[Зач. 80.] Глаго́лаше же ко ученико́мъ Свои́мъ: человѣ́къ нѣ́кiй бѣ́ бога́тъ, и́же имя́ше приста́вника: и то́й оклевета́нъ бы́сть къ нему́, я́ко расточа́етъ имѣ́нiя его́.

И пригласи́въ его́ рече́ ему́: что́ се́ слы́шу о тебѣ́? Возда́ждь отвѣ́тъ о приставле́нiи домо́внѣмъ: не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́ити.

Рече́ же въ себѣ́ приста́вникъ до́му: что́ сотворю́, я́ко госпо́дь мо́й отъе́млетъ строе́нiе до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стыжу́ся:

разумѣ́хъ, что́ сотворю́, да егда́ отста́вленъ бу́ду от строе́нiя до́му, прiи́мутъ мя́ въ до́мы своя́.

И призва́въ еди́наго кого́ждо от должни́къ господи́на своего́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цѣмъ до́лженъ еси́ господи́ну моему́?

О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ {ва́ть [βάτος, т. е. мѣ́ръ]} ма́сла. И рече́ ему́: прiими́ писа́нiе твое́, и сѣ́дъ ско́ро напиши́ пятьдеся́тъ.

Пото́мъ же рече́ друго́му: ты́ же коли́цѣмъ до́лженъ еси́? О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ пшени́цы. И глаго́ла ему́: прiими́ писа́нiе твое́, и напиши́ о́смьдесятъ.

И похвали́ госпо́дь до́му строи́теля непра́веднаго, я́ко му́дрѣ сотвори́: я́ко сы́нове вѣ́ка сего́ мудрѣ́йши па́че сыно́въ свѣ́та въ ро́дѣ свое́мъ су́ть.

И А́зъ ва́мъ глаго́лю: сотвори́те себѣ́ дру́ги от мамо́ны непра́вды, да, егда́ оскудѣ́ете, прiи́мутъ вы́ въ вѣ́чныя кро́вы.

[Зач. 81.] Вѣ́рный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ вѣ́ренъ е́сть: и непра́ведный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ непра́веденъ е́сть.

А́ще у́бо въ непра́веднѣмъ имѣ́нiи вѣ́рни не бы́сте, во и́стиннѣмъ кто́ ва́мъ вѣ́ру и́метъ?

И а́ще въ чуже́мъ вѣ́рни не бы́сте, ва́ше кто́ ва́мъ да́стъ?

Никі́й же ра́бъ мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: и́бо или́ еди́наго возненави́дитъ, а друга́го возлю́битъ: или́ еди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же нерадѣ́ти на́чнетъ: не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ.

Слы́шаху же сiя́ вся́ и фарисе́е, сребролю́бцы су́ще, руга́хуся Ему́.

И рече́ и́мъ: [Зач. 82.] вы́ есте́ оправда́юще себе́ предъ человѣ́ки, Бо́гъ же вѣ́сть сердца́ ва́ша: я́ко, е́же е́сть въ человѣ́цѣхъ высоко́, ме́рзость е́сть предъ Бо́гомъ.

Зако́нъ и проро́цы до Иоа́нна: отто́лѣ Ца́рствiе Бо́жiе благовѣству́ется, и вся́къ въ не́ ну́дится {съ ну́ждею вхо́дитъ}.

Удо́бѣе же е́сть не́бу и земли́ прейти́, не́же от зако́на еди́ной чертѣ́ поги́бнути.

Вся́къ пуща́яй жену́ свою́ и приводя́ и́ну, прелю́бы дѣ́етъ: и женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюбы́ твори́тъ.

[Зач. 83.] Человѣ́къ же нѣ́кiй бѣ́ бога́тъ, и облача́шеся въ порфи́ру и ви́ссонъ, веселя́ся на вся́ дни́ свѣ́тло.

Ни́щь же бѣ́ нѣ́кто, и́менемъ Ла́зарь, и́же лежа́ше предъ враты́ его́ гно́енъ

и жела́ше насы́титися от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы бога́таго: но и пси́ приходя́ще облиза́ху гно́й его́.

Бы́сть же умре́ти ни́щему, и несе́ну бы́ти А́нгелы на ло́но Авраа́мле: у́мре же и бога́тый, и погребо́ша его́.

И во а́дѣ возвѣ́дъ о́чи свои́, сы́й въ му́кахъ, узрѣ́ Авраа́ма издале́ча, и Ла́заря на ло́нѣ его́:

и то́й возгла́шь рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй мя́, и посли́ Ла́заря, да омо́читъ коне́цъ пе́рста своего́ въ водѣ́ и устуди́тъ язы́къ мо́й: я́ко стра́жду во пла́мени се́мъ.

Рече́ же Авраа́мъ: ча́до, помяни́, я́ко воспрiя́лъ еси́ блага́я твоя́ въ животѣ́ твое́мъ, и Ла́зарь та́кожде зла́я: ны́нѣ же здѣ́ утѣша́ется, ты́ же стра́ждеши:

и надъ всѣ́ми си́ми между́ на́ми и ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щiи прейти́ отсю́ду къ ва́мъ не возмо́гутъ, ни и́же отту́ду, къ на́мъ прехо́дятъ.

Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши его́ въ до́мъ отца́ моего́:

и́мамъ бо пя́ть бра́тiй: я́ко да засвидѣ́телствуетъ и́мъ, да не и ті́и прiи́дутъ на мѣ́сто сiе́ муче́нiя.

Глаго́ла ему́ Авраа́мъ: и́мутъ Моисе́а и проро́ки: да послу́шаютъ и́хъ.

О́нъ же рече́: ни́, о́тче Авраа́ме: но а́ще кто́ от ме́ртвыхъ и́детъ къ ни́мъ, пока́ются.

Рече́ же ему́: а́ще Моисе́а и проро́ковъ не послу́шаютъ, и а́ще кто́ от ме́ртвыхъ воскре́снетъ, не и́мутъ вѣ́ры.

Украинский (Огієнко)

Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.

І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе?
Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене?
Копати не можу, просити соромлюсь.

Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.

І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?

А той відказав: Сто кадок оливи.
І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п́ятдесят.

А потім питається другого: А ти скільки винен?
І той відказав: Сто кірців пшениці.
І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.

І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив.
Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.

Хто вірний в найменшому, і в великому вірний;
і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.

Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує.
Не можете Богові й мамоні служити!

Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог.
Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

Закон і Пророки були до Івана;
відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.

Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.

Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб.
І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

Був і вбогий один, на ім́я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,

і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали;
пси ж приходили й рани лизали йому…

Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи.
Умер же й багатий, і його поховали.

І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум́ї цім!…

Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе;
тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.

А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,

бо п́ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!

А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.

Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Синодальный

1 Притча о неверном управителе. 18 О разводе. 19 Притча о богаче и нищем Лазаре.

[Зач. 80.] Сказал же и к ученикам Своим: один человек был богат и имел управителя, на которого донесено было ему, что расточает имение его;

и, призвав его, сказал ему: что это я слышу о тебе? дай отчет в управлении твоем, ибо ты не можешь более управлять.

Тогда управитель сказал сам в себе: что мне делать? господин мой отнимает у меня управление домом; копать не могу, просить стыжусь;

знаю, что сделать, чтобы приняли меня в домы свои, когда отставлен буду от управления домом.

И, призвав должников господина своего, каждого порознь, сказал первому: сколько ты должен господину моему?

Он сказал: сто мер масла. И сказал ему: возьми твою расписку и садись скорее, напиши: пятьдесят.

Потом другому сказал: а ты сколько должен? Он отвечал: сто мер пшеницы. И сказал ему: возьми твою расписку и напиши: восемьдесят.

И похвалил господин управителя неверного, что догадливо поступил; ибо сыны века сего догадливее сынов света в своем роде.

И Я говорю вам: приобретайте себе друзей богатством неправедным, чтобы они, когда обнищаете, приняли вас в вечные обители.

[Зач. 81.] Верный в малом и во многом верен, а неверный в малом неверен и во многом.

Итак, если вы в неправедном богатстве не были верны, кто поверит вам истинное?

И если в чужом не были верны, кто даст вам ваше?

Никакой слуга не может служить двум господам, ибо или одного будет ненавидеть, а другого любить, или одному станет усердствовать, а о другом нерадеть. Не можете служить Богу и маммоне.

Слышали всё это и фарисеи, которые были сребролюбивы, и они смеялись над Ним.

Он сказал им: [Зач. 82.] вы выказываете себя праведниками пред людьми, но Бог знает сердца́ ваши, ибо что высоко у людей, то́ мерзость пред Богом.

Закон и пророки до Иоанна; с сего времени Царствие Божие благовествуется, и всякий усилием входит в него.

Но скорее небо и земля прейдут, нежели одна черта из закона пропадет.

Всякий, разводящийся с женою своею и женящийся на другой, прелюбодействует, и всякий, женящийся на разведенной с мужем, прелюбодействует.

[Зач. 83.] Некоторый человек был богат, одевался в порфиру и виссон и каждый день пиршествовал блистательно.

Был также некоторый нищий, именем Лазарь, который лежал у ворот его в струпьях

и желал напитаться крошками, падающими со стола богача, и псы, приходя, лизали струпья его.

Умер нищий и отнесен был Ангелами на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его.

И в аде, будучи в муках, он поднял глаза свои, увидел вдали Авраама и Лазаря на лоне его

и, возопив, сказал: отче Аврааме! умилосердись надо мною и пошли Лазаря, чтобы омочил конец перста своего в воде и прохладил язык мой, ибо я мучаюсь в пламени сем.

Но Авраам сказал: чадо! вспомни, что ты получил уже доброе твое в жизни твоей, а Лазарь – злое; ныне же он здесь утешается, а ты страдаешь;

и сверх всего того между нами и вами утверждена великая пропасть, так что хотящие перейти отсюда к вам не могут, также и оттуда к нам не переходят.

Тогда сказал он: так прошу тебя, отче, пошли его в дом отца моего,

ибо у меня пять братьев; пусть он засвидетельствует им, чтобы и они не пришли в это место мучения.

Авраам сказал ему: у них есть Моисей и пророки; пусть слушают их.

Он же сказал: нет, отче Аврааме, но если кто из мертвых придет к ним, покаются.

Тогда Авраам сказал ему: если Моисея и пророков не слушают, то если бы кто и из мертвых воскрес, не поверят.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Dijo también a sus discípulos: «Había un hombre rico que tenía un mayordomo, y éste fue acusado ante él como derrochador de sus bienes.

Entonces lo llamó y le dijo: “¿Qué es esto que oigo acerca de ti? Da cuenta de tu mayordomía, porque ya no podrás más ser mayordomo.”

Entonces el mayordomo dijo para sí: “¿Qué haré?, porque mi amo me va a quitar la mayordomía. Cavar, no puedo; mendigar, me da vergüenza.

Ya sé lo que haré para que, cuando se me quite la mayordomía, me reciban en sus casas.”

Y llamando a cada uno de los deudores de su amo, dijo al primero: “¿Cuánto debes a mi amo?”

Él dijo: “Cien barriles de aceite.” Le dijo: “Toma tu cuenta, siéntate pronto y escribe cincuenta.”

Después dijo a otro: “Y tú, ¿cuánto debes?” Éste contestó: “Cien medidas de trigo.” Él le dijo: “Toma tu cuenta y escribe ochenta.”

Y alabó el amo al mayordomo malo por haber actuado sagazmente, porque los hijos de este siglo son más sagaces en el trato con sus semejantes que los hijos de luz.

»Y yo os digo: Ganad amigos por medio de las riquezas injustas, para que cuando éstas falten, os reciban en las moradas eternas.

»El que es fiel en lo muy poco, también en lo más es fiel; y el que en lo muy poco es injusto, también en lo más es injusto.

Si en las riquezas injustas no fuisteis fieles, ¿quién os confiará lo verdadero?

Y si en lo ajeno no fuisteis fieles, ¿quién os dará lo que es vuestro?

»Ningún siervo puede servir a dos señores, porque odiará al uno y amará al otro, o estimará al uno y menospreciará al otro. No podéis servir a Dios y a las riquezas.»

Oían también todas estas cosas los fariseos, que eran avaros, y se burlaban de él.

Entonces les dijo: «Vosotros sois los que os justificáis a vosotros mismos delante de los hombres, pero Dios conoce vuestros corazones, pues lo que los hombres tienen por sublime, delante de Dios es abominación.

»La Ley y los Profetas llegan hasta Juan. Desde entonces es anunciado el reino de Dios y todos se esfuerzan por entrar en él.

»Pero más fácil es que pasen el cielo y la tierra, que se frustre una tilde de la Ley.

»Todo el que repudia a su mujer y se casa con otra, adultera; y el que se casa con la repudiada del marido, adultera.

»Había un hombre rico, que se vestía de púrpura y de lino fino y hacía cada día banquete con esplendidez.

Había también un mendigo llamado Lázaro, que estaba echado a la puerta de aquél, lleno de llagas,

y ansiaba saciarse de las migajas que caían de la mesa del rico; y aun los perros venían y le lamían las llagas.

Aconteció que murió el mendigo, y fue llevado por los ángeles al seno de Abraham; y murió también el rico, y fue sepultado.

»En el Hades alzó sus ojos, estando en tormentos, y vio de lejos a Abraham, y a Lázaro en su seno.

Entonces, gritando, dijo: “Padre Abraham, ten misericordia de mí y envía a Lázaro para que moje la punta de su dedo en agua y refresque mi lengua, porque estoy atormentado en esta llama.”

Pero Abraham le dijo: “Hijo, acuérdate de que recibiste tus bienes en tu vida, y Lázaro, males; pero ahora éste es consolado aquí, y tú atormentado.

Además de todo esto, una gran sima está puesta entre nosotros y vosotros, de manera que los que quieran pasar de aquí a vosotros no pueden, ni de allá pasar acá.”

»Entonces le dijo: “Te ruego, pues, padre, que lo envíes a la casa de mi padre,

porque tengo cinco hermanos, para que les testifique a fin de que no vengan ellos también a este lugar de tormento.”

Abraham le dijo: “A Moisés y a los Profetas tienen; ¡que los oigan a ellos!”

Él entonces dijo: “No, padre Abraham; pero si alguno de los muertos va a ellos, se arrepentirán.”

Pero Abraham le dijo: “Si no oyen a Moisés y a los Profetas, tampoco se persuadirán aunque alguno se levante de los muertos.”»