Скрыть
15:1
15:2
15:3
15:5
15:6
15:7
15:8
15:9
15:10
15:11
15:12
15:13
15:14
15:15
15:16
15:17
15:18
15:19
15:20
15:21
15:22
15:23
15:25
15:26
15:27
15:28
15:29
15:30
15:31
15:32
Церковнославянский (рус)
[Зач. 78.] Бя́ху же при­­ближа́ющеся къ Нему́ вси́ мы́тарiе и грѣ́шницы, послу́шати Его́.
И ропта́ху фарисе́е и кни́жницы, глаго́люще, я́ко Се́й грѣ́шники прiе́млетъ и съ ни́ми я́стъ.
Рече́ же къ ни́мъ при́тчу сiю́, глаго́ля:
кі́й человѣ́къ от­ ва́съ имы́й сто́ ове́цъ, и погу́бль еди́ну от­ ни́хъ, не оста́витъ ли девяти́десяти и девяти́ въ пусты́ни, и и́детъ вслѣ́дъ поги́бшiя, до́ндеже обря́щетъ ю́?
И обрѣ́тъ воз­лага́етъ на ра́мѣ сво­и́ ра́дуяся:
и при­­ше́дъ въ до́мъ, созыва́етъ дру́ги и сосѣ́ды, глаго́ля и́мъ: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ овцу́ мою́ поги́бшую.
Глаго́лю ва́мъ, я́ко та́ко ра́дость бу́детъ на небеси́ о еди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся, не́жели о девяти́десятихъ и девяти́ пра́ведникъ, и́же не тре́буютъ покая́нiя.
Или́ ка́я жена́ иму́щи де́сять дра́хмъ, а́ще погуби́тъ дра́хму еди́ну, не вжига́етъ ли свѣти́лника, и помете́тъ хра́мину, и и́щетъ при­­лѣ́жно, до́ндеже обря́щетъ?
И обрѣ́тши созыва́етъ други́ни и сосѣ́ды, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ дра́хму поги́бшую.
Та́ко, глаго́лю ва́мъ, ра́дость быва́етъ предъ А́нгелы Бо́жiими о еди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся.
[Зач. 79.] Рече́ же: человѣ́къ нѣ́кiй имѣ́ два́ сы́на:
и рече́ юнѣ́йшiй ею́ {от­ ни́хъ} отцу́: о́тче, да́ждь ми́ досто́йную ча́сть имѣ́нiя. И раздѣли́ и́ма имѣ́нiе.
И не по мно́зѣхъ дне́хъ собра́въ все́ мні́й сы́нъ, отъи́де на страну́ дале́че, и ту́ расточи́ имѣ́нiе свое́, живы́й блу́дно.
Изжи́в­шу же ему́ все́, бы́сть гла́дъ крѣ́покъ на странѣ́ то́й, и то́й нача́тъ лиша́тися.
И ше́дъ при­­лѣпи́ся еди́ному от­ жи́тель тоя́ страны́: и посла́ его́ на се́ла своя́ пасти́ свинiя́.
И жела́­ше насы́тити чре́во свое́ от­ роже́цъ, я́же ядя́ху свинiя́: и никто́же дая́ше ему́.
Въ себе́ же при­­ше́дъ, рече́: коли́ко нае́мникомъ отца́ мо­его́ избыва́ютъ хлѣ́бы, а́зъ же гла́домъ ги́блю?
Воста́въ иду́ ко отцу́ мо­ему́, и реку́ ему́: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю,
и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й? сотвори́ мя я́ко еди́наго от­ нае́мникъ тво­и́хъ.
И воста́въ и́де ко отцу́ сво­ему́. Еще́ же ему́ дале́че су́щу, узрѣ́ его́ оте́цъ его́, и ми́лъ ему́ бы́сть, и те́къ нападе́ на вы́ю его́, и облобыза́ его́.
Рече́ же ему́ сы́нъ: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю, и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й.
Рече́ же оте́цъ къ рабо́мъ сво­и́мъ: изнеси́те оде́жду пе́рвую и облецы́те его́, и дади́те пе́рстень на ру́ку его́ и сапоги́ на но́зѣ:
и при­­ве́дше теле́цъ упита́н­ный заколи́те, и я́дше весели́мся:
я́ко сы́нъ мо́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. И нача́ша весели́тися.
Бѣ́ же сы́нъ его́ ста́рѣй на селѣ́: и я́ко гряды́й при­­бли́жися къ до́му, слы́ша пѣ́нiе и ли́ки:
и при­­зва́въ еди́наго от­ о́трокъ, вопроша́­ше: что́ [у́бо] сiя́ су́ть?
О́нъ же рече́ ему́, я́ко бра́тъ тво́й прiи́де: и закла́ оте́цъ тво́й телца́ упита́н­на, я́ко здра́ва его́ прiя́тъ.
Разгнѣ́вася же, и не хотя́ше вни́ти. Оте́цъ же его́ изше́дъ моля́ше его́.
О́нъ же от­вѣща́въ рече́ отцу́: се́ толи́ко лѣ́тъ рабо́таю тебѣ́, и николи́же за́повѣди твоя́ преступи́хъ, и мнѣ́ николи́же да́лъ еси́ козля́те, да со дру́ги сво­и́ми воз­весели́л­ся бы́хъ:
егда́ же сы́нъ тво́й се́й, изъяды́й твое́ имѣ́нiе съ любо­дѣ́йцами, прiи́де, закла́лъ еси́ ему́ телца́ пито́маго.
О́нъ же рече́ ему́: ча́до, ты́ всегда́ со мно́ю еси́ и вся́ моя́ твоя́ су́ть:
воз­весели́тижеся и воз­ра́довати подоба́­ше, я́ко бра́тъ тво́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся.
Арабский (Arabic Van Dyke)
وَكَانَ جَمِيعُ الْعَشَّارِينَ وَالْخُطَاةِ يَدْنُونَ مِنْهُ لِيَسْمَعُوهُ.
فَتَذَمَّرَ الْفَرِّيسِيُّونَ وَالْكَتَبَةُ قَائِلِينَ:«هذَا يَقْبَلُ خُطَاةً وَيَأْكُلُ مَعَهُمْ!».
فَكَلَّمَهُمْ بِهذَا الْمَثَلِ قِائِلاً:
«أَيُّ إِنْسَانٍ مِنْكُمْ لَهُ مِئَةُ خَرُوفٍ، وَأَضَاعَ وَاحِدًا مِنْهَا، أَلاَ يَتْرُكُ التِّسْعَةَ وَالتِّسْعِينَ فِي الْبَرِّيَّةِ، وَيَذْهَبَ لأَجْلِ الضَّالِّ حَتَّى يَجِدَهُ؟
وَإِذَا وَجَدَهُ يَضَعُهُ عَلَى مَنْكِبَيْهِ فَرِحًا،
وَيَأْتِي إِلَى بَيْتِهِ وَيَدْعُو الأَصْدِقَاءَ وَالْجِيرَانَ قَائِلاً لَهُمُ: افْرَحُوا مَعِي، لأَنِّي وَجَدْتُ خَرُوفِي الضَّالَّ!.
أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّهُ هكَذَا يَكُونُ فَرَحٌ فِي السَّمَاءِ بِخَاطِئٍ وَاحِدٍ يَتُوبُ أَكْثَرَ مِنْ تِسْعَةٍ وَتِسْعِينَ بَارًّا لاَ يَحْتَاجُونَ إِلَى تَوْبَةٍ.
«أَوْ أَيَّةُ امْرَأَةٍ لَهَا عَشْرَةُ دَرَاهِمَ، إِنْ أَضَاعَتْ دِرْهَمًا وَاحِدًا، أَلاَ تُوقِدُ سِرَاجًا وَتَكْنُسُ الْبَيْتَ وَتُفَتِّشُ بِاجْتِهَادٍ حَتَّى تَجِدَهُ؟
وَإِذَا وَجَدَتْهُ تَدْعُو الصَّدِيقَاتِ وَالْجَارَاتِ قَائِلَةً: افْرَحْنَ مَعِي لأَنِّي وَجَدْتُ الدِّرْهَمَ الَّذِي أَضَعْتُهُ.
هكَذَا، أَقُولُ لَكُمْ: يَكُونُ فَرَحٌ قُدَّامَ مَلاَئِكَةِ اللهِ بِخَاطِئٍ وَاحِدٍ يَتُوبُ.
وَقَالَ:«إِنْسَانٌ كَانَ لَهُ ابْنَانِ.
فَقَالَ أَصْغَرُهُمَا لأَبِيهِ: يَا أَبِي أَعْطِنِي الْقِسْمَ الَّذِي يُصِيبُنِي مِنَ الْمَالِ. فَقَسَمَ لَهُمَا مَعِيشَتَهُ.
وَبَعْدَ أَيَّامٍ لَيْسَتْ بِكَثِيرَةٍ جَمَعَ الابْنُ الأَصْغَرُ كُلَّ شَيْءٍ وَسَافَرَ إِلَى كُورَةٍ بَعِيدَةٍ، وَهُنَاكَ بَذَّرَ مَالَهُ بِعَيْشٍ مُسْرِفٍ.
فَلَمَّا أَنْفَقَ كُلَّ شَيْءٍ، حَدَثَ جُوعٌ شَدِيدٌ فِي تِلْكَ الْكُورَةِ، فَابْتَدَأَ يَحْتَاجُ.
فَمَضَى وَالْتَصَقَ بِوَاحِدٍ مِنْ أَهْلِ تِلْكَ الْكُورَةِ، فَأَرْسَلَهُ إِلَى حُقُولِهِ لِيَرْعَى خَنَازِيرَ.
وَكَانَ يَشْتَهِي أَنْ يَمْلأَ بَطْنَهُ مِنَ الْخُرْنُوبِ الَّذِي كَانَتِ الْخَنَازِيرُ تَأْكُلُهُ، فَلَمْ يُعْطِهِ أَحَدٌ.
فَرَجَعَ إِلَى نَفْسِهِ وَقَالَ: كَمْ مِنْ أَجِيرٍ لأَبِي يَفْضُلُ عَنْهُ الْخُبْزُ وَأَنَا أَهْلِكُ جُوعًا!
أَقُومُ وَأَذْهَبُ إِلَى أَبِي وَأَقُولُ لَهُ: يَا أَبِي، أَخْطَأْتُ إِلَى السَّمَاءِ وَقُدَّامَكَ،
وَلَسْتُ مُسْتَحِقًّا بَعْدُ أَنْ أُدْعَى لَكَ ابْنًا. اِجْعَلْنِي كَأَحَدِ أَجْرَاكَ.
فَقَامَ وَجَاءَ إِلَى أَبِيهِ. وَإِذْ كَانَ لَمْ يَزَلْ بَعِيدًا رَآهُ أَبُوهُ، فَتَحَنَّنَ وَرَكَضَ وَوَقَعَ عَلَى عُنُقِهِ وَقَبَّلَهُ.
فَقَالَ لَهُ الابْنُ:يَا أَبِي، أَخْطَأْتُ إِلَى السَّمَاءِ وَقُدَّامَكَ، وَلَسْتُ مُسْتَحِقًّا بَعْدُ أَنْ أُدْعَى لَكَ ابْنًا.
فَقَالَ الأَبُ لِعَبِيدِهِ: أَخْرِجُوا الْحُلَّةَ الأُولَى وَأَلْبِسُوهُ، وَاجْعَلُوا خَاتَمًا فِي يَدِهِ، وَحِذَاءً فِي رِجْلَيْهِ،
وَقَدِّمُوا الْعِجْلَ الْمُسَمَّنَ وَاذْبَحُوهُ فَنَأْكُلَ وَنَفْرَحَ،
لأَنَّ ابْنِي هذَا كَانَ مَيِّتًا فَعَاشَ، وَكَانَ ضَالاًّ فَوُجِدَ. فَابْتَدَأُوا يَفْرَحُونَ.
وَكَانَ ابْنُهُ الأَكْبَرُ فِي الْحَقْلِ. فَلَمَّا جَاءَ وَقَرُبَ مِنَ الْبَيْتِ، سَمِعَ صَوْتَ آلاَتِ طَرَبٍ وَرَقْصًا.
فَدَعَا وَاحِدًا مِنَ الْغِلْمَانِ وَسَأَلَهُ: مَا عَسَى أَنْ يَكُونَ هذَا؟
فَقَالَ لَهُ: أَخُوكَ جَاءَ فَذَبَحَ أَبُوكَ الْعِجْلَ الْمُسَمَّنَ، لأَنَّهُ قَبِلَهُ سَالِمًا.
فَغَضِبَ وَلَمْ يُرِدْ أَنْ يَدْخُلَ. فَخَرَجَ أَبُوهُ يَطْلُبُ إِلَيْهِ.
فَأَجَابَ وَقَالَ لأَبِيهِ: هَا أَنَا أَخْدِمُكَ سِنِينَ هذَا عَدَدُهَا، وَقَطُّ لَمْ أَتَجَاوَزْ وَصِيَّتَكَ، وَجَدْيًا لَمْ تُعْطِنِي قَطُّ لأَفْرَحَ مَعَ أَصْدِقَائِي.
وَلكِنْ لَمَّا جَاءَ ابْنُكَ هذَا الَّذِي أَكَلَ مَعِيشَتَكَ مَعَ الزَّوَانِي، ذَبَحْتَ لَهُ الْعِجْلَ الْمُسَمَّنَ!
فَقَالَ لَهُ: يَا بُنَيَّ أَنْتَ مَعِي فِي كُلِّ حِينٍ، وَكُلُّ مَا لِي فَهُوَ لَكَ.
وَلكِنْ كَانَ يَنْبَغِي أَنْ نَفْرَحَ وَنُسَرَّ، لأَنَّ أَخَاكَ هذَا كَانَ مَيِّتًا فَعَاشَ، وَكَانَ ضَالُا فَوُجِدَ».
Синодальный
1 Притчи: о потерянной овце; 8 потерянной драхме; 11 блудном сыне, его отце и брате.
[Зач. 78.] Приближались к Нему все мытари и грешники слушать Его.
Фарисеи же и книжники роптали, говоря: Он принимает грешников и ест с ними.
Но Он сказал им следующую притчу:
кто из вас, имея сто овец и потеряв одну из них, не оставит девяноста девяти в пустыне и не пойдет за пропавшею, пока не найдет ее?
А найдя, возьмет ее на плечи свои с радостью
и, придя домой, созовет друзей и соседей и скажет им: порадуйтесь со мною: я нашел мою пропавшую овцу.
Сказываю вам, что так на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в покаянии.
Или какая женщина, имея десять драхм, если потеряет одну драхму, не зажжет свечи́ и не станет мести комнату и искать тщательно, пока не найдет,
а найдя, созовет подруг и соседок и скажет: порадуйтесь со мною: я нашла потерянную драхму.
Так, говорю вам, бывает радость у Ангелов Божиих и об одном грешнике кающемся.
[Зач. 79.] Еще сказал: у некоторого человека было два сына;
и сказал младший из них отцу: отче! дай мне следующую мне часть имения. И отец разделил им имение.
По прошествии немногих дней младший сын, собрав всё, пошел в дальнюю сторону и там расточил имение свое, живя распутно.
Когда же он прожил всё, настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться;
и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней;
и он рад был наполнить чрево свое рожка́ми, которые ели свиньи, но никто не давал ему.
Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода;
встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою
и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих.
Встал и пошел к отцу своему. И когда он был еще далеко, увидел его отец его и сжалился; и, побежав, пал ему на шею и целовал его.
Сын же сказал ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим.
А отец сказал рабам своим: принесите лучшую одежду и оденьте его, и дайте перстень на руку его и обувь на ноги;
и приведите откормленного теленка, и заколите; станем есть и веселиться!
ибо этот сын мой был мертв и ожил, пропадал и нашелся. И начали веселиться.
Старший же сын его был на поле; и возвращаясь, когда приблизился к дому, услышал пение и ликование;
и, призвав одного из слуг, спросил: что это такое?
Он сказал ему: брат твой пришел, и отец твой заколол откормленного теленка, потому что принял его здоровым.
Он осердился и не хотел войти. Отец же его, выйдя, звал его.
Но он сказал в ответ отцу: вот, я столько лет служу тебе и никогда не преступал приказания твоего, но ты никогда не дал мне и козлёнка, чтобы мне повеселиться с друзьями моими;
а когда этот сын твой, расточивший имение своё с блудницами, пришел, ты заколол для него откормленного теленка.
Он же сказал ему: сын мой! ты всегда со мною, и всё мое твое,
а о том надобно было радоваться и веселиться, что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашелся.
Набліжа́ліся да Яго ўсе мы́тнікі і грэшнікі, каб слу́хаць Яго.
І нарака́лі фарысеі і кніжнікі, ка́жучы: Ён прыма́е грэшнікаў і есць з імі.
А Ён сказаў ім такую прытчу, гаворачы:
хто з вас, ма́ючы сто авечак і згубíўшы адну з іх, не пакіда́е дзевяно́ста дзевяцí ў пусты́ні і не ідзе па тую, што згубíлася, пакуль не зно́йдзе яе?
І, знайшо́ўшы, усклада́е на пле́чы свае, ра́дуючыся;
і, прыйшо́ўшы дадому, скліка́е сябро́ў і суседзяў, ка́жучы ім: пара́дуйцеся са мною, бо я знайшоў сваю згу́бленую авечку.
Кажу вам, што гэтак бо́льшая радасць будзе на небе за аднаго грэшніка, які ка́ецца, чым за дзевяноста дзевяць пра́веднікаў, якія не ма́юць патрэ́бы ў пакая́нні.
Альбо якая жанчына, ма́ючы дзесяць дра́хмаў, калі згу́біць адну дра́хму, не запа́львае свяцíльнік і не мяце́ ха́ту, і не шука́е стара́нна, пакуль не зно́йдзе?
І, знайшо́ўшы, скліка́е сябро́вак і сусе́дак, ка́жучы: пара́дуйцеся са мною, бо я знайшла згу́бленую дра́хму.
Так, кажу вам, бывае радасць у Ангелаў Божых і за аднаго грэшніка, які ка́ецца.
І Ён сказаў: у аднаго чалавека было́ два сыны́;
і сказаў мало́дшы з іх бацьку: бацька, дай мне нале́жную частку маёмасці. І той падзялíў ім маёмасць.
І праз некалькі дзён, сабра́ўшы ўсё, малодшы сын адышоў у далёкую краíну і там растра́ціў маёмасць сваю, жывучы́ распу́сна.
Калі ж ён патра́ціў усё, настаў голад вялікі ў той краíне, і ён пачаў цярпе́ць няста́чу;
і, пайшоўшы, прыста́ў да аднаго з жыхароў той краíны, а той паслаў яго на свае палí па́свіць свіне́й;
і ён жада́ў напоўніць жывот свой ражка́мі , якія елі свíнні, але ніхто не даваў яму.
І, прыйшо́ўшы да розуму, сказаў: колькі на́ймітаў у ба́цькі майго ма́юць хле́ба ўдо́сталь, а я з голаду гíну;
устану, пайду да ба́цькі майго і скажу яму: бацька, я саграшы́ў су́праць неба і перад табою,
і ўжо не ва́рты называ́цца сы́нам тваім; прымí мяне як аднаго з на́ймітаў тваіх.
І, устаўшы, пайшоў да ба́цькі свайго. І калі ён яшчэ быў далёка, убачыў яго бацька ягоны і зжа́ліўся; і, пабе́гшы, кінуўся на шы́ю яму і пацалава́ў яго.
Сын жа сказаў яму: бацька, я саграшы́ў су́праць неба і перад табою і ўжо не ва́рты называцца сы́нам тваім.
А бацька сказаў рабам сваім: прынясíце найлепшае адзе́нне і апранíце яго, і дайце пе́рсцень на руку́ яго і абу́так на но́гі;
і прывядзíце ўко́рмленае цяля́ і зарэ́жце, будзем есці і весяліцца,
бо сын мой гэты быў мёртвы і ажы́ў, прапада́ў і знайшоўся. І пачалí весяліцца.
А яго старэйшы сын быў на полі; і калі, вярта́ючыся, наблíзіўся да дому, пачуў му́зыку і танцы,
і, паклíкаўшы аднаго са слуг, пытаўся: што гэта такое?
Той жа сказаў яму: брат твой прыйшоў, і твой бацька зарэ́заў уко́рмленае цяля́, бо здаровым яго спатка́ў.
І ён разгневаўся і не хацеў увайсцí. Бацька ж яго вы́йшаў і прасіў яго.
А ён сказаў бацьку ў адказ: вось, я столькі гадоў служу́ табе і ніколі загаду твайго не пераступíў, а ты мне ніколі не даў казляня́ці, каб я з сябра́мі сваімі павесялíўся;
а калі прыйшоў гэты сын твой, што прае́ў тваю маёмасць з блуднíцамі, ты закалоў яму ўко́рмленае цяля́.
Ён жа сказаў яму: дзіця́, ты заўсёды са мною, і ўсё маё — гэта тваё;
а ўзвесялíцца і ўзра́давацца трэ́ба было́, што гэты брат твой мёртвы быў і ажы́ў, прапада́ў і знайшо́ўся.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible