а́ще же от шести́десяти лѣ́тъ и вы́шше, а́ще у́бо му́жескъ по́лъ бу́детъ, да бу́детъ цѣна́ его́ пятьна́десять дидра́хмъ сребра́, а́ще же же́нскъ по́лъ, де́сять дидра́хмъ.

А́ще же убо́гъ бу́детъ цѣно́ю свое́ю, да ста́нетъ предъ жерце́мъ, и да оцѣни́тъ его́ жре́цъ: я́коже мо́жетъ рука́ обѣща́вшагося, та́ко оцѣни́тъ его́ жре́цъ.

А́ще же от ското́въ приноси́мыхъ от ни́хъ да́ръ Го́споду, и́же а́ще да́стъ от си́хъ Го́споду, бу́детъ свято.

Да не премѣни́тъ добра́ злы́мъ, ниже́ зла́ до́брымъ: а́ще же измѣня́я измѣни́тъ о́ный ско́тъ ското́мъ, да бу́детъ и то́й и премѣне́нiе свя́та.

А́ще же вся́къ ско́тъ нечи́стъ, от ни́хже не прино́сится да́ръ Го́споду, да поста́витъ скота́ предъ жерце́мъ,

и оцѣни́тъ его́ жре́цъ между́ до́брымъ и между́ злы́мъ: и я́коже оцѣни́тъ его́ жре́цъ, та́ко да бу́детъ.

А́ще же искупу́я иску́питъ его́, да приложи́тъ пя́тую ча́сть къ цѣнѣ́ его́.

И человѣ́къ, и́же а́ще освяти́тъ до́мъ сво́й свя́тъ Го́споду, и оцѣни́тъ его́ жре́цъ между́ до́брымъ и между́ злы́мъ: я́коже оцѣни́тъ его́ жре́цъ, та́ко да ста́нетъ.

А́ще же освяти́вый его́ иску́питъ до́мъ сво́й, да приложи́тъ къ сему́ пя́тую ча́сть сребра́ цѣны́ его́, и бу́детъ ему́.

А́ще же от ни́въ одержа́нiя своего́ освяти́тъ человѣ́къ Го́споду, и да бу́детъ цѣна́ его́ по сѣ́янiю его́, за спу́дъ ячме́ня пятьдеся́тъ дидра́хмъ сребра́.

А́ще же от лѣ́та оставле́нiя освяти́тъ ни́ву свою́, по цѣнѣ́ ея́ да ста́нетъ.

А́ще же напослѣ́докъ по оставле́нiи освяти́тъ ни́ву свою́, да причте́тъ ему́ сребро́ жре́цъ къ лѣ́томъ оста́вшымся да́же до лѣ́та оставле́нiя, и отъи́мется от цѣны́ его́

А́ще же иску́питъ ни́ву освяти́вый ю́, да приложи́тъ пя́тую ча́сть сребра́ къ цѣнѣ́ ея́, и да бу́детъ ему́.

А́ще же не иску́питъ ни́вы, и отда́стъ ни́ву человѣ́ку ино́му, не ктому́ да иску́питъ ю́:

но да бу́детъ ни́ва мину́вшу лѣ́ту оставле́нiя, свята́ хва́лна Го́споду, я́коже земля́ отлуче́ная: жерцу́ да бу́детъ во одержа́нiе его́.

А́ще же от ни́вы, ю́же стяжа́, я́же нѣ́сть от села́ одержа́нiя его́, освяти́тъ Го́споду,

да сочте́тъ ему́ жре́цъ оста́нокъ цѣны́ от лѣ́та оставле́нiя, и да отда́стъ цѣ́ну въ то́й де́нь свя́ту Го́споду:

и въ лѣ́то оставле́нiя да отда́стся ни́ва человѣ́ку, от него́же притяжа́ ю́, его́же бѣ́ одержа́нiе земли́.

И вся́ка цѣна́ да бу́детъ вѣ́сами святы́ми, два́десять пѣ́нязей бу́детъ дидра́хма.

И вся́къ пе́рвенецъ, и́же а́ще роди́тся въ скотѣ́ твое́мъ, да бу́детъ Го́споду, и да не освяти́тъ его́ никто́же: а́ще теле́цъ, а́ще овча́, Го́споду е́сть.

А́ще же от четвероно́жныхъ нечи́стыхъ, да премѣни́тъ по цѣнѣ́ его́, и да приложи́тъ пя́тую ча́сть его́ къ сему́, и да бу́детъ ему́: а́ще же не иску́пится, да прода́стся по цѣнѣ́ его́.

Вся́къ же обѣ́тъ, его́же а́ще обѣща́етъ человѣ́къ Го́споду от всѣ́хъ, ели́ка ему́ су́ть, от человѣ́ка да́же до скота́, и от ни́въ одержа́нiя его́, не прода́стся, ниже́ иску́пится вся́кiй обѣ́тъ свя́тъ святы́хъ бу́детъ Го́споду.

И вся́къ обѣ́тъ, и́же а́ще обѣща́нъ бу́детъ от человѣ́къ, не иску́пится, но сме́ртiю да умертви́тся.

Вся́ка десяти́на земли́, от сѣ́мене земна́го и от плода́ древя́наго Го́споду е́сть, свято Го́споду.

А́ще же искупу́я иску́питъ человѣ́къ десяти́ну свою́, пя́тую ча́сть его́ да приложи́тъ къ нему́, и да бу́детъ ему́.

И вся́ка десяти́на воло́въ и ове́цъ, и вся́ко, е́же а́ще прiи́детъ въ число́ подъ же́злъ деся́тое, бу́детъ свято Го́споду.

Не премѣни́ши до́браго злы́мъ, ниже́ до́брымъ зла́го: а́ще же премѣня́я премѣни́ши е́, то́ и премѣне́нiе его́ бу́детъ свято, да не иску́пится,

Сiя́ су́ть за́повѣди, я́же заповѣ́да Госпо́дь Моисе́ю къ сыно́мъ Изра́илевымъ на горѣ́ Сина́йстѣй.

Коне́цъ кни́зѣ тре́тiей Моисе́овѣ: и́мать въ себѣ́ гла́въ 27.

Украинский (Огієнко)

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа,

то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п́ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині;

а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів.

А якщо від віку п́яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

А якщо від віку місяця й аж до віку п́яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п́ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла.

А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п́ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик.

А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами.

Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю;
а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами.

А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком,

і священик оцінує її чи то добре, чи недобре.
Як оцінує священик, так нехай буде.

А якщо він справді викупить її, то додасть п́яту частину її над оцінку твою.

А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре.
Як оцінує його священик, так стане.

А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п́яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його.

А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п́ятдесят шеклів срібла.

Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю.

А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї.

А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п́яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його.

А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене.

І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним.

А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його,

то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа.

В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі.

А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно!

А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п́яту частину над нього.
А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю.

Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа.

Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите.

А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!

А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п́яту частину її над неї.

А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа.

Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його.
А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене.

Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.

Синодальный

Постановления для священников об обетах и о посвященном при обете; десятина – святыня Господня.

И сказал Господь Моисею, говоря:

объяви сынам Израилевым и скажи им: если кто дает обет посвятить душу Господу по оценке твоей,

то оценка твоя мужчине от двадцати лет до шестидесяти должна быть пятьдесят сиклей серебряных, по сиклю священному;

если же это женщина, то оценка твоя должна быть тридцать сиклей;

от пяти лет до двадцати оценка твоя мужчине должна быть двадцать сиклей, а женщине десять сиклей;

а от месяца до пяти лет оценка твоя мужчине должна быть пять сиклей серебра, а женщине оценка твоя три сикля серебра;

от шестидесяти лет и выше мужчине оценка твоя должна быть пятнадцать сиклей серебра, а женщине десять сиклей.

Если же он беден и не в силах отдать по оценке твоей, то пусть представят его священнику, и священник пусть оценит его: соразмерно с состоянием давшего обет пусть оценит его священник.

Если же то будет скот, который приносят в жертву Господу, то все, что дано Господу, должно быть свято:

не должно выменивать его и заменять хорошее худым, или худое хорошим; если же станет кто заменять скотину скотиною, то и она и замен ее будет святынею.

Если же то будет какая-нибудь скотина нечистая, которую не приносят в жертву Господу, то должно представить скотину священнику,

и священник оценит ее, хороша ли она, или худа, и как оценит священник, так и должно быть;

если же кто хочет выкупить ее, то пусть прибавит пятую долю к оценке твоей.

Если кто посвящает дом свой в святыню Господу, то священник должен оценить его, хорош ли он, или худ, и как оценит его священник, так и состоится;

если же посвятивший захочет выкупить дом свой, то пусть прибавит пятую часть серебра оценки твоей, и тогда будет его.

Если поле из своего владения посвятит кто Господу, то оценка твоя должна быть по мере посева: за посев хомера ячменя пятьдесят сиклей серебра;

если от юбилейного года посвящает кто поле свое, – должно состояться по оценке твоей;

если же после юбилея посвящает кто поле свое, то священник должен рассчитать серебро по мере лет, оставшихся до юбилейного года, и должно убавить из оценки твоей;

если же захочет выкупить поле посвятивший его, то пусть он прибавит пятую часть серебра оценки твоей, и оно останется за ним;

если же он не выкупит поля, и будет продано поле другому человеку, то уже нельзя выкупить:

поле то, когда оно в юбилей отойдет, будет святынею Господу, как бы поле заклятое; священнику достанется оно во владение.

А если кто посвятит Господу поле купленное, которое не из полей его владения,

то священник должен рассчитать ему количество оценки до юбилейного года, и должен он отдать по расчету в тот же день, как святыню Господню;

поле же в юбилейный год перейдет опять к тому, у кого куплено, кому принадлежит владение той земли.

Всякая оценка твоя должна быть по сиклю священному, двадцать гер должно быть в сикле.

Только первенцев из скота, которые по первенству принадлежат Господу, не должен никто посвящать: вол ли то, или мелкий скот, – Господни они.

Если же скот нечистый, то должно выкупить по оценке твоей и приложить к тому пятую часть; если не выкупят, то должно продать по оценке твоей.

Только все заклятое, что под заклятием отдает человек Господу из своей собственности, – человека ли, скотину ли, поле ли своего владения, – не продается и не выкупается: все заклятое есть великая святыня Господня;

все заклятое, что заклято от людей, не выкупается: оно должно быть предано смерти.

И всякая десятина на земле из семян земли и из плодов дерева принадлежит Господу: это святыня Господня;

если же кто захочет выкупить десятину свою, то пусть приложит к цене ее пятую долю.

И всякую десятину из крупного и мелкого скота, из всего, что проходит под жезлом десятое, должно посвящать Господу;

не должно разбирать, хорошее ли то, или худое, и не должно заменять его; если же кто заменит его, то и само оно и замен его будет святынею и не может быть выкуплено.

Вот заповеди, которые заповедал Господь Моисею для сынов Израилевых на горе Синае.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Locutusque est Dominus ad Moysen dicens:

«Loquere fi liis Israel et dices ad eos: Homo, qui votum fecerit et spoponderit Deo animas, sub aestimatione dabit pretium:

si fuerit masculus a vicesimo usque ad sexagesimum annum, dabit quinquaginta siclos argenti ad mensuram sanctuarii;

si mulier, triginta.

A quinto autem anno usque ad vicesimum masculus dabit viginti siclos, femina decem;

ab uno mense usque ad annum quintum pro masculo dabuntur quinque sicli, pro femina tres;

sexagenarius et ultra masculus dabit quindecim siclos, femina decem.

Si pauper fuerit et aestimationem reddere non valebit, sistet eum coram sacerdote, et quantum ille aestimaverit et viderit posse reddere, tantum dabit.

Animal autem, quod immolari potest Domino, si quis voverit, sanctum erit

et mutari non poterit, id est nec melius malo nec peius bono. Quod si mutaverit, et ipsum quod mutatum est et illud pro quo mutatum est, consecratum erit Domino.

Animal immundum, quod immolari Domino non potest, si quis voverit, adducetur ante sacerdotem,

qui diiudicans utrum bonum an malum sit, sicut statuet pretium, sic erit.

Quod si redimere illud voluerit is qui offert, addet supra aestimationem quintam partem.

Homo si voverit domum suam et sanctificaverit Domino, considerabit eam sacerdos utrum bona an mala sit, et iuxta pretium, quod ab eo fuerit constitutum, stabit.

Sin autem ille, qui voverat, voluerit redimere eam, dabit quintam partem aestimationis supra et habebit domum.

Quod si agrum possessionis suae voverit et consecraverit Domino, iuxta mensuram sementis aestimabitur pretium: si triginta homer hordei seritur terra, quinquaginta siclis aestimabitur argenti.

Si statim ab anno iobelei voverit agrum, quanto valere potest, tanto aestimabitur.

Sin autem post aliquantum temporis, supputabit ei sacerdos pecuniam iuxta annorum, qui reliqui sunt, numerum usque ad iobeleum, et detrahetur ex pretio.

Quod si voluerit redimere agrum ille, qui voverat, addet quintam partem aestimatae pecuniae et possidebit eum.

Sin autem noluerit redimere, sed alteri cuilibet vendiderit, ultra redimi non poterit;

sed, cum iobelei venerit dies, sanctum erit Domino sicut ager anathematis; sacerdotis erit possessio eius.

Quod si agrum emptum, qui non est de possessione maiorum, sanctificare voluerit Domino,

supputabit ei sacerdos iuxta annorum numerum usque ad iobeleum pretium, quod dabit ille, qui voverat, in ipso die ut sanctum Domino.

In anno autem iobelei revertetur ager ad priorem dominum, qui vendiderat eum et habuerat in sortem possessionis suae.

Omnis aestimatio siclo sanctuarii ponderabitur; siclus viginti gera habet.

Primogenita, quae de animalibus ad Dominum pertinent, nemo sanctificare poterit et vovere: sive bos sive ovis fuerit, Domini sunt.

Quod si immundum est animal, redimet, qui obtulit, iuxta aestimationem et addet quintam partem pretii; si redimere noluerit, vendetur quanto fuerit.

Omne anathema, quod aliquis vir consecrat Domino de omni possessione sua, sive homo fuerit sive animal sive ager, non veniet nec redimi poterit; quidquid semel fuerit consecratum, sanctum sanctorum erit Domino.

Et omnis homo, qui ut anathema offertur, non redimetur, sed morte morietur.

Omnes decimae terrae sive de frugibus sive de pomis arborum Domini sunt, sanctum Domino.

Si quis autem voluerit redimere aliquid de decimis suis, addet quintam partem.

Omnes decimae boves et oves et caprae, quae sub pastoris virga transeunt, quidquid decimum venerit, erit sanctum Domino.

Non discernetur inter bonum et malum nec altero commutabitur; si quis mutaverit, et quod mutatum est et pro quo mutatum est, sanctum erit et non redimetur».

Haec sunt praecepta, quae mandavit Dominus Moysi ad filios Israel in monte Sinai.