яви́ся же ему́ а́нгелъ Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́лнаго:
и смути́ся заха́рiа ви́дѣвъ, и стра́хъ нападе́ на́нь.
Рече́ же къ нему́ а́нгелъ: не бо́йся, заха́рiе: зане́ услы́шана бы́сть моли́тва твоя́, и жена́ твоя́ Елисаве́ть роди́тъ сы́на тебѣ́, и нарече́ши и́мя ему́ Иоа́ннъ.
И бу́детъ тебѣ́ ра́дость и весе́лiе, и мно́зи о рождествѣ́ его́ возра́дуются.
Бу́детъ бо ве́лiй предъ Го́сподемъ: и вина́ и Сике́ра не и́мать пи́ти, и Ду́ха свята́го испо́лнится еще́ изъ чре́ва ма́тере своея́:
и мно́гихъ от сыно́въ Изра́илевыхъ обрати́тъ ко Го́споду Бо́гу и́хъ.
И то́й предъи́детъ предъ ни́мъ ду́хомъ и си́лою илiино́ю, обрати́ти сердца́ отце́мъ на ча́да, и проти́вныя въ му́дрости пра́ведныхъ, угото́вати Го́сподеви лю́ди соверше́ны.
И рече́ заха́рiа ко а́нгелу: по чесому́ разумѣ́ю сiе́? а́зъ бо е́смь ста́ръ, и жена́ моя́ заматорѣ́вши во дне́хъ свои́хъ.
И отвѣща́въ а́нгелъ рече́ ему́: а́зъ е́смь гаврiи́лъ предстоя́й предъ Бо́гомъ, и по́сланъ е́смь глаго́лати къ тебѣ́ и благовѣсти́ти тебѣ́ сiя́:
и се́ бу́деши молчя́ и не могі́й проглаго́лати, до него́же дне́ бу́дутъ сiя́: зане́ не вѣ́ровалъ еси́ словесе́мъ мои́мъ, я́же сбу́дутся во вре́мя свое́.
И бѣ́ша лю́дiе жду́ще заха́рiю: и чудя́хуся косня́щу ему́ въ це́ркви.
Изше́дъ же не можа́ше глаго́лати къ ни́мъ: и разумѣ́ша, я́ко видѣ́нiе ви́дѣ въ це́ркви: и то́й бѣ́ помава́я и́мъ, и пребыва́ше нѣ́мъ.
просвѣти́ти во тмѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй сѣдя́щыя, напра́вити но́ги на́шя на пу́ть ми́ренъ.
Отроча́ же растя́ше и крѣпля́шеся ду́хомъ: и бѣ́ въ пусты́нехъ до дне́ явле́нiя своего́ ко Изра́илю.
[Зач. 1.] Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях,
как передали нам то́ бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова,
то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил,
чтобы ты узнал твердое основание того учения, в котором был наставлен.
[Зач. 2.] Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета.
Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно.
У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных.
Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом,
по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения,
а всё множество народа молилось вне во время каждения, –
тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного.
Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него.
Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь ему имя: Иоанн;
и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются,
ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святаго исполнится еще от чрева матери своей;
и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их;
и предъидет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный.
И сказал Захария Ангелу: по чему я узна́ю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных.
Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие;
и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то́, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время.
Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме.
Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем.
А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой.
[Зач. 3.] После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила:
так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.
В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет,
к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария.
Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами.
Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что́ бы это было за приветствие.
И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога;
и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус.
Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его;
и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца.
Мария же сказала Ангелу: ка́к будет это, когда Я мужа не знаю?
Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим.
Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц,
ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.
Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее Ангел.
[Зач. 4.] Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин,
и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету.
Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Святаго Духа,
и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего!
И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?
Ибо когда голос приветствия Твоего дошел до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моем.
И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа.
И сказала Мария: величит душа Моя Господа,
и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моем,
что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды;
что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его;
и милость Его в роды родов к боящимся Его;
явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями се́рдца их;
низложил сильных с престолов, и вознес смиренных;
алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем;
Аталарынын жєрљгєн балдарына, баш ийбегендерди адил адамдардын ойлонуу жолуна буруп, даярдалган элди Тењирге алып келєє єчєн, ал Илияс пайгамбардын руху жана кєчє менен Анын алдында келет».
Ошондо Захария периштеге: «Мен муну эмнеден улам билем? Анткени мен карып калдым, аялым да карыды», – деди.
Периште ага мындай деп жооп берди: «Мен Кудай алдында туруучу Жебирейилмин, сени менен сєйлљшєє єчєн, сага ушул жакшы кабарды билдирєє єчєн жиберилгем.
Сен менин љз убагы келгенде орундала турган сљздљрємљ ишенбегендигињ єчєн, тилден калып, бул ишке ашкан кєнгљ чейин сєйлљбљйсєњ».
Ошол учурда Захарияны кєтєп турган эл анын ийбадатканада кармалып жатканына тањ калды.
Ал сыртка чыкканда, элге сєйлљй албай койду. Ошондо алар анын ийбадатканада кљрєнєш кљргљнєн тєшєнєштє. Захария аларга жањсап тєшєндєрдє, анткени ал дудук болуп, сєйлљй албай калган эле.
Кызмат кыла турган кєндљрє бєткљндљн кийин, ал єйєнљ кайтты.
Ошол кєндљрдљн кийин анын аялы Элизабеттин боюна бєтєп, беш ай бою жашырынып жєрдє.
«Мени элдин шылдыњынан куткарыш єчєн, Тењир ушул кєндљрдљ мага назарын салып, ушундай кылды», – деди ал.
Алтынчы айда Кудай Галилеянын Назарет деген шаарына,
Дљљт тукумунан чыккан Жусуп деген адам менен убадалашып койгон кызга Жебирейил периштени жиберди. Кыздын ысымы Мариям эле.
Периште ага келип: «Салам, Кудайдан ырайым тапкан кыз! Тењир сени менен! Аялдардын ичинен сен баталуусуњ!» – деди.
Периштенин сљзєнљ апкаарый тєшкљн Мариям бул саламдашуу эмнени билдирет деп, ойлонуп калды.
Ошондо периште ага мындай деди: «Коркпо, Мариям! Анткени сен Кудайдан ырайым таптыњ.
Боюња бєтєп, Уул тљрљйсєњ, Анын ысымын Ыйса коёсуњ.
Ал улуу болот жана Бардыгынан Жогору Тургандын Уулу деп аталат. Кудай-Тењир Ага атасы Дљљттєн тагын берет.
Ал Жакыптын тукумуна тєбљлєккљ падышачылык кылат, Анын падышачылыгынын чеги болбойт».
Мариям периштеден: «Эркек кљрбљсљм, бул кандайча болот?» – деп сурады.
Периште ага мындай деп жооп берди: «Сенин єстєњљ Ыйык Рух тєшљт. Сени Бардыгынан Жогору Тургандын кєчє каптайт. Ошондуктан тљрљлљ турган Ыйыкка Кудайдын Уулу деген ысым берилет.
“Тљрљбљс” деп аталган тууганыњ Элизабет да карыганда кош бойлуу болду. Ал уул тљрљйт, анын боюна бєткљнєнљ алты ай болду.
Анткени Кудайдын бир да сљзє кєчєн жоготпойт».
Ошондо Мариям: «Мен мына, мен Тењирдин кулумун. Мага сен айткандай болсун», – деди. Ошондон кийин периште анын жанынан кетти.
Ошол кєндљрдєн биринде Мариям тоолуу Жєйєт љлкљсєнєн бир шаарына шашылыш тєрдљ жљнљдє.
Ал Захариянын єйєнљ кирип, Элизабет менен саламдашты.
Мариямдын саламын укканда, Элизабеттин ичиндеги баласы туйлап жиберди. Ошондо Элизабет Ыйык Рухка толуп,
єнєн бийик чыгарып, мындай деди: «Аялдардын ичинен сен баталуусуњ, ичињдеги бала да баталуу!
Тењиримдин энеси мага келгидей, мен киммин?
Анткени сенин саламыњды укканымда, ичимдеги бала кубанычтан туйлап жиберди.
Ишенгенињ єчєн бактылуусуњ, анткени Тењирдин сага айткан сљзє аткарылат».
Мариям мындай деди: «Менин жаным Тењирди дањктайт.
Куткаруучум Кудайды ойлоп, рухум кубанды.
Анткени Ал Љзєнєн кулунун момундугуна назарын салды. Анткени мындан ары бардык муундар мени “бактылуу” дешет.
Анткени Кудуреттєє мага улуу иш жасады. Анын ысымы ыйык.
Ал Љзєнљн корккондорго укумдан-тукумга ырайым кылат.
Ал Љзєнєн колунун кєчєн кљрсљттє. Жєрљгєндљгє ойлору текеберлерди чачыратып жиберди.
Ачкаларга ырыскыны мол берди, байларды болсо куру кол коё берди.
Биздин ата-бабаларыбызга, Ыбрайымга жана анын тукумуна тєбљлєккљ ырайым кылууну убада кылганын эстеп, Љзєнєн кулу Ысрайылга жардамга келди».
Мариям Элизабеттин жанында єч айга жакын болуп, єйєнљ кайтты.
Элизабеттин тљрљр маалы келип, уул тљрљдє.
Тењирдин ага улуу ырайым кљрсљткљнєн уккан анын коњшулары менен туугандары аны менен бирге кубанышты.
Сегизинчи кєнє баланы сєннљткљ отургузууга келишти. Ага атасы Захариянын ысымын коймокчу болушту.
Бирок баланын энеси: «Жок, анын ысымын Жакан коёбуз», – деди.
Ошондо алар ага: «Сенин урук-тукумуњда мындай аттуу эч ким жок да», – дешти.
Анан баланын атасынан кандай ат койгусу келерин жањсап сурашты.
Ал тактайча талап кылып, «Анын ысымы – Жакан» деп жазды. Бардыгы тањ калышты.
Ошол замат Захарияга тил кирип, Кудайды дањктай баштады.
Алардын тегерегинде жашагандардын бардыгын коркунуч басты. Бул жљнєндљ тоолуу Жєйєт аймагынын бєт жерине сљз тарады.
Уккандардын бардыгы муну кљкєрљгєнљ тєйєп: «Бул бала ким болор экен?» – дешти. Аны Кудай Љзє колдоп жєрдє.
Анын атасы Захария Ыйык Рухка толуп, мындай деп пайгамбарчылык кылды:
«Ысрайылдын Кудай-Тењирине алкыш! Анткени Ал Љз элине келип, аны кун тљлљп куткарып алды.
Байыртадан бери Љзєнєн ыйык пайгамбарлары аркылуу айтып келгендей,
Љз кулу Дљљттєн тукумунан биз єчєн куткаруу мєйєзєн кљтљрдє.
Ал бизди душмандарыбыздан, бизди жек кљргљндљрдєн колунан куткарды.
Биздин ата-бабаларыбызга ырайым кылып, Љзєнєн ыйык келишимин эстеди.
Љмєрєбєз љткљнчљ Анын алдында, Ага ыйыктык жана адилеттєєлєк менен,
коркпостон кызмат кылышыбыз єчєн, Ал атабыз Ыбрайымга бизди душмандарыбыздын колунан куткарууну убада кылган.
Сен да, наристе, Бардыгынан Жогору Тургандын пайгамбары деп аталасыњ. Анткени сен Тењирге жол даярдаш єчєн,
Кудайдын улуу боорукердиги боюнча кєнљљлљрє кечирилип, куткарыларын Анын элине тєшєндєрєш єчєн, Анын алдында келесињ.
Ошол улуу боорукердик боюнча бизди тынчтыктын жолуна салуу єчєн,
карањгычылыкта жана љлєм кљлљкљсє баскан љлкљдљ жашагандарга жарык берєє єчєн, жогорудан бизге Жарык келди».
Бала болсо чоњоюп, кєндљн кєнгљ руху бекемделип жатты. Ал љзєнєн Ысрайыл элине келгенге чейин ээн талаада жашады.
Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім́я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім́я їй Єлисавета.
І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
І з́явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п́янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку…
А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий…
І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п́ять місяців, кажучи:
Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім́я Назарет,
до діви, що заручена з мужем була, на ім́я йому Йосип, із дому Давидового, а ім́я діві Марія.
І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…
І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім́ям!
І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
І в тій хвилі уста та язик розв́язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все…
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?… І Господня рука була з нею.
Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з́явлення перед Ізраїлем.
