су́ть, о́троцы Мои́ сі́и су́ть, и́хже изведо́хъ изъ земли́ Еги́петскiя: А́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.

Еврейский

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה, בְּהַר סִינַי לֵאמֹר׃

דַּבֵּר אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל וְאָמַרְתָּ אֲלֵהֶם, כִּי תָבֹאוּ אֶל־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר אֲנִי נֹתֵן לָכֶם; וְשָׁבְתָה הָאָרֶץ, שַׁבָּת לַיהוָה׃

שֵׁשׁ שָׁנִים תִּזְרַע שָׂדֶךָ, וְשֵׁשׁ שָׁנִים תִּזְמֹר כַּרְמֶךָ; וְאָסַפְתָּ אֶת־תְּבוּאָתָהּ׃

וּבַשָּׁנָה הַשְּׁבִיעִת, שַׁבַּת שַׁבָּתוֹן יִהְיֶה לָאָרֶץ, שַׁבָּת לַיהוָה; שָׂדְךָ לֹא תִזְרָע, וְכַרְמְךָ לֹא תִזְמֹר׃

אֵת סְפִיחַ קְצִירְךָ לֹא תִקְצוֹר, וְאֶת־עִנְּבֵי נְזִירֶךָ לֹא תִבְצֹר; שְׁנַת שַׁבָּתוֹן יִהְיֶה לָאָרֶץ׃

וְהָיְתָה שַׁבַּת הָאָרֶץ לָכֶם לְאָכְלָה, לְךָ וּלְעַבְדְּךָ וְלַאֲמָתֶךָ; וְלִשְׂכִירְךָ וּלְתוֹשָׁבְךָ, הַגָּרִים עִמָּךְ׃

וְלִבְהֶמְתְּךָ, וְלַחַיָּה אֲשֶׁר בְּאַרְצֶךָ; תִּהְיֶה כָל־תְּבוּאָתָהּ לֶאֱכֹל׃ ס

וְסָפַרְתָּ לְךָ, שֶׁבַע שַׁבְּתֹת שָׁנִים, שֶׁבַע שָׁנִים שֶׁבַע פְּעָמִים; וְהָיוּ לְךָ, יְמֵי שֶׁבַע שַׁבְּתֹת הַשָּׁנִים, תֵּשַׁע וְאַרְבָּעִים שָׁנָה׃

וְהַעֲבַרְתָּ שׁוֹפַר תְּרוּעָה בַּחֹדֶשׁ הַשְּׁבִעִי, בֶּעָשׂוֹר לַחֹדֶשׁ; בְּיוֹם הַכִּפֻּרִים, תַּעֲבִירוּ שׁוֹפָר בְּכָל־אַרְצְכֶם׃

וְקִדַּשְׁתֶּם, אֵת שְׁנַת הַחֲמִשִּׁים שָׁנָה, וּקְרָאתֶם דְּרוֹר בָּאָרֶץ לְכָל־יֹשְׁבֶיהָ; יוֹבֵל הִוא תִּהְיֶה לָכֶם, וְשַׁבְתֶּם, אִישׁ אֶל־אֲחֻזָּתוֹ, וְאִישׁ אֶל־מִשְׁפַּחְתּוֹ תָּשֻׁבוּ׃

יוֹבֵל הִוא, שְׁנַת הַחֲמִשִּׁים שָׁנָה תִּהְיֶה לָכֶם; לֹא תִזְרָעוּ, וְלֹא תִקְצְרוּ אֶת־סְפִיחֶיהָ, וְלֹא תִבְצְרוּ אֶת־נְזִרֶיהָ׃

כִּי יוֹבֵל הִוא, קֹדֶשׁ תִּהְיֶה לָכֶם; מִן־הַשָּׂדֶה, תֹּאכְלוּ אֶת־תְּבוּאָתָהּ׃

בִּשְׁנַת הַיּוֹבֵל הַזֹּאת; תָּשֻׁבוּ אִישׁ אֶל־אֲחֻזָּתוֹ׃

וְכִי־תִמְכְּרוּ מִמְכָּר לַעֲמִיתֶךָ, אוֹ קָנֹה מִיַּד עֲמִיתֶךָ; אַל־תּוֹנוּ אִישׁ אֶת־אָחִיו׃

בְּמִסְפַּר שָׁנִים אַחַר הַיּוֹבֵל, תִּקְנֶה מֵאֵת עֲמִיתֶךָ; בְּמִסְפַּר שְׁנֵי־תְבוּאֹת יִמְכָּר־לָךְ׃

לְפִי רֹב הַשָּׁנִים, תַּרְבֶּה מִקְנָתוֹ, וּלְפִי מְעֹט הַשָּׁנִים, תַּמְעִיט מִקְנָתוֹ; כִּי מִסְפַּר תְּבוּאֹת, הוּא מֹכֵר לָךְ׃

וְלֹא תוֹנוּ אִישׁ אֶת־עֲמִיתוֹ, וְיָרֵאתָ מֵאֱלֹהֶיךָ; כִּי אֲנִי יְהוָֹה אֱלֹהֵיכֶם׃

וַעֲשִׂיתֶם אֶת־חֻקֹּתַי, וְאֶת־מִשְׁפָּטַי תִּשְׁמְרוּ וַעֲשִׂיתֶם אֹתָם; וִישַׁבְתֶּם עַל־הָאָרֶץ לָבֶטַח׃

וְנָתְנָה הָאָרֶץ פִּרְיָהּ, וַאֲכַלְתֶּם לָשֹׂבַע; וִישַׁבְתֶּם לָבֶטַח עָלֶיהָ׃

וְכִי תֹאמְרוּ, מַה־נֹּאכַל בַּשָּׁנָה הַשְּׁבִיעִת; הֵן לֹא נִזְרָע, וְלֹא נֶאֱסֹף אֶת־תְּבוּאָתֵנוּ׃

וְצִוִּיתִי אֶת־בִּרְכָתִי לָכֶם, בַּשָּׁנָה הַשִּׁשִּׁית; וְעָשָׂת אֶת־הַתְּבוּאָה, לִשְׁלֹשׁ הַשָּׁנִים׃

וּזְרַעְתֶּם, אֵת הַשָּׁנָה הַשְּׁמִינִת, וַאֲכַלְתֶּם מִן־הַתְּבוּאָה יָשָׁן; עַד הַשָּׁנָה הַתְּשִׁיעִת, עַד־בּוֹא תְּבוּאָתָהּ, תֹּאכְלוּ יָשָׁן׃

וְהָאָרֶץ, לֹא תִמָּכֵר לִצְמִתֻת, כִּי־לִי הָאָרֶץ; כִּי־גֵרִים וְתוֹשָׁבִים אַתֶּם עִמָּדִי׃

וּבְכֹל אֶרֶץ אֲחֻזַּתְכֶם; גְּאֻלָּה תִּתְּנוּ לָאָרֶץ׃ ס

כִּי־יָמוּךְ אָחִיךָ, וּמָכַר מֵאֲחֻזָּתוֹ; וּבָא גֹאֲלוֹ הַקָּרֹב אֵלָיו, וְגָאַל אֵת מִמְכַּר אָחִיו׃

וְאִישׁ כִּי לֹא יִהְיֶה־לּוֹ גֹּאֵל; וְהִשִּׂיגָה יָדוֹ, וּמָצָא כְּדֵי גְאֻלָּתוֹ׃

וְחִשַּׁב אֶת־שְׁנֵי מִמְכָּרוֹ, וְהֵשִׁיב אֶת־הָעֹדֵף, לָאִישׁ אֲשֶׁר מָכַר־לוֹ; וְשָׁב לַאֲחֻזָּתוֹ׃

וְאִם לֹא־מָצְאָה יָדוֹ, דֵּי הָשִׁיב לוֹ, וְהָיָה מִמְכָּרוֹ, בְּיַד הַקֹּנֶה אֹתוֹ, עַד שְׁנַת הַיּוֹבֵל; וְיָצָא בַּיֹּבֵל, וְשָׁב לַאֲחֻזָּתוֹ׃

וְאִישׁ, כִּי־יִמְכֹּר בֵּית־מוֹשַׁב עִיר חוֹמָה, וְהָיְתָה גְּאֻלָּתוֹ, עַד־תֹּם שְׁנַת מִמְכָּרוֹ; יָמִים תִּהְיֶה גְאֻלָּתוֹ׃

וְאִם לֹא־יִגָּאֵל, עַד־מְלֹאת לוֹ שָׁנָה תְמִימָה, וְקָם הַבַּיִת אֲשֶׁר־בָּעִיר אֲשֶׁר־לֹא (לוֹ) חֹמָה, לַצְּמִיתֻת לַקֹּנֶה אֹתוֹ לְדֹרֹתָיו; לֹא יֵצֵא בַּיֹּבֵל׃

וּבָתֵּי הַחֲצֵרִים, אֲשֶׁר אֵין־לָהֶם חֹמָה סָבִיב, עַל־שְׂדֵה הָאָרֶץ יֵחָשֵׁב; גְּאֻלָּה תִּהְיֶה־לּוֹ, וּבַיֹּבֵל יֵצֵא׃

וְעָרֵי הַלְוִיִּם, בָּתֵּי עָרֵי אֲחֻזָּתָם; גְּאֻלַּת עוֹלָם תִּהְיֶה לַלְוִיִּם׃

וַאֲשֶׁר יִגְאַל מִן־הַלְוִיִּם, וְיָצָא מִמְכַּר־בַּיִת וְעִיר אֲחֻזָּתוֹ בַּיֹּבֵל; כִּי בָתֵּי עָרֵי הַלְוִיִּם, הִוא אֲחֻזָּתָם, בְּתוֹךְ בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃

וּשְׂדֵה מִגְרַשׁ עָרֵיהֶם לֹא יִמָּכֵר; כִּי־אֲחֻזַּת עוֹלָם הוּא לָהֶם׃ ס

וְכִי־יָמוּךְ אָחִיךָ, וּמָטָה יָדוֹ עִמָּךְ; וְהֶחֱזַקְתָּ בּוֹ, גֵּר וְתוֹשָׁב וָחַי עִמָּךְ׃

אַל־תִּקַּח מֵאִתּוֹ נֶשֶׁךְ וְתַרְבִּית, וְיָרֵאתָ מֵאֱלֹהֶיךָ; וְחֵי אָחִיךָ עִמָּךְ׃

אֶת־כַּסְפְּךָ, לֹא־תִתֵּן לוֹ בְּנֶשֶׁךְ; וּבְמַרְבִּית לֹא־תִתֵּן אָכְלֶךָ׃

אֲנִי, יְהוָה אֱלֹהֵיכֶם, אֲשֶׁר־הוֹצֵאתִי אֶתְכֶם מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם; לָתֵת לָכֶם אֶת־אֶרֶץ כְּנַעַן, לִהְיוֹת לָכֶם לֵאלֹהִים׃ ס

וְכִי־יָמוּךְ אָחִיךָ עִמָּךְ וְנִמְכַּר־לָךְ; לֹא־תַעֲבֹד בּוֹ עֲבֹדַת עָבֶד׃

כְּשָׂכִיר כְּתוֹשָׁב יִהְיֶה עִמָּךְ; עַד־שְׁנַת הַיֹּבֵל יַעֲבֹד עִמָּךְ׃

וְיָצָא מֵעִמָּךְ, הוּא וּבָנָיו עִמּוֹ; וְשָׁב אֶל־מִשְׁפַּחְתּוֹ, וְאֶל־אֲחֻזַּת אֲבֹתָיו יָשׁוּב׃

כִּי־עֲבָדַי הֵם, אֲשֶׁר־הוֹצֵאתִי אֹתָם מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם; לֹא יִמָּכְרוּ מִמְכֶּרֶת עָבֶד׃

לֹא־תִרְדֶּה בוֹ בְּפָרֶךְ; וְיָרֵאתָ מֵאֱלֹהֶיךָ׃

וְעַבְדְּךָ וַאֲמָתְךָ אֲשֶׁר יִהְיוּ־לָךְ; מֵאֵת הַגּוֹיִם, אֲשֶׁר סְבִיבֹתֵיכֶם, מֵהֶם תִּקְנוּ עֶבֶד וְאָמָה׃

וְגַם מִבְּנֵי הַתּוֹשָׁבִים הַגָּרִים עִמָּכֶם מֵהֶם תִּקְנוּ, וּמִמִּשְׁפַּחְתָּם אֲשֶׁר עִמָּכֶם, אֲשֶׁר הוֹלִידוּ בְּאַרְצְכֶם; וְהָיוּ לָכֶם לַאֲחֻזָּה׃

וְהִתְנַחֲלְתֶּם אֹתָם לִבְנֵיכֶם אַחֲרֵיכֶם לָרֶשֶׁת אֲחֻזָּה, לְעֹלָם בָּהֶם תַּעֲבֹדוּ; וּבְאַחֵיכֶם בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל אִישׁ בְּאָחִיו, לֹא־תִרְדֶּה בוֹ בְּפָרֶךְ׃ ס

וְכִי תַשִּׂיג, יַד גֵּר וְתוֹשָׁב עִמָּךְ, וּמָךְ אָחִיךָ עִמּוֹ; וְנִמְכַּר, לְגֵר תּוֹשָׁב עִמָּךְ, אוֹ לְעֵקֶר מִשְׁפַּחַת גֵּר׃

אַחֲרֵי נִמְכַּר, גְּאֻלָּה תִּהְיֶה־לּוֹ; אֶחָד מֵאֶחָיו יִגְאָלֶנּוּ׃

אוֹ־דֹדוֹ אוֹ בֶן־דֹּדוֹ יִגְאָלֶנּוּ, אוֹ־מִשְּׁאֵר בְּשָׂרוֹ מִמִּשְׁפַּחְתּוֹ יִגְאָלֶנּוּ; אוֹ־הִשִּׂיגָה יָדוֹ וְנִגְאָל׃

וְחִשַּׁב עִם־קֹנֵהוּ, מִשְּׁנַת הִמָּכְרוֹ לוֹ, עַד שְׁנַת הַיֹּבֵל; וְהָיָה כֶּסֶף מִמְכָּרוֹ בְּמִסְפַּר שָׁנִים, כִּימֵי שָׂכִיר יִהְיֶה עִמּוֹ׃

אִם־עוֹד רַבּוֹת בַּשָּׁנִים; לְפִיהֶן יָשִׁיב גְּאֻלָּתוֹ, מִכֶּסֶף מִקְנָתוֹ׃

וְאִם־מְעַט נִשְׁאַר בַּשָּׁנִים עַד־שְׁנַת הַיֹּבֵל וְחִשַּׁב־לוֹ; כְּפִי שָׁנָיו, יָשִׁיב אֶת־גְּאֻלָּתוֹ׃

כִּשְׂכִיר שָׁנָה בְּשָׁנָה יִהְיֶה עִמּוֹ; לֹא־יִרְדֶּנּוּ בְּפֶרֶךְ לְעֵינֶיךָ׃

וְאִם־לֹא יִגָּאֵל בְּאֵלֶּה; וְיָצָא בִּשְׁנַת הַיֹּבֵל, הוּא וּבָנָיו עִמּוֹ׃

כִּי־לִי בְנֵי־יִשְׂרָאֵל עֲבָדִים, עֲבָדַי הֵם, אֲשֶׁר־הוֹצֵאתִי אוֹתָם מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם; אֲנִי יְהוָה אֱלֹהֵיכֶם׃

Украинский (Огієнко)

І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи:

Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа.

Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,

а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати.

Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі.

І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою,

і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев́ять.

І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю.

І освятите рік п́ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться.

Ювілей цей рік п́ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх,

бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його.

У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости.

А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного.

За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.

За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю.

І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш!

І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі.

І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній.

А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої?

І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки.

І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев́ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене.

А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі.

Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого.

А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його,

то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости.

А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї.

А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його.

А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї.

А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде.

А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий.

А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів.

А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них.

А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою.

Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою.

Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї.

Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба,

як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі.

вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він:

бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба.

Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого.

А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю.

А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість.

І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко.

А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька,

то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його,

або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений.

І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ;
як за дні наймита буде полічено йому.

Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі.

А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа.

Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах.

А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним,

бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю.
Я Господь, Бог ваш!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Locutusque est Dominus ad Moysen in monte Sinai di cens:

«Loquere filiis Israel et dices ad eos: Quando ingressi fueritis terram, quam ego dabo vobis, sabbatizet terra sabbatum Domino.

Sex annis seres agrum tuum et sex annis putabis vineam tuam colligesque fructus eius;

septimo autem anno, sabbatum requietionis erit terrae, sabbatum Domino: agrum tuum non seres et vineam tuam non putabis.

Quae sponte gignit humus, non metes et uvas vineae tuae non putatae non colliges quasi vindemiam; annus enim requietionis erit terrae.

Et erit sabbatum terrae vobis in cibum: tibi et servo tuo, ancillae et mercennario tuo et advenis, qui peregrinantur apud te,

iumentis tuis et animalibus, quae in terra tua sunt, omnia, quae nascuntur, praebebunt cibum.

Numerabis quoque tibi septem hebdomadas annorum, id est septem septies, quae simul faciunt annos quadraginta novem;

et clanges bucina mense septimo, decima die mensis expiationis die clangetis tuba in universa terra vestra.

Sanctificabitisque annum quinquagesimum et vocabitis remissionem in terra cunctis habitatoribus eius: ipse est enim iobeleus. Revertemini unusquisque ad possessionem suam, et unusquisque rediet ad familiam pristinam.

Iobeleus erit vobis quinquagesimus annus. Non seretis neque metetis sponte in agro nascentia neque vineas non putatas vindemiabitis

ob sanctificationem iobelei; sed de agro statim ablatas comedetis fruges.

Hoc anno iobelei rediet unusquisque vestrum ad possessionem suam.

Quando vendes quippiam civi tuo vel emes ab eo, ne contristet unusquisque fratrem suum; sed iuxta numerum annorum post iobeleum emes ab eo,

et iuxta supputationem annorum frugum vendet tibi.

Quanto plures anni remanserint post iobeleum, tanto crescet et pretium; et quanto minus temporis numeraveris, tanto minoris et emptio constabit: tempus enim frugum vendet tibi.

Nolite affligere contribules vestros, sed timeas Deum tuum, quia ego Dominus Deus vester.

Facite praecepta mea et iudicia, custodite et implete ea, ut habitare possitis in terra absque ullo pavore,

et gignat vobis humus fructus suos, quibus vescamini usque ad saturitatem, et habitabitis super terram, nullius impetum formidantes.

Quod si dixeritis:»Quid comedemus anno septimo, si non seruerimus neque collegerimus fruges nostras?".

Dabo benedictionem meam vobis anno sexto, et faciet fructus trium annorum,

seretisque anno octavo et comedetis veteres fruges usque ad nonum annum; donec nova nascantur, edetis vetera.

Terra quoque non veniet in perpetuum, quia mea est, et vos advenae et coloni mei estis.

Unde cuncta regio possessionis vestrae sub redemptionis condicione a vobis vendetur.

Si attenuatus frater tuus vendiderit partem possessionis suae, veniet ut redemptor propinquus eius, et redimet, quod ille vendiderat.

Sin autem non habuerit redemptorem et ipse pretium ad redimendum potuerit invenire,

computabuntur fructus ex eo tempore, quo vendidit; et, quod reliquum est, reddet emptori sicque recipiet possessionem suam.

Quod si non invenerit manus eius, ut reddat pretium, habebit emptor, quod emerat, usque ad annum iobeleum. In ipso enim omnis venditio rediet ad dominum et ad possessorem pristinum.

Qui vendiderit domum intra urbis muros, habebit licentiam redimendi, donec unus impleatur annus.

Si non redemerit, et anni circulus fuerit evolutus, emptor possidebit eam et posteri eius in perpetuum; et redimi non poterit, etiam in iobeleo.

Sin autem in villa fuerit domus, quae muros non habet, agrorum iure vendetur: potest redimi et in iobeleo revertetur ad dominum.

Aedes Levitarum, quae in urbibus possessionis eorum sunt, semper possunt ab eis redimi.

Si autem quis redemerit a Levitis, domus et urbs in iobeleo revertentur ad dominos; quia domus urbium leviticarum pro possessionibus eorum sunt inter filios Israel.

Suburbana autem pascua eorum non venient, quia possessio sempiterna est eis.

Si attenuatus fuerit frater tuus, et infirma manus eius apud te, suscipies eum quasi advenam et peregrinum, et vivet tecum.

Ne accipias usuras ab eo nec amplius quam dedisti: time Deum tuum, ut vivere possit frater tuus apud te.

Pecuniam tuam non dabis ei ad usuram nec plus aequo exiges pro cibo tuo.

Ego Dominus Deus vester, qui eduxi vos de terra Aegypti, ut darem vobis terram Chanaan et essem vester Deus.

Si paupertate compulsus vendiderit se tibi frater tuus, non eum opprimes servitute servorum,

sed quasi mercennarius et colonus erit tecum. Usque ad annum iobeleum operabitur apud te

et postea egredietur cum liberis suis et revertetur ad cognationem suam et ad possessionem patrum suorum.

Mei enim servi sunt, et ego eduxi eos de terra Aegypti: non venient condicione servorum;

ne affligas eum per po tentiam, sed metuito Deum tuum.

Servus et ancilla sint tibi de nationibus, quae in circuitu vestro sunt; de illis emetis servum et ancillam.

De filiis quoque advenarum, qui peregrinantur apud vos, emetis et de cognatione eorum, quae est apud vos et quam genuerint in terra vestra, hos habebitis in possessionem

et hereditario iure transmittetis ad posteros ac possidebitis in aeternum ut servos; fratres autem vestros filios Israel ne opprimatis cum potentia.

Si invaluerit apud vos manus advenae atque peregrini, et attenuatus frater tuus vendiderit se ei aut cuiquam de stirpe eius,

post venditionem potest redimi. Unus ex fratribus suis redimet eum

et patruus et patruelis et consanguineus et affinis. Sin autem et ipse potuerit, redimat se,

supputatis dumtaxat cum emptore annis a tempore venditionis suae usque ad annum iobeleum, et pecunia, qua venditus fuerat, iuxta annorum numerum et rationem mercennarii supputata.

Si plures fuerint anni, qui remanent usque ad iobeleum, secundum hos reddet et pretium redemptionis de pecunia emptionis;

si pauci, ponet rationem cum eo; iuxta annorum numerum reddet emptori, quod reliquum est annorum,

quibus ante servivit, mercedibus mercennarii imputatis. Non affliget eum violenter in conspectu tuo.

Quod si per haec redimi non potuerit, anno iobeleo egredietur cum liberis suis:

mei sunt enim servi filii Israel, quos eduxi de terra Aegypti. Ego Dominus Deus vester».