Скрыть
18:2
18:3
18:4
18:5
18:6
18:8
18:10
18:12
18:13
18:17
18:19
18:21
18:23
18:25
18:26
18:27
18:29
18:30
18:33
18:34
18:36
18:37
18:38
18:39
18:40
18:41
18:42
18:43
Церковнославянский (рус)
Глаго́лаше же и при́тчу къ ни́мъ, ка́ко подоба́етъ всегда́ моли́тися и не стужа́ти [си́],
глаго́ля: [Зач. 88.] судiя́ бѣ́ нѣ́кiй въ нѣ́ко­емъ гра́дѣ, Бо́га не боя́ся и человѣ́къ не срамля́яся.
Вдова́ же нѣ́кая бѣ́ во гра́дѣ то́мъ: и при­­хожда́­ше къ нему́, глаго́лющи: от­мсти́ мене́ от­ сопе́рника мо­его́.
И не хотя́ше на до́лзѣ вре́мени. Послѣди́ же рече́ въ себѣ́: а́ще и Бо́га не бою́ся, и человѣ́къ не срамля́юся:
но зане́ твори́тъ ми́ труды́ вдови́ца сiя́, от­мщу́ ея́: да не до конца́ при­­ходя́щи засто­и́тъ {труди́тъ} мене́.
Рече́ же Госпо́дь: слы́шите, что́ судiя́ непра́вды глаго́летъ?
Бо́гъ же не и́мать ли сотвори́ти от­мще́нiе избра́н­ныхъ Сво­и́хъ, вопiю́щихъ къ Нему́ де́нь и но́щь, и долготерпя́ о ни́хъ?
Глаго́лю ва́мъ, я́ко сотвори́тъ от­мще́нiе и́хъ вско́рѣ. Оба́че Сы́нъ Человѣ́ческiй при­­ше́дъ у́бо обря́щетъ ли [си́] вѣ́ру на земли́?
Рече́ же и ко други́мъ упова́ющымъ собо́ю, я́ко су́ть пра́ведницы, и уничижа́ющымъ про́чихъ, при́тчу сiю́:
[Зач. 89.] человѣ́ка два́ внидо́ста въ це́рковь помоли́тися: еди́нъ фарисе́й, а другі́й мыта́рь.
Фарисе́й же ста́въ, си́це въ себѣ́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебѣ́ воз­даю́, я́ко нѣ́смь я́коже про́чiи человѣ́цы, хи́щницы, непра́ведницы, прелюбо­дѣ́е, или́ я́коже се́й мыта́рь:
пощу́ся двакра́ты въ суббо́ту, десяти́ну даю́ всего́ ели́ко при­­тяжу́.
Мыта́рь же издале́ча стоя́, не хотя́ше ни о́чiю воз­вести́ на не́бо: но бiя́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостивъ бу́ди мнѣ́ грѣ́шнику.
Глаго́лю ва́мъ, я́ко сни́де се́й оправда́нъ въ до́мъ сво́й па́че о́наго: я́ко вся́къ воз­нося́йся смири́т­ся, смиря́яй же себе́ воз­несе́т­ся.
[Зач. 90.] Приноша́ху же къ Нему́ и младе́нцы, да и́хъ ко́снет­ся: ви́дѣв­ше же ученицы́ запрети́ша и́мъ.
Иису́съ же при­­зва́въ и́хъ, глаго́ла: оста́вите дѣте́й при­­ходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ: таковы́хъ бо е́сть Ца́р­ст­вiе Бо́жiе.
Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не прiи́метъ Ца́р­ст­вiя Бо́жiя я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́.
[Зач. 91.] И вопроси́ Его́ нѣ́кiй кня́зь, глаго́ля: Учи́телю благі́й, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́д­ст­вую?
Рече́ же ему́ Иису́съ: что́ Мя глаго́леши бла́га, никто́же бла́гъ, то́кмо еди́нъ Бо́гъ.
За́повѣди вѣ́си: не прелю́бы твори́: не убі́й: не укради́: не лжесвидѣ́тел­ст­вуй: чти́ отца́ тво­его́ и ма́терь твою́.
О́нъ же рече́: вся́ сiя́ сохрани́хъ от­ ю́ности мо­ея́.
Слы́шавъ же сiя́, Иису́съ рече́ ему́: еще́ еди́наго не доконча́лъ еси́: вся́, ели́ка и́маши, прода́ждь, и разда́й ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вослѣ́дъ Мене́.
О́нъ же слы́шавъ сiе́, при­­ско́рбенъ бы́сть: бѣ́ бо бога́тъ зѣло́.
Ви́дѣвъ же его́ Иису́съ при­­ско́рбна бы́в­ша, рече́: ка́ко не удо́бь иму́щiи бога́т­ст­во въ Ца́р­ст­вiе Бо́жiе вни́дутъ:
удо́бѣе бо е́сть велбу́ду сквоз­ѣ́ иглинѣ́ у́шы про­ити́, не́же бога́ту въ Ца́р­ст­вiе Бо́жiе вни́ти.
Рѣ́ша же слы́шав­шiи: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти?
О́нъ же рече́: невоз­мо́жная у человѣ́къ воз­мо́жна су́ть у Бо́га.
Рече́ же Пе́тръ: се́ мы́ оста́вихомъ вся́ и по Тебѣ́ идо́хомъ.
О́нъ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко никто́же е́сть, и́же оста́витъ до́мъ, или́ роди́тели, или́ бра́тiю, или́ се́стры, или́ жену́, или́ ча́да, Ца́р­ст­вiя ра́ди Бо́жiя,
и́же не прiи́метъ мно́жицею во вре́мя сiе́, и въ вѣ́къ гряду́щiй живо́тъ вѣ́чный.
[Зач. 92.] По­е́мь же оба­на́­де­ся­те ученики́ Своя́, рече́ къ ни́мъ: се́ восхо́димъ во Иерусали́мъ, и сконча́ют­ся вся́ пи́сан­ная проро́ки о Сы́нѣ Человѣ́честѣ:
предадя́тъ бо Его́ язы́комъ, и поруга́ют­ся Ему́, и укоря́тъ Его́, и оплюю́тъ Его́,
и би́в­ше убiю́тъ Его́: и въ тре́тiй де́нь воскре́снетъ.
И ті́и ничесо́же от­ си́хъ разумѣ́ша: и бѣ́ глаго́лъ се́й сокрове́нъ от­ ни́хъ, и не разумѣва́ху глаго́лемыхъ.
[Зач. 93.] Бы́сть же егда́ при­­бли́жишася во Иерихо́нъ, слѣпе́цъ нѣ́кiй сѣдя́ше при­­ пути́ прося́:
слы́шавъ же наро́дъ мимоходя́щь, вопроша́­ше: что́ у́бо е́сть се́?
Повѣ́даша же ему́, я́ко Иису́съ Назаряни́нъ мимохо́дитъ.
И возопи́, глаго́ля: Иису́се Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́.
И предъиду́щiи преща́ху ему́, да умолчи́тъ: о́нъ же па́че мно́жае вопiя́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́.
Ста́въ же Иису́съ повелѣ́ при­­вести́ его́ къ Себѣ́: при­­бли́жшуся же ему́ къ Нему́, вопроси́ его́,
глаго́ля: что́ хо́щеши, да ти́ сотворю́? О́нъ же рече́: Го́споди, да прозрю́.
Иису́съ же рече́ ему́: прозри́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя.
И а́бiе прозрѣ́, и вслѣ́дъ Его́ идя́ше, сла́вя Бо́га. И вси́ лю́дiе ви́дѣв­ше воз­да́ша хвалу́ Богови.
Рус. (Аверинцев)
А в поучение слушавшим, что следует им всегда молиться и не отчаиваться, рассказал Он им притчу:
«Был в некоем городе такой судья, что Бога не боялся и людей не стыдился.
И была в городе том вдова, что приходила к нему и говорила: «Заступись за меня перед моим противником!»
И он долго бездействовал, но потом сказал себе: «Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,
но раз уж вдова эта вседосаждает мне, так и быть, вступлюсь за нее, чтобы она не пришла и не ударила меня по лицу»».
И сказал Господь:
«Прислушайтесь, что говорит судья неправедный!
Так неужели Бог не вступится за Своих избранников, взывающих к Нему днем и ночью, даже если Он и являет в их деле Свое долготерпение?
Говорю вам, скоро вступится Он за них. Впрочем, когда Сын Человеческий придет, найдет ли Он на земле веру?»
А неким лицам, которые были уверены, что они-то – праведники, и других ни во что не ставили, рассказал Он такую притчу:
«Два человека взошли в Храм помолиться, один – фарисей, а другой – мытарь.
Фарисей встал и молился про себя так: «Благодарю Тебя, Боже, что я не таков, как прочие люди – корыстолюбцы, беззаконники, прелюбодеи, или хотя бы как вот этот мытарь;
нет, я соблюдаю пост дважды в неделю и жертвую десятую часть всего моего прибытка!»
А мытарь, став подальше, даже глаз не смел возвести к небу, но только бил себя в грудь со словами: «Боже, будь милостив ко мне, грешнику!»
Говорю вам, второй пошел к себе домой более оправданным, чем первый. Ибо всякий, кто возвышает себя, будет унижен, а всякий, кто смиряет себя, будет возвышен».
И приносили к Нему малых детей, чтобы Он к ним прикоснулся; увидев это, ученики стали их выпроваживать.
Но Иисус подозвал детей к Себе и сказал:
«Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им; ибо таким, как они, принадлежит Царство Божие.
Аминь, Я говорю вам, кто не примет Царства Божия, как дитя, не войдет в него».
И спросил Его один важный человек: «Учитель благий, что мне сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?»
И сказал ему Иисус:
«Что ты называешь Меня благим? Никто не благ, только Бог единый.
Ты же знаешь заповеди: »не сотвори прелюбодеяния», »не убий», «не укради», «не лжесвидетельствуй», «чти отца твоего и матерь твою»».
А тот сказал:
«Все это я соблюл от юности».
Услышав это, Иисус сказал ему:
«Еще одного тебе недостает: продай все, что имеешь, и раздай бедным, и будет у тебя сокровище на небе; а там приходи и следуй за Мной!»
Но тот, услышав такие слова, сильно опечалился, потому что был весьма богат.
Иисус, увидев его печаль, сказал:
«Как трудно имеющим богатства войти в Царство Божие!
Так, легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, нежели богатому войти в Царство Божие».
И сказали те, кто слышал: «Так кто же может спастись?»
А Он сказал:
«Что невозможно для людей, возможно для Бога».
И сказал Петр:
«Смотри, мы, оставив все, что у нас было, последовали за Тобой».
Он же сказал им:
«Аминь, Я говорю вам, что нет никого, кто оставил бы дом, или жену, или братьев, или родителей, или детей ради Царства Божия,
не получил бы уже теперь, в этой жизни, во много крат больше, а в будущем веке – жизни вечной».
А отведя в сторону Двенадцать, Он сказал им:
«Вот, поднимаемся мы в Иерусалим, и все исполнится, что было написано у пророков о Сыне Человеческом:
ибо предадут Его язычникам, и будет Он поруган, унижен и оплеван;
и после бичевания умертвят Его, и на третий день Он воскреснет».
И ничего из этого они не поняли, и слово осталось для них сокрытым, и не понимали они, что такое было сказано.
И было, когда подходил Он к Иерихону, возле дороги сидел один слепой и просил милостыни;
и услышав, что мимо проходит народ, стал он спрашивать, что там такое.
А ему рассказали, что неподалеку идет Иисус Назорей.
И он закричал: «Иисус, сын Давида, смилуйся надо мной!»
И те, кто шел впереди, пытались его унять, но он кричал еще громче:
«Сын Давида, смилуйся надо мной!»
Тогда Иисус, остановившись, велел подвести к Нему слепого, и когда тот подошел, спросил его:
«Чего ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя?»
А тот сказал:
«Господи, чтобы мне снова видеть!»
И сказал ему Иисус:
«Ты будешь видеть! Вера твоя спасла тебя».
И он тотчас же снова стал видеть и последовал за Ним, славя Бога. И весь народ, видя это, благодарил Бога.
Украинский (Огієнко)
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
Але він довгий час не хотів.
А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону!
Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!…
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той.
Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим?
Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі.
Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти…
Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
і, збичувавши, уб́ють Його, але третього дня Він воскресне!
Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів.
А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?
А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
Ісус же до нього сказав.
Стань видющий!
Твоя віра спасла тебе!
І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога.
А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
Mit einem Gleichnis zeigte Jesus seinen Jüngern, den Männern und Frauen, dass sie immer beten müssen und darin nicht nachlassen dürfen. Er erzählte:
»In einer Stadt lebte ein Richter, der nicht nach Gott fragte und alle Menschen verachtete.
In der gleichen Stadt lebte auch eine Witwe. Sie kam immer wieder zu ihm gelaufen und bat ihn: ́Verhilf mir zu meinem Recht!́
Lange Zeit wollte der Richter nicht, doch schließlich sagte er sich: ́Es ist mir zwar völlig gleichgültig, was Gott und Menschen von mir halten;
aber weil die Frau mir lästig wird, will ich dafür sorgen, dass sie ihr Recht bekommt. Sonst kratzt sie mir noch die Augen aus.́«
Und der Herr fuhr fort: »Habt ihr gehört, was dieser korrupte Richter sagt?
Wird dann nicht Gott erst recht seinen Erwählten zu ihrem Recht verhelfen, wenn sie Tag und Nacht zu ihm schreien? Wird er sie etwa lange warten lassen?
Ich sage euch: Er wird ihnen sehr schnell ihr Recht verschaffen.

Aber wird der Menschensohn, wenn er kommt, auf der Erde überhaupt noch Menschen finden, die in Treue auf ihn warten?«

Dann wandte sich Jesus einigen Leuten zu, die voller Selbstvertrauen meinten, in Gottes Augen untadelig dazustehen, und deshalb für alle anderen nur Verachtung übrig hatten. Er erzählte ihnen folgende Geschichte:
»Zwei Männer gingen hinauf in den Tempel, um zu beten, ein Pharisäer und ein Zolleinnehmer.
Der Pharisäer stellte sich vorne hin und betete leise bei sich: ́Gott, ich danke dir, dass ich nicht so bin wie die anderen Menschen, alle diese Räuber, Betrüger und Ehebrecher, oder auch wie dieser Zolleinnehmer hier!
Ich faste zwei Tage in der Woche und gebe dir den vorgeschriebenen Zehnten sogar noch von dem, was ich bei anderen einkaufe!́
Der Zolleinnehmer aber stand ganz hinten und getraute sich nicht einmal, zum Himmel aufzublicken. Er schlug sich zerknirscht an die Brust und sagte: ́Gott, hab Erbarmen mit mir, ich bin ein sündiger Mensch!́«
Jesus schloss: »Ich sage euch, der Zolleinnehmer ging aus dem Tempel in sein Haus hinunter als einer, den Gott für gerecht erklärt hatte – ganz im Unterschied zu dem Pharisäer. Denn alle, die sich selbst groß machen, werden von Gott gedemütigt, und alle, die sich selbst gering achten, werden von ihm zu Ehren gebracht.«
Einige Leute wollten auch ihre kleinen Kinder zu Jesus bringen, damit er sie berühre. Als die Jünger es sahen, fuhren sie die Leute an und wollten sie wegschicken.
Doch Jesus rief die Kinder zu sich und sagte: »Lasst die Kinder zu mir kommen und hindert sie nicht, denn für Menschen wie sie steht Gottes neue Welt offen.
Ich versichere euch: Wer sich Gottes neue Welt nicht schenken lässt wie ein Kind, wird niemals hineinkommen.«
Ein einflussreicher Mann fragte Jesus: »Guter Lehrer, was muss ich tun, um das ewige Leben zu bekommen?«
Jesus antwortete: »Warum nennst du mich gut? Nur einer ist gut, Gott!
Und seine Gebote kennst du doch: Du sollst nicht die Ehe brechen, nicht morden, nicht stehlen, nichts Unwahres über deinen Mitmenschen sagen; ehre deinen Vater und deine Mutter!«
»Diese Gebote habe ich von Jugend an alle befolgt«, erwiderte der Mann.
Als Jesus das hörte, sagte er zu ihm: »Eines fehlt dir noch: Verkauf alles, was du hast, und verteil das Geld an die Armen, so wirst du bei Gott einen unverlierbaren Besitz haben. Und dann komm und folge mir!«
Als der Mann das hörte, wurde er sehr traurig, denn er war überaus reich.
Jesus sah ihn so dastehen und sagte: »Wie schwer haben es doch die Besitzenden, in die neue Welt Gottes zu kommen!
Eher kommt ein Kamel durch ein Nadelöhr als ein Reicher in Gottes neue Welt.«
Als die Leute das hörten, fragten sie Jesus: »Wer kann dann überhaupt gerettet werden?«
Er antwortete: »Was für die Menschen unmöglich ist, das ist für Gott möglich.«
Da sagte Petrus: »Du weißt, wir haben unser Eigentum aufgegeben und sind dir gefolgt.«
Jesus wandte sich seinen Jüngern zu und sagte: »Ich versichere euch: Niemand bleibt unbelohnt, der irgendetwas aufgibt, um die Gute Nachricht verkünden zu können, dass Gott jetzt seine Herrschaft aufrichtet. Wer dafür etwas zurücklässt – Haus, Frau, Geschwister oder Eltern oder Kinder –,
wird schon in dieser Welt ein Vielfaches davon wiederbekommen und in der kommenden Welt das ewige Leben.«
Jesus nahm die Zwölf beiseite und sagte zu ihnen: »Hört zu! Wir gehen nach Jerusalem. Dort wird alles in Erfüllung gehen, was die Propheten über den Menschensohn geschrieben haben:
Er wird den Fremden ausgeliefert werden, die Gott nicht kennen. Er wird verspottet und beleidigt und angespuckt werden.
Sie werden ihn auspeitschen und töten, doch am dritten Tag wird er auferstehen.«
Die Zwölf verstanden kein Wort. Was Jesus sagte, blieb ihnen verborgen; sie wussten nicht, wovon er sprach.
Als Jesus in die Nähe von Jericho kam, saß dort ein Blinder am Straßenrand und bettelte.
Er hörte die Menge vorbeiziehen und fragte, was da los sei.
Er erfuhr, dass Jesus aus Nazaret vorbeikomme.
Da rief er laut: »Jesus, Sohn Davids! Hab Erbarmen mit mir!«
Die Leute, die Jesus vorausgingen, fuhren ihn an, er solle still sein; aber er schrie nur noch lauter: »Sohn Davids, hab Erbarmen mit mir!«
Jesus blieb stehen und ließ ihn zu sich holen. Als er herangekommen war, fragte ihn Jesus:
»Was soll ich für dich tun?«

Er antwortete: »Herr, ich möchte wieder sehen können!«

Jesus sagte: »Du sollst sehen können! Dein Vertrauen hat dich gerettet.«
Sofort konnte der Blinde sehen. Er pries Gott und folgte Jesus. Und das ganze Volk, das dabei war, rühmte Gott.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible