[Зач. 50.] По си́хъ же яви́ Госпо́дь и инѣ́хъ се́дмьдесятъ, и посла́ и́хъ по двѣма́ предъ лице́мъ Свои́мъ во вся́къ гра́дъ и мѣ́сто, а́може хотя́ше Са́мъ ити́:

глаго́лаше же къ ни́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твѣ, да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́.

Иди́те: се́ А́зъ посыла́ю вы́ я́ко а́гнцы посредѣ́ волко́въ.

Не носи́те влага́лища, ни пи́ры, ни сапо́гъ и ни кого́же на пути́ цѣлу́йте.

Въ о́нъ же а́ще до́мъ вни́дете, пе́рвѣе глаго́лите: ми́ръ до́му сему́:

и а́ще у́бо бу́детъ ту́ сы́нъ ми́ра, почі́етъ на не́мъ ми́ръ ва́шъ: а́ще ли же ни́, къ ва́мъ возврати́тся.

Въ то́мъ же дому́ пребыва́йте, яду́ще и пiю́ще, я́же су́ть у ни́хъ: досто́инъ бо е́сть дѣ́латель мзды́ своея́: не преходи́те изъ до́му въ до́мъ.

И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и прiе́млютъ вы́, яди́те предлага́емая ва́мъ:

и исцѣли́те неду́жныя, и́же су́ть въ не́мъ, и глаго́лите и́мъ: прибли́жися на вы́ Ца́рствiе Бо́жiе.

И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и не прiе́млютъ ва́съ, изше́дше на распу́тiя его́, рцы́те:

и пра́хъ прилѣ́пшiй на́мъ от гра́да ва́шего, оттряса́емъ ва́мъ. Оба́че сiе́ вѣ́дите, я́ко прибли́жися на вы́ Ца́рствiе Бо́жiе.

Глаго́лю ва́мъ, я́ко Cодо́мляномъ въ де́нь то́й отра́днѣе бу́детъ, не́же гра́ду тому́.

Го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ сѣдя́ще покая́лися бы́ша:

оба́че Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ на судѣ́, не́же ва́ма.

И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да низведе́шися.

[Зач. 51.] Слу́шаяй ва́съ, Мене́ слу́шаетъ: и отмета́яйся ва́съ, Мене́ отмета́ется: отмета́яйся же Мене́, отмета́ется Посла́вшаго Мя́.

Возврати́шася же се́дмьдесятъ съ ра́достiю, глаго́люще: Го́споди, и бѣ́си повину́ются на́мъ о и́мени Твое́мъ.

Рече́ же и́мъ: ви́дѣхъ сатану́ я́ко мо́лнiю съ небесе́ спа́дша.

[Зач..] Се́, даю́ ва́мъ вла́сть наступа́ти на змiю́ и на скорпі́ю и на всю́ си́лу вра́жiю: и ничесо́же ва́съ вреди́тъ.

Оба́че о се́мъ не ра́дуйтеся, я́ко ду́си ва́мъ повину́ются: ра́дуйтеся же, я́ко имена́ ва́ша напи́сана су́ть на небесѣ́хъ.

Въ то́й ча́съ возра́довася ду́хомъ Иису́съ и рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ еси́ сiя́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ, и откры́лъ еси́ та́ младе́нцемъ: е́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́нiе предъ Тобо́ю.

И́ обра́щься ко ученико́мъ, рече́: вся́ Мнѣ́ предана́ бы́ша от Отца́ Моего́: и никто́же вѣ́сть, кто́ е́сть Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ: и кто́ е́сть Оте́цъ, то́кмо Сы́нъ, и ему́же а́ще хо́щетъ Сы́нъ откры́ти.

[Зач. 52.] И́ обра́щься ко ученико́мъ, еди́нъ {осо́бь} рече́: блаже́ни о́чи ви́дящiи, я́же ви́дите:

глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и ца́рiе восхотѣ́ша ви́дѣти, я́же вы́ ви́дите, и не ви́дѣша: и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша.

[Зач. 53.] И се́, зако́нникъ нѣ́кiй воста́, искуша́я Его́ и глаго́ля: Учи́телю, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дую?

О́нъ же рече́ къ нему́: въ зако́нѣ что́ пи́сано е́сть? Ка́ко чте́ши?

О́нъ же отвѣща́въ рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоего́ от всего́ се́рдца твоего́, и от всея́ души́ твоея́, и все́ю крѣ́постiю твое́ю, и всѣ́мъ помышле́нiемъ твои́мъ: и бли́жняго своего́ я́ко са́мъ себе́.

Рече́ же ему́: пра́во отвѣща́лъ еси́: сiе́ сотвори́, и жи́въ бу́деши.

О́нъ же хотя́ оправди́тися са́мъ, рече́ ко Иису́су: и кто́ е́сть бли́жнiй мо́й?

Отвѣща́въ же Иису́съ рече́: человѣ́къ нѣ́кiй схожда́ше от Иерусали́ма во Иерихо́нъ, и въ разбо́йники впаде́, и́же совле́кше его́, и я́звы возло́жше отидо́ша, оста́вльше едва́ жи́ва су́ща.

По слу́чаю же свяще́нникъ нѣ́кiй схожда́ше путе́мъ тѣ́мъ, и ви́дѣвъ его́, мимои́де.

Та́кожде же и леви́тъ, бы́въ на то́мъ мѣ́стѣ, прише́дъ и ви́дѣвъ, мимои́де.

Самаря́нинъ же нѣ́кто гряды́й, прiи́де надъ него́, и ви́дѣвъ его́, милосе́рдова:

и присту́пль обвяза́ стру́пы его́, возлива́я ма́сло и вино́: всади́въ же его́ на сво́й ско́тъ, приведе́ его́ въ гости́нницу, и прилѣжа́ ему́:

и нау́трiя изше́дъ, изъе́мъ два́ сре́бреника, даде́ гости́ннику, и рече́ ему́: прилѣжи́ ему́: и, е́же а́ще прiиждиве́ши, а́зъ егда́ возвращу́ся, возда́мъ ти́.

Кто́ у́бо от тѣ́хъ трiе́хъ бли́жнiй мни́ттися бы́ти впа́дшему въ разбо́йники?

О́нъ же рече́: сотвори́вый ми́лость съ ни́мъ. Рече́ же ему́ Иису́съ: иди́, и ты́ твори́ та́кожде.

[Зач. 54.] Бы́сть же ходя́щымъ и́мъ, и Са́мъ вни́де въ ве́сь нѣ́кую: жена́ же нѣ́кая и́менемъ Ма́рѳа прiя́тъ Его́ въ до́мъ сво́й.

И сестра́ е́й бѣ́ нарица́емая Марі́а, я́же и сѣ́дши при ногу́ Иису́сову, слы́шаше сло́во Его́.

Ма́рѳа же мо́лвяше о мно́зѣ слу́жбѣ, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ еди́ну мя́ оста́ви служи́ти? Рцы́ у́бо е́й, да ми́ помо́жетъ.

Отвѣща́въ же Иису́съ рече́ е́й: Ма́рѳо, Ма́рѳо, пече́шися, и мо́лвиши о мно́зѣ,

еди́но же е́сть на потре́бу: Марі́а же благу́ю ча́сть избра́, я́же не отъи́мется от нея́.

Украинский (Огієнко)

Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало;
тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

Ідіть!
Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати.
Не ходіть з дому в дім.

А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста.
Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо!
Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам…

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім́я Твоє!

Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

Передав Мені все Мій Отець.
І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

Він же йому відказав: Правильно ти відповів.
Роби це, і будеш жити.

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

І він підійшов, і обв́язав йому рани, наливши оливи й вина.
Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

А другого дня, від́їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість.
Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села.
Одна ж жінка, Марта їй на ім́я, прийняла Його в дім свій.

Була ж в неї сестра, що звалась Марія;
вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя?
Скажи ж їй, щоб мені помогла.

Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

а потрібне одне.
Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…

Немецкий (GNB)

Danach bestimmte der Herr weitere siebzig Boten und sandte sie zu zweien aus. Sie sollten vor ihm her in alle Städte und Ortschaften gehen, durch die er kommen würde.

Er sagte zu ihnen: »Hier wartet eine reiche Ernte, aber es gibt nicht genug Menschen, die helfen, sie einzubringen. Bittet den Herrn, dem diese Ernte gehört, dass er die nötigen Leute schickt!

Und nun geht! Ich sende euch wie Lämmer mitten unter Wölfe.

Nehmt keinen Geldbeutel mit, keine Vorratstasche und keine Schuhe. Und bleibt unterwegs nicht stehen, um jemand zu begrüßen.

Wenn ihr in ein Haus kommt, sagt zuerst: ́Frieden sei mit diesem Haus!́

Wenn dort jemand wohnt, der für diesen Frieden bereit ist, wird euer Wunsch an ihm in Erfüllung gehen; andernfalls bleibt er wirkungslos.

Bleibt in diesem Haus und esst und trinkt, was euch angeboten wird; denn wer arbeitet, hat ein Anrecht auf Lohn. Geht nicht von einem Haus zum andern.

Wenn ihr in eine Stadt kommt und sie euch aufnehmen, dann esst, was euch angeboten wird.

Heilt die Kranken in der Stadt und sagt den Leuten: ́Gott richtet jetzt seine Herrschaft bei euch auf!́

Aber wenn ihr in eine Stadt kommt und niemand euch aufnehmen will, dann geht hinaus auf die Straßen der Stadt und ruft:

́Sogar den Staub eurer Stadt, der sich an unsere Füße geheftet hat, wischen wir ab und lassen ihn euch da. Aber das sollt ihr wissen: Gott richtet jetzt seine Herrschaft auf!́

Ich sage euch: Am Tag des Gerichts wird es den Menschen von Sodom besser ergehen als den Leuten einer solchen Stadt.«

»Weh dir, Chorazin! Weh dir, Betsaida! Wenn in Tyrus und Sidon die Wunder geschehen wären, die bei euch geschehen sind, die Leute dort hätten schon längst den Sack umgebunden, sich Asche auf den Kopf gestreut und ihr Leben geändert.

Am Tag des Gerichts wird es den Bewohnern von Tyrus und Sidon besser ergehen als euch!

Und du, Kafarnaum, meinst du, du wirst in den Himmel erhoben werden? In den tiefsten Abgrund wirst du gestürzt!

Wer auf euch hört, hört auf mich. Wer euch abweist, weist mich ab. Wer aber mich abweist, weist den ab, der mich gesandt hat.«

Die Siebzig kamen zurück und berichteten voller Freude: »Herr, sogar die bösen Geister gehorchen uns, wenn wir uns auf deinen Namen berufen!«

Jesus sagte zu ihnen: »Ich sah den Satan wie einen Blitz vom Himmel fallen.

Ja, es ist wahr: Ich habe euch Vollmacht gegeben, auf Schlangen und Skorpione zu treten und die ganze Macht des Feindes zunichte zu machen. Er wird euch nicht das Geringste antun können.

Aber nicht darüber sollt ihr euch freuen, dass euch die bösen Geister gehorchen. Freut euch lieber darüber, dass eure Namen bei Gott aufgeschrieben sind!«

Damals wurde Jesus vom Geist Gottes mit jubelnder Freude erfüllt und rief: »Vater, Herr über Himmel und Erde, du hast angefangen, deine Herrschaft aufzurichten. Das hast du den Klugen und Gelehrten verborgen, aber den Unwissenden hast du es offenbar gemacht. Dafür preise ich dich! Ja, Vater, so wolltest du es haben!

Mein Vater hat mir alle Macht übergeben. Niemand kennt den Sohn, nur der Vater, und niemand den Vater, nur der Sohn – und die, denen der Sohn ihn offenbaren will.«

Dann wandte sich Jesus zu seinen Jüngern, den Männern und Frauen, und sagte: »Ihr dürft euch freuen, dass Gott euch die Augen gab, zu sehen und zu verstehen, was hier geschieht.

Ich sage euch: Viele Propheten und Könige wollten sehen, was ihr jetzt seht, aber sie haben es nicht gesehen. Sie wollten hören, was ihr jetzt hört, aber sie haben es nicht gehört.«

Da kam ein Gesetzeslehrer und wollte Jesus auf die Probe stellen; er fragte ihn: »Lehrer, was muss ich tun, um das ewige Leben zu bekommen?«

Jesus antwortete: »Was steht denn im Gesetz? Was liest du dort?«

Der Gesetzeslehrer antwortete: »Liebe den Herrn, deinen Gott, von ganzem Herzen, mit ganzem Willen und mit aller deiner Kraft und deinem ganzen Verstand! Und: Liebe deinen Mitmenschen wie dich selbst!«
nach Dtn 6,5 und Lev 19,18; Mk 12,31S

»Du hast richtig geantwortet«, sagte Jesus. »Handle so, dann wirst du leben.«

Aber dem Gesetzeslehrer war das zu einfach, und er fragte weiter: »Wer ist denn mein Mitmensch?«

Jesus nahm die Frage auf und erzählte die folgende Geschichte:

»Ein Mann ging von Jerusalem nach Jericho hinab. Unterwegs überfielen ihn Räuber. Sie nahmen ihm alles weg, schlugen ihn zusammen und ließen ihn halb tot liegen.

Nun kam zufällig ein Priester denselben Weg. Er sah den Mann liegen und ging vorbei.

Genauso machte es ein Levit, als er an die Stelle kam: Er sah ihn liegen und ging vorbei.

Schließlich kam ein Reisender aus Samarien. Als er den Überfallenen sah, ergriff ihn das Mitleid.

Er ging zu ihm hin, behandelte seine Wunden mit Öl und Wein und verband sie. Dann setzte er ihn auf sein eigenes Reittier und brachte ihn in das nächste Gasthaus, wo er sich weiter um ihn kümmerte.

Am anderen Tag zog er seinen Geldbeutel heraus, gab dem Wirt zwei Silberstücke und sagte: ́Pflege ihn! Wenn du noch mehr brauchst, will ich es dir bezahlen, wenn ich zurückkomme.́«

»Was meinst du?«, fragte Jesus. »Wer von den dreien hat an dem Überfallenen als Mitmensch gehandelt?«

Der Gesetzeslehrer antwortete: »Der ihm geholfen hat!«

Jesus erwiderte: »Dann geh und mach du es ebenso!«

Als Jesus mit seinen Jüngern weiterzog, kam er in ein Dorf. Dort nahm ihn eine Frau namens Marta gastlich auf.

Sie hatte eine Schwester mit Namen Maria, die setzte sich zu Füßen des Herrn nieder und hörte ihm zu.

Marta dagegen war voll damit beschäftigt, das Essen vorzubereiten.

Schließlich trat Marta vor Jesus hin und sagte: »Herr, kümmert es dich nicht, dass mich meine Schwester die ganze Arbeit allein tun lässt? Sag ihr doch, dass sie mir helfen soll!«

Der Herr antwortete ihr: »Marta, Marta, du machst dir viele Sorgen und verlierst dich an vielerlei,

aber nur eins ist nötig. Maria hat die richtige Wahl getroffen. Sie hat sich für ein Gut entschieden, das ihr niemand wegnehmen kann.«

Узбекский

Языки

Бу ҳодисалардан кейин Раббимиз Исо бошқа етмиш шогирдни танлаб, Ўзи ташриф буюрадиган ҳар бир шаҳар, ҳар бир жойга Ўзидан олдин бориб турсин учун уларни иккита-иккитадан юборди.

Уларга хитобан деди: “Ҳосил мўл, бироқ юмушчилар оз. Ўз ҳосилингни йиғиб-терадиган юмушчилар юбор, деб ҳосил Эгасига илтижо қилинглар.

Боринглар! Сизни бўрилар орасига қўзилардай юборяпман.

Ҳамён ҳам, тўрва ҳам, чориқ ҳам олманг, йўлда ҳеч кимга салом ҳам берманглар.

Қайси уйга кирсангизлар, аввал бошда: “Уйингизга тинчлик бўлсин”, деб салом беринглар.

Агар у ерда бирор тинчликсевар бўлса, унинг боши саломат бўлади. Бўлмаса, саломингиз сизларга қайтиб келади.

Кирган уйда қолинглар, сизларга нимаики берсалар, уни еб-ичинглар. Чунки меҳнаткаш ўз меҳнатига яраша тақдирланмоққа муносибдир. Уйма-уй ўтиб юрманглар.

Қайси шаҳарга келганингизда сизларни қабул қилсалар, олдингизга қўйилганни енглар.

Ўша ердаги касалларга шифо бериб, уларга: “Худонинг Шоҳлиги сизларга яқинлашди”, деб айтинглар.

Агарда қайси шаҳарга келганингизда сизларни қабул қилмасалар, у ердан чиқаётганингизда кўча-кўйда баралла:

“Шаҳрингиздан оёқларимизга ёпишган чангни ҳам қоқиб, ўзингизга қолдириб кетяпмиз. Бироқ шунга қарамай билиб қўйингларки, Худонинг Шоҳлиги сизларга яқинлашди”, деб айтинглар.

Сизларга гапим шуки, қиёмат* кунида у шаҳардан кўра Садўм шаҳрининг ҳоли енгилроқ бўлади”.

“Сенинг ҳолингга вой, эй Ҳоразин! Сенинг ҳолингга вой, эй Байтсайда! Агар сизларда содир бўлган мўъжизалар Тир билан Сидўн шаҳарларида яратилганда, улар аллақачон жулга ўраниб, кулга ўтириб, тавба қилган бўлардилар.

Мана, қиёмат кунида сиздан кўра Тир ва Сидўннинг ҳоли енгилроқ бўлади.

Эй сен, кўккача ўрлаган Кафарнаҳум, тубан кетажаксан тамуғга!

Сизни тинглаган Мени тинглаган бўлади. Сизни рад этган Мени рад этган бўлади. Мени рад этган эса Мени Юборганни рад этган бўлади”.

Етмиш шогирд қувонч билан сафардан қайтиб келиб Исога:- Раббий, Сенинг номингни тилга олсак, жинлар ҳам бизга бўйсунади-ку! – дедилар.

Исо уларга деди:- Мен шайтоннинг осмондан яшиндай тушганини кўрдим.

Мана, Мен сизларга илону чаёнларни эзиб ташлаш ҳамда душманнинг бутун куч-қудратини оёқ ости қилиш иқтидорини берганман. Ҳеч нарса сизларга зарар етказмайди.

Бироқ руҳлар сизга бўйсунаётганидан қувонманглар, балки номларингиз осмонда ёзилганидан қувонинглар!

Ўша пайтда Исо илоҳий* Руҳдан илҳомланиб, жуда хуррам бўлиб деди:- Эй Ота, еру кўк Ҳукмдори! Сен бу ишларни доною оқиллардан яшириб, гўдакларга маълум этганинг учун Сенга ҳамду сано айтаман. Ҳа Ота, Сенинг эзгу хоҳишинг шундай эди.

[Кейин Исо шогирдларига ўгирилиб, деди:]- Отам Менга ҳамма нарсани топширган. Ўғилнинг кимлигини Отадан бошқа ҳеч ким билмайди, Отанинг кимлигини ҳам Ўғилдан ва Ўғил билим беришни истаган кишидан бошқа ҳеч ким билмайди.

Сўнг шогирдларига қараб, Исо алоҳида деди:- Сизлар кўраётган нарсаларни кўриб турган кўзлар саодатлидир!

Сизларга шуни айтайин: не-не пайғамбару подшоҳлар сиз кўраётганни кўрмоқ орзу этгандилар, лекин кўролмадилар, сиз эшитаётганни эшитмоқ орзу этгандилар, лекин эшитолмадилар.

Шунда Исони синаш мақсадида келган Таврот тафсирчиларидан бири оёққа туриб, Унга савол берди:- Устоз, абадий ҳаёт насиб бўлмоғи учун нима қилишим керак?

- Тавротда нима ёзилган? Қандай ўқийсан? – деб сўради Исо.

У киши шундай жавоб берди:- “Эганг Худовандни бутун қалбинг, бутун жонинг, бутун қувватинг ва бутун онгинг билан сев, яқинингни эса ўзинг каби сев”, – деб ёзилган*.

Исо унга:- Сен тўғри жавоб бердинг, шундай қилгин, ана шунда яшайсан! – деди.

Аммо у одам ўзини оқламоқчи бўлиб:- Хўп, менга яқин ким? – деб сўради Исодан.

Исо унга ўрнакли нақл билан жавоб қайтарди:- Бир одам Қуддусдан Ерихога борар экан, қароқчилар қўлига тушиб қолибди. Қароқчилар унинг кийимларини ечиб олиб, ўласи қилиб уриб, шу ҳолича ташлаб кетибдилар.

Иттифоқо, шу йўлдан бир руҳоний борар экан. Уни кўриб, ёнидан ўтиб кетибди.

У жойга бир левит ҳам келиб, у одамни кўрибоқ, ёнидан ўтиб кетаверибди.

Бир самариялик йўловчи эса бу жойдан ўтаркан, унинг устидан чиқиб қолибди ва ҳолига кўп куйинибди.

Унинг ёнига келибди-да, яраларига мой суриб, шароб қуйиб, боғлаб қўйибди. Сўнг уни ўз уловига миндирибди-да, меҳмонхонага олиб келиб, унга ғамхўрлик қилибди.

Эртасига жўнаётганда икки кумуш танга чиқарибди-да, меҳмонхона эгасига бериб: “Унга яхши қарагин. Агар бундан зиёд харж қилар бўлсанг, мен қайтиб келганимдан сўнг сенга бераман”, – деб кетибди.

Сенингча, учовидан қайси бири қароқчиларнинг қўлига тушган одамнинг яқини саналади?

Таврот тафсирчиси:- Унга шафқат қилган одам-да, – деб жавоб берди.- Бор, сен ҳам шундай қил! – деди унга Исо.

Ўз йўлларида давом этишди. Исо бир қишлоққа кирди. Бу ерда Марта исмли аёл Уни уйига таклиф қилди.

Унинг Марям исмли бир синглиси бор эди. Марям Исонинг оёқлари олдида ўтириб Унинг сўзларини тинглар эди.

Марта эса тайёргарчилик ишлари билан жуда овора эди.Ниҳоят, у Исо ёнига келиб:- Ҳазрат! Синглим бир ўзимни хизматда қолдириб қўйганига эътибор бермаяпсанми? Унга айтгин, менга ёрдам берсин! – деди.

Исо унга шундай жавоб берди:- Марта, Марта, бунча уриниб ташвишланмасанг!

Зарур бўлган биттагина иш бор. Марям эса ўзи учун яхши улушни танлади ва бу ундан тортиб олинмайди.