[Зач. 50.] По си́хъ же яви́ Госпо́дь и инѣ́хъ се́дмьдесятъ, и посла́ и́хъ по двѣма́ предъ лице́мъ Свои́мъ во вся́къ гра́дъ и мѣ́сто, а́може хотя́ше Са́мъ ити́:

глаго́лаше же къ ни́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твѣ, да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́.

Иди́те: се́ А́зъ посыла́ю вы́ я́ко а́гнцы посредѣ́ волко́въ.

Не носи́те влага́лища, ни пи́ры, ни сапо́гъ и ни кого́же на пути́ цѣлу́йте.

Въ о́нъ же а́ще до́мъ вни́дете, пе́рвѣе глаго́лите: ми́ръ до́му сему́:

и а́ще у́бо бу́детъ ту́ сы́нъ ми́ра, почі́етъ на не́мъ ми́ръ ва́шъ: а́ще ли же ни́, къ ва́мъ возврати́тся.

Въ то́мъ же дому́ пребыва́йте, яду́ще и пiю́ще, я́же су́ть у ни́хъ: досто́инъ бо е́сть дѣ́латель мзды́ своея́: не преходи́те изъ до́му въ до́мъ.

И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и прiе́млютъ вы́, яди́те предлага́емая ва́мъ:

и исцѣли́те неду́жныя, и́же су́ть въ не́мъ, и глаго́лите и́мъ: прибли́жися на вы́ Ца́рствiе Бо́жiе.

И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и не прiе́млютъ ва́съ, изше́дше на распу́тiя его́, рцы́те:

и пра́хъ прилѣ́пшiй на́мъ от гра́да ва́шего, оттряса́емъ ва́мъ. Оба́че сiе́ вѣ́дите, я́ко прибли́жися на вы́ Ца́рствiе Бо́жiе.

Глаго́лю ва́мъ, я́ко Cодо́мляномъ въ де́нь то́й отра́днѣе бу́детъ, не́же гра́ду тому́.

Го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ сѣдя́ще покая́лися бы́ша:

оба́че Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ на судѣ́, не́же ва́ма.

И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да низведе́шися.

[Зач. 51.] Слу́шаяй ва́съ, Мене́ слу́шаетъ: и отмета́яйся ва́съ, Мене́ отмета́ется: отмета́яйся же Мене́, отмета́ется Посла́вшаго Мя́.

Возврати́шася же се́дмьдесятъ съ ра́достiю, глаго́люще: Го́споди, и бѣ́си повину́ются на́мъ о и́мени Твое́мъ.

Рече́ же и́мъ: ви́дѣхъ сатану́ я́ко мо́лнiю съ небесе́ спа́дша.

[Зач..] Се́, даю́ ва́мъ вла́сть наступа́ти на змiю́ и на скорпі́ю и на всю́ си́лу вра́жiю: и ничесо́же ва́съ вреди́тъ.

Оба́че о се́мъ не ра́дуйтеся, я́ко ду́си ва́мъ повину́ются: ра́дуйтеся же, я́ко имена́ ва́ша напи́сана су́ть на небесѣ́хъ.

Въ то́й ча́съ возра́довася ду́хомъ Иису́съ и рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ еси́ сiя́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ, и откры́лъ еси́ та́ младе́нцемъ: е́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́нiе предъ Тобо́ю.

И́ обра́щься ко ученико́мъ, рече́: вся́ Мнѣ́ предана́ бы́ша от Отца́ Моего́: и никто́же вѣ́сть, кто́ е́сть Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ: и кто́ е́сть Оте́цъ, то́кмо Сы́нъ, и ему́же а́ще хо́щетъ Сы́нъ откры́ти.

[Зач. 52.] И́ обра́щься ко ученико́мъ, еди́нъ {осо́бь} рече́: блаже́ни о́чи ви́дящiи, я́же ви́дите:

глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и ца́рiе восхотѣ́ша ви́дѣти, я́же вы́ ви́дите, и не ви́дѣша: и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша.

[Зач. 53.] И се́, зако́нникъ нѣ́кiй воста́, искуша́я Его́ и глаго́ля: Учи́телю, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дую?

О́нъ же рече́ къ нему́: въ зако́нѣ что́ пи́сано е́сть? Ка́ко чте́ши?

О́нъ же отвѣща́въ рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоего́ от всего́ се́рдца твоего́, и от всея́ души́ твоея́, и все́ю крѣ́постiю твое́ю, и всѣ́мъ помышле́нiемъ твои́мъ: и бли́жняго своего́ я́ко са́мъ себе́.

Рече́ же ему́: пра́во отвѣща́лъ еси́: сiе́ сотвори́, и жи́въ бу́деши.

О́нъ же хотя́ оправди́тися са́мъ, рече́ ко Иису́су: и кто́ е́сть бли́жнiй мо́й?

Отвѣща́въ же Иису́съ рече́: человѣ́къ нѣ́кiй схожда́ше от Иерусали́ма во Иерихо́нъ, и въ разбо́йники впаде́, и́же совле́кше его́, и я́звы возло́жше отидо́ша, оста́вльше едва́ жи́ва су́ща.

По слу́чаю же свяще́нникъ нѣ́кiй схожда́ше путе́мъ тѣ́мъ, и ви́дѣвъ его́, мимои́де.

Та́кожде же и леви́тъ, бы́въ на то́мъ мѣ́стѣ, прише́дъ и ви́дѣвъ, мимои́де.

Самаря́нинъ же нѣ́кто гряды́й, прiи́де надъ него́, и ви́дѣвъ его́, милосе́рдова:

и присту́пль обвяза́ стру́пы его́, возлива́я ма́сло и вино́: всади́въ же его́ на сво́й ско́тъ, приведе́ его́ въ гости́нницу, и прилѣжа́ ему́:

и нау́трiя изше́дъ, изъе́мъ два́ сре́бреника, даде́ гости́ннику, и рече́ ему́: прилѣжи́ ему́: и, е́же а́ще прiиждиве́ши, а́зъ егда́ возвращу́ся, возда́мъ ти́.

Кто́ у́бо от тѣ́хъ трiе́хъ бли́жнiй мни́ттися бы́ти впа́дшему въ разбо́йники?

О́нъ же рече́: сотвори́вый ми́лость съ ни́мъ. Рече́ же ему́ Иису́съ: иди́, и ты́ твори́ та́кожде.

[Зач. 54.] Бы́сть же ходя́щымъ и́мъ, и Са́мъ вни́де въ ве́сь нѣ́кую: жена́ же нѣ́кая и́менемъ Ма́рѳа прiя́тъ Его́ въ до́мъ сво́й.

И сестра́ е́й бѣ́ нарица́емая Марі́а, я́же и сѣ́дши при ногу́ Иису́сову, слы́шаше сло́во Его́.

Ма́рѳа же мо́лвяше о мно́зѣ слу́жбѣ, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ еди́ну мя́ оста́ви служи́ти? Рцы́ у́бо е́й, да ми́ помо́жетъ.

Отвѣща́въ же Иису́съ рече́ е́й: Ма́рѳо, Ма́рѳо, пече́шися, и мо́лвиши о мно́зѣ,

еди́но же е́сть на потре́бу: Марі́а же благу́ю ча́сть избра́, я́же не отъи́мется от нея́.

Греческий [Greek (Koine)]

μετὰ δὲ ταῦτα ἀνέδειξεν ὁ κύριος ἑτέρους ἑβδομήκοντα δύο καὶ ἀπέστειλεν αὐτοὺς ἀνὰ δύο δύο πρὸ προσώπου αὐτοῦ εἰς πᾶσαν πόλιν καὶ τόπον οὗ ἤμελλεν αὐτὸς ἔρχεσθαι

ἔλεγεν δὲ πρὸς αὐτούς ὁ μὲν θερισμὸς πολύς οἱ δὲ ἐργάται ὀλίγοι δεήθητε οὖν τοῦ κυρίου τοῦ θερισμοῦ ὅπως ἐργάτας ἐκβάλῃ εἰς τὸν θερισμὸν αὐτοῦ

ὑπάγετε ἰδοὺ ἀποστέλλω ὑμᾶς ὡς ἄρνας ἐν μέσῳ λύκων

μὴ βαστάζετε βαλλάντιον μὴ πήραν μὴ ὑποδήματα καὶ μηδένα κατὰ τὴν ὁδὸν ἀσπάσησθε

εἰς ἣν δ᾿ ἂν εἰσέλθητε οἰκίαν πρῶτον λέγετε εἰρήνη τῷ οἴκῳ τούτῳ

καὶ ἐὰν ἐκεῖ ᾖ υἱὸς εἰρήνης ἐπαναπαήσεται ἐπ᾿ αὐτὸν ἡ εἰρήνη ὑμῶν εἰ δὲ μή γε ἐφ᾿ ὑμᾶς ἀνακάμψει

ἐν αὐτῇ δὲ τῇ οἰκίᾳ μένετε ἐσθίοντες καὶ πίνοντες τὰ παρ᾿ αὐτῶν ἄξιος γὰρ ὁ ἐργάτης τοῦ μισθοῦ αὐτοῦ μὴ μεταβαίνετε ἐξ οἰκίας εἰς οἰκίαν

καὶ εἰς ἣν ἂν πόλιν εἰσέρχησθε καὶ δέχωνται ὑμᾶς ἐσθίετε τὰ παρατιθέμενα ὑμῖν

καὶ θεραπεύετε τοὺς ἐν αὐτῇ ἀσθενεῖς καὶ λέγετε αὐτοῖς ἤγγικεν ἐφ᾿ ὑμᾶς ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ

εἰς ἣν δ᾿ ἂν πόλιν εἰσέλθητε καὶ μὴ δέχωνται ὑμᾶς ἐξελθόντες εἰς τὰς πλατείας αὐτῆς εἴπατε

καὶ τὸν κονιορτὸν τὸν κολληθέντα ἡμῖν ἐκ τῆς πόλεως ὑμῶν εἰς τοὺς πόδας ἀπομασσόμεθα ὑμῖν πλὴν τοῦτο γινώσκετε ὅτι ἤγγικεν ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ

λέγω ὑμῖν ὅτι Σοδόμοις ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἀνεκτότερον ἔσται ἢ τῇ πόλει ἐκείνῃ

οὐαί σοι Χοραζίν οὐαί σοι Βηθσαϊδά ὅτι εἰ ἐν Τύρῳ καὶ Σιδῶνι ἐγενήθησαν αἱ δυνάμεις αἱ γενόμεναι ἐν ὑμῖν πάλαι ἂν ἐν σάκκῳ καὶ σποδῷ καθήμενοι μετενόησαν

πλὴν Τύρῳ καὶ Σιδῶνι ἀνεκτότερον ἔσται ἐν τῇ κρίσει ἢ ὑμῖν

καὶ σύ Καφαρναούμ μὴ ἕως οὐρανοῦ ὑψωθήσῃ ἕως τοῦ ᾅδου καταβήσῃ

ὁ ἀκούων ὑμῶν ἐμοῦ ἀκούει καὶ ὁ ἀθετῶν ὑμᾶς ἐμὲ ἀθετεῖ ὁ δὲ ἐμὲ ἀθετῶν ἀθετεῖ τὸν ἀποστείλαντά με

ὑπέστρεψαν δὲ οἱ ἑβδομήκοντα δύο μετὰ χαρᾶς λέγοντες κύριε καὶ τὰ δαιμόνια ὑποτάσσεται ἡμῖν ἐν τῷ ὀνόματί σου

εἶπεν δὲ αὐτοῖς ἐθεώρουν τὸν Σατανᾶν ὡς ἀστραπὴν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ πεσόντα

ἰδοὺ δέδωκα ὑμῖν τὴν ἐξουσίαν τοῦ πατεῖν ἐπάνω ὄφεων καὶ σκορπίων καὶ ἐπὶ πᾶσαν τὴν δύναμιν τοῦ ἐχθροῦ καὶ οὐδὲν ὑμᾶς οὐ μὴ ἀδικήσῃ

πλὴν ἐν τούτῳ μὴ χαίρετε ὅτι τὰ πνεύματα ὑμῖν ὑποτάσσεται χαίρετε δὲ ὅτι τὰ ὀνόματα ὑμῶν ἐγγέγραπται ἐν τοῖς οὐρανοῖς

ἐν αὐτῇ τῇ ὥρᾳ ἠγαλλιάσατο ἐν τῷ πνεύματι τῷ ἁγίῳ καὶ εἶπεν ἐξομολογοῦμαί σοι πάτερ κύριε τοῦ οὐρανοῦ καὶ τῆς γῆς ὅτι ἀπέκρυψας ταῦτα ἀπὸ σοφῶν καὶ συνετῶν καὶ ἀπεκάλυψας αὐτὰ νηπίοις ναί ὁ πατήρ ὅτι οὕτως εὐδοκία ἐγένετο ἔμπροσθέν σου

πάντα μοι παρεδόθη ὑπὸ τοῦ πατρός μου καὶ οὐδεὶς γινώσκει τίς ἐστιν ὁ υἱὸς εἰ μὴ ὁ πατήρ καὶ τίς ἐστιν ὁ πατὴρ εἰ μὴ ὁ υἱὸς καὶ ᾧ ἐὰν βούληται ὁ υἱὸς ἀποκαλύψαι

καὶ στραφεὶς πρὸς τοὺς μαθητὰς κατ᾿ ἰδίαν εἶπεν μακάριοι οἱ ὀφθαλμοὶ οἱ βλέποντες ἃ βλέπετε

λέγω γὰρ ὑμῖν ὅτι πολλοὶ προφῆται καὶ βασιλεῖς ἠθέλησαν ἰδεῖν ἃ ὑμεῖς βλέπετε καὶ οὐκ εἶδαν καὶ ἀκοῦσαι ἃ ἀκούετε καὶ οὐκ ἤκουσαν

καὶ ἰδοὺ νομικός τις ἀνέστη ἐκπειράζων αὐτὸν λέγων διδάσκαλε τί ποιήσας ζωὴν αἰώνιον κληρονομήσω

ὁ δὲ εἶπεν πρὸς αὐτόν ἐν τῷ νόμῳ τί γέγραπται πῶς ἀναγινώσκεις

ὁ δὲ ἀποκριθεὶς εἶπεν ἀγαπήσεις κύριον τὸν θεόν σου ἐξ ὅλης τῆς καρδίας σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ ψυχῇ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ ἰσχύϊ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ διανοίᾳ σου καὶ τὸν πλησίον σου ὡς σεαυτόν

εἶπεν δὲ αὐτῷ ὀρθῶς ἀπεκρίθης τοῦτο ποίει καὶ ζήσῃ

ὁ δὲ θέλων δικαιῶσαι ἑαυτὸν εἶπεν πρὸς τὸν Ἰησοῦν καὶ τίς ἐστίν μου πλησίον

ὑπολαβὼν ὁ Ἰησοῦς εἶπεν ἄνθρωπός τις κατέβαινεν ἀπὸ Ἰερουσαλὴμ εἰς Ἰεριχὼ καὶ λῃσταῖς περιέπεσεν οἳ καὶ ἐκδύσαντες αὐτὸν καὶ πληγὰς ἐπιθέντες ἀπῆλθον ἀφέντες ἡμιθανῆ

κατὰ συγκυρίαν δὲ ἱερεύς τις κατέβαινεν ἐν τῇ ὁδῷ ἐκείνῃ καὶ ἰδὼν αὐτὸν ἀντιπαρῆλθεν

ὁμοίως δὲ καὶ Λευίτης γενόμενος κατὰ τὸν τόπον ἐλθὼν καὶ ἰδὼν ἀντιπαρῆλθεν

Σαμαρίτης δέ τις ὁδεύων ἦλθεν κατ᾿ αὐτὸν καὶ ἰδὼν ἐσπλαγχνίσθη

καὶ προσελθὼν κατέδησεν τὰ τραύματα αὐτοῦ ἐπιχέων ἔλαιον καὶ οἶνον ἐπιβιβάσας δὲ αὐτὸν ἐπὶ τὸ ἴδιον κτῆνος ἤγαγεν αὐτὸν εἰς πανδοχεῖον καὶ ἐπεμελήθη αὐτοῦ

καὶ ἐπὶ τὴν αὔριον ἐκβαλὼν ἔδωκεν δύο δηνάρια τῷ πανδοχεῖ καὶ εἶπεν ἐπιμελήθητι αὐτοῦ καὶ ὅ τι ἂν προσδαπανήσῃς ἐγὼ ἐν τῷ ἐπανέρχεσθαί με ἀποδώσω σοι

τίς τούτων τῶν τριῶν πλησίον δοκεῖ σοι γεγονέναι τοῦ ἐμπεσόντος εἰς τοὺς λῃστάς

ὁ δὲ εἶπεν ὁ ποιήσας τὸ ἔλεος μετ᾿ αὐτοῦ εἶπεν δὲ αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς πορεύου καὶ σὺ ποίει ὁμοίως

ἐν δὲ τῷ πορεύεσθαι αὐτοὺς αὐτὸς εἰσῆλθεν εἰς κώμην τινά γυνὴ δέ τις ὀνόματι Μάρθα ὑπεδέξατο αὐτόν

καὶ τῇδε ἦν ἀδελφὴ καλουμένη Μαριάμ ἣ καὶ παρακαθεσθεῖσα πρὸς τοὺς πόδας τοῦ κυρίου ἤκουεν τὸν λόγον αὐτοῦ

ἡ δὲ Μάρθα περιεσπᾶτο περὶ πολλὴν διακονίαν ἐπιστᾶσα δὲ εἶπεν κύριε οὐ μέλει σοι ὅτι ἡ ἀδελφή μου μόνην με κατέλιπεν διακονεῖν εἰπὲ οὖν αὐτῇ ἵνα μοι συναντιλάβηται

ἀποκριθεὶς δὲ εἶπεν αὐτῇ ὁ κύριος Μάρθα Μάρθα μεριμνᾷς καὶ θορυβάζῃ περὶ πολλά

ἑνὸς δέ ἐστιν χρεία Μαριὰμ γὰρ τὴν ἀγαθὴν μερίδα ἐξελέξατο ἥτις οὐκ ἀφαιρεθήσεται αὐτῆς

Украинский (Огієнко)

Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало;
тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

Ідіть!
Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати.
Не ходіть з дому в дім.

А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста.
Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо!
Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам…

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім́я Твоє!

Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

Передав Мені все Мій Отець.
І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

Він же йому відказав: Правильно ти відповів.
Роби це, і будеш жити.

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

І він підійшов, і обв́язав йому рани, наливши оливи й вина.
Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

А другого дня, від́їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість.
Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села.
Одна ж жінка, Марта їй на ім́я, прийняла Його в дім свій.

Була ж в неї сестра, що звалась Марія;
вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя?
Скажи ж їй, щоб мені помогла.

Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

а потрібне одне.
Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Post haec autem designavit Dominus alios septuaginta duos et misit illos binos ante faciem suam in omnem civitatem et locum, quo erat ipse venturus.

Et dicebat illis: «Messis quidem multa, operarii autem pauci; rogate ergo Dominum messis, ut mittat operarios in messem suam.

Ite; ecce ego mitto vos sicut agnos inter lupos.

Nolite portare sacculum neque peram neque calceamenta et neminem per viam salutaveritis.

In quamcumque domum intraveritis, primum dicite: "Pax huic domui".

Et si ibi fuerit filius pacis, requiescet super illam pax vestra; sin autem, ad vos revertetur.

In eadem autem domo manete edentes et bibentes, quae apud illos sunt: dignus enim est operarius mercede sua. Nolite transire de domo in domum.

Et in quamcumque civitatem intraveritis, et susceperint vos, manducate, quae apponuntur vobis,

et curate infirmos, qui in illa sunt, et dicite illis: "Appropinquavit in vos regnum Dei".

In quamcumque civitatem intraveritis, et non receperint vos, exeuntes in plateas eius dicite:

"Etiam pulverem, qui adhaesit nobis ad pedes de civitate vestra, extergimus in vos; tamen hoc scitote, quia appropinquavit regnum Dei".

Dico vobis quia Sodomis in die illa remissius erit quam illi civitati.

Vae tibi, Chorazin! Vae tibi, Bethsaida! Quia si in Tyro et Sidone factae fuissent virtutes, quae in vobis factae sunt, olim in cilicio et cinere sedentes paeniterent.

Verumtamen Tyro et Sidoni remissius erit in iudicio quam vobis.

Et tu, Capharnaum, numquid usque in caelum exaltaberis? Usque ad infernum demergeris!

Qui vos audit, me audit; et, qui vos spernit, me spernit; qui autem me spernit, spernit eum, qui me misit».

Reversi sunt autem septuaginta duo cum gaudio dicentes: «Domine, etiam daemonia subiciuntur nobis in nomine tuo!».

Et ait illis: «Videbam Satanam sicut fulgur de caelo cadentem.

Ecce dedi vobis potestatem calcandi supra serpentes et scorpiones et supra omnem virtutem inimici; et nihil vobis nocebit.

Verumtamen in hoc nolite gaudere, quia spiritus vobis subiciuntur; gaudete autem quod nomina vestra scripta sunt in caelis».

In ipsa hora exsultavit Spiritu Sancto et dixit: «Confiteor tibi, Pater, Domine caeli et terrae, quod abscondisti haec a sapientibus et prudentibus et revelasti ea parvulis; etiam, Pater, quia sic placuit ante te.

Omnia mihi tradita sunt a Patre meo; et nemo scit qui sit Filius, nisi Pater, et qui sit Pater, nisi Filius et cui voluerit Filius revelare».

Et conversus ad discipulos seorsum dixit: «Beati oculi, qui vident, quae videtis.

Dico enim vobis: Multi prophetae et reges voluerunt videre, quae vos videtis, et non viderunt, et audire, quae auditis, et non audierunt».

Et ecce quidam legis peritus surrexit tentans illum dicens: «Magister, quid faciendo vitam aeternam possidebo?».

At ille dixit ad eum: «In Lege quid scriptum est? Quomodo legis?».

Ille autem respondens dixit: «Diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo et ex tota anima tua et ex omnibus viribus tuis et ex omni mente tua et proximum tuum sicut teipsum».

Dixitque illi: «Recte respondisti; hoc fac et vives».

Ille autem, volens iustificare seipsum, dixit ad Iesum: «Et quis est meus proximus?».

Suscipiens autem Iesus dixit: «Homo quidam descendebat ab Ierusalem in Iericho et incidit in latrones, qui etiam despoliaverunt eum et, plagis impositis, abierunt, semivivo relicto.

Accidit autem, ut sacerdos quidam descenderet eadem via et, viso illo, praeterivit;

similiter et Levita, cum esset secus locum et videret eum, pertransiit.

Samaritanus autem quidam iter faciens, venit secus eum et videns eum misericordia motus est,

et appropians alligavit vulnera eius infundens oleum et vinum; et imponens illum in iumentum suum duxit in stabulum et curam eius egit.

Et altera die protulit duos denarios et dedit stabulario et ait: "Curam illius habe, et, quodcumque supererogaveris, ego, cum rediero, reddam tibi".

Quis horum trium videtur tibi proximus fuisse illi, qui incidit in latrones?».

At ille dixit: «Qui fecit misericordiam in illum». Et ait illi Iesus: «Vade et tu fac similiter».

Cum autem irent, ipse intravit in quoddam castellum, et mulier quaedam Martha nomine excepit illum.

Et huic erat soror nomine Maria, quae etiam sedens secus pedes Domini audiebat verbum illius.

Martha autem satagebat circa frequens ministerium; quae stetit et ait: «Domine, non est tibi curae quod soror mea reliquit me solam ministrare? Dic ergo illi, ut me adiuvet».

Et respondens dixit illi Dominus: «Martha, Martha, sollicita es et turbaris erga plurima,

porro unum est necessarium; Maria enim optimam partem elegit, quae non auferetur ab ea».